Методичні поради до вивчення теми 7, Психологія спілкування, Психологія

Методичні поради до вивчення теми № 7

Психологія спілкування

План

1. Поняття, види, структура та функції спілкування.

2. Спілкування як обмін інформацією.

3. Характеристика процесу та механізмів пізнання людьми один одного.

Питання 1. Поняття, види, структура та функції спілкування

Під час вивчення цієї теми слід звернути увагу на основні її поняття і в першу чергу на те, що спілкування – це взаємодія, здійснювана за допомогою засобів мовного і немовного впливу, яка має на меті досягнення змін у мотиваційній, пізнавальній, емоційно-вольовій і поведінковій сферах людей, що беруть участь у спілкуванні. Потрібно ретельно з’ясувати функції спілкування та основні характеристики різних видів спілкування. Питання про стадії процесу спілкування вивчається самостійно.

Студент має запам’ятати, що у спілкуванні виділяються такі основні взаємопов’язані сторони:

• комунікативна, яка полягає в обміні інформацією;

• інтерактивна, що полягає в обміні діями;

• перцептивна, яка передбачає сприймання і розуміння партнерами один одного.

Питання 2. Спілкування як обмін інформацією

При розгляді питання про спілкування як обмін інформацією слід пригадати, що комунікація (від лат. – з’єдную, спілкуюсь) у психології – це повідомлення, передача, обмін інформацією засобами мови або знакових систем у процесі спілкування.

– Зверніть увагу на те, що навіть знаючи значення одних і тих же слів, люди іноді по-різному їх розуміють. Тому в людей, які спілкуються, має бути однакове розуміння не тільки значень, а й смислу слів. Значення – це об’єктивний, відносно постійний, нормативний зміст слова. Смисл – це той суб’єктивний зміст, якого набуває слово в конкретному контексті, ситуації.

До основних засобів комунікації відносять вербальну комунікацію – мову, найбільш універсальний засіб людського спілкування. Не меншу роль у взаєморозумінні грає невербальна комунікація, яка включає таки знакові системи:

• жести, міміку, пантоміміку;

• якість, діапазон, тональність голосу;

• паузи, сміх, темп, покашлювання;

• розміщення партнерів у просторі, часова організація спілкування (запізнення, своєчасний прихід);

• дотик;

• контакт «очі в очі».

Під час передачі та прийому інформації відбуваються її суттєві втрати через різні бар’єри спілкування, до яких можна віднести:

• межу нашої уяви в процесі перекодування думок, образів, почуттів у слова;

• словниковий запас комунікатора і словниковий запас реципієнта;

• здатність реципієнта розуміти значення слів;

• обмеженість обсягу пам’яті тощо.

Зверніть увагу, що через бар’єри під час монологічного спілкування зазвичай у слухачів залишається в пам’яті близько 20 % інформації. Бар’єри можуть виникати внаслідок відсутності єдиного розуміння ситуації та предмета спілкування, що зумовлено соціальними, політичними, релігійними, професійними або статевими відмінностями тощо.

Питання 3. Характеристика процесу та механізмів пізнання людьми один одного

Вивчення соціальної перцепції слід розпочати зі з’ясування змісту самого поняття «соціальна перцепція», що означає – сприймання та пізнання соціальних об’єктів, до яких належать особистості, групи, великі соціальні спільності. У зміст цього поняття включають сприймання не тільки фізичних властивостей соціального суб’єкта, а і його внутрішніх характеристик: намірів, думок, здібностей, емоцій, ставлення до того, хто сприймає.

Важливим аспектом соціальної перцепції є дослідження факторів, від яких залежить перше враження. За О. О. Бодалевим, є три головні фактори першого враження, а саме:

1. Об’єктивні характеристики зовнішнього вигляду того, кого сприймають:

• фізичні дані, тип конституції, вікові, расові, національні ознаки;

• експресивність поведінки (міміка, жести, хода, голос, осанка);

• «оформлення» зовнішності (одяг, макіяж, парфуми, зачіска).

1. Особистісні якості, емоційний стан, переконання, установки, досвід того, хто сприймає.

2. Соціальний фон сприймання: де, коли, поруч з ким, або з чим знаходиться людина, яку оцінюють.

Спочатку при сприйнятті незнайомої людини основна увага приділяється її зовнішності (експресія, очі, зачіска, виразні рухи тіла). При розгортанні процесу сприймання людини формуються уявлення про її риси характеру, здібності, інтереси, емоційний стан. Можна виділити чотири основні стратегії у сприйнятті іншої людини:

1. аналітична, при якій кожен елемент зовнішності інтерпретується як форма прояву властивості особистості;

2. емоційна, при якій властивості особистості інтерпретуються залежно від її загальної привабливості або непривабливості;

3. перцептивно-асоціативна, при якій людині приписуються властивості іншої людини, зовнішньо схожої;

4. соціально-асоціативна, при якій людині приписуються властивості тієї соціальної групи, до якої вона може бути віднесена.

Особистісні характеристики людини, яку ми сприймаємо, відкриваються нам не безпосередньо, а встановлюються завдякиінтерпретації елементів її зовнішності, поведінки, діяльності. Іноді пізнання іншої людини спрощується й зводиться до віднесення її за зовнішніми формальними ознаками до певної категорії людей, соціальної групи, стосовно якої існує стереотипна думка. Найчастіше зустрічаються стереотипи щодо професійних, естетичних, статевих, вікових груп.

На ґрунті стереотипів формуються ефекти міжособистісного сприймання, які відображають тенденцію до сприймання соціальних об’єктів як максимально однорідних і несуперечливих.

Розглядаючи механізми взаєморозуміння, слід звернути увагу на те, що заважає взаєморозумінню, а саме на егоцентризм – зосередженість індивіда тільки на власних інтересах та переживаннях і, як наслідок, нездатність розуміти іншу людину як особистість, відмінну від нього.

Точність і адекватність сприймання людини людиною є необхідною умовою ефективності спільної діяльності. Тому необхідно розвивати свої вміння об’єктивно, неупереджено пізнавати інших людей, спілкуватися з ними.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!