Методичні вказівки до теми 4, Оподаткування операцій з цінними паперами та іншими грошовими активами

Тема 4, Оподаткування операцій з цінними паперами та іншими грошовими активами

1. Особливості оподаткування операцій з цінними паперами та похідними фінансовими інструментами

2. Особливості оподаткування дивідендів

3. Поняття вартості іноземної валюти та особливості оподаткування операцій з валютою

4. Оподаткування інститутів спільного інвестування 

Питання на самостійну роботу:

1. Особливості оподаткування операцій  факторингу

1. Особливості оподаткування операцій з цінними паперами та похідними фінансовими інструментами

Операції з цінними паперами на сьогоднішній день у же не є чимось особливим, практично кожне підприємство, а не тільки фінансова установа так  чи інакше має справу з цінними паперами у ході здійснення своєї діяльності.

Перш, ніж звернутися безпосередньо до особливостей оподаткування операцій з цінними паперами та похідними фінансовими інструментами, визначимося із сутністю інструментів, які функціонують на ринку (рис. 4.1).

Рис. 4.1. Фінансові інструменти ринку

У відповідності до функцій, які виконують ці три види інструментів, їх поділяють на грошові інструменти та фінансові. Грошові інструменти обслуговують рух та обіг капіталу. Це сучасні гроші у формах, що не приносять доходу (готівка, безготівкові гроші, безпроцентні банківські рахунки, карткові рахунки тощо).

У Цивільному кодексі України[1] цінним папером вважається документвстановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам (частина перша статті 194 із змінами, внесеними згідно із Законом «Про цінні папери і фондовий ринок» N 3480-IV ( 3480-15 ) від 23.02.2006[2].

У статті 195 ЦКУ зазначено, що в цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів:

1) пайові  цінні папери, які засвідчують участь у статутному капіталі, надають їх власникам право на участь в управлінні емітентом і одержання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна при ліквідації емітента;

2) боргові цінні папери, які засвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання;

3) похідні цінні папери, механізм розміщення та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та (або) товарних ресурсів; (пункт 3 частини першої статті 195 із змінами, внесеними згідно із Законом «Про цінні папери та фондовий ринок» N 3480-IV ( 3480-15 ) від 23.02.2006). Похідність, вторинність ґрунтується на залежності цін цих інструментів безпосередньо або опосередковано від ціни або зміни ціни базового активу, який лежить в основі похідного.

4) товаророзпорядчі цінні папери, які надають їхньому держателю право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах.

Також важливу роль в організації функціонування фінансового ринку відіграють контракти, найбільш вдала класифікація яких представлена А.А.Галановим.[3] Цей автор справедливо зазначає, що поняття ринковий актив є ширшим від поняття товар, оскільки включає не лише товарні активи, але й грошові та підкреслює необов’язковість їх матеріальної форми. На ринку існують угоди (договори) про домовленість між двома або більше особами про встановлення, зміну або припинення громадянських прав та зобов’язань.

З 01.01.2015 р. запроваджується новий порядок податкового обліку, який ґрунтується на визначенні фінансового результату (прибутку до оподаткування) за даними бухгалтерського обліку та його подальшого коригування на визначений ПКУ перелік податкових різниць. Підприємства, які мають річний доход в обсязі, що не перевищує 20 мільйонів гривень, мають право не коригувати фінансовий результат, визначений за правилами бухгалтерського обліку на суми податкових різниць, визначених ПКУ. Отже, окремий податковий облік у значній частині трансформується, наближуючись до бухгалтерського. Зростає важливість своєчасного та достовірного відображення операцій, набуває більшого сенсу правильність класифікації окремих активів, встановлення та обґрунтування критеріїв їх визнання та оцінки у бухгалтерському обліку з метою оподаткування.

Фінансовий результат за кожною операцією з продажу або іншого відчуження цінних паперів, визначений за правилами бухгалтерського обліку відповідно до міжнародних стандартів, шляхом коригування, виключається зі складу загального фінансового результату товариства.

Платники податку на прибуток (в т.ч. торговці цінними паперами та депозитарні установи, як банки, так і небанківські фінансові установи), окремо визначають загальний фінансовий результат за операціями з цінними паперами, як суму фінансових результатів за кожною операцією без розподілу за видами ринків та цінних паперів.

Позитивний загальний фінансовий результат від операцій з цінними паперами додається до загального фінансового результату товариства та оподатковується у його складі податком на прибуток за ставкою 18%. Від’ємний загальний фінансовий результат враховується у майбутніх періодах при розрахунку загального фінансового результату від операцій з цінними паперами (окремому обліку) до повного його погашення. 

У вигляді формули вищенаведені коригування можна подати так:

ФР + Зцп – Пцп + ДЦП,

де ФР – загальний фінрезультат до оподаткування по підприємству в цілому;

Зцп – загальний збиток від операцій із ЦП за звітний період, відображений у складі ФР;

Пцп – загальний прибуток від операцій із ЦП за звітний період, відображений у складі ФР;

ДЦП – додатне значення фінрезультату від операцій із ЦП за звітний період з урахуванням збитків від операцій із ЦП за минулі звітні періоди.

Таким чином, для цілей оподаткування береться лише додатний фінрезультат від операцій із ЦП з урахуванням збитків минулих періодів. На нашу думку, на фінрезультат від операцій із ЦП після 1 січня 2015 року можуть також вплинути ціннопаперові збитки за 2014 рік, а також витрати платника податків, здійснені (нараховані) під час придбання ЦП до 1 січня 2013 року. Згідно з п. 31 підрозд. 4 розд. ХХ ПК такі витрати мають ураховуватися в наступних звітних періодах при подальшому відчуженні таких ЦП у повному обсязі на підставі відповідних первинних документів. Але, звісно, контролювати, чи обертаються такі ЦП на фондовій біржі на момент відчуження, чи ні, для цілей податку на прибуток уже не треба.

Витрати торговців цінними паперами та депозитарних установ, пов’язані з впровадженням їх діяльності, визнаються витратами або класифікуються, як вартість окремого активу та/або його частини (в т.ч. цінного паперу) відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Окремо маємо зауважити на п.п.141.2.1 п.141.2 ст.141 ПКУ, який вказує, серед іншого, на те що оподатковуваний прибуток збільшується на суму уцінки цінних паперів (у розмірі попередньої дооцінки). При цьому, наступний пункт  - п.141.2.2 ПКУ цього ж підпункту, який регулює зменшення оподатковуваного прибутку, не містить симетричної норми, тобто не передбачає необхідності коригування (зменшення оподатковуваного прибутку) на суму дооцінки цінних паперів. Таким чином, при проведенні коригування, уцінка цінних паперів (у розмірі попередньої дооцінки) враховуються, а дооцінка – ні, а значить, дооцінка цінних паперів, яка проведена в бухгалтерському обліку через прибуток, підлягає оподаткуванню податком на прибуток у складі результатів загальної діяльності платника.

Але, якщо згідно параграфа 9 МСБУ 39 фінансові інвестиції будуть віднесені до складу категорії «Фінансові активи, доступні для продажу», то товариство буде зобов’язане відобразити суми дооцінки у складі другого розділу форми № 2 по строчці 2405 (параграф 55). До складу цього розділу включаються суми дооцінок, що відображаються у бухгалтерському обліку з використанням рахунків власного капіталу та не підлягає оподаткуванню. 

Проте, слід зазначити, що для того, щоб віднести інвестиційний актив не до звичайної та зрозумілої категорії торгівельного портфелю (умовно «якісні» цінні папери), а до складу фінансових активів, доступних до продажу (умовно «не якісні» активи), треба мати змістовне обґрунтування, чіткі критерії визнання та бути готовими доводити справедливість своїх міркувань щодо таких критеріїв контролюючому органу. Навряд контролюючий орган легко погодиться з таким методом податкового планування.

Оборотною стороною медалі при використанні категорії «Фінансові активи, доступні для продажу» є складність переводу активу з однієї до іншої категорії.

Тобто, правила ведення податкового та бухгалтерського обліку цінних паперів відмінні лише за двома моментами.

Момент 1. Процедура обліку від'ємного об'єкта оподаткування.

Момент 2. Порядок відображення сум дооцінки (уцінки) цінних паперів, з якими пов'язане проведення другого коригування фінрезультату.

Виключення

Положення п. 141.2 ПКУ (норми про коригування та облік окремого фінрезультату) не поширюються на (пп. 141.2.6 ПКУ):

1) операції платників податку з розміщення, погашення, викупу та наступного продажу, конвертації цінних паперів власного випуску, а також векселедавців, заставодавців та інших осіб, які видали неемісійний цінний папір, під час видачі та погашення таких цінних паперів;

2) операції РЕПО, операції з врахування векселів, інші операції з цінними паперами, які відповідно до П(С)БО визнаються кредитними;

3) операції з деривативами.

У зазначених випадках для цілей оподаткування фінансовий результат визначають винятково на підставі бухгалтерського обліку.

Враховуючи те, що починаючи з 01.01.2015 року визначення фінансового результату за операціями з продажу або іншого відчуження цінних паперів здійснюється згідно з вимогами національних або міжнародних стандартів фінансової звітності, то від’ємний фінансовий результат за операціями з цінними паперами, сформований станом на 01.01.2015 за правилами податкового обліку, не зменшує загальний фінансовий результат від операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів у звітних періодах, починаючи з 2015 року.

2. Особливості оподаткування дивідендів

Досить чітко визначення дивідендів викладене в Податковому Кодексі України (п.14.1.49) , де дивіденди -- платіж, що здійснюється юридичною особою емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв’язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Поняття корпоративних прав визначене у ст. 167 ГКУ. Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Корпоративні права, акції бувають привілейовані та прості. Основна їх різниця щодо розподілу прибутку наступна: підприємство  зобов’язане виплатити власнику привілейованої  акції (корпоративних прав)  фіксований та гарантований дивіденд, незважаючи на результати господарської діяльності (розмір дивіденду за привілейованою акцією/корпоративними правами обов’язково фіксується при емісії), тоді як розмір дивідендів за простою акцією/корпоративними правами безпосередньо залежить від господарської діяльності товариства.

Прибуток, який буде об’єктом розподілення, визначається за правилами бухгалтерського обліку і не має відношення до оподатковуваного прибутку, визначеного за правилами Податкового кодексу. Бухгалтерською мовою – для простих акцій та корпоративних прав можна розподіляти суму залишку  по рахунку 44. Якщо накопичений прибуток містить прибутки минулих періодів, їх також можна розподіляти на виплату дивідендів.

Рішення про виплату дивідендів приймається  загальними зборами учасників та не повинно суперечити чинному законодавству та статуту підприємства.  Що мається на увазі? Є підприємства, статутом яких передбачено, що частина прибутку (зазначається у відсотках)  спрямовується на резервний фонд чи на розвиток підприємства.  Такі підприємства спрямовують на виплату дивідендів ту суму, яка не більша за накопичений прибуток мінус кошти, що розподілені за вимогою статуту.

Періодичність нарахування та виплати дивідендів законодавством встановлена лише для акціонерних товариств, а саме Законом «Про акціонерні товариства» ст. 30:

— за простими акціями здійснюється у строк, що не перевищує шести місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів;

— за привілейованими акціями здійснюється у строк, що не перевищує шести місяців після закінчення звітного року.

Зауважимо, що АТ має виплачувати дивіденди виключно грошовими коштами (ч. 1 ст. 30 Закону про АТ).

Сам розподіл прибутку на виплату дивідендів відображається проводками Дт 44 Кт 67.

Податки при виплаті дивідендів

Податки мають бути сплачені до або одночасно із виплатою дивідендів. Дивіденди, що сплачені коштами не є об’єктом оподаткування ПДВ.

З  01 січня 2015 року дивіденди віднесено до переліку доходів фізичних осіб, з яких утримується військовий збір. Ставка військового збору 1,5%.

Щодо фізичних осіб емітент корпоративних прав щодо нарахування дивідендів є податковим агентом та утримує ПДФО за ставкою:

5% для простих корпоративних прав якщо дивіденди нараховуються/виплачуються платником податку на прибуток на загальних засадах (ст. 167.2.5), крім інститутів спільного інвестування;

20% підприємствами – неплатниками податку на прибуток, в тому числі платниками єдиного податку;

15-20% для привілейованих (дивіденди за привілейованими корпоративними правами оподатковуються як зарплата) за ст.57.11.4. Виплата дивідендів на користь фізичних осіб (у тому числі нерезидентів) за акціями або корпоративними правами, які мають статус привілейованих або інший статус, що передбачає виплату фіксованого розміру дивідендів чи суми, яка є більшою за суму виплат, розраховану на будь-яку іншу акцію (корпоративне право), емітовану таким платником податку, прирівнюється з метою оподаткування до виплати заробітної плати з відповідним оподаткуванням.

Отримувач доходів за загальним правилом пп. 170.11.1 ПКУ, як і раніше, має подати річну декларацію та сплатити податок за ставкою, встановленою п. 167.1 ПКУ, - 15% або 20%. При цьому такий інвестор має право на зменшення суми оподатковуваного прибутку на частину податків, сплачених за кордоном (пп. 170.11.2 ПКУ).

Податковим агентом за дивідендами, виплаченими резидентом України, є емітент корпоративних прав. Навіть якщо емітент є "спрощенцем" або з будь-яких підстав звільнений від сплати податку на прибуток, при виплаті дивідендів фізособі він є податковим агентом за цими доходами.

Оподаткування дивідендів здійснюється на етапі їх нарахування, а це означає, що дивіденди за підсумками 2014 року, нарахування яких буде здійснено уже в 2015 році, будуть оподатковуватися на новими ставками. Якщо дивіденди нараховуються, але не виплачуються, податковий агент має 30 календарних днів після місяця, коли було здійснене таке нарахування (пп. 168.1.5 ПКУ).

Щодо нарахування дивідендів власнику - юридичній особі, крім випадків, передбачених  ст.57.11.4 ПКУ Податкового кодексу України, емітент корпоративних прав, нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої п. 136.1 ст. 131 (18%).

Авансовий внесок розраховується з суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об’єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, за результатами якого виплачуються дивіденди, грошове зобов’язання щодо якого погашене. У разі наявності непогашеного грошового зобов’язання авансовий внесок розраховується зі всієї суми дивідендів, що підлягають виплаті.

При цьому у разі якщо дивіденди виплачуються за неповний календарний рік, то для обрахунку суми зазначеного перевищення використовується значення об’єкту оподаткування, обчислене пропорційно кількості місяців, за які сплачуються дивіденди. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів підлягає зарахуванню у зменшення податкового зобов’язання з податку на прибуток, задекларованого у податковій декларації за звітний (податковий) рік.

Сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів не підлягає поверненню платнику податків або зарахуванню в рахунок погашення грошових зобов’язань з інших податків і зборів (обов’язкових платежів).

У разі виплати дивідендів у формі, відмінній від грошової, базою для нарахування авансового внеску згідно з абзацами першим та другим цього підпункту є вартість такої виплати, визначена у рішенні про виплату дивідендів, або вартість такої виплати, розрахована за звичайними цінами.

Авансовий внесок не нараховується в разі нарахування дивідендів:

фізичним особам;

на користь власників корпоративних прав материнської компанії, що сплачуються в межах сум доходів такої компанії, отриманих у вигляді дивідендів від інших осіб. Якщо сума виплат дивідендів на користь власників корпоративних прав материнської компанії перевищує суму отриманих такою компанією дивідендів, дивіденди, сплачені в межах такого перевищення, підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими підпунктом 57.11.2 цього пункту. З метою оподаткування материнська компанія веде наростаючим підсумком облік дивідендів, отриманих нею від інших осіб, та дивідендів, сплачених на користь власників корпоративних прав такої компанії, і відображає у податковій звітності дивіденди в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику;

платником податку на прибуток, прибуток якого звільнений від оподаткування відповідно до положень цього Кодексу, у розмірі прибутку, звільненого від оподаткування у період, за який виплачуються дивіденди.

Інститути спільного інвестування звільняються від обов’язку сплати авансових внесків з податку на прибуток у разі виплати дивідендів.

Авансовий внесок з податку на прибуток, сплачений у зв’язку з нарахуванням/сплатою дивідендів, є невід’ємною частиною податку на прибуток та не може розцінюватися як податок, який справляється під час репатріації дивідендів (їх сплаті на користь нерезидентів) відповідно до пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу або міжнародних договорів України.

Приклад. 

Доля володіння корпоративними правами  ТОВ «ХХХ» (платник податку на загальних підставах)  наступна: п.Ігнатенко 12% (привілейовані),  п.Марчук 26% (прості) та ТОВ «Київ» 62%. Накопичений прибуток товариства становить 60 000,00 грн.. Загальними зборами учасників прийнято рішення щодо спрямування 70% прибутку на дивіденди. Тобто всього на виплату дивідендів буде спрямовано 42 000,00 грн. (70% від 60 000,00 грн.). 

Таким чином належить до виплати:

п. Ігнатенко 5040,0 – 756,0 – 75,60 = 4208,40 грн.,

п. Марчук 10920,0 – 546,0 – 163,80 =10210,20 грн.

та ТОВ «Київ» 26040,0 грн..

При виплаті дивідендів має значення  система оподаткування емітента корпоративних прав, так якщо зазначене у прикладі ТОВ «ХХХ» знаходиться на загальній системі оподаткування, відповідно до ст.57.11.2 авансовий внесок розраховується з суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об’єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, за результатами якого виплачуються дивіденди, грошове зобов’язання щодо якого погашене. У разі наявності непогашеного грошового зобов’язання авансовий внесок розраховується зі всієї суми дивідендів, що підлягають виплаті. Якщо дивіденди виплачуються за неповний календарний рік, то для обрахунку суми зазначеного перевищення використовується значення об’єкту оподаткування, обчислене пропорційно кількості місяців, за які сплачуються дивіденди. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Сплачені авансові внески зараховуються у зменшення нарахованих зобов’язань з податку на прибуток (ст.57.11.2 ПКУ).

Що означає ст..57.11.2.? Взагалі, існує 2 випадки коли сплачуються авансові внески: щомісячно компаніями, дохід, яких за минулий рік був 20 млн. грн. і більше, та всіма юридичними особами при виплаті дивідендів.

При виплаті дивідендів за минулий рік, за який податок на прибуток нараховано та сплачено, авансовий внесок нараховується тільки тоді коли розподіляємий  на дивіденди прибуток є більшим за оподаткований прибуток. Із ситуацією коли сума прибутку у декларації про прибуток є більшою ніж бухгалтерський прибуток все зрозуміло, якщо ж навпаки, то розглянемо приклад. Оподатковуваний прибуток  ТОВ «ХХХ» за минулий  рік  склав 50 тис. грн. (податок на прибуток за минулий рік сплачено повністю), бухгалтерський прибуток 60 тис. грн., якщо підприємство вирішило направити весь прибуток на дивіденди , то з суми перевищення 10000 грн =60000-50000 підприємство сплачує авансові внески у розмірі 1800 грн.. Якщо підприємство вирішило спрямувати на виплату дивідендів , наприклад 42 тис.грн, то авансові внески не виникають, оскільки 42тис.<50тис.. Якщо податок на прибуток ще не сплачено (в нашому прикладі 18%*50тис.грн), то авансові внески сплачуються із суми нарахованих дивідендів (в прикладі 18%*42 тис. грн.). Якщо дивіденди виплачуються за поточний рік, авансові внески сплачувати потрібно як 18% від нарахованих на користь юридичної особи дивідендів. 

Якщо ж емітент корпоративних прав є платником єдиного податку, то він також зобов’язаний сплачувати авансові внески з податку на прибуток (за ставкою податку на прибуток), але на бюджетні рахунки єдиного податку. Законодавством не передбачено можливість заліку сплачених авансових внесків у єдиний податок за результатами діяльності емітента корпоративних прав.

Розглянемо наш приклад за умови, що ТОВ «ХХХ» є платником єдиного податку.

Як резюме, при нарахуванні дивідендів слід враховувати:

- при нарахуванні/сплаті дивідендів на користь фізичної особи утримуються ПДФО за ставкою 5, 15 або 20% та військовий збір за ставкою 1,5 %;

- при нарахуванні дивідендів юридичній особі, крім як на користь власників корпоративних прав материнської компанії, що сплачуються в межах сум доходів такої компанії, отриманих у вигляді дивідендів від інших осіб, нараховуються/сплачуються авансові внески х податку на прибуток.

Що стосується підприємств, які отримують дивіденди. То у бухгалтерському обліку дивіденди, отримані як від резидента, так і нерезидента вважаються доходом. У податковому обліку передбачається можливість коригування фінансового результату на суму нарахованих доходів від участі в капіталі інших платників податку на прибуток підприємств та у вигляді дивідендів, які підлягають виплаті на його користь від інших платників цього податку.

Дивіденд - це і є дохід від участті в капіталі. Але фін рзультат можна зменшити на суму дивідендів тільки тоді, якщо їх виплатив платник податку на прибуток підприємств. Виходить, що дивіденди від нерезидента - дохід. Дивіденди від платників єдиного податку - теж дохід, коригування на нього не розповсюджується. 

3. Поняття вартості іноземної валюти та особливості оподаткування операцій з валютою

Валюта на рахунках підприємства є монетарною статтею і тому в результаті її продажу доходи або видатки можуть виникнути не лише від самої операції продажу, але й від курсових різниць. Окрім того підприємство не може зберігати у себе валюту від продажу в повному обсязі, воно повинно продати певний відсоток від надходження на протязі певного періоду.

Отже, давайте розглянемо які наслідки будуть мати операції з продажу валюти в бухгалтерському та податковому обліці.

Положення  про порядок та умови торгівлі іноземною валютою затверджене Постановою НБУ від 10.08.2005 р № 281 (далі по тексту – Положення № 281) дає таке лаконічне визначення:

Продаж іноземної валюти – операції по продажу іноземної валюти за гривні.

Суб’єкти валютного ринку мають право продавати свою валюту лише на міжбанківсьому валютному ринку України.

На практиці це виглядає наступним чином. Клієнт доручає банку (або без його доручення в деяких випадках) продає на міжбанку іноземну валюту, а отриману суму гривень зараховує на поточний гривневий рахунок підприємства.

Нагадаємо: іноземна валюта обліковується на рахунку підприємства за балансовою вартістю (яка обчислюється виходячи із курсу НБУ на дату здійснення операції або на дату баланса).

Датою здійснення операції в нашому випадку буде дата продажу іноземної валюти. Цю дату можна побачити у виписці банку, в якій буде вказано коли саме ця валюта була продана.

При первісному визнанні іноземної валюти в обліці беруть курс НБУ на початок дня дати здійснення операції.

Але продається валюта на міжбанку не по курсу НБУ, а по курсу який діяв на міжбанківсьому ринку, який практично ніколи не дорівнює курсу НБУ. Тому в обліці виникнуть різниця між ціною продажу та балансовою вартістю.

Ціна продажу – фактична сума гривень яку було отримано від продажу валюти.

Дану різницю слід відобразити в бухгалтерському обліці. Якщо ціна продажу більше балансової вартості (позитивная різниця) то у нас буде доход, якщо менша (негативна різниця) то витрати.

Дохід по таким операціям обліковують на рахунку 711 «Дохід від купівлі-продажу іноземної валюти», а витрати на субрахунку 942 «Витрати на купівлю-продаж іноземної валюти»

Практичний приклад 1

1000 доларів США продали за 22760 (це і буде ціна продажу).

Курс НБУ на дату здійснення операції – 22,0 грн за 1 дол.

Балансова вартість валюти – 22*1000=22000,00 грн.

Різниця яка виникне: 22760-22000=760,00 грн.

Різниця у нас позитивна, отже у нас виникне дохід і ми його відобразимо на субрахунку 711.

Важливо: Дату списання валюти з розподільного рахунку банку не можна рахувати за дату продажу валюти. Краще брати для розрахунку дату зарахування гривень на поточний рахунок підприємства. Таку ж позицію займає і ДФС.

Крім того Положення №281 передбачає, що банк повинен надати підприємству інформацію про суму проданої валюти, про курс по якому ця валюта була продана та відзвітуватись про суму видатків, які поніс клієнт в результаті цієї операції.

Після продажу валюти банк повертає клієнту другий екземпляр заявки про продаж валюти, в якій зазначає дату виконання цієї заявки. Ця дата і буде датою продажу валюти. Тому для визначення балансової вартості слід брати курс НБУ на початок дня цієї дати.

Практичний приклад 2

Підприємство 10.08.2015 р. подало заявку на продаж 1000,00 дол.США. В той же день валюти була списана за рахунку. Гривні від продажу були зараховані на рахунок підприємства 14.08.2015 р. В той же день підприємство отримало другий екземпляр заявки, в якій зазначено, що дата її виконання 13.08.2015 р.

Отже дата продажу – 13.08.2015 і треба брати курс НБУ на початок цієї дати.

Податковий облік

В податковому обліці все ідентично бухгалтерському. Доходи ідуть в доходи, видатки в видатки від господарської діяльності.

Курсові різниці

Курсова різниця виникає по монетарним статтям балансу. Вона фактично є різницею між балансовою вартістю валюти на дату продажу і балансовою вартістю на попередню дату визначення такої вартості. Попередньою датою може бути або дата надходження валюти, або дата баланса (в залежності від того яка дата є останньою).

Позитивна курсова різниця обліковується на субрахунку 714 чи 744 в залежності від того операційна вона чи ні.

Негативна курсова різниця на 945 чи 974 в залежності від того операційна вона чи ні.

Практичний приклад 3

Вихідні дані дивіться в практичному прикладі 1.

Курс НБУ станом на попередню дату визначення балансової вартості (зарахування на рахунок підприємства) – 21,750.

Отже, курсова різниця буде позитивною: 22000-21750=250,00 грн і ця сума буде враховуватися в складі доходів на субрахунку 714 «Дохід від операційної курсової різниці».

Як саме рахувати курсові різниці: тільки по даній операції чи перераховувати також і весь залишок вирішує підприємство і дане рішення закріплює в наказі про облікову політику.

Податковий облік курсових різниць не буде нічим відрізнятися від даних бухгалтерського обліку. Тому які доходи або витрати показані в бухобліці, те ж саме показуємо і в податковому.

Послуги банку

Банк за свої послуги бере комісійні. Дана комісія буде віднесена до складу адміністративних витрат і обліковується на рахунку 92 «Адміністративні витрати». Податковий облік таких витрат нічим не відрізняється від бухгалтерського.

Обов’язковий продаж іноземної валюти

Станом на серпень 2015 р. суб’єкти господарювання зобов’язані продавати 75% надходжень в іноземній валюти які будуть поступати на валютний рахунок підприємства з закордону.

Причому такий продаж може здійснити і сам банк без доручення клієнта і виключно на наступний робочий день після дня зарахування таких коштів на розподільчий рахунок.

Результати продажу відображаються в обліці в загальному порядку без виключень.

Практичний приклад 4

ТОВ «Сонечко» отримало 11.06.2015 р аванс від нерезидента за товари — 1000 євро. Курс НБУ на початок дня цієї дати — 24,354 грн / євро.
У зв’язку з дією норми про обов’язковий продаж 12.06.2015 р банк продав 75% такої інвалютного виторгу. Тобто продано 750 євро. Курс продажу на МВРУ — 26,786 грн / євро. Курс НБУ на початок дня дати продажу — 24,421 грн / євро.

Комісія банку становить 50 грн.

Крім того, 15.06.2015 р підприємство продало ще 200 євро. Курс продажу на МВРУ — 27,990 грн / євро. Курс НБУ на початок дня дати продажу — 24,525 грн / євро.

Комісія банку становить 50 грн.

Станом на 30.16.2015 р на рахунку залишилося 50 євро. Курс НБУ на кінець дня дати балансу — 24,373 грн / євро.

Наказом про облікову політику підприємства визначено, що курсові різниці вважаються в рамках операції (а не по всій монетарної статті)

Постанова Кабінету Міністрів України від 27.05.2015 №331

Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій

Постановою  №331 внесені зміни  до Порядку сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою КМ України від 03.11.1998  N 1740, а саме: 

фізичні особи (крім фізичних осіб, що здійснюють операції з купівлі іноземної валюти для погашення кредитів) сплачують збір на обов’язкове державне пенсійне страхування під час здійснення операцій з купівлі іноземної валюти у готівковій формі.Під час здійснення операцій з купівлі фізичною особою іноземної валюти банк (фінансова установа) нараховує (утримує) та перераховує збір на обов’язкове державне пенсійне страхування в установленому законом розмірі за рахунок коштів такої особи.( 2% )

Одночасно із збільшенням ставки звільнені від обкладання збором операції з купівлі інвалюти в безготівковій формі;

замість збору з торгівлі ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини та дорогоцінного каміння за ставкою 5 % вартості реалізованих виробів запроваджено збір на обов’язкове державне пенсійне страхування за ставкою 10 % вартості основного дорогоцінного металу у сплаві за цінами НБУ, який сплачують фізичні особи та суб`єкти господарювання при поданні ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів на клеймування державним пробірним клеймом до казенних підприємств пробірного контролю.

4. Оподаткування у сфері спільного інвестування

Щодо питання оподаткування коштів спільного інвестування ІСІ Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо податкової реформи» № 71-VІІІ (далі – Закон №71-VІІІ), який набув чинності 1 січня 2015 року, збережено загальноприйнятий у світі підхід щодо оподаткування кінцевих результатів інвестицій в ІСІ, при цьому кошти спільного інвестування, в т.ч. доходи, отримані фондами від інвестування цих коштів, не оподатковуються до моменту їх виплати інвесторам такого ІСІ. Такий спеціальний режим є механізмом усунення подвійного оподаткування колективних (спільних) інвестицій, здійснюваних групою інвесторів через інвестиційний фонд, порівняно із оподаткуванням їх індивідуальних інвестицій в ті самі об’єкти.

Так пункт 141.6 статті 141 розділу ІІІ «Податок на прибуток підприємств» передбачає особливості оподаткування інститутів спільного інвестування та суб’єктів недержавного пенсійного забезпечення: «звільняються від оподаткування кошти спільного інвестування, а саме: кошти, внесені засновниками корпоративного фонду, кошти та інші активи, залучені від учасників інституту спільного інвестування, доходи від здійснення операцій з активами інституту спільного інвестування, доходи, нараховані за активами інституту спільного інвестування, та інші доходи від діяльності інституту спільного інвестування (відсотки за позиками, орендні (лізингові) платежі, роялті тощо).»

Щодо питання оподаткування учасників ІСІ – юридичних осіб

З 01.01.2015 року згідно з підпунктом 141.2.3 платники податку окремо визначають загальний фінансовий результат за операціями з продажу або іншого відчуження цінних паперів звітного періоду відповідно до національних або міжнародних стандартів фінансової звітності. Від’ємний загальний фінансовий результат враховується в окремому обліку в майбутніх періодах. Загальний позитивний фінансовий результат від операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів (в тому числі й від викупу цінних паперів ІСІ емітентом або ліквідації ІСІ) відповідно до підпункту 141.2.5 пункту 141.2 статті 141 розділу ІІІ «Податок на прибуток підприємств» ПКУ з урахуванням суми від’ємного фінансового результату по операціях з ЦП, не врахованого у попередніх податкових періодах, включається до загального фінансового результату підприємства-платника податку, який оподатковується на загальних підставах за ставкою 18%.

Щодо питання оподаткування учасників ІСІ – фізичних осіб

З 01.01.2015 року запроваджено оподаткування доходів учасників інститутів спільного інвестування – фізичних осіб (оподаткування інвестиційного прибутку та дивідендів) податком з доходів фізичних осіб за ставкою 20%. Про це прямо зазначено у підпункті 167.5.1 пункту 167.5 статті 167 ПКУ «20 відсотків  для пасивних доходів, у тому числі нарахованих у вигляді дивідендів по акціях та/або- інвестиційних сертифікатах, що виплачуються інститутами спільного інвестування», а у абзаці сьомому підпункту 167.5.3 прямо визначено, що для оподаткування доходів фізичних осіб термін "пасивні доходи" означає у тому числі «дохід, який виплачується компанією, що управляє активами інституту спільного інвестування, на розміщені активи відповідно до закону, включаючи дохід, що виплачується (нараховується) емітентом у результаті викупу (погашення) цінних паперів інституту спільного інвестування, який визначається як різниця між сумою, отриманою від викупу, та сумою коштів або вартістю майна, сплаченою платником податку продавцю (у тому числі емітенту) у зв’язку з придбанням таких цінних паперів, як компенсація їх вартості». При цьому особливості оподаткування інвестиційного прибутку прописані у пункті 170.2, особливості оподаткування дивідендів передбачені пунктом 170.5.

Єдиним нововведенням в питанні оподаткування інвестприбутку є вимога під час кожного нарахування платнику інвестиційного прибутку податковим агентом (яким у цьому випадку є виключно професійний торговець ЦП) нараховувати (утримувати) податок за ставкою 20%. Як і раніше, ці нарахування мають бути перераховані до бюджету під час кожного нарахування такого доходу. А за підсумками року платник податків має подати річну податкову декларацію про всі отримані ним протягом звітного року доходи, як оподатковані при виплаті, так і отримані не від податкових агентів (абз. 1 пп. 170.2.9 ПКУ).

Інвестор повинен самостійно, до 1 травня року, що настає за звітним (пп.49.18.4 п.49.18 ст.49 ПКУ), подати в податковий орган за місцем проживання річну податкову декларацію, і до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену ним в податковій декларації (п.179.7 ст.179 ПКУ).

Починаючи з 01.01.2015 р. до бази оподаткування військовим збором за ставкою 1,5% включається не лише заробітна плата та платежі за цивільно-правовими договорами, але й будь-які доходи, що включаються до бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб, зокрема інвестиційний прибуток.

Облік фінансових результатів операцій з інвестиційними активами ведеться інвестором самостійно протягом звітного (податкового) року, окремо від інших доходів, отриманих платником податку з різних джерел, та понесених витрат (пп.170.2.1 п.170.2 ст.170 ПКУ). При цьому платник податку визначає інвестиційний прибуток за операціями з ЦП чи деривативами, що перебувають в обігу на фондовій біржі, окремо від інвестиційного прибутку за операціями з ЦП чи деривативами, що не перебувають в обігу на фондовій біржі (пп.170.2.6 п.170.2 ст.170 ПКУ).

Якщо інвестор купував та продавав ЦП декількох емітентів у звітному році, він повинен обчислити загальний фінансовий результат операцій з ЦП за такий рік. Фінансовий результат (прибуток/збиток) визначається тільки за операціями з тими ЦП, які були продані інвестором у звітному році. При цьому враховуються документально підтверджені витрати, понесені у зв’язку з їх придбанням, а також задекларовані належним чином непогашені збитки від операцій з інвестиційними активами за попередні роки. Витрати, пов’язані з купівлею ЦП без їх продажу у звітному році не зменшують інвестиційний прибуток, отриманий в результаті продажу інших ЦП протягом звітного року.

Платнику податку необхідно зберігати всі документи, пов’язані з купівлею/продажем ЦП та понесеними витратами, як до, так і після подання податкової декларації і сплати податку.

Інвестор зобов’язаний подати річну декларацію до органу податкової служби, в якому він перебуває на обліку, у будь-якому випадку, незалежно від того отримав він інвестиційний прибуток чи збиток, та незалежно від того, чи податок з доходів інвестора був сплачений податковим агентом (ст.36,49, пп.170.2.2 п.170.2 ст.170 ПКУ). Нова форма податкової декларації про майновий стан і доходи та Інструкція з її заповнення затверджені наказом Міністерства доходів і зборів України від 11.12.13 № 793, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 грудня 2013 р. за N 2179/24711(http://minrd.gov.ua/fizichnim-osobam/podannya-deklaratsii-pro-may/forma-deklaratsii/62986.html).

Якщо за результатами 2014 року інвестор отримав інвестиційний збиток, його слід задекларувати до 1 травня 2015 року (в декларації та додатку №3 до неї) для зарахування у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами у 2015 році та наступних роках до повного його погашення (пп.170.2.6 п.170.2 ст.170 ПКУ).

У разі, якщо сукупний інвестиційний дохід платника податку (не прибуток!), отриманий у 2014 р. в результаті продажу ЦП, не перевищує 1710 грн. (суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 грн.), такий прибуток не включається до складу загального річного оподатковуваного доходу і на нього не нараховується податок на доходи фізичних осіб (пп.170.2.8 п.170.2 ст.170; пп.169.4.1 п.169.4 ст.169, пп.164.2.9 п.164.2 ст.164 ПКУ).

За неподання або несвоєчасне подання податкової декларації про доходи фізичні особи несуть відповідальність у розмірі 170 грн. (ст.120 ПКУ).

Починаючи з 1 січня 2012 р. відповідно до Закону України від 7 липня 2011 р. № 3609-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» податковим агентом фізичної особи - платника податку, що здійснює операції з інвестиційними активами з використанням послуг професійного торговця цінними паперами, є такий професійний торговець, незалежно від наявності договору про виконання торговцем функцій податкового агента (нова редакція пп.170.2.9 п.170.2 ст. 170 ПКУ).

Таким чином, з 01.01.2012 сплата податку в більшості випадків відбувається не за наслідками річного декларування доходів, а під час виплати (нарахування) доходу від операцій з інвестиційними активами податковим агентом такого платника, функції якого покладаються на торговця ЦП, послугами якого користується платник податку.

На які операції поширюється новий порядок?

Згідно з новим порядком торговець ЦП ТОВ «КІНТО, Лтд» виконуватиме функції податкового агента фізичної особи - платника податку щодо доходів, отриманих таким платником починаючи з 1 січня 2012 р. від:

• операцій з продажу ЦП відповідно до договору купівлі-продажу, укладеного з ТОВ «КІНТО, Лтд»;

• операцій з продажу ЦП відповідно до договору доручення або комісії, укладеного з ТОВ «КІНТО, Лтд»;

• операцій з торгівлі ЦП і деривативами відповідно до договору на брокерське обслуговування з використанням ІТС (Інтернет-трейдинг), укладеного з ТОВ «КІНТО, Лтд»;

• операцій з торгівлі ЦП відповідно до договору про управління цінними паперами, укладеного з ТОВ «КІНТО, Лтд»;

• операцій з продажу інвестором ЦП інвестиційних фондів під управлінням КУА «КІНТО», викуп яких здійснюється через ТОВ «КІНТО, Лтд».

Водночас новий порядок не поширюється на операції з викупу цінних паперів ІСІ самим емітентом(КІФом або КУА щодо цінних паперів ПІФу), що здійснюються без участі торговця ЦП, оскільки відповідно до Кодексу такий емітент не має статусу податкового агента щодо доходів від операцій з інвестиційними активами.

Крім того, відповідно до пп. «б» пп.170.2.8 п.170.2 ст.170 та пп.165.1.40 п.165.1 ст.165 ПКУ не підлягає оподаткуванню дохід, отриманий платником податку внаслідок відчуження акцій (інших корпоративних прав), одержаних ним у власність в процесі приватизації в обмін на приватизаційні інвестиційні сертифікати. При цьому платник податку повинен зберігати документи, пов’язані з отриманням ним приватизаційних або компенсаційних цінних паперів (ПМС, ПЖЧ або КС), та документи, що підтверджують придбання за їх рахунок акцій (інших корпоративних прав), для пред’явлення таких документів у разі необхідності податковому органу за місцем проживання.

У разі, якщо сукупний дохід інвестора, отриманий протягом 2014 р. в результаті продажу ЦП, не перевищить 1 710 грн., такий дохід не підлягає оподаткуванню та не включається до складу загального річного оподатковуваного доходу (пп.170.2.8 п.170.2 ст.170; пп.169.4.1 п.169.4ст.169; пп.164.2.9 п.164.2 ст.164 ПКУ).Однак, у разі здійснення продажу інвестиційного активу через торговця ЦП такий торговець як податковий агент не враховуватиме ці норми ПКУ й звільнення такого доходу від оподаткування здійснюватиметься податковими органами за результатами декларування інвестором доходів та витрат за підсумками року.

Виконання функцій податкового агента полягає в нарахуванні, утриманні та сплаті суми податку до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі за операціями з інвестиційними активами, які здійснені з використанням послуг торговця ТОВ «КІНТО, Лтд», починаючи з 1 січня 2012 р.

Запровадження обов'язку податкового агента для торговця ЦП не звільняє платника податку від обов'язку декларування результатів усіх операцій з купівлі та продажу інвестиційних активів, здійснених протягом звітного (податкового) року, як на території України, так і за її межами.

Облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.

На виконання вимог п. 153.9 ст. 153 Кодексу Міністерство фінансів України спільно з Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку затвердило Методику визначення інвестиційного прибутку професійним торговцем цінними паперами при виконанні ним функцій податкового агента(http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0100-12).

Як і раніше, інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу (пп.170.2.2 п.170.2 ст.170 ПКУ). Але за новим порядком під час виплати платнику податку доходу за придбані у нього інвестиційні активи сам торговець як податковий агент враховуватимедокументально підтверджені витрати такого платника на придбання цих активів, незалежно від часу їх виникнення (понесення).

До таких витрат, крім суми, сплаченої під час придбання інвестиційного активу, Методика відносить також документально підтверджені додаткові фактично понесені витрати, що відповідно до законодавства здійснюються у зв’язку з отриманням такого доходу, а саме:

• винагорода (комісія) торговцю ЦП;

• біржовий збір відповідно до тарифів, затверджених фондовою біржею;

• вартість депозитарних послуг та/або послуг реєстроутримувача, затверджених відповідно депозитарною установою або реєстроутримувачем (уся сума таких витрат, здійснених у розрахунковому періоді);

• вартість банківських послуг, сплачених у зв’язку із здійсненням операцій з ЦП, за тарифами, затвердженими банківською установою (уся сума таких витрат, здійснених у розрахунковому періоді) (п.3.11 Методики).

Як документальне підтвердження витрат платником податку повинні бути надані оригінали або належним чином завірені копії первинних документів, на підставі яких він здійснив відповідні витрати, а також документів, що підтверджують факт переходу права власності на відповідні пакети цінних паперів, факт та суму сплати відповідних витрат (п.3.5 Методики). Такими документами є договори комісії, укладені з торговцем ЦП, договори купівлі-продажу ЦП, виписки з рахунку у цінних паперах зберігача/депозитарної установи, розрахунково-касові та інші платіжні документи. Податковий агент зобов’язаний зберігати оригінали або належним чином оформлені копії таких документів.

З огляду на те, що за наслідками року платник податку повинен самостійно подати до податкового органу декларацію та документи, що підтверджують суми його доходів та витрат за операціями з інвестиційними активами, рекомендуємо платникам податку надавати торговцю ЦП, з використанням послуг якого вони здійснюватимуть відчуження ЦП, оригінали договорів та інших документів для того, щоб торговець мав змогу оформити належним чином завірені копії, а оригінали повернути платнику податку.

Належно оформленою копією документа є копія, засвідчена торговцем цінними паперами, за участю якого пакет цінних паперів було придбано, або органом, установою чи організацією, що видала документ, або посвідчена нотаріально, або посвідчена торговцем ЦП, який є податковим агентом у зв’язку із продажем такого пакета цінних паперів (п.3.6 Методики).

Документальним підтвердженням (первинним документом) доходів та витрат за операціями з інвестиційними активами, укладеними в електронній формі на фондовій біржі для платника податку, є звіт торговця цінними паперами (брокера), який формується на базі біржового звіту та договору на брокерське обслуговування. (пп.170.2.2 п.170.2 ст.170 ПКУ)

У разі якщо цінні папери були придбані платником податку за участю іншого торговця цінними паперами, як витрати за проданими цінними паперами податковим агентом приймаються за заявою платника податку підтверджені документально витрати за договором купівлі цінних паперів за участю такого торговця цінними паперами.

Зазначені витрати враховуються при обчисленні інвестиційного прибутку від операцій з ЦП податковим агентом, якщо раніше вони не були враховані іншим податковим агентом, що підтверджується довідкою довільної форми торговця ЦП, за участю якого цінні папери були придбані, підписаною його керівником та скріпленою печаткою (п.3.4 Методики).

Підтвердження витрат під час продажу ЦП здійснюється на основі договору на їх придбання. При цьому такий договір може слугувати підтвердженням понесених витрат лише стосовно ЦП, придбаних на його основі. У разі продажу ідентичних цінних паперів, придбаних відповідно до іншого договору, підтвердження витрат здійснюється за таким договором. Відповідальність за неодноразове використання одного й того ж договору для підтвердження понесених витрат під час продажу ЦП несе платник податку, як за включення до декларації перекручених (недостовірних) даних про суми понесених витрат, якщо такі дії призвели до заниження суми оподаткованого доходу (пп.120.1.1 п.120.1 ст.120 ПКУ).

Податковий агент щороку до кінця січня року, що настає за звітним податковим роком, надає платнику податку довідку про визначення торговцем ЦП при виконанні ним функцій податкового агента інвестиційного прибутку платника податку на доходи фізичних осіб за формою, встановленою у додатку до Методики. За результатами звітного податкового року довідка не видається, якщо вона була надана платнику податку у зв’язку із виконанням або розірванням до кінця звітного податкового року договору, укладеного податковим агентом з таким платником податку. Довідка надається для пред’явлення органу державної податкової служби за податковою адресою платника податку з метою визначення загального інвестиційного прибутку та податку з нього у річній податковій декларації (п.2.23 Методики).

У разі звернення до торговця цінними паперами ТОВ «КІНТО, Лтд» для продажу інвестиційного активу інвестору слід мати при собі:

• паспорт;

• оригінал довідки про присвоєння ідентифікаційного номера платника податку (код);

• банківські реквізити (у разі безготівкового переказу коштів);

• первинні документи, які є документальним підтвердженням витрат, понесених у зв’язку з придбанням інвестиційного активу:

• оригінали або належним чином оформлені копії первинних документів, що є підставою для здійснення витрат на придбання інвестиційного активу (договір на купівлю, біржовий звіт або звіт брокера);

• оригінали або належним чином оформлені копії первинних документів, що підтверджують факт переходу права власності на відповідні пакети цінних паперів (виписка зберігача/депозитарної установи з рахунку в цінних паперах, біржовий звіт або звіт брокера);

• оригінали або належним чином оформлені копії первинних документів, що підтверджують оплату ЦП (банківські документи - у разі безготівкової оплати, корінець прибуткового ордеру - у разі оплати готівкою, біржовий звіт або звіт брокера);

• первинні документи, які є документальним підтвердженням додаткових фактично сплачених витрат на придбання інвестиційного активу, зазначених в Методиці (сплата біржового збору, оплата брокерських послуг, послуг зберігача/депозитарної установи (реєстратора) та банку);

• довідку довільної форми, підписану керівником та скріплену печаткою торговця ЦП, за участю якого цінні папери були придбані, про те, що понесені платником податку витрати не були раніше використані у операціях з продажу цих цінних паперів за участю такого торговця ЦП.

У разі понесення інвестором вищезазначених додаткових фактично сплачених витрат надаються документальні підтвердження цих витрат, а саме:

• платіжний документ про сплату винагороди (комісії) торговцю ЦП;

• платіжний документ про сплату біржового збору відповідно до тарифів, затверджених фондовою біржею;

• платіжний документ про оплату вартості депозитарних послуг (послуг зберігача/депозитарної установи) та/або послуг реєстроутримувача, затверджених відповідно депозитарною установою або реєстроутримувачем (уся сума таких витрат, здійснених у розрахунковому періоді);

• платіжний документ, який підтверджує оплату вартості банківських послуг, сплачених у зв’язку із здійсненням операцій з ЦП, за тарифами, затвердженими банківською установою (комісійна винагорода банку) (уся сума таких витрат, здійснених у розрахунковому періоді).

У разі зміни прізвища необхідно надати відповідне документальне підтвердження (свідоцтво про шлюб тощо). У разі зміни паспортних даних необхідно надати оригінал відповідної довідки органів внутрішніх справ, яка підтверджує такі зміни.

Навіть якщо за наслідками операції з інвестиційним активом у інвестора виявляються збитки, він все рівно повинен надати торговцю ЦП, через якого здійснюється продаж інвестиційного активу, документальне підтвердження витрат, понесених у зв’язку з придбанням цього інвестиційного активу, для визначення торговцем ЦП як податковим агентом фінансового результату (прибуток/збиток) за цією операцією. Інакше торговець ЦП буде вимушений нарахувати, утримати та сплатити податок з усієї суми нарахованого (сплаченого) інвестиційного доходу.

На сьогодні ні ПКУ, ні Методика не передбачають можливості врахування торговцем ЦП як податковим агентом інвестиційних збитків платника податку (від'ємного значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами), понесених у попередні роки. Таке врахування можливе лише під час подання платником податку до податкового органу річної податкової декларації про майновий стан і доходи та заповнення Розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих від операцій з інвестиційними активами (додаток 3 до Декларації).

Особливості оподаткування операцій факторингу

Що стосується ПДВ, то згідно з підпунктом 196.1.5 ПК не є об'єктом оподаткування операції:

• з відступлення права вимоги за фінансовими кредитами фінансових установ;

• відступлення права вимоги за забезпеченими іпотекою кредитами (позиками);

• торгівлі за кошти або цінні папери борговими зобов’язаннями, за винятком операцій з інкасації боргових вимог та факторингу (факторингових операцій).

Таким чином, при здійсненні операцій з відступлення права вимоги фактично не є об’єктами оподаткування ПДВ лише операції фінансових установ.