Методичні рекомендації для виконання курсової роботи з дисципліни Маркетинг, МНУ ім. В. Сухомлинського

Миколаївський національний університет імені В.О.Сухомлинського

 Факультет економіки

 

Методичні рекомендації для виконання курсової роботи з дисципліни Маркетинг

для студентів спеціальності 6.030601 «Менеджмент»

 

Миколаїв 2016

УДК 339.134. 

Укладачі: Штепа О.В. 

Методичні рекомендації до виконання курсових робіт з дисципліни «Маркетинг» включають тематику, основні вимоги до структури й змісту курсової роботи, правила її оформлення.

Методичні рекомендації для виконання курсових робіт що призначені для студентів, які навчаються за спеціальністю «Менеджмент» і можуть бути корисними студентам усіх форм навчання.

СХВАЛЕНО на засіданні кафедри менеджменту зовнішньоекономічної діяльності і рекомендовано до друку.

Протокол

№ ___ від __.___. _____р.

ЗАТВЕРДЖЕНО методичною радою Миколаївського національного університету імені В.О. Сухомлинського.

Протокол № __ від __. __. ____р.

Зміст

Вступ

1. Методичні вказівки до написання основних розділів курсової роботи

2. Вимоги до оформлення курсової роботи

3. Захист курсової роботи

Рекомендована література

Додатки

Вступ

У комплексі дисциплін професійного циклу за напрямком підготовки «Менеджмент» одне з чільних місць належить предмету «Маркетинг». Адже саме складання плану маркетингу дозволяє підприємствам знайти правильні орієнтири своєї діяльності, досягти максимального рівня задоволення потреб споживачів, а звідси – вирішити власні проблеми.

Навчальним планом учбової дисципліни "Маркетинг" передбачається виконання курсової роботи.

Метою підготовки курсової роботи є поглиблення студентом теоретичних і практичних знань з обраного напряму, вироблення умінь застосовувати їх при вирішенні конкретних практичних завдань; сприяння розвиткові пошуку сучасних наукових досягнень у певній сфері та уміння їх самостійно застосовувати при вирішенні прикладних проблем; визначення рівня підготовки випускника до самостійної практичної діяльності.

Працюючи над курсовою роботою, студент має засвоїти навички правильної постановки проблеми та обґрунтування її актуальності, формулювання мети і завдань дослідження, побудови логічного плану і оптимальної структури, роботи з літературними джерелами та статистичною інформацією, аналізу та оцінювання різноманітних аспектів діяльності організації, обґрунтування власних узагальнень, висновків і пропозицій.

Основними завданнями курсової роботи є:

- вивчення (або поглиблення) та узагальнення теоретико-методологічних засад з обраного напряму дослідження;

- здійснення всебічної діагностики ситуації із застосуванням сучасного інструментарію;

- розробка та оцінювання альтернативних підходів до вирішення визначених проблем;

- обґрунтування запропонованих рішень з використанням ситуаційного аналізу;

- підготовка доповіді, що передає основний зміст роботи та пропозиції автора, з подальшим їх публічним захистом.

Методичні вказівки включають загальні положення та вимоги щодо змісту, структури та оформлення курсової роботи, рекомендації з виконання окремих її розділів.

Мета методичних вказівок до виконання курсових робіт з навчальної дисципліни "Маркетинг" - надати студенту необхідну методичну допомогу в організації раціональної й ефективної роботи з накопичення матеріалу, написання, належного оформлення і захисту курсової роботи.

1. Методичні вказівки до написання основних розділів курсової роботи

Темою курсової роботи є: «Розробка плану маркетингу для підприємства «________». Назву підприємства і сферу його діяльності студент обирає самостійно. 

Структура роботи має наступний вигляд. 

Вступ. Розкривається актуальність та практичне значення робо­ти, мета, основні завдання, предмет і об'єкт дослідження, визнача­ються джерела інформації. 

1. Підбір підприємства-аналога та його коротка характеристика. Наводиться стислий опис підприємства, яке є аналогом підприємства, що проектується: вид діяльності, форма власності, обсяги випус­ку, чисельність персоналу та інші техніко-економічні та організаційні характеристики. 

2. Аналіз ринку збуту. Розділ містить інформацію про стан і оці­нку ринкової ситуації та включає такі основні питання:

- тип ринку (споживчий, ринок оптовиків, підприємств, міжна­родний тощо);

- вибір методу дослідження ринку (скласти план проведення дослідження з розробкою анкети);

- визначення факторів, що впливають на попит (мікро та макросередовище);

- визначення основних ринкових сегментів (описати основні принципи сегментації ринку, що є об'єктом дослідження – Додаток Л);

- визначення місткості ринку та її прогнозу (потенційного та реального ринків);

- визначення частки товару, що пропонується на ринку (прогнозована насиченість ринку);

- реакція ринку на новий товар. 

3. Аналіз конкурентів. Розділ передбачає збір і аналіз інформації про фірми-конкуренти. З погляду результативності діяльності фірм-конкурентів на ринку і завоювання ними там сильних позицій можна виділити наступні основні чинники, що вимагають вивчення:

- імідж фірми;

- концепція продукту, на якій базується діяльність фірми;

- якість продукції, рівень її відповідальності світовому рівню (звичайно визначається шляхом опитувань або порівняльних тестів);

- рівень диверсифікації виробничо-господарської діяльності, розмаїтість номенклатури;

- ринкова частка фірми (рівень монополізації ринку);

- потужність науково-дослідницької та конструкторської бази, що визначає можливості з розробки нових продуктів (розмір обладнання, технічна оснащеність, чисельність пра­цівників тощо);

- фінанси;

- ринкова ціна з урахуванням можливих знижок і націнок (надбавок);

- частота і глибина проведених маркетингових досліджень;

- сервісне обслуговування (передпродажне та після продажне);

- ефективність збуту;

- рівень рекламної діяльності;

- політика фірми стосовно зовнішнього середовища (відношення з державною та місцевою владою, громадськи­ми організаціями, пресою, населенням тощо).

Для оцінки порівняльних переваг одержану інформацію необхідно систематизувати в табл. 2 (Додаток К).

Наведений у таблиці 2 перелік чинників може бути скоригований у залежності від конкретних умов. Кожен чинник повинен одержати оцінку від 0 (найбільш слабкі позиції) до 5 балів (домінуючі позиції). Оцінки проставляються в кожному із колонок таблиці, а потім підсумовуються. Якщо за яким-небудь чинником інформація відсутня, тоді його виключають з аналізу. Чинники мож­на доповнювати (під строчкою «інше»).

Аналіз конкурентів можна виконувати і в іншій формі.

Після аналізу конкурентів необхідно виконати позиціонування товару. Позиціонування товару - це думка визначеної групи споживачів щодо найважливіших характеристик продукту. Воно характеризує місце, що займається конкретним продуктом у свідомості споживачів по відношенню до аналогічних товарів конкурентів. Таким чином, необхідно, виходячи з оцінок споживачів, здійсни­ти вибір таких параметрів продукту та його елементів, що можуть забезпечити конкурентні переваги.

При позиціонуванні продуктів використовують такі їх характе­ристики, що є важливими для споживачів і на які вони орієнтуються, здійснюючи свій вибір. Так ціна, якість (конкретні показники), упако­вка є визначальними чинниками при покупці багатьох видів продук­тів харчування, рівень послуг - при виборі банку, перукарні, хімчист­ки, готелів, надійність - при виборі комп'ютера, товарів побутової техніки, мінімум побічних дій - при виборі ліків, хімічних препаратів тощо.

При визначенні позиції товару на ринку частіше за все викорис­товують метод побудови карт позиціонування у вигляді двомірної матриці, на полі якої зображені продукти конкуруючих фірм (Додаток М).

Рішення проблеми позиціонування дозволяє вирішувати пробле­ми по окремих елементах комплексу маркетингу, доводити їх до рів­ня тактичних деталей. Наприклад, фірма, що позиціонує свій товар як товар високої якості, дійсно повинна робити товари високої якості, продавати їх за високими цінами, користуватися послугами високо­класних дилерів і рекламувати товар у престижних журналах. 

4. Вибір та обґрунтування товарної політики.

Маркетингова товарна політика - це комплекс заходів зі ство­рення товарів (послуг) і управління ними для задоволення потреб споживачів і отримання підприємством прибутку.

Розділ включає розкриття наступних питань:

- віднесення товару до тієї чи іншої класифікаційної групи;

- опис товару з погляду маркетингу (три рівня товару), розкри­ття змісту кожного рівня;

- опис основних елементів товару, що забезпечить йому конку­рентні переваги;

- концепція життєвого циклу продукції та її використання сто­совно маркетингової діяльності підприємства;

- прийняття рішень стосовно номенклатури та асортименту продукції. 

5. Вибір і обґрунтування цінової політики.

Маркетингова цінова політика - це комплекс заходів, який вклю­чає визначення ціни, знижок, умов оплати за товари та послуги, управління цінами з урахуванням побажань та можливостей спожи­вачів для забезпечення прибутку підприємства-виробника чи продав­ця.

На розмір ціни впливають внутрішні фактори (загальна стратегія та цілі фірми, етап життєвого циклу, витрати на виробництво та ін.) і зовнішні фактори (рівень попиту, тип ринку, стан конкурентного середовища, урядові обмеження у сфері ціноутворення та ін.).

Ціни знаходяться в тісному взаємозв'язку з іншими факторами маркетингу та змінюються протягом життєвого циклу товару. Одним з найважливіших факторів, що визначає нижню межу ціни, є витрати. Рівень витрат дозволяє регулювати ринкову стратегію фірми з ураху­ванням стану конкуренції і власних цілей.

Серед основних факторів, що безпосередньо впливають на рі­вень цін, виділяють:

- витрати виробництва - чим вони нижче, тим більший діапазон зміни цін може бути допущений на ринку;

- ціни конкурентів - чим вони нижче, тим сутужніше проникну­ти на ці ринки;

- величина попиту;

- транспортні витрати;

- надбавки та знижки на користь посередника;

- різні мита та збори;

- засоби стимулювання збуту та ін.

Виділяють три підходи до визначення базових вихідних цін:

- на основі витрат виробництва;

- з орієнтацією на попит;

- з орієнтацією на ціни конкурентів.

В розділі необхідно обґрунтувати вибір методу ціноутворення, розрахувати ціну, визначити основні фактори, що впливають на дина­міку ціни, можливість встановлення знижок (кількісних, функціона­льних, торговельних, сезонних, залікових та ін.), а також визначити точку беззбитковості. Необхідно також сформулювати стратегію ці­ноутворення в залежності від цілей поведінки фірми в ринковому середовищі (максимізація поточних прибутків, лідерство в якості то­варів, лідерство в охопленні ринку, забезпечення виживання на ринку тощо).

Стратегія ціноутворення — це вибір можливої динаміки зміни вихідної ціни товару в умовах ринку, що відповідає цілям фірми. Ви­бір стратегії залежить від характеристики товарів (ступеня новизни); умов конкуренції; особливостей ринку і збуту; витрат виробництва і очікуваного прибутку; іміджу фірми та ін. Основними стратегіями можуть бути: «зняття вершків», орієнтація на лідера, слідкування «у фарватері», проникнення на ринок, престижних цін, психологічних цін, комплексних продажів, спадаючих цін та ін. 

6. Вибір каналів розподілу товару. Маркетингова політика розподілу - це діяльність фірми з плану­вання, реалізації та контролю за фізичним переміщенням товарів від місць їх виробництва до кінцевого споживача. В розділі необхідно вирішити наступні питання:

- вибір і конструювання каналів розподілу;

- відбір посередників;

- формування елементів товарообігу;

- організація сервісного обслуговування.

Маркетингові канали розподілу - це маршрути, за якими товари переміщуються від місць виробництва до місць продажу чи викорис­тання, переходячи від одного власника до іншого; це сукупність фірм чи осіб, які самі передають (чи допомагають передати комусь іншо­му) право власності на конкретні товари на їхньому шляху від вироб­ника до споживача.

При конструюванні каналів розподілу слід враховувати найпов­ніше охоплення цільового ринку та найліпше задоволення потреб споживачів.

Відбір посередників каналу - це визначення типів та видів посе­редників, які працюватимуть у ньому. Такими посередниками мо­жуть бути: торгові, інформаційні, пошукові, рекламні, лізингові то­що. Основними типами торговельних посередників є прості представ­ники (агенти, брокери, маклери), довірчі представники, комісіонери, дистриб'ютори, торгові доми та ін.

Необхідно також визначитися з елементами товароруху, основ­ним з яких е вибір транспортних засобів, складських приміщень, під­тримання товарних запасів, робота з клієнтами по відвантаженню товарів.

Важливим елементом політики розподілу є сервіс (технічне об­слуговування). Це комплекс послуг, пов'язаний зі збутом і викорис­танням машин і обладнання, за допомогою яких продуктивність тех­нічних засобів повертається до нормативних параметрів. Під впливом науково-технічного прогресу ринок насичується різноманітними тех­нічними засобами, оснащених електронікою, автоматикою та ін. В таких засобах відбуваються технічні зупинки та помилки в експлуа­тації, у зв'язку з чим зросли вимоги до якості та оперативності техні­чного обслуговування. На сучасному етапі розвитку науково-технічного прогресу саме технічне обслуговування у виробничо-технічному комплексі є важливою складовою частиною маркетингової діяльності (просування обчислювальної техніки, копіювально-множинних апаратів тощо).

В залежності від характеристики товару, ринкової ситуації серві­сне обслуговування здійснюється за наступними варіантами:

- сервіс виконується виключно персоналом заводу-виробника або його філіалів;

- сервіс виконується незалежною спеціалізованою фірмою (для товарів широкого вжитку);

- сервіс виконується посередницькими фірмами (сервісні аген­ти, дилери, дистриб'ютори), які несуть повну відповідаль­ність за якість та задоволення вимог і претензій щодо сервісу (сервіс автомобілів, сільськогосподарських і шляхово-транспортних засобів);

- сервісні роботи, які виконуються персоналом фірми-покупця. 

7. Вибір комунікаційної політики: рекламна кампанія, стимулю­вання збуту.

Маркетингова політика комунікацій — це комплекс заходів, які використовуються фірмою для інформування, переконання чи нага­дування споживачам про свої товари (послуги). Вона здійснюється завдяки комплексу маркетингових комунікацій. Основними засобами впливу на цільову аудиторію є:

- реклама;

- пропаганда;

- стимулювання збуту;

- персональний продаж.

Основними факторами, які визначають вибір засобів впливу, є тип суб'єкта цільового ринку, етап життєвого циклу продукції, харак­теристики товару, необхідний рівень додаткових послуг, послідов­ність та значущість прийняття рішень про купівлю, стратегію каналу розподілу, географічне розміщення споживачів тощо.

Реклама - це цілеспрямована передача інформації неособистого характеру, спрямована на покупця з метою просування інформації на ринку за відповідну плату.

Виходячи з цілей просування, обумовлених стадіями життєвого циклу товару, ступенем готовності основної маси споживачів до по­купки, виділяють наступні види реклами:

- інформативна (основне завдання - доведення до споживачів інформації про товар, послугу, фірму);

- увіщувальна (основне завдання - переконання покупця купити саме цей товар, а не товари конкурентів);

- нагадувальна (основне завдання - нагадування потенційним споживачам про існування певного товару чи фірми і про їхні характеристики).

У процесі розробки реклами треба вирішити п'ять важливих за­вдань:

1) встановлення мети і комунікативних зв'язків;

2) прийняття рішення про бюджет реклами;

3) прийняття рішень про рекламне звернення (формування ідеї, виконання і оцінка вибору варіантів звернень;

4) прийняття рішення про засоби розповсюдження реклами (охоплення, частота, носії, графік виходу, ступінь впливу);

5) оцінка ефективності програми реклами.

Маркетингова пропаганда – «public relation» (РR) повинна сприяти створенню позитивного враження (іміджу) про фірму серед суспільс­тва або окремих його груп. РR опирається на широкий набір інстру­ментів, які дають можливість побудови позитивного іміджу фірми. До них належать:

- нав'язування і підтримування добрих контактів з пресою, ра­діо, телебаченням (для цього можуть використовуватися: кон­ференції для преси; бесіди з керівництвом та інтерв'ю для представників мас медіа; передача кореспондентам інформа­ції про важливі події в фірмі);

- організація семінарів, читань, лекцій, пов'язаних з напрямом діяльності фірми;

- прийом туристичних груп та груп відпочинку;

- публікація інформаційних листів про фірму;

- організація «днів відкритих дверей»;

- використання ювілейних дат фірми з можливістю презентації її позитивних сторін.

Часто для пропаганди своєї продукції і діяльності фірми викори­стовують спонсорство (фінансування спортивного, культурного, му­зичного чи іншого заходу, окремих виконавців, груп виконавців), а також інформування про те, що саме фірма є спонсором даного заходу.

Стимулювання збуту - це тимчасові заохочувальні заходи, що створюють привабливу ситуацію стосовно покупця і схиляють до закупівлі товару. До основних інструментів стимулювання збуту належать:

- зниження цін;

- безкоштовні проби товару;

- купони (картки клієнта), які спонукають до купівлі за нижчи­ми цінами;

- премії за покупку (додаткові товари, два види товару за ціною одного тощо):

- спеціальні експозиції в пункті продажу;

- демонстрації та дегустації;

- конкурси та лотереї.

Необхідно вибрати засоби стимулювання збуту, пояснити їх роль і значення в системі маркетингових комунікацій.

Персональний продаж - це індивідуальне представлення товарів і послуг існуючому та потенційному споживачеві з метою здійснення акту купівлі-продажу. Він повинен забезпечити форму­вання відповідних уявлень про товар і підштовхнути потенційних покупців до його купівлі. Цей вид комунікацій застосовується при прямому каналі розподілу, презентації нових товарів, переваг окре­мих організацій, безпосередньому персональному контакту з посере­дником.

До складу працівників, які працюють у сферах персонального продажу, входять брокери, торговельні та страхові агенти, комівоя­жери, агенти з послуг, продавці нерухомості, маркетингові агенти, агенти фірм-виробників тощо.

Основними етапами процесу персонального продажу є:

- пошук і вивчення запитів потенційних покупців;

- попередня підготовки до візиту, розробка плану ділової бесі­ди;

- підхід до клієнта;

- презентація і демонстрування особливостей;

- подолання негативного враження та можливих заперечень;

- завершення контакту та підписання угод;

- доведення до кінця угоди з перспективою майбутнього конта­ктування.

Як висновок до даного розділу слід навести розрахунки показників конкурентоспроможності товару (одиничні та інтегральні показники конкурентоспроможності, питомого ефекту від продажу тощо), а також запропонувати заходи щодо її підвищення. 

8. Комплекс маркетингу. Комплекс маркетингу – сукупність маркетингових засобів (товар, ціна, розподіл просування) певна структура яких забезпечує досягнення поставленої мети та вирішення маркетингових завдань. Таким чином, уміння правильно «змішувати» елементи маркетингу є запорукою успіху фірми у вирішенні маркетингових проблем. 

Висновок. У висновку необхідно тезисно подати основні результати курсової роботи (6-7 пунктів).

Список використаних джерел. Список використаних джерел формується одним з таких способів:

– у порядку появи посилань у тексті,

– в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків,

– у хронологічному порядку.

Рекомендується у роботі посилатись на джерела іноземними мовами та наукові видання з Інтернет-ресурсів. Відповідно, ці джерела повинні бути і у списку використаних джерел теж іноземною мовою.

Слід звертати увагу на те, що серед Інтернет-джерел допускається згадування та опрацювання тільки наукових видань, а не будь-яких Інтернет-ресурсів типу сторінок Вікіпедії, форумів тощо.

Додатки. До додатків включається допоміжний матеріал, необхідний для повноти сприйняття роботи:

– проміжні математичні доведення, формули та розрахунки,

– таблиці допоміжних цифрових даних,

–розрахунки економічного ефекту,

– інструкції та методики, опис алгоритмів і програм вирішення задач за допомогою електронно-обчислювальних засобів, які розроблені у процесі виконання дисертаційної роботи,

– ілюстрації допоміжного характеру.

Додатки починаються з аркуша, на якому в центрі написано слово „ДОДАТКИ”. Далі кожен додаток починається з окремої сторінки.

 

2. Вимоги до оформлення курсової роботи

Загальний обсяг роботи складає 35-40 сторінок рукописного або друкованого тексту.

Матеріал курсової роботи слід подати у такій послідовності:

- титульна сторінка (додаток А);

- завдання на курсову роботу (додаток Д);

- рецензія (додаток З);

- протокол захисту дипломної роботи (додаток Ж);

- зміст (додаток Б);

- перелік умовних позначень (у разі потреби);

- вступ;

- основна частина;

- висновки;

- список використаних джерел (додаток В);

- додатки.

Завдання на курсову роботу, рецензія і протокол захисту не нумеруються сторінками і у змісті не вказуються.

Завершену і оформлену належним чином роботу обов’язково підписує автор на останньому аркуші висновків.

Мова курсової роботи – державна, стиль науковий, чіткий, без орфографічний і синтаксичних помилок, послідовність – логічна. Пряме переписування у роботі матеріалів із літературних джерел є недопустимим.

Робота має бути надрукована на одному боці сторінок стандартного білого паперу формату А4 (210х297 мм). У друкованому варіанті використовується шрифт Times New Roman розміру 14, полуторний міжрядковий інтервал до тридцяти рядків на сторінці. Допускається розміщувати таблиці та інші ілюстративні матеріали на аркушах формату А3 (не більше за 40 рядків на сторінку).

Текст роботи необхідно друкувати, залишаючи поля таких розмірів: ліве – 30 мм, праве – 10 мм, верхнє – 20 мм, нижнє – 20 мм.

Роздруковані на ЕОМ програмні документи мають відповідати формату А4, включатися до загальної нумерації сторінок роботи і розміщуватися як правило у додатках.

Друкарські помилки, описки і графічні неточності, які виявилися під час написання роботи, можна виправляти підчищенням або зафарбуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту (фрагменту рисунка) машинописним способом. Допускається не більше двох виправлень на одній сторінці.

Титульна сторінка містить найменування вищого навчального закладу, прізвище, ім’я та по – батькові й інші відомості про автора, тему курсової роботи з посиланням на об’єкт дослідження, прізвище, вчене звання (посаду) наукового керівника, місто і рік ( додаток А).

Змістмістить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів та підрозділів роботи. Зміст має включати усі заголовки, які є в роботі, починаючи зі вступу і закінчуючи списком використаних джерел..

Текст основної частини роботи поділяється на розділи і підрозділи згідно з планом, затвердженим у завданні на виконання курсової роботи.

Заголовки структурних частин курсової роботи «ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ» «ДОДАТКИ», друкують великими літерами симетрично до набору. Заголовки підрозділів друкуються маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять.

Відстань між заголовком (за винятком заголовку пункту) та текстом повинна дорівнювати 3-4 інтервали. Кожну структурну частину курсової роботи треба починати з нової сторінки.

До загального обсягу курсової роботи не входять додатки, список використаних джерел, таблиці та рисунки, які повністю займають площу сторінки. Але всі сторінки зазначених елементів роботи підлягають суцільній нумерації.

Нумерація сторінок, розділів, підрозділів, рисунків, таблиць, формул подаються арабськими цифрами без знака №.

Першою сторінкою курсової роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок, але на титульному аркуші номер не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці. Всі аркуші нумеруються звичайним чином. Тобто, не можна друкувати: « 1.Вступ» або « Розділ 6. ВИСНОВКИ».

Номер розділу ставлять після слова « РОЗДІЛ», після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу. Наприклад:

РОЗДІЛ 2

НАЗВА РОЗДІЛУ 

2.1. Назва підрозділу

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку.

Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці необхідно подавати в роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, розміщені на окремих сторінках роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, рисунок розміри яких більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування у тексті або у додатках. Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: Рис.1.2. (другий рисунок першого розділу). Номер рисунка, його назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. 

Приклад оформлення рисунків.

Рис. 2.1. Рівень ресурсоємності і природоємності аграрного виробництва за природно-кліматичними зонами країни (середнє значення за 2005-2010 рр.)*

*Розроблено і побудовано автором з використанням [номер джерела із списку використаних джерел] 

Таблиці нумерують послідовно в межах розділу. (за винятком таблиць, поданих у додатках). В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують надпис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: «Таблиця 2.1» (перша таблиця другого розділу). Назву таблиці пишуть курсивом, слово «Таблиця» починають з великої літери, курсивом, жирний шрифт. При перенесені частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово «Таблиця» і її номер вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова «Продовж. табл.» і вказують номер таблиці. Наприклад: «Продовж. табл.2.1».

Назву не підкреслюють. 

Приклади оформлення таблиць:

Таблиця 2.1

Кількість сільськогосподарських підприємств Миколаївської області різних форм власності*

Суб’єкти господарювання	2008 р.	2009 р.	2010 р.	2010 р. до 2009р. у %
Фермерське господарство	3629	3587	3554	99,08
Приватне підприємство	293	295	307	104,06
Державне підприємство	17	16	15	93,75
Господарські товариства	369	348	372	106,89
Виробничі кооперативи	19	22	22	100,00
Інші форми господарювання	61	56	62	110,70

*Побудовано з використанням статистичної звітності по підприємствах Миколаївській області

Таблиця 2.6

Середньорічна чисельність працюючих на підприємствах харчової промисловості, заробітна плата 

Показники	Роки ки
	1990	1995	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007
Середньорічна чисельність працюючих на 1 підприємстві, чол.	4881	3801	2475	2131	1774	1436	1174	1080	1090	1030
Середньорічна заробітна плата працівників, грн.	232	238	211	351	678	310	895	1005	1400	1800
Середньорічна заробітна плата працівників інших галузей, грн.	300	389	302	406	785	891	905	610	1016	1600

Джерело: http://www.ukrstat.gov.ua./operativ.

В таблицях наведено різне оформлення посилань на джерела. 

Заголовки граф починаються з великих літер, підзаголовки - з малих, якщо складають одне речення із заголовком, і з великих - якщо вони є самостійними.

У таблицях слід обов'язково зазначати одиницю виміру. Якщо всі одиниці виміру є однакові для всіх показників таблиці, вони наводяться у заголовку. Одиниці виміру мають наводитися у відповідності до стандартів. Числові величини у таблиці повинні мати однакову кількість десяткових знаків. Заголовки колонок таблиць починаються з великої літери.

Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті таким чином, щоб її можна було читати без обертання тексту або з обертанням за годинниковою стрілкою.

Формули в курсовій роботі нумерують в межах розділу. Номер формули складається із номера розділу і порядкового номера формули, між якими ставлять крапку. Номер формули пишуть біля правого поля аркуша на рівні відповідної формули у круглих дужках . Пояснення значень символів, числових коефіцієнтів у формулах треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони дані в формулі, і кожне - з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова "де" без двокрапки. Наприклад:

де n_t — річна норма амортизації у конкретний рік;

T_e — норматив­ний строк експлуатації об’єкта;

t — конкретний рік амортизації.

Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишати не менш як один вільний рядок. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (—), множення (х) і ділення (:).

Примітки до тексту і таблиць, в яких наводять довідкові і пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах однієї сторінки. Якщо приміток на одному аркуші кілька, то після слова «Примітки» ставлять двокрапку, наприклад:

Примітки:

1. ...
2. ...

Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова «Примітка» ставлять крапку.

Терміни по всій роботі мають бути уніфікованими. Між цифрами й назвами одиниць (грошових, метричних тощо) ставити нерозривний пробіл. Скорочення часових одиниць (год., хв.) писати з крапкою, метричних (грн, млн, млрд, т, ц, м, км тощо) писати без крапки. Якщо в тексті є абревіатура, то подавати її в дужках при першому згадуванні.

Посилання в тексті роботи на джерела інформації слід зазначити порядковим номером посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад: "... у працях [1-9] ....".

Посилання на ілюстрації до роботи оформлюють порядковим номером ілюстрації: наприклад, "рис. 2.3"; на формули - порядковим номером формули: наприклад, "у формулі (3.1)". Посилання у тексті на таблиці пишуть скорочено: наприклад, "у табл. 1.2".

Список літератури слід розміщувати одним з таких способів: у порядку появи посилань у тексті; в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків. Кількість використаних джерел для курсової роботи становить не менше 50.

Відомості про включені до списку джерела слід подавати згідно з вимогами державного стандарту з обов'язковим наведенням назв праць (Додаток В).

Додатки до курсової роботи мають містити інформаційні матеріали, що становлять базу аналітичних досліджень згідно з обраною темою. Крім того, у додатки доцільно включати допоміжний матеріал, потрібний для повноти сприяння роботи:

• реальні документи підприємства;

• рекламні матеріали;

• проміжні математичні доведення, формули, розрахунки;

• таблиці допоміжних цифрових даних;

• інструкції, методики, опис алгоритмів і програм вирішення задач на ЕОМ, що розроблені в процесі виконання магіс­терської роботи;

• ілюстрації допоміжного характеру.

Додатки оформлюються як продовження роботи і розміщуються в порядку посилань у тексті роботи.

Додаток повинен мати заголовок, написаний або надрукований малими літерами з першої великої літери симетрично до тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово "Додаток" і поряд - велика літера, що позначає додаток, наприклад:

Додаток А

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г,Є, І, ї, И, О, Ч, Ь. Єдиний додаток позначається як додаток А.

Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад: "А.2" - другий розділ додатка А; "В. 3.1" - перший підрозділ третього розділу додатка В. 

3. Захист курсової роботи

Порядок захисту курсової роботи

Захист курсової роботи проводиться перед членами комісії з викладачів, що назначає циклова комісія. Процедура захисту передбачає коротку доповідь студента про його цілі та задачі при виконанні курсової роботи, актуальність теми, її теоретичні, нормативні та практичні аспекти, підсумки виконання. Для ілюстрації своєї доповіді рекомендується заздалегідь підготувати відповідні ілюстративні матеріали у формі презентації в Power Point.

Після доповіді члени комісії задають питання по суті доповіді та попередньої оцінки якості роботи науковим керівником. На підставі цієї оцінки, рівня доповіді студента та рівня його відповідей на питання комісія визначає загальну інтегральну оцінку якості виконання курсової роботи.

Визначена процедура захисту і оцінювання результатів виконання курсової роботи надає студенту можливість придбання навичок ефективного публічного захисту результатів своїх досліджень, що високо цінуються у діловому світі.

Якість захисту роботи:

- володіння культурою презентації, у тому числі:

- вільне володіння текстом доповіді, вміння чітко, вільно та зрозуміло висловлюватись;

- наявність у структурі доповіді всіх належних елементів (вітання, представлення, обґрунтування актуальності, мети, завдань курсової роботи);

- якість викладання особисто розроблених теоретичних, проблемних, аналітичних та рекомендаційних аспектів роботи;

- посилання на ілюстрований матеріал (Power Point);

- уміння стисло (в межах регламенту), послідовно й чітко викласти суть і результати дослідження;

- повнота і ґрунтовність відповідей на запитання викладачів, на зауваження, здатність аргументовано захищати свої пропозиції, думки, погляди;

- наявність і якість презентаційного матеріалу для захисту курсової роботи, в тому числі:

- наявність та якість матеріалів, що відображають теорію, аналіз і пропозиції;

- ілюстративний матеріал повинен мати аналітичний характер;

- чітке, грамотне, без будь-яких помилок оформлення.

Оцінювання курсової роботи

Для оцінювання курсової роботи застосовується шкала ECTS оцінок.

«А» (відмінно – 90 - 100 балів). Курсова робота є бездоганною: містить елементи новизни, має практичне значення, доповідь логічна і коротка, проголошена вільно, зі знанням справи, відгук позитивний, відповіді на запитання членів комісії правильні і стислі.

«В» (дуже добре - 80 - 89 балів). Тема роботи розкрита, але мають місце окремі недоліки непринципового характеру: в теоретичній частині поверхово зроблений аналіз літературних джерел, елементи новизни чітко не подані, недостатньо використані інформаційні матеріали організації-замовника, мають місце окремі зауваження у відгуку, доповідь логічна, проголошена вільно, відповіді на запитання членів комісії в основному правильні, оформлення роботи в межах вимог.

«С» (добре – 65 - 79 балів). Тема роботи розкрита, але мають місце окремі недоліки непринципового характеру: в теоретичній частині поверхово зроблений аналіз літературних джерел, елементи новизни чітко не подані, недостатньо використані інформаційні матеріали організації-замовника, заходи і пропозиції, що містяться у третьому розділі, частково обґрунтовані мають місце окремі зауваження у відгуку, доповідь логічна, проголошена вільно, відповіді на запитання членів комісії не повні, оформлення роботи в межах вимог.

«D» (задовільно - 55 – 64 балів). Тема курсової роботи в основному розкрита, але мають місце недоліки змістовного характеру: нечітко сформульована мета роботи, теоретичний розділ має виражений компілятивний характер, в аналітичній частині є надлишок елементів описовості, добір інформаційних матеріалів (таблиці, графіки, схеми) не завжди обґрунтований, заходи і пропозиції, що містяться в третьому розділі, обґрунтовані непереконливо, відгук містить окремі зауваження, доповідь прочитана за текстом, не всі відповіді на запитання членів комісії правильні або повні. Є зауваження щодо оформлення роботи.

«Е» (достатньо – 50 - 54 балів). Тема роботи в основному розкрита, але мають місце недоліки змістовного характеру: нечітко сформульована мета роботи, теоретичний розділ має виражений компілятивний характер, наукова полеміка відсутня, в аналітичній частині є надлишок елементів описовості, добір інформаційних матеріалів (таблиці, графіки, схеми) не завжди обґрунтований, заходи і пропозиції, що містяться в третьому розділі, обґрунтовані непереконливо, відгук містить окремі зауваження, доповідь прочитана за текстом, відповіді на запитання членів комісії не повні. Є зауваження щодо оформлення роботи.

Незадовільно («F»). Нечітко сформульована мета роботи. Розділи погано пов’язані між собою. Відсутній критичний огляд сучасних літературних джерел. Аналіз виконаний поверхово, переважає описовість на шкоду системності і глибині. Пропоновані заходи випадкові, з аналізу не випливають, економічне обґрунтування неповне. Оформлення роботи не відповідає вимогам. Відповіді на запитання членів комісії неточні або неповні.

Курсова робота до захисту не допускається, якщо подана науковому керівникові на перевірку або на будь-який подальший етап проходження з порушенням строків, установлених індивідуальним завданням. Написана на тему, яка своєчасно не була затверджена. Виконана не самостійно. Структура роботи не відповідає вимогам.

У процесі визначення оцінки враховують важливі показники якості курсової роботи.

Змістовні аспекти роботи:

ـ актуальність обраної теми дослідження та її обґрунтування;

ـ чіткість формулювання мети і завдань курсової роботи;

ـ спрямованість роботи на розробку реальних практичних рекомендацій;

ـ відповідність логічної побудови роботи назві теми, поставленим цілям і завданням, пропорційність структури роботи;

ـ наявність та якість критичного огляду літературних джерел;

ـ наявність наукової полеміки;

ـ якість і глибина теоретико-методологічного аналізу проблеми;

ـ широта й адекватність методологічного та діагностичного апарата;

ـ наявність і переконливість узагальнень і висновків з аналізу, виявлення проблем і недоліків за темою роботи;

ـ наявність і логічний зв’язок заходів, що пропонуються для вирішення проблеми, з проведеним у роботі аналізом статистичних та фактичних матеріалів, їх актуальність та реальність;

ـ наявність альтернативних підходів до вирішення визначених проблем;

ـ наявність аналізу зарубіжного досвіду та його використання при розробці пропозицій;

ـ ступінь самостійності проведення дослідження;

ـ розвиненість мови викладення роботи та її загальне оформлення;

ـ наявність та якість ілюстративних матеріалів;

ـ правильність оформлення літературних джерел. 

Рекомендована література

Основна:

1. Вовчак А.В. Маркетингові дослідження: Навч.-метод. посібник для сам. вивч. дисц. – К. : КНЕУ, 2001. – 215с.

2. Маркетинг: бакалаврський курс: Навчальний посібник/ За загальною редакцією д.е.н., проф. С. М. Ілляшенка. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2004. – 896 с.

3. Гаркавенко С.С. Маркетинг. Підручник. – Київ: Лібра, 2002.- 712 с.

4. Герасимчук В.Г. Маркетинг: теорія і практика: Навч. посібник / За ред. Павленка А.Ф. – 3-тє вид., перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 1998.

5. Маркетинг: Навч. посіб. – К.: Знання, 2007. – 325. (Вища освіта XXI століття).

6. Маркетинг: основи теорії і практики: Навчальний посібник. 3-тє видання, доповнене і виправлене. За загальною редакцією Липчука В.В. – Львів: “Новий Світ – 2000”. – 2004. – 288 с. 

Додаткова:

1. Базилевич В.Д. Страховий ринок України. - К.: Товариство «Знання», КОО. - 1998. - 374 с.

2. Барановский А. Отечественный страховой рьнок еще не обрел статус влиятельного социально-экономического фактора (тезисы конференции центра им. А. Разумкова) // Зеркало недели. - 2004.

3. Березін І.В. Ринок маркетингових послуг // Маркетинг в Україні. – 2008, - № 5 – С. 25.

4. Бошев Г.Л., Аренков И.А. Основы маркетинговых исследований: учеб. пособ. - СПб: изд-во СПбУЗф, 1996. – 93с.

5. Виноходова С. Маркетингові дослідження в страховому бізнесі: роль, методи, алгоритм проведення// Маркетинг в Україні. – 2004. - №5. – С. 15-19.

6. Голубков Е.П. Маркетинговые исследования: теория, методология и практика. – М.: Изд-во “Фин-пресс”, 1998.

7. Данніков О.В. Іноземний капітал у боротьбі за український страховий ринок // Маркетинг в Україні. Видання УАМ.,- К.: КНЕУ.,№6(16),2002., - С. 11-15.

8. Данніков О.В. Ринок страхування в Україні: роль маркетингу. // Маркетинг в Україні. Видання УАМ.,- К.: КНЕУ. - № №5(15), 2002, - С. 10-14.

9. Данніков О.В. Страховий маркетинг як потреба населення в захисті. // Формування ринкової економіки., - К.: КНЕУ, 2003. - №11. - С. 163-169

10. Дубинський Іван. Розвиток Інтернету в Україні відкриває нові можливості для маркетингових досліджень // Маркетинг в Україні. – 2009р. - №3. – С. 11-13.

11. Закон України «Про страхування» № 2745-ІІІ від 04.10.2001р.

12. Калітченко (Богомаз) Н.В. Особливості маркетинго-вої політики страхових компаній, що надають послуги по добровільному медичному страхуванню // Маркетинг в Україні. - 2000. - № 4(6). - С. 41-42.

13. Калітченко (Богомаз) Н.В. Проблеми маркетингових досліджень на ринку послуг з добровільного медичного страхування // Стратегія економічного розвитку України: Наук. зб. – 2001. - № 7. - С. 358–363.

14. Латишина М.С. Системная концепция маркетинговых исследований. – СПб.: СПбУЭф, 1994. – 880 с.

15. Лилик І.В. Специфіка ринку маркетингових дослід-жень в Україні // Маркетинг в Україні. – 2008, - № 2 – С. 18

16. Лилик Ірина. Ринок маркетингових досліджень в Україні – 2008: експертна оцінка та аналіз УАМ // Маркетинг в Україні. – 2009р., - №1. – С. 31-35.

17. Макєєва Д. Регіональний мар­кетинг страхових послуг. // Практический маркетинг. - 2000. - № 11.

18. Маркетинг в Україні: проблеми становлення та розвитку. – 2-ге вид., випр. і доп. – К.: ІВЦ “Видавництво “Політехніка””, 2004. – 400 с.

19. Маркетингові дослідження: Навч-метод. посібник для сам ост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ, 2001. – 119 с.

20. Мельникович О. Якісні методи проведення марке-тингових досліджень // Вісник КДТЕУ. – 2000. - №1. – С. 83-90.

21. Мельникович О.М. Ера маркетингових агентств // Маркетинг і реклама. – 2009, - № 5 – С. 24.

22. Михайловська І. С. Маркетингові дослідження як засіб ефективності страхового бізнесу / І. С. Михайловська, М. О. Гостюхіна // Вісник ТУП. Економічні науки. – 2004. - №1, Ч. 2, Т. 2. – С. 69-71.

23. Окландер Михайло. Стратегічні маркетингові дослідження перспектив впливу наукових досліджень на інноваційний розвиток національної економіки // Маркетинг в Україні. – 2009р., - №3. – С. 14-20.

24. Оршинська В.В., Меншикович О.М. Основи марке-тингових досліджень ринку. – К.: КДТЕУ, 1995. – 66 с.

25. Пилипенко В.М. Маркетингові агентства // Марке-тинг в Україні. – 2005, - № 1 – С. 4.

26. Пилипенко Вікторія. Ринок маркетингових дослід-жень: становлення і проблеми розвитку // Маркетинг в Україні. – 2005р., - №5. – С. 16-19.

27. Репрезентативність маркетингових досліджень: підходи та критерії // «Маркетинг в Україні». - 2008, № 3. – С. 18.

28. Русєва О. Багаторівнева система маркетингових дос-ліджень // Економіка України. – 1998. - №5. – С. 88-91.

29. Сидоренко Марина. Висвітлення основних проблем і цілей у розрізі секторів (напрямів) статистики, зазначених у проекті розвитку системи державної статистики для моніторингу соціально-економічних перетворень// Маркетинг в Україні. – 2008р., - №6. – С. 15-19.

30. Старостина А.О. Маркетинговые исследования в Украине. – К.: Вильямс, 1999. – 308с.

31. Старостіна А.О. Маркетингові дослідження. Практичний аспект. – К.; М.; С-пб, 1998.

32. Старостіна Алла. Маркетингові дослідження в Україні: стан та перспективи розвитку // Маркетинг в Україні. – 2004р., - №6. – С. 13.

33. Черчилль Г.А. Маркетинговые исследования. – С-пб. 2000.

34. Чурилов М.І. Експерти про ринок маркетингових досліджень 2007 // Маркетинг в Україні. – 2008, - № 2 – С. 23.

Додаток В