Методичні вказівки до виконання курсового проекту з курсу Розроблення системи управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства, НУ ЛП

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»

РОЗРОБЛЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до виконання курсового проекту для студентів спеціальності 7/8.03060104 «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності»

усіх форм навчання

Львів – 2013

Розроблення системи управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства: Методичні вказівки до виконання курсового проекту для студентів спеціальності 7/8.03060104 «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності» усіх форм навчання / Укл.: О.Є. Кузьмін, О.Г. Мельник, В.Й. Жежуха, Л.С. Ноджак, А.В. Тодощук – Львів: Видавництво Львівської політехніки 2013. – 37 с.

ЗМІСТ 

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 

Методичні вказівки призначені для виконання курсового проекту за результатами вивчення дисципліни «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності». Їхня структура відображає основні положення, що стосуються отримання студентами системних знань з об'єктивних закономірностей, умов, процесів і специфічних особливостей менеджменту зовнішньоекономічної діяльності, а також набуття навичок їх практичного використання.

Виконання курсового проекту спрямоване на теоретико-практичну підготовку студентів для вирішення конкретних завдань та прийняття управлінських рішень у сфері зовнішньоекономічної діяльності в умовах формування ринкової моделі господарювання, зокрема:

- вироблення навичок розроблення та реалізації стратегічних і тактичних планів у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

- організування зовнішньоекономічної діяльності;

- мотивування персоналу, контролювання та регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

- оцінювання та управління ризиками зовнішньоекономічної діяльності;

- вироблення ефективних управлінських рішень у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

- формування системи інформаційного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності;

- управління транснаціональними компаніями;

- здійснення антикризового управління у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Результатами виконання курсового проекту є формування у студентів системного мислення щодо процесу управління зовнішньоекономічною діяльністю, а також отримання практичних навичок застосування різноманітного інструментарію та технологій управління при розгляді конкретних ситуацій у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Курсовий проект повинен чітко відповідати усім пунктам виданого завдання.

2. СТРУКТУРА КУРСОВОГО ПРОЕКТУ 

Курсовий проект за своєю структурою містить такі складові:

Титульна сторінка (Додаток А).

Завдання (Додаток Б).

Анотація (українськоюта іноземною мовами).

Зміст.

Вступ.

Розділ 1. Дослідження бізнес-середовища функціонування підприємства та прогнозування параметрів кон’юнктури закордонного ринку.

Розділ 2. Організаційне проектування зовнішньоекономічної діяльності та формування послідовності здійснення експортної операції.

Розділ 3. Визначення ціни експортної продукції та розрахунок ефективності зовнішньоекономічної операції.

Висновки і пропозиції.

Список використаних джерел.

Додатки (за необхідності). 

3. ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ КУРСОВОГО ПРОЕКТУ 

Анотація

В анотації подається короткий зміст виконаної роботи. У роботі наводять на одній сторінці дві анотації, ідентичні за змістом. Одну анотацію виконують українською мовою, а другу однією із іноземних мов (англійською, німецькою, французькою, іспанською тощо). 

Зміст

У змісті роботи вказують назви та номери початкових сторінок усіх розділів і підрозділів. Зміст повинен містити усі заголовки, які є у роботі, починаючи зі вступу та закінчуючи додатками. 

Вступ

У вступі студент обґрунтовує актуальність досліджуваної тематики, вказує об’єкт і предмет вивчення, методи дослідження, визначає мету та завдання виконання курсового проекту, а також коротко характеризує його структуру та прикладне значення. Окрім того, студент згідно одержаного варіанту обирає та характеризує вітчизняне підприємство, що належить до відповідної сфери економіки. Такий суб’єкт господарювання повинен бути реально існуючим. Рекомендується, щоб це була організація, відомості про яку (зокрема, детальна характеристика бізнесу) містяться на загальнодержавних інформаційних ресурсах типу smida.gov.ua. Коротко характеризуються етапи її заснування і становлення, форма власності, організаційно-правова форма господарювання, види діяльності, що здійснює суб’єкт господарювання, кількість працівників тощо. Окрему увагу слід приділити характеристиці зовнішньоекономічної діяльності підприємства. Орієнтовний обсяг вступу – 2-3 стор. 

РОЗДІЛ 1

Дослідження бізнес-середовища функціонування підприємства та прогнозування параметрів кон’юнктури закордонного ринку 

У цьому підпункті студент згідно отриманого варіанту здійснює комплексне дослідження внутрішнього та зовнішнього бізнес-середовища функціонування об’єкта дослідження. Таке дослідження доцільно проводити у наступній послідовності: 

а) вивчення внутрішнього бізнес-середовища функціонування об’єкта дослідження. Окрім аналізування відомих чинників внутрішнього середовища суб’єкта господарювання (цілей, завдань, структури, існуючих технологій, працівників, забезпеченості ресурсами), студент повинен охарактеризувати кожен стратегічний господарський підрозділ (СГП), тобто відокремлену сферу бізнесу організації, що відповідає за певний вид її ринкової діяльності. СГП може охоплювати важливий підрозділ суб’єкта господарювання, кілька товарних груп, один товар чи торгову марку, яку виробляє організації. Слід також визначити прибуткові та неприбуткові СГП, а також важливість кожного із них для аналізованого підприємства. 

б) вивчення внутрішнього ринку функціонування об’єкта дослідження – місткості ринку, конкурентного середовища, цінової політики, науково-технічного прогресу в галузі, інфраструктури, стану економіки, зовнішньоекономічної спрямованості галузі тощо. Зазначена інформація повинна представлятись у текстовій формі, а також у вигляді таблиць, рисунків із обов’язковим наведенням висновків за результатами їхньої побудови. 

в) вивчення відповідно до одержаного варіанту ринків конкретних країн із метою виявлення доцільності експорту в одну із них об’єктом дослідження своєї продукції (конкретного СГП – одного чи декількох). Студент, виконуючи це завдання, на підставі вивчення літературних джерел, періодичних видань, інформації із мережі Internet, огляду та узагальнення статистичного матеріалу тощо повинен комплексно дослідити бізнес-середовище кожної із двох країн, що задані відповідно до варіанту. Аналізування, зокрема, доцільно здійснювати у розрізі параметрів, що зазначені у п. б підрозділу 1.1. Окрім того, варто звернути увагу на географічну структуру імпорту у кожній із країн по товару (чи товарах), що виробляється об’єктом дослідження, а також графічно представити обсяги експорту й імпорту такого товару (товарів). Слід, за можливості, розрахувати  коефіцієнт імпортної залежності по цьому товару (товарах), а також індекс «чистої» торгівлі по ньому. Необхідно врахувати також політику кожної із країн у сфері захисту внутрішнього ринку цієї продукції, існуючі тарифні та нетарифні бар’єри доступу на ринок й існування дво- чи багатосторонніх угод, що сприяють налагодженню співпраці між об’єктом дослідження та суб’єктами господарювання кожної із країн. Зазначена інформація повинна бути викладена комплексно із обґрунтованими висновками, із проведенням порівнянь по обох аналізованих країнах. 

г) узагальнення результатів дослідження та обрання країни, куди найбільш доцільно експортувати продукцію підприємства. Студент повинен на підставі одержаних результатів навести вагомі аргументи на користь обрання однієї із двох країн, куди експортуватиметься продукція. Слід також обґрунтувати доцільність експорту кількох чи одного СГП. 

д) визначення конкурентоспроможності експортного товару із використанням методу розрахунку інтегрального показника конкурентоспроможності. 

Алгоритм використання цього методу наступний:

На першому етапі оцінювання конкурентоспроможності визначають мету та завдання аналізування конкурентоспроможності (наприклад, одержання інформації про доцільність виходу на певний ринок зі своїм товаром, визначення ринкових позицій існуючого товару тощо).

На другому етапі вивчають ринок, потенційних конкурентів та на основі цього серед ринкових аналогів обирають базу для порівняння – як правило, товар-аналог, який користується найбільшою популярністю у споживачів на даному ринку.

Після вибору бази порівняння на третьому етапі визначають перелік параметрів, за якими порівнюватимуться товари. Найчастіше такі параметри поділяють на дві великі групи:

• група споживчих параметрів, яка включає технічні, класифікаційні, конструктивні, нормативні, ергономічні, естетичні та інші параметри, які по-суті являють собою конструктивні характеристики товару і характеризують можливу сферу використання даного товару, функції, які він повинен виконувати, а також естетику товару;

• група економічних параметрів, куди включається не тільки вартість придбання товару, а й витрати, пов’язані з його подальшою експлуатацією протягом періоду його корисної служби (наприклад, витрати на ремонт, монтаж, транспортування, споживання електроенергії, купівлю запасних частин тощо). Сюди також включається можливість одержання цінових знижок, привабливість реклами для споживачів, терміни та умови гарантій, кількість сервісних центрів тощо.

На завершальному п’ятому етапі здійснюють розрахунок інтегрального показника конкурентоспроможності (К_інт), на основі якого роблять необхідні висновки. Він розраховується за формулою: 

де І_сп – індекс споживчих параметрів;

І_еп – індекс економічних параметрів. 

Індекс споживчих параметрів розраховують за формулою:                                          

де q_i – одиничний показник і-го споживчого параметра;

Р_і – коефіцієнт вагомості і-го споживчого параметра, встановлений експертним методом. 

У свою чергу одиничний показник і-го споживчого параметра визначається за формулою:                                              

де Р_оц – значення параметру товару, що оцінюється (експортного товару);

P_баз – значення аналогічного параметру товару-аналога (базового товару). 

Індекс економічних параметрів (І_еп) розраховується за формулою:

де Ц_оц – ціна споживання товару, що оцінюється (експортного товару);

Ц_баз –  ціна споживання товару-аналога (базового товару). 

У свою чергу ціна споживання включає вартість придбання товару та суму витрат, що пов’язані з експлуатацією (споживанням) товару.

Якщо К_інт<1, то товар, що оцінюється, за визначеними параметрами поступається базовому (товару-аналогу); коли К_інт>1, товар має вищу конкурентоспроможність за товар-аналог; якщо К_інт=1, конкурентоспроможність обох товарів є однаковою. 

Кількість виокремлених та аналізованих споживчих параметрів конкурентоспроможності експортних товарів повинна становити не менше 10. 

е) прогнозування отриманого згідно завдання параметра кон’юнктури закордонного ринку по конкретному товару із використанням кореляційно-регресійного аналізування. Алгоритм використання цього методу наступний:

1. На основі огляду та опрацювання періодичних видань, статистичних щорічників, матеріалів мережі Інтернет тощо студенти збирають статистичну інформацію про отриманий згідно варіанту параметр кон’юнктури вітчизняного чи закордонного ринку за щонайменше 8 останніх років. Допускається аналізування зазначеного параметру помісячно чи поквартально аналогічно не менше 8 періодів.

2. Із використанням зібраної статистичної інформації студенти виявляють взаємозв’язок  між аналізованими періодами та параметром кон’юнктури ринку із використанням однофакторної лінійної регресії типу Y=b₀+b₁x.

3. Студенти наводять графічно взаємозв’язок  між аналізованими періодами та параметром кон’юнктури ринку, відображаючи при цьому також отриману лінійну регресію.

4. На підставі побудованої моделі студенти дають економічне тлумачення отриманих результатів, пояснюючи взаємозв’язок між факторною та вислідною ознаками.

5. Для побудованої моделі студенти обчислюють коефіцієнти детермінації R² та кореляції r і наводять трактування отриманих результатів: 

де - фактичне значення параметра кон’юнктури вітчизняного чи закордонного ринку;

- розрахункове значення параметра кон’юнктури вітчизняного чи закордонного ринку;

- середнє фактичне значення параметра кон’юнктури вітчизняного чи закордонного ринку;

- фактичне значення незалежної змінної. 

6. Студенти обчислюють F-критерій Фішера та знаходять за таблицею F-розподілу критичне значення при рівні значущості помилки 5%, на підставі чого роблять висновок про адекватність регресійної моделі для прогнозування параметра кон’юнктури вітчизняного чи закордонного ринку: 

де n – обсяг сукупності;

m – кількість факторів, які увійшли в модель.

Надалі студенти обчислюють величину, що має t-розподіл Стьюдента, та знаходять за таблицею критичне значення при надійності γ=0,95, на підставі чого роблять висновок про достовірність залежності. 

де r – коефіцієнт кореляції для лінійної моделі, або кореляційне відношення для нелінійних моделей.

7. Аналогічні дії студенти повторюють із використанням однофакторних квадратичної регресії типу Y=b₀+b₁x+ b₂x², степеневої регресії типу Y=b₀x^b1, логарифмічної регресії типу Y=b₁lgx+b₀, гіперболічної регресії типу Y=b₁/x+b₀. Слід пам’ятати, що коефіцієнт кореляції є лінійним, а тому для нелінійних залежностей слід розраховувати нелінійне кореляційне відношення: 

8. У висновках і пропозиціях студенти порівнюють отримані однофакторні регресії та роблять висновок про доцільність використання одної із них для прогнозування параметрів кон’юнктури закордонного чи вітчизняного ринків для прийняття рішень у сфері зовнішньоекономічної діяльності, детально обґрунтовуючи результати.

є) узагальнення результатів дослідження бізнес-середовища підприємства шляхом проведення згідно варіанту SWOT-аналізу чи SPACE-аналізу, а також BCG-аналізу.

SWOT-аналіз

Як відомо, використання SWOT-аналізу дає змогу «очистити» значний масив інформації та виокремити найбільш важливі результати внутрішнього і зовнішнього (щодо обраної іноземної країни) аудиту.

Не усі можливості та загрози закордонного ринку потребують однакової уваги з боку менеджерів суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності. Керівники повинні зосередити свою увагу на найбільш ймовірних і небезпечних загрозах. Із урахуванням цього студенти повинні виокремити можливості та загрози зовнішнього середовища закордонного ринку, визначити ймовірність їхньої реалізації (настання) та встановити рівень важливості їхнього впливу на діяльність підприємства. Одержані результати доцільно представити у формі табл. 1.1 і 1.2.

Таблиця 1.1

Можливості ПАТ «Агробізнес ЛТД» на закордонному ринку*

* - шкала оцінювання є умовною. 

Таблиця 1.2

Загрози ПАТ «Агробізнес ЛТД» на закордонному ринку*

* - шкала оцінювання є умовною. 

Наступним етапом є побудова матриць сприятливих можливостей та загроз підприємства на закордонному ринку (рис. 1.1 і 1.2) із зазначенням ймовірностей реалізації (настання) кожної із них і важливостей впливу. Після цього слід виокремити ті можливості і загрози, які потрапили у верхній лівий квадрат матриці, і включити їх у підсумкову таблицю SWOT-аналізу, а також розглядати їх у подальшому як можливі напрямки стратегії. 

Рис. 1.1. Матриця сприятливих можливостей ПАТ «Агробізнес ЛТД» на закордонному ринку 

Рис. 1.2. Матриця загроз ПАТ «Агробізнес ЛТД» на закордонному ринку 

Після аналізування можливостей і загроз суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності на закордонному ринку слід узагальнити сильні та слабкі боки суб’єкта господарювання. Їхнє вивчення і дослідження дає змогу побачити цілісну загальну картину внутрішнього середовища.  Сильні боки суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності повинні виступати базою майбутньої стратегії. Натомість, слабкі боки організації – це зони особливої уваги, які визначають її конкурентну вразливість.

Із метою визначення сильних і слабких боків суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності важливо правильно обрати базу порівняння, тобто тих конкурентів, на основі яких будуть оцінюватись сильні та слабкі боки підприємства. Ними мають бути, насамперед, найближчі у стратегічній групі конкуренти. Сильні та слабкі боки доцільно виокремлювати у розрізі 5 основних векторів – маркетинг, виробництво (обслуговування), фінанси, організування, персонал.

Після виокремлення сильних і слабких боків суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності слід їх оцінити за обраною шкалою і присвоїти їм відповідний коефіцієнт вагомості залежно від важливості для цільового ринку. У результаті буде одержано інтегральну оцінку сильних і слабких боків (табл. 1.3). Найбільш значущі сильні і слабкі боки підприємства потрапляють також у підсумкову таблицю SWOT-аналізу.

Таблиця 1.3

Сильні та слабкі боки ПАТ «Агробізнес ЛТД» 

На наступному етапі студент повинен навести узагальнені результати SWOT-аналізу діяльності суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності у формі табл. 1.4.

Таблиця 1.4

SWOT-аналіз діяльності ПАТ «Агробізнес ЛТД» 

Підсумок SWOT-аналізу діяльності підприємства подається необхідними висновками щодо здатності підприємства захищати і покращувати свою позицію з урахуванням рушійних сил, конкурентного тиску, дій суперників тощо. Висновки, зокрема, доцільно проводити у розрізі того, щоб:

- за допомогою сильних боків мінімізувати загрози зовнішнього середовища;

- за допомогою сильних боків використовувати можливості зовнішнього середовища;

- використовувати можливості для створення нейтральних позицій тощо.

SPACE-аналіз 

Як відомо, в основі SPACE-аналізу є багатокритеріальний підхід, у межах якого виокремлюють чотири групи критеріїв оцінювання суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності:

- економічний потенціал (або «фінансова сила»);

- конкурентні переваги;

- привабливість галузі (бізнес-напрямку);

- стабільність середовища (зовнішні умови бізнесу).

Фактично SPACE-аналіз також дає можливість виявити сильні та слабкі боки підприємства на закордонному ринку, а також можливі загрози з боку конкурентів.

Кожен із критеріїв формується із певного переліку чинників, які відображаються у відповідних показниках. Так, економічний потенціал визначається такими показниками –  нормою прибутковості, витратами виробництва, рентабельністю вкладеного капіталу, обсягами заборгованості, рентабельністю інвестицій, фінансовою автономією, платоспроможністю тощо.

Конкурентні переваги включають показники, що характеризують: динаміку змін частки ринку підприємства, структуру асортименту продукції, що виготовляється (з урахуванням рівня її прибутковості), цінову політику, рівень розвитку маркетингу (чи інших важливих для даної галузі підсистем), рівень якості (конкурентоспроможності) продукції, тип та тісноту зв’язків із споживачами тощо.

Привабливість галузі включає показники, що характеризують: рівень конкуренції, загальну привабливість галузі (серед інших галузей), залежність розвитку галузі від загальної кон’юнктури ринку, стадію «життєвого циклу» галузі, стабільність прибутків та загальну норму прибутковості галузі тощо.

Стабільність середовища (зовнішні умови бізнесу) вимірюється за показниками, що характеризують: темпи зростання (занепаду) економіки країни, вплив іноземного капіталу на розвиток галузі, вплив науково-технічного прогресу на розвиток галузі, рівень впливу держави на галузь (регулювання діяльності), рівень залежності галузі від іноземних ринків сировини, рівень залежності галузі від розвитку інфраструктури (у тому числі від розвитку інформаційних технологій) тощо.

Під час формування критеріїв оцінювання необхідно враховувати специфічні особливості конкретного суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності, його цілі та завдання, наявний виробничий потенціал, досвід роботи тощо. Кожному з обраних критеріїв у межах однієї групи виставляється оцінка за обраною шкалою та присвоюється важливість у діапазоні від 0 до 1. Після обчислення за кожним критерієм (оцінка перемножується на «вагу») визначається сумарна оцінка за кожною групою (табл. 1.5). 

Таблиця 1.5

SPACE-аналіз ПАТ «Агробізнес ЛТД» 

Після розрахунку узагальнених значень чотирьох критеріїв слід побудувати вектор вибору рекомендованої стратегії розвитку суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності у системі координат SPACE. Початок такого вектора знаходиться в точці початку координат, а кінець вектора – в точці А із координатами:

Х = IS – СА;

У  = FS – ES. 

Рис. 1.3. Приклад побудови вектора вибору рекомендованої стратегії розвитку ПАТ «Агробізнес ЛТД» на закордонному ринку 

Як видно із умовного прикладу, у даному випадку доцільно обрати агресивну стратегію розвитку на закордонному ринку.

є) проведення портфельного аналізування пропонованого на зовнішній ринок продукту із використанням BCG-матриці.

У зазначеному підрозділі студент повинен із використанням матриці Бостон консалтинг груп розробити висновки щодо стратегічної діяльності на обраному закордонному ринку.

Як відомо, згідно методу BCG товар у своєму розвитку проходить чотири стадії: виходу на ринок («товар-проблема»), зростання («товар-зірка»), зрілість («товар-дійна корова») і спад («товар-собака»). При цьому, грошові потоки та прибуток суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності також змінюються: після від’ємного прибутку згодом він зростає, а пізніше поступово знижується. Відтак, матриця BCG зосереджує увагу на позитивних та негативних грошових потоках, які асоціюються із різноманітними бізнес-одиницями підприємства чи його продуктами.

Номенклатура продукції, що виготовляється підприємством (у т.ч. й пропонована закордонному ринку), аналізується на основі матриці BCG, тобто визначається, до якої позиції цієї матриці можна віднести кожен вид продукції. Для цього усі бізнес-одиниці підприємства класифікуються за показниками відносної частки ринку (ВЧР) і темпів зростання ринку (ТЗР). Показник ВЧР обчислюється як відношення частки ринку аналізованого товару та частки ринку найбільшого конкурента. Наявність значної частки ринку свідчить про генерування бізнес-одиницею додатних грошових потоків, а також про очікуваний потік доходів. Інший параметр – темп зростання ринку (ТЗР) – пов'язаний із аналізуванням життєвого циклу галузі та прогнозуванням продажу продукції галузі. Експертне оцінювання стадії життєвого циклу галузі, у якій працюватиме суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності, дає змогу визначити потребу у фінансових ресурсах.  Зокрема, у галузях із високим темпом зростання необхідні суттєві вкладення в дослідження і розробки нових продуктів, у рекламу, щоби досягти домінуючої позиції на ринку і відповідно додатних грошових потоків.

Для побудови матриці BCG необхідно зафіксувати по горизонтальній осі значення відносної частки ринку, а по вертикальній – темпів зростання ринку. На наступному етапі шляхом поділу площини на чотири частини одержують матрицю (рис. 1.4). Значення ВЧР, що становить 1, відрізняє продукти – ринкові лідери – від послідовників. Темпи зростання ринку 10% і більше зазвичай розглядаються як високі. Вважається, що кожен із чотирьох квадратів матриці описує різноманітні ситуації, що вимагають особливого підходу з боку фінансування та маркетингу. 

Після портфельного аналізування із використанням матриці BCG кожен продукт потрапляє в один із квадрантів матриці відповідно до темпів зростання галузі, у якій працює (чи буде працювати) підприємство, а також відносної частки ринку. Графічно позиція продукту зазвичай відображається кругом, площа якого відображає відносну важливість такого продукту для суб’єкта господарювання, що обчислюється відповідно до величини задіяних активів або одержаного прибутку.

Пропоновані висновки за результатами дослідження будуть залежати від того, у який квадрант потрапив аналізований продукт. Тут можливі чотири варіанти:

 а) «проблема» (високі темпи зростання ринку/низька відносна частка ринку). Товари цієї групи можуть виявитися доволі перспективними, оскільки ринок зростає, однак з іншого боку вони потребують значних капіталовкладень для підтримки зростання. У цьому випадку керівництву підприємства слід розглянути дві альтернативи: збільшувати за допомогою різних заходів частку ринку існуючого товару чи припинити його виготовлення для аналізованого сегменту. Ризик фінансових вкладень в такий товар є найбільшим. Якщо виключити такі товари із корпоративного портфеля надто швидко – то можна втратити потенційний «товар-зірку». Пріоритетне стратегічне завдання за таких умов – це використання стратегії розвитку, інтенсифікації комерційних зусиль тощо;

б) «зірки» (високі темпи зростання ринку/висока відносна частка ринку). Це ринкові лідери. Вони приносять значний обсяг прибутку завдяки своїй конкурентоспроможності, однак також потребують фінансування для підтримки високої частки динамічного ринку. Відтак, незважаючи на стратегічну привабливість такого товару, його чистий грошовий потік достатньо низький. У менеджерів може виникнути спокуса зменшити інвестиції з метою збільшення розмірів прибутку, однак таке бачення може бути недалекоглядним, адже в довгостроковій перспективі такий товар може перетворитись в «товар-дійсну корову». Пріоритетне стратегічне завдання за таких умов – це підтримання досягнутих позицій;

в) «дійні корови» (низькі темпи зростання ринку/висока відносна частка ринку). Це товари, що здатні принести більший прибуток, аніж потрібно для підтримки їхнього зростання. Вони вважаються основним джерелом фінансових надходжень для диверсифікації та наукових досліджень. Конкуренція в стагнуючих галузях доволі жорстка, тому необхідні постійні зусилля, спрямовані на підтримання частки ринку та пошук нових ринкових ніш. Пріоритетне стратегічне завдання за таких умов – це «знання вершків»;

г) «собаки» (низькі темпи зростання ринку/низька відносна частка ринку). Це товари, які знаходяться в невигідному становищі через витрати і не мають можливостей зростання. Виробництво і продаж таких товарів пов’язані, здебільшого, із значними фінансовими витратами при незначних можливостях на покращення становища. Якщо немає особливих зобов’язань (наприклад, такий товар є доповнюючим до «товару-дійної корови» чи «товару-зірки»), то від таких товарів рекомендують позбавлятися. Пріоритетне завдання у такому випадку – припинення інвестицій у цей сегмент і скромне функціонування.

Із урахуванням вищенаведеного, бажана послідовність розвитку товарів така:
«проблема» → «зірка» → «дійна корова» (і якщо неминуче) → «собака».

Реалізація такої послідовності залежить від зусиль, спрямованих на досягнення збалансованого портфелю товарів. Рекомендується, що для одержання збалансованого портфелю бізнесу підприємство повинно мати: 2-3 «товари-корови», «1-2 – «товари-зірки», декілька проблем із перспективою на майбутнє і, можливо, незначну кількість «товарів-собак». Надлишок «товарів-собак» вказує на небезпечність спаду, навіть якщо поточні результати діяльності підприємства є позитивними. З іншого боку, надлишок нових товарів може призвести до фінансових труднощів.

Враховуючи вищенаведене, для обраного з метою реалізації на зовнішньому ринку товару студент повинен побудувати матрицю BCG, визначити на ній місце аналізованого товару та представити обґрунтовані висновки за результатами дослідження, в т. ч. і щодо використання можливої стратегії поведінки на зовнішньому ринку. Інформація про темпи зростання ринку повинна бути документально підтверджена. 

РОЗДІЛ 2

Організаційне проектування зовнішньоекономічної діяльності та формування послідовності здійснення експортної операції 

У цьому підрозділі курсового проекту студент згідно отриманого варіанту із урахуванням базових умов поставки і способу платежу формує загальну послідовність здійснення експортної операції із обраними у попередній структурній частині роботи товаром та країною. Із метою виконання цього завдання студент:

а) здійснює проектування організаційної структури управління зовнішньоекономічною діяльністю із урахуванням сфери діяльності підприємства, його розмірів, кількості СГП (в т.ч. і тих, що мають чи матимуть відношення до закордонних ринків), обраної стратегії поведінки на закордонному ринку, частки експорту/імпорту у бізнес-портфелі суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності, видів закордонних ринків, особливостей іноземних споживачів, перспективних можливостей розширення географії та масштабів зовнішньоекономічної діяльності тощо. Перелік можливих видів зазначених організаційних структур управління зовнішньоекономічною діяльністю розглянутий у літературі.

Виконання цього підпункту слід починати із словесного обґрунтування вибору того чи іншого виду організаційної структури управління зовнішньоекономічною діяльністю (власний комерційний апарат, «приймальні» організації, вбудовані експортні відділи, спільні регіональні підприємства, експортні асоціації, дочірні компанії із управління зовнішньоекономічною діяльністю, залучення закордонних представників тощо) та недоцільності обрання інших таких структур.

На наступному етапі студент наводить фрагмент загальної організаційної структури управління підприємством, що показує усі підрозділи і посадові особи, які безпосередньо (або тісно) пов’язані із здійсненням зовнішньоекономічної діяльності. Після цього у формі табл. 1.6 студент відображає посади керівників та фахівців із зовнішньоекономічної діяльності, наводить їхню чисельність, функції, відповідальність і повноваження, що фактично повинно відповідати посадовій інструкції кожного із них.

Таблиця 1.6

Посади, функції, відповідальність і повноваження посадових осіб, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність

За наявності інформації про реально існуючу організаційну структуру управління організацією та її зовнішньоекономічною діяльністю студент порівнює власноруч розроблену органіграму із існуючою. 

б) графічно зображає кожен етап здійснення експортної операції, починаючи від дослідження закордонного ринку та пошуку партнера, і закінчуючи виконанням усіх імпортних формальностей, пов’язаних із ввезенням товару і підписанням актів приймання-здавання. Побудова графічна схема повинна бути деталізованою і охоплювати кожну ланку майбутньої зовнішньоторговельної операції, в т. ч. укладення угод і співпрацю із рекламними агенціями, посередниками, транспортними організаціями, митно-брокерськими посередниками, органами нетарифного регулювання, митними постами, банківськими та страховими організаціями, торгово-промисловою палатою тощо. Відтак, кожен із цих суб’єктів повинен бути відображений у побудованій схемі. Окрім того, при побудові послідовності слід враховувати базову умову поставки, що задана варіантом, а також форму розрахунків. Вид транспорту студент обирає самостійно.

Побудована графічна схема повинна нижче містити опис кожної операції із зазначенням відповідних документів, що її супроводжують. 

в) формує календарний план здійснення експортної операції, де вказує назви усіх необхідних робіт, терміни їхнього виконання та виконавців згідно одержаного варіанту (у формі табл. 1.7).

Таблиця 1.7

Тривалість здійснення зовнішньоекономічної операції 

РОЗДІЛ 3

Визначення ціни експортної продукції та розрахунок ефективності зовнішньоекономічної операції 

Із використанням наведеної у завданні до курсового проекту інформації у цьому підрозділі студент розраховує ціну одиниці експортної продукції та визначає ефективність здійснення експортної операції наступним чином:

а) обчислення постатейних витрат у такій послідовності:

- прямі витрати на матеріали;

- основна заробітна плата основних робітників;

- додаткова заробітна плата основних робітників;

- відрахування на соціальне страхування (згідно законодавчих норм);

- витрати на утримання та експлуатацію обладнання;

- загальновиробничі витрати;

- адміністративні витрати;

- витрати на збут.

Слід зауважити, що розрахунок витрат на збут при експорті залежить від базової умови поставки. Для допомоги студентам у завданні міститься умовна узагальнена цифра сумарних витрат, понесених суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності на митній території України у зв’язку із здійсненням експортної операції. Ця цифра умовно включає такі витрати (якщо вони мають місце згідно базової умови поставки): на транспортування в межах України, на навантаження, розвантаження і перевантаження також в межах України, на експедиторське обслуговування, на страхування по території України, на банківське обслуговування тощо. Натомість, якщо базис поставки передбачає виконання суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності своїх зобов’язань поза межами митної території України, студент повинен при формуванні повної собівартості врахувати і такі витрати, знайшовши достовірну інформацію про них.

Як результат виконання цієї частини курсового проекту студент усі витрати групує у вигляді матриці витрат (табл. 1.8), а також обчислює виробничу та повну собівартості продукції у річному еквіваленті.

Таблиця 1.8

Матриця витрат у 20____ р. 

б) складання калькуляції експортної продукції, що здійснюється у такій послідовності:

- із урахуванням результатів розрахунків, отриманих у п. а, студент визначає процентні показники розподілу витрат для складання калькуляції. При цьому, застосовується метод розподілу витрат пропорційно основній заробітній платі основних робітників;

- на засадах визначених процентних показників відбувається розрахунок основних видів собівартості на одиницю виготовленої експортної продукції, відпускної ціни та заповнення калькуляційної форми (табл. 1.9).

в) визначення ефективності здійснення експортної операції. Це здійснюється шляхом розрахунку показників, що наведені у табл. 1.10. Такий розрахунок може наводитись як у табличній формі, так і будь-яким іншим способом. Одержані результати повинні супроводжуватись обґрунтованими висновками. 

Таблиця 1.10

Діагностика зовнішньоекономічної діяльності 

г) виявлення доцільності здійснення експортної діяльності та формування організаційної структури управління зовнішньоекономічною діяльністю шляхом визначення економічної ефективності цих заходів.  

Виконання цього підрозділу передбачає наявність сформованих двох припущень:

1) підприємство до цього не здійснювало зовнішньоекономічної діяльності і в цьому році вона здійснюється вперше;

2) організаційна структура управління суб’єктом господарювання не містила підрозділів чи посадових осіб, що здійснювали зовнішньоекономічну діяльність; натомість тепер, у зв’язку із започаткуванням експортної діяльності, такі підрозділи (чи посадові особи) з’являються (згідно п. а підр. 1.2).

Як наслідок, студент повинен визначити економічну ефективність доцільності впровадження цих обох заходів.

Обґрунтування економічної ефективності починається з виявлення економії (втрат) на витратах виробничо-господарської діяльності після впровадження заходу. Розрахунок економії (втрат) слід вести за елементами та статтями собівартості з розрахунку на одиницю продукції (вид послуг, вид роботи, період часу тощо). Встановлену економію за кожним елементом і статтею витрат слід помножити на очікуваний обсяг виробничо-господарської діяльності. На основі цього заповнюються графи табл. 1.11. При необхідності для ілюстрації специфіки виконаної роботи і розрахунку запропонованих заходів, можуть вводитись інші показники, які характеризують ефективність виробничо-господарської діяльності.

В умовах загострення конкуренції на світовому та вітчизняному ринках товарів і послуг перед підприємствами (організаціями) дедалі жорсткіше постають завдання щодо підвищення конкурентоспроможності власної продукції (послуг), що, як правило, незмінно пов’язано зі зменшенням витрат на виробництво (надання) та реалізацію.

З урахуванням недоцільності та складності обґрунтованого підвищення цін на товари (послуги) підприємств, що спричиняє необхідність більш деталізованішого вивчення ринку як такого, впливу чинників попиту, пропозиції, еластичності, обсягів (структури, цін, маркетингових особливостей тощо) продукції конкурентів, – необхідно надзвичайно обережно підходити до можливостей підвищення ціни на пропоновані продукцію (послуги) як передумови очікуваного збільшення корисного результату (доходу, прибутку). А тому – рекомендованішим є зосередження уваги на потенційних можливостях зниження собівартості як у частині умовно-змінних, так і умовно-постійних витрат. Виявлена економія за рахунок впровадження відповідних заходів є додатковим прибутком підприємства у контексті передумов та напрямів для подальшого економічного розвитку.

Поняття «умовно-змінні» та «умовно-постійні» витрати співвідносить відповідні види (групи) витрат окрім мірила – «Обсяг виробництва (реалізації, надання послуг)» – з фактором часу, тобто «прив’язує» відповідну ознаку витрат (змінність/постійність) до періоду, протягом якого ці витрати були здійснені (тобто – до певного релевантного діапазону).

За умови зміни обсягу реалізації продукції (доходу) підприємства, відбувається розрахунок показника економії на умовно-постійних витратах підприємства (Е_УПВ).

Визначають економію на умовно-постійних витратах за наступною формулою:

              Е_{УПВ =} П_С * % УПВ * К_ПРор, (1)

де П_С – фактичне значення повної собівартості продукції; % УПВ – відсоток умовно-постійних витрат у повній собівартості виробництва за фактичний період; К_ПРор – коефіцієнт приросту обсягу реалізації продукції, який розраховується як різниця обсягів реалізації продукції у плановому та фактичному періодах, поділена на обсяг реалізації, отриманий у фактичному періоді.

Економія на умовно-постійних витратах має місце на підприємстві лише, якщо зростання обсягу його валового доходу відбувається за рахунок зростання обсягу реалізації. Зростання валового доходу за рахунок підвищення ціни не забезпечує! виникнення явища економії на умовно постійних витратах.

Таким чином, загальна економія (втрата) коштів за результатами впровадження комплексного заходу (рядок 12 узагальнювальної таблиці у табл. 1.11) буде рівною:

Е_ЗАГ = [Е_СВ + Е_АДМ + Е_ЗБ + Е_ВОП1 + Е_ВНОП] – Е_УПВ,          (2)

де Е_СВ – економія (втрата) коштів на собівартості виробництва (сума з рядка 12.1 таблиці табл. 1.11); Е_АДМ - економія (втрата) коштів на адміністративних витратах (сума з рядка 12.2 табл. 1.11); Е_ЗБ – економія (втрата) коштів на збутових витратах (сума з рядка 12.3 табл. 1.11); Е_ВОП1  - економія (втрата) коштів на операційних витратах, не пов’язаних з виробничою діяльністю підприємства (сума з рядка 12.4 табл. 1.11); Е_ВНОП - економія (втрата) коштів на витратах підприємства, не пов’язаних з операційною діяльністю (сума з рядка 12.5 табл. 1.11).

На наступному етапі економічного обґрунтування запропонованих заходів необхідно розрахувати вплив зміни ключових витрат підприємства на зміну результуючих показників його економічного зростання (рядки 1-10 табл. 1.11).

Загальна економія (втрата) коштів за результатами впровадження комплексного заходу одразу ж автоматично вплине на 2 стратегічні показники:

- на ідентичну суму та в такому ж напрямку (зростання чи спадання) зміниться повна собівартість підприємства;

- на ідентичну суму, проте в протилежному напрямку зміниться сукупний прибуток підприємства.

Відповідно, змін зазнають усі відносні показники, що розраховуються на базі чистого прибутку та повної собівартості (рентабельність власного капіталу, активів та виготовленої продукції). Зміни за іншими показниками економічного зростання відбуватимуться в залежності від запропонованих заходів. 

Таблиця 1.11

Економічні результати проектних рішень для ПАТ «Агробізнес ЛТД»

Варто зауважити, що під час виявлення витрат, пов’язаних із удосконаленням організаційної структури управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства, слід враховувати необхідність придбання (за необхідності) комп’ютерної та офісної техніки, канцтоварів, ремонту та облаштування приміщення тощо. Окрім того, не можна забувати про необхідність залучення у штат нових працівників (або переведення із інших посад), що вимагає відповідних витрат, перш за все пов’язаних із оплатою праці та соціальними відрахуваннями і т.д. 

Висновки і пропозиції

У висновках і пропозиціях студент підсумовує результати виконання курсового проекту за усіма сферами, надає узагальнені висновки та розробляє рекомендації щодо подальшого функціонування і розвитку підприємства. 

Список використаних джерел

Список використаної літератури є завершальною частиною проекту, повинен включати сучасні праці вітчизняних і зарубіжних авторів та бути впорядкованим відповідно до вимог (в порядку посилання на наукове джерело в тексті курсового проекту або в алфавітному порядку). 

4. ПОРЯДОК ОТРИМАННЯ ЗАВДАННЯ 

Викладачем кожному студентові видається завдання для виконання курсового проекту, яке містить інформацію щодо таких параметрів: профіль підприємства, іноземні країни, параметр кон’юнктури закордонного ринку, що слід спрогнозувати, інструмент дослідження бізнес-середовища, інструмент портфельного аналізування, базова умова поставки, форма розрахунків, тривалість здійснення зовнішньоекономічної операції, вартість основних, допоміжних матеріалів та покупного комплектування, відрядну розцінку за фізичну одиницю товару, фактичний умовний середньорічний виробіток одного основного робітника, середньорічна кількість основних робітників, середньорічні премії, доплати та надбавки основним робітникам, залишкова вартість виробничого обладнання на початок звітного року, середньорічні витрати на ремонт та обслуговування виробничого обладнання, середньорічний фонд оплати праці допоміжних робітників, середньорічні витрати на виробничий інвентар та технологічну оснастку, річна оплата за електроенергію, паливо та мастила, що призначені для експлуатації обладнання тощо.

5. ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОГО ПРОЕКТУ 

Робота виконується, за допомогою комп’ютера на одній стороні аркуша білого паперу формату А-4 (210´297 мм). Розмір шрифта не регламентується, рекомендується при комп’ютерному наборі використовувати гарнітуру Times New Roman.  На кожному аркуші повинні бути поля таких розмірів: ліворуч, зверху та знизу – не менше 20 мм, праворуч – не менше 10 мм. Шрифт друку повинен бути чітким, чорного кольору. Щільність тексту має бути однаковою.

Заголовки структурних частин роботи  «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», друкують великими літерами симетрично до тексту. Кожну структурну частину треба починати з нової сторінки.

Текст розділів може складатись з підрозділів. Заголовки підрозділів друкуються маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапка у кінці заголовка не ставиться. Якщо підрозділи містять пункти, то заголовки цих пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці у підбір до тексту. У кінці заголовка, надрукованого у підбір до тексту, ставиться крапка.

Нумерація сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, малюнків, таблиць, формул подається арабськими цифрами без знака №.. Нумерація сторінок повинна бути наскрізною, причому першою сторінкою є титульний аркуш, але на ньому номер сторінки не ставиться. Рисунки і таблиці включаються у загальну нумерацію. Сторінки з додатками і списком літератури включаються у наскрізну нумерацію. Номер сторінки проставляється у правому верхньому кутку сторінки без будь яких знаків (крапки у кінці, виділення рисками, дужками тощо).

Підрозділи нумеруються у межах розділу. Номер підрозділу складається із номера розділу та свого порядкового номера, розділених крапкою. У кінці також ставиться крапка, наприклад ”2.1.”(перший підрозділ (параграф) другого розділу). Пункти нумеруються арабськими цифрами у межах кожного підрозділу. Номер пункту має складатися із номера розділу, підрозділу і пункту (свого порядкового номера), розділених крапками. У кінці номера пункту також ставиться крапка, наприклад, “2.1.3.” (третій пункт першого підрозділу другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Номери підрозділів і пунктів ставляться на їх початку, номер пункту – на початку першого рядка абзацу, яким розпочинається відповідний пункт. Цифра номера пункту не повинна виступати за межі абзацу.

Ілюстрації (фотографії, схеми, креслення, графіки тощо) називаються рисунками, які нумеруються наскрізно арабськими цифрами. При посиланні на рисунок перший раз необхідно вписувати його повний номер, наприклад, ”(рис. 12)”. Подальші посилання на рисунки виконуються разом із скороченим словом “дивись”, наприклад “(див. рис. 12)”. Рисунки мають розташовуватись одразу після посилання на них у тексті. Якщо на даній сторінці немає місця, то їх необхідно розташувати на наступній сторінці у зручній для ознайомлення формі тобто, щоб для вивчення цього рисунка сторінку можна було б повернути за годинниковою стрілкою. Номер рисунка, його назва і пояснювальні підписи розміщуються послідовно під рисунком.

Таблиці у роботі нумеруються наскрізно. У правому верхньому куті пишеться слово “Таблиця” із зазначенням її номера. При посиланні на таблицю вказують її повний номер, а слово “Таблиця” пишуть у скороченому вигляді, наприклад “(табл. 6)”. Під словом “Таблиця” розміщується заголовок таблиці симетрично до форми таблиці. Слово “Таблиця” і заголовок починаються з великої букви. Назва не підкреслюється.

Таблиці потрібно розташовувати після першої згадки її у тексті так, щоб її зручно було розглядати без повороту або з поворотом за годинниковою стрілкою. Якщо на даній сторінці немає місця, то їх необхідно розташувати на наступній сторінці у зручній для ознайомлення формі, тобто, щоб для вивчення таблиці сторінку можна було б повернути за годинниковою стрілкою.

При переносі таблиці на наступну сторінку нумерацію колонок необхідно повторити, а над нею розмістити слова “Продовження табл.” із зазначенням її номера, наприклад “Продовження табл. 6”.

Заголовки граф таблиці пишуться з великої букви, підзаголовки граф – з малої, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великої, якщо вони мають самостійне значення. Якщо текст, який повторюється у графі таблиці і складається з одного слова, то його можна замінити лапками; якщо текст повторюється і складається з двох чи більше слів, то при першому повторенні його замінюють на слова “Те ж”, а далі - лапками. Замість цифр, марок, знаків, букв, математичних чи хімічних символів лапки не допускаються. Якщо цифрові дані у якомусь рядку таблиці не наводяться, то у ньому ставиться прочерк.

Формули в роботі (якщо їх більше одної) нумерують наскрізно. Номер формули пишеться біля правого берега аркуша на рівні відповідної формули (якщо формула велика, то на рівні нижнього рядка формули до якої він відноситься) в круглих дужках, наприклад (1). Пояснення позначень символів чи числових коефіцієнтів наводиться безпосередньо під формулою у тій послідовності, у якій вони подані у формулі. Це пояснення подається з нового рядка, починаючи зі слова “де”, двокрапка після якого не ставиться. Значення кожного символу чи числового коефіцієнта подається з нового рядка. Розмірність одного і того ж параметра у межах роботи має бути однаковою. При посиланні у тексті на формулу, необхідно подати її повний номер у дужках, наприклад, ”У формулі (1)”.

Рівняння і формули виділяються з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишити не менше одного вільного рядка.

   Якщо у тексті є необхідність у примітках, в яких вказують довідкові чи пояснювальні дані, то пишеться слово “Примітка” чи “Примітки”. Якщо приміток на одному аркуші в одному пункті чи підпункті декілька, то після слова “Примітки” ставиться двокрапку і примітки нумеруються. Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова “Примітка” ставиться крапка.

У роботі необхідно робити посилання на джерела, матеріали чи окремі результати, які використовуються при розробці проблеми, задачі, розгляді питання та ін. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо цього документа, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатись слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатись у тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання. Якщо використовуються відомості із джерел документальної інформації чи з великою кількістю сторінок, то у посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дається посилання. Посилання у тексті роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком їх у списку літератури, виділивши двома квадратними дужками, наприклад “ …у працях [2-5, 8]…” чи [17, с. 20-25].

При посиланнях на ілюстрації, таблиці, формули, які розміщені у самій роботі автора, відповідно вказується: порядковий номер ілюстрації (наприклад, “рис. 5”; номер таблиці (наприклад, “…в табл. 12”); порядковий номер формули (наприклад, “…у формулі (2)”. При повторних посилання на ілюстрації та таблиці треба вказувати скорочено слово “дивись”, наприклад, “див. рис. 4”.

До списку використаної літератури включаються усі використані джерела, які розташовуються за алфавітом або у порядку посилань на них у тексті. Інформація про видання (монографії, підручники, довідники тощо) має включати: прізвище та ініціали автора, назву книги, місце видання, видавництво і рік видання, обсяг у сторінках. Ці дані друкуються у виданнях.

Прізвище автора подається у називному відмінку. Якщо є два, три чи чотири автори, то їх прізвища з ініціалами подають у тій послідовності, у якій вони надруковані у книзі; перед прізвищем наступного автора ставлять кому. При наявності більше чотирьох авторів, вказують прізвища з ініціалами тільки перших трьох, а далі пишуть слова ”та інші”. Назву місця видання необхідно подати повністю у називному відмінку; можна скорочувати назви тільки двох міст: Київ (К.), Москва (М.).

Дані про статтю із періодичного видання мають вказувати: прізвище та ініціали автора, заголовок статті, назву видання (журналу), назву серії (якщо така є), рік випуску, номер видання (журналу), сторінки, на яких розміщена стаття. Заголовок статті подається у тому вигляді, як вказано у періодичному виданні. Назву серії пишуть після скороченого слова “сер”. Номери сторінок, на яких розміщена стаття, розділяють рискою, наприклад, с.32-39.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ 

1. Бондаренко Н.П. Таможенно-тарифное регулирование ВЭД / Н.П. Бондаренко. – М.: МарТ; Ростов н/Д: МарТ, 2007. – 240 с.

2. Босак А.О. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності підприємства: Конспект лекцій для студентів Інституту економіки і менеджменту / А.О. Босак, Р.З. Дарміць. – Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2009.

3. Довідник ЗЕДівця. – 2-ге вид., переробл. і допов. – X.: Фактор, 2008. – 656 с.

4. Дроздова Г.М. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності підприємства: Навч. посібник. – К.: ЦУЛ, 2002. – 171 с.

5. Ионова А.Ф. Учет, налогообложение и анализ внешнеэкономической деятельности организации: учеб. пособие / А.Ф. Ионова, H.A. Тарасова. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2007. – 399 с.

6. Касьяненко В. О. Моделювання та прогнозування економічних процесів : [навч. посіб. для вузів] / В. О. Касьяненко, Л. В. Старченко. – Суми : Університетська книга, 2006. – 185 с.

7. Кириченко О. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності / О. Кириченко, I. Кавас, Я. Ятченко. – К.: Фінансист, 2000.

8. Козловський  В. О. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності. Практикум. Навчальний посібник. – Вінниця: ВНТУ, 2000. – 122 с.

9. Кузьмін О.Є. Бюджетування зовнішньоекономічної діяльності організацій: навч. посіб. / О.Є. Кузьмін, О.Г. Мельник, О.В. Мукан. – Львів: Растр-7, 2011. – 338 с.

10. Кузьмін О.Є. Планування, організування та мотивування зовнішньо­економічної діяльності: навч. посіб. / О.Є. Кузьмін, А.О. Босак, Р.З. Дарміць. – Л.: Львівська політехніка, 2009. – 324 с.

11. Лук’яненко І. Г. Економетрика : [підручник] / І. Г. Лук’яненко, Л. І. Краснікова. – К. : Товариство «Знання», КОО, 1998. – 494 с.

12. Маховикова Г.А. Внешнеэкономическая деятельность / Г.А. Маховикова, Е.Е. Павлова. – М.: ЭКСМО-Пресс, 2009. – 320 с.

13. Мельник Т. Міжнародна торгівля товарами в умовах глобальної конкуренці: монографія / Т. Мельник. – К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2007.

14. Мельник О.Г. Діагностика діяльності машинобудівного підприємства на засадах системи економічних індикаторів: [монографія] / О.Г. Мельник. – Львів: Видавництво ДП «Видавничий дім «Укрпол», 2009. – 188 с.

15. Михайлушкин А.И. Международная экономика: теория и практика: учеб. для вузов / А.И. Михайлушкин, П.Д. Шибко. – СПб.: Питер, 2008. – 464 с.

16. Прокушев Е.Ф. Внешнеэкономическая деятельность: учебник / Е.Ф. Прокушев. – 4-е изд., испр. и доп. – М.: Дашков и К°, 2007. – 452 c.

17. Статистика: теоретичні засади і прикладні аспекти. Навчальний посібник / Р.В. Фещур, А.Ф. Барвінський, В.П. Кічор та ін.; за ред. Р.В. Фещура. – 2-ге вид. оновлене і доповнене. – Львів: Інтелект-Захід, 2003. – 576 с.

18. Сухарський В.С., Охота В.І. Менеджмент ЗЕД: теорія, методологія, практика. Посібник. –  Тернопіль: «АСТОН». – 2005. – 464 с.

Додаток Б

Зразок бланку завдання для виконання курсового проекту 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»

Навчально-науковий інститут економіки і менеджменту

Кафедра зовнішньоекономічної та митної діяльності

ЗАВДАННЯ

для виконання курсового проекту

на тему:

«РОЗРОБЛЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЮ

ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА»

студенту (ці) групи ______________

__________________________________

(прізвище, ім’я, по батькові)

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!