Методичні вказівки до написання та захисту курсових робіт, КНЕУ ім. Гетьмана

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені Вадима Гетьмана»

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

до написання та захисту курсових робіт

Київ 2014

І. Мета курсової роботи

Відповідно до Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах освіти України № 161 від 2 червня 1993 р.(п. 3.9.2) та Положення про організацію навчального процесу в КНЕУ  курсові роботи виконуються з метою закріплення, поглиблення і узагальнення знань, одержаних студентами за час навчання та їх застосування до комплексного вирішення конкретного фахового завдання, а також для напрацювання досвіду роботи з нормативно-правовими актами та науковою юридичною літературою.

Курсова робота є самостійним індивідуальним науковим дослідженням студента, котре виконується з певного навчального курсу або окремих його розділів.

Метою написання курсової роботи є:

• поглиблення теоретичних знань, здобутих в процесі вивчення певної навчальної дисципліни;

• формування досвіду самостійної роботи з науковою та іншою юридичною літературою, статистичними даними та матеріалами правозастосовчої практики;

• напрацювання досвіду самостійного аналізу положень нормативно-правових актів, виявлення прогалин, колізій та інших проблем законодавства;

• оволодіння навичками порівняльного аналізу законодавства різних країн, положень різних правових інститутів, різноманітних теорій та наукових позицій в доктрині. 

II. Етапи виконання курсових робіт

Виконання курсової роботи включає такі етапи:

- вибір теми;

- ознайомлення з теоретичними і практичними проблемами, які повинні бути висвітлені в роботі;

- підбір нормативно-правових та наукових літературних джерел, фактичного матеріалу;

- складання проекту плану курсової роботи;

- узгодження плану курсової роботи з науковим керівником (окрім студентів заочної форми навчання);

- написання та оформлення курсової роботи;

- передача роботи науковому керівнику для перевірки (для студентів заочної форми навчання - здача роботи на кафедру для перевірки та рецензування);

- доопрацювання курсової роботи з урахуванням зауважень наукового керівника (окрім студентів заочної форми навчання);

- попереднє оцінювання курсової роботи науковим керівником (для студентів заочної форми навчання – рецензентом) та складання висновку по роботі;

- усний захист курсової роботи студентом в комісії кафедри. 

Кожен студент зобов'язаний зареєструвати обрану тему курсової роботи на кафедрі, яка призначає для кожного студента (за винятком студентів заочної форми навчання) наукового керівника з числа викладачів.

Тематика курсових робіт доводиться до відома студентів на початку семестру.

Графік подання і захисту студентами курсових робіт розробляє і оголошує кафедра.

На кафедрі організовуються консультації для студентів з питань методики написання курсових робіт, порядку подання до захисту, процедури захисту тощо.

Студенти з'являються на індивідуальні консультації до наукового керівника самостійно з власної ініціативи, або за викликом з кафедри. 

ІІІ. Вибір теми курсової роботи і складання плану

Вибір теми є першим етапом виконання курсової роботи. Студентам надається право вибрати одну з тем, що запропоновані кафедрою з дисципліни, з якої виконується курсова робота.

Орієнтовна тематика курсових робіт розробляється кафедрою та щороку оновлюється. Кафедра рекомендує теми курсових робіт з урахуванням наукових проблем, які вирішує кафедра та котрі є актуальними для сучасного стану розвитку юридичної науки в Україні.

Навчальним планом підготовки студентів бакалаврського рівня передбачено виконання курсових робіт з таких дисциплін: теорія держави і права (1-ий курс), цивільне право (2-ий курс), трудове право (3-ій курс), а також за вибором студента: господарське процесуальне право, або правове забезпечення зовнішньо-економічної діяльності, або міжнародне економічне право (4-ий курс).

Тематику курсових робіт із зазначених дисциплін складають відповідні кафедри згідно з навчальними планами цих дисциплін. В тематиці курсових робіт обов'язково відображаються питання історії науки (законодавства) і роль сучасних, в тому числі вітчизняних, вчень у розвитку даної галузі юридичної науки. За погодженням з кафедрою студент може підготувати курсову роботу за темою, що обрана ним самостійно, якщо вона узгоджується з предметом відповідної навчальної дисципліни.

Тема курсової роботи повинна бути актуальною для відповідної галузі юридичної науки, мати практичне значення. При виборі теми рекомендується враховувати власні наукові інтереси, професійну орієнтацію на певний напрям юридичної діяльності, наявність достатньої кількості літературних джерел тощо.

Для закріплення теми студент подає заяву на ім'я завідувача відповідної кафедри за встановленим зразком (Додаток 1) з проханням затвердити тему курсової роботи та призначити наукового керівника. Для студентів заочної форми навчання наукові керівники не призначаються.

Студенти обирають теми курсових робіт і подають заяву на кафедру протягом 15 днів з моменту оголошення тематики. Кафедра затверджує для кожного студента тему курсових робіт та наукового керівника. Список студентів із зазначенням тем і наукових керівників курсових робіт доводиться до загального відома. Якщо студент у визначені терміни не подав заяву про затвердження йому теми курсової роботи, то кафедра самостійно визначає тему, від якої студент не вправі відступити.

Після затвердження на кафедрі теми курсової роботи студент протягом двох тижнів повинен скласти розгорнутий план курсової роботи, який має охоплювати вузлові питання теми. Формулювання назв розділів та підрозділів має бути чітким, логічним та послідовними. План має включати вступ, 3 розділи (як виняток - 4), які діляться на підрозділи, висновки, список використаних джерел (див. додаток 2). Не рекомендується переобтяжувати план великою кількістю підрозділів (не більше 3-4 до кожного розділу). Студенти денної та вечірньої форм навчання обов’язково узгоджують план курсової роботи з науковим керівником.

В процесі комплексного опрацювання зібраних матеріалів попередній план курсової роботи може коригуватися за погодженням з науковим керівником. 

IV. Підбір нормативних і наукових джерел та інших матеріалів

Нормативний матеріал, наукову, навчальну та іншу спеціальну літературу за темою курсової роботи студент підбирає самостійно. Консультації з питань бібліографії можна отримати у наукового керівника, в навчально-методичному кабінеті юридичного факультету або у відділі інформаційно-технічного забезпечення КНЕУ.

Підбір нормативно-правового матеріалу має охоплювати акти законодавчого та підзаконного характеру та інші джерела, зокрема, міжнародно-правові акти, звичаї (стосовно дисциплін приватного права) тощо. Перелік використаних нормативних джерел має включати Конституцію України, кодекси (якщо такі діють у відповідній сфері), закони України, відповідні акти Президента України, Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів державної влади. Всі нормативно-правові акти використовуються у чинному стані. Застарілі норми чи акти можуть використовуватися у курсовій роботі тільки в порівняльному плані. Робота, котра ґрунтується на положеннях нечинних (застарілих) нормативно-правових актах не може бути допущена до захисту і одержати позитивну оцінку.

Матеріали правозастосовчої практики (аналіз судових рішень, узагальнення судової практики чи практики інших органів тощо) студенти підбирають в архівах (у тому числі електронних) відповідних органів та організацій (з обов’язковим зазначенням джерел), або використовують опубліковані дані з періодичних фахових та інших видань. Рекомендується використовувати матеріали правозастосовчої практики, що публікуються у відповідних розділах таких видань, як журнали: Право України, Юридична Україна, Підприємництво, господарство і право, Вісник Конституційного Суду України, Вісник Верховного Суду України, Вісник Вищого господарського суду України, Збірник рішень Верховного суду України, Збірник рішень Вищого господарського суду України; газети: Юридическая практика, Юридичний вісник України та ін.

Обов’язковим є використання наукової літератури: монографій та наукових праць, що публікуються в періодичних фахових юридичних виданнях. Рекомендується використовувати наукові праці, що опубліковані у згаданих вище юридичних журналах, а також у збірниках наукових праць: "Правове регулювання економіки" (збірник юридичного факультету КНЕУ), "Правова держава", "Держава і право" (збірники Інституту держави  і права ім. В.М.Корецького), наукові вісники (правознавчі серії) юридичних факультетів та вузів України тощо.

В роботі обов’язково мають бути використані наукові праці останніх 2-3 років видання. Більш ранні роботи також можуть використовуватися в історичному, порівняльному плані або якщо вони містять положення, що є істотними для розкриття даної теми курсової роботи. 

V. Структура і зміст курсової роботи

Курсова робота повинна мати чітку й логічну структуру: вступ (2 - 3 стор.), основна частина – 3 (4) розділи (20 - 25 стор.) та висновки (2 - 3 стор.).

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, ступінь її вивчення, визначаються питання, які вимагають вирішення. Вказуються також мета завдання і об’єкт, предмет і методологічна основа дослідження, характеризуються джерела одержання інформації.

Основна частина курсової роботи передбачає глибоке й всебічне розкриття самого предмета дослідження. Вона висвітлюється згідно із затвердженим планом (1-3 розділи та їх підрозділи).

У першому розділі бажано розкрити теоретичні, методологічні та історичні положення з обраної теми дослідження; критично розглянути й проаналізувати різні точки зору; висловити своє ставлення до дискусійних питань, дати характеристику об’єкту дослідження; підійти до постановки основних проблемних питань.

Наступні розділи передбачають глибокий аналіз правових норм їх проектів, конкретних фактичних матеріалів, обґрунтування позитивних і негативних тенденцій розвитку законодавства, відповідних інститутів держави, права тощо, шляхів вирішення наявних проблем.

У висновках підводяться підсумки дослідження, робляться теоретичні узагальнення; викладаються  практичні рекомендації щодо розвитку певного правового (державного) інституту, вдосконалення законодавства і юридичної практики тощо.

Робота виконується українською мовою, у науковому стилі. Не слід використовувати публіцистичних чи побутових термінів, спрощених чи не прийнятих у науці висловів.

Слід також уникати в роботі зарозумілих висловів, викладати свої думки чітко, якісно, логічно, поступово, не припускаючись повторів і помилок, уважно стежити за тим, щоб у роботі не було суперечностей між окремими її положеннями.

Юридичні та інші терміни і категорії мають бути застосовані коректно, відповідно до їх нормативного чи іншого загальноприйнятого значення.

Власна позиція автора у кожному випадку має бути належно аргументована.

Наукові джерела слід використовувати творчо. Запозичення чужих думок без посилання на автора і просте переписування не дозволяється.

Думки науковців та інших фахівців рекомендується відображати шляхом переказу думки. Пряме цитування в роботі чужих думок у великій кількості є недоцільним. Не допускається пряме цитування з іномовних (у тому числі російськомовних) джерел. Посилання на автора слід оформляти у вигляді виноски (див. далі). Поряд з чужою думкою слід навести власну позицію стосовно конкретного питання з відповідною аргументацією.

Найбільш важливі висновки та пропозиції автора належить відобразити у висновках. 

VI. Оформлення курсової роботи

Загальний обсяг курсової роботи становить 25-30 стандартних сторінок машинописного або комп’ютерного тексту, або 35-40 сторінок рукописного тексту, не враховуючи списку літератури і додатків.

При оформленні курсової, необхідно дотримуватись встановлених вимог. Робота має бути надрукована за допомогою загальноприйнятих технічних засобів (друкарська машинна або комп’ютер) на одному боці білого аркушу паперу формату А4 (297x210 мм.). Для студентів заочної форми навчання допускається виконання курсової роботи рукописним способом за умови чіткого розбірливого почерку з використанням чорнила синього або чорного кольору. Машинописний текст оформляється шрифтом Times New Roman № 14, з інтервалом 1,5 (до 30 рядків на сторінці).

Кожна сторінка тексту (друкованого чи рукописного) обмежується полями: ліве — 30 мм, праве – 15 мм, верхнє – 20 мм, нижнє – 20 мм. Відстань між заголовком і текстом має бути 15-20 мм. Кожний розділ курсової роботи слід починати з нової сторінки. Заголовки розділів друкуються симетрично, прописними літерами; заголовки підрозділів друкуються з абзацу без переносів. Розділи повинні мати порядкову нумерацію і позначатися арабськими цифрами з крапкою в кінці (1.; 2.; 3.); нумерація підрозділів має включати вказівку на розділ (1.1.; 1.2.; 2.1.; 2.2…).

Нумерація сторінок у роботі проставляється наскрізна, включаючи список літератури та додатки, і починається з титульного листа, на якому номер не вказується. Номери сторінок зазначаються у правому верхньому кутку.

Додатки оформляють як продовження курсової роботи після списку літератури. Кожний додаток слід починати з нової сторінки, у правому верхньому кутку зазначати слово «Додаток». Якщо в роботі більше одного додатку, їх нумерують послідовно арабськими цифрами (без знака «№»). Кожен додаток повинен мати заголовок.

Кожна таблиця супроводжується порядковим номером. На всі цитати, таблиці, схеми, малюнки, графіки тощо в тексті мають бути посилання.

В роботі розміщують послідовно: титульний лист за встановленою формою (Додаток 3); зміст (де слід вказати початкову сторінку кожного розділу), який повинен обов’язково відповідати заголовкам, що зазначені в роботі; вступ, розділи роботи, висновки, список використаних джерел, додатки.

На останній сторінці курсової роботи студент ставить свій підпис і дату її виконання. В кінці роботи підшивається сторінка для висновку по роботі (додаток № 4).

Посилання на джерела подаються в такий спосіб:

у вигляді посилань на поданий в кінці роботи список використаних джерел;  у квадратних дужках вказується номер джерела  за списком та номери сторінок в ньому,  на яких викладено відповідні дані (думки тощо); дужки проставляються безпосередньо за текстом, якого стосується посилання. Наприклад: «деякі автори вважають, що ... викладається зміст думки [16, с.125-128   43, с. 35-37]»; числа  «16» та «43» – в даному прикладі – це номери, під якими  розміщені зазначені роботи у спискові використаних джерел.

В посиланнях на наукові статті, що опубліковані у збірниках наукових праць, періодичних виданнях тощо обов’язково зазначається прізвище автора та назва праці, назва видання, рік, номер випуску, сторінки, на яких розміщено дану працю:

• Харитонов Є. Традиція приватного права в Україні: між Сходом і Заходом (деякі питання методології розробки концепції приватного права в Україні) // Юридична Україна. – 2003. – № 2. – С.14-19.

• Побірченко І. Г. Діяльність Міжнародного комерційного арбітражу // Право України.  –  1997. – № 11. – С. 92-96.

Рекомендується застосовувати наскрізну нумерацію джерел у всьому списку літератури (єдина нумерація для всіх підрозділів списку джерел). 

Список використаних джерел вміщує перелік нормативно-правових актів, правозастосовчої практики та наукових літературних джерел, що були використані при підготовці та  написанні роботи.

Список використаних джерел формується у такій послідовності:

1. Законодавчі акти України;

1) Конституція України;

2) Кодекси;

3) Закони України;

2. Підзаконні нормативно-правові акти

1) Постанови Верховної Ради України;

2) Укази Президента України;

3) Постанови Кабінету Міністрів України;

4) Нормативні акти міністерств та відомств;

1. Міжнародно-правові акти

2. Матеріали правозастосовчої практики: керівні роз’яснення Пленуму Верховного Суду України, Вищого господарського суду України, узагальнення судової практики, матеріали судових справ тощо.

3. Наукова та інша юридична література (в алфавітному порядку за  прізвищами авторів або назвами монографій, брошур тощо).

4. Іноземні джерела (англомовні, німецькомовні тощо окрім російської).

Використання нечинних нормативно-правових актів у роботі допускається виключно у порівняльному плані з відміткою про припинення їх чинності у тексті роботи та списку використаних джерел.

Приклади оформлення джерел у списку літератури:

Для нормативно-правових актів: наводиться назва акту, дата його прийняття, видання офіційного оприлюднення тексту, рік, номер, статті (сторінки).

• Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40. – Ст. 3.

• Закон України  від 12 травня 1991 р. «Про захист прав споживачів»  //  Відомості Верховної Ради УРСР.  – 1991. – № 30. – Ст. 379.  

• Закон України від 5 червня 2003 р. «Про іпотеку» / Офіційний вісник України. – 2003. – № 28. – Ст. 1362.  

• Про затвердження переліку органів ліцензування: Постанова Кабінету Міністрів України  від 14 листопада 2000 р. № 1698 // Офіційний вісник України. –  2000. – № 46 – Ст. 2001.  

Для всіх нормативно-правових актів необхідно вказувати офіційні видання (Відомості Верховної Ради України, Офіційний вісник України, газета «Урядовий кур’єр», Зібрання постанов Уряду України).  Не слід посилатися на електронні бази даних та інші видання (книги), які не є офіційними джерелами змісту нормативно-правових актів.

Для наукових джерел: наводиться прізвище автора, назва праці, видання, рік:

• Стефанчук Р. С.  Захист честі, гідності та репутації в цивільному праві. – К .: Наук. світ, 2001. – 400 с.

• Осакве К. Сравнительное правоведение в схемах: общая и особенная части. – М.: Дело, 2000. – 150 с.

Якщо робота підготовлена колективом авторів, то зазначається лише назва праці (книги):

• Коментар до Конституції України. – К.: Ін-т законодавства Верховної  Ради  України, 1998. – 200 с.

• Основные институты гражданского права зарубежных стран. Сравнительно-правовое исследование. – М., 1999. – 300 с.

У завершеному вигляді курсова робота зшивається у папку-скорозшивач та подається на відповідну кафедру. 

VII. Рецензування і захист курсової роботи

Курсові роботи студентів денної та вечірньої форм навчання перевіряються науковими керівниками. Роботи студентів заочної форми навчання передаються кафедрою для перевірки рецензентами. За результатами перевірки викладач складає письмовий висновок по роботі, в якому зазначаються позитивні сторони й недоліки роботи. Зокрема оцінюються:

• ступінь розкриття теми (повно чи неповно); вихід за межі предмету теми (тема курсової роботи передбачає розкриття одних питань, а фактично розкриваються інші);

• системність викладення матеріалу;

• уміння студента аналізувати матеріал, виділяти головне, логічно мислити, робити висновки і аргументувати їх;

• вдалість поєднання теорії з матеріалами юридичної практики;

• методика використання матеріалів з літературних джерел;

• дотримання методичних рекомендацій щодо оформлення роботи тощо.

При позитивній оцінці робота допускається до захисту. Якщо робота написана з порушенням вимог, її повертають студентові для доопрацювання. До такої роботи обов’язково додається висновок із зазначенням цих недоліків.

У висновку по курсовій роботі визначається відповідність курсової роботи встановленим вимогам та рекомендована оцінка.

У встановлений кафедрою термін курсова робота разом із висновком подається на кафедру.

Дату й час усного захисту курсової роботи визначає кафедра. Захист відбувається на засіданні комісії кафедри. Під час захисту роботи студент повинен розкрити актуальність, основні положення теми, виявити ґрунтовні знання теоретичних і практичних аспектів проблеми, знання новітньої літератури з предмету дослідження, вміння обґрунтувати свої думки та пропозиції, а також відповісти на поставлені запитання.

У разі, якщо курсова робота виконана і здана студентом на кафедру, однак він не з'явився на усний захист, попереднє оцінювання курсової роботи не враховується і підсумкова оцінка за таку роботу виставляється «0» балів.

За результатами захисту курсової роботи студент одержує остаточну оцінку за стобальною шкалою відповідно до наведених нижче критеріїв.

Стобальна система переводиться в традиційну чотирибальну систему та систему оцінювання знань за ECTS за встановленою шкалою. Усі дані щодо підсумкової оцінки за курсову роботу відображаються в екзаменаційній відомості; оцінка за чотирибальною шкалою заноситься до залікової книжки студента. 

Критерії оцінювання курсової роботи 

Підсумкова оцінка за курсову роботу виставляється в межах  100-бальної системи за наведеними нижче критеріями.

У разі неявки студента на усний захист попереднє оцінювання курсової роботи не враховується і підсумкова оцінка за таку роботу виставляється "0" балів.

Курсова робота допускається до захисту  за умови, що  її попередня  (до усного захисту)  оцінка  за висновками рецензента  чи наукового керівника  становить не менше 30 балів.   Максимальна попередня оцінка  роботи  (до усного захисту) може становити не більше 80 балів.

Курсова робота ні за яких умов не допускається до захисту  і оцінюється незадовільно, якщо:

- положення роботи сформульовані на основі нечинних нормативно-правових джерел;

- зміст роботи не відповідає її темі;

- структура роботи не відповідає встановленим вимогам (містить менше 2-х або більше 4-х розділів);

- відсутня хоча б одна з обов’язкових складових частин роботи (у т.ч. вступ, висновки, список використаних джерел);

- наявні  істотні порушення вимог щодо оформлення;

- порушена вимога щодо виконання роботи українською мовою;

- попередня оцінка роботи  становить менше 30 балів.

Оцінка курсової роботи за 100-бальною системою переводиться в традиційну та оцінку за шкалою ECTS за такими правилами:

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!