Методичні поради до виконання навчальних завдань 1, Історія української культури

Методичні рекомендації

При опрацювання першого питання треба систематизувати матеріал про життя і творчість ученого, висвітлити його культурологічну концепцію цивілізації, з’ясувати її вплив на європейську культурологію. Слід пам’ятати, що Освальд Шпенглер – німецький філософ, представник філософії життя, один із засновників сучасної філософії культури. У найвідомішій своїй праці “Присмерк Європи” він розглядав культуру не як єдину загальнолюдську, а як розколоту на окремі культури, кожна з яких проявляється на основі власного унікального “прафеномену” – “способу переживання” життя. Таких культур він виокремлює вісім: єгипетська, індійська, вавилонська, китайська, “аполлонівська” (греко-римська), “магічна” (візантійсько-арабська), “фаустівська” (західноєвропейська) і культура майя. Розвиток культур підпорядковується певному біологічному ритму, який зумовлює головні фази їх розвитку: народження і дитинство, молодість і зрілість, старість і “занепад”. Кожній культурі відведено час існування (близько тисячоліття), який залежить від внутрішнього життєвого циклу. Вмираючи, культура перероджується в цивілізацію.

Цивілізація, на думку О. Шпенглера, – це “закостеніння” органічного життя культури, її розпад, перетворення праці на механічну роботу, що виключає творчість. Цивілізація супроводжується процесами “омасовлення” всього життя, що означає його розвиток на основі кількісного принципу, який знаходить свій вияв у глобалізації форм і методів людського існування: господарства, політики, техніки тощо. Західний світ, на думку О.Шпенглера, перейшов до цивілізації у ХІХ ст., і з цього часу розпочинається його занепад. Концепція вченого має фаталістичний характер, адже людина у нього діє відповідно до тих вимог, які ставить їй той чи інший тип культури. Віднайдіть відгуки поглядів О.Шпенглера у творчості Миколи Хвильового.

Відповідаючи на друге питання, зазначте, що культура має специфічні закони розвитку і функціонування:

• неперервність розвитку (навіть у найкритичніші епохи, наприклад, в Україні другої половини ХVІІ ст.);

• спадковість (культура одночасно традиційна і новаторська). Згадайте періоди у розвитку культури (Античність, Середньовіччя, Відродження, чи Козацька доба, українське Бароко тощо);

• засвоєння, збереження і передача наступним поколінням (шляхом навчання, виховання, освіти, мови, через звичаї і традиції, наслідування і копіювання кращих зразків);

• створення нових культурних цінностей.

Зробіть висновок, що людство існує у вигляді окремих національно-культурних спільнот, тому світова культура – це мозаїканеповторних національних культур.

При з’ясуванні третього питання треба звернути увагу на те, що у другій половині ХХ ст. і нині відбувається двоякий культурний процес –інтеграція народів (а звідси і збагачення набутків світової культури) і здобуття певними народами національного суверенітету. Відтак, як у першому, так і в другому випадку посилюється завдання збереження культурної самобутності кожногонароду, яка є запорукою його подальшого існування.

Втрата національної ідентичності, відірваність від джерел звичаїв і традицій свого народу підсилює тенденція глобалізації. Водночас цей процес є суперечливим явищем, оскільки має для культури як негативні, так і позитивні наслідки. Під останнім розуміється поглиблення культурних контактів між людьми, народами і державами, відкритість кордонів для культурних впливів, планетарне поширення однакових культурних зразків.

Визначте феномен глобалізації. Зауважте, що її характерними рисами є наявність світової ринкової системи, міжнародного поділу праці, загальнопланетарних комунікацій, поширення транснаціональних сучасних технологій, зосередження вирішальної військової сили на боці одного блоку держав.

Глобалізаційні тенденції підштовхують держави до інтеграції. Яскравим прикладом слугує створення Європейського Союзу. Проте цей процес може призвести до відмирання й уніфікації культур та зрештою заміни своєї культури іншою, тобто до асиміляції.

Наразі як альтернатива процесу асиміляції культур висувається ідея культурного плюралізму. Вона обстоює рівність національних і етнічних культур, нерозчинення їх у чужій культурі і водночас оволодіння цінностями цієї культури без збитку для власної.

Політика рівноправності культур допоможе збереженню кожного окремого національного культурного простору. З таких унікальних національних культур і має складатися скарбниця світової культури. Отже, глобалізація – це випробування для людини в сенсі її здатності існування у всепланетарній єдності й водночас можливості збереження своєї культурної ідентичності.

При опануванні четвертого питання спочатку дайте визначення масової культури. З’ясуйте, що вперше ці поняття вживають Гюстав Лебон (монографія “Психологія народів і мас”) і Зишмунд Фрейд (стаття “Психологія мас і аналіз людського Я”). Їхні висновки доповнив Хосе Ортега-і-Гассет, який акцентував увагу на “людині маси” як носія особливого типу свідомості – “масової”, наділивши цей соціально-психологічний тип негативними якостями: він упевнений, що має право на всі вироблені людством блага, хоча сам до їх створення не доклав жодних зусиль. Проте подібний “антропологічний тип” свідомо культивується правлячою верхівкою, оскільки зручний для неї.

Висвітливши головні складники поняття “маса”, слід перейти до визначення поняття “масова культура”. Масова культурапередбачає особливості виготовлення культурних цінностей у масовому суспільстві, яке орієнтоване на масове споживання. Далі треба встановити, коли з’явилася масова культура. Щодо цього існує кілька точок зору. Запропонуйте їх виклад.

1. Витоки масової культури пов’язані з античним світом, а точніше, з римським суспільством, вихованим на масових видовищах,  зокрема на гладіаторських боях.

2. Передумови виникнення масової культури формуються з появою християнської цивілізації. Як приклад наводяться спрощені варіанти священних книг (“Біблія для бідних” тощо), розрахованих на масову аудиторію.

3. Масова культура вперше виявила себе в європейській літературі ХVІІ – ХVІІІ ст. на ниві пригодницького, детективного, авантюрного роману. Саме він значно розширив аудиторію читачів за рахунок величезних тиражів. За приклад можна взяти творчість англійського письменника Даніеля Дефо – автора роману “Життя і незвичайні пригоди Робінзона Крузо”.

4. Значний вплив на розвиток масової культури мав прийнятий 1870 р. у Великій Британії закон про загальну грамотність. Він дозволив багатьом людям освоїти основний вид художньої творчості ХІХ ст. – роман, який заполонив читацьку аудиторію.

Проте слід пам’ятати, що все вищезазначене, – це передісторія масової культури. Її виникнення пов’язується з науково-технічною революцією, що дала людям досконаліші способи виробництва, які, у свою чергу, сприяли появі вільного часу не лише в обраних, а й у широких верств суспільства. Пересічна людина стала більше цікавитися культурою в її спрощеному варіанті з метою заповнення дозвілля, чим створила умови для масового попиту на культуру.

Становлення масового суспільства і відповідної масової культури стали можливі в результаті переходу від якісного капіталізму до масового виробництва, що супроводжувався втратою станових привілеїв. Підґрунтя для такого процесу передусім було закладено у США.

У виникненні такого феномена, як масова культура ключову роль зіграли засоби масової інформації (преса, радіо, кіно, телебачення). Популярним атрибутом масової культури стали так звані “мильні опери” – нескінчені телевізійні серіали. Уперше схожі постановки з’явилися на радіо в США у 1930-ті рр. Сюжет з продовженням включав і рекламу компаній, які виробляли миючі засоби, оскільки вони фінансували трансляцію. Звідси пішла назва – “мильні опери”. Зараз телесеріали збирають найширшу аудиторію споживачів масової культури. А як ви ставитеся до цього виду масової культури?

У масовій культурі користуються попитом і такі жанри мистецтва, як детектив, вестерн, мелодрама, мюзикл, комікс тощо. Саме в них створюються спрощені “версії життя”, яке зводять соціальне зло до психологічних і моральних факторів. Вони також успішно виконують ілюзійно-компенсаторну функцію: прилучають людину до світу ілюзійного досвіду і мрій, що не збуваються. У процесі свого становлення масова культура виробила типові риси, якими є загальнодоступність, стандартизація, засилля легкодоступних форм, маніпулятивність, комерційна вигода, прибутковість, ринкове ставлення до мистецтва, науки, політики, релігії як до виробників споживчих вартостей. Масова культура може стати і стає інструментом впровадження в масову свідомість бажаних для певних соціальних груп стереотипів поведінки. Вона може стимулювати в “масах” нові, не відомі їм раніше потреби, формувати певні стандарти естетичного смаку. Водночас масова культура служить механізмом захисту від загрози виникнення соціального хаосу, оскільки нейтралізує, розпилює, розсікає маси і таким чином служить певним гарантом соціального спокою.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!