Вимоги до змісту та обсягів курсової роботи, Організація зовнішньо-торговельних операцій, КНТЕУ

4. Вимоги до змісту та обсягів курсової роботи

Курсова робота повинна мати обсяг 30–35 сторінок.

Зміст курсової роботи визначається її темою і відображається
у плані, розробленому за допомогою наукового керівника. Відповідно до передбачуваної теми студент самостійно або за рекомендацією ке­рівника добирає інформаційні джерела (книги, брошури, статті тощо), інтернет-ресурси й відповідні нормативні документи і складає проект плану, який обговорює з керівником.

Якісне написання курсової роботи забезпечує оптимально збалансований план, в якому відображаються такі питання:

- місце та роль обраної зовнішньоторговельної операції у розвитку національного господарства;

- дослідження діючої практики організації відповідного типу ЗТО на вибраному підприємстві;

- глибокий аналіз механізму організації конкретної зовнішньо­торговельної операції з обґрунтуванням вибору умов її здійснення;

- оцінка ефективності розробленої ЗТО;

- висновки щодо особливостей організації конкретної ЗТО у сучасних умовах;

- список використаних джерел;

- додатки.

План курсової роботи може бути складним і містити: вступ, основну частину, висновки та пропозиції, список використаної літе­ратури та додатки.

Головним завданням вступної частини (вступу) є загальне представлення роботи як актуального і практично значущого дослідження, презентація інформаційного, методичного забезпечення дослідження та отриманих результатів.

Доцільним є висвітлення таких питань:

- актуальність і практична значущість обраної теми курсової роботи;

- ступінь розробки проблеми та обґрунтування доцільності подальшого її дослідження;

- об’єкт та предмет дослідження;

- перелік методів дослідження, які були використані в роботі;

- загальна характеристика інформаційного забезпечення дослідження з акцентуванням уваги на нетрадиційні інформаційні джерела;

- інформація про використання інформаційних технологій, стандарт­ного або авторського програмного забезпечення.

У першому розділі курсової роботи мають міститися дані щодо підприємства, на матеріалах якого виконується дослідження: повна назва компанії, форма власності, організаційно-правова форма, галузева належність. Особливу увагу слід приділити дослідженню зовнішньо­економічної діяльності підприємства, оцінці її динаміки та структури. Доцільним є здійснення студентом розрахунку співвідношення вели­чин внутрішнього і зовнішнього обсягу збутових операцій; оцінки зовнішнього середовища (макросередовища – передусім впливу еко­номічного, політичного, соціального, демографічного, культурного, науково-технічного, екологічного факторів на підприємство та мікро­середовища – діяльності партнерів, постачальників, конкурентів, кола споживачів продукції, стратегії конкурентної боротьби підприємства) та внутрішнього середовища ЗЕД. Акцент має бути здійснено на дослідженні особливостей організації на підприємстві зовнішньо­торговельних операцій, що є темою курсової роботи.

Перший розділ курсової роботи повинен бути написаний на реальних даних діючого підприємства, отриманих з будь-якого джерела (сайта компанії, спеціальних економічних видань, рекламних буклетів компанії), достовірність якого може бути підтверджена студентом.

Перший розділ роботи має містити висновки студента щодо діючої практики організації зовнішньоторговельних операцій на під­приємстві та обґрунтування доцільності пошуку резервів підвищення ефективності даного процесу.

Другий розділ курсової роботи має аналітико-дослідницький характер. Забезпечуючи логічну послідовність дослідження, він повинен стати перехідним до наступних висновків та пропозицій і поєднати засвоєні теоретичні знання та вміння використовувати обрані методи дослідження і певний методичний інструментарій.

Другий розділ має бути написаний у формі обґрунтування умов альтернативної зовнішньоторговельної операції, що відповідає профілю підприємства та може розглядатися ним як резерв підвищення ефек­тивності зовнішньоторговельної діяльності.

У цьому розділі мають міститися:

– обґрунтування вибору цільового ринку з-поміж трьох потенційних країн-контрагентів на основі вивчення політичних, економічних, геог­рафічних, правових, соціальних та культурних факторів умов кожної з них. У тексті розділу повинні міститися таблиця, що узагальнюватиме зібрану студентом інформацію щодо рівня привабливості альтерна­тивних ринків (табл. 1). 

Таблиця 1

Обґрунтування вибору цільового ринку при здійсненні ЗТО 

Заповнення аналогічної таблиці дозволить студенту сформувати необхідні навики пошуку та узагальнення інформації. Запропонована таблиця може бути видозмінена студентом у відповідності до знайде­них ним даних. Інформація у таблиці повинна бути достовірної, на підтвердження чого під таблицею мають міститися посилання на використані автором джерела.

Використовуючи дані табл. 1, студент обирає країну – можливого контрагента, з урахуванням як існуючого в ній попиту (абопропози­ції) на певний товар – об’єкт угоди, так і можливості здійснення в ній певного виду зовнішньоекономічної операції. Стисло описує, чому саме у цій країні доцільно здійснювати визначений темою курсової роботи вид зовнішньоекономічної операції, а не альтернативний вид.

– визначення оптимального методу здійснення зовнішньоеконо­мічної операції (прямий, непрямий). Якщо має місце непрямий метод, студенту необхідно обґрунтувати вибір виду посередницької угоди: дилерська, дистриб’юторська, агентська, брокерська, комісійна, консигнаційна, угода з перепродажу тощо. Для спрощення матеріалу зібрана студентом інформація може бути представлена у роботі у таб­личному вигляді.

– обґрунтування методу встановлення контакту з іноземним партнером (наприклад, надсилання оферти можливим покупцям, направлення замовлення або запиту потенційним продавцям). Студенту необхідно розглянути ключові етапи процедури встановлення контак­ту з іноземним контрагентом за допомогою способу, передбаченого
у завданні курсової роботи, визначити переваги та недоліки способу здійснення зовнішньоторговельних операцій. У додатках до курсової роботи студент має надати розроблені ним документи обраного об’єкта дослідження, пов’язані з підготовкою певної угоди.

– обґрунтування базисних умов поставки майбутньої угоди залежно від співвідношення сил покупця та продавця, ринкової кон’юнктури, характеру товару та практики торгівлі ним. Студент має описати зап­ропоновану базисну умову поставки, обґрунтувати її переваги перед іншими базисними умовами щодо певного підприємства (об’єкта дослідження) та товару для цього виду ЗЕО з контрагентом із обраної країни. Студенту слід детально описати документообіг, притаманний операції, що здійснюється за певним базисом постачання та самостійно розробити і представити у додатках власноруч заповнені комерційні, страхові, транспортні, транспортно-експедиторські, митні документи із зазначенням того, які з них має підготувати підприєм­ство – об’єкт дослідження та які контрагент, згідно із запропонованою умовою Інкотермс-2010.

– обґрунтування вибору транспортного засобу для здійснення ЗТО.Залежно від обраного базису Інкотермс (спеціальний чи універсальний) студент повинен обрати транспорт, що використовуватиметься при здійсненні ЗТО. Основними критеріями вибору транспортного засобу є вид вантажу, відстань і маршрут перевезень, фактор часу, вартість перевезення, безпека транспортування тощо. Перелік критеріїв може за бажанням бути розширений студентом.

Обираючи вид транспорту для майбутньої угоди, студенту необ­хідно керуватися світовою практикою здійснення міжнародних пере­везень. Можливість використання того чи іншого виду транспорту визначається традиціями транспортування тих чи інших товарів, що істотно обмежують можливість вибору (табл. 2).

Таблиця 2

Традиційні види транспорту, що використовуються для перевезення різних видив вантажів у світовій практиці 

Вибір транспортного засобу для здійснення ЗТО студенту доцільно здійснювати на основі порівняльного аналізу, результати якого мають бути наведені у тексті роботи у вигляді таблиці (табл. 3). 

Таблиця 3

Оцінка видів транспорту за критеріями великих відправників 

– обґрунтування вибору страховика. Залежно від обраного базису поставки студенту потрібно обґрунтувати у роботі вибір страховика. Вибір страхувальника має бути здійснений на основі порівняння даних про три чи більше страхові компанії, що діють на ринку України та мають ліцензію на страхування ЗТО. Критерії відбору страховика та дані про підприємства, із посиланням на джерело, мають бути оформлені у вигляді таблиці та розміщені у тексті роботи.

Студенту слід також обрати та обґрунтувати одну з трьох умов страхування:

-  «З відповідальністю за всі ризики». Ця умова страхування є найпов­нішою. Відшкодуванню підлягають: всі збитки від пошкодження чи повної втрати усього або частини застрахованого вантажу, а також усі необхідні й доцільні витрати на рятування і збереження вантажу та щодо запобігання подальшим його ушкодженням.

-  «З відповідальністю за часткову аварію». За цієї умови страховик відшкодовує збитки, що виникли з визначених причин, зокрема: збитки від ушкодження або повної загибелі усього або частини вантажу внаслідок дії вогню, блискавки, бурі або іншого стихійного лиха, аварій транспортних засобів, провалу мостів, вибуху тощо; збитки від ушкодження або повної загибелі усього або частини вантажу внаслідок нещасних випадків при навантаженні, укладанні, розвантаженні вантажу, прийомі судном палива.

-  «Без відповідальності за ушкодження, крім випадків аварії». Цією умовою передбачається відшкодування збитків від повної загибелі усього або частини вантажу у випадку аварії транспортних засобів.

– обґрунтування валютно-фінансових умов контракту. Студент має не лише визначити валюту ціни, валюту платежу та курс перерахунку валюти ціни у валюту платежу при їх незбігу, доцільність застосу­вання захисних валютних застережень проти ризику валютних втрат
у випадку зміни курсу валют, але й вказати причини такого вибору. Студент також має обґрунтувати умови платежу, обрати форму розрахун­ків, засіб платежу, гарантії платежу та вказати банки, через які будуть здійснюватися розрахунки. На цьому етапі студенту необхідно:

• обґрунтувати вибір запропонованих валютних та фінансових умов з урахуванням об’єкта та предмета дослідження;

• навести схему визначеної в завданні курсової роботи форми розра­хунків із зазначенням усіх контрагентів, залучених до розрахункової операції з обох сторін.

• визначити переваги обраної форми розрахунків порівняно із іншими для певної ЗЕО, певної країни-контрагента та вашої країни, певного конкретного контрагента;

• у додатках надати усі необхідні власноруч заповнені розрахунково-платіжні документи, із зазначенням того, які документи готує ваша сторона та які – контрагент.

– аналіз конкурентних матеріалів та конкурентний лист. Розробка конкурентного листа має бути здійснена студентом послідовно за методикою, наведеною у цих методичних рекомендаціях, на основі використання трьох різних конкурентних матеріалів з метою розра­хунку та обґрунтування експортної (імпортної) ціни підприємства.
У додатках до курсової роботи студент повинен надати конкурентний лист, складений для даної теми курсової роботи, та навести джерела,
які використовувались.

Конкурентний лист – внутрішній документ підприємства, що містить комерційні і технічні відомості про товар із одержаних від фірм конкурентних матеріалів (зовнішньоекономічних контрактів, комерцій­них пропозицій, фірмових прейскурантів, галузевих каталогів тощо)
і служить для порівняння їх основних показників та визначення орієнтовного рівня експортної/імпортної ціни.

Для визначення орієнтовного рівня ціни використовуються кон­курентні матеріали. Вони мають бути приведені до умов майбутнього контракту, що при експорті являє собою характеристики та плановані умови поставок товару, який продається, а при імпорті – характеристики та умови поставок, які містяться у найбільш привабливому конкурент­ному матеріалі продавців.

У цілому процедура визначення зовнішньоторговельної ціни конкурентним методом визначається такою формулою:

де P_і – конкурентна зовнішньоторговельна ціна (і = 1, 2...n);

К_с – сумарна поправка на комерційні умови;

К_b – сумарна поправка на комплектацію;

К_tp – сумарна поправка на техніко-економічні показники.

Нижче на прикладі конкретної ситуації показана методика скла­дання конкурентного листа, в якому представлені найбільш поширені у комерційній практиці етапи зведення (внесення комерційних попра­вок) до цін конкурентних матеріалів з урахуванням умов майбутніх експортних/імпортних контрактів. 

Приклад конкретної ситуації:

I. Вихідна інформація

Російська фірма ЗАТ «Уралнефтепродукт» планує поставку
в Україну у 2011 р. бензину АІ-98 на умовах EXW – Пермь у кількості 40 т шляхом безготівкових розрахунків (100% передплата) у доларах США. Цінова політика експортера – «орієнтація на конкурентів»,
і тому як розрахункову базу ціни контракту було використано такі конкурентні матеріали (табл. 4 та 5). 

Таблиця 4

Конкурентні матеріали 

Закінчення табл. 4

Таблиця 5

Технічні параметри бензинів автомобільних 

Додаткова інформація для проведення розрахунків:

1. Курси валют на дату складання конкурентного листа становлять відповідно:

• російський рубль – 0,032 $;

• російський рубль – 0,0298 €;

• російський рубль – 0,17 грн.

2. Знижка на вторговування становить 5%.

3. Знижка за кількість – 10% на 60 т, 5% на 40 т.

4. Транспортні та інші витрати:

• перевезення залізницею Ростов–Київ товарний – 37,7 р./т;

• перевезення автотранспортом Омськ–Ростов – 30 р./т;

• навантаження та розвантаження – по 5,7 р./т.

5. Витрати на митне очищення товару на експорт до Росії – 2% вартості контракту.

6. Термін поставки з моменту розробки конкурентного листа 1 місяць.

7. Індекси цін наведені за даними російської статистики:

2008 – 135,3%;

2009 – 100,9%;

2010 – 105,7%;

2011 – 103,3%.

8. Середньомісячний банківський відсоток для позичальника – 5,2%. 

II. Приведення цін конкурентних матеріалів до єдиної валюти

Усі ціни конкурентних матеріалів перераховуються у валюту ціни майбутнього контракту (у прикладі – це USD) за курсом кожної конк­ретної валюти до USD на дату конкурентного або довідкового матеріалу. Для комерційної пропозиції це може бути дата пропозиції, яка про­лонгована на зазначений у ній термін поставки товару; для контракту, який не передбачає ковзних цін, – дата поставки, а для такого, що передбачає ковзні ціни, – дата підписання; для прейскурантів – це кінцева дата дії самого прейскуранта, яка зазначена на ньому або супроводжувальному листі. Якщо відомо, що з дати конкурентного або довідкового матеріалу курс валюти до USD змінився на незначну величину, то для перерахунку можна брати будь-який відомий курс, який є найближчим до дати конкурентного матеріалу.

Таким чином, ціна:

СИБНЕФТЕПРОДУКТ: 8560 р. ∙ 0,032 = 273,9 $

• ТНК: 265,5€∙0,032/0,0298 = 285,1 $

Ціни, приведені до єдиної валюти, є базисними для розрахунку поп­равок на комерційні умови, на комплектацію та техніко-економічні показники. 

III. Розрахунок сумарної поправки на комерційні умови перед­бачає визначення:

- поправки на інфляцію (приведення за терміном угоди) (К1);

- поправки на базисні умови поставок (К2);

- поправки на умови платежів (К3);

- поправки на кількість (К4);

- поправки на вторговування (К5);

- поправки на технічні гарантії (К6).

Сумарна поправка на комерційні умови розраховується шляхом додавання всіх зазначених поправок. 

1. Приведення за терміном угоди (поправка на інфляцію)

Ціни конкурентних та довідкових матеріалів, перераховані у валюту ціни майбутньої угоди приводять до терміну майбутньої угоди із врахуванням можливих змін цін (під впливом подорожчання товарів, світової інфляції тощо) у періоди, які пройшли з дати конкурентного матеріалу до планованої дати підписання майбутнього контракту. Для цього використовують індекси цінна відповідний вид товару, які офіційно публікуються у національних довідниках країн конкурент­них матеріалів або у довідниках ООН.

Приведення конкурентних матеріалів здійснюється за такою формулою:,

де С₁ – приведена ціна за терміном угоди;

С₀ – ціна, запропонована фірмою у конкурентному матеріалі;

І₁ – індекс цін на дату поставки за контрактом;

І₀ – індекс цін на запропонований у конкурентному матеріалі термін здійснення поставки. 

Поправка на інфляцію розраховується за формулою:

К₁ = С₁–С₀.

Таким чином, у цьому прикладі

Lukoil:

Ціна приведена = 305,95$∙(103,3/135,3) = 233,6, поправка становить мінус 72,35$

ТНК:

Ціна приведена = 285,1$∙(103,3/100,9) = 291,9$, поправка становить + 6,8$ 

2. Поправка на базисні умови поставки

Як правило, приведення ціни за базисними умовами поставок при експорті здійснюється до FOB, при імпорті до CIF.

Таким чином, приведення ціни до ціни FOB можна розрахувати за формулою:,

де С_CIF та C_FOB – ціни на продукцію з врахуванням транспортування на умовах;

F – вартість фрахту;

A – вартість страхування.

де а – ставка страхування.

Поправка розраховується зі знаком «+», якщо базис поставки за майбутнім контрактом передбачає більше зобов’язань з боку об’єкта дослідження, тобто є більш вигідним для контрагента, ніж у конку­рентних матеріалах, і, навпаки, якщо базис поставки майбутнього контракту є менш сприятливим для іноземного контрагента, ніж базис поставки за конкурентними матеріалами, ставиться знак «–».

У наведеному прикладі:

Ціна EXW = ціна CPT – витрати на транспортування – витрати на навантаження та розвантаження – митна очистка товару на експорт.

Приведення СИБНЕФТЕПРОДУКТ: ціна EXW = 273,9 – (30 + 5,7∙2)×
0,032–2%∙273,9 = 267,1$ – таким чином поправка становить мінус 6,8$

або ціна EXW = ціна DАТ – витрати на транспортування  – витрати на навантаження та розвантаження – митна очистка товару на експорт.

Приведення ТНК: ціна EXW = 285,1 – (30 + 37,7 + 5,7∙2)∙0,032 – 2%∙285,1 = 276,87 $ – таким чином поправка становить мінус 8,23 $.

Для Lukoil поправка не розраховується, оскільки базисні умови поставки однакові. 

3. Поправка на умови платежів

Умови платежу (платіж у кредит, авансові платежі, платіж готів­кою, платіж у змішаній формі тощо) справляють неоднаковий вплив на ціну товару. Поправки на умови платежу при переході від одних змін до інших визначають величину цінових змін, і в кінцевому підсумку, конкурентоспроможність товару за ціновими показниками.

Так, авансові платежі представляють собою певний ступінь кредитування експортера імпортером. Тому ціна будь-якого товару за наявності авансових платежів, як правило, нижче цін на аналог, який постачається без авансу.

Залежно від того, хто кого кредитує – покупець експортера, сплачуючи аванс, чи експортер покупця, надаючи фірмовий кредит
у формі розстрочки платежу – визначається знак «+» чи «–» поправки на умови платежу. Якщо за майбутнім контрактом умови платежу
є більш вигідними для контрагента підприємства – об’єкта дослідження, ніж умови платежу за конкурентними матеріалами – виставляється знак «+», якщо менш сприятливі, то «–».

При наданні кредиту конкретна ціна коректується на платіж готівкою та відображає збільшення вартості товару.

Формула розрахунку ціни має такий вигляд:,

де  – розрахункова контрактна ціна, включаючи кредитні умови
(і = 1, 2...n);

 – конкурентна ціна на умовах передплати;

К_кр – коефіцієнт кредитного впливу.

де А_н – частка чергового платежу в загальній сумі контракту;

в – середня величина банківського відсотка;

ан – різниця в роках (або місяцях) між датою приведення ціни та датою чергового платежу;

В – частка, кредитована від загальної суми контракту;

ам – пільговий період відстрочки початку погашення кредиту до дати завершення постачання товару, роки (або місяці);

Р – річний (місячний) процент на товарний кредит В, який надає покупець кредитору;

Д – множник, що розраховується за формулою:,

де t – час у роках (місяцях) на погашення кредиту В.

У наведеному прикладі:

Приведена ціна ТНК = 285,1/К_кр.

К_кр = 

Звідки Д = 0,840565, К_кр = 1, 144.

Приведена ціна ТНК таким чином буде дорівнювати 285,1/1,144 = 249,2, поправка становить мінус 35,9 $.

Акредитив передбачає отримання експортером грошей проти подання документів (протягом 30 днів за умовами задачі) – таким чином, експортер на цей проміжок часу кредитує імпортера, а при застосу­ванні передплати експортер отримує гроші відразу, до відвантаження товару.

У цьому випадку формула розрахунку ціни має такий вигляд:,

де С₁ – ціна на дату фактичних розрахунків;

С₀ – ціна на початок періоду розстрочки;

К – банківський процент за кредит;

T – період розстрочки. 

Таким чином, для СИБНЕФТЕПРОДУКТ приведена ціна, звідки поправка становить мінус 13,54 $.

4. Поправка на кількість

Ця поправка враховує обсяг проданого чи закупленого товару порівняно із запланованими умовами майбутньої угоди. При цьому до уваги беруться два фактори:

- враховується зниження або зростання витрат виробництва з боку продавця при збільшенні або зменшенні кількості товару, що постав­ляється (ефект масштабу). При торгівлі продукцією, яка випускається серійно, різниця у витратах виробництва незначна й її можна не враховувати, а знижка на великий обсяг замовлення залежить від виду товару і може досягати 10%. При торгівлі продукцією індиві­дуального виробництва різниця у витратах виробництва на одиницю продукції буде значною і знижка може становити 20–30%;

- комерційна зацікавленість продавця у збільшенні обсягу продажу, яка виявляється у його готовності надати знижку з ціни.

У наведеному прикладі знижка з врахуванням цих двох факторів на 60 т бензину становить 10%, на 40 т – 5%.

Якщо майбутня партія поставки за обсягами менша, ніж партія, наведена в конкурентних матеріалах, поправка визначається зі знаком «+», якщо навпаки, то «–».

З урахуванням того, що розмір знижок за кількість 5% і 10% та умов прикладу встановлено:

Приведена ціна Lukoil = 305,95∙1,05 = 321,25 $, таким чином поправка становить +15,3 $.

Приведена ціна СИБНЕФТЕПРОДУКТ = 273,9∙1,05 = 287,6 $ – тобто поправка становить +13,69 $. 

5. Поправка на вторговування

Ціни пропозицій, а тим паче ціни прейскурантів практично ніколи не містять мінімальної ціни, за якою продавець згоден укласти контракт, ця ціна завищена на можливе вторговування у середньомуна 10%. Якщо відомо, що товар продавався конкурентом через посередника, то його ціна також зменшується на 3–5% на виплату винагороди посереднику. Якщо джерелом інформації є контракт, то вторгову­вання вже здійснено і ціна залишається без змін. Знижка з прейс­курантної ціни може становити від 3% до 50% і вище.

У наведеному прикладі поправка на вторговування застосо­вується лише до конкурентних матеріалів – пропозицій та фірмових прейскурантів. Складає 5% з ціни пропозиції або прейскуранту.

Таким чином приведена ціна

Lukoil = 305,95∙0,95 = 290,65 $ – поправка на вторговування становить мінус 15,30.

Конкурента ціна СИБНЕФТЕПРОДУКТ = 273,9∙0,95 = 260,21 $, таким чином поправка складає мінус 13,69 $. 

6. Поправка на технічні гарантії

У міжнародній практиці на машини, обладнання та побутові при­лади тривалого користування надається гарантія 12–15 місяців з дати поставки або 6 місяців з моменту початку експлуатації. Будь-яке збільшення строку гарантії – це додаткові витрати для постачальника, розмір яких він визначає залежно від виду товару, використовуючи величину банківського відсотка.

Якщо у конкурентних матеріалах товар має більш тривалий строк гарантії, порівняно із умовами майбутнього контракту, що має бути враховано у ціні, ця ціна повинна бути зменшена на розраховані комерсантом додаткові затрати по гарантії, які можуть бути розраховані шляхом множення середньомісячного банківського відсотка на кількість місяців додаткової гарантії (наприклад, 1,2% щомісяця  12 міс. = 14,4%).

У наведеному прикладі ця поправка не застосовується.

Сумарна поправка на комерційні умови розраховується шляхом додавання всіх зазначених поправок.

Для Lukoil Кс становить: –72,35$+15,3$ – 15,30 = –72, 35$.

Для СИБНЕФТЕПРОДУКТ Кс = –6,8$ – 13, 54 $ +13,69$ – 13,69$ =
= –20,34$.

Для ТНК Кс становить: + 6,8$ – 8,23 $ – 35,9 $ = –37, 33$.

Ціна, приведена за комерційними умовами становитиме:

Для Lukoil 305,95 – 72,35 = 233,6$.

Для СИБНЕФТЕПРОДУКТ 273,9 – 20,34 = 253,56$.

Для ТНК 285,1 – 37,33 = 247,77$.

IV. Розрахунок поправки накомплектацію (Kb)

Машини та обладнання можуть мати відмінності у комплектації, тому конкурентні та довідкові ціни повинні бути зменшені або збільшені на ціну комплектних матеріалів.

Приклад розрахунку величини поправки на комплектацію наведено у табл. 6.

Таблиця 6 

Розрахунок величини поправки на комплектацію 

Закінчення табл. 6

V. Розрахунок поправки на техніко-економічні показники (Ktp) передбачає зменшення ціни товару по конкурентному матеріалу, зве­дену за комерційними умовами, на оцінену величину його технічних переваг порівняно з характеристиками товару, який буде об’єктом майбутнього контракту, та збільшувати ці ціни – при технічних пере­вагах товару, який буде закуповуватися чи продаватися за майбутнім контрактом.

Величини поправок розраховуються комерсантами, технічними спеціалістами та товарознавцями з урахуванням відмінностей у потуж­ності, надійності, продуктивності, екологічності, енергоспоживанні, дизайні та інших показниках – для машин та обладнання за формулою:

На технічні відмінності:,

де С₁ – розрахункова ціна;

С₀ – конкурентна ціна;

М₁ – технічні параметри товару, на який розраховується ціна (наприк­лад, потужність або кількість обертів);

М₀ – технічні параметри товару аналога;

n – коефіцієнт гальмування, у межах 0,5–0,7. 

На економічні відмінності,

де К_е – коефіцієнт економічного ефекту від економії витрат на еконо­мічне обслуговування (експертна оцінка).

Для сировинних товарів враховуються відмінності у вмісті корисних компонентів, ступеня очищення тощо.

У наведеному прикладі ціна бензину залежить від процентного вмісту у ньому ізооктану.

Приймемо вміст ізооктану 98 (у бензині АІ-98) за 100%, тоді:

Вміст ізооктану в бензині АІ-95 на 3 нижче, ніж в АІ-98.

У відсотках це буде = 3∙100/98=3,06%;

Вміст ізооктану в бензині АІ-92 на 6 нижче, ніж в АІ-98.

У відсотках = 6∙100/98 = 6,12%;

Вміст ізооктану в бензині АІ-80 на 18 нижче, ніж в АІ-98.

У відсотках = 18∙100/98 = 18,37%.

Таким чином, ціну бензину АІ-92 (Lukoil), приведену за комерцій­ними умовами, потрібно збільшити на 6,12%:

Т1 = 233,6∙0,0612 = +14,3$.

Ціну бензину АІ-95 (СИБНЕФТЕПРОДУКТ), приведену за комерцій­ними умовами, збільшити на 3,06%:

Т1 = 253,56∙0,0306 = +7,76$.

Ціну бензину АІ-80 (ТНК), приведену за комерційними умовами, збільшити на 18,37%:

Т1 = 247,77∙0,1837 = +45,52$. 

VI. Приведення ціни за комерційними умовами та техніко-економічними характеристиками

Для повного приведення ціни товару кожного конкурента до ціни, приведеної за комерційними умовами та на комплектацію додають поправки на техніко-економічні параметри і таким чином отримують приведену ціну по кожному конкурентному матеріалу.

Приведена ціна для Lukoil = 233,6 + 14,3 = 247,9 $.

Приведена ціна для СИБНЕФТЕПРОДУКТ = 253,56 + 7,76 = 261,32 $.

Приведена ціна для ТНК = 247,77 + 45,52 = 293,29 $. 

VІІ. Вибір ціни

Ціни майбутніх експортних та імпортних угод формуються на основі остаточних зведених цін конкурентів.

Для експортних операцій оптимальним рівнем ціни на ринках з відносно невеликою конкуренцією прийнято вважати середнє арифме­тичне значення приведених цін конкурентних матеріалів. При підготовці пропозиції на міжнародні торги слід орієнтуватися на мінімальну із цін конкурентів та додатково зменшувати її на 3–5%, як необхідну, але недостатню умову для отримання замовлення. Експортна ціна при виході на ринок з товаром, який ще не має репутації, не відрізняється якістю і відносно якого не завжди дотримуються строків поставки, на практиці часто встановлюється коригуванням мінімальної ціни з конку­рентних матеріалів у бік її зниження. Для ринків з відносно високою конкуренцією використовують мінімальну зі зведених цін конкурентів. При визначенні ціни на імпортні товари оптимальним вважається найнижча із наведених цін конкурентів.

У наведеному прикладі вибрана та затверджена ціна, розрахована як середньоарифметичне цін зібраних конкурентних матеріалів – 267,50$.

– розробка проекту зовнішньоекономічного контракту із заз­наченням підрозділів підприємства, які мають готувати проект конт­ракту. Студенту необхідно, використовуючи типову форму зовнішньо­економічного договору (контракту), затверджену наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції № 201 від 06.09.2001, загальні умови, існуючі типові форми тощо, скласти проект тексту контракту з визначенням усіх істотних умов (статей) зовнішньоторго­вельного контракту. При формуванні істотних умов контракту обов’яз­ково враховувати передовий світовий досвід: міжнародні конвенції, міжнародні договори, торговельні звичаї, систему права країн-партнерів.

При дослідженні проекту контракту студенту необхідно також описати заходи, які потрібно здійснити приймаючій стороні для про­ведення переговорів. Навести кошторис витрат, визначити процедуру підготовки для проведення переговорів, скласти зовнішню та внут­рішню програму переговорів. Обґрунтувати спосіб, стиль та техніку проведення технічних та комерційних переговорів з укладання певного зовнішньоторговельного контракту з урахуванням ділової культури країни-контрагента. Визначити, хто проводить переговори, їх послідов­ність, зміст, основні деталі та вимоги для передконтрактних перего­ворів. Описати процес узгодження умов ЗТК, з яких у контрагентів існують розбіжності. У додатках до курсової роботи студент має представити розроблений та заповнений проект контракту.

– представлення даних щодо організації контролю та виконання зобов’язань за контрактом.

Виконання контрактних зобов’язань передбачає поставку това­рів, надання послуг, технічне та гарантійне обслуговування продукції, здійснення розрахунково-платіжних операцій тощо.

На цій стадії студенту необхідно розробити цільові заходи виконан­ня контрактних зобов’язань. Визначити, хто ці заходи має розробляти, затверджувати та як контролюватиме виконання заходів. Результати представити у вигляді таблиці, форма якої наведена нижче (табл. 7). 

Таблиця 7 

Послідовність виконання зовнішньоторговельного контракту

________________________________

(назва, номер) 

У додатках до курсової роботи студент повинен навести власно­руч заповнені документи, які необхідно оформити, щоб виконати контрактні зобов’язання на кожній стадії та зовнішньоторговельний контракт у цілому. Якщо деякі з цих документів були наведені у попередніх додатках, то їх дублювати не потрібно.

У третьому розділі роботи студентом має бути розроблена та візуалізована схема запропонованої ним зовнішньоторговельної операції із зазначенням конкурентних контрагентів та забезпечуючих установ, а також надано коментарі щодо механізму реалізації даної угоди на практиці.

У четвертому розділі слід здійснити оцінку ефективності розробленої ним зовнішньоторговельної угоди.

Механізм оцінки ефективності ЗТО має проводитися студентом
у кілька етапів:

• визначення витрат на здійснення ЗТО (у тому числі собівартості товару при експорті, витрат на транспортування у відповідності до обраного базису поставки, витрат на реалізацію товару на ринку України тощо);

• визначення митних платежів за даним видом ЗТО. Усі платежі мають бути розраховані студентом у відповідності до діючих ставок, визначених українським законодавством;

• розрахунок доходів підприємства від здійснення операції;

• обчислення ефекту та ефективності ЗТО.

Усі аналітичні розрахунки, таблиці, графіки, діаграми, представ­лені у розділі, повинні супроводжуватися тлумаченням і висновками, які дають змогу визначити доцільність реалізації підприємством зап­ропонованої зовнішньоторговельної операції.

Висновки, що наводяться в окремому розділі курсової роботи, є стислим викладенням підсумків проведеного дослідження. Саме тут коротко наводяться найбільш важливі теоретичні положення, які містять формулювання вирішеної проблеми; узагальнюються резу­льтати аналізу та діагностики об’єкта дослідження за визначеним напрямом дослідження, отримані у ході роботи.

Список використаних джерел вимагає розміщення за алфа­вітом усіх використаних джерел інформації у такій послідовності:

а) закони України;

б) укази Президента України, постанови Уряду, Кабінету Міністрів України;

в) директивні матеріали міністерств;

г) монографії, брошури, підручники;

д) статті із журналів;

е) інструктивні, нормативні та інші матеріали, що викорис­товуються підприємством;

ж) іншомовні джерела.

Для інформаційних матеріалів джерел Інтернету обов’язкове посилання на відповідний Web-сайт.

Додатки до курсової роботи повинні містити інформаційні матеріали, що становлять базу аналітичних досліджень згідно з обраною темою, і розміщуватися на останніх сторінках. Кожен із них має бути пронумерований (правий верхній кут) – відповідно до посилань на них у тексті дипломної роботи.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!