РОЗДІЛ 1. ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО КУРСОВОЇ РОБОТИ

1.1. Загальні зауваження

Студент, який виконує курсову роботу, повинен насамперед ознайомитись з вимогами до таких досліджень. Оскільки курсові роботи повинні мати ознаки наукового дослідження, то, звичайно, особлива увага в них звертається на глибоке теоретичне висвітлення проблеми як у цілому, так і окремих її складових.

Написання курсової роботи починається з визначення та висвітлення основного питання кожного розділу. Виклад змісту кожного питання повинен бути доказовим, науково аргументованим і поясненим (а не описовим і декларативним!). Теоретичні положення та висновки повинні ґрунтуватись на конкретних матеріалах реальної дійсності, факти і приклади повинні бути не випадковими, а типовими.

Матеріал курсової роботи може бути вичерпним, а зміст правильно розкритим якщо студент попередньо вивчив наукові праці українських та іноземних учених з проблеми, яка висвітлюється, зібрав та проаналізував статистичні дані, опубліковані в статистичних довідниках та в мережі Internet тощо.

Вміння письмово теоретично обґрунтовано подати матеріал свідчить про сформованість знань студента, їх систематизацію та свідоме засвоєння. Опанувавши методи наукового дослідження, студент може самостійно, логічно, послідовно, відповідно до зазначеної мети у письмовій формі розкрити питання щодо плану вибраної теми. Курсова робота повинна бути написана гарною літературною мовою, без зловживань, транслітерованими з чужих мов, науковими термінами.

1.2. Вимоги до самостійності виконання

Основною вимогою, яку ставлять перед студентами, які працюють над курсовими роботами, є самостійне і творче їх виконання. Інколи можна спостерігати, що студенти зловживають цитатами, запозиченими із статей, монографій, підручників та з мережі Internet, тільки сполученими окремими власними фразами. Звичайно, що така робота не може бути позитивно оціненою.

Варто нагадати, що кожна надрукована на папері (компакт-диску чи інших носіях) або у всесвітній комп’ютерній мережі думка має власника, а її несанкціоноване використання є крадіжкою чужої інтелектуальної власності, за що передбачене покарання. Тому варто бути надзвичайно уважними, цитуючи українські публікації, викладаючи зміст іноземних оригіналів, використовуючи інформацію з CD та Internet’у. Курсова робота, в якій буде виявлено ознаки плагіату знімається з розгляду, а її авторові виставляється оцінка «незадовільно». Студент пише нову курсову роботу на іншу тему. Для порівняння – якщо плагіат виявляється в дисертації, то її автор позбавляється права будь-коли у майбутньому(!) захищати дисертацію (а якщо дисертація захищена – позбавляється здобутого наукового ступеня і права його здобути знову).

1.3. Планування роботи

Підготовка курсової роботи потребує виділення її певних етапів та визначення конкретних завдань, які необхідно розв’язати на кожному із них. Планування передбачає розподіл, часу для написання роботи, дотримання визначених термінів та обсягів. 

Загалом послідовність виконання курсової роботи може бути такою:

1. Підготовчий етап

- Вибір теми та її обґрунтування

- Об’єкт дослідження

- Предмет дослідження

- Мета дослідження

- Завдання дослідження

- Підбір літератури з теми дослідження

- Складання попереднього плану роботи й узгодження його з керівником. 

2. Робота над текстом

- Вивчення та конспектування літератури

- Виклад тексту роботи

- Висновки

- Написання вступу до роботи. 

3. Етап оформлення роботи

- Складання списку використаної літератури й джерел

- Оформлення додатків та ілюстративного матеріалу

- Літературне оформлення і редагування тексту. 

4. Підготовка до захисту і захист курсової роботи

- Процедура захисту курсової роботи на кафедрі.

1.3.1. Підготовчий етап роботи над курсовою роботою

Цей етап починається з вибору теми курсової роботи, її осмислення та обґрунтування. Тему курсової роботи студент обирає самостійно із запропонованого кафедрою переліку (Додаток А).

Студент обирає ту тему, яка найповніше відповідає його навчально-науковим інтересам і схильностям. Перевага надається темі, при розробці якої студент може виявити максимум особистої творчості та ініціативи.

Теми, які пропонує кафедра, переважно не збігаються із темами, які є у навчальній літературі. Такий підхід зорієнтований на стимулювання самостійного творчого наукового дослідження. До остаточного закріплення студентів за конкретними темами кафедра допускає зустрічні пропозиції студентів про внесення до тематики додаткових тем.

Разом з керівником необхідно визначити межі розкриття теми, основні питання, що будуть висвітлені в дослідження. 

1.3.2. Пошук та вивчення літератури

Виконання завдань дослідження неможливе без ознайомлення з основними літературними (а, можливо, й архівними) джерелами з теми курсової роботи. З метою повного їх виявлення необхідно використовувати різні джерела пошуку: бібліотека Університету, а також провідні наукові бібліотеки міста, бібліографічні посібники, прикінцеві та пристатейні списки літератури, виноски й посилання в підручниках, монографіях і словниках тощо, а також покажчики змісту річних комплектів спеціальних періодичних видань. Найповнішу інформацію можна отримати в Internet’і . 

1.3.3. Складання плану роботи

Після ознайомлення з літературою студент вже має сформовану думку про напрям свого дослідження і готовий до складання плану дослідження.

Курсова робота, зазвичай, має простий план, який включає:

- вступ,

- основну частину (яка включає 2 розділи),

- висновки,

- список використаних джерел,

- додатки.

План курсової роботи обов’язково повинен бути погоджений з науковим керівником ще до початку роботи над її текстом. 

1.3.4. Робота над текстом курсової роботи

Другий етап починається з вивчення та конспектування літератури з теми курсової роботи. Вивчення літератури слід починати з робіт, де проблему відображено в цілому, а потім перейти до більш вузьких досліджень.

Правильна й логічна структура курсової роботи – це запорука успіху розкриття теми.

Проаналізований і систематизований матеріал викладається відповідно до змісту у вигляді окремих розділів і підрозділів. Кожен розділ висвітлює самостійне питання, а підрозділ або параграф – окрему його частину.

Тему треба розкривати без пропуску логічних ланок, тому, починаючи працювати над розділом, слід зазначити його головну ідею, а також тезу кожного підрозділу.

Думки повинні бути пов’язані між собою логічно. Увесь текст має підпорядковуватися головній ідеї. Один висновок не повинен суперечити іншому, навпаки підкріплювати його. Якщо висновки не будуть пов’язані між собою, текст втратить свою єдність. Крім того слід дотримуватися послідовності доказів. 

1.3.5. Літературне оформлення курсової роботи

Є важливим елементом її виконання й одним з багатьох чинників, на які зважає комісія при оцінюванні під час захисту. Перш за все звертається увага на змістовний бік викладу матеріалу: логічність і послідовність, повнота і репрезентативність, тобто широта використання наукових джерел, загальна грамотність і відповідність стандартам та прийнятим правилам, а також на текст роботи, список літератури й додатки, на зовнішнє оформлення титульного аркуша.

У курсовій роботі слід прагнути дотримуватись прийнятої термінології, позначень, умовних скорочень і символів. Не рекомендується вживати штампи, вести виклад від першої особи: «На мою думку…», «Я спостерігав…», «Я вважаю…», «Мені здається…», «Ми отримуємо…», «Ми спостерігаємо…». Слід уникати в тексті частих повторень слів чи словосполучень.

РОЗДІЛ 2. ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО ДРУКУВАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ 

2.1. Набір тексту курсової роботи

Набір тексту курсової роботи здійснюється на комп’ютері через 1,5 міжрядкових інтервали (29-30 рядків на сторінці), друк – на принтері з одного боку аркуша білого паперу формату А4 (210×297 мм) з використанням шрифтів текстового редактора Word Times New Roman. Висота шрифту – 14 мм. Поля: ліве – не менше 25 мм., праве – не менш 10 мм., верхнє і нижнє – не менш 20 мм. Шрифт друку повинен бути чітким, щільність тексту – однаковою, стрічка – чорного кольору середньої жирності.

Текст має бути надрукований чисто й грамотно, друкарські помилки, описки чи графічні нечіткості, виявлені у процесі оформлення роботи, можна виправляти охайним підчищенням чи за допомогою коректора і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту (фрагменту малюнка) тим самим кольором, яким написаний текст ( не більше трьох на одному аркуші).

Заголовки структурних частин роботи «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ/СКОРОЧЕНЬ» (якщо такий є), «ВСТУП», «РОЗДІЛ 1. назва », «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» (якщо такі є) друкують великими літерами напівжирним шрифтом симетрично до тексту (по центру) без крапки в кінці й без підкреслення. Не дозволяється у заголовку роботи переноси. Якщо заголовок великий, то його поділяють (за змістом) на кілька рядків.

Відстань між заголовком і наступним або попереднім текстом має бути не менше двох рядків. Не можна розміщувати заголовок у нижній частині сторінки, якщо після нього залишається лише один рядок тексту.

Кожну структурну частину треба починати з нової сторінки. Текст розділів може складатись з підрозділів. Заголовки підрозділів друкуються маленькими літерами – напівжирним написом (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапка у кінці заголовка не ставиться.

Якщо підрозділи містять пункти, то заголовки цих пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. У кінці заголовка, надрукованого у підбір до тексту, ставиться крапка. Назви розділів не повинні повторювати назву роботи, а назви підрозділів (параграфів) – збігатися з назвами розділів.

Якщо заголовок складається з двох чи більше речень, то їх розділяють крапкою. Заголовки чи слова у них не підкреслюються і слова при переносах не розбиваються. Відстань між заголовками (за винятком заголовка пункту) і подальшим текстом має дорівнювати одному міжрядковому інтервалу, а відстань між заголовком і останнім рядком попереднього тексту (для тих випадків, коли кінець одного і початок другого підрозділу розташовується на одній сторінці) – двом міжрядковим інтервалам.

До формулювань заголовків (назв) розділів і підрозділів (параграфів) дипломних (кваліфікаційних) робіт ставляться такі основні вимоги: стислість, чіткість і синтаксична різноманітність у побудові речень, з перевагою простих поширених; послідовне точне відбиття внутрішньої логіки змісту роботи.

При роботі необхідно звернути увагу і на розбивку тексту за абзацами. Кожен абзац має нести певну думку, виражену однією чи кількома фразами (реченнями).

Особливу увагу слід звертати на стиль мови викладу матеріалу, на повноту розкриття теми, на правильність оформлення роботи, що сприяє розвитку необхідних навичок в оформленні досліджень з дотриманням певних норм. 

2.2. Нумерація

Нумерація сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, малюнків, таблиць, формул подається арабськими цифрами без знака №. Нумерація має бути наскрізною, причому першою сторінкою є титульний аркуш, але на ньому номер сторінки не ставиться. Рисунки і таблиці включаються у загальну нумерацію. Сторінки з додатками і списком літератури включаються у наскрізну нумерацію. Номер сторінки проставляється у правому верхньому кутку сторінки без будь яких знаків (крапки у кінці, виділення рисками, дужками тощо).

Номер розділу ставиться після слова «РОЗДІЛ», наприклад «РОЗДІЛ 4», а «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СКОРОЧЕНЬ, ТЕРМІНІВ, СИМВОЛІВ», «ВСТУП», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» не нумеруються. Нумерація починається зі змісту.

Підрозділи нумеруються у межах розділу. Номер підрозділу складається із номера розділу та свого порядкового номера, розділених крапкою. У кінці також ставиться крапка, наприклад, 2.1. (перший підрозділ (параграф) другого розділу).

Пункти нумеруються арабськими цифрами у межах кожного підрозділу. Номер пункту має складатися із номера розділу, підрозділу і пункту (свого порядкового номера), розділених крапками. У кінці номера пункту також ставиться крапка, наприклад, 2.1.3. (третій пункт першого підрозділу другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка. Номери підрозділів і пунктів ставляться на їх початку, номер пункту – на початку першого рядка абзацу, яким розпочинається відповідний пункт. Цифра номера пункту не повинна виступати за межі абзацу.

Якщо пункти міститимуть підпункти, то їх нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти.

Таблиці й ілюстрації, розміщені на окремих сторінках, включають до загальної нумерації сторінок. Ілюстрації позначають словом Рис. і нумерують послідовно в межах розділу, за виключенням ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації має складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстраціях, між якими ставлять крапку, наприклад, Рис. 1.2. (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, назву і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією.

2.3. Оформлення ілюстрацій (рисунків)

Текстові матеріали курсової роботи можна супроводжувати додатковими матеріалами (рисунками, схемами, таблицями, графіками, діаграмами, плакатами, кресленнями, фотографіями тощо), необхідними для доведення положень, що висуваються, та обґрунтування зроблених висновків і запропонованих рекомендацій.

Ілюстрації, які виносяться на захист, можна навести в основній частині курсової роботи або у додатках.

Ілюстративний матеріал для захисту курсової роботи можна подавати за допомогою світло-проекційних і комп’ютерних засобів. Зміст ілюстративного матеріалу має досить повно відображати основні положення, які виносяться на захист.

При зображені схем слід попередньо ретельно продумати композицію елементів відповідно до «логіки функціонування», що допомагає у сприйняті схеми. Найменування, характеристики, значення елементів принципових схем бажано розміщувати на полі рисунка, використовувати загальноприйняті символи, позначення тощо.

Обов’язковою вимогою при оформленні графічної частини курсової роботи (якщо така є) є виконання вимог Єдиної системи конструкторської документації (ЄСКД), але вони значно спрощуються порівняно з робочими кресленнями і схемами.

Ілюстрації (фотографії, схеми, креслення, графіки тощо) називаються рисунками, які нумеруються послідовно у межах розділу або наскрізно (якщо рисунків не багато) арабськими цифрами. Якщо рисунків багато, то номер рисунка має складатися із номера розділу і порядкового номера рисунка, розділених крапкою, наприклад, Рис.1.2. (другий рисунок першого розділу), а далі йде назва рисунка.

При посиланні на рисунок перший раз необхідно вписувати його повний номер, наприклад, (рис.1.2). Подальші посилання на рисунки виконуються разом із скороченим словом «дивись», наприклад, (див.рис.1.2). Рисунки мають розташовуватись одразу після посилання на них у тексті. Якщо на даній сторінці немає місця, то їх необхідно розташувати на наступній сторінці у зручній для ознайомлення формі тобто, щоб для вивчення цього рисунка сторінку можна було б повернути за годинниковою стрілкою.

Номер рисунка, його назва і пояснювальні підписи розміщуються послідовно під рисунком. 

2.4. Оформлення таблиць

Кожна таблиця повинна мати назву (тематичний заголовок), яку розміщують над таблицею, друкують симетрично до тексту (по центру).

Таблиці у роботі нумеруються послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. Назву і слово «Таблиця» починають з великої літери, назву не підкреслюють. Напис Таблиця із зазначенням номеру, наприклад, Таблиця 2, розташовують над правим верхнім кутом таблиці; слово Таблиця за наявності тематичного заголовка пишуть над заголовком. Номер таблиці складається із номера розділу і порядкового номера таблиці, розділених крапкою, наприклад, Таблиця 1.2 (друга таблиця першого розділу). При посиланні на таблицю вказують її повний номер, а слово «Таблиця» пишуть у скороченому вигляді, наприклад, (табл.1.2). Таблиця має бути компактною та наочною.

Якщо у роботі тільки одна таблиця, то її не нумерують і слово «Таблиця» не пишуть.

Таблиці потрібно розташовувати після першої згадки її у тексті так, щоб її зручно було розглядати без повороту або з поворотом за годинниковою стрілкою. Якщо на даній сторінці немає місця, то їх необхідно розташувати на наступній сторінці у зручній для ознайомлення формі, тобто, щоб для вивчення таблиці сторінку можна було б повернути за годинниковою стрілкою.

При переносі таблиці на наступну сторінку нумерацію колонок необхідно повторити, а над нею розмістити слова «Продовження табл.» із зазначенням її номера, наприклад «Продовження табл. 1.2».

Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на інший аркуш, при цьому назву вміщують тільки над її першою частиною. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою у межах одної сторінки. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то у першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її заголовок, в другому випадку – боковик.

Заголовки граф таблиці пишуться з великої букви, підзаголовки граф – з малої, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великої, якщо вони мають самостійне значення. Висота рядків повинна бути не меншою 8 мм.

Якщо текст, який повторюється у графі таблиці і складається з одного слова, то його можна замінити лапками; якщо текст повторюється і складається з двох чи більше слів, то при першому повторенні його замінюють на слова «Те ж», а далі – лапками. Замість цифр, марок, знаків, букв, математичних символів лапки не допускаються. Якщо цифрові дані у якомусь рядку таблиці не наводяться, то у ньому ставиться прочерк.

Отже, усі наведені в таблицях і виводах дані мають бути достовірними, однорідними і такими, що їх можна зіставити. В основі їх групування можуть бути лише суттєві ознаки. У таблиці варто включати дані лише з авторитетних, надійних джерел. 

2.5. Оформлення формул.

Формула складається з умовних позначень, які називаються символами. При використанні формул потрібно дотримуватися певних техніко-орфографічних правил.

Формули в роботі (якщо їх більше одної) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули у розділі, між якими ставиться крапка. Номер формули пишеться біля правого берега аркуша на рівні відповідної формули (якщо формула велика, то на рівні нижнього рядка формули до якої він відноситься) в круглих дужках, наприклад (2.2) (друга формула другого розділу). Пояснення позначень символів чи числових коефіцієнтів наводиться безпосередньо під формулою у тій послідовності, у якій вони подані у формулі. Це пояснення подається з нового рядка, починаючи зі слова «де», двокрапка після якого не ставиться. Значення кожного символу чи числового коефіцієнта подається з нового рядка. Розмірність одного і того ж параметра у межах роботи має бути однаковою. При посиланні у тексті на формулу, необхідно подати її повний номер у дужках, наприклад, (у формулі 1.2).

Рівняння і формули виділяються від тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули або після рівняння має бути залишено не менше одного вільного рядка. 

2.6. Оформлення приміток.

Якщо у тексті є необхідність у примітках, в яких вказують довідкові чи пояснювальні дані, то пишеться слово «Примітка» чи «Примітки». Якщо приміток на одному аркуші в одному пункті чи підпункті декілька, то після слова «Примітки» ставиться двокрапку і примітки нумеруються.

Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова «Примітка» ставиться крапка. 

2.7. Оформлення посилань.

У курсовій роботі є загальноприйнятим, щоб кожен факт, подія, цифра, цитата мали точне посилання на джерело, матеріали або окремі результати, які наводяться в роботі. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо цього документа, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг.

Посилатись слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатись у тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання.

Якщо використовуються відомості із джерел документальної інформації чи з великою кількістю сторінок, то у посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дається посилання.

Посилання у тексті роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком їх у списку літератури, виділивши двома квадратними дужками, наприклад, …у працях [2-5, 8]… чи [17, с. 20-25], [17], [17, т. 3, с. 20-25].

Перелік джерел (список літератури), на яке є посилання в основній частині дипломної роботи, наводять у кінці тексту, починаючи з нової сторінки.

При посиланнях на ілюстрації, таблиці, формули, які розміщені у самій роботі автора, відповідно вказується: порядковий номер ілюстрації (наприклад, рис. 2.4); номер таблиці (наприклад, …в табл. 1.4); порядковий номер формули (наприклад, …у формулі (2.2)). При повторних посиланнях на ілюстрації та таблиці треба вказувати скорочено слово «дивись», наприклад, див. рис. 2.4. 

2.8. Оформлення списку використаної літератури.

До цього списку включаються усі використані джерела, які розташовуються за алфавітом або у порядку посилань на них у тексті.

Укладаючи список необхідно додержуватись вимог державного стандарту України ДСТУ ГОСТ 7.1;2006. Інформація про видання (монографії, підручники, довідники тощо) має включати: прізвище та ініціали автора, назву книги, місце видання, видавництво і рік видання, обсяг у сторінках. Ці дані друкуються у виданнях.

Кожен бібліографічний опис треба починати з нового рядка, літературу слід розташовувати в алфавітному порядку авторів і назв праць, спочатку видання українською і російською мовами, потім – іноземною (мовою оригінала).

Прізвище автора подається у називному відмінку. Якщо є два, три чи чотири автори, то їх прізвища з ініціалами подають у тій послідовності, у якій вони надруковані у книзі; перед прізвищем наступного автора ставлять кому. При наявності більше чотирьох авторів, вказують прізвища з ініціалами тільки перших трьох, а далі пишуть слова «та інші». Назву місця видання необхідно подати повністю у називному відмінку.

Дані про статтю із періодичного видання мають вказувати: прізвище та ініціали автора, заголовок статті, назву видання (журналу), назву серії (якщо така є), рік випуску, номер видання (журналу), сторінки, на яких розміщена стаття.

Заголовок статті подається у тому вигляді, як вказано у періодичному виданні. Назву серії пишуть після скороченого слова «сер». Номери сторінок, на яких розміщена стаття, розділяють рискою, наприклад, C.32–39.

Після прізвища ставиться кома та пробіл, а також пробіл між складовими ініціалів: Мельник, В. М.

Усі елементи опису пишуться з малої літери крім перших слів кожної області та заголовків у всіх описах.

Після заголовку вид матеріалу пишуть у квадратних дужках без пропусків і без скорочення: [Текст] чи [Тext], [Електронний ресурс].       У квадратних дужках пишуть усе, що запозичене з інших джерел або за даними аналізу матеріалу.

Прізвище першого автора при опису одного автора повторюють в області відповідальності (за косою рискою), а при опису двох і трьох авторів прізвище першого автора пишуть перед заголовком та після косої риски пишуть усіх авторів.

При наявності більше трьох авторів (за косою рискою) пишуть лише першого автора (за бажанням можна писати всіх авторів) та ін.: [та ін.]. У дисертації та авторефераті в області відповідальності пишуть повністю прізвище, ім’я та по батькові.

У патентних документах в області відповідальності на відміну від інших документів пишуть спочатку прізвище, а потім ініціали.

Знаки ; та : розділяють пробілами з обох боків.      Реєстраційний номер книги (ISBN) пишуть, якщо він є. Відсутні пробіли в нумерації сторінок : 8–10. У кінці опису ставиться крапка. 

2.9. Оформлення додатків.

Додатки оформляються як продовження роботи на наступних її сторінках або у вигляді окремої частини (книги), розміщуючи їх у порядку посилань у тексті роботи. 

2.9.1. Призначення додатків.

У додатках вміщують матеріал, який: необхідний для повноти курсової роботи, але включення його до основної частини може змінити впорядковане й логічне уявлення про роботу; не може бути послідовно розміщений в основній частині через великий обсяг або способи відтворення; може бути вилучений для широкого кола читачів, але є необхідним для фахівців у даній галузі.

Кожний додаток починається з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими буквами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими буквами з першої великої друкується слово «Додаток …» і велика літера української абетки, наприклад «Додаток А», «Додаток Б». Додатки слід позначати послідовно відповідно до букв алфавіту, за винятком букв Г, Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь. Один додаток позначається як додаток А.

Текст кожного додатка може поділятись на розділи та підрозділи, які нумеруються у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатку (літеру) і крапку, наприклад, А.2 – другий розділ додатка А; В.3.1. – підрозділ перший третього розділу додатка В.

Ілюстрації, таблиці і формули у додатках нумеруються у межах кожного додатка, наприклад: рис. А.1.2. – другий рисунок першого розділу додатка А; формула (В.1) – перша формула додатка В.

При оформленні додатків окремою частиною (книгою) на титульному аркуші роботи під її назвою друкують великими буквами слово «ДОДАТКИ». 

2.10. Палітурка.

Курсові та дипломні роботи повинні мати палітурки. Курсові роботи допускається оправляти в м’які оправи (з’єднання спіраллю). Дипломні роботи опалітурюють лише у тверду коленкорову оправу.

РОЗДІЛ 3. ОФОРМЛЕННЯ ОСНОВНИХ ЕЛЕМЕНТІВ ТЕКСТУ 

3.1. Структура курсової роботи.

Структура курсової роботи включає такі основні елементи:

- титульний аркуш,

- зміст,

- за необхідності – перелік умовних позначень,

- вступ,

- основну частину,

- висновки,

- список використаних джерел і, за потреби,

- додатки. 

3.2. Титульний аркуш.

Він є основним елементом будь-якої наукової роботи – курсової, дипломної чи дисертаційної. З титульного аркуша починається нумерація сторінок, хоча номер сторінки на ньому не проставляється.

Дані, які подають на титульному аркуші курсових робіт, визначені державним стандартом (ГОСТ 7.4–77). Дотримання державних стандартів є обов’язковим.

У курсових роботах зазначають повну назву навчального закладу та його відомчу підпорядкованість, факультет, кафедру, на якій виконана робота, назву роботи, дані про студента та наукового керівника, місто та рік подання роботи до захисту. Скорочення в назві навчального закладу та назві роботи не допускаються. Зразки титульних аркушів. (Додаток Б)

3.3. Зміст.

Він відповідає планові роботи, про який йшлося вище. Єдиною відмінністю є зазначення номерів сторінок. Вказується лише номер початкової сторінки пункту плану. (Додаток В) 

3.4. Перелік умовних позначень.

Якщо у роботі використано понад п’ять умовних позначень (абревіатур, символів, скорочень, які не є загальноприйнятими), то це зазначається на окремому аркуші, який розташовується перед текстом роботи.

Якщо до роботи додається перелік умовних позначень, то він розташовується перед вступом і відображається у змісті.

3.5. Вступ.

Вступ доцільно писати після того, як вже завершено основну частину курсової роботи. У вступі обґрунтовується актуальність теми, що вивчається, її практична значущість; визначається об’єкт, предмет, мета і завдання дослідження; розглядаються методи, за допомогою яких воно проводилось; розкривається структура роботи, її основний зміст. Якщо студент вирішив не торкатися деяких аспектів теми, він має зазначити це у вступі.

Об’єктом дослідження є вся сукупність відношень різних аспектів теорії й практики науки, яка слугує джерелом необхідної для дослідника інформації.

Предмет дослідження – це тільки ті суттєві зв’язки та відношення, які підлягають безпосередньому вивченню в даній роботі, є головними для конкретного дослідження. Таким чином, предмет дослідження є більш вузьким поняттям, ніж об’єкт.

Визначаючи об’єкт, треба знайти відповідь на запитання: що розглядається? Інакше кажучи, об’єктом виступає те, що досліджується, а предметом – те, що в цьому об’єкті має наукове пояснення.

Мета дослідження пов’язана з об’єктом і предметом дослідження, а також з його кінцевим результатом і шляхом його досягнення. Кінцевий результат дослідження передбачає вирішення студентами проблемної ситуації, яка відображає суперечність між типовим станом об’єкта дослідження в реальній практиці й вимогам суспільства до його більш ефективного функціонування.

Наявність поставленої мети дослідження дозволяє визначити його завдання.

Завдання дослідження можуть включати:

- вирішення певних теоретичних питань, які входять до загальної проблеми дослідження (наприклад, виявлення сутності понять, явищ, процесів, подальше вдосконалення їх вивчення, принципів та умов застосування тощо);

- усебічне вивчення практики розв’язання даної проблеми, виявлення її типового стану, недоліків і труднощів, їхніх причин;

- обґрунтування необхідної системи заходів щодо вирішення даної проблеми;

- експериментальна (за необхідності) перевірка запропонованої системи заходів щодо відповідності її критеріям оптимальності, тобто досягнення максимально важливих у відповідних умовах результатів розв’язання цієї проблеми за певних витрат часу й зусиль.

Актуальність теми подається шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими розв’язаннями проблеми.   

Обов’язково слід зазначити, які нові наукові положення (практичні рекомендації), студентом запропоновані у дослідженні особисто. Якщо студент виступав за результатами дослідження на студентських наукових конференціях чи має відповідні публікації, про це також слід написати у вступі.

Обов’язковою частиною вступу є огляд літератури з теми дослідження, в який включають найбільш цінні, актуальні роботи (10–15 джерел). Огляд має бути систематизованим аналізом теоретичної, методичної й практичної новизни, значущості, переваг і недоліків розглядуваних робіт.          

3.6. Основна частина

Основна частина роботи складається з розділів, параграфів (підрозділів), пунктів, підпунктів. Кожний розділ починають з нової сторінки. Основному текстові кожного розділу може передувати передмова з коротким описом вибраного напрямку та обґрунтуванням застосованих методів досліджень. У кінці кожного розділу формулюють висновки із стислим викладенням наведених у розділі наукових і практичних результатів.

У розділах основної частини подають: огляд літератури за темою і вибір напрямів досліджень; виклад загальної методики і основних методів досліджень; проведені теоретичні дослідження і розрахунки; аналіз і узагальнення результатів досліджень.

В огляді літератури студент відзначає основні етапи розвитку наукової думки за своєю проблемою. Стисло, критично висвітлюючи публікації, студент повинен назвати ті проблеми, які потребують дослідження і, отже, визначити своє місце у розв’язанні проблеми. У першому розділі переважно обґрунтовують вибір теми роботи, наводять методи дослідження і їх порівняльні оцінки, розробляють загальну методику дослідження, розкривають методи розрахунків, гіпотези, що розглядають. Бажано закінчити цей розділ коротким резюме стосовно необхідності проводити дослідження у цій галузі.

У наступних розділах викладають результати власних досліджень. Студент повинен давати оцінку повноти розв’язання визначених завдань, оцінку достовірності одержаних результатів (характеристик, показників), їх порівняння з аналогічними дослідженнями українських та зарубіжних авторів. Виклад матеріалу підпорядковують одній провідній ідеї, чітко визначеній темою роботи. 

3.7. Висновки.

Логічним завершенням курсової роботи є висновки. Головна їхня мета – підведення підсумків виконаної роботи. Висновки подаються у вигляді окремих лаконічних положень, методичних рекомендацій. Дуже важливо, щоб вони відповідали поставленим завданням. Основна вимого до заключної частини – не повторювати зміст вступу, основної частини роботи і висновків, зроблених у розділах.

РОЗДІЛ 4. ПІДГОТОВКА ДО ЗАХИСТУ Й ЗАХИСТ КУРСОВОЇ РОБОТИ 

4.1. Подання роботи до захисту.

Курсові роботи подаються науковому керівникові у визначені ним терміни.

Курсові роботи захищаються перед комісією, до якої входять викладачі кафедри відповідно до графіка, затвердженого кафедрою. Студент робить 5–7-ми хвилинний виступ і зобов’язаний дати вичерпні відповіді на всі питання. 

4.2. Захист курсової роботи.

Захист курсової роботи розпочинається з доповіді її автора, в якій він в межах 5 – 7 хвилин повинен висвітлити:

- актуальність обраної теми, мету та завдання, наукову новизну та практичну значимість роботи;

- структуру роботи, об’єкт дослідження, методи дослідження;

- зміст запропонованих заходів та пропозицій автора;

- основні висновки за результатами роботи.

Під час доповіді можливе використовування демонстраційних матеріалів (таблиці схеми, графіки тощо). Після доповіді студент відповідає на питання членів комісії.

При оцінці доповіді студента насамперед звертають увагу на те, наскільки вільно і впевнено доповідач володіє матеріалом своєї роботи, сучасною термінологією, демонструє і пояснює ілюстративний матеріал до роботи (якщо він є).

Доповідач повинен правильно розподілити час, що йому відведений для доповіді, присвячуючи переважну частину часу аналізу одержаних результатів, висновкам і пропозиціям, не зупиняючись на другорядних питаннях. На запитання присутніх доповідач повинен давати чіткі відповіді по суті, бути впевненим у своїх знаннях. 

4.3. Критерії оцінювання курсових робіт.

Оцінюється курсова робота членами комісії після її захисту студентом у балах і за національною шкалою оцінок. Загальна кількість балів включає оцінки змісту роботи (до 70 балів) та захисту (до 30 балів).

Курсова робота, в якій прореферовано опубліковані джерела і на їх основі розкрито тему допускається до захисту, але не може бути оцінена вище ніж оцінкою "задовільно".

Робота, в якій зроблено власну оцінку джерел економічної літератури, самостійно підібраний та проаналізований статистичний матеріал, зроблені аргументовані висновки та обґрунтовані пропозиції може бути оцінена на "добре".

Робота, в якій зроблено власну оцінку джерел економічної літератури, використані кількісні методи дослідження, побудована формалізована модель проблеми, зроблені власні розрахунки і на їх основі – аргументовані висновки та обґрунтовані пропозиції може бути оцінена на "відмінно".

Складаючи план курсової роботи, визначаючи глибину наукового дослідження, студент враховує свої можливості та претензію на конкретну оцінку.

ЛІТЕРАТУРА 

1. Войтович І. Д. Перед серйозним іспитом / І. Д. Войтович // Науковий світ. – 2001. – № 11. – С.18–20.

2. Волинець І. М. Якою має бути МАНівська робота / І. М. Волинець // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2006. – № 10. – С.10–12.

3. Довідник здобувача наукового ступеня. Збірник нормативних документів та інформаційних матеріалів з питань атестації наукових кадрів вищої кваліфікації / За ред. Р. В. Бойка. – К. : Толока, 2003. – 71 с.

4. Інформаційний кур’єр ректорату // Інформаційна збірка для службового користування / Херсонський державний університет. – Херсон, 2005. – Вип. 30. – 122 с.

5. Ісаєва О. О. Методичні рекомендації щодо підготовки і написання наукових досліджень із літератури в системі Малої академії наук України / О. О. Ісаєва // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2005. – № 10. – С.41–46.

6. Лесин В. М. Як працювати з книгою: метод. посіб. / В. М. Лесин. – К. : Вища школа, 1998. – 71 с.

7. Мережинская А. Ю. Методические указания к написанию дипломных работ по русской литературе / А. Ю. Мережинская, Н. В. Беляева, С. И. Храмова. – К. : Киев. нац. ун-т им. Тараса Шевченко, 2004. – 22 с.

8. Методические рекомендации к написанию курсовых работ по истории русской литературы. – К. : Изд.-полиграф. центр «Киевский университет», 2006. – 20 с.

9. Мороз І. В. Структура дипломних, кваліфікаційних робіт та вимоги до їх написання, оформлення і захисту / І. В. Мороз. – К. : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 1997. – 56 с.

10. Український правопис. – К. : Наук. думка, 1993. – С. 151–152.

Додаток А.1.

ПЕРЕЛІК ТЕМ ДЛЯ НАПИСАННЯ КУРСОВИХ РОБІТ

з дисципліни «ПР органів державної влади та місцевого самоврядування» 

1. Особливості побудови ПР у державних структурах.

2. Організація роботи ПР – структури у Верховній Раді України: сучасний стан та перспективи.

3. Організація роботи ПР – структури в Кабінеті Міністрів України: сучасний стан та перспективи.

4. Організація роботи ПР – структури в Адміністрації Президента України: сучасний стан та перспективи.

5. Організація роботи ПР – структури у Верховному Суді України: сучасний стан та перспективи.

6. Організація роботи ПР – структури у Конституційному Суді України: сучасний стан та перспективи.

7. Організація роботи ПР – структури у Центральній виборчій комісії України: сучасний стан та перспективи.

8. Організація роботи ПР – структури у Рахунковій палаті України: сучасний стан та перспективи.

9. Особливості використання засобів масової інформації для висвітлення роботи Верховної Ради України.

10. Організація роботи Прес-секретаря Голови Верховної Ради України як складова зв’язків з громадськістю парламенту.

11. Стратегічні напрямки роботи Прес-секретаря Президента України в рамках організації зв’язків з громадськістю інституту Президента.

12. Організація зв’язків з громадськістю у міжнародному вимірі органів місцевого самоврядування.

13.  Організація зв’язків з громадськістю у міжнародному вимірі Верховної Ради України.

14. Організація зв’язків з громадськістю у міжнародному вимірі Кабінету Міністрів України.

15. Організація роботи ПР-структури Міністерства освіти України: сучасний стан та перспективи.

16. Покращення іміджу Міністерства внутрішніх справ через вдосконалення форм та методів роботи ПР-структури.

17. Покращення іміджу Міністерства культури та туризму засобами ПР-роботи.

18. Організація роботи ПР-структури в Генеральній прокуратурі України: сучасний стан та перспективи.

19. Організація роботи ПР-структури в Службі безпеки України: сучасний стан та перспективи.

20. Організація роботи ПР-структури в Раді Національної безпеки України: сучасний стан та перспективи.

21. Організація роботи ПР-структури в обласній держадміністрації міста_______: сучасний стан та перспективи.

22. Організація роботи ПР-структури Київської міської ради: сучасний стан та перспективи.

23. Організація роботи ПР-структури в Міністерстві у справах сім’ї, молоді та спорту України: сучасний стан та перспективи.

24. Організація роботи ПР-структури в Міністерстві культури і туризму України: сучасний стан та перспективи.

25. Організація роботи ПР-структури в Міністерстві фінансів України: сучасний стан та перспективи.

Додаток А.2.

ПЕРЕЛІК ТЕМ ДЛЯ НАПИСАННЯ КУРСОВИХ РОБІТ

з дисципліни «Рекламна діяльність» 

1. Особливості розвитку рекламної діяльності на українському ринку.

2. Регулюючі органи в рекламній діяльності.

3. Особливості корпоративної культури в рекламному агентстві

4. Творчість як складова успіху рекламного агентства.

5. Структура та загальні механізми роботи мережевих рекламних агенцій.

6. Психологічні основи рекламної діяльності.

7. Ефективність реклами в пресі.

8. Планування професійної діяльності в сфері реклами.

9. Роль консалтингу в рекламній діяльності.

10. Створення ефективної реклами з точки зору сприйняття.

11. Нейролінгвістичне програмування в сучасній рекламі.

12. Психологічні механізми реклами – одна з форм впливу на споживача.

13. Психологія світла, кольору та форми в рекламі.

14. Використання комплексів споживачів творцями вітчизняної та зарубіжної реклами.

15. Маніпуляція в рекламі.

16. Мотиви споживачів в сучасній рекламі.

17. Інформаційне спонсорство, як складова частина ефективних рекламних кампаній.

18. Психологія світла, кольору та форми в рекламі.

19. Гендерна реклама.

20. Архетипи в сучасній рекламі.

21. Основні психологічні помилки в сучасній рекламі.

22. Вікові психологічні особливості споживачів реклами.

23. Психологічна ефективність рекламної кампанії.

24. Роль і значення реклами в сучасному суспільстві.

25. Основні історичні етапи розвитку реклами в Україні.

26. Розвиток національної реклами після отримання державної незалежності.

27. Рейтинг рекламних агентств України.

28. Фахові фестивалі в Україні. Їх роль в у розвитку національної реклами.

29. Торговельно-промислові виставки в контексті сучасної рекламної діяльності.

30. Підготовка до участі та участь у торговельно-промисловій виставці (рекламний аспект).

31. Рекламне забезпечення організації та проведення торговельно-промислових виставок.

32. Використання комплексів споживачів творцями вітчизняної та зарубіжної реклами.

33. Методи використання національних ЗМІ в міжнародній рекламі.

34. Оцінка якості зовнішньої реклами (на прикладі вітчизняної соціальної реклами).

35. Розробка та проведення заходів мерчандайзингу (на прикладі вітчизняної торгової марки).

36. Мерчандайзинг в системі комплексної рекламної кампанії

37. Формування бренду та його впровадження на українському ринку споживчих товарів і послуг.

38. Аналіз ефективності брендингової політики провідних українських брендів (3-5 брендів на основі технології порівняння).

39. Аналіз ефективності брендингової політики провідних світових брендів (3-5 брендів на основі технології порівняння).

40. Рекламна складова у брендбуках комерційних компаній.

41. Політична реклама в Україні та її особливості.

42. Створення логобуку для державних органів влади на прикладі Національного банку України.

43. Відповідність і адекватність використання ЗМІ інформаційних матеріалів з відкритих джерел Національного банку України.

44. Соціальна реклама в банківській сфері: оцінка, зміни, тенденції.

45. Роль НДО у формуванні інформаційного поля у банківській та фінансовій сферах.

46. Взаємодія Національного банку України з регіональними ЗМІ.

47. Репутація центральних органів влади на прикладі Національного банку України.

48. Формування позитивного іміджу Національного банку України в українському суспільстві, як органу державної влади.

49. Формування міжнародного іміджу України у фінансовій та банківській сфері та роль у цьому Національного банку України.

50. Інформаційне поле України в банківській сфері: оцінка, зміни, тенденції.

Додаток А.3.

ПЕРЕЛІК ТЕМ ДЛЯ НАПИСАННЯ КУРСОВИХ РОБІТ

з дисципліни «ПР у політичній сфері» 

1. Роль і місце засобів масової інформації у передвиборчих процесах.

2. Прес-служба в структурі політичного утворення (стандартна ситуація та у період передвиборчого процесу).

3. Стратегія і тактика передвиборчого процесу.

4. Соціологічні дослідження загальнополітичних процесів.

5. Роль і місце органів державної влади у передвиборчих процесах.

6. Соціологічні дослідження в рамках передвиборчих процесів.

7. Технології формування особистого іміджу політичних лідерів.

8. Структура та базові принципи функціонування передвиборчих штабів.

9. Технології та інструменти тренінгової підготовки кадрів для передвиборчих структур.

10. Технології формування іміджу політичних структур (партії, блоки, фракційні об’єднання та ін.).

11. Технології лобіювання в політичній сфері (виконавча, законодавча, судова гілки влади).

12. Політична реклама: теорія, практика та сучасні вітчизняні реалії.

13. Світова теорія і практика політичної реклами.

14. Політичний консалтинг: базові засади та основні напрямки роботи.

15. Базові положення та особливості українського передвиборчого законодавства.

16. Шляхи та методи підготовки кадрів для передвиборчих кампаній (працівники штабу, спікери, агітатори та ін.).

17. Креатив в системі політичного ПР.

18. Технології та методи маніпулювання громадською думкою у політичних процесах.

19. Шляхи та потенційні можливості застосування технологій нейролінгвістичного програмування в системі політичних комунікацій.

20. Чорний ПР в політичній сфері: засоби ідентифікації та шляхи нейтралізації.

21. Інформаційні війни та конкурентна боротьба в сфері політичного ПР.

22. Політичний ПР в контексті теорії соціальних технологій.

23. Теорія соціальних комунікацій в сфері політичного ПР.

24. Політична структура сучасного українського суспільства.

25. Партії та партійне будівництво в сучасному українському суспільстві.

26. Загальносвітова теорія та практика партійного будівництва.

27. Географічні та історичні особливості карти електоральних уподобань в сучасній Україні.

28. Структура та загальні характеристики сучасного українського ринку послуг в сфері політичного ПР (фахівці, консалтингові структури, добірка та формат послуг).

29. Технології вивчення громадської думки в сфері політичного ПР.

30. Технології діагностування та моделювання комунікаційних процесів в сфері політичного ПР.

31. Технології підготовки та проведення публічних виступів.

32. Деструктивні політичні технології.

33. Принципи розбудови іміджу політика.

34. Технології здійснення передвиборчої агітації.

Додаток 7 

ПРИКЛАДИ ОФОРМЛЕННЯ БІБІЛОГРАФІЧНОГО ОПИСУ У СПИСКУ ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!