Державний вищий навчальний заклад

„Запорізький національний університет”

Міністерства освіти і науки України 

Н.В. Новосад, В.В. Копійка, М.М. Малько,

К.О. Домбровський 

Курсова, випускна та дипломна роботи для спеціальності Біологія

Навчальний посібник до написання та оформлення

для студентів біологічного факультету

денної та заочної форм навчання спеціальності 6.070400, 7.070402 та 8.070402 “Біологія”

Затверджено

вченою радою ЗНУ

Протокол № 7 від 28.02.2008 

Запоріжжя 2008

3. ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ, ВИПУСКНОЇ ТА ДИПЛОМНОЇ РОБІТ

3.1. Загальні вимоги 

3.1.1 Випускна та дипломна роботи виконуються машинним (за допомогою комп’ютерної техніки) способом на одному боці аркуша білого паперу формату А4 (210×297 мм). При оформленні додатків допускається використання аркушів формату А3 (297×420 мм). При написанні курсової роботи дозволяється використання рукописного способу (чорнила мають бути тільки одного кольору: чорного, синього або фіолетового).

3.1.2 Оптимальний обсяг навчально-наукової роботи:

Курсова робота:

- рукописний варіант – 30-40 с. (вступ – 2-3 с.; закінчення – 3-6 с.);

- машинний (комп’ютерний) набір – 20-25 с. (вступ до 1-2 с.; закінчення - 2-3 с.).

Випускна робота:

- машинний набір – 30-40 с. (реферат – 1 с., вступ до 2 с.; експериментальна частина – не менше 5 сторінок; висновки (5-7 основних) – 1-2 с.).

Дипломна робота спеціаліста:

- машинний набір – 40-50 с. (реферат – 1 с., вступ до 3 с.; експериментальна частина – не менше 7 сторінок; висновки (5-7 основних) – 1-2 с.; обов’язковими є практичні рекомендації).

Дипломна робота магістра:

- машинний набір – 50-60 с. (реферат – 1 с., вступ до 3 с.; експериментальна частина – не менше 10 сторінок; висновки (5-7 основних) – 1-2 с.; обов’язковими є практичні рекомендації).

3.1.3 Формат і стиль сторінки:

Рукописний варіант:

- поля: ліве – 30 мм, праве поле –10 мм, верхнє і нижнє поля – 20 мм;

- абзац – 8-12 мм (5 символів);

- відстань між рядками – стандарт “зебри” (кількість рядків на сторінці повинна складати 30-36 рядків);

- відстань між заголовком (назва розділу, підрозділу) і текстом роботи – 30 мм.

Комп’ютерний набір:

- текстовий редактор – WORD;

- гарнітура шрифту – Times New Roman;

- кегль шрифту (розмір) – 14;

- абзацний відступ – 5 символів;

- міжрядковий інтервал – 1,5;

- поля: ліве – 30 мм, праве поле – 10 мм, верхнє і нижнє поля –20 мм;

- кількість рядків на сторінці – не більше 40 рядків за умови рівномірного її заповнення.

3.1.4 Допускається виконання окремих частин роботи (титульний лист, завдання на курсову чи дипломну роботи, додатки) іншим способом, ніж основна частина.

3.1.5 Під час виконання роботи необхідно дотримуватися рівномірної щільності, контрастності та чіткості зображення впродовж всієї роботи. У навчально-науковій роботі мають бути чіткі, нерозпливчасті лінії, літери, цифри та інші знаки. Всі лінії, літери, цифри і знаки повинні бути однаково чорними впродовж усієї роботи.

3.1.6 Окремі слова, формули, знаки, які вписують у надрукований текст, вносяться типографським шрифтом і мають бути чорного кольору (чорна паста або чорна туш); щільність вписаного тексту має максимально наближуватись до щільності основного зображення.

3.1.7 Друкарські помилки, описки та графічні неточності дозволяється виправляти, підчищаючи і замальовуючи білою фарбою (не заклеювати) і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту (фрагменту малюнка). Виправлене повинно бути чорного кольору. Допускається наявність не більше двох виправлень на одній сторінці.

3.1.8 Заголовки структурних частин роботи “ЗавдАння”, “Реферат”, “Зміст”, “Перелік умовних ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ, скорочень І ТЕРМІНІВ”, “Вступ”, “ОГЛЯД НАУКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ”, „МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ”, „ЕКСПЕРИМЕТАЛЬНА ЧАСТИНА”, „ОХОРОНА ПРАЦІ”, “Висновки”, “ПРАКТИЧНІ Рекомендації”, “Перелік посилань”, “Додатки” друкують симетрично до тексту посередині рядка великими літерами без крапки в кінці. Перенесення слів та підкреслення у заголовках не допускається.

3.1.9 Назви підрозділів, пунктів і підпунктів записуються, починаючи з абзацного відступу, після їх нумерації маленькими буквами (крім першої великої) і без крапки в кінці. Якщо заголовок складається з двох і більше речень, їх розділяють крапкою.

3.1.10 Відстань між заголовком і подальшим чи попереднім текстом має бути:

- за машинописного способу – не менше, ніж три інтервали;

- за машинного способу – не менше, ніж два рядки.

Відстань між основами рядків заголовку, а також між двома заголовками приймають такою, як у тексті.

Приклад виконання тексту наведено у додатку К.

3.1.11 Наукові назви таксонів родової та видової груп слід набирати шрифтом, відмінним від уживаного у тексті; такі назви звичайно набираються курсивом, якого не можна вживати для назв вищих таксонів. Назви видової групи завжди пишуться з малої літери, а при наведенні їм завжди має передувати родова назва (або її скорочення); назви усіх таксонів вищого від виду рангу пишуться з великої літери.

3.1.12 Забороняється:

- підкреслювати заголовки структурних елементів роботи;

- перенесення слів у заголовку розділів;

- розміщувати назву розділу, підрозділу, а також пункту і підпункту в нижній частині сторінки, якщо після неї розміщено тільки один рядок тексту;

- використовувати в роботі шрифт, який передбачає заміну букв і цифр спеціальними символами. 

3.2 Нумерація 

3.2.1 Нумерація сторінок навчально-наукової роботи

3.2.1.1 Сторінки роботи нумерують арабськими цифрами, додержуючись наскрізної нумерації впродовж всієї роботи, включаючи до загального об’єму роботи: титульний аркуш, завдання на роботу, реферат, зміст, перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів, вступ, розділ з огляду наукової літератури, розділ з матеріалів та методів дослідження, експериментальну частину, закінчення (для курсової роботи) або висновки (для випускної та дипломної робіт), практичні рекомендації (тільки для дипломної та магістерської робіт), додатки. Номер сторінки проставляють у правому верхньому куті сторінки без знаку № і без крапки в кінці.

3.2.1.2 Титульний аркуш включають до загальної нумерації сторінок навчально-наукової роботи. Номер сторінки на титульному аркуші не проставляють.

3.2.1.3 Завдання на дипломну роботу включають до загальної нумерації сторінок. При двохсторонньому типографському бланку завдання враховують як дві сторінки. Номер сторінок на завданні не проставляють.

3.2.1.4 Ілюстрації, таблиці, додатки, розміщені на окремих сторінках, включають до загальної нумерації сторінок навчально-наукової роботи і нумерують відповідно до п. 3.2.1.1.

3.2.2 Нумерація розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів роботи.

3.2.2.1 Структурні елементи навчально-наукової роботи «РЕФЕРАТ», «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ, СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ», «ВСТУП», «ВИСНОВКИ», «ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ», «ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ» не нумерують, а їх назви правлять за заголовки структурних елементів.

3.2.2.2 Розділи, підрозділи, пункти, підпункти навчально-наукової роботи нумерують арабськими цифрами без знака № і без крапки в кінці.

3.2.2.3 Розділи роботи повинні мати порядкову нумерацію в межах викладення суті роботи і позначатися арабськими цифрами без крапки, наприклад:

1 ОГЛЯД НАУКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ

2 МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

3 ЕКСПЕРИМЕТАЛЬНА ЧАСТИНА

4 ОХОРОНА ПРАЦІ

3.2.2.4 Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номеру розділу і порядкового номеру підрозділу, відокремлених крапкою. Після номеру підрозділу крапку не ставлять, наприклад: “2.3” (третій підрозділ другого розділу). Після номеру підрозділу в тому ж рядку друкують заголовок підрозділу (2.3 Методика визначення лейкоцитарної формули крові).

3.2.2.5 Пункти нумерують у межах кожного розділу або підрозділу. Номер пункту складається з номера розділу і порядкового номера пункту, або з номера розділу, порядкового номера підрозділу та порядкового номера пункту, відокремлених крапкою. Після номера пункту крапку не ставлять, наприклад: “1.3.2” (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку друкують заголовок пункту. Однак пункт може й не мати заголовка.

3.2.2.6 Номер підпункту складається з номера розділу, порядкового номера підрозділу, порядкового номера пункту і порядкового номера підпункту, відокремлених крапкою, наприклад, 1.1.1.1, 1.1.1.2 і т.п.

3.2.2.7 Якщо розділ або підрозділ складається з одного пункту, або пункт складається з одного підпункту, він також підлягає нумерації. 

3.3 Переліки 

3.3.1 Переліки, за потреби, можуть бути наведені всередині пунктів або підпунктів. Перед переліком ставлять двокрапку.

3.3.2 Перед кожною позицією переліку слід ставити малу літеру української абетки з дужкою, або, не нумеруючи – дефіс (перший рівень деталізації).

Для подальшої деталізації переліку слід використовувати арабські цифри з дужкою (другий рівень деталізації), наприклад:

Класифікація тканин:

а) епітеліальні тканини:

1) одношаровий плоский епітелій;

2) одношаровий кубічний епітелій;

3) одношаровий циліндричний епітелій;

4) псевдобагатошаровий епітелій;

5) багатошаровий перехідний епітелій;

6) багатошаровий плоский не зроговілий епітелій;

7) багатошаровий плоский зроговілий епітелій;

б) тканини внутрішнього середовища:

1) кров та лімфа;

2) сполучна тканина (власне сполучна тканина, хрящова та кісткова тканини);

в) м’язова тканина:

1) гладка;

2) посмугована;

г) нервова тканина.

3.3.3 Перелік першого рівня деталізації друкують малими літерами з абзацного відступу, другого рівня – з відступом відносно місця розташування переліків першого рівня.

3.4 Ілюстрації 

Основними видами ілюстративного матеріалу в наукових роботах є: креслення, рисунок, схема, графік, діаграма, фотографія.

Ілюструють роботу, виходячи із певного загального задуму, за ретельно продуманим тематичним планом, який допомагає уникнути випадкових ілюстрацій, пов’язаних із другорядними деталями тексту і запобігти невиправданим пропускам ілюстрацій з найважливіших тем.

3.4.1 Ілюстрації необхідно подавати в роботі безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. На всі ілюстрації мають бути посилання в тексті роботи.

3.4.2 Якщо ілюстрації створені не автором навчально-наукової роботи, необхідно при поданні їх у роботі дотримуватись вимог чинного законодавства про авторські права (вказувати автора/авторів розробки або давати посилання на літературне джерело).

3.4.3 Якість ілюстрацій повинна забезпечувати їх чітке відтворення. Ілюстрації виконують за допомогою комп’ютерної техніки або чорнилом, тушшю, пастою чорного кольору на білому непрозорому папері.

3.4.4 У експериментальній частині роботи слід застосовувати лише оригінали ілюстрацій і фотознімків.

3.4.5 Фотознімки розміром менше за формат А4 мають бути наклеєні на аркуші білого паперу формату А4.

3.4.6 Ілюстрації можуть мати назву, яку розміщують під нею. Назву ілюстрації друкують малими літерами (крім першої великої) і вміщують через тире після її нумерації.

За необхідності під ілюстрацією розміщують пояснювальні дані (підрисунковий текст).

Ілюстрація позначається словом “Рисунок____”, яке разом з назвою ілюстрації з абзацу розміщують після пояснювальних даних, наприклад, «Рисунок 3.1 – Схема розміщення установки».

3.4.7 Ілюстрації нумеруються арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком ілюстрацій, наведених у додатках.

Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, відокремлених крапкою, наприклад: Рисунок 1.2 (другий рисунок першого розділу).

3.4.8 Якщо у роботі вміщено тільки одну ілюстрацію, її нумерують згідно з вимогами п. 3.2.1.4.

3.4.9 Якщо ілюстрація не вміщується на одній сторінці, можна переносити її на інші сторінки, вміщуючи назву ілюстрації на першій сторінці, пояснювальні дані – на кожній сторінці, і під ними позначають: Рисунок _____, аркуш ____».

3.4.10 Відстань між ілюстрацією і подальшим чи попереднім текстом має бути не менше одного вільного рядка.

3.4.11 Не варто оформлювати посилання на ілюстрації в тексті як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься у підписі ілюстрації. У тому місці, де викладається тема, пов’язана з ілюстрацією, і де читачеві треба вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виразу у круглих дужках “(рис. 3.1)” або зворот типу: “... як це показано на рис. 3.1”.

3.4.12 Ілюстрації у вигляді графіків або діаграм, де викладені результати експериментальної роботи дослідника, повинні мати довірчі інтервали. Тому у експериментальній частині навчально-наукової роботи більш доцільно використовувати не об’ємні, а стовпчикові площинні діаграми.

Приклади оформлення ілюстрацій наведені у додатках Л, М, Н, П, Р (приклад оформлення кругової, стовпчикових діаграм, графіків без та з використанням маркерів). 

3.5 Таблиці 

3.5.1 Цифровий матеріал, як правило, оформлюють у вигляді таблиць відповідно наведеного нижче рисунку.

За логікою побудови таблиці її логічний суб’єкт або підмет (позначення тих предметів, які в ній характеризуються), розміщують у боковику, головці чи в них обох, а не у прографці; логічний предмет таблиці, присудок (тобто дані, якими характеризується присудок) – у прографці. Кожен заголовок над графою стосується всіх даних цієї графи, кожен заголовок рядка в боковику – всіх даних цього рядка.

Заголовок кожної графи в головці таблиці має бути, за можливістю, коротким. Слід уникати повторів тематичного заголовка в заголовках граф, одиниці виміру зазначати у тематичному заголовку, виносити до узагальнюючих заголовків слова, що повторюються.

Боковик, як і головка, вимагає лаконічності. Повторювані слова тут також виносять в об’єднувальні рубрики; загальні для всіх заголовків боковика слова розміщують у заголовку над ним.

У прографці повторювані елементи, які мають відношення до всієї таблиці, виносять в тематичний заголовок графи; однорідні числові дані розміщують так, щоб їх класи співпадали.

3.5.2 Таблицю розташовують безпосередньо після тексту, у якому вона згадується вперше або на наступній сторінці.

На всі таблиці мають бути посилання в тексті роботи.

3.5.3 Таблицю розміщують таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою.

3.5.4 Таблиці нумерують арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком таблиць, що наводяться у додатках.

Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою, наприклад, таблиця 2.1 – перша таблиця другого розділу.

3.5.5 Якщо у навчально-науковій роботі лише одна таблиця, її нумерують згідно з вимогами п. 3.2.1.4.

3.5.6 Назву таблиці друкують з абзацу малими літерами (крім першої великої) і вміщують над таблицею. Назва має бути стислою і відбивати зміст таблиці.

3.5.7 Якщо рядки або графи таблиці виходять за межі формату сторінки, таблицю поділяють на частини, розміщуючи одну частину під одною, або поруч, або переносячи частину таблиці на наступну сторінку, повторюючи в кожній частині таблиці її головку і боковик.

При поділі таблиці на частини допускається її головку або боковик заміняти відповідно номерами граф чи рядків, нумеруючи їх арабськими цифрами у першій частині таблиці.

Слово «Таблиця ____» вказують один раз зліва над першою частиною таблиці, над іншими частинами, вирівнюючи текст рядка по правому краю, пишуть: «Продовження таблиці ___» з зазначенням номера таблиці.

3.5.8 Заголовки граф таблиці починають з великої літери, а підзаголовки – з малої, якщо вони складають одне речення з заголовком.

3.5.9 Підзаголовки, що мають самостійне значення, пишуть з великої літери. В кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки і підзаголовки граф указують в однині.

3.5.10 Ставити у таблицях лапки замість цифр, знаків, хімічних та математичних символів, які повторюються, не допустимо.

3.5.11 Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк (відрізняти від числового значення досліджуваного показника „0”).

3.5.12 Відстань між таблицею (або примітками до таблиці) і подальшим чи попереднім текстом має бути не менше одного вільного рядка.

Приклади оформлення таблиць у наведені у додатках С і Т (альбомне та книжне розташування, перенесення та оформлення таблиці, приміток до неї). 

3.6 Примітки 

3.6.1 Примітки вміщують у науковій роботі за необхідності пояснення змісту таблиці або ілюстрації.

3.6.2 Примітки розташовують безпосередньо після таблиці або ілюстрації, яких вони стосуються.

3.6.3 Одну примітку не нумерують.

Слово «Примітка» друкують з великої літери з абзацного відступу, не підкреслюють, після слова «Примітка» ставлять крапку і з великої літери в тому ж рядку подають текст примітки, наприклад:

Примітка. ____текст примітки_________________________

3.6.4 Декілька приміток друкують з абзацного відступу з великої літери і нумерують послідовно арабськими цифрами з крапкою. Після слова «Примітки» ставлять двокрапку і з нового рядка з абзацу після номера примітки з великої літери подають текст примітки, наприклад:

Примітки:

1. ____текст першої примітки_________________________
2. ____текст другої примітки_________________________

3.7 Формули та рівняння 

3.7.1 Формули та рівняння розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині сторінки.

3.7.2 Вище і нижче кожної формули або рівняння повинно бути залишено не менше одного вільного рядка.

3.7.3 Формули та рівняння у науковій роботі (за винятком формул та рівнянь, наведених у додатках) нумерують порядковою нумерацією в межах розділу.

Номер формули або рівняння складається з номера розділу і порядкового номера формули або рівняння, відокремлених крапкою, наприклад, формула (1.3) – третя формула першого розділу.

Номер формули або рівняння зазначають на рівні формули або рівняння в дужках у крайньому правому положенні на рядку.

3.7.4 Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули чи рівняння, слід наводити безпосередньо під формулою у тій послідовності, в якій вони наведені у формулі чи рівнянні.

Пояснення значення кожного символу чи числового коефіцієнта слід давати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають з абзацу словом «де» без двокрапки, наприклад:

де  – середня арифметична;

Σx_і –сума варіант;

n – число варіант у виборці. 

3.7.5 Переносити формули чи рівняння на наступний рядок допускається тільки на знаках виконуваних операцій, повторюючи знак операції на початку наступного рядка. Коли переносять формули чи рівняння на знакові операції множення, застосовують знак «×».

3.7.6 Якщо у роботі тільки одна формула чи рівняння, їх нумерують згідно вимог п. 2.6.3.

3.7.7 Формули, що йдуть одна за одною й не розділені текстом, відокремлюють комою, наприклад:

3.8 Загальні правила цитування та посилання на використані літературні джерела 

3.8.1 При написанні роботи студент повинен давати посилання на літературні джерела, матеріали або окремі результати з яких наводяться в роботі. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього.

3.8.2 Для підтвердження власних аргументів посиланнями на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного посилання може спотворити зміст, закладений автором.

Загальні вимоги до цитування такі:

- текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичний формі, в якій він поданий у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз “так званий”;

- цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, на прикінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

- кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;

- при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів, і давати відповідні посилання на джерело;

- якщо необхідно виявити ставлення автора роботи до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання.

3.8.3 Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором, виписують з каталогів та бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв і т. ін. Завдяки цьому можна уникнути потреби у повторних перевірках, вставках пропущених відомостей щодо даних використаної літератури.

3.8.4 Бібліографічні описи посилань у переліку наводять відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи. Зокрема, необхідну інформацію щодо згаданих вимог можна одержати із таких стандартів: ГОСТ 7.1-84 “Системы стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу. Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления”. 

3.9 Правила оформлення переліку посилань 

3.9.1 Перелік посилань розміщується, починаючи з нової сторінки, після висновків або рекомендацій. У відповідних місцях тексту мають бути посилання.

3.9.2 Бібліографічні описи в переліку посилань подаються у порядку, за яким вони вперше згадуються в тексті. Перелік посилань має наскрізну нумерацію від першого до останнього номера. Літерні додатки (А, Б, В і т. д.) до порядкових номерів не передбачені.

3.9.3 Посилання в тексті роботи на літературні джерела виділяються двома квадратними дужками, наприклад, „[5]”, „[2, 3, 4]”, „у працях [1-7]”.

3.9.4 Бібліографічний опис літературного джерела друкується малими літерами (крім першої заглавної) мовою оригіналу видання.

3.9.5 Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання.

3.9.6 Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дано посилання в роботі.

3.9.7 Прізвище, ім’я та по батькові авторів посилань виділяються напівжирним шрифтом (тільки для літературних джерел, які мають одного, двох або трьох авторів). У бібліографічному описі видання з колективом авторів (чотири та більше), а також видання, що не мають індивідуальних авторів, ні прізвища авторів, ні назва видання напівжирним шрифтом не позначаються.

3.9.8 Існують відмінності у бібліографічному описі книг (одно­томних та багатотомних видань), серійних видань (періодичних, серійних, видань, що продовжуються), окремих частин видання (статей із журналів, збірників, енциклопедій тощо; розділу, тому, випуску багатотомного або серійного видання), інших документів (дисертацій, звітів про науково-дослідну роботу, неопублікованих перекладів, карт, державних стандартів тощо).

3.9.9 До основних елементів бібліографічного опису належить інформація про автора (-ів), назву твору, вид видання, за потреби – про перевидання чи переклад, місце видання, видавця, рік видання та обсяг публікації.

3.9.9.1 Дані про автора.

У тексті наукової роботи ініціали осіб, яких згадують, пишуть перед прізвищем. У бібліографічному описі навпа­ки – на перше місце ставлять прізвище автора. Ця вимога стосується й опису іноземними мовами.

Наприклад:

Прізвища авторів наводяться у тій послідовності, в якій вони подані у виданні.

Прізвища авторів (два або більше авторів) розділяють комами (,).

Книги одного, двох або трьох авторів у переліку посилань записують за авторами. Книги чотирьох та більше авторів, а також видання, що не мають індивідуальних авторів, записують за назвою. Інформацію про авто­рів, індивідуальних чи колективних (назву інституції від імені якої публікується робота) подають після назви через косу лінію (/). У цьо­му випадку ініціали ставлять перед прізвищем. Якщо у посиланні п’ять та більше авторів, у цьому випадку вказують прізвища, ім’я та по батькові перших трьох, додаючи слова "та інші", "et al.". Можна навести прізвища всіх авторів, якщо прізвище наукового керівника або автора важливої наукової теорії не увійшли до переліку перших трьох.

Дані про наукові ступені, вчені та почесні звання, посаду, місце праці, членство у наукових това­риствах чи академіях, які часто наводяться на титульних сторінках книг (проф., член.-кор. НАН України, акад., Dr., Prof. тощо) в описі опускають.

3.9.9.2 Дані про назву видання.

Назва роботи подається так, як подано на титульному аркуші. Якщо після назви подано дру­гу назву – відомості, що доповнюють, уточнюють, пояснюють основну назву роботи, то їх наводять в описі, відокре­мивши від основної назви двокрапкою (:). Друга назва не ско­рочується.

3.9.9.3 Дані про вид видання.

Після назви, за потреби, уточнюються відомості про видання. Наприклад, "Навч. посібник", "Підручник", "Енцикл. словник", "Довідник", "Зб. статей", "Зб. наук. праць", "У 50 т.", " тощо. Перед уточненням ставлять двокрапку (:).

Дані про переклад. Після назви через косу лінію (/) вка­зують дані про переклад: "Пер. з англ. С.Панчишина" або просто "Пер. з нім." Якщо книга має понад три автори, то після даних про переклад ставлять крапку з комою (;) і перелічують авторів, як зазначено в 3.9.9.1.

Дані про перевидання і опис змін (виправлене, доповнене, перероблене тощо) подаються після даних про автора (-ів) і виділяються з обох боків тире (–). У науковій роботі слід розрізняти тире (–) і дефіс (-).

Порядковий номер видання подають завжди спочатку, арабськими цифрами, незалежно від того, як надруковано в книзі. До шифру додається через дефіс закінчення (-ге; -тє; -те; -ме); в англомовних виданнях додається "d", "th" без дефіса; у німецько­мовних – закінчення не додають, але після цифри ставлять крапку (.):

3.9.9.4 Вихідні дані видання. Після інформації про ав­то­ра, назву і перевидання подають інформацію про те, де, хто і коли видав книгу. Після назви видання і після вихідних даних ставлять крапку і тире (.–).

Першим елементом вихідних даних є місце видання.

Місце ви­дання наводять повністю у називному відмінку.

В описах книг українською мовою допускається скорочення лише назви міста Київ (К.). В описах книг іноземними мовами допускається скорочення лише наступних назв міст: англійською мовою – Нью-Йорка (N.Y.), російською – Москви (М.), Санкт-Петербурга (СПб).

Якщо у книзі зазначено два місця видання, то в описі їх наводять через крапку з комою (;). Якщо одна із двох назв міст не скорочується, тоді вказують повну назву обох. Наприклад, "Київ; Львів". Але "К.; Львів" – буде помилкою.

Якщо місць видання три і більше, то вказують перше зі словами "та ін." (для книг латинкою – "etc.").Наприклад, у книзі написано: "New York, Chicago, San Francisco, Toronto, London", тоді в описі буде "N.Y. etc".

Якщо місце видання книги невідоме, то вказують "Б.м." (без місця) для книг українською мовою або "S.l.", для книг, виданих латинкою.

Після наведення місця видання ставлять двокрапку (:).

Наступним елементом вихідних даних є назва видавництва.

Назву видавництва подають коротко, без лапок, опускаючи слово "видавництво".

Якщо у книзі зазначено два видавництва – то вказують обидва. Перед назвою кожного видавництва повинна стояти двокрапка (:). Наприклад:

Львів: Світ; Київ: Либідь

К.: Либідь: Основи

Після назви видавництва ставлять кому (,) і вказують рік видання.

Рік видання.

Рік видання зазначають арабськими цифрами. Слово "рік", а також місяць і число не наводять. Наприклад:

Львів: Каменяр, 2000

К.: Вища школа, 2006

У зарубіжних виданнях на титульній сторінці часто рік видання опущено. Проте на звороті титульної сторінки після значка © (copyright by) вказується інформація про власника авторського права із зазначенням року. В такому випадку в описі зазначають:

N.Y.: Wiley, cop. 1993

New York; Basingstoke: Worth, cop. 2000

Дату друкування книги замість року видання не використо­вують. Якщо рік видання не зазначено, тоді пишуть "Б.р." (без року) або "S.a.". Після року видання ставлять крапку і тире (.–).

3.9.9.5 Обсяг видання – дані про кількість сторінок, арку­шів, стовбців.

Наприкінці опису, зазвичай в списку використаної літератури, зазна­чають загальний обсяг видання. Кількість сторінок пишуть цифрами і додають скорочено слово сторінка (с. – укр.; p – англ.), наприклад, 340 с. В описі не враховують сторінки з випускними да­ними, рекламою, анотацією тощо.

Якщо у виданні пронумерований лише один бік аркуша, тоді вказують кількість аркушів (арк.).

Часто, особливо в енциклопе­дич­них та словникових виданнях, нумерують не сторінки, а стовбці. У такому випадку зазначають кількість стовбців (стб.).

3.9.9.6 Приклади бібліографічних описів посилань.

Бібліографічний опис газетних статей. Статті, опубліковані в газетах, є нечисленним компонентом списку ви­ко­риста­них джерел. Газетні статті описуються за такою схемою: прізвище автора (-ів), назва статті, (//), назва газети, (.–), рік видання, (,), число і місяць, (.–), сторінки, на яких надрукована стаття (якщо газета має більше 16 сторінок). Приклад бібліо­графічного опису газетної статті:

Добронравова О. Дипломати тепер теж податківці, тільки за кор­до­ном // Галицькі контракти. – 2000, 11-17 грудня. – С.14.

Приклади бібліографічних описів інших видів посилань наведено у додатку Т. 

3.10 Додатки 

3.10.1 Додатки оформлюють як продовження навчально-наукової роботи на наступних її сторінках, розміщуючи їх у порядку посилань у тексті.

3.10.2 Кожний додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований вгорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово “Додаток ______” і велика літера, що позначає додаток.

3.10.3 Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т. д. Один додаток позначається як додаток А.

3.10.4 Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад, А.2 – другий розділ додатка А; Д.3.1 – підрозділ 3.1 додатку Д.

3.10.5 Якщо у науковій роботі як додаток використовується документ, який має самостійне значення (наприклад деклараційний патент, тощо) і оформлюється згідно з вимогами до документу даного виду, його копію вміщують у роботі без змін в оригіналі. Перед копією документу вміщують аркуш, на якому посередині друкують слово «ДОДАТОК____» і його назву (за наявності), праворуч у верхньому куті аркуша проставляють порядковий номер сторінки. Сторінки копії нумерують, продовжуючи наскрізну нумерацію сторінок навчально-наукової роботи (не займаючи власної нумерації сторінок документа).

4. Розділ "Охорона праці" 

Головною метою розділу з охорони праці є створення на кожному робочому місці безпечних умов праці, безпечної експлуатації обладнання, зменшення або повна нейтралізація дії шкідливих і небезпечних виробничих факторів на організм людини і, як наслідок, зниження виробничого травматизму та професійних захворювань. Питання, що стосуються безпечної праці особливо важливі в сучасних умовах, коли світ виробництва швидко змінюється: виникають нові форми організації праці, нові технології, контрактні відносини, що призводять до появи все більш складних умов виробничого середовища, які позначаються на характері управління ризиками.

Тому при виконанні випускної та дипломної робіт, згідно зі ст. 24 Закону України «Про охорону праці» та наказом Міносвіти № 420 від 02.12.98 р. обов’язковим є розгляд і вирішення питань з охорони праці, пов’язаних з темою наукової роботи.

В розділі “Охорона праці” розглядаються конкретні реальні рішення питань, що забезпечують виконання вимог охорони праці згідно чинного законодавства. У розділі надаються стислі данні описового характеру з посиланням на відповідні нормативні документи. В кожному окремому випадку зміст і направленість розділу “Охорона праці” погоджуються з науковим керівником і консультантом з охорони праці. Структурно розділ “Охорона праці” випускної (дипломної) роботи рекомендується будувати наступним чином:

- технічні рішення з гігієни праці та виробничої санітарії;

- техніка безпеки при проведенні наукових досліджень;

- пожежна безпека;

- техніка безпеки при роботі на комп’ютері;

- перша допомога при нещасних випадках.

Загальний об’єм розділу «Охорона праці» до 8 сторінок машинописного тексту. При цьому сторінки даного розділу входять до наскрізної нумерації всієї навчально-наукової роботи, але не входять до її загального об’єму (дивись вимоги до об’єму навчально-наукових робіт).

Розділ “Охорона праці” починається зі вступної частини, яка подається з нової сторінки без будь-якого підзаголовку, де студент викладає свою точку зору на значення охорони праці в цілому і в галузі з обраної спеціальності зокрема (обсяг її складає не більше 1 сторінки). Вказується предмет дослідження і надається стисла його характеристика. В характеристиці підкреслюються тільки ті особливості, параметри, складові елементи об’єкту та умови експлуатації чи умови виконання роботи, які впливають на виробничі умови, а також констатується наявність шкідливих і небезпечних виробничих факторів, відносно яких необхідно передбачити певні рішення щодо охорони праці.

Далі викладаються вимоги безпеки під час роботи в навчальній лабораторії або аудиторії (вказуючи відповідний ДОСТ або СНіП), де висвітлюються загальні положення; відомості щодо безпечної організації праці, про прийоми та методи безпечного виконання робіт, правила безпечної експлуатації та використання обладнання і устаткування, пристроїв та інструментів, а також застереження про можливі небезпечні, неправильні методи та прийоми праці, які заборонено застосовувати; правила безпечного поводження з вихідними матеріалами та реактивами, допоміжними матеріалами та відходами, що становлять безпеку для працівників; правила безпечної експлуатації засобів і механізмів; вказівки щодо порядку утримання робочого місця в безпечному стані; можливі види небезпечних відхилень від нормального режиму роботи обладнання та технологічного регламенту і способи їх усунення; вимоги щодо використання засобів індивідуального та колективного захисту від шкідливих і небезпечних факторів на робочому місці; умови, за яких робота повинна бути припинена (технічні, метеорологічні, санітарно-гігієнічні та інші); також висвітлюється робота з електронагрівальними приладами – електричними плитками, рідинними та електричними водяними банями, піщаними банями, робота із термостатами, сушильними шафами; порядок повідомлення керівника про нещасні випадки чи раптові захворювання, факти порушення технологічного процесу, виявлені несправності обладнання, устаткування, пристроїв, інструменту, засобів захисту та про інші небезпечні та шкідливі фактори, що загрожують життю і здоров’ю працівників.

Якщо для виконання наукової роботи було використано біологічний матеріал, то висвітлюється питання щодо техніки безпеки при роботі з ним: питання взяття, зберігання та транспортування до лабораторії біологічного матеріалу; правила роботи з кров’ю та заходи безпеки взяття крові; правила видалення відходів біологічного матеріалу після експериментальних досліджень. Якщо при наукових дослідженнях були використані лабораторні тварини, то розглядаються питання щодо особливостей роботи у віварію з ними; правила утримання та годування лабораторних тварин, їх використання в експерименті; розкривається питання техніки безпеки при отриманні крові у лабораторних тварин та при уведенні їм лікарських засобів.

Також розглядаються питання техніки безпеки при роботі зі скляним посудом та приладами, де висвітлюються основні правила роботи зі склом, техніка безпеки при митті посуду (миття гарячою водою, мильними та слабко основними розчинами, миття органічними розчинами), техніка готування лабораторного посуду, правила роботи зі шліфами, загальні прийоми зборки скляних приборів тощо.

При описанні правил пожежної безпеки вказуються фактори небезпеки в умовах проведення наукових досліджень за темою роботи. Це можуть бути пожежонебезпечні матеріали, речовини, устаткування. Потрібно надати показники пожежонебезпечних властивостей цих матеріалів і речовин (температура спалаху, температура самоспалаху, нижні та верхні границі залежно від агрегованого стану, схильність до самозаймання тощо). Також описують правила пожежної безпеки посилаючись на нормативні документи. На основі цих вихідних даних і з урахуванням нормативних документів визначають категорію приміщення, де проводиться дослід, з вибухо-пожежної небезпеки і клас зони з вибухо-пожежної небезпеки. Далі з урахуванням вихідних даних і вимог чинних нормативних актів наводяться технічні рішення системи пожежного захисту.

При написанні техніки безпеки при роботі на комп’ютерірозкриваються правила з експлуатації обчислювальної техніки в Україні та питання щодо безпеки користувачів персональних комп’ютерів згідно нормативних документів. Також розглядаються основні чинники негативного впливу (електромагнітні поля та випромінювання) на користувачів.

В кінці розділу описується перша допомога при нещасних випадках.Тут розглядаються питання, які пов’язані з наданням долікарської допомоги при нещасних випадках під час проведення наукової роботи. Зокрема при електротравмах, хімічних та термічних опіках, переломах, вивихах, механічних пошкодженнях та сонячних і теплових ударах, переохолодженні, якщо наукова робота була пов’язана з польовими дослідженнями.

Перелік літератури до якої можна звертатися при написанні розділу "ОХОРОНА ПРАЦІ":

1. Васильчук М.В., Винокуров Л.Е., Тесленко М.Я. Основи охорони праці. – К, 1997. – 207 с.

2. Внутрішній контроль охорони праці в навчальних закладах // Все для вчителя. – 1999. - № 5. – С. 8-11.

3. Денисенко Г.Ф. Охрана труда: Учебное пособие. – М.: Высш. шк., 1985. – 319 с.

4. ДСТУ 2293-93 Охорона праці. Терміни і визначення.

5. ДОСти СРСР та України.

6. Закон України про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - №27. – Ст. 218.

7. Закон України про охорону навколишнього природного середовища. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 41. – Ст. 546.

8. Збірник нормативних актів з охорони праці. – К., 1996. – 89 с.

9. Каталог основних засобів забезпечення пожежної безпеки. – К., 1997. – 259 с.

10. Науково-практичний коментар до Закону України “Про охорону праці”. – К., 1997. – 528 с.

11. Основні напрями державної політики України в галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки: Постанова Верховної Ради України від 5 березня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 38,39. – Ст. 248.

12. Правила пожежної безпеки в Україні. – К.: Укрархбудінформ, 1995. – 195 с.

13. Правила пожежної безпеки в Україні. – К., 1998. – 206 с.

14. Савчук О.М. Конспект лекцій з дисципліни “Основи охорони праці” В 2-х ч. – Запоріжжя: Просвіта, 2000. – 124 с.

15. Сачков Л.С., Медвідь М.К. Охорона праці. – К., 1995. – 389 с.

16. Трахтенберг І.М., Коршун М.М., Чебанова О.В. Гігієна праці та виробнича санітарія. – К., 1997. – 462 с.

5. Захист курсової, випускної та дипломної робіт

5.1 Захист курсової роботи 

Захист курсової роботи здійснюється за встановленим графіком, прилюдно, перед комісією кафедри (до складу комісії входить завідувач кафедри та двоє провідних викладачів). Процедура захисту передбачає стислий виклад (тривалістю 5-7 хв.) студентом головних проблем дослідження та їх вирішення і супроводжується пока­зом наочного матеріалу (цифрові табличні дані, графіки, схеми, рисунки тощо). Даються відповіді на запитання членів комісії. У процесі захисту членами комісії оцінюється глибина знань студентом досліджуваної теми, уміння вести наукову дискусію, обґрунтовувати й відстоювати свою точку зору, чітко відповідати на поставлені запитання. При оцінюванні курсової роботи враховується оцінка, виставлена науковим керівником у відгуку. Результати захисту курсової роботи визначаються оцінками "відмінно", "добре", "задовільно" і "незадовільно" відповідно критеріїв, затверджених НМР біологічного факультету (додаток У). Позитивна оцінка вноситься в екзаменаційну відомість та залікову книжку студента.

5.2 Подання випускної та дипломної робіт до захисту 

Випускна (дипломна) робота до захисту перед Державною екзаменаційною комісією проходять такі етапи:

- У встановлений регламентом термін робота здається науковому керівнику для перевірки та надання відгуку.

- Перевірка нормоконтролером відповідності оформлення роботи встановленим вимогам, викладеним вище.

- Перевірка та підпис розділу "Охорона праці" у консультанта.

- Отримання рецензії на випускну (дипломну) роботу.

- Здача опалітуреної випускної (дипломної) роботи секретарю ДЕК разом з відгуком наукового керівника, характеристикою, рецензією та витягом із засідання кафедри. Навчально-наукові роботи надаються голові ДЕК за три дні до захисту для детального ознайомлення. У роботі повинно бути підшите зав­дання на виконання дипломної роботи, з підписом студента, науко­вого керівника та завідуючого кафедрою. Магістри, також, здають примірник публікації у наукових виданнях за темою дипломної роботи. 

5.3 Апробація випускної та дипломної робіт 

У процесі підготовки до захисту відповідальним є попередній захист навчально-наукової роботи. Це той момент, коли студент уперше виходить зі своєю роботою на широку аудиторію і доповідає про зроблене, визначає основні результати. Говорити потрібно точно, образно, логічно, емоційно, намагатися говорити своїми словами. Обов'язково підготуйте текст, але не читайте його. Складіть чіткий план виступу, заздалегідь продумайте, в якій послідовності ви розкриватиме тему. Продумайте, які можуть бути поставлені питання, намагайтеся дати на них відповіді. Для цього потрібне володіння матеріалом.

Попередній захист – це, як правило, схвалення роботи, або, як це називається у наукових колах, апробація, яка ґрунтується на перевірці, випробуванні. Таким випробуванням і є виступ. Отже, готуватися до попереднього захисту необхідно серйозно. Будьте до себе вимогливими. Засвідчіть, що ви добре орієнтуєтесь у своїй роботі.

Студенти, роботи яких були позитивно оцінені на поперед­ньому захисті допускаються до захисту випускної (дипломної) роботи перед Державною екзаменаційною комісією.

Останнім етапом на шляху до отримання офіційної оцінки є захист положень своєї роботи на відкритому засіданні ДЕК. 

5.4 Захист випускної та дипломної робіт 

Захист (випускної) дипломної роботи відбувається прилюдно на засіданні Державної екзаменаційної комісії та регламентується "Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах". До захисту дипломних робіт допускаються студенти, які виконали всі вимоги навчального плану. Студент готує виступ на 10–15 хвилин.

Для кращого сприйняття присутніми матеріалу бажано навести на великих аркушах паперу власні таблиці, діаграми, графіки або прозірки.

Після виступу члени ДЕК задають студенту питання.

Виступ студента на відкритому засіданні ДЕК із захисту робіт має містити:

- чітке формулювання проблеми;

- обґрунтування актуальності наукової роботи;

- визначення мети та завдань наукового дослідження;

- відомості про структуру роботи;

- методику проведеного дослідження;

- основні результати дослідження;

- висновки;

- висвітлення новизни навчально-наукової роботи (для дипломних робіт);

- практичні рекомендації.

Після виступу студента та його відповіді на запитання голова ДЕК зачитує відгук наукового керівника та рецензію на випускну (дипломну) роботу. Якщо в рецензії є зауваження та запитання студент повинен на них дати відповіді.

Захист наукової роботи фіксується в протоколі ДЕК. Рішення про оцінку роботи за п’ятибальною шкалою приймається на закритому засіданні ДЕК і оголошується її головою усім присутнім на викритому засіданні.

Студенту, який успішно захистив роботу, за рішенням ДЕК присвоюється відповідна кваліфікація.           

5.5 Вимоги до ілюстративного матеріалу 

Під час допо­віді за матеріалами навчально-наукової роботи студенти використо­вують таблиці, діаграми, графіки, формули або прозірки, видрукувані на плівці за допомогою лазерного принтера.

Основною вимогою до ілюстративного матеріалу є можливість добре бачити його в аудиторії, в якій відбува­тиметься захист.

Основні вимоги до курсових, випускних і дипломних робіт надані у додатку Ф.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА 

1. Владимирова В.М., Воронина А.С., Панферова И.М. Стандарты по библиотечному делу и библиографии. – М.: Издательство стандартов, 1985. – 279 с.

2. Волгін С.О., Гнатуш С.О., Манько В.В. Оформлення курсових і дипломних робіт. Методичні вказівки для студентів біологічного факультету. - Львів: Видавничий центр ЛНУ імені 1вана Франка, 2003. – 39 с.

3. Державний стандарт України 3008-95 „Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення”. – Київ, 1995. – 38 с.

4. Дубова О.В., Лебедєва Н.І. Методичні вказівки до оформлення курсових та дипломних робіт (для студентів біологічного факультету). – Запоріжжя: ЗДУ, 2004. – 27 с.

5. Остапченко Л.І., Скопенко О.В., Токарчук Л.В. Методичні вказівки до оформлення курсових та дипломних робіт для студентів біологічного факультету. – К.: Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, 2005. – 7 с.

6. Рошко В.Г., Чумак В.О. Методичні вказівки до написання і оформлення курсових та дипломних робіт для студентів біологічного факультету, спеціалізації „Ентомологія”. – Ужгород: Ужгородський національний університет, 2002. – 35 с.

7. Шумська Н.В., Багнюкова Т.В., Парпан В.І., Лущак В.І. Методичні вказівки до виконання та написання курсових, кваліфікаційних і дипломних робіт для студентів курсів природничого факультету спеціальності “Біологія”. – Івано-Франківськ, 2004. – 25 с.

8. Міжнародний кодекс зоологічної номенклатури. Видання четверте. Ухвалений Міжнародним союзом біологічних наук: Пер. з англ. і фр. – Київ, 2003. – ХLIII+175 с.

Додаток Т

Приклад книжного розташування, оформлення та перенесення таблиці на іншу сторінку 

Таблиця 3.4 – Цитоморфометричні показники лімфоцитів капілярної крові з пальця людини та зі шлунку медичних п’явок 

Продовження таблиці 3.4

Примітки:

1. *- р<0,05.

2. ** - р<0,01.

3. Кап. – капілярна кров.

4. П – кров із шлунку п'явки.

Додаток У

Критерії оцінювання курсових, випускних і дипломних робіт 

Критерії оцінювання курсових робіт:

Критерії оцінювання випускних робіт бакалаврів:

Критерії оцінювання дипломних робіт спеціалістів:

Критерії оцінювання дипломних робіт магістрів:

Додаток Ф

Основні вимоги до курсових, випускних і дипломних робіт 

Продовження додатку Ф 

Продовження додатку Ф 

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!