Тема 1.12 Фактори сталого розвитку продуктивних сил
« НазадТема 1.12 Фактори сталого розвитку продуктивних силКлючові слова та терміни: сталий розвиток, еколого-економічний потенціал, природомісткість виробництв, збалансованість, глобальні проблеми. Характерною рисою ХХ ст. було постійне нарощування обсягів виробництва та нестримне прагнення людства до підвищення свого добробуту. Ці процеси супроводжувалися нещадною експлуатацією природних ресурсів, порушенням екологічного балансу, деградацією природних систем, витісненням основних загальнолюдських етичних принципів матеріальною надмірністю, яка сприяла поступовому духовному зубожінню людства. Як наслідок, на межі другого тисячоліття перед суспільством постали складні соціально-економічні та екологічні проблеми, які набули світового масштабу: забруднення атмосфери та гідросфери, руйнування озонового екрану, ерозія ґрунтів, опустелювання, виснаження природних ресурсів, забезпечення продовольством та водою населення окремих регіонів планети, деградації моралі, наростання міжетнічної та міжрегіональної напруженості, тероризму, наркоманії, СНІДу тощо. Ці проблеми продовжують загострюватись, оскільки багаті країни і далі нарощують обсяги виробництва та ресурсоспоживання, а бідні прагнуть подолати ту прірву, яка відділяє їх від багатих країн. Це неминуче супроводжується збільшенням використання природних ресурсів та подальшим зростанням техногенного навантаження на природне середовище, зумовлюючи його прогресуючу деградацію. Такі обставини примусили світову спільноту шукати шляхи виходу з цього, на перший погляд, безвихідного положення. Новий підхід до подолання глобальних проблем та виживання людства в умовах надзвичайно трансформованого природного середовища отримав назву концепції сталого розвитку (sustainable development). По суті він став продовженням концепції ноосфери, сформульованої акад-еміком В. Вернадським ще у першій половині ХХ ст. Його основний зміст полягає в обов’язковій узгодженості соціально-економічного та екологічного розвитку, гарантуванні якісного та безпечного життя як нинішнім, так і прийдешнім поколінням. Концепція сталого розвитку була офіційно проголошена Всесвітньою конференцією глав держав і урядів, яка відбулася у 1992 р. у Сталий розвиток – це такий розвиток суспільства, при якому:
Сталий розвиток – це система взаємоузгоджених управлінських, економічних, соціальних, природоохоронних заходів, спрямованих на формування системи суспільних цінностей на засадах довіри, партнерства, солідарності, консенсусу, етичних цінностей та безпечного навколишнього середовища. Пріоритетним напрямом сталого розвитку є оптимізація життєдіяльності людства в умовах безпечного природного середовища і рівноправних відносин між людьми та їх спільнотами. Ця стратегія гармонійно поєднує три компоненти суспільного розвитку:
Узгодження цих трьох складових вимагає досягнення справедливості при розподілі матеріальних благ між людьми, надання цілеспрямованої допомоги бідним прошаркам суспільства, обов’язкового здійснення вартісної оцінки техногенних впливів на довкілля та визнанні екологічних пріоритетів в подальшому соціально-економічному розвитку. Це найскладніше завдання сьогодення та найголовніший виклик для національних урядів, авторитетних міжнародних організацій та всіх прогресивних людей світу. У той же час це єдиний шлях виживання людства в умовах надзвичайно деградованого природного середовища та наростаючого міжнаціонального, міжетнічного і міжрегіонального протистояння, яке зумовлене зростанням розриву між полюсом багатства та полюсом бідності, нехваткою природних ресурсів, руйнуванням основних джерел національної культури та духовності, бажанням окремих держав стати наддержавою та монополістом у видобутку й розподілі основних природних ресурсів. Одним із основних чинників сталого розвитку України є її природно-ресурсний потенціал. Для істотного зменшення техногенного навантаження на довкілля, припинення процесів його деградації необхідно, перш за все, докорінно змінити існуючу практику господарювання, що ґрунтується на практично «нульовій» вартості природних ресурсів. Критерієм сталого розвитку має бути не приріст обсягів виробництва, а потенціал його зростання в умовах поліпшення показників якісного стану навколишнього середовища. Необхідність переходу України до сталого розвитку зумовлена як міжнародними, так і внутрішніми передумовами і чинниками. Серед міжнародних чинників основними є:
Внутрішні чинники сталого розвитку України можна поділити на три групи:
Основною метою переходу України до сталого розвитку є забезпечення високої якості життя нинішнього і майбутніх поколінь шляхом збалансованого соціально-економічного зростання, раціонального використання природних ресурсів, збереження здатності природних систем до самовідновлення, поліпшення комфортності умов проживання людей, створення умов для повноцінної реалізації можливостей та здібностей кожної особистості. Реалізація стратегії сталого розвитку має здійснюватись у відповідності з наступними принципами:
Головними завданнями реалізації стратегії сталого розвитку в Україні є:
Інститут прикладного системного аналізу НАН України запропонував систему вимірів сталого розвитку, у відповідності з якою його рівень визначається за відповідним індексом (Іср). Він розраховується як сума індексів трьох вимірів – економічного (Іекв), екологічного (Іев) та соціального (Ісв) з відповідними ваговими коефіцієнтами. У свою чергу, кожен із цих індексів обчислюється на основі використання відомих у світовій практиці індикаторів рівня розвитку. Так, для обчислення Індексу економічного виміру (Іекв) розраховують індекс конкурентоспроможності розвитку (враховує рівень інноваційного розвитку країни, рівень розвитку інформаційних та комунікаційних технологій, рівень видатків країни на дослідження і розвиток, рівень іноземних інвестицій, рівень корупції в країні тощо) та індекс економічної свободи (враховує рівень урядової інтервенції в економіку, особливості торгової та монетарної політики, банківської та фінансової діяльності, політики формування цін та оплати праці, право на приватну власність тощо). Індекс екологічного виміру (Іев) розраховується за допомогою так званого індексу ESI (Environmental Sustainability Index), обчисленого Центром з екологічного законодавства та політики Єльського університету США для 146 країн світу станом на 2005 р. Для його обрахунку застосовувались дані про стан природних ресурсів, рівень забруднення навколишнього середовища, державну екологічну політику тощо. Індекс соціального виміру (Ісв) формується на основі: Індексу якості і безпеки життя (враховує ВВП на душу населення, рівень безробіття, громадської активності, політичної стабільності, політичних і громадських свобод тощо); Індексу людського розвитку(враховує середню тривалість життя в країні, рівень освіченості, стандарти життя населення) та Індексу суспільства, заснованого на знаннях (враховує рівень охоплення молоді освітою та інформацією, інвестиційний клімат у країні, рівень корупції, рівень дитячої смертності, нерівність розподілу матеріальних благ тощо). Україна практично за всіма визначальними індексами та індикаторами сталого розвитку поступається не лише найбільш розвиненим країнам світу, а й багатьом постсоціалістичним країнам (Естонії, Чехії, Словаччині, Угорщині, Польщі, Болгарії та ін.). Необхідність вирішення нагальних екологічних та соціально-економічних проблем, поглиблення міжнародного співробітництва з розвиненими країнами світу, прагнення стати високорозвиненою державою вимагає від нашої країни запровадження виваженої внутрішньої та зовнішньої політики, заснованої на принципах сталого розвитку та здатної створити її громадянам сприятливі соціально-економічні та екологічні умови для проживання і гармонійного розвитку особистості. Питання для самоконтролю знань
З повагою ІЦ "KURSOVIKS"! |