ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

ЦЕНТР ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ТА ДОВУЗІВСЬКОЇ ПІДГОТОВКИ

КАФЕДРА ПЕДАГОГІКИ, ПСИХОЛОГІЇ ТА УПРАВЛІННЯ НАВЧАЛЬНИМИ ЗАКЛАДАМИ

ВИМОГИ ДО НАПИСАННЯ ДИПЛОМНИХ РОБІТ

ЖИТОМИР - 2015

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА 

Виконання студентами дипломної роботи передбачено Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, що затверджено наказом Міністерства освіти України від 2 червня 1993 р. .№ 161, і наказами ЖДУ ім. І.Франка щодо нормативного забезпечення організації навчального процесу в університеті та вимогами до дипломних магістерських робіт. Вимоги до дипломної магістерської роботи діють з моменту затвердження вченою радою Житомирського державного університету імені Івана Франка (протокол № 1 від 30.08.2013 р.)

Дипломна робота є одним із видів індивідуального завдання студента з навчальної дисципліни, що має кваліфікаційний характер, яку студент захищає в Державній екзаменаційній комісії.

Студент виконує дипломну роботу на завершальному етапі навчання у вищому навчальному закладі.

Мета написання студентами дипломної роботи:

- систематизувати, закріпити, поглибити теоретичні та практичні знання зі спеціальності і навчитися застосовувати їх при вирішенні конкретних завдань;

- набути навичок самостійної роботи і оволодіти методикою дослідження та експерименту, пов’язаних з темою дипломної роботи;

Найважливіші загальні вимоги до виконання дипломної роботи:

- студент розкриває тему дипломної роботи на основі вивчення законодавства та практики його застосування, не обмежуючись матеріалом підручника, а ознайомлюючись з додатковою науково психолого-педагогічною літературою;

- дипломна робота містить елементи наукової творчості, студент розкриває теоретичні положення у зв’язку з практикою їх застосування;

- у структурі дипломної роботи виокремлюють вступ, основну частину (теоретичну основу дослідження, аналітично-дослідну частину, обґрунтування пропозицій щодо вдосконалення предмета та об’єкта дослідження), висновок;

- текст дипломної роботи студент будує, викладає та оформлює відповідно до державного стандарту;

- студент виконує дипломну роботу державною мовою України;

- обсяг дипломної роботи повинен становити 90 сторінок основного тексту, набраного на комп’ютері;

- студент подає виконану дипломну роботу для перевірки та рецензування не пізніше ніж за місяць до початку випускної сесії.

Дипломна робота – звіт студента про самостійне дослідження теми індивідуального завдання. На основі виконаної дипломної роботи та її публічного захисту Державна екзаменаційна комісія присвоює дипломанту відповідну кваліфікацію. Написання дипломної роботи передбачає засвоєння студентом матеріалу із загальних і спеціальних дисциплін навчального плану  підготовки соціальних педагогів. Студент виконує дипломну роботу самостійно, за необхідність консультуючись з науковим керівником. Науковим керівником дипломної роботи призначають професорів і доцентів (викладачів) кафедри педагогіки, психології та управління навчальними закладами ННІ педагогіки ЖДУ ім. І.Франка. 

ВИКОНАННЯ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ 

Керуючись затвердженою тематикою дипломних робіт, а також порадами викладачів і фахівців-практиків, студент обирає тему дипломної роботи відповідно до своїх наукових і практичних інтересів. Тематику дипломних робіт затверджує кафедра педагогіки, психології та управління навчальними закладами ННІ педагогіки до 20 жовтня поточного навчального року. Студент має право запропонувати власну тему дослідження, у роботі над якою він зможе щонайповніше використовувати свої знання, здобуті в ЦПОДП. Тема дипломної роботи повинна бути актуальною і конкретною. Основними характеристиками дипломної роботи є її актуальність, новизна та практичне значення. Найбільшу цінність має дипломна робота, висновок якої буде корисний для практичної соціально-педагогічної діяльності та діяльності практичного психолога, вчителя.

Обравши тему дипломної роботи, студент пише заяву на ім’я ректора ЖДУ ім. І.Франка, де зазначає назву теми дипломної роботи і просить призначити йому наукового керівника.

Строки затвердження тем дипломних робіт і наукових керівників студентам заочної форми навчання визначено графіком навчально процесу заочної форми навчання.

Визначених навчальним планом строків виконання дипломної роботи необхідно дотримуватися. У разі дотримання студентом строків подання дипломної роботи створюються умови для належного рецензування дипломної роботи, її доопрацювання та підготовки до попереднього захисту і захисту в Державній екзаменаційній комісії.

Науковий керівник повинен сприяти самостійній роботі студента при виконанні дипломної роботи, і відгук (перевірка роботи) є засобом встановлення зворотного зв’язку між керівником і студентом. Науковий керівник дає конкретні методичні поради щодо усунення недоліків у роботі. Студент повинен критично обдумати зауваження викладача стосовно змісту роботи та її оформлення, стилю і грамотності викладу, опрацювати записи наукового керівника на полях роботи.

Вибираючи тему дипломної роботи, студент повинен порадитися з викладачами кафедри, звернутися до рекомендованої у програмі навчальної дисципліни літератури.

Науковий керівник дипломної роботи розробляє для студента індивідуальне завдання на виконання дипломної роботи, відповідно до якого студент повинен:

а) підготувати список літератури, яка буде використана у дипломній роботі;

б) розробити структуру дипломної роботи, вказати орієнтовані назви розділів і підрозділів роботи, їх обсяг та строки виконання;

в) виконати роботу у встановлені строки і подати на перевірку (відгук) науковому керівнику дипломної роботи. 

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Дипломні роботи повинні оформлюватися відповідно до державного стандарту України. Таким стандартом є ДСТУ 3008-95 «Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення».

З огляду на високі вимоги нормативних документів необхідно неухильно дотримуватися порядку подання окремих видів текстового матеріалу, таблиць, формул та ілюстрацій.

2. Назва дипломної роботи повинна бути, по можливості, короткою, відповідати обраній спеціальності та суті вирішеної наукової проблеми (задачі), вказувати на мету дипломного дослідження і його завершеність.

У назві не бажано використовувати ускладнену термінологію псевдонаукового характеру. Треба уникати назв, що починаються зі слів «Дослідження питання...», «Дослідження деяких шляхів...», «Деякі питання...», «Матеріали до вивчення...в, «До питання...» тощо, в яких не відбито достатньою мірою суть проблеми. 

3. При написанні  дипломної роботи студент повинен обов'язково посилатися на авторів і джерела, з яких запозичив матеріали або окремі результати.

У дипломній роботі студент обов’язково повинен використати наукову психолого-педагогічну літературу (близько 70-90 джерел). При цьому важливо не тільки опрацювати зазначену кількість наукових праць, а й на їх підставі визначити ступінь вираженості вибраної теми, виявити дискусійні та невирішені питання, проблеми, спроби висловити своє ставлення до них, аргументувати свою точку зору або визначити, якої з існуючих точок зору щодо цієї проблеми дотримується дипломант і пояснити чому. Доцільно ознайомитись з законами за темою дослідження. Це потребує від студента самостійності мислення, вивчення наукової літератури з науково-дослідних позицій, творчого та сумлінного ставлення до виконання дипломної роботи.

До розробки змісту дипломної роботи  студент повинен підходити творчо, зміст вибраної теми можна подати у різних варіантах. Але у будь-якому разі зміст роботи повинен якомога повніше розкрити тему дослідження, логіку її викладу.

До наукового керівника дипломант звертається за порадами, попередньо підготувавши свій варіант змісту дипломної роботи і підібравши наукову літературу. У такому разі консультації наукового керівника допоможуть студенту краще зрозуміти тему, уточнити ті або інші аспекти виконання дипломного дослідження, а не обмежуватися загальними питаннями на кшталт: «Як скласти зміст дипломної роботи?»; «Що писати в дипломній роботі?». Питання дипломанта повинні бути такими: «Чи правильно включені до змісту теми дослідження ці питання?»; «Чому недоцільно досліджувати це питання?»; «Як підійти до оцінювання фактичного матеріалу, щоб відібрати краще з того, що я зібрав за темою дослідження?»; «Чи правильно я розумію це поняття (термін, твердження, погляд, проблему)?». Сформульовані таким чином питання свідчать про те, що дипломант працював над темою дипломного дослідження, ознайомився з нормативними актами, науковою психолого-педагогічною літературою і потребує конкретного керівництва наукового керівника у процесі подальшої самостійної роботи. 

2. СТРУКТУРА ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ

Дипломна робота повинна містити:

• титульний аркуш;

• зміст;

• перелік умовних позначень (за необхідності);

• вступ;

• основну частину;

• висновки;

• додатки (за необхідності);

• список використаних джерел. 

3. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ

До викладу й оформлення звіту студента про результати виконання індивідуального завдання на проведення дипломного дослідження (розробки) застосовується Державний стандарт України. Документація. Звіти у сфері науки і техніки, структура і правила оформлення. ДСТУ 3008-95 від 01.01.96. 

3.1. Титульна сторінка

Титульна сторінка є першою сторінкою дипломної роботи, а також основним джерелом бібліографічної інформації, необхідної для обробки та пошуку документа. Титульна сторінка містить дані, які подають у такій послідовності (див. додаток А). 

3.2. Зміст

Зміст подають на початку дипломної роботи. Він містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів та пунктів (якщо вони мають заголовок), зокрема вступу, висновків до розділів, загальних висновків, додатків, списку використаної літератури (див. додаток Б).  

3.3. Вступ

Розкриває сутність і стан наукової проблеми (задачі) та її значущість, підстави і вихідні дані для розроблення теми, обґрунтування необхідності проведення дослідження.

Далі подають загальну характеристику дипломної роботи в рекомендованій нижче послідовності.

Актуальність теми

Шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими розв'язаннями проблеми (наукової задачі) обґрунтовують актуальність і доцільність роботи для розвитку відповідної галузі науки чи виробництва, особливо на користь України.

Висвітлення актуальності не повинно бути багатослівним. Досить кількома реченнями висловити головне - сутність проблеми або наукового завдання.

Мета і завдання дослідження

Формулюють мету роботи і завдання, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети. Не слід формулювати мету як «Дослідження...», «Вивчення...», тому що ці слова вказують на засіб досягнення мети, а не на саму мету.

Об'єкт дослідження — це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію й обране для вивчення.

Предмет дослідження міститься в межах об'єкта.

Об'єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об'єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження. Саме на нього спрямована основна увага дисертанта, оскільки предмет дослідження визначає тему дисертаційної праці, яка визначається на титульному аркуші як її назва.

Наукова новизна одержаних результатів

Подають коротку анотацію нових наукових положень (рішень), запропонованих здобувачем особисто.

До цього пункту не можна включати опис нових прикладних (практичних) результатів, отриманих у вигляді способів, пристроїв, методик, схем, алгоритмів і под. Слід завжди розмежовувати одержані наукові положення і нові прикладні результати, що випливають з теоретичного доробку студента.

Практичне значення одержаних результатів

У дипломній роботі, що має теоретичне значення, треба подати відомості про наукове використання результатів досліджень або рекомендації щодо їх використання, а в дипломній роботі, що має прикладне значення — відомості про практичне застосування одержаних результатів або рекомендації, як їх використати.

Методи дослідження. Подають перелік використаних методів дослідження для досягнення поставленої в роботі мети. Перераховувати їх треба не відірвано від змісту роботи, а коротко та змістовно визначаючи, що саме досліджувалось тим чи тим методом. Це дасть змогу пересвідчитися в логічності та прийнятності вибору саме цих методів. 

3.4. Основна частина

Основна частина дипломної роботи складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів. Кожний розділ починають з нової сторінки. Основному тексту кожного розділу може передувати передмова з коротким описом вибраного напряму та обґрунтуванням застосованих методів досліджень. У кінці кожного розділу формулюють висновки із стислим викладенням наведених у розділі наукових і практичних результатів, що дає змогу вивільнити загальні висновки від другорядних подробиць.

У розділах основної частини подають:

• огляд літератури за темою і вибір напрямів досліджень;

• виклад загальної методики й основних методів досліджень;

• експериментальну частину і методику досліджень;

• відомості про проведені теоретичні і (або) експериментальні дослідження;

• аналіз і узагальнення результатів досліджень.

В огляді літератури дипломант окреслює основні етапи розвитку наукової думки за своєю проблемою. Стисло, критично висвітлюючи роботи попередників, студент повинен назвати ті питання, що залишились невирішеними і, отже, визначити своє місце у розв'язанні проблеми. Бажано закінчити цей розділ коротким резюме стосовно необхідності проведення досліджень у даній галузі. Загальний обсяг огляду літератури не повинен перевищувати 20% обсягу основної частини дипломної роботи..

У другому розділі, як правило, обґрунтовують вибір напряму досліджень, наводять методи вирішення задач і їх порівняльні оцінки, розробляють загальну методику проведення дипломних досліджень.

У наступних розділах з вичерпною повнотою викладають результати власних досліджень автора з висвітленням того нового, що він вносить у розроблення проблеми. 

3.5. Висновки

Викладають найважливіші наукові та практичні результати, одержані в дипломній роботі, які повинні містити формулювання розв'язаної наукової проблеми (задачі), її значення для науки і практики. Далі формулюють висновки та рекомендації щодо наукового та практичного використання здобутих результатів. У першому пункті висновків коротко оцінюють стан питання. Далі у висновках розкривають методи вирішення поставленої в дипломній роботі наукової проблеми (задачі), їх практичний аналіз, порівняння з відомими розв'язаннями.

У висновках необхідно наголосити на якісних і кількісних показниках здобутих результатів, обґрунтувати достовірність результатів, викласти рекомендації щодо їх використання.  

3.6. Список використаних джерел 

3.7. Додатки

До додатків за необхідності доцільно включати допоміжний матеріал:

- проміжні математичні доведення, формули та розрахунки;

- таблиці допоміжних цифрових даних;

- інструкції та методики, опис алгоритмів і програм вирішення задач на ЕОМ, розроблених у дипломній роботі; допоміжні ілюстрації.  

4. ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ 

4.1. Загальні вимоги 

Дипломну роботу друкують на папері формату А4 або комп'ютерів з використанням шрифтів текстового редактора Word розміру 14 з полуторним міжрядковим інтервалом.

Текст дипломної роботи необхідно друкувати, залишаючи поля таких розмірів: ліве - не менше 30 мм, праве - не менше 1,5 мм, верхнє - не менше 20 мм, нижнє - не менше 20 мм.

Текст основної частини дипломної роботи поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти.

Заголовки структурних частин дипломної роботи «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «ДОДАТКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», друкують великими літерами симетрично до набору. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку є кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці у підбір до тексту. В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка.

Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 3-4 інтервалам.

Кожну структурну частину дипломної роботи треба починати з нової сторінки.

До загального обсягу дипломної роботи, визначеного Порядком, не входять додатки, список використаних джерел, таблиці та рисунки, які повністю займають площу сторінки. Але всі сторінки зазначених елементів дипломної роботи підлягають суцільній нумерації.  

4.2. Нумерація

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, рисунків (малюнків), таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.

Першою сторінкою дипломної роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок дипломної роботи. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Такі структурні частини дипломної роботи, як зміст, вступ, висновки, список використаних джерел не мають порядкового номера. Звертаємо увагу на те, що всі аркуші, на яких розміщені згадані структурні частини дипломної роботи, нумерують звичайним чином. Не нумерують лише їх заголовки, тобто не можна друкувати: «1. ВСТУП» або «Розділ 6. ВИСНОВКИ». Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ», після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається а номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: «2.3.» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку наводять заголовок підрозділу.

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. В кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: «1.3.2.» (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку наводять заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка.

Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти.

Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці необхідно подавати в дипломній роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, розміщені на окремих сторінках дипломної роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, малюнок або креслення, розміри якого більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування у тексті або в додатках.

Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках.

Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка.

Наприклад: Рис.1.2 (другий рисунок першого розділу).

Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в розділі дипломної роботи подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначеннями номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: «Таблиця 1.2» (друга таблиця першого розділу).

Якщо в розділі дипломної роботи одна таблиця, її нумерують за загальними правилами.

При перенесенні частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово «Таблиця» і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова «Продовж, табл.» і вказують номер таблиці, наприклад: «Продовж, табп.1.2».

Формули в дипломній роботі (якщо їх більше однієї) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого поля аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу). 

4.3. Ілюстрації 

Основними видами ілюстративного матеріалу в дипломних роботах є: креслення, технічний рисунок, схема, фотографія, діаграма і графік.

4.4. Таблиці 

Цифровий матеріал, як правило, повинен оформлюватися у вигляді таблиць.

Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово «Таблиця» починають з великої літери. Назву наводять жирним шрифтом.

За логікою побудови таблиці її логічний суб'єкт, або підмет (позначення тих предметів, які в ній характеризуються), розміщують у боковику, головці, чи в них обох, а не у прографці; логічний предикат або присудок таблиці (тобто дані, якими характеризується підмет) - у прографці, а не в головці чи боковику. Кожен заголовок над графою стосується всіх даних цієї графи, кожен заголовок рядка в боковику - всіх даних цього рядка.

Заголовок кожної графи в головці таблиці має бути по можливості коротким. Слід уникати повторів тематичного заголовка в заголовках граф, одиниці виміру зазначати у тематичному заголовку, виносити до узагальнюючих заголовків слова, що повторюються.

Боковик, як і головка, потребує лаконічності. Повторювані слова тут також виносять у об'єднувальні рубрики; загальні для всіх заголовків боковика слова розміщують у заголовку над ним.

У параграфі повторювані елементи, які мають відношення до всієї таблиці, виносять у тематичний заголовок або в заголовок графи; однорідні числові дані розміщують так, щоб їх класи збігалися; неоднорідні - посередині графи; папки використовують тільки замість однакових слів, які стоять одне під одним.

Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки - з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків повинна бути не меншою 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба.

Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті, так, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку дипломної роботи або з поворотом за стрілкою годинника. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на наступну сторінку. При перенесенні таблиці на наступну сторінку назву вміщують тільки над її першою частиною. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою в межах однієї сторінки. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її головку, в другому - боковик.

Якщо текст, який повторюється в графі таблиці, складається з одного слова, його можна замінювати лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами «Те саме», а далі лапками. Ставити лапки замість цифр, марок, знаків, математичних і хімічних символів, які повторюються, не можна. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк. 

4.5. Формули

При використанні формул необхідно дотримуватися певних правил.

Найбільші, а також довгі і громіздкі формули, котрі мають у складі знаки суми, добутку, диференціювання, інтегрування, розміщують на окремих рядках. Це стосується також і всіх нумерованих формул. Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною. Невеликі і нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують всередині рядків тексту.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони наведені у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова «де» без двокрапки.

Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишити не менше одного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=), або після знаків плюс (+), мінус (-), множення.

Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання в наступному тексті, Інші нумерувати не рекомендується.

Порядкові номери позначають арабськими цифрами в круглих дужках біля правого поля сторінки без крапок від формули до її номера. Номер, який не вміщується у рядку з формулою, переносять у наступний нижче формули. Номер формули при її перенесенні вміщують на рівні останнього рядка. Якщо формулу взято в рамку, то номер такої формули записують зовні рамки з правого боку навпроти основного рядка формули. Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули.

Номер групи формул, розміщених на окремих рядках і об'єднаних фігурною дужкою (парантезом), ставиться справа від вістря парантеза, яке знаходиться в середині групи формул і спрямовано в сторону номера.

Загальне правило пунктуації в тексті з формулами таке: формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації.

Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації, а) у тексті перед формулою є узагальнююче слово; б) цього вимагає побудова тексту, що передує формулі.

Розділовими знаками між формулами, котрі йдуть одна під одною і не відокремлені текстом, можуть бути кома або крапка з комою безпосередньо за формулою до її номера.

Розділові знаки між формулами при парантезі ставлять всередині парантеза. Після таких громіздких математичних виразів, як визначники і матриці, можна розділові знаки не ставити.  

4.6. Загальні правила цитування та посилання на використані джерела 

При написанні дипломної роботи студент повинен посилатися на джерела, матеріали або окремі результати з яких наводяться в дипломній роботі, або на ідеях і висновках яких розроблюються проблеми, задачі, питання, вивченню яких присвячена дипломна робота. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з'ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли наявний у них матеріал, не включений до останнього видання.

Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке є посилання в дипломній роботі.

Посилання в тексті дипломної роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, «... у працях [1-7)...».

Коли в тексті дипломної роботи необхідно зробити посилання на складову частину чи конкретні сторінки відповідного джерела, можна наводити посилання у виносках, при цьому номер посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань.

Приклад:

Цитата в тексті: «... незважаючи на пріоритетне значення мовних каналів зв'язку між діловими партнерами, ні в якому разі не можна ігнорувати найбільші канали передачі інформації /6/1)».

Відповідний опис у переліку посилань:

6. Дороніна М.С. Культура спілкування ділових людей: Навч. посіб. - К.: КМ Асааетіа, 1998, - 192 с.

Відповідне подання виноски:

/6/ 1)   розд. 1. Ділове спілкування, с. 29.

Посилання на ілюстрації дисертації вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад, «рис.1.2».

Посилання на формули дисертації вказують порядковим номером формули в дужках, наприклад «... у формулі (2.1)».

На всі таблиці дипломної роботи повинні бути посилання в тексті, при цьому слово «таблиця» в тексті пишуть скорочено, наприклад: «...у табл.1.2».

У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово «дивись», наприклад: «див.табл. 1.3».

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет потребує точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.

Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається і закінчується папками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз «так званий»;

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту та без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, наприкінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в) кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело;

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело;

д) якщо необхідно виявити ставлення автора дисертаційної праці до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання.

4.7. Оформлення списку використаних джерел 

Список використаних джерел - елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується перед додатками (див. додаток В).

Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв т.ін. (при цьому враховують відповідність бібліографічного опису вимогам чинного міжнародного стандарту ГОСТ 7.1-84, за винятком вимог Изм. N8 4 (ІПС №2 2001)). Завдяки цьому можна уникнути повторних перевірок, вставок пропущених відомостей.

Джерела можна розміщувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний для користування і рекомендований при написанні дисертацій), в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку.

Відомості про джерела, включені до списку, необхідно давати відповідно до вимог міжнародних і державного стандартів з обов'язковим наведенням назв праць. Зокрема потрібну інформацію щодо згаданих вимог можна отримати з таких стандартів: ГОСТ 7.1-84 «СИБИД. Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления», ДСТУ3582-97 «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила», ГОСТ 7.12-93 «СИБИД. Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила».  

4.8. Додатки

Додатки оформлюють як продовження дипломної роботи на наступних її сторінках або у вигляді окремої частини (книги), розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті роботи.

Якщо додатки оформлюють на наступних сторінках дипломної роботи, кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток  і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, ї. Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б. Один додаток позначається як додаток А.

При оформленні додатків окремою частиною (книгою) на титульному аркуші під назвою дипломної роботи друкують великими літерами слово «ДОДАТКИ». 

ЗАХИСТ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ

Підготовка до захисту дипломної роботи

Дипломну роботу студент виконує у міжсесійни1й період у строки, визначені навчальним планом. Студент повинен якісно виконати дипломну роботу й подати її на кафедру для рецензування вчасно. Ця умова необхідна для того, щоб відповідно до відгуку наукового керівника доопрацювати тему роботи та підготуватися до її попереднього захисту на кафедрі психології та педагогіки в Державній екзаменаційній комісії.

Відгук наукового керівника, а також його зауваження на сторінках тексту дипломної роботи є орієнтиром у підготовці до попереднього захисту дипломної роботи. У відгуку наукового керівника на дипломну роботу дається попередня оцінка роботи у формі висновку: «дипломант допускається до захисту». Остаточна ж оцінка дипломного дослідження дається після захисту дипломної роботи. У відгуку науковий керівник характеризує дипломну роботу, її позитивні сторони і рівень самостійності роботи дипломанта; аналізує недоліки роботи; оцінює структуру, зміст, форму і ступінь розкриття тих чи інших питань, використання статистичних і фактичних даних, оформлення роботи; дає конкретні рекомендації із зазначенням джерел для усунення зауважень і підготовки до попереднього захисту.

Якщо дипломну роботу не допустили до захисту, то студент повинен доопрацювати її відповідно до вказівок наукового керівника і у визначені деканатом строки подати на кафедру для попереднього захисту.

Дипломна робота не допускається до захисту, якщо вона не має самостійного характеру, списана з літературних джерел, основні питання теми роботи не розкриті, викладені схематично, фрагментарно, в тексті роботи окремі помилкові положення, науковий апарат оформлений неграмотно.

Завдання відгуку наукового керівника на дипломну роботу – надати допомогу дипломанту у вивченні навчальної дисципліни, з’ясуванні складних питань теми дипломної роботи. За допомогою відгуку наукового керівника роботи контролюються знання дипломанта. На основі відгуку студент аналізує недоліки і помилки своєї дипломної роботи.

Отже, підготуватися до захисту дипломної роботи – означає усунути помилки і недоліки в дипломній роботі відповідно до відгуку наукового керівника, визначити наукову літературу, поглибити розуміння тих чи інших аспектів теми роботи, продумати логіку свого виступу і докази основних висновків, усвідомити написане в роботі і бути готовим у разі необхідності пояснити наведені положення. Іноді в процесі підготовки до захисту потрібно звернутися до підручників і ознайомитися з іншими темами, з якими безпосередньо пов’язані питання дипломної роботи.

Під час захисту дипломної роботи студент повинен продемонструвати глибоке розуміння питань теми дослідження, досконале володіння матеріалом теми, термінологією, понятійним апаратом. Можна на конкретні зауваження наукового керівника та рецензента підготувати відповіді й звертатися до них під час захисту, що дає можливість краще побудувати виступ. Водночас дипломант повинен бути готовий відповісти на запитання, що виникають під час захисту у членів Державної атестаційної комісії. Питання членів комісії пов’язані з темою дипломної роботи і мають на меті перевірити засвоєння теми дослідження.

Дипломант готує усний виступ на 10 хвилин. У доповіді про результати дослідження теми не потрібно переказувати зміст всієї роботи, що нерідко намагаються робити дипломанти. Потрібно зазначити, чому вибрано цю тему дослідження, які завдання ставилися в дипломній роботі, як вони вирішувалися і який висновок отримано.

Зовнішнє рецензування дипломної роботи

Кожну дипломну роботу деканат факультету інституту надсилає на зовнішнє рецензування. До рецензування дипломних робіт залучають фахівців (докторів та кандидатів наук) профільних науково-дослідних інститутів, вищих закладів освіти, у яких готують фахівців з правознавства. Склад рецензентів затверджує декан факультету за поданням завідувача випускної кафедри. У рецензії на дипломну роботу мають бути відображені такі питання:

- актуальність обраної теми і доцільність її розробки;

- стисла характеристика дипломної роботи за розділами;

- позитивні сторони роботи;

- достовірність даних, на яких ґрунтується робота;

- використання сучасних форм та методів досліджень;

- практична значущість висновку та пропозицій, які розроблені в роботі;

- недоліки, які, на погляд рецензента, має робота, а також ступінь їх впливу на роботу в цілому;

- загальна оцінка підготовленості дипломанта до самостійної роботи фахівця зі спеціальності;

- оцінка дипломної роботи за чотирибальною системою («відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно»);

- висновок щодо присвоєння кваліфікації за спеціальністю.

У рецензії зазначається місце роботи та посада рецензента, вчене звання, науковий ступінь, прізвище, ім’я та по батькові.

Критерії оцінювання дипломної роботи

Дипломна робота оцінюється Державною екзаменаційною комісією. Оцінку за дипломну роботу заносять до екзаменаційної відомості і залікової книжки дипломанта. При оцінюванні дипломної роботи враховуються: якість виконаної роботи, її науковий рівень, ступінь самостійності у викладі теми, оформлення (виноски, посилання, перелік посилань), мова і стиль викладу, відгук наукового керівника дипломної роботи, виступ студента на захисті, відповіді на запитання з теми дослідження. На виключена ситуація, коли робота виконана й оформлена на належному рівні, а виступ студента при захисті дипломної роботи не підготовлений, його відповіді на запитання не продумані, поверхневі або хибні. У такому разі, попри високу якість роботи, оцінка може бути значно занижена. Водночас наявність зауважень і вказівок на недоліки дипломної роботи у відгуку наукового керівника ще не означає, що дипломна робота одержить невисоку оцінку на захисті. Опанувавши тему дослідження, дипломант досить часто демонструє на захисті володіння темою дослідження, аргументовано доводить свою позицію з того чи іншого питання, посилаючись на чинне законодавство та практику його застосування. Це свідчить про те, що студент зумів усунути зазначені науковим керівником недоліки і може при захисті дипломної роботи одержати високу оцінку.

Критерії оцінювання дипломної роботи членами Державної екзаменаційної комісії:

- студент отримує оцінку «відмінно», якщо, спираючись на глибокі знання чинного законодавства і практики його застосування, самостійно аналізує фактичний матеріал, творчо підходить до дипломного дослідження, робить самостійні висновки, аргументовано критикує погляди з аналізованих питань;

- студент одержує оцінку «добре», якщо, виконав дипломну роботу на необхідному теоретичному рівні, питання теми роботи розкрив повно і всебічно, але відсутній необхідний рівень творчого підходу до розкриття теми роботи;

- студент отримує оцінку «задовільно», якщо у дипломній роботі правильно розкрив основні питання теми дипломного дослідження, але не виявив уміння логічно та послідовно викладати матеріал, самостійно аналізувати літературу, розглядати питання теми дослідження загалом за всіма аспектами, є окремі помилкові положення;

- студент одержує оцінку «незадовільно», якщо не може відповісти на зауваження рецензента, пояснити висновки і теоретичні положення теми, не володіє матеріалом роботи. За таких обставин дипломант повинен продовжити роботу над темою дослідження, осмислити зміст дипломної роботи, усунути зауваження, зазначені в рецензії.

Додаток Б

Зміст дипломної роботи 

ЗМІСТ

Додаток В 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!