Методичні рекомендації до написання курсових робіт для спеціальності Фінанси, ВМУРЛ Україна
« Назад
Міністерство освіти і науки України Білоцерківський інститут економіки та управліннявищого навчального закладу „Відкритий міжнародний університет розвитку людини „Україна”
Кафедра „Фінанси” Юхименко П.І.,Юхименко Н.М., Загурський О.М., Цибок В.О.,Бойко С.В.
Методичні рекомендації до написання курсових робіт для спеціальності Фінанси
Біла Церква 2008
1. ЦІЛІ ТА ЗАВДАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИКурсова робота є самостійною, науково-практичною роботою студента, що підводить підсумки набутих ним знань, вмінь та навичок з основних дисциплін, передбачених навчальним планом за курс навчання. Курсова робота виконується з метою закріплення, поглиблення і узагальнення знань, одержаних студентом за час навчання та їх застосування до комплексного вирішення конкретного фахового завдання. Курсова робота є важливим етапом підготовки спеціаліста в галузі фінансів, готує студента до виконання самостійної роботи за спеціальністю. Тематика курсових робіт має відповідати завданням навчальної дисципліни і тісно пов'язуватися з практичними потребами конкретного фаху. Вона затверджується на засіданні кафедри. Виконання курсових робіт визначається графіком. У курсовій роботі студент повинен засвідчити, що він оволодів необхідними теоретичними знаннями та навичками їх практичного застосування в конкретних умовах. У зв'язку з цим робота повинна виконуватись стосовно конкретного об'єкта і містити його аналіз з конкретними пропозиціями щодо розв'язання проблем та задач, які розглядаються в даній роботі. Виконання курсової роботи передбачає основні цілі: - поглиблення, розширення та систематизацію теоретичних знань і практичних навичок, отриманих студентом за певний період навчання за спеціальністю; - оволодіння методиками теоретичного та експериментального дослідження при розв'язанні конкретних економічних та соціальних проблем, пов'язаних з аналізом та розробкою рекомендацій для прийняття відповідних управлінських рішень; - розвиток навичок пошуку та систематизації інформації, її обробки з застосуванням автоматизованих інформаційних систем Та технологій, математичних методів обробки інформації, моделювання та прогнозування; - розвиток вмінь та навичок в проведенні самостійних аналітичних робіт, а також оволодіння методами та формами їх виконання; - визначення підготовленості студента для самостійного аналізу та викладу матеріалу, вміння захищати свою роботу перед комісією. Головне завдання майбутнього спеціаліста у фінансовій справі полягає в проведенні аналізу діяльності досліджуваного об'єкта і в розробленні пропозицій для прийняття рішень за результатами цього анашу. В сучасних умовах розбудови державності України особливу значимість мають питання, пов'язані з внутрішніми, зовнішньоекономічними та міжнародними економічними аспектами діяльності фінансових та підприємницьких структур, їх інформаційно-аналітичним забезпеченням, створенням відповідного іміджу тощо. Курсова робота повинна носити проблемний характер, сутність якого полягає у вмінні аналізувати, досліджувати проблему з допомогою наукових методів, синтезувати та узагальнювати накопичений в процесі аналізу матеріал, а також розробляти рекомендації на рівні оперативних, тактичних та стратегічних рішень. Кафедра фінансів організовує виконання курсових робіт за реальною сучасною тематикою, в тому числі і за замовленнями зацікавлених організацій та установ.
2. ВИБІР І ЗАТВЕРДЖЕННЯ ТЕМИ ТА КЕРІВНИКА КУРСОВОЇ РОБОТИТематика курсових робіт розробляється та щорічно оновлюється кафедрами факультету з врахуванням замовлень організацій та установ і особливостей поточного стану міжнародних інформаційних та економічних відносин. Студенту надається право самостійно обрати тему курсової роботи з запропонованого кафедрою переліку або запропонувати свою з обґрунтуванням доцільності її розробки. Не пізніше другого тижня відповідного семестру студент подає на кафедру заяву за встановленою формою. Науковий керівник призначається завідувачем кафедри з числа осіб професорсько-викладацького складу кафедри. Науковий керівник курсової роботи: - надає допомогу студенту в складанні плану роботи та програми відбору необхідного матеріалу; - рекомендує студенту спеціальну, нормативну літературу та інформаційні джерела за обраною темою курсової роботи; - регулярно консультує студента, а при необхідності організовує консультації у інших викладачів інституту, контролює протягом всього періоду графік виконання ним курсової роботи, її якість та своєчасність виконання, а також інформує завідувача кафедри про хід підготовки роботи до захисту; - визначає готовність курсової роботи до захисту; - присутній на захисті курсової роботи в складі комісії та оцінює роботу. Науковий керівник повинен допомогти студенту визначити найбільш ефективні рішення, всебічно стимулювати творчість і самостійність при виконанні ним курсової роботи.
3. ОРГАНІЗАЦІЯ ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИПриступаючи до курсової роботи студент отримує від наукового керівника завдання на її виконання, в якому обумовлюється коло проблем та джерел, що необхідно вивчити. Крім того уточнюються цілі, методи дослідження, а також визначається перелік основних питань, що підлягають розробці з можливістю практичного використання матеріалів. Організація виконання більшості етапів курсової роботи має індивідуальний характер та погоджується студентом зі своїм науковим керівником. Студент приступає до викладення розділів курсової роботи при накопиченні відповідного матеріалу, їх оцінки з точки зору повноти, якості та вірогідності. Попередньо до захисту після написання курсової роботи студенту необхідно подати її на перевірку науковому керівнику для ознайомлення та приведення змісту викладених матеріалів у відповідність з існуючими вимогами. Отримані від наукового керівника зауваження усуваються студентом в обумовлені терміни.
4. СТРУКТУРА, ЗМІСТ ТА МЕТОДИ ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИВиконання курсової роботи передбачає: - обгрунтування актуальності теми, цілей та завдань дослідження, оцінку новизни та перспективності, зазначення методів та джерел дослідження; - визначення теоретичних засад дослідження (основних категорій, понять, закономірностей розвитку явища, яке вивчається, вивчення історії питання, документів, нормативних актів, інших джерел інформації); - аналіз конкретної проблемної ситуації і підтвердження логічними судженнями, розрахунками відповідних пропозицій та рекомендацій. З урахуванням основних вимог до змісту та структури курсової роботи складається план, що є основою для відбору та систематизації матеріалів, послідовного та логічного викладу результатів дослідження. В курсовій роботі важливо щоб студент самостійно обгрунтував свої судження, узагальнення та практичні рекомендації, аргументував усе це достатнім фактичним матеріалом. Починаючи виконання курсової роботи студент повинен чітко уявити її структуру та зміст. При цьому усі складові частини роботи повинні бути логічно взаємопов'язані та переконливо аргументовані. Курсова робота» яка подається студентом до захисту, повинна містити: - титульний лист; - зміст; - вступ; - основну частину, що складається з трьох розділів; - висновки; - перелік використаної літератури та інформаційних джерел; - додатки. Зміст – це послідовність усіх розділів та підрозділів курсової роботи з зазначеним їх нумерації та номером сторінки, яка відповідає початку розділів (підрозділів), а також висновків, переліку використаної літератури та інших інформаційних джерел, додатків. Запам'ятай! Зміст завжди подається на початку курсової роботи після титульного аркуша. Він містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів та пунктів (якщо вони мають заголовок), зокрема вступу, назви розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків та ін. (рис. 1.). Зразок оформлення змісту курсової роботи на тему: «Доходи державного бюджету та напрями їх оптимізації» ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ДОХОДІВ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ 1.1. Сутність та функціональне призначення доходів Державного бюджету України 1.2. Методи, напрями та джерела формування доходів державного бюджету РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ДИНАМІКИ І СТРУКТУРИ ДОХОДІВ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇХ ФОРМУВАННЯ 1.2. Аналіз динаміки та структури дохідної бази державного бюджету 2.2. Аналіз податкових надходжень до Державного бюджету України РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ЧИННОЇ СИСТЕМИ ФОРМУВАННЯ ДОХОДІВ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ 3.1. Зарубіжний досвід формування доходів державного бюджету та можливості його застосування в Україні 3.2. Податкова реформа як об’єктивна необхідність зміцнення дохідної частини державного бюджету 3.3. Прогнозування доходів Державного бюджету України ВИСНОВКИ ДОДАТКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ВСТУП І ЙОГО КОМПОЗИЦІЯЗверни увагу! Вступ до курсової роботи – дуже відповідальна частина дослідження, оскільки розкриває сутність і стан дослідженості наукової проблеми (завдання) та її значущість, підстави і вихідні дані для розробки теми, обґрунтування необхідності проведення дослідження. Далі необхідно подавати загальну характеристику роботи в рекомендованій нижче послідовності: актуальність теми, ступінь дослідження проблеми, мета і задачі дослідження, об'єкт, предмет, теоретична та методологічна база дослідження, методи дослідження та інформаційна база дослідження. Вступ не лише орієнтує читача в подальшому розкритті теми, а й містить усі необхідні її кваліфікаційні характеристики. Тому основні складові вступу до курсової роботи розглянемо докладніше. АКТУАЛЬНІСТЬ ДОСЛІДЖЕННЯПерший крок! Актуальність теми – обов'язкова вимога до будь-якої роботи. Візьми до практики! Висвітлення актуальності повинно бути небагатослівним. Достатньо в межах однієї сторінки коротко розкрити:
Запам’ятай! Важливою складовою актуальності є формулювання проблемної ситуації, виклад її сутності. В курсовій роботі, як правило, вирішується лише одна наукова проблема. Проблема дослідження характеризує проблемну ситуацію, яка відображає суперечність між типовим станом об'єкта дослідження в реальній суспільній практиці і вимогами суспільства до його більш ефективного функціонування. При обґрунтуванні актуальності теми зазначають стан її розробки. Для цього складається стислий огляд літератури, який підсумовує, що саме ця тема ще не вивчена (розкрита лише частково, не в тому аспекті) і тому потребує подальшої розробки. Якщо такого висновку студент не може дійти, він позбавляє себе можливості розробляти дану тему. МЕТА І ЗАВДАННЯ ДОСЛІДЖЕННЯДругий крок! Після формулювання наукової проблеми і доказу того, що та частина цієї проблеми, яка є темою курсової роботи, ще не була розроблена та висвітлена в спеціальній літературі, формулюють мету роботи і завдання, які мають бути вирішені відповідно до цієї мети. Мета дослідження — це поставлена кінцева мета, кінцевий результат, на досягнення якого спрямоване дослідження. Вона повинна узгоджуватися з назвою курсової роботи і містити не тільки очікувані її результати, а й вказувати, на яких наукових передумовах вона базується, чим і як досягається (із залученням яких наукових гіпотез, ідей, явищ, законів та ін.). Небажано вживати такі формулювання мети курсової роботи, як: "обґрунтування і розробка наукових основ, принципів створення нових технологій..." або "розробка методів і засобів підвищення ефективності за рахунок вдосконалення..." та ін., без конкретизації наукових передумов, на яких базується досягнення поставленого завдання. Між метою і кінцевим результатом дослідження має бути тісний зв'язок. Поставленої мети обов'язково треба досягти. І неодмінно перевірити, чи чітко визначене досягнення мети у висновках. Мета курсової роботи реалізується через конкретні задачі, які треба вирішити відповідно до цієї мети. Формулюючи мету, не слід вживати слова "дослідження...", "вивчення...", оскільки вони вказують на засіб досягнення мети, а не на саму мету. Завдання дослідження не повинні бути глобальними, такими, що претендують стати темами окремих досліджень. Вони повинні "працювати" на мету курсової роботи. Не слід захоплюватись їх кількістю, це призводить до громіздкості роботи й неповного їх вирішення. Задачі дослідження формулюються у формі переліку дій: "вивчити...", "проаналізувати...", "встановити..., вияснити..., обґрунтувати..." та ін. Завдання курсової роботи може включати такі складові: - вирішення певних теоретичних питань, які входять до загальної проблеми дослідження (наприклад, виявлення сутності понять, явищ, процесів, подальше вдосконалення їх вивчення, розробка ознак, рівнів функціонування, критеріїв ефективності, принципів та умов застосування тощо); - всебічне (за необхідності й експериментальне) вивчення практики вирішення даної проблеми, виявлення її типового стану, недоліків і труднощів, їх причин, типових особливостей передового досвіду; таке вивчення дає змогу уточнити, перевірити дані, опубліковані в спеціальних неперіодичних і періодичних виданнях, підняти їх на рівень наукових фактів, обґрунтованих у процесі спеціального дослідження; - обґрунтування необхідної системи заходів щодо вирішення даної проблеми; - експериментальна перевірка запропонованої системи заходів щодо відповідності її критеріям оптимальності, тобто досягнення максимально важливих у відповідних умовах результатів вирішення цієї проблеми при певних затратах часу і зусиль; - розробка методичних рекомендацій та пропозицій щодо використання результатів дослідження у практиці роботи відповідних установ (організацій). Формулювати завдання слід якомога ретельніше, оскільки опис їх вирішення становитиме зміст розділів і підрозділів курсової роботи. Це важливо і тому, що назви таких розділів курсової роботи мають відповідати конкретним завданням і результатам дослідження. Мети і задач дослідження, а також головного результату треба обов’язково досягнути. Обов’язково! Про досягнення мети слід зазначити у висновках курсової роботи. Якщо мета і завдання дослідження сформульовані неточно, це свідчить про недостатнє осмислення студентом головного дослідницького результату, до якого він прагне. Крім того, фахівці не зможуть оцінити рівень досягнення студентом мети курсової роботи. ОБ’ЄКТ І ПРЕДМЕТ ДОСЛІДЖЕННЯЗгідно із сучасними вимогами до науково-дослідницьких формування об'єкта і предмета дослідження є обов'язковим елементом курсової роботи. Об'єкт дослідження — це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію і обрані для вивчення. У разі, коли цю частину об'єктивної реальності обирають темою курсової, вона стає предметом дослідження. Предмет — це те, що міститься в межах об'єкта. Предмет дослідження — це теоретичне відтворення об'єктивної дійсності, тих суттєвих зв'язків та відношень, які підлягають безпосередньому вивченню в даній роботі, є головними, визначальними для конкретного дослідження. Об'єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об'єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження. Саме на нього і спрямована основна увага здобувача, саме предмет дослідження визначає тему курсової роботи, яка зазначена на титульному аркуші як її назва. Об'єкт та (або) предмет дослідження обов'язково мають бути новими. Тема, об'єкт і предмет, мета і задачі дослідження перебувають у нерозривному зв'язку, у своїй сукупності вони зумовлюють зміст положень, що виносяться студентом на захист, висновків і рекомендацій курсової роботи. Тут можна простежити таку закономірність. Якщо для формулювання назви курсової роботи має велике значення об'єкт дослідження і кінцевий результат, то для визначення мети дослідження, крім того, має значення такий елемент, як шлях досягнення кінцевого результату, про який не йдеться у формулюванні теми. Зразок оформлення вступу курсової роботи на тему: „Доходи державного бюджету та напрями їх оптимізації” ВСТУП Актуальність теми. Дослідження проблемформування дохідної частини державного бюджету викликало і викликає інтерес, насамперед тому, що доходи надають державі можливість впливу на соціально-економічний розвиток суспільства. Акумулювання частини валового внутрішнього продукту у державному бюджеті дає змогу забезпечувати економічну та соціальну стабільність в держави, проводити єдину фінансову політику, забезпечувати перерозподіл коштів на користь пріоритетних галузей економіки, вирішувати проблеми соціального захисту населення тощо. Доходи державного бюджету повинні вирішувати не тільки фіскальні аспекти, а й регулюючі (стимулювання зростання виробництваі підвищення його ефективності, сприяння прискоренню науково-технічного прогресу, забезпечення соціальних гарантій). Тому дослідження теоретичних і практичних проблем формування доходів державного бюджету завжди залишається актуальним з погляду як економічної теорії, так і фінансової практики. Ступінь дослідження проблеми. Теоретичний і практичний аспекти формування доходів державного бюджету розглядалися у працях зарубіжних вчених: А.Аткінсона, Дж.Б'юкенена, В.Ганді, Д.Кейнса, А.Лаффер, П.Масгрейва, Д.Мілля, Л.Мутена, А.Паскачьова, А.Сміта, Дж.Стігліца, Д.Рікардо, В.Танзі, А.Тейта, Д.Черніка. Проблеми бюджету обгрунтовуються також в працях російських вчених А.М.Александрова, Е.О.Вознесенського, В.П.Дяченка, Є.В.Коломіна, С.І.Лушіна, Л.П. Павлової, В.М.Радіонової, М.Г.Сичова та ряду інших. Питанням формування доходів Державного бюджету України присвячені праці таких українських вчених, як С.А.Буковинського, О.Д.Василика, А.О.Єпіфанова, О.П.Кириленко, В.І.Кравченка, В.П.Кудряшова, Ц.Г.Огня, В.М.Опаріна, К.В.Павлюк, В.М.Родіонової, А.М.Соколовської, В.М.Федосова, І.Я.Чугунова, С.І.Юрія та інших. Однак питання формування доходів державного бюджету ще не мають остаточного методологічного та практичного вирішення. Недостатньо опрацьована загальна схема, методи і механізми регулювання економічної діяльності на макро- і регіональному рівнях за допомогою системи доходів державного бюджету. Актуальність дослідження та наявність великої кількості нерозв’язаних теоретичних та практичних проблем, що стосуються доходів державного бюджету, які найповніше відповідали б конкретним потребам економіки України на сучасному етапі побудови ринкових відносин, обумовили мету, завдання і предмет дослідження. Мета і завдання дослідження. Метою курсової роботи є дослідження теоретичних основ і практики формування доходів Державного бюджету Українив умовах ринкової економіки. Для досягнення зазначеної мети необхідно було розв’язати такі завдання: - розкрити теоретичні основи функціонування доходів державного бюджету; - дослідити класифікація доходів Державного бюджету України та методи, принципи і джерела їх формування; - проаналізувати досвід формування доходів державного бюджету в іноземних країн; - оцінити динаміку та структуру дохідної частини Державного бюджету України, в тому числі податкових надходжень; - проаналізувати практику планування та виконання доходів Державного бюджету України; - запропонувати напрями удосконалення формування доходів Державного бюджету України; - обгрунтувати необхідність зміцнення дохідної частини державного бюджету шляхом проведення податкової реформи; - здійснити прогнозування та планування доходів Державного бюджету України. Об’єктом дослідження є доходи державного бюджету, практика їх формування, прогнозування та планування. Предметом дослідження виступають економічні відносини, що виникають у процесі формування і функціонування доходів державного бюджету як важливої складової загальнодержавного фонду фінансових ресурсів. Методи дослідження. Дослідження базується на діалектичному методі наукового пізнання, системному підході та концептуально-логічному аналізі в ретроспективі. Поєднання історичного, логічного та емпіричного аналізу відбувається при виявленні сутності доходів державного бюджету, їх ролі і призначення в сучасних умовах. Діалектичний метод застосовується у дослідженні складових доходів державного бюджету та побудові цілісної системи доходів бюджету. Причинно-наслідковий аналіз використано при з'ясуванні реальності застосування діючих підходів і методології планування та прогнозування доходів державного бюджету. Графічний метод застосовувався при побудові графіків і рисунків та інші. Інформаційну базу дослідження становлять законодавчі та нормативні документи, статистична звітність Державного комітету статистики України, Євростату, Міжнародного валютного фонду, матеріали Міністерства фінансів України, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Національного банку України, вітчизняна та зарубіжна економічна література. Основна частина курсової роботи складається з трьох розділів, які починаються постановкою завдання, що розглядається в кожному розділі, а також розкривають його основні сторони та положення. Перший розділ (обсяг якого складає не більше 4-6 сторінок машинописного тексту, викладеного в двох-трьох підрозділах) повинен містити: - виклад основних теоретичних положень, що визначають сутність та зміст предмету досліджуваної теми, виходячи з цілей і завдань курсової роботи; - розгляд різних точок зору провідних фахівців з досліджуваних питань на основі аналізу літературних та інших інформаційних джерел; - визначення приоритетних питань, що підлягають першочерговому розв'язуванню. Цей розділ повинен скласти теоретичну основу для другого та третього розділу. З цією метою студент подає тільки той теоретичний матеріал, який є необхідним для розв'язання практичних питань, визначених цілями та завданнями курсової роботи. Невиконання цієї вимоги призводить або до надмірного збільшення обсягу першого розділу, або до відриву від змісту другого та третього розділів. Тому цей розділ повинен являти собою не виклад загальновідомих положень з навчальних дисциплін, а бути аналізом теорії за темою, обраною студентом. При цьому студент критично усвідомлює факти, дає їм власну оцінку. Теоретична сторона проблеми, що наведена в першому розділі, повинна продемонструвати рівень знань студента, його ерудицію в зазначеній галузі та стати інструментом до розв'язування поставлених в роботі завдань. У другому розділі курсової роботи проводиться аналіз стану досліджуваної проблеми. Мета такого аналізу - отримання обґрунтованих даних, що дозволяють з'ясувати "вузькі місця" та можливі варіанти їх розширення. Структура та зміст другого розділу носять аналітичний характер і залежать від специфіки курсової роботи. Тому вибір обсягу та методів аналізу стану проблеми досліджуваного об'єкта повинен бути погоджений з науковим керівником курсової роботи. Для скорочення тексту викладу розділу студент повинен широко використовувати фактичний матеріал у вигляді таблиць, малюнків, схем та графіків. Щоб уникнути поверхневого викладу матеріалу в цьому розділі необхідно постійно зіставляти цілі та завдання курсової роботи з отриманими результатами аналізу. Тому, студент з фактичного матеріалу повинен відібрати найбільш суттєвий, обмежуючи при необхідності обсяг досліджень або звужуючи коло проблем, що розглядаються. Розділ повинен закінчуватись переліком основних проблем об'єкту дослідження та можливих шляхів їх розв'язування. Обсяг другого розділу не повинен перевищувати 8-10 сторінок машинописного тексту. В третьому розділі на основі отриманих результатів розглядаються пропозиції, рекомендації, заходи щодо досягнення цілей у відповідності з темою курсової роботи. Заходи повинні бути логічними наслідками висновків аналізу другого розділу. При цьому студент повинен виявити самостійність та ініціативу. Якщо студент не має можливості запропонувати власне рішення, то ним на підставі критичної переробки вітчизняного та світового досвіду обирається варіант, що може бути реально здійснений в конкретних умовах. З кожного заходу необхідно дати його обґрунтування, короткий зміст, характеристику об'єкта до і після впровадження, а також прогнозну оцінку його ефективності. Зміст та характер розроблюваних студентом пропозицій визначаються темою, цілями та завданнями курсової роботи. При розробці окремих заходів для доказу їх доцільності рекомендується порівнювати декілька варіантів рішень. Так як третій розділ роботи є її спеціальною частиною, то для розрахунків і обґрунтування запропонованих варіантів розв'язання проблем доцільне використання ЕОМ. Обсяг третього розділу повинен складати 8-10 сторінок машинописного тексту. Візьми до впровадження! При розбитті розділів основного тексту на підрозділи також дотримуються певних правил. 1. Правило розмірності (пропорційності). Розділ за своїм змістом повинен точно відповідати сумарному смисловому змісту наявних у ньому підрозділів. Недотримання цього правила може призвести до структурних помилок: маломірності чи надмірності обсягу підрозділів курсової роботи. 2. Правило непересіченості. В основу поділу розділу на підрозділи слід покласти одну ознаку. Недотримання цього правила може призвести до неповноти або дублювання матеріалу. 3. Правило взаємовиключення. Підрозділи розкривають відповідний аспект загальної проблеми, не перебуваючи в ієрархічній залежності один від одного. 4. Правило неперервності. Сутність його полягає в тому, що члени ділення мають бути найближчими до поняття, що ділиться. У процесі ділення треба переходити до найближчих видів, не перестрибуючи через них. При порушенні цього правила порушується логічна послідовність підрозділів. Заголовки також мають точно відображати зміст викладеного в розділах і підрозділах тексту, не скорочуючи або розширюючи обсяг закладеної в них смислової інформації. Слід уникати як надто коротких, так і широких формулювань заголовків. Висновки є завершальним етапом виконаної студентом курсової роботи. Вони повинні містити: - короткі підсумки за результатами теоретичного та практичного аналізу об'єкта дослідження з наведенням позитивних та негативних сторін, а також не реалізованих можливостей; - перелік заходів, направлених на розв'язання проблеми, підвищення ефективності об'єкта досліджень; - отримані якісні та кількісні показники; - економічний та соціальний ефект, отриманий при можливій реалізації запропонованих в курсовій роботі заходів. Висновки рекомендується починати словами: "розглянуто", "встановлено", "показано", "доведено" тощо. Обсяг висновків складає 2-3 сторінки машинописного тексту. Зразок оформлення висновків курсової роботи на тему: „Доходи державного бюджету та напрями їх оптимізації” ВИСНОВКИ За результатами проведеного дослідження теоретичних засад і практики формування доходів державного бюджету зроблено наступні висновки: 1. Дослідження економічної суті доходів державного бюджету розпочато з дослідження таких понять як „державні доходи” та „доходи бюджету”. Аналіз трактування різними вченими поняття „доходи бюджету”, дав змогу зробити висновки, що A.M. Бабич та Л.Н. Павлова не вказують на мету централізації коштів та основні її методи; І.Я. Чугунов звертає увагу на суб’єктів економічних відносин щодо формування доходів бюджету, проте не вказують на мету формування бюджетного фонду. Поняття „доходи бюджету” ототожнюють з поняттям „доходи зведеного бюджету”, тому доходи бюджету поділяються на: доходи державного та місцевих бюджетів. На нашу думку,доходи державного бюджету — це частина фінансових ресурсів держави, що створюються у процесі розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту й зосереджуються у Державному бюджеті, для виконання державою своїх функцій. 2. Класифікація доходів державного бюджету здійснюють за такими ознаками: соціально-економічні ознаки, за порядком та умовами зарахування доходів у державний бюджет та місцеві бюджети, за частотою появи, в залежності від наявності суб'єктів-платників податків, зборів та обов'язкових платежів. Згідно класифікації, що наведена у Бюджетному кодексі України, доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження; неподаткові надходження; доходи від операцій з капіталом та трансферти. 3. Основними вимогами до доходів як державного, так і зведеного бюджетів є стабільність, прогнозованість, рівномірність та структуризованість. За існуючої слабкості та нестійкості механізму формування доходів бюджету головною проблемою залишається фінансове забезпечення сталого фінансового зростання та підвищення добробуту суспільства на етапі здійснення соціально-економічних реформ. Основними методами формування доходів державного бюджету є податковий та неподатковий методи. Основними принципами формування доходів бюджету є: фіскальна та економічна ефективність, соціальна справедливість. 4. Аналіз статистичної звітності щодо динаміки та структури дохідної бази державного бюджету України свідчить, що не існує чіткої тенденція щодо обсягу валового внутрішнього продукту, що перерозподіляється через доходи державного бюджету. Частка доходів державного бюджетуу валовому внутрішньому продукті значно коливається. На основі проведеного аналізу можна зробити висновок, що у структурі доходів бюджетної системи України існує тенденція до посилення ролі державного бюджету. Найбільшим джерелом доходів державного бюджету є податкові надходження. Підвищується роль неподаткових джерел формування державного бюджету, зокрема надходжень коштів від приватизації державного майна, рентної плати за нафту і природний газ, що видобуваються в Україні, та різниці в цінах за природний газ, відрахувань від плати за транзит природного газу через територію України й інших. 5. Найбільшим джерелом доходів державного бюджету були і залишаються податкові надходження. Найвагомішими серед податкових надходжень є внутрішні податки на товари та послуги (податок на додану вартість та акцизний). Другими за величиною джерелами податкових надходжень до державного бюджету є податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості. 6. Зарубіжний досвід формування доходів державного бюджету є невід’ємною частиною дослідження сучасного стану наповнення бюджету. Україна обрала напрям євроінтеграції, тому актуальним та необхідним є вивчення досвіду європейських країн щодо формування доходів бюджету. За даними Євростату про доходи бюджету у країнах-членах ЄС можна прослідкувати чітку тенденцію до зростання. У структурах бюджетів зарубіжних країн податкові надходження утворюють до 90 відсотків їх дохідної частини. У складі податкових надходжень обліковуються відрахування на соціальне страхування, питома вага яких в структурі доходів у різних країнах коливається в межах 10 до 50 відсотків. Неподаткові надходження в провідних країнах світу утворюються на рівні 10 відсотків бюджетних доходів. 7. В основу реформування податкової системи України повинен бути покладений Податковий кодекс. У проекті Податкового кодексу зазначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, пов’язані із встановленням, зміною та скасуванням податків і зборів в Україні, визначає вичерпний перелік податків і зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків і зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів і повноваження їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю та інших адміністративних функцій, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Метою податкової реформи є приведення податкової системи у відповідність з пріоритетами державної політики соціально-економічного розвитку, сприяння сталому економічному зростанню шляхом лібералізації податкової системи на основі виваженої інвестиційно-інноваційної політики, забезпечення достатнього обсягу сукупних податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів на основі проведення збалансованої бюджетної політики, встановлення ліберального відношення до платників, які сумлінно виконують свої податкові зобов'язання, і посилення відповідальності за несплату податків. 9. В дослідженні здійснено прогнозування доходів державного бюджету на 2008-2012 роки. Прогнозування показників здійснювалося за допомогою економетричного метод, що базується на виведенні трендового рівняння. За допомогою даного методу, можна зробити висновок, що на кінець 2012 року доходи державного бюджету становитимуть 174,10 млрд. грн (якщо розраховувати прогнозний обсяг ВВП та частку доходів державного бюджету у ньому) та 167,53 млрд. грн (якщо розраховувати прогнозний обсяг доходів державного бюджету).
5. ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИОбов'язковою вимогою об'єктивності викладу матеріалу є також вказівка на джерело повідомлення, автора висловленої думки чи якогось виразу. У тексті цю умову можна реалізувати за допомогою спеціальних вставних слів і словосполучень ("за повідомленням", "за відомостями", "як свідчить", "на думку", "за даними", "на нашу думку" та ін.). Діловий і конкретний характер опису явищ, які вивчаються, фактів, процесів майже повністю виключає емоційно забарвлені слова та вигуки. У науковій мові вже досить чітко сформувалися певні стандарти викладення матеріалу. Так, експерименти описуються звичайно за допомогою особових дієслівних форм на -но і -то (одержано, вирішено, проаналізовано та ін.). Використання подібних синтаксичних конструкцій дає змогу сконцентрувати увагу читача тільки на самій дії. Суб'єкт дії при цьому залишається невизначеним, оскільки вказівка на нього в такого роду наукових текстах необов'язкова. Стиль писемної наукової мови — це безособовий монолог. Тому виклад звичайно ведеться від третьої особи, бо увага зосереджена на змісті та логічній послідовності повідомлення, а не на суб'єкті. Порівняно рідко використовуються форми першої і зовсім не використовуються — другої особи займенників однини. Авторське "я" ніби відступає на другий план. Нині стало неписаним правилом у курсовій роботі замість "я" використовувати "ми" з огляду на те, що вираз суб'єкта авторства як формального колективу надає викладу більшої об'єктивності. Справді, вираз авторства через "ми" дає змогу відобразити власну думку як думку певної групи людей, наукової школи чи наукового напрямку. І це цілком зрозуміло, оскільки сучасну науку характеризують такі тенденції, як інтеграція, колективність творчості, комплексний підхід до вирішення проблем. Займенник "ми" та його похідні якнайкраще передають й відтінюють ці тенденції. Ставши фактом наукової мови, займенник "ми" зумовив цілу низку нових похідних словосполучень, наприклад, "на нашу думку". Проте нагромадження в тексті займенника "ми" справляє малоприємне враження. Тому автори курсової роботи використовують й інші звороти без цього займенника, зокрема конструкції з неозначено-особовими реченнями ("Спочатку проводять відбір об'єктів для аналізу, а потім встановлюють їх відповідність за розмірами еталонів..."). Аналогічну функцію виконує речення з безособовими дієприслівники формами на - но і - то ("Розроблено комплексний підхід до вивчення..."), в якому відпадає потреба у фіксації суб'єкта дії, що тим самим дає змогу уникати в тексті курсової роботи особових займенників. Візьми до дії! Згідно з існуючими вимогами курсову роботу необхідно оформлювати відповідно до Державного стандарту. При друкуванні курсової роботи слід пам'ятати, що для зручності сприйняття на одній сторінці має бути 3-4 абзаци. Текст роботи треба старанно вичитати та перевірити на грамотність. Курсова робота друкується за допомогою комп'ютера на одній стороні аркуша білого паперу формату А4 (210 х 297 мм), до тридцяти рядків на сторінці, що містять 1600-1700 друкованих знаків. Один авторський аркуш налічує 40000 знаків і містить приблизно 24 сторінки. Сучасні комп’ютерні текстові редактори самостійно регулюють кількість знаків у рядку. Слід зазначити, що обсяг курсової роботи розрахований на використання при їх оформленні комп'ютерів з використанням шрифтів (рекомендується Times New Roman Cyr) текстового редактора Word розміру 14 пунктів з полуторним міжрядковим інтервалом. Можна також використати папір форматів у межах від 203 х 288 до 210 х 297 мм і подати таблиці та ілюстрації на аркушах формату A3. Обсяг основного тексту курсової роботи має становити 25-40 аркушів. Зазначимо, що до загального обсягу курсової роботи не входять додатки, список використаних джерел, таблиці й рисунки, які повністю займають всю площу сторінки. Але всі сторінки зазначених елементів роботи підлягають нумерації на загальних засадах. Текст курсової роботи друкують, залишаючи поля таких розмірів: лівий — не менше 20 мм, правий — не менше 10 мм, верхній — не менше 20 мм, нижній — не менше 20 мм. Шрифт друку має бути чітким, стрічка — чорного кольору середньої жирності. Щільність тексту роботи має бути однаковою. Вписувати в текст курсової роботи окремі іноземні слова, формули, умовні знаки можна чорнилом, тушшю, пастою тільки чорного кольору, при цьому щільність вписаного тексту має бути наближеною до щільності основного тексту. Друкарські помилки, описки і графічні неточності, які виявлено в процесі написання курсової роботи, можна виправити підчищенням або зафарбуванням білою фарбою і нанесенням на те саме місце або між рядками виправленого тексту (фрагмента малюнка) машинописним способом. Надруковані за допомогою ПЕОМ програмні документи повинні відповідати формату А4 (мають бути розрізаними), їх включають до загальної нумерації сторінок роботи і розміщують, як правило, в додатках. Текст основної частини курсової роботи поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти. Заголовки структурних частин курсової роботи "ЗМІСТ", "ВСТУП", "РОЗДІЛ", "ВИСНОВКИ", "ДОДАТКИ" "СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ", друкують великими літерами симетрично до тексту. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розряді підбір до тексту (див. зразок 1). Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом має дорівнювати 3-4 інтервалам. Кожну структурну частину курсової роботи треба починати з нової сторінки. Зразок 1: РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ДОХОДІВ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ 1.1. Сутність та функціональне призначення доходів державного бюджету НУМЕРАЦІЯДо загального обсягу курсової роботи не входять додатки, список використаних джерел, таблиці та рисунки, але всі сторінки зазначених елементів роботи підлягають нумерації на загальних засадах. Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, малюнків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №. Першою сторінкою курсової роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок курсової роботи. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляється у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці. Зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використаних джерел не нумерують. Номер розділу ставлять після слова "РОЗДІЛ", після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу. Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: "2.3." (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку має бути заголовок підрозділу. Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. В кінці номера має стояти крапка, наприклад "1.3.2." (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку — заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка. Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти. Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці необхідно подавати в курсовій роботі безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, які розміщені на окремих сторінках курсової роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, малюнок або креслення, розміри якого більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або у додатках. Ілюстрації позначають словом „Рис.” і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: Рис. 1.2 (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в курсовій роботі подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами. Якщо курсова робота виконана 14 шрифтом, то напис „Рис.” здійснюється – 12 і виділяється курсивом, наприклад: Рис. 1.3. При цьому, назва рисунку пишеться під рисунком жирним 14 шрифтом без крапки вкінці з вирівнюванням посередині. В обов’язковому порядку під рисунком вказується джерело його виникнення (див. зразок 2). Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) у межах розділу. У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис "Таблиця" із зазначенням її номера. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: "Таблиця 1.2" (друга таблиця першого розділу). Якщо курсова робота виконана 14 шрифтом, то напис „Таблиця” здійснюється – 12 і виділяється курсивом, наприклад: Таблиця 1.3. При цьому, назва таблиці пишеться над таблицею жирним 14 шрифтом без крапки вкінці з вирівнюванням посередині. В обов’язковому порядку під таблицею вказується джерело її виникнення (див. зразок 3). Якщо в курсовій роботі одна таблиця, її нумерують за загальними правилами. При перенесенні частин таблиці на інший аркуш (сторінку) слово "Таблиця" і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова "Продовження табл." і вказують номер таблиці, наприклад: "Продовження табл. 1.2". Формули в курсовій роботі (якщо їх більше одної) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого поля аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу). Зразок 2: Рис. 1.3. Графічна інтерпретація моделі загальної рівноваги за Патінкіним Джерело: Бескид Й.М. Теоретичні підвалини дослідження суті державного бюджету / Й.М. Бескид // Фінанси України. – 2007. № 7. – С. 13. Зразок 3: Таблиця 1.3 Доходи та видатки державного бюджету України за січень-травень 2005 року, млн. грн
Джерело: Бескид Й.М. Теоретичні підвалини дослідження суті державного бюджету / Й.М. Бескид // Фінанси України. – 2007. № 7. – С. 17. ПОДАННЯ ТЕКСТОВОГО МАТЕРІАЛУЗверни увагу! Текстовий матеріал курсової роботи вельми різноманітний. До нього (крім розглянутих вище елементів) належать складні числівники, літерні позначення, цитати, посилання, переліки та ін., тобто те, що при оформленні курсової роботи потребує знання особливих техніко-орфографічних правил. У курсовій роботі економічного напрямку використовується, як правило, цифрова та словесно-цифрова форма запису інформації, зокрема кількісні числівники. Прості кількісні числівники, якщо при них немає одиниць виміру, пишуться словами. Наприклад: п'яти таблиць (не: 5 таблиць), на трьох зразках (не: на 3 зразках). Складні кількісні числівники пишуться цифрами, за винятком тих, якими починається абзац (такі числівники пишуться словами). Числа зі скороченим позначенням одиниць виміру пишуться цифрами, наприклад, 7 л, 24 кг. Після скорочення "л", "кг" та ін. крапка не ставиться. Якщо кілька чисел стоять у тексті один за одним, скорочена назва одиниці виміру ставиться тільки після останньої цифри. Наприклад, 3,14 та 25 кг. Кількісні числівники узгоджуються з іменниками в усіх відмінкових формах, крім називного та знахідного відмінків. Наприклад: від п'ятдесяти гривень (род. відм.), шістдесяти бібліотекам (дав. відм.) та ін. У формах називного та знахідного відмінків числівники керують іменниками. Наприклад: є п'ятдесят (наз. відм.) публікацій (род. відм.), одержати п'ятдесят (знах. відм.) публікацій (род. відм.). Кількісні числівники при запису їх арабськими цифрами подаються без нарощення (відмінкових закінчень), якщо вони супроводжуються іменниками. Наприклад: на 20 сторінках (не: на 20-ти сторінках). При написанні порядкових числівників треба додержуватися таких правил. Прості та складні порядкові числівники пишуться словами. Наприклад: третій, тридцять четвертий, двісті шостий. Винятком є випадки, коли написання порядкового номера обумовлено традицією, наприклад: 4-й Український фронт. Числівники, що входять до складних слів, у наукових текстах пишуться цифрами. Наприклад: 15-томне видання, 30-відсотковий обсяг. Останніми роками все частіше використовуються форми без нарощування відмінкового закінчення, якщо контекст не припускає ніяких подвійних тлумачень, наприклад: у З % обсязі. Порядкові числівники, позначені арабськими цифрами, мають відмінкові закінчення. При запису після риски пишуть: а) одну останню літеру, якщо вони закінчуються на голосний (крім "о" та "у") або на приголосний звук; б) дві останні літери, якщо закінчуються на приголосний та голосний "о" чи "у". Наприклад: третя декада — 3-я декада (не: 3-тя), п'ятнадцятий день — 15-й день (не: 15-ий), тридцятих років — 30-х років (не: 30-их), десятого класу — 10-го класу (не: 10-о або 10-ого), у сьомому рядку — у 7-му рядку (не: 7-у або 7-ому). При переліку кількох порядкових числівників відмінкове закінчення ставиться тільки один раз. Наприклад: товари 1 та 2-го сорту. Після порядкових числівників, позначених арабськими цифрами, якщо вони стоять після іменника, до якого відносяться, відмінкові закінчення не ставляться. Наприклад: у розділі 3, на рис. 2. Так само, без відмінкових закінчень, записуються порядкові числівники римськими цифрами для позначення порядкових номерів століть, кварталів, томів видань. Наприклад: XXI ст. (не: ХХІ-ше століття). У курсовій роботі часто зустрічаються скорочення. Це частина слова або усічене ціле слово. Такий скорочений запис слів і словосполучень використовується для зменшення обсягу тексту з метою дати максимум інформації. Скорочення слів здійснюється відповідно до чинних стандартів: ДСТУ 220 Для утворення скорочених слів використовуються три основних способи: 1) залишається тільки перша (початкова) літера слова (рік — p.); 2) залишається частина слова, відкидається закінчення та суфікс (рисунок — рис.); 3) пропускається кілька літер у середині слова, замість яких ставиться дефіс (університет — ун-т). Треба мати на увазі, що скорочене слово повинне закінчуватися на приголосний, окрім "й". У науковому тексті трапляються такі види скорочень: 1) літерні абревіатури; 2) складноскорочені слова; 3) умовні графічні скорочення за початковими літерами слів; 4) умовні графічні скорочення за частинами слів та початковими літерами. Літерні абревіатури, складаються з перших (початкових) літер повних найменувань і розподіляються на: а) такі, що читаються за назвами літер (США, ФРН); в) такі, що читаються за звуками, позначеними відповідними літерами (ВНП — валовий національний продукт). Крім загальноприйнятих літерних абревіатур використовуються запроваджені авторами літерні абревіатури, які скорочено позначають якісь поняття із відповідної галузі знань. При першому згадуванні ці абревіатури вказуються у круглих дужках після повного найменування, надалі вживаються в тексті без розшифровки. Зразок: (в послідуючому, після першої розшифровки або скорочення, в тексті можна використовувати тільки абревіатуру, наприклад, ВНП, НД, ЧНП.) Принципово відмінну концепцію регулювання економічної системи за допомогою грошово-кредитних методів запропонували монетаристи. Вони визначають потребу в додаткових грошах через приріст валового національного продукту (ВНП), (що в нашій економічній літературі означає національний доход (НД)), що в принципі вірно. Це підтверджується і нашими дослідженнями. Проте ВНП (валовий національний продукт) у них більше національного доходу на величину амортизації основного капіталу. У західних країнах до складу ВНП входять оплата праці, амортизація, прибуток. Тому ми пропонуємо вітчизняним монетаристам використовувати не ВНП, а ЧНП (чистий національний продукт), тобто ВНП без амортизації основного капіталу. Іншим видом скорочень є складноскорочені слова, які складаються із поєднання: а) усічених та повних слів (профспілка — професійна спілка); б) тільки усічених слів (колгосп — колективне господарство). У наукових текстах крім загальноприйнятих складноскорочених слів використовуються також складноскорочені слова, розраховані на вузьке коло спеціалістів. Ще один вид скорочень — умовні графічні скорочення за початковими літерами (к.к.д. — коефіцієнт корисної дії) застосовуються переважно в технічних текстах. Від літерних абревіатур вони відрізняються тим, що читаються повністю, скорочуються тільки на письмі і пишуться з крапками на місці скорочення. І нарешті, в текстах курсових робіт зустрічаються умовні графічні скорочення за частинами і початковими літерами слів. Вони поділяються на: а) загальноприйняті умовні скорочення: б) умовні скорочення, прийняті у спеціальній літературі, зокрема в бібліографії. Наведемо кілька загальноприйнятих умовних скорочень, що використовуються: а) після перерахування (та ін. — та інше, і т. д. — і так далі, і т. п. — і тому подібне); б) при посиланнях (див. — дивись, пор. — порівняй); в) при позначенні цифрами століть і років (ст. — століття, ст. ст. — століття, р. — рік, pp. — роки). Є також такі загальноприйняті скорочення: т. — том, н. ст. — новий стиль, ст. ст. — старий стиль, н. е. — наша ера, м. — місто, обл. — область, гр. — громадянин, с. — сторінка, акад. — академік, доц. — доцент, проф. — професор). Слова "та інші", "і таке інше" всередині речення не скорочуються. Не рекомендується скорочувати слова "так званий", "наприклад", "формула", "рівняння", "діаметр". Наукові тексти відзначаються великою кількістю переліків, які складаються як із закінчених, так і незакінчених фраз. Незакінчені фрази пишуться з маленьких літер і позначаються арабськими цифрами або маленькими літерами із напівкруглою дужкою, що закривається. Можливі два варіанти таких фраз. Перший варіант: переліки складаються з окремих слів (або невеликих фраз без розділових знаків усередині), які пишуть у підбір з іншим текстом і відокремлюють один від одного комою. Наприклад: Рекламні видання поділяються на чотири види: 1) проспекти; 2) путівники; 3) каталоги; 4) афіші. Другий варіант: переліки складаються із розгорнутих фраз з власними розділовими знаками. Тут частини переліку найчастіше пишуться з нового рядка і відокремлюються один від іншого крапкою з комою. Наприклад: Стандартний набір функції оптового книгорозповсюдження включає: а) закупівлю книг у видавців; б) випуск і розповсюдження серед книжкових магазинів і бібліотек каталогів про наявні книги і книги, що друкуються; в) збір замовлень на книги у покупців. Коли елементи переліку складаються із закінчених фраз, вони пишуться із абзацними відступами, починаються з великих літер і відокремлюються один від одного крапкою. Наприклад: Відповідно до визначених функцій головними складовими для формування книжкового ринку є такі. 1. Створення національної системи збирання, зберігання, актуалізації й розповсюдження інформації про видання, які є в наявності і що друкуються. 2. Наявність книготорговельних організацій, які мають складські Текст усіх елементів переліку граматично підпорядковується головній увідній фразі. Основну ввідну фразу не рекомендується переривати на прийменнику або сполучнику (на, із, від, те, що, як та ін.). ІЛЮСТРАЦІЇІлюструвати курсової роботи необхідно виходячи із загального задуму. Слід виключати ілюстрації випадкові, що пояснюють другорядні деталі тексту. Кожна ілюстрація має відповідати текстові, а текст — ілюстрації. Ілюстрація має бути чітко відтворена (електрографічне копіювання, мікрофільмування). Ілюстрації слід виконувати чорнилом, тушшю або пастою чорного кольору на білому непрозорому папері. В курсовій роботі слід застосовувати лише штрихові ілюстрації і оригінали фотознімків. Основними видами ілюстрацій у курсовій роботі є: креслення, технічний малюнок, схема, діаграма і графік. Фотознімки розміром меншим від формату А4 наклеюють на стандартні аркуші білого паперу формату А4. Ілюстраціям дають назву, яку розміщують після номера ілюстрації. За необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий текст). У тексті до ілюстрацій роблять посилання, що містять порядкові номери, під якими ілюстрації розміщені в курсовій роботі. ТАБЛИЦІЦифровий матеріал, як правило, слід оформляти у вигляді таблиць (див. зразок 3). Таблиці є способом подання інформації, при якому цифровий чи текстовий матеріал групується в колонки, відокремлені одна від одної вертикальними і горизонтальними лініями. Розрізняють аналітичні та неаналітичні таблиці. Перші таблиці є результатом обробки та аналізу цифрових показників. Після таких таблиць, як правило, роблять узагальнення як нове (одержане з аналізу) знання. Воно уводиться в текст словами: "Таблиця дає змогу зробити висновок, що...", "з таблиці видно, що..." та ін. Такі таблиці дають змогу виявити і сформулювати певні закономірності. В неаналітичних таблицях розміщують, як правило, необроблені статистичні дані, необхідні лише для інформації або констатації. Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки — з маленьких, якщо вони становлять одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків мають бути не меншою 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба. Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блока або з поворотом за годинниковою стрілкою. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на інший аркуш. При перенесенні таблиці на інший аркуш (сторінку) назву вміщують тільки над її першою частиною. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою в межах однієї сторінки. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її головку, в другому випадку — боковик. Якщо текст, який повторюється в графі таблиці, складається з одного слова, його можна заміняти лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його заміняють словами "Те саме", а далі лапками. Ставити лапки замість цифр, марок, знаків, математичних і хімічних символів, які повторюються, не слід. Якщо цифрові або інші дані в будь-якому рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк. Внизу таблиці необхідно зазначити первинне джерело інформації на основі якої вона була складена, або зробити посилання на публікацію у випадку запозичення. Вміщувати в курсову роботу слід тільки ті таблиці, котрі важко передати текстом (результати експериментальних спостережень, порівняння розбіжностей, докладні довідкові дані та ін.). ФОРМУЛИВажливо для економіста ! Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони дані у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший крок пояснення починають зі слова "де" без двокрапки. Рівняння і формули слід виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишити не менше одного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (х) і ділення (:). Нумерувати слід лише найважливіші формули, на які є посилання в подальшому тексті, див. зразок 4. Зразок 4: (сьома формула першого розділу) MV + M1V1 = PQ, (1.7) де V1 – швидкість обігу банківських грошей, M1 – загальний запас банківських грошей. ПОСИЛАННЯСпочатку розглянемо оформлення цитат. Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору наводять цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором. Загальні вимоги до цитування такі: • текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну
• якщо автор курсової роботи, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, робить спеціальне застереження, тоді після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора дисертації, а весь текст застереження вміщується у круглі дужки. Варіантами таких застережень є: (курсив наш. — Н.К.), (підкреслено мною. — Н.К.), (розрядка моя. — Н.К.). Коли використовуються відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел, які мають велику кількість сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул джерела, на яке дано посилання в курсовій роботі. Зразок: Кожний намагається володіти “тією сумою грошей, яку вона (сила спонукальних мотивів людини – Авт.) готова віддати, щоб отримати натомість бажане задоволення, або, навпаки, тією сумою, яка необхідна, щоб спонукати її витратити певну кількість виснажливої праці [3, с. 42]”. Цитата взята із третього джерела в списку використаної літератури сорок третьої сторінки. Бібліографічне посилання — сукупність бібліографічних відомостей про цитовану працю, розглядуваний або згадуваний у тексті курсової роботи інший документ (його частини або групи документів), необхідних для їх загальної характеристики, ідентифікації і пошуку. При написанні курсової роботи студент повинен давати посилання на джерела, матеріали з яких наводяться в роботі, або на ідеях і висновках яких розробляються проблеми, завдання, питання курсової роботи. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, надають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з'ясувати його зміст, обсяг, інші вихідні дані. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тому разі, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання, або коли студент хоче показати еволюцію в поглядах автора. Посилання в тексті курсової роботи на джерела слід позначити порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, "... у працях [1—6]...". Зразок: В останню третину ХІХ ст. сформувалася неокласична монетарна теорія, яка була представлена працями В. Джевонса, К. Менгера, М. Леона Вальраса, Ф. Візера, Е. Бем-Баверка, А. Маршалла, А. Пігу, М. Туган-Барановського [124; 126; 127; 202, 203, 247; 325]. Посилання на ілюстрації курсової роботи позначають порядковим номером ілюстрації, наприклад, "рис. 1.1"; посилання на формули — порядковим номером формули в дужках. Наприклад, "...у формулі (3.2)". На всі таблиці курсової роботи повинні бути посилання в тексті. При цьому слово "таблиця" втексті пишуть скорочено, наприклад: "... в табл. 1.4". У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово "дивись", наприклад: "див. табл. 1.4". Зразок: Щодо утвердження саме долара США у ролі світових грошей, то вони мають своїм джерелом “американський ” характер цих процесів, хоча останнє у зв’язку з поширенням і утвердженням євро є проблематичним (див. табл. 4.3). СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛЗавершуй ефективно! Список використаних джерел становить одну із суттєвих частин курсової роботи і відбиває самостійну творчу роботу студента. Використані джерела рекомендується розміщувати за алфавітом прізвищ авторів або назв творів, він найзручніший для користування. Кількість використаних джерел залежить від теми і завдань курсової роботи але не менше 30 джерел. При складанні списку використаних джерел слід зважати на певні правила. До списку входять: - офіційні документи, які публікуються від імені державних або громадських організацій, установ і відомств і свідчать про актуальність досліджуваної теми; - основні праці провідних спеціалістів у даній галузі; - праці авторів, що відбивають усі точки зору на вирішення проблеми; Найбільша кількість публікацій з економічних та фінансових питань міститься в наступних виданнях: - журнал «Актуальні проблеми економіки»; - журнал «Економіка України»; - журнал «Економіка і прогнозування»; - журнал «Економіка та держава»; - журнал «Економічна теорія»; - Журнал європейської економіки; - журнал «Зовнішня торгівля: право та економіка»; - журнал «Фінанси України»; - інформаційно-аналітичний бюлетень «Фінансовий ринок України»; - офіційні видання та аналітичні матеріали Національного банку України (Бюлетень Національного банку України, Вісник Національного банку України, Річний звіт Національного банку України, Річний звіт про діяльність банківського нагляду України, Платіжний баланс і зовнішній борг України, Збірник «Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності»); - офіційні видання Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку та Українського інститут розвитку фондового ринку (журнал «Ринок цінних паперів України», газета «Ринок цінних паперів України», бюлетень «Ринок цінних паперів України», журнал «Акціонерне товариство»); - видання Тернопільського національного економічного університету (Вісник ТНЕУ, Наукові записки ТНЕУ, Наука молода, Світ фінансів); Зверни увагу! Не слід включати до списку ті роботи, на які немає посилань у тексті курсової роботи і які фактично не були використані, а також енциклопедичні словники, науково-популярні книги, газети. У разі необхідності використання таких видань за текстом можна навести їх у підстрочних посиланнях. Недостатня кількість джерел може свідчити про верхоглядство автора, поверховість курсової роботи; надмірність джерел свідчить про її компілятивний характер. Оптимальне число джерел можна визначити через зіставлення з обсягом курсової роботи. Вважається, що на одну сторінку тексту курсової роботи має бути одне джерело. Тобто кількість джерел має відповідати обсягу курсової роботи ± 25 %. Кожне літературне джерело списку має знайти відображення в рукописі курсової роботи. Якщо студент робить посилання на будь-які запозичені факти або цитує роботи інших авторів, то він обов'язково повинен дати посилання на те, звідки взято наведені матеріали. Це дасть змогу рецензенту відокремити результат здобувача від запозиченого. Відомості про джерела, які включені до списку, необхідно подавати згідно з вимогами державного стандарту з обов’язковою назвою праць. Список використаних джерел — елемент бібліографічного апарату, який містить бібліографічні відомості про джерела і розміщується після Додатків. Такий список становить одну із суттєвих частин курсової роботи, що відбиває самостійну творчу роботу її автора і свідчить про рівень фундаментальності проведеного дослідження. Джерела необхідно розміщувати в списку в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або назв. Бібліографічний опис складають відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи. Відомості про джерела, які включені до списку, необхідно подавати згідно з вимогами державного стандарту з обов’язковою назвою праць. Приклади бібліографічного опису документів Книги один автор Кичак В. М. Синтез частотно-імпульсних елементів цифрової техніки : моногр. / В. М. Кичак; Вінниц. нац. техн. ун-т. – Вінниця: Універсум-Вінниця, 2005. – 291 с.: іл., табл. Вербень В. В. Соціологія : теоретичні та методичні аспекти : навч.-метод. посіб. / В. В. Вербень ; Рівнен. держ. гуманіт. ун-т. – Рівне: РДГУ, 2005. – 202с. Палій О. А. Ключ до України: друга сторона української прабатьківщини / О. А. Палій. – К.: Дніпро, 2005. – 132 с.: іл., портр., карти. Українка Л. Твори / Леся Українка. – Л.; К.: Дніпро, 2000. – 632 с. два автори Шульженко Ф. П. Історія політичних і правових вчень : навч. посіб. / Ф.П.Шульженко, Т. Г. Андрусяк. – 2-е вид., стер. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 301с. три автори Юрій С. І. Антологія бюджетного механізму / С. І. Юрій, В. Г. Демянишин, Я. М. Буздуган. – Тернопіль: Екон. думка, 2001. – 250 с. чотири автори Контроль і ревізія : навч. посіб., нормат.-практ. матеріали / Є. М. Романів, Р.Л. Хом’як, А. С. Мороз, В. В. Гресик. – Л.: Інтелект-Захід, 2001.– 199 с. більше чотирьох авторів Формування здорового способу життя молоді : навч.-метод. посіб. для працівників соц. служб для сім’ї, дітей та молоді / Т. В. Бондар, О.Г.Карпенко, Д. М. Дикова-Фаворська та ін. – К. : Укр. ін-т соц. дослідж., 2005.– 115 с.– (Серія «Формування здорового способу життя молоді» : у 14 кн., кн. 13). за назвою Концепція навчання здорового способу життя на засадах розвитку навичок : інформ. зб. з життєвих навичок / [авт.-упоряд. М.Н. Бело]. – К.: Генеза, 2005. – 77 с.: іл. Добром нагріте серце: до 90-річчя І. Б. Бровка: зб. спогадів друзів, учнів, колег відомого педагога. – Х.: Фоліо, 2005. – 135 с. Юність, обпалена війною, 1941 – 1945: спогади ветеранів / редкол.: Грабовенко А.М. та ін. – К.: Либідь, 204 с. навчально-методичні видання Вища освіта в Україні : навч. посіб. / ред. В. Г. Кремень, С. М. Ніколаєнко; М-во освіти і науки України. – К.: Знання, 2005. – 327 с. Методичні рекомендації до виконання самостійних робіт та підготовки до практичних занять з курсу “Бізнес в торгівлі”: для студ. ден. форми навчання спец. 6.050300 “Товарознавство та комерційна діяльність” / уклад. Н.Б.Аннєнкова. – Луганськ: Альма-матер, 2005. – 43 с. Микитин М.Л. Сучасна українська літературна мова. Морфеміка. Словотвір. Морфологія : практикум для студ. вищ. навч. закл. За спец. “Видавн. справа і редагування”, “Журналістика”/ М.Л. Микитин, А.П. Романченко; Одес. нац. ун-т ім. І.І. Мечникова, Філол. ф-т. – Одеса: Астропринт, 2005. – 189 с. Навчально-методичний посібник з фізичної та колоїдної хімії / уклад. І.І. Кочерга. – Ніжин, 2000. – 37 с. Петрова І.В. Дозвілля в зарубіжних країнах : підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Київ. нац. ун-т культури і мистецтв, Укр. центр культур. дослідж. – К.: Кондор, 2005. – 406 с. Сучасна економіка : лекц. курс / О.Германова, Л.Тарасова, С.М. Новожилов та ін. – К.: Либідь, 2005. – 544 с. Ясулайтіс В.А. Дистанційне навчання : метод. рек. / Міжрегіон. акад. упр. персоналом. – К.: МАУП, 2005. – 68 с.: іл. перекладні видання Косик В. Франція та Україна. Становлення української дипломатії ( березень 1917 – лютий 1918) / В. Косик; пер. з фр. Т. Марусик; Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка. – Л.: ЛНУ ім. Івана Франка, 2004. – 262 с. довідкові видання Енциклопедія українознавства для школярів і студентів / Авт.–укл. Оліфіренко В. та ін.– Донецьк : Сталкер, 1999.– 496с. Плиса В.Й. Страхування : довідник / В.Й. Плиса. – Л.: Вид. центр ім. І. Франка, 2001. – 196с. Спеціальна педагогіка : понят.-термінолог. словник / голов. ред. Бондар В.; Л. Вагіна, В.Курило, А. Висоцька; за ред. Бондаря В. – Луганськ: Альма-Матер. 2003. – 436 с. Законодавчі, нормативні акти конституція Конституція України : прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України від 28 черв. 1996р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – №30. – Ст. 142. статут Про затвердження примірного статуту вищого закладу освіти : наказ М-ва освіти України від 4.06.97. – №20. – С. 23–33. закон Про вищу освіту : закон України від 17 січ. 2002 р. №2984 // Відом. Верхов. Ради України. – 2002. – №20. – Ст. 134. конвенція Конвенція про права дитини : схвалена Генерал. Асамблеєю ООН 20 листоп.1989р. і ратифік. Верхов. Радою України 27 лют. 1991 р. // Інформ. зб. М-ва освіти України. – 1995. – №9. – С. 3–25. розпорядження Про схвалення концепції державної програми розвитку освіти на 2006-2010 роки : розпорядження від 12 лип. 2006 р. №396 // Уряд. кур’єр. – 2006. – 2 серп. указ Про концепцію формування системи безоплатної правової допомоги в Україні : указ Президента України від 9 черв. 2006р. № 509 // Офіц. вісн. України. – 2006. – № 24. – Ст. 1764. наказ Про запровадження у вищих навчальних закладах навчальної дисципліни “Вища освіта і Болонський процес” : наказ М-ва освіти і науки України від 25 лип. 2006 р. № 556 // Офіц. вісн. України. – 2006. – №35. – Ст. 2482. положення Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту) // Інформ. зб. М-ва освіти України. – 1998. – №10. – С. 6–10. промова Україна іде дорогою важкою, але правильною : промова Президента В. Ющенка з нагоди 15-ї річниці Незалежності України // Уряд. кур’єр. – 2006. – 29 серп. доповідь Ніколаєнко С. Підвищення ефективності вищої освіти – визначальний чинник зростання соціально-економічного потенціалу держави : матеріали до доповіді міністра освіти і науки на підсумковій колегії М-ва освіти і науки України (23 лют. 2006 р., м. Київ) // Освіта України. – 2006. – 17 лют. (№13). – С. 2–9. угода Угода між Україною та Республікою Кіпр про правову допомогу в цивільних справах від 6 верес. 2004 року // Офіц. вісн. України. – 2006. – №31. –Ст. 227. договір Договір між Україною та Сполученими Штатами Америки про взаємну правову допомогу у кримінальних справах від 22 лип. 1998 року // Офіц. вісн. України. – 2006. – № 31. – Ст. 463. депоновані наукові праці Социологическое исследование малых групп населения / В.И.Иванов [и др.]; М-во образования Рос. Федерации, Финансовая академия. – М., 2002. – 110 с. – Библиогр.: с.108-109. – Деп. в ВИНИТИ 13.06.02, №145432. конференції, тези доповідей, збірники наукових праць Актуальні питання антропоніміки : зб. матеріалів наук. читань пам’яті Юліана Костянтиновича Редька / [відп. ред. І.В. Єфименко]. – К.: НАН України, 2005.–270 с. Економіка. Менеджмент. Підприємництво : зб. наук. пр. / Східноукр. нац. ун-т. – Луганськ: Б.в., 2001. – Вип. 4. – 253 с. Міжнародна міграція та міжетнічні стосунки на Слобожанщині: матеріали міжнар. наук. семінару (Харків, 11 листоп. 2004 р.). – Х.: Константа, 2004. – 63 с. Третя міжнародна алгебраїчна конференція в Україні, м. Суми. 2 –8 лип. 2005 р.: тези доп. / Сум. держ. пед. ун-т ім. А.С. Макаренка. – Суми: Б.в., 2005. – 292 с. Ціннісні пріорітети освіти у ХХІ столітті: орієнтири та напрямки сучасної освіти : матеріли ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. (Луганськ, 2–5 жовтня 2005р.) / редкол.: В.С. Курило та ін.; М-во освіти і науки України та ін. – Луганськ: Альма-матер, 2005. – Ч.1. – 2005. – 301 с. дисертації Золотова Г.Д. Соціально-педагогічна профілактика адиктивної поведінки студентів: (на прикл. навч. закл. I-II рівнів акредитації) : дис. … канд. пед. наук: 13.00.05 / Ганна Дмитріївна Золотова; Луган. нац. пед. ун-т ім. Тараса Шевченка. – Луганськ, 2005. – 238 с. автореферати дисертацій Ляшенко Л.В. Вивчення, забезпечення та розвиток інформаційних потреб бібліотекарів в умовах формування інформаційного суспільства профілю : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 07.00.08 «Книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство» / Лариса Володимирівна Ляшенко ; Київ. нац. ун-т культури і мистецтв. – К., 2002. – 20 с. електронний ресурс Пересопницьке Євангеліє (1556-1561 р.р.) [Електронний ресурс] / Нац. б-ка України ім. В.І.Вернадського. – Електрон. дані. – К., 1997. – Режим доступу: http://www/nbuv/gov/ua/peresop/html. Художественная энциклопедия зарубежного классического искусства [Электронный ресурс]. – Электрон. текстовые, граф., зв. дан. и прикладная прогр. (546 Мб). – М.: Большая Рос. энцикл. [и др.], 1996. – 1 электрон. опт. диск (CD-ROM): зв., цв.; 12 см + рук. пользователя(1 л.) + открытка (1 л.). – Windows 3.1 или Windows 95; SVGA 32768 и более цв.; 640х480 ; 4хCD-ROM дисковод; 16-бит. зв. карта; мышь. – Загл. с экрана. – Диск и сопровод. материал помещены в контейнер 20х14 см. стандарти ГОСТ Р 517721–2001. Аппаратура радиоэлектронная бытовая. Входные и выходные параметры и типы соединений. Технические требования .– Введ. 2002–01–01.– М. : Изд-во стандартов, 2001.–1V,27с. патенти Пат. 2187888 Российская Федерация,МПК7 н 04 В 1/38, Н 0J 13 / 00. Приемопередающее устройство / Чугаева В. И. ; заявитель и патентообладатель Воронеж. Науч.-исслед. ин-т связи.–№ 2000131736/09 ; заявл.18. 12. 00 ; опубл. 20. 08. 02, Бюл. № 23 (11 ч.).–3с. Оборудование классных комнат общеобразовательных школ : каталог / М-во образования РФ, Моск. гос. пед. ун-т.–М. : МГПУ, 2002.– 235 с. багатотомні видання Наукові записки Луганського національного педагогічного університету : зб. наук. праць : вип. 5 : Поліетнічне середовище : культура, політика, освіта / голов. ред. Л. Синельникова. – Луганськ : Альма-матер, 2004.– (Філол. науки). Т.1.– 2004.–398 с. Т.2.–2004.–380 с. Т.3.–2004.–248 с. Історя української культури : У 5 т. / гол. ред. Б.Є. Патон. – К.: Наук. думка, 2001.– Т.1. Історія культури давнього населення України / за ред. П.П. Толочко. – 1134 с. Аналітичний бібліографічний опис складова частина книги Малый А. И. Введение в законодательство Европейского сообщества / Ал. Малый // Институты Европейского союза : учеб. пособие / Ал. Малый, Дж. Кемпбелл, М.О’Нейл . – Архангельск, 2002. – Разд. 1. – С. 7-26. стаття із багатотомного видання Франко І. Притча про любов / Іван Франко // Зібр. творів : у 50 т. – К.,1976. – Т.2. – С.211. статті із збірника Гурцяк В. І. Про систему контролю знань іноземних студентів в умовах підготовчого факультету / Гурцяк В. І. // Нові технології навчання : наук.-метод. зб. – К., 2005. – Вип. 40. – С. 245–258. стаття із довідкового видання Мочерний С. Абсолютна додаткова вартість / С. Мочерний // Економічна енциклопедія : в 3 т. – К., 2000. – Т.1. – С. 7–8. стаття із журналу Цимбал І.І. Освітня галузь Луганщини: аналіз, проблеми, перспективи / І. І. Цимбал // Освіта на Луганщині. – 2006. – №1(24). – С. 5–9. стаття із газети Дробот І. Культурологи і філософи для освіти / І. Дробот // Освіта. – 2005. – 22–29 черв. (№26). – С. 3. рецензія Павличко Д. Ностальгія: поезії / Д. Павличко. – К.: Основа, 1998. – 200 с. – Рец. на кн.: Нитченко, Д. “Чи ти чуєш, зажурена мати?” // Березіль. – 1999. – №5/6. – С. 175–178. або Соболь В. Квіти волі спершу були білі… / В. Соболь // Вітчизна. – 2006. – №1/2. – С. 159. – 163. – Рец. на кн.: Шевчук В. Мор: Фантастичні повісті. – Л.: Піраміда, 2004. – 320 с. АДРЕСИ ІНТЕРНЕТ-САЙТІВ, ЩО БУДУТЬ КОРИСНИМИ ПІД ЧАС НАПИСАННЯ КУРСОВИХ РОБІТОргани державного управління України
Міжнародні фінансові організації
Електронні бібліотеки економічної літератури
Періодичні видання
Міжнародні статистичні організації
Сайти міністерств фінасів зарубіжних країн
6. ПІДГОТОВКА ТА ЗАХИСТ КУРСОВОЇ РОБОТИЗавершена курсова робота підписується студентом, переплітається та подається науковому керівнику. Науковий керівник: - оцінює теоретичний рівень курсової роботи, використання в ній сучасних методик; - визначає основні результати курсової роботи; - відображає реальність практичного впровадження пропозицій та рекомендацій студента; - оцінює самостійність та ставлення студента при виконанні курсової роботи; - рекомендує роботу до захисту. При наявності зауважень студент вносить зміни та доповнення до тексту кульковою ручкою, використовуючи при необхідності ліву сторону аркуша. Перед захистом курсової роботи студент повинен підготувати текст виступу та необхідні для цього ілюстровані матеріали. При цьому потрібно враховувати, що виступ за тривалість не повинен перевершувати 5 - 7 хвилин, а обсяги ілюстративних матеріалів визначаються конкретною темою. Для захисту курсової роботи рекомендується така структура виступу: - цілі та завдання курсової роботи з обґрунтуванням обраної теми та об'єкту дослідження; - результати проведеного аналізу та з'ясованих проблем; - запропоновані варіанти розв'язання проблем, їх оцінка; - основні висновки по роботі. У виступі студента на захисті курсової роботи основні положення формулюються коротко за допомогою попередньо підготовлених тез та ілюстрацій. Захист курсової роботи приймає комісія, яка призначається завідувачем кафедри в складі не менше двох осіб. Члени комісії задають студенту питання, як правило, за темою курсової роботи, не виключаючи питань, що відносяться до теоретичної підготовки. Відповідаючи на питання студент може використовувати текст свого виступу, ілюстративний матеріал, курсову роботу, робочі записи. Захист курсової роботи – завершальний стан. Під час підготовки до захисту курсової роботи студентові необхідно ознайомитись з відзивом наукового керівника. Захист проводиться в присутності всіх студентів групи під керівництвом наукового керівника. На захисті студент у своєму виступі коротко викладає зміст виконаної курсової роботи, дає відповідь на поставлені запитання студентів і наукового керівника. За результатами захисту та з урахуванням якості виконання курсової роботи виставляється оцінка, яка проставляється в екзаменаційну відомість і залікову книжку студента. Якщо студент не з'явився на засідання комісії для захисту курсової роботи, то в екзаменаційній відомості відзначається: "не з'явився". Студент, який не з'явився на захист або отримав незадовільну оцінку при захисті курсової роботи, ліквідовує академічну заборгованість у встановленому порядку. Оцінювання курсової роботиРівень виконання курсової роботи оцінюється науковим керівником за такими показниками:
7. ПОРЯДОК ЗБЕРІГАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ КУРСОВИХ РОБІТПісля захисту курсова робота науковим керівником передається на кафедру, де вона після відповідної реєстрації зберігається протягом одного року. Видача курсових робіт студентам забороняється. За рекомендацією наукових керівників курсові роботи можуть бути направленими на конкурси студентських наукових робіт. При необхідності передачі матеріалів курсової роботи підприємству, установі, організації для впровадження з неї знімається копія. Типові помилки у написанні курсових1. Нечітке, неточне, абстрактне формулювання теми курсової роботи. 2. Назва курсової роботи не відповідає об'єкту і предмету, меті і завданням дослідження. 3. Не визначена різниця між об'єктом і предметом дослідження. 4. Зміст роботи не відповідає плану курсової роботи або не розкриває тему повністю чи в її основній частині. 5. Сформульовані розділи (підрозділи) не відбивають реальну проблемну ситуацію, стан об'єкта. 6. Мета дослідження не пов'язана з проблемою, сформульована абстрактно і не відбиває специфіки об'єкта і предмета дослідження. 7. Автор не виявив самостійності, робота являє собою компіляцію або плагіат. 8. Не зроблено глибокого і всебічного аналізу сучасних офіційних і нормативних документів, нової спеціальної літератури з теми дослідження. 9. Аналітичний огляд вітчизняних і зарубіжних публікацій з теми роботи має форму анотованого списку і не відбиває рівня досліджуваності проблеми. 10. Не розкрито зміст та організацію особистого експериментального дослідження (його суть, тривалість, місце проведення, кількість обстежуваних, їхні характеристики), поверхово висвітлено стан практики. 11. Кінцевий результат не відповідає меті дослідження, висновки не відповідають поставленим завданням. 12. У роботі немає посилань на першоджерела або вказані не ті, з яких запозичена матеріал. 13. Бібліографічний опис джерел у списку використаної літератури наведено довільно, без додержання вимог державного стандарту. 14. Як ілюстративний матеріал використано таблиці, діаграми, схеми, запозичені не з першоджерел, а з підручника, навчального посібника, монографії або наукової статті. 15. Обсяг та оформлення роботи не відповідають вимогам, вона виконана неохайно, з помилками.
8. ОРІЄНТОВНА ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ З ДИСЦИПЛІНОрієнтовна тематика курсових робіт з дисципліни«Політична економія»
Орієнтовна тематика курсових робіт з дисципліни“Гроші та кредит”
Орієнтовна тематика курсових робіт з дисципліни“Фінанси ”1. Еволюція наукової думки у трактуванні сутності фінансів. 2. Фінансова наука як соціальне явище, її розвиток в Україні. 3. Методологічні основи теорії фінансів. 4. Історичний аспект становлення та розвитку фінансової науки. 5. Сучасна світова наукова фінансова думка. 6. Фінансові методи державного регулювання ринкової економіки у контексті розвитку фінансової науки. 7. Роль і місце фінансів в економічній системі держави. 8. Фінансові протиріччя в країні і способи їх подолання. 9. Фінансове право та ефективність функціонування фінансів. 10. Контролінг у системі державного регулювання економіки. 11. Фінансовий аудит і його становлення в Україні. 12. Фінансова політика України в епоху глобалізації. 13. Податкові теорії та їх вплив на податкову політику держави. 14. Податкова політика України на сучасному етапі розвитку економіки. 15. Вплив податкової політики на економічну і соціальну стабільність в державі. 16. Становлення та розвиток податкової системи України. 17. Податок з доходів фізичних осіб у системі фінансового регулювання. 18. Проблеми вдосконалення механізму непрямого оподаткування в Україні. 19. Проблеми вдосконалення механізму прямого оподаткування в Україні. 20. Податкові пільги та їх роль у системі фінансового регулювання. 21. Подвійне оподаткування та шляхи мінімізації податкових витрат. 22. Податковий контроль і його роль в управлінні державними фінансами. 23. Податкове регулювання в системі податкового менеджменту. 24. Податковий механізм стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності підприємств. 25. Особливості податкових систем країн з перехідною економікою. 26. Податкова система: тенденції розвитку і національні особливості в країнах з розвиненою ринковою економікою. 27. Вплив податково-бюджетної політики на макроекономічну рівновагу. 28. Бюджетна політика економічного зростання в країні. 29. Фінансові ресурси держави: проблеми формування та ефективного використання. 30. Державний бюджет як фінансова основа регулювання ринкової економіки. 31. Правові й організаційні основи бюджетного устрою в Україні та зарубіжних країнах. 32. Бюджетна система держави: засади побудови та ефективного функціонування. 33. Бюджетний процес і його організація в умовах удосконалення бюджетних процедур і технологій. 34. Оптимізація структури бюджетних видатків у контексті забезпечення економічного зростання. 35. Соціальний захист населення та його фінансове забезпечення. 36. Фінансовий аспект реформування охорони здоров’я в Україні. 37. Аудит ефективності використання бюджетних коштів в Україні. 38. Бюджетне планування у системі бюджетного менеджменту. 39. Бюджетний контроль у системі бюджетного менеджменту. 40. Бюджетні пріоритети і бюджетні протиріччя в розвинених країнах. 41. Сучасні теорії бюджетного дефіциту та методи збалансування бюджетів. 42. Управління бюджетним дефіцитом у країнах з перехідною економікою. 43. Проблеми подолання бюджетного дефіциту в Україні. 44. Внутрішні та зовнішні запозичення, їх роль у формуванні фінансових ресурсів держави. 45. Державний борг: структура та механізм формування. 46. Державний борг в Україні: управління та обслуговування. 47. Боргова політика України в період трансформації фінансової системи. 48. Державні запозичення та фінансова безпека української держави. 49. Державний борг і його вплив на макрофінансову стабільність. 50. Бюджетне регулювання в системі міжбюджетних відносин. 51. Міжбюджетні відносини в Україні та шляхи їх удосконалення. 52. Проблеми вдосконалення системи міжбюджетних трансфертів в Україні. 53. Фіскальні дисбаланси і методи фінансового вирівнювання. 54. Становлення та розвиток місцевих фінансів України. 55. Роль місцевих бюджетів в економічному та соціальному розвитку територій. 56. Видатки місцевих бюджетів та напрями їх реструктуризації. 57. Проблеми наповнюваності місцевих бюджетів в Україні. 58. Місцеві податки і збори як складова системи оподаткування в Україні. 59. Фінансова незалежність органів місцевого самоврядування та шляхи її забезпечення. 60. Проблеми здійснення місцевих позик в Україні. 61. Недержавні пенсійні фонди в системі пенсійного забезпечення. 62. Стабілізаційні фінансові фонди: український та світовий досвід. 63. Державна підтримка розвитку малого і середнього бізнесу в Україні: фінансовий аспект. 64. Фінансові ресурси суб’єктів господарювання: теоретичні проблеми їх сутнісного визначення та ефективного використання. 65. Фінансова проблематика розвитку реального сектору економіки. 66. Амортизаційна політика та її реформування в Україні. 67. Фінансові аспекти корпоративного управління в Україні. 68. Бюджетування і перспективи його розвитку в контексті сучасних технологій фінансового планування. 69. Фінансова санація підприємств у системі фінансового оздоровлення економіки. 70. Проблеми формування та використання доходів домогосподарств. 71. Роль фінансового ринку у ресурсному забезпеченні потреб господарюючих суб’єктів. 72. Пріоритетні напрями розвитку вітчизняного фінансового ринку. 73. Проблеми та перспективи розвитку ринку корпоративних цінних паперів в Україні. 74. Фондова та валютна біржі: фінансові аспекти діяльності. 75. Міжнародний фінансовий ринок: закономірності та тенденції розвитку. 76. Фінансові аспекти залучення іноземних інвестицій в економіку Україні. 77. Страховий ринок України: сучасні тенденції та перспективи розвитку. 78. Медичне страхування та страхова медицина: необхідність запровадження та фінансові аспекти організації. 79. Майнове страхування та його розвиток в Україні. 80. Фінансова інфраструктура в провідних країнах світу. 81. Наднаціональна фінансова система та її роль в інтеграційних процесах ЄС. 82. Формування і регулювання ринку капіталів в ЄС. 83. Уніфікація і гармонізація державних фінансів країн-членів ЄС. 84. Реструктуризаційні процеси у фінансовій системі України. 85. Фінансові аспекти функціонування спеціальних економічних зон. 86. Проблеми інтеграції України у світовий фінансовий простір. 87. Світові фінансові кризи та їх вплив на фінансову безпеку держави. 88. Фінансова безпека держави та шляхи її забезпечення. 89. Об’єктивна необхідність створення правового поля для функціонування фінансових відносин в Україні. 90. Поняття фінансового права та характеристика його джерел.
Орієнтовна тематика курсових робіт з дисципліни“Фінансовий аналіз”
Орієнтовна тематика курсових робіт з дисципліни“Фінансовий менеджмент”1. Аналіз та управління грошовими потоками на підприємстві. 2. Поняття банкрутства та процедура визнання підприємства банкрутом. 3. Операційний аналіз на підприємстві та його характеристика. 4. Розробка цінової політики та її оптимізація на підприємстві. 5. Методи управління використанням прибутку на підприємстві та їх характеристика. 6. Нормування як метод оптимізації оборотних активів на підприємстві. 7. Вплив ціни і структури капіталу на вартість підприємства. 8. Управління фінансовими і реальними інвестиціями підприємства. 9. Методи управління фінансовими ризиками в умовах ринку та їх характеристика. 10. Методи та порядок розробки фінансового плану на підприємстві. 11. Основні напрями запобігання банкрутства підприємства в умовах ринку та їх характеристика. 12. Механізм забезпечення ефективного контролю грошових потоків підприємства. 13. Методичні принципи оцінки балансу підприємства та їх характеристика. 14. Критерії і методика оцінки незадовільної структури балансу підприємства. 15. Форми корпоративної реструктуризації підприємств та їх характеристика. 16. Проблеми вдосконалення механізму непрямого оподаткування в Україні. 17. Проблеми вдосконалення механізму прямого оподаткування в Україні. 18. Податкові пільги та їх роль у системі фінансового регулювання. 20. Податковий контроль і його роль в управлінні державними фінансами. 21. Податковий механізм стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності підприємств. 22. Податкова система: тенденції розвитку і національні особливості в країнах з розвиненою ринковою економікою. 23. Фінансовий аспект реформування охорони здоров'я в Україні. 24. Аудит ефективності використання бюджетних коштів в Україні. 25. Бюджетне планування у системі фінансового менеджменту. 26. Стабілізаційні фінансові фонди: український та світовий досвід. 27. Державна підтримка розвитку малого і середнього бізнесу в Україні: фінансовий аспект. 28. Фінансові ресурси суб'єктів господарювання: теоретичні проблеми їх сутнісного визначення та ефективного використання. 29. Наднаціональна фінансова система та її роль в інтеграційних процесах ЄС. 30. Проблеми інтеграції України у світовий фінансовий простір. 31. Світові фінансові кризи та їх вплив на фінансову безпеку держави. 32. Об'єктивна необхідність створення правового поля для функціонування фінансових відносин в Україні. 33. Система показників інформаційного забезпечення фінансового менеджменту, що формуються із зовнішніх джерел. 34. Система показників інформаційного забезпечення фінансового менеджменту, що формуються із внутрішніх джерел. 35. Управління використанням чистого прибутку підприємства на виплату дивідендів. 36. Методи прогнозування банкрутства підприємства: зарубіжний та вітчизняний досвід. 37. Механізм страхування фінансових ризиків підприємства в сучасних умовах. 38. Оцінка та аналіз фінансових ризиків підприємства в сучасних умовах. 39. Основні напрями державного регулювання фінансової діяльності підприємств в сучасних умовах. 40. Місце фінансового менеджменту в організаційній структурі підприємства. 41. Схема управління грошовим потоком підприємства при отриманні банківських кредитів. 42. Схема управління грошовим потоком підприємства за надходження коштів від залучених фінансових інвестицій. 43. Механізм розробки плану надходжень і витрачання грошових коштів на підприємстві. 44. Механізм диверсифікації фінансових вкладень підприємства. 45. Аналіз основних видів бюджетів, розроблених на підприємстві в процесі оперативного фінансового планування. 46. Інвестиційна діяльність підприємств в умовах спрощеної системи оподаткування. 47. Фінансовий аналіз діяльності підприємства, як основа прийняття інвестиційних рішень. 48. Фінансовий лізинг як форма залучення інвестиційних ресурсів на підприємство. 49. Фінансове забезпечення функціонування необоротних активів підприємства. 50. Особливості небанківського кредитування виробничих підприємств. 51.Управління фінансовими операціями підприємства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. 52. Управління формуванням і використанням власних фінансових ресурсів підприємства. 53. Напрями підвищення ефективності використання оборотних активів підприємства. 54. Шляхи підвищення ефективності орендних (лізингових) відносин на підприємствах. 55. Механізм управління податковими платежами підприємства в сучасних умовах.
ОРІЄНТОВНА ТЕМАТИКА ДИПЛОМНИХ РОБІТІ. Державні фінанси
II. Місцеві фінанси
Оподаткування
IV. Корпоративні фінанси
V. Фінансовий ринок
VІ.Банківські операції
VІІ. Страхування
VІІІ. Митне регулювання
З повагою ІЦ "KURSOVIKS"! |