Освітньо-професійні програми підготовки магістра з курсу Економіка та підприємництво, НУДПСУ
« Назад
ПРОЕКТОСВІТНЬО-ПРОФЕСІЙНІ ПРОГРАМИ ПІДГОТОВКИМАГІСТРАгалузі знань0305 «ЕКОНОМІКА ТА ПІДПРИЄМНИЦТВО»ЗМІСТ ЗАГАЛЬНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЧАС ПІДГОТОВКИ МАГІСТРА З ГАЛУЗІ ЗНАНЬ 0305 «ЕКОНОМІКА ТА ПІДПРИЄМНИЦТВО» РОЗПОДІЛ ЗМІСТУ ОСВІТНЬО-ПРОФЕСІЙНОЇ ПРОГРАМИ ЗА КРИТЕРІЯМИ НОРМАТИВНОСТІ ТА ВИБІРКОВОСТІ З ГАЛУЗІ ЗНАНЬ 0305 «ЕКОНОМІКА ТА ПІДПРИЄМНИЦТВО» ПЕРЕЛІК НОРМАТИВНИХ ДИСЦИПЛІН ТА АНОТАЦІЇ «ЦИКЛУ ПРОФЕСІЙНО ОРІЄНТОВАНОЇ ГУМАНІТАРНОЇ ТА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ» РОЗПОДІЛ ЗМІСТУ, ПЕРЕЛІК НОРМАТИВНИХ ДИСЦИПЛІН ТА АНОТАЦІЇ ЦИКЛУ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ЗА СПЕЦІАЛЬНОСТЯМИ: 8.03050101 «ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ» 8.03050201 «ЕКОНОМІЧНА КІБЕРНЕТИКА» 8.03050301 «МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА» 8.03050401 «ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА» 8.03050501 «УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ ТА ЕКОНОМІКА ПРАЦІ» 8.03050601 «ПРИКЛАДНА СТАТИСТИКА» 8.03050701 «МАРКЕТИНГ» 8.03050801 «ФІНАНСИ І КРЕДИТ» 8.03050802 «БАНКІВСЬКА СПРАВА» 8.03050803 «ОПОДАТКУВАННЯ» 8.03050901 «ОБЛІК І АУДИТ» Загальний навчальний час підготовки магістраз галузі знань 0305 «Економіка та підприємництво»
Таблиця 1
Розподіл змісту освітньо-професійної програмиза критеріями нормативності та вибірковостіз галузі знань 0305 «Економіка та підприємництво»
Таблиця 2
Перелік нормативних дисциплін«Циклу професійно орієнтованої гуманітарної та соціально-економічної підготовки»
Таблиця 3
АНОТАЦІЇ НОРМАТИВНИХ ДИСЦИПЛІН «ЦИКЛУ ПРОФЕСІЙНО ОРІЄНТОВАНОЇ ГУМАНІТАРНОЇ ТА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ»
Анотація дисципліни «Глобальна економіка»
Мета дисципліни: формування у студентів розуміння умов і факторів становлення, механізмів та інструментів функціонування глобальної економіки, усвідомлення своєї інтелектуальної місії для прийняття збалансованих управлінських рішень у контексті загальноцивілізаційного прогресу. Завдання дисципліни полягають у вивченні: природи і закономірностей становлення глобальної економіки; засобів і потенціалу антициклічного регулювання глобальних економічних процесів; механізмів функціонування глобальних ринків; сучасних стратегій конкурентного лідерства глобальних корпорацій; процесів і моделей економічної регіоналізації в глобальних умовах; природного, інноваційно-технологічного та людського ресурсів глобальної економіки; цивілізаційних вимірів глобальних економічних процесів; напрямів і пріоритетів розвитку української економіки в умовах глобалізації. Предмет дисципліни: ринкові відносини між суб’єктами глобальної економічної системи, обумовлені закономірностями тенденціями та специфікою її функціонування. Місце дисципліни в навчальному процесі підготовки фахівців: Вивчення курсу базується на матеріалі нормативних дисциплін бакалаврського рівня освіти: основи економічної науки, мікроекономіка, макроекономіка, економіка підприємств, регіональна економіка, фінанси, менеджмент, міжнародна економіка, міжнародна безпека. Знання та вміння, що формуються під час вивчення дисципліни Після вивчення дисципліни студент повинен Знати: ü природу, передумови та фактори становлення глобальної економіки; ü закономірності, сучасні тенденції та перспективи її розвитку; ü процеси глобальної корпоратизації бізнесу; ü характер, форми, моделі та конкурентні переваги регіональної економічної інтеграції; ü генезиз глобальної економічної інтеграції; ü процеси інституціоналізації економічного розвитку; ü глобальні пріоритети науково-технологічного розвитку ü принципи та інструментарій формування глобальної інноваційної-системи; ü форми та механізми соціалізації глобальної економіки; ü регулятивні інститути та механізми їх функціонування; ü механізми та інструментарій антициклічного регулювання економік в глобальній системі; ü конкурентні механізми глобального ринку( глобальна пропозиція, глобальний попит, глобальні ціни); ü стратегії сталого розвитку країн в умовах глобалізації; ü перспективи та шляхи інтеграції України в глобальний економічний простір. Вміти: ü аналізувати і прогнозувати характер та глибину конкурентної взаємодії суб’єктів глобальної економіки; ü аналізувати та оцінювати секторально-галузеву і регіонально-країнову структуру глобальної економіки; ü аналізувати сучасні механізми функціонування товарних, фінансових ринків, ринків послуг і праці та модифікацію ринкових конкурентних механізмів; ü аналізувати і прогнозувати напрями глобальної модифікації ринкових конкурентних механізмів; ü ідентифікувати фактори і механізми формування глобального корпоративного лідерства; ü моніторити ділову активність на різних фазах глобального економічного циклу; ü адаптуватися до крос-культурного середовища ü розробляти стратегії розвитку корпорацій, країн і регіонів в умовах глобалізації; ü застосовувати сучасну техніку консалтингу для виявлення ключових глобальних бізнес-проблем та обґрунтування шляхів їх розв’язання; ü використовувати методики ефективних комунікацій мікро-, макро- та глобальної взаємодії; ü застосовувати методи та інструменти інноваційно-технологічного розвитку України в контексті визначених геоекономічних пріоритетів. Зміст дисципліни за темами Тема 1. Економічна природа глобальних трансформацій. Тема 2. Становлення глобальної економіки Тема 3. Регулятивні інститути глобальної економіки Тема 4. Політекономія глобального економічного циклу Тема 5. Механізми функціонування глобальних ринків Тема 6. Конкурентне лідерство глобальних корпорацій Тема 7. Процеси регіоналізації в глобальній економіці Тема 8. Технологічний ресурс глобального економічного розвитку Тема 9. Людський ресурс глобальної економіки Тема 10. Цивілізаційні виміри глобальних економічних процесів Тема 11. Глобальний контекст розвитку української економіки Анотація дисципліни «Соціальна відповідальність»Мета дисципліни: сформувати у студентів фундаментальні знання з теорії та практики соціальної відповідальності і відповідні професійні компетенції. Завдання дисципліни полягають увивченні теоретичних положень і практики взаємодії держави, бізнесу, суспільства та людини у сфері соціальної відповідальності як умови стійкого розвитку держави і суспільства. Предмет дисципліни: теоретико-методологічні, методичні та практичні положення формування і розвитку соціальної відповідальності. Місце дисципліни в навчальному процесі підготовки фахівцівТеоретичною і методологічною базою вивчення соціальної відповідальності є дисципліни гуманітарного та загальноекономічного циклів, економіка підприємства, менеджмент, економіка праці та соціально-трудові відносини, управління персоналом. Знання та вміння, що формуються під час вивчення дисципліни Після вивчення дисципліни студент повинен: Знати: ü сутність, види, категорії, еволюцію, концепції, моделі та рівні соціальної відповідальності; ü особливості соціальної відповідальності різних суб'єктів суспільного розвитку; ü місце соціальної відповідальності в управлінні організацією; ü нормативно-правові засади розвитку соціальної відповідальності; ü моделі корпоративної соціальної відповідальності і становлення різних типів корпоративної культури; ü критерії, показники та методику оцінювання соціальної відповідальності; ü особливості прояву соціальної відповідальності бізнесу в українських реаліях; ü сутність соціальних інвестицій як форми прояву корпоративної відповідальності роботодавців; ü сутність, складові та пріоритети розвитку соціально відповідальної політики управління персоналом; ü екологічні аспекти соціальної відповідальності та їх нормативно-правове регулювання; ü сутність, структуру, вимоги та особливості міжнародних стандартів соціальної звітності. Уміти: ü формувати механізм управління корпоративною соціальною відповідальністю; ü формувати ефективну взаємодію роботодавців з персоналом на засадах соціальної відповідальності; ü формувати відносини підприємства із зовнішніми організаціями на засадах корпоративної соціальної відповідальності; ü визначати напрями активізації індивідуальної та колективної екологічної відповідальності; ü посилювати соціальну відповідальність суб'єктів суспільного розвитку через соціальне партнерство; ü здійснювати моніторинг корпоративної соціальної відповідальності; ü оцінювати ефективність корпоративної соціальної відповідальності; ü розвивати корпоративну соціальну відповідальність як чинника підвищення конкурентоспроможності. Зміст дисципліни за темами Тема 1. Соціальна відповідальність як чинник стійкого розвитку Тема 2. Соціальна відповідальність людини, держави та суспільства Тема 3. Організаційно-економічне забезпечення управління корпоративною соціальною відповідальністю Тема 4. Формування відносин роботодавців з працівниками на засадах соціальної відповідальності Тема 5. Формування відносин бізнесу із зовнішніми організаціями на засадах соціальної відповідальності Тема 6. Екологічна компонента соціальної відповідальності Тема 7. Соціальне партнерство як інструмент формування соціальної відповідальності Тема 8. Моніторинг корпоративної соціальної відповідальності Тема 9. Оцінювання ефективності соціальної відповідальності Тема 10. Стратегічні напрями розвитку соціальної відповідальності в Україні Анотація дисципліни “Стратегічне управління”Мета дисципліни: формування у магістрантів стратегічного типу мислення, системного уявлення про парадигмальні положення та методологічні засади стратегічного управління з урахуванням їх складності й еклектичності, а також поглиблення знань та розвиток практичних навичок щодо формування стратегії й управління процесом впровадження стратегічних змін на вітчизняних підприємствах в умовах їх адаптації до реалій постіндустріальної економіки. Завдання дисципліни: ознайомити із парадигмальними засадами теорії стратегічного управління; розвинути практичні навички з діагностики середовища функціонування підприємства, обґрунтування стратегічного вибору, впровадження стратегічних змін, оцінки ефективності реалізації стратегій; систематизувати та поглибити знання про актуальні завдання стратегічного менеджменту; висвітлити методичні підходи та опанувати практичний інструментарій сучасних управлінських технологій формування та реалізації стратегічного процесу в провідних зарубіжних компаніях та на вітчизняних підприємствах. Предмет дисципліни – парадигмальні положення та методологічні засади стратегічного управління як філософії розвитку сучасного підприємства та практичний інструментарій вирішення актуальних завдань забезпечення довгострокової успішності організацій (конкурентопереважання) в умовах постіндустріальної економіки («економіки знань»). Місце дисципліни в навчальному процесі підготовки фахівців. Теоретичною та методологічною базою вивчення стратегічного управління є дисципліни гуманітарного та загальноекономічного циклів, у т.ч. «філософія», «психологія», «історія економічних учень», «економіка підприємства», «економічна статистика», «прогнозування», «менеджмент», «управління персоналом», «міжнародна економіка», «фінансовий та інвестиційний менеджмент», «маркетинг». 3нання та вміння, що формуються при вивченні дисципліни Після опанування дисципліни студент має знати: ü парадигмальні положення стратегічного управління; ü еволюцію теорії стратегічного управління; ü методологічні засади стратегічного управління; ü актуальні ключові завдання стратегічного управління на підприємстві та способи їх вирішення; ü технологію стратегічного управління на рівні підприємства (організації); ü спеціальні сфери стратегічного управління на підприємствах різних бізнес-профілів (промислові підприємства, фінансові установи, страхові компанії, консалтингові агенції, рекрутингові агентства тощо). уміти: ü визначати та аргументувати прогнозні оцінки щодо перспектив використання різних джерел досягнення підприємством конкурентних переваг; ü аналізувати бізнес-портфель підприємства та управляти ним; ü обґрунтовувати стратегічні рішення щодо здійснення коопераційно-інтеграційних процесів на підприємстві; ü застосовувати методи управління знаннями на підприємстві; ü розробляти та обґрунтовувати проекти та програми стратегічного розвитку підприємства; ü обґрунтовувати рішення щодо змін в організаційній структурі та організаційній культурі підприємства; ü управляти опором стратегічним змінам. Зміст дисципліни за темами Тема 1. Стратегічне управління як наукова дисципліна: вступ РОЗДІЛ 1. ПАРАДИГМАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ТА ЕВОЛЮЦІЯ ТЕОРІЇ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ Тема 2. Закономірності формування, основні поняття та категорії теорії стратегічного управління Тема 3. Переданалітичний етап в теорії стратегічного управління Тема 4. Позитивні дослідження стратегій фірми: організаційні та економічні концепції Тема 5. Ресурсна концепція в теорії стратегічного управління: становлення та перспективи розвитку РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ Тема 6. Стратегічні орієнтири підприємства в сучасній економіці Тема 7. Конкурентні переваги підприємства: джерела та способи реалізації Тема 8. Управління компетенціями та динамічними здатностями підприємства РОЗДІЛ 3. АКТУАЛЬНІ ЗАВДАННЯ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ ТА СПОСОБИ ЇХ ВИРІШЕННЯ Тема 9. Управління бізнес-портфелем підприємства: розробка та реалізація стратегії диверсифікації Тема 10. Партнерська взаємодія підприємств: напрями розгортання та організаційні форми здійснення (коопераційно-інтеграційні процеси) Тема 11. Управління знаннями (knowledge-management) як передумова інноваційного розвитку підприємства РОЗДІЛ 4. ТЕХНОЛОГІЯ (ОПЕРАЦІОНАЛІЗАЦІЯ) СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ: РОЗРОБКА ТА РЕАЛІЗАЦІЯ СТРАТЕГІЧНИХ РІШЕНЬ НА ПІДПРИЄМСТВІ Тема 12. Стратегічний процес на підприємстві в контексті основних функцій управління Тема 13. Впровадження стратегічних змін на підприємстві РОЗДІЛ 5. СПЕЦІАЛЬНІ СФЕРИ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ (за спеціальним напрямом фахової підготовки)
Анотація дисципліни «Інноваційний розвиток»Мета дисципліни: формування знань, вмінь, навичок у поглибленні фахових компетенцій щодо забезпечення інноваційного розвитку економічних систем, оцінювання їх інноваційного потенціалу, обґрунтування та реалізації ефективних управлінських рішень з розвитку економіки на інноваційних засадах. Завдання дисципліни: набуття студентами сучасних знань з управління інноваційним розвитком економічних систем, забезпечення результативності формування та використання інноваційного потенціалу підприємств, ефективності інвестування в інновації; набуття вмінь обґрунтовувати напрямки пріоритетного інноваційного розвитку та альтернативні варіанти управлінських рішень стосовно об‘єктів і процесів дослідження у сфері своїх фахових потреб з обраної спеціальності. Предмет дисципліни: принципи, методи, процеси і закономірності забезпечення інноваційного розвитку економічних систем в умовах глобалізації економіки, складові системи інноваційного потенціалу, технології обґрунтування пріоритетних напрямків його формування та використання, що є необхідною умовою коректного застосування магістрантами управлінського інструментарію, зокрема, в підготовці магістерської дипломної роботи та в подальшій професійній діяльності. Місце дисципліни в навчальному процесі підготовки фахівців Вивчення курсу базується на матеріалах сукупності ряду наук та дисциплін бакалаврського рівня освіти: економіка підприємства, економічна теорія, фінанси, маркетинг, менеджмент, макроекономіка, мікроекономіка, стратегія підприємств, філософія, політологія, статистика, міжнародна економіка тощо. Знання та вміння, що формуються під час вивчення дисципліни Після вивчення дисципліни студент повинен: Знати: ü сучасні організаційні форми здійснення інноваційної діяльності, її основні етапи та принципи ефективної взаємодії учасників; ü методичні положення та інструментарій оцінювання інноваційного розвитку національних економік; ü світовий досвід державної підтримки інновацій, методи та моделі їх державного регулювання; ü стратегії виходу підприємств з кризового стану на основі впровадження інновацій; ü інструментарій залучення інвестицій в інновації та методичні засади оцінювання результативності інвестування; ü імперативи формування ринку наукових розробок та інноваційних ідей в Україні; ü основні технології охорони прав та економіки інтелектуальної власності, зокрема стандарти та об’єкти права інтелектуальної власності в Україні. Уміти: ü обґрунтовувати напрямки пріоритетного інноваційного розвитку з врахуванням потреб та особливостей національної економіки на засадах економічної футурології; ü збирати та систематизувати маркетингову інформацію з метою відбору цільових ринків, вимірювання і прогнозування попиту, позиціонування інноваційного товару; ü оцінювати стан, динаміку, ефективність використання інноваційного потенціалу підприємства та обґрунтовувати пріоритетні напрямки його нарощення; ü розробляти та обґрунтовувати управлінські рішення щодо забезпечення ефективності інноваційного розвитку суб’єктів господарювання; ü ідентифікувати та оцінювати ризики інноваційної діяльності, а також контролювати їх рівень засобами ризик-менеджменту; ü економічно обґрунтовувати вибір способу охорони прав інтелектуальної власності підприємством. Зміст дисципліни за темами Тема 1. Інновації і циклічність економічного розвитку. Тема 2. Ключові поняття інноваційного розвитку. Тема 3. Вимірювання рівня інноваційного розвитку та чинники його формування. Тема 4. Сучасні організаційні форми інноваційного розвитку. Тема 5. Глобальні науково-технічні та інформаційні комунікації в інноваційній сфері. Тема 6. Інфраструктура ринку інновацій. Тема 7. Державна підтримка інноваційного підприємництва. Тема 8. Національні інноваційні системи. Тема 9.Маркетинг інновацій. Тема 10. Стратегії та бізнес-моделі інноваційного розвитку підприємства. Тема 11. Інноваційний потенціал підприємства. Тема 12. Інвестиційне забезпечення інноваційного розвитку підприємства. Тема 13. Ризики в інноваційній діяльності та управління ними. Тема 14. Охорона прав та економка інтелектуальної власності як складова економічної безпеки інноваційної діяльності.
Анотація дисципліни „Цивільний захист”Мета дисципліни: сформувати у студентів здатності творчо мислити, вирішувати складні проблеми інноваційного характеру й приймати продуктивні рішення у сфері цивільного захисту, з урахуванням особливостей майбутньої професійної діяльності випускників, а також досягнень науково-технічного прогресу. Завдання дисципліни передбачає засвоєння студентами новітніх теорій, методів і технологій з прогнозування надзвичайних ситуацій, побудови моделей їхнього розвитку, визначення рівня ризику та обґрунтування комплексу заходів, спрямованих на відвернення надзвичайних ситуацій, захисту персоналу, населення, матеріальних та культурних цінностей в умовах надзвичайних ситуацій, локалізації та ліквідації їхніх наслідків. Предмет дисципліни – система заходів щодо підготовки до захисту населення, матеріальних і культурних цінностей від небезпек, що реалізуються у надзвичайних ситуаціях. Місце дисципліни в навчальному процесі підготовки фахівців Вивчення дисципліни “Цивільний захист” є етапом формування магістра, у відповідності до кваліфікаційних вимог, що базується на основних положеннях політики держави з питань охорони здоров’я, життя і праці людини , концепції національної безпеки України, Конституції України, Законів України “Про охорону здоров’я”, “Про охорону праці”, “Про пожежну безпеку”, “Про цивільну оборону України”. Завдання та вміння, що формуються під час вивчення дисципліни Освоївши програму навчальної дисципліни "Цивільний захист" у відповідних напрямах підготовки студент має бути здатним вирішувати професійні завдання з урахуванням вимог цивільного захисту та володіти головними професійними компетенціями для забезпечення реалізації вказаних завдань, а саме: а) загальнокультурними компетенціями, що охоплюють: ü вміння визначити коло своїх обов’язків за напрямом професійної діяльності з урахуванням завдань з цивільного захисту; ü знання методів та інструментарію моніторингу надзвичайних ситуацій, побудови моделей (сценаріїв) їх розвитку та оцінки соціально-економічних наслідків; ü здатність приймати рішення з питань цивільного захисту в межах своїх повноважень. б) професійними компетенціями за видом діяльності, які обіймають: ü вміння проводити ідентифікацію, дослідження умов виникнення і розвитку надзвичайних ситуацій та забезпечення скоординованих дій щодо їх попередження на об’єкті господарювання відповідно до своїх професійних обов’язків; ü обирати й застосовувати методики з прогнозування та оцінки обстановки в зоні надзвичайної ситуації, розраховувати параметри уражаючих факторів джерел надзвичайних ситуацій, що контролюються і використовуються для прогнозування; ü визначати склад сил, засобів і ресурсів для подолання наслідків надзвичайних ситуацій; ü розуміти, розробляти і впроваджувати превентивні та оперативні (аварійних) заходи цивільного захисту; ü інтерпретувати новітні досягнення в теорію та практику управління безпекою у надзвичайних ситуацій; ü забезпечувати якісне навчання працівників об’єкту господарювання з питань цивільного захисту; ü оцінювати стан готовності підрозділу до роботи в умовах загрози і виникнення надзвичайних ситуацій за встановленими критеріями та показниками. Зміст дисципліни за темами Розділ 1. Загальна підготовка Тема 1. Моніторинг небезпек, що можуть спричинити надзвичайні ситуації. Тема 2. Планування заходів з питань цивільного захисту. Тема 3. Прогнозування обстановки та планування заходів захисту в зонах радіоактивного, хімічного і біологічного зараження. Тема 4. Оцінка інженерної обстановки та соціально-економічних наслідків надзвичайних ситуацій. Розділ 2. Профільна підготовка Тема 1. Забезпечення заходів і дій в межах єдиної системи цивільного захисту. Тема 2. Спеціальна функція у сфері цивільного захисту.
Анотація дисципліни «Охорона праці в галузі»Мета дисципліни: Метавивчення дисципліни полягає у формуванні у майбутніх фахівців (магістрів) умінь та компетенцій для забезпечення ефективного управління охороною праці та поліпшення умов праці з урахуванням досягнень науково-технічного прогресу та міжнародного досвіду, а також в усвідомленні нерозривної єдності успішної професійної діяльності з обов’язковим дотриманням усіх вимог безпеки праці у галузі економіки та підприємництва. Завдання дисципліни: одержання студентами стійких сучасних знань з теорії охорони праці, формування у них навичок і вмінь самостійно аналізувати стан умов праці та охорони праці на підприємствах галузі, розробляти та впроваджувати заходи для збереження здоров’я і працездатності працівників у конкретних виробничих умовах господарювання. Необхідним також є формування у майбутніх фахівців, посадових осіб та роботодавців відповідальності за колективну та власну безпеку. Предметом дисципліни є вивчення факторів виробничого середовища, організаційно-технічних і санітарно-гігієнічних умов, в яких відбувається трудова діяльність людини, а також система правових заходів з виконання правил техніки безпеки, виробничої санітарії та охорони праці. Місце дисципліни в навчальному процесі підготовки фахівців. Вивчення дисципліни ґрунтується на матеріалах нормативних дисциплін бакалаврського рівня освіти: економічна теорія, фізіологія і психологія праці, економіка праці та соціально-трудові відносини, основи охорони праці. У результаті вивчення дисципліни магістр має знати: ü фактори виробничого середовища, важкості і напруженості трудового процесу в галузі; ü допустимий рівень виробничих чинників; ü порядок проведення атестації робочих місць; ü систему пільг та компенсацій працівникам залежно від умов праці; ü методи захисту людини від негативного впливу шкідливого виробництва; ü показники аналізу травматизму та профзахворюваності; ü основні технічні та організаційні засоби і заходи щодо боротьби з травматизмом і профзахворюваннями; ü основи стандартизації і нормативно-технічну документацію з питань охорони праці; ü організаційну структуру управління охороною праці на виробництві; склад служби охорони праці на підприємствах, їхні права та обов'язки; ü показники витрат і ефективності заходів щодо поліпшення умов та охорони праці на підприємстві; ü методи оцінки соціальної та економічної ефективності заходів з удосконалення умов та охорони праці; ü напрями та методи економічного стимулювання поліпшення умов та охорони праці. Основні професійні компетенції Засвоївши програму навчальної дисципліни «Охорона праці в галузі» спеціалісти (магістри) за відповідними напрямами підготовки, спеціальностями та спеціалізаціями мають бути здатними вирішувати професійні завдання з урахуванням вимог охорони праці та володіти такими основними професійними компетенціями з охорони праці: у науково-дослідній діяльності: ü готовність застосовувати сучасні методи дослідження і аналізу ризиків, загроз і небезпек на робочих місцях та виробничих об’єктах; ü здатність поставити завдання та організувати наукові дослідження з визначення професійних, виробничих ризиків, загроз на робочих місцях. у технологічній діяльності: ü обґрунтування і розробка безпечних технологій (в галузі діяльності); ü участь у проведенні розслідування нещасних випадків, аварій та професійних захворювань; ü розробка та проведення заходів щодо усунення причин нещасних випадків, з ліквідації наслідків аварій на виробництві. в організаційно-управлінській діяльності: ü впровадження організаційних і технічних заходів з метою поліпшення безпеки праці; ü здатність та готовність до врахування положень законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці при виконанні виробничих та управлінських функцій; ü здатність до організації діяльності виробничого колективу з обов’язковим урахуванням вимог охорони праці; ü управління діями щодо запобігання виникненню нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві; ü впровадження ефективного розподілу функцій, обов’язків і повноважень з охорони праці у виробничому колективі. у проектній діяльності: ü розробка і впровадження безпечних технологій, вибір оптимальних умов і режимів праці, проектування зразків техніки і робочих місць на основі сучасних технологічних та наукових досягнень в галузі охорони праці. у педагогічній діяльності: ü розробка методичного забезпечення і проведення навчання та перевірки знань з питань охорони праці. у консультаційній діяльності: ü надання допомоги та консультації працівників з практичних питань безпеки праці; ü готовність контролювати виконання вимог охорони праці в організації. ü розробляти порядок установлення та розміри гарантійних і компенсаційних виплат; ü формувати соціальний пакет на підприємстві; ü розробляти програми соціального страхування з метою формування позитивного бренду роботодавця та соціальної відповідальності підприємства; ü розробляти програми участі персоналу в прибутку; ü розробляти програми участі персоналу в акціонерному капіталі; ü розробляти основні положення мотивації персоналу в різних економічних умовах; ü розробляти системи оплати праці працівників, що здійснюють продаж продукції; ü розробляти основні положення щодо оплати праці в нормативних актах підприємства; ü розробляти засоби нематеріальної мотивації персоналу на підприємстві; ü розробляти заходи посилення мотивації персоналу з використанням особливостей корпоративної культури; ü розробляти програми інформування з метою посилення мотивації персоналу; ü розробляти методи заохочення працівників вільним часом та гнучким режимом праці; ü організовувати проведення мотиваційного моніторингу. Зміст дисципліни за темами:
З повагою ІЦ “KURSOVIKS”! |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||