Тема 1.5 Сутність, мета, завдання та механізм реалізації регіональної економічної політики
« НазадТема 1.5 Сутність, мета, завдання та механізм реалізації регіональної економічної політикиКлючові слова та терміни: регіональна політика, регіональна економіка, регіональне управління, об’єкти та суб’єкти регіонального управління, інвестиції, інновації, функції регіонального управління, місцеве самоврядування, прогноз, планування, програми регіонального розвитку. Невід’ємною складовою економічної політики держави є управління регіональним розвитком, стратегію якого визначаєрегіональна економічна політика. Це комплекс організаційно-правових та економічних заходів, що здійснюються державою у сфері регіонального розвитку відповідно до її національних інтересів, стратегічних цілей і завдань та регіональних особливостей. Основна мета регіональної економічної політики полягає в оптимальному поєднанні інтересів держави та її окремих регіонів, створенні сприятливих умов для розвитку кожної територіальної ланки національної господарської системи та забезпеченні територіальної цілісності держави. Така мета зумовлює наступні завдання:
Регіональна економічна політика України здійснюється на основі таких принципів:
Загальними об’єктами регіональної економічної політики є регіони як територіальні соціально-економічні системи певного ієрархічного рівня. Сукупність суспільних відносин, форми суспільного життя, інтереси різних верств населення, суперечності та проблеми, що склалися в регіоні, є конкретними об’єктами регіональної економічної політики. Суб’єктами цієї політики визнано центральні та місцеві органи державної влади, а також органи місцевого самоврядування, які в межах своєї компетенції вирішують питання соціально-економічного розвитку регіонів [38]. Розрізняють кілька видів регіональної політики, кртеріями виділення яких є об’єкт, суб’єкт, конкретні цілі, сфери впливу, напрями формування та реалізації (табл. 1.7). Таблиця 1.7. Види регіональної політики
Засобом реалізації регіональної політики є територіальне (регіональне) управління – система заходів регулюючого впливу на усі сфери суспільного життя регіону, спрямованих на забезпечення його збалансованого еколого-економічного та соціального розвитку. Як показує світовий та вітчизняний досвід, результативність державного регулювання регіонального розвитку залежить від того, наскільки чітко та оптимально розподілені повноваження і відповідальність між різними гілками влади та рівнямиуправління. Важливо, щоб цей розподіл забезпечував, з одного боку, задоволення загальнодержавних інтересів, а з іншого – сприяв всебічному розвитку регіональної соціально-економічної системи, стимулював місцеве самоврядування і створював умови для формування дієздатних територіальних громад з відповідним ресурсним забезпеченням. В Україні територіальне управління має чотири рівні: загальнодержавний (національний), республіканський (обласний)(автономна республіка, адміністративна область), низовий (адміністративний район), місцевий (місто, селище, село). Діяльність державних органів управління обласного (республіканського), низового та місцевого рівнів спрямована на реалізацію державної регіональної політики та вирішення питань розвитку соціально-економічної системи відповідного територіального рівня, а саме: визначення спеціалізації господарства у загальнодержавному та міжнародному поділі праці; регулювання використання місцевого природно-ресурсного потенціалу; управління розвитком територіально-виробничих комплексів; створення сприятливих умов для функціонування підприємств різних форм власності; вирішення питань зайнятості працездатного населення; сприяння розвитку соціальної інфраструктури; вирішення екологічних проблем; забезпечення раціональної системи розселення в регіоні тощо. Основна мета органів місцевого самоврядування (обласних, районних, міських, селищних та сільських рад) – реалізація місцевих господарських інтересів, створення необхідних умов для поліпшення соціально-економічної ситуації у регіоні, підтримка життєдіяльності найбільш вразливих верств населення, вирішення та попередження екологічних проблем тощо. В Україні розроблено Програму державної підтримки розвитку місцевого самоврядування відповідно до Конституції України та Європейської хартії місцевого самоврядування. Законом «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено основи формування і розвитку місцевого самоврядування та його основні функції, серед яких – розробка та забезпечення виконання місцевих бюджетів. Інструментами реалізації державної регіональної економічної політики є: відповідна законодавчо-нормативна база, бюджетно-фінансове регулювання, адміністративні методи регулюючого впливу, прогнозування та програмування розвитку. Законодавчою базою та нормативно-правовою основою державної регіональної політики є Конституція України, Указ Президента України «Про Концепцію державної регіональної політики» № 341/2001 від 25.05.2001 р., Бюджетний Кодекс України, а також Закони України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про місцеві державні адміністрації», «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України», «Про охорону навколишнього природного середовища». Основними засобами реалізації бюджетно-фінансового регулювання є цільове фінансування, пряма фінансова допомога, застосування важелів податкової та кредитної систем, гранти, залучення іноземних інвестицій. До методів державного адміністративного регулювання розвитку регіонів відносяться: прямий контроль за монопольними ринками, впровадження державних стандартів та контроль за їх виконанням, забезпечення захисту національних інтересів та державної безпеки тощо. Особливим об’єктом державної регіональної політики є проблемні регіони – території, де склалися кризові ситуації соціально-економічного, національно-етнічного чи екологічного характеру. Вирішення таких проблем потребує значних матеріальних та фінансових ресурсів, тому без прямої державної підтримки та застосування опосередкованих стимуляційних важелів поліпшити загальноекономічну ситуацію в регіоні практично неможливо. Сучасна державна регіональна економічна політика в Україні спрямована на консолідацію зусиль законодавчої та виконавчої влади для забезпечення динамічного економічного розвитку територій та зменшення регіональних соціально-економічних диспропорцій. Однією із основних функцій регіонального управління є розробка прогнозів, планів та програм соціально-економічного розвиткурегіонів. Прогнозування і програмування розвитку регіонів України здійснюється шляхом розробки та реалізації довгострокових та середньострокових прогнозів та програм соціально-економічного розвитку АР Крим, адміністративних областей, міст Києва та Севастополя. Їх основна мета – забезпечення збалансованого розвитку продуктивних сил регіонів та досягнення узгодженості загальнодержавних і регіональних інтересів. Уявлення про те, що планування – це засіб лише командно-адміністративної системи управління і він є непридатним для регулювання ринкової економіки (начебто, суперечить принципу ринкового саморегулювання) зумовили відхід від економічного планування взагалі. Однак, як свідчить досвід розвинених країн, які не лише досягли значного рівня розвитку економіки, а й забезпечили відповідний добробут їх населення та успішно вирішують еколого-економічні проблеми, без застосування сучасних методів планування, адаптованих до умов ринкового середовища та узгоджених з принципами розвитку ринкової економіки, забезпечити збалансований, пропорційний розвиток народногосподарського комплексу та окремих його територіальних ланок практично неможливо. Прогнози, плани та програми розвитку як інструменти регіонального управління не є взаємозамінними, оскільки: економічнепрогнозування є засобом науково обгрунтованого передбачення найбільш ймовірних майбутніх змін в структурі й динаміці соціально-економічної системи та її окремих галузевих і територіальних елементів; економічне планування дозволяє визначити стратегічні цілі соціально-економічного розвитку, порядок, методи та засоби їх досягнення на конкретно визначений період, асоціально-економічні програми – це засіб вирішення тактичних завдань регіональної економічної політики на найближчу перспективу. Вихідні засади формування і реалізації прогнозних та програмних документів щодо соціально-економічного розвитку країни та її регіонів визначені та затверджені Законом України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України», прийнятим у 2000 році. У Раді з вивчення продуктивних сил України НАН України здійснюється розробка Схеми (прогнозу) розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів за наступними напрямами [38]:
Територіальні соціально-економічні програми як важливий засіб реалізації регіональної економічної політики спрямовані на вирішення актуальних економічних, соціальних та екологічних завдань і проблем певного регіонального рівня. Розрізняють наступні види територіальних програм:
Розробка комплексних програм соціально-економічного розвитку регіонів повинна базуватися на достовірних результатахсоціально-економічного моніторингу, який є основною інформаційною базою для здійснення глибокого аналізу сучасного стану регіональних соціально-економічних систем, оцінки їх економічного потенціалу та міжрегіональних зв’язків, ідентифікації існуючих проблем та виявлення ризиків подальшого господарського розвитку. Основними етапами розробки таких програм є: 1) загальна оцінка соціально-економічної ситуації в регіоні, міжрегіональних та зовнішніх зв’язків, тенденцій його господарського розвитку; 2) оцінка природно-ресурсного потенціалу регіону та стану навколишнього середовища; 3) оцінка демографічної ситуації, трудоресурсного потенціалу та ринку праці в регіоні; 4) виявлення внутрірегіональних диспропорцій господарського розвитку; 5) розробка концепції соціально-економічного розвитку регіону на відповідний період (визначаються пріоритетні напрями регіонального розвитку, терміни, механізм та засоби їх реалізації); 6) розробка основних цільових підпрограм, що формуються за функціональною, територіальною або проблемною ознаками. Розробляючи територіальні програми соціально-економічного розвитку, необхідно дотримуватися наступних принципів:
На рівні держави прогнози розвитку продуктивних сил України та програми соціально-економічного розвитку її регіонів розробляються Радою з вивчення продуктивних сил НАН України та Міністерством економіки України, а на обласному рівні – управліннями економіки облдержадміністрацій. Контроль за виконанням територіальної програми соціально-економічного розвитку має здійснювати координаційна рада, у складі якої повинні бути представники облдержадміністрації, фінансових та статистичних органів, керівники органів місцевого самоврядування [38]. Пріоритетними напрямами удосконалення сучасної державної регіональної політики України є:
Їх реалізація сприятиме ефективному використанню виробничого потенціалу регіонів, вирішенню їх нагальних господарських проблем та забезпечить необхідні умови для стабільного розвитку національної економіки. Питання для самоконтролю знань
З повагою ІЦ "KURSOVIKS"! |