Алгоритм виконання курсової роботи, Соціальна робота

Алгоритм виконання курсової роботи

вибір проблеми→постановка дослідницького запитання→формулювання теми→визначення мети і завдань дослідження→з’ясування об’єкта і предмета→пошук та опрацювання літератури→складання плану-проспекту →написання вступу→виклад теорії та формулювання методології→ емпірична частина→укладання практичних рекомендацій та формулювання висновків→оформлення списку використаних джерел та додатків. 

Надалі здійснюється літературне та технічне оформлення роботи, її рецензування, підготовка до захисту і захист. 

Виконання курсових робіт студентами 2-го, 3-го та 4-го курсів забезпечує наступність у засвоєнні теоретичних знань та набутті практичних умінь у процесі навчання, зокрема у здійсненні наукового пошуку.

Так, завданням курсової роботи на 2-му курсі є представлення результатів збору та опрацювання наукової літератури за обраною темою. Такий підхід до організації виконання курсової роботи надасть змогу студентові зосередитися на ключових аспектах проблеми, проаналізувати її теоретичну розробленість та практичну значущість для соціальної роботи.

Курсова робота на 3-му курсі фокусується на рівні особи, сім’ї чи малої групи людей. Вона розглядає індивідуальні проблеми, зосереджується в основному на мікро- та мезорівнях професійного втручання. В центрі дослідження перебуває клієнт, його родина, міжособисті стосунки, конфлікти, конкретні послуги та як саме вони допомагають клієнтам реалізувати свої цілі. Від студента очікується вироблення науково-обгрунтованих практичних рекомендацій стосовно удосконалення досліджуваних послуг.

Курсова робота на 4-му курсі зосереджується на питаннях діяльності та розвитку організації і громади. Кожному студентові пропонується проаналізувати діяльність, функціонування та розвиток громади чи організації, де він (вона) проходить практику з метою оцінки ступеня розвитку досліджуваної організації чи громади та вироблення науково-обгрунтованих практичних рекомендацій для удосконалення їх діяльності.

Усі види наукових робіт виконуються під керівництвом наукового керівника. Науковий керівник призначається за наказом завідувача кафедри. Науковий керівник допомагає правильно сформулювати проблему дослідження, визначити джерела наукового пошуку, скласти план наукової роботи і графік її виконання, виконати й оформити її у відповідності до вимог написання курсових робіт, рекомендувати необхідну наукову літературу, довідкові матеріали, наукові статті, проводити систематичні консультації, контролювати якість оформлення роботи та її своєчасний попередній захист на кафедрі. Науковий керівник здійснює контроль за виконанням графіка підготовки і написання курсової роботи. Крім основного керівника студент має право і повинен консультуватися з іншими викладачами, супервізорами практики, фахівцями соціальних організацій чи з іншими студентами свого або старших курсів.

Підготовчий етап починається з визначення проблеми, формулювання теми курсової роботи, її осмислення та обґрунтування. Вибираючи тему, студент керується конкретними науковими інтересами чи опирається на набутий практичний досвід. Найбільш підготовленим студентам кафедра може запропонувати розробку проблеми за науковою темою кафедри. Основним критерієм у виборі теми курсового дослідження є науковий та практичний інтерес студента й теоретичне/практичне значення обраної проблеми. Слід враховувати наукові інтереси студентів, які проходили навчально-дослідницький практикум або практику з соціальної роботи в одній із організацій, де надаються соціальні послуги певній категорії клієнтів. Проблема дослідження має бути відображена в його темі.

На початку навчального року кафедра ознайомлює студентів із орієнтовною тематикою наукових робіт. Тематика курсових робіт розробляється і затверджується науково-методичною комісією кафедри соціології та соціальної роботи, виходячи із актуальних проблем, які стоять перед сучасним українським суспільством, є важливими для регіону чи конкретної місцевої громади. Тему роботи студент обирає самостійно із запропонованого списку, за потреби користуючись консультаціями.

Організаційний етап. Складання плану-проспекту наукового дослідження спільно з науковим керівником із фіксацією дати подачі на перевірку науковому керівникові опрацьованого матеріалу є обов’язковим. Правильно побудований план-проспект наукового дослідження є організаційним початком роботи, допомагає визначити необхідні ресурси, систематизувати матеріал, забезпечити послідовність його викладу.

Основний етап розпочинається ізвизначення структури роботи, яка відображена у змісті.Він містить назви розділів, підрозділів із зазначенням початкових сторінок. Назви розділів і підрозділів повинні бути стислими і зрозумілими, літературно грамотними, пов’язаними з назвою роботи. Кожний розділ починають з нової сторінки. Основному тексту кожного розділу може передувати передмова з коротким описом обраного напрямку та обґрунтуванням застосованих методів досліджень. У кінці кожного розділу формулюються висновки зі стислим викладом результатів, що дає змогу вивільнити загальні висновки від другорядних подробиць.

У вступі (приблизний обсяг 2-3 стор.) необхідно розкрити сутність і стан наукової проблеми, визначити її значущість для сучасності, вихідні положення для розробки теми, обґрунтувати необхідності проведення дослідження, визначити та аргументувати вибір об’єкта та предмета того чи іншого аспекту дослідження; мета і конкретні завдання дослідження; зазначаються методи і способи вирішення поставлених завдань, визначається гіпотеза дослідження, методи наукового дослідження, наукова новизна, практичне значення роботи.

Актуальність теми курсової роботи (обґрунтування доцільності роботи) та ступінь дослідженості проблеми розкривається шляхом стислого аналізу наукових доробок учених із питання, що опрацьовується і порівняння існуючих розв’язків проблеми. На основі визначених протиріч виділяється проблема, на розв’язання якої будуть спрямовані дослідження.

При з’ясуванні об’єкта, предмета і мети дослідження необхідно зважати на те, що між ними і темою курсової роботи є системні логічні зв’язки. Об’єкт дослідження – це частина реальної дійсності, яка підлягає дослідженню, тобто процес або явище, обране для вивчення, що породжує проблемну ситуацію. Предмет дослідження міститься в межах об’єкта і конкретизує, що саме в об’єкті буде вивчатись. Об’єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об’єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження. Саме на нього спрямована основна увага автора курсової роботи. Предмет дослідження є вужчим, ніж об’єкт. Об’єктом виступає те, що досліджується. А предметом – те, що в цьому об’єкті отримає наукове пояснення внаслідок виконаної роботи.

Мета дослідження пов’язана з об’єктом і предметом дослідження, а також з його кінцевим результатом і шляхом його досягнення. Кінцевий результат дослідження передбачає вирішення студентами проблемної ситуації, яка відображає суперечність між типовим станом об’єкта дослідження в реальній практиці і вимогами суспільства до його більш ефективного функціонування. Мета дослідження полягає у встановленні наукових фактів, формулюванні закономірностей, обґрунтуванні найбільш ефективних шляхів досягнення бажананого стану предмета дослідження. Тому в ній вживаються такі терміни: «визначити», «дослідити», «виявити», «встановити», «обґрунтувати», «довести», «перевірити», «розробити».

Гіпотеза дослідження – це припущення, яке є відповіддю на поставлену проблему наукового дослідження. Гіпотеза передбачає шляхи розв’язання основного питання і тому вона потребує перевірки. При проведенні дослідження може перевірятись не один, а декілька варіантів припущень (гіпотез). У таких випадках існує більша вірогідність одержання позитивних результатів. В окремих роботах гіпотеза може бути відсутня.

Наукові гіпотези мають бути лаконічними, однозначними у формулюванні, логічно простими, відповідати фактам.

Гіпотези поділяють на:

- описові, які описують явище, його причини і можливі наслідки;обмежує можливість передбачення.

- пояснювальні, де надається пояснення можливих наслідків з певних причин, а також характеризуються умови і обставини, за яких ці наслідки обов’язково наступають; головна ознака – передбачення.

- описово-пояснювальні.

Гіпотезу слід формулювати таким чином, щоб її можна було експериментально перевірити, підтвердити фактами, аргументами, що перетворюють її з припущення в достовірні знання. Студенти повиненні зуміти встановити, вплив яких факторів, умінь, методів, прийомів є вирішальним, а яких другорядним.

Завдання – це послідовні етапи дослідницької роботи, спрямовані на досягнення поставленої мети. Завдання повинні розкривати, конкретизувати мету дослідження і в загальному підсумку повинні бути адекватні цій меті.

Методологія дослідження. У курсовій роботі формують методологію, подають перелік використаних методів дослідження для досягнення поставленої мети (Розділ: теоретичні та емпіричні методи).

Студенти використовують також графічний матеріал, який більш наочно демонструє закономірності та тенденції, ніж цифрові таблиці.

Емпіричний розділ містить програму виконання дослідження, на основі результатів якого укладаються науково-обгрунтовані практичні рекомендації.

Логічним завершенням курсової роботи є формулювання висновків. Головна їх мета – підвести підсумки проведеної роботи. Висновки подаються у вигляді окремих лаконічних положень, методичних рекомендацій, у відповідності до завдань. Основна вимога до заключної частини – не повторювати змісту вступу, основної частини роботи і висновків, зроблених у розділах.

Список використаної літератури та додатки оформляються згідно з вимогами.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!