Методичні рекомендації щодо виконання та захисту дипломних робіт з курсу Маркетинг

Методичні рекомендації щодо виконання та захисту дипломних робіт з курсу Маркетинг

ІІІ. Структура та зміст дипломної роботи 

Дипломна робота, як оригінальне теоретично-прикладне дослідження, повинна мати певну логіку побудови, послідовність і завершеність. Логічна побудова роботи має відповідати прийнятій логіці будь-якої наукової роботи: експозиція (загальний опис) проблеми, аналіз стану розкриття проблеми в науковій літературі, напрями її дослідження автором з використанням досвіду вирішення аналогічних проблем, обгрунтування шляхів розв'язання проблеми, розробка конкретних пропозицій та рекомендацій по вирішенню проблеми, оцінка результату. Загальний обсяг дипломної роботи має бути в межах 100-110 сторінок машинописного тексту формату А4 (297х210) без врахування додатків.

Зміст дипломної роботи визначається її темою і відбивається у плані, розробленому за допомогою консультування наукового керівника. План має відображати суть проблеми, її складність та логіку дослідження. Назви розділів і підрозділів повинні бути стислими і зрозумілими, літературно грамотними, тісно пов’язаними зі змістом роботи, але не повторювати її.

Структура дипломної роботи повинна містити наступні частини:

Титульний лист.

Анотація.

Зміст.

Вступ.

Основна частина з 3-4 розділами:

• перший розділ характеризується розкриттям фундаментальних положень теми
• другий розділ містить аналітично-дослідницьку частину роботи
• третій розділ представляє собою проектно-результатнвну частину роботи й обов’язково повинен містити економічне обґрунтування пропозицій.

Висновки.

Список використаних джерел.

Додатки.

При виконанні зазначених розділів слід дотримуватися наступних вимог:

1. Титульний лист. Титульна сторінка роботи має містити:

- найменування відомства, якому підпорядкований вищий учбовий заклад, факультету, кафедри, де виконана робота;

- прізвище, ім'я, по батькові автора та його статус;

- назву роботи;

- науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ім'я, по батькові наукового керівника і (або) консультанта (внизу справа);

- місце та рік виконання роботи.

На титульному аркуші роботи обов'язково зазначається, що робота заслухана на засіданні кафедри та рекомендована до захисту. Приклад оформлення титульного аркуша наведено у додатку В.

Анотація. Анотація являє собою викладення основного змісту роботи українською, російською та англійською мовами з визначенням ключових слів. Обсяг - 1 сторінка (Додаток Г.). Анотація не підшивається, а ставиться в роботу.

2. Зміст. Зміст подають безпосередньо після титульного аркуша, починаючи з нової сторінки. Зміст дипломної роботи може займати 1–1,5 сторінки. У ньому записують послідовно назви всіх розділів і підрозділів (параграфів) із зазначенням початкових сторінок. При цьому розділи і підрозділи повинні мати однакові заголовки у тексті і у змісті роботи. Зразок змісту наведено у додатку Д.

3. Вступ.У вступі (3-5 ст.) обгрунтовується актуальність теми та мета роботи - її основне призначення та очікування від результату розробки теми:

• обгрунтовується вибір теми роботи та здійснюється первинне формулювання проблеми, яка буде вирішуватися - дається фундаментальний опис проблеми, показується, чому і коли вона виникла, яка її суть;

• обгрунтовується актуальність проблеми, її наукове, практичне, історичне значення (що буде, якщо проблему не вирішувати);

• відображається стан і ступінь розробки проблеми у спеціальній літературі (хто, коли і у яких напрямках досліджував проблему, основні джерела інформації, основні теоретичні і методологічні підстави роботи);

• виділяють предмет та об’єкт дослідження. Об'єкт дослідження - це процес або економічне явище, що породжує проблемну ситуацію і обране для вивчення. Предмет дослідження міститься в межах об'єкта. Об'єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об'єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження. Окремим завершальним абзацом вступу є визначення цілі роботи та задач, які повинні бути вирішені для досягнення цілі роботи. Ціль повинна бути реалістичною і конкретною, досяжною, досить значущою, орієнтованою на результат. Виходячи з визначеної цілі, формулюється декілька задач - локальних комплексів цілеспрямованих і взаємопов'язаних дій по реалізації цілі (наприклад: проаналізувати стан і досвід вирішення проблеми, провести дослідження, розробити (напрямки, пропозиції, структури, методики, навчальні матеріали і т.п.), показати практичне використання результатів на прикладі. Формулюють мету роботи і задачі, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети;

• подається короткий опис методів досліджень, які планується застосовувати в роботі (аналіз, синтез, порівняння, класифікація, елементи системного підходу, опитування, інтерв'ю, спостереження, колективна генерація ідей і прийняття рішень, класифікація, систематизація і формалізація інформації, математичне моделювання, використання абсолютних та відносних показників, індексів і коефіцієнтів, статистичної інформації, одиничних та інтегрованих показників, використання існуючих методик аналізу чи розрахунків, експеримент і т. і.).

4. Основна частина. Основна частина роботи складається з теоретичної, аналітично-дослідницької та проектно-результативної частин. Кожна з них може містити 1-2 розділи, які поділяються на декілька підрозділів (параграфів).

Перший розділ (25-30 с.) присвячується розкриттю фундаментальних положень теми і структурно складається з 3-4 підрозділів. У ньому слід якісно і глибоко здійснити теоретико-методологічний аналіз обраної теми, проаналізувати існуючі різноманітні погляди (в тому числі сформулювати власні) на ті чи інші аспекти досліджуваної проблеми, виявити і сформулювати невирішені її задачі, які потребують розв’язання в теоретичному, методичному та прикладному плані. Головним засобом для цього є вивчення вітчизняних та зарубіжних літературних джерел, огляд преси, законодавчих та нормативних актів, іншої інформації. Бажано використовувати статистичну інформацію, результати попередніх досліджень, графічне представлення інформації.

Аналіз літератури з проблеми повинен бути переважно не фактографічним, а критичним, відображати не тільки дискусійні погляди, але віддзеркалювати власну позицію і думку автора. Викладаються основні теоретичні і методичні положення теми, проблемні питання, дискусійні та невирішені аспекти теми, визначається власне становлення автора до них.

У наступному розділі - аналітично-дослідницька частина роботи (25-30 с.) студент повинен здійснити ґрунтовний аналіз фактичного стану досліджуваної проблеми. У цьому розділі можна виділити 3-4 самостійних підрозділів, що містять маркетинговий аналіз і оцінювання діяльності конкретного підприємства - об’єкта дослідження. Описувати історію виникнення і розвитку організації недоцільно. Розділ має бути максимально насиченим фактичною інформацією, яка унаочнюється ілюстраціями (таблиці, графіки, діаграми, схеми), що відображають відповідні результати діяльності організації за останніх 3-5 років.

В залежності від типу проблеми аналіз може бути зосередженим переважно на дослідженні зовнішніх чинників, чи на внутрішньому середовищу організації. Вплив зовнішнього середовища на проблему (законодавче та нормативне поле, вплив політичних та соціально-економічних чинників і т.п.) аналізується з метою визначення небезпек, які можуть поглиблювати проблему, і додаткових можливостей, які можуть сприяти її вирішенню. Внутрішнє середовище організації, яка зіткнулася з проблемою (послуги чи продукт, структура, інформаційне забезпечення та зв'язки з громадськістю, система документообігу, фінанси та інше), аналізується для визначення її сильних та слабких сторін, які, відповідно, допомагають чи заважають вирішенню проблеми.

Поглиблені маркетингові дослідження автора можуть проводитися на підставі збору і вивчення бібліотечної (вторинної) інформації шляхом аналізу конкретних нормативних актів, положень, інструкцій, результатів власних досліджень. Автором можуть використовуватися «польові» дослідження з метою отримання первинної інформації по проблемі (опитування, інтерв'ю, спостереження, моделювання, ринкові дослідження, співставлення, порівняння і т. і.). У такому випадку необхідно описати методику дослідження, розробити анкету, провести збір даних та їх опрацювання. Отримані в результаті “польових” досліджень дані, результати, висновки щодо шляхів вдосконалення ситуації використовуються в подальшому.

Слід чітко розмежувати джерела походження використаної при аналізі інформації: запозичена з літератури, одержана з документів організації, дані здобуті шляхом власних спостережень, експериментів, розрахунків, опитувань.

В третьому розділі - проектно-результатній частині роботи (20-25 с.) на підставі проведеного аналізу і виконаних досліджень обгрунтовується напрямок розробки чи пропозиції студента, спрямовані на досягнення мети, поставленої у вступі і викладається їх зміст з необхідною аргументацією, розрахунками, схемами тощо. Структурно вміщує 3-4 підрозділи.

Характер і зміст заходів, що пропонуються для вирішення проблеми, повинні бути актуальними, реальними і логічно пов’язаними з аналізом статистичних та фактичних матеріалів, проведеним у другому розділі роботи та використанням зарубіжного досвіду при розробці рекомендацій.

Невід’ємною складовою обґрунтування запропонованих студентом заходів має бути розрахунок їх економічної ефективності.

За результати розрахунків та зроблені на цій основі висновки відповідальність несе студент - автор дипломної роботи.

Однією з ознак високої якості дипломної роботи є застосування економіко-математичних методів та комп’ютерних технологій як у процесі аналізу, так і при обґрунтуванні запропонованих заходів.

Треба приділяти увагу логічному зв’язку розділів основної частини, зокрема, використанню результатів аналізу і досліджень у розробках і пропозиціях. Наприкінці кожного розділу основної частини роботи бажано формулювати локальні висновки. Остаточна структура основної частини роботи значною мірою залежить від специфіки досліджуваної теми і може відрізнятися від даних рекомендацій.

6. Висновки є завершальною частиною дипломної роботи. Він містить переконливі узагальнення зроблених оцінок і висновків з аналізу, виявлені проблеми і недоліки у діяльності організації за обраною темою, пропозиції автора та розрахунок їх економічної ефективності. Ознайомлення з текстом висновків має сформувати у читача уявлення про ступінь реалізації автором диплом­ної роботи поставленої мети і завдань: важливість, значимість і актуальність проблеми, яким чином вона вивчалася і аналізувалася у минулому та слухачем, що показав аналіз, які додаткові дослідження були зроблені, чому для вирішення проблеми були обрані саме таки шляхи, що конкретно розроблено у роботі і що і кому пропонується, можливе практичне застосування результатів дослідження, які шляхи подальшого вирішення проблеми. Обсяг висновків – 5-7 с.

7. Список використаних джерел. Включає складений за чинними правилами перелік використаних джерел (додаток Е).

8. Додатки. Додаток необхідно поміщати окремою сторінкою «Додатки». У додатках вміщують матеріал, який: є вихідним необхідним для повноти підтвердження достовірності інформації роботи, але включення його до основної частини роботи може змінити логічне та впорядковане уявлення про роботу; не може бути послідовно розміщений в основній частині роботи через великий обсяг або способи відтворення; може бути вилучений для широкого кола читачів, але є необхідним для фахівців. Матеріал повинен бути поданий не менше ніж на 5-7 листках формату А4 та виконаний за допомогою комп’ютера, чорнилом, тушшю або пастою чорного кольору на білому непрозорому папері згідно з правилами оформлення ілюстрацій дипломної роботи. У верхньому правому куті кожного листка треба вказати його номер (Додаток А, Додаток Б). У додаток, при необхідності, можна включити допоміжний матеріал, наприклад: проміжні математичні доведення, формули, рівняння та розрахунки; таблиці додаткових цифрових даних; протоколи і акти випробувань, впровадження; опис нових програм, які використовувались при проведенні експериментів та розрахунків; інструкції, методики, опис алгоритмів і програм реалізації на комп'ютерах створених методів; текст розроблених програм; ілюстрації допоміжного характеру; роздатковий перелік джерел, на які не було посилань у роботі, але які можуть викликати інтерес.

ІV. Економічне обґрунтування пропозицій 

Обов’язковим в дипломній роботі є наявність обґрунтування економічних результатів пропонованих заходів (проектних рішень). Зазвичай, цьому питанню присвячується останній підрозділ третього розділу (проектно-рекомендаційного розділу). При цьому необхідно:

- визначити і навести характеристику виду ефекту, який очікується від

розробки (економічний, соціальний, екологічний тощо);

- розрахувати та описати кількісно-вартісні або якісні показники ефективності зазначених пропозицій.

Поняття «економічна ефективність» характеризує відношення одержаного економічного ефекту до витрат чинників, що зумовили його обсяг з використанням ресурсів визначеної вартості. У цьому разі невід'ємна частина економічної ефективності - економічний ефект, який являє собою різницю між результатами економічної діяльності у вартісному вираженні та витратами на цю діяльність. Його виміряють різницею між грошовими доходами від діяльності та грошовими витратами на неї.

Цей підрозділ є одним із найважливіших і повинен виконуватися студентом у тісній співпраці з керівником, оскільки в кожному випадку можуть бути застосовані оригінальні методичні підходи до оцінки кінцевих результатів проектних рішень. Вид проектного рішення зумовлює необхідність вибору відповідного методу оцінки ефективності його проектування, що визначається змістовною сутністю самого заходу або його елементів, яка є похідною об’єкту, предмету дослідження та проектування, а саме:

- оцінка ефективності управлінських рішень. Для робіт, в яких розробляються маркетингові управлінські рішення, економічне обґрунтування може полягати у визначенні складових, етапів, процесів, алгоритмів, загальної технології здійснення маркетингової управлінської діяльності на усіх рівнях і щаблях діяльності підприємства. Загалом слід виходити з того, що кожна методика прийняття якогось маркетингового рішення повинна містити перелік рішень, які можуть прийматися за цією методикою. Від самої методики залежить і ступінь конкретизації цих рішень.

- оцінка ефективності науково-дослідних рішень. Для дипломних робіт, в яких розглядаються та обґрунтовуються рішення науково-дослідницького характеру у формі звіту, класифікації, методики, інструкції, іншого нормативного документа, доцільно скласти кошторис витрат на розробку рішення з використанням сіткових методів та визначити коефіцієнти науково-технічної ефективності цього виду проектних рішень. У загальному випадку результатом науково-дослідної роботи (НДР) є досягнення наукового, науково-технічного, економічного або соціального ефекту. Очікуваний економічний ефект має прогнозний характер і відображає так званий економічний потенціал НДР, якого досягають за умов реалізації у виробництві результатів досліджень. Соціальний ефект проявляється в покращанні умов праці, підвищенні екологічних характеристик, розвитку охорони здоров’я людей, культури, науки, освіти тощо.

- оцінка ефективності окремих маркетингових заходів, програми маркетингу чи комплексу маркетингу. Для робіт в яких пропонується реалізація чи вдосконалення окремих маркетингових заходів, маркетингових програм чи комплексу маркетингу здійснюється розрахунок економічної доцільності здійснення таких заходів чи програм, заснований на порівняльній оцінці витрат і результатів, ефективності використання ресурсів, а також строку окупності вкладень. Для обґрунтування доцільності здійснення пропозицій необхідно визначити ресурси, необхідні для реалізації маркетингових заходів, джерела фінансування та провести техніко-економічний аналіз (розрахунок показників прибутковості, рентабельності, чатки ринку підприємства, вартості активів), розрахувати конкретні показники ефективності відповідно до специфіки тематики (ефективність рекламних заходів, стимулювання збуту, гармонійність та прибутковість асортименту тощо).

V. Оформлення дипломної роботи 

1. Загальні правила. Робота повинна бути надрукованою за допомогою комп'ютера на одній стороні аркуша білого паперу формату А4 (210*297 мм), через 1,5 інтервали, 14 кеглем, шрифтом Times New Roman. Весь матеріал (текст, таблиці і малюнки) повинні бути зроблені у текстовому редакторі Word. Під час виконання роботи необхідно дотримуватись шрифту з масштабом 100%, і звичайним інтервалом, а також кольору тексту «авто» впродовж усієї роботи. Окремі слова, формули, знаки, які вписують чорнилом, тушшю, пастою у надрукований текст мають бути чорного кольору, при цьому щільність вписаного тексту має максимально наближуватись до щільності основного тексту. Текст роботи друкують, дотримуючись таких розмірів полів: верхній і нижній – 2 см, лівий – 3 см, правий - 1,5 см.

Абзацний відступ повинен бути однаковим упродовж усього тексту роботи і дорівнювати 1,25 см. Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) і подальшим чи попереднім текстом має бути один інтервал. Не допускається розміщувати назву розділу, підрозділу, а також пункту й підпункту у нижній частині сторінки, якщо після неї розміщено тільки один рядок тексту. Не має бути великих пустих проміжків у верхній і нижній частині аркушу. Текст основної частини роботи поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти. Структурні елементи: «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ», «ВСТУП», «ВИСНОВКИ» та «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ» не нумерують, а їх назви правлять за заголовки.

Розділи та підрозділи роботи повинні мати заголовки. Пункти та підпункти можуть мати заголовки. Заголовки структурних частин роботи і заголовки розділів слід розташовувати посередині рядка та друкувати великими літерами, полу жирним шрифтом, без крапки у кінці, не підкреслюючи. Заголовки підрозділів, пунктів і підпунктів роботи слід починати з абзацного відступу і друкувати малими літерами (крім першої великої) полужирним шрифтом, не підкреслюючи, без крапки у кінці. Перенесення слів у заголовку розділу не допускається. Якщо заголовок складається з двох і більше речень, їх розділяють крапкою.

Новий розділ та кожну структурну частину треба починати з нової сторінки. Назви установ, організацій, фірм, програмних засобів, прізвища, та інші власні назви у тексті роботи наводять мовою оригіналу. Допускається транслітерувати власні назви й наводити назви організацій у перекладі на мову роботи, додаючи (при першій згадці) оригінальну назву.

2. Перелік умовних позначень, символів, одиниць скорочень і термінів. Перелік повинен розташовуватись двома колонками. Ліворуч в абетковому порядку наводять умовні позначення, символи, одиниці скорочення і терміни, праворуч - їх детальну розшифровку.

3. Нумерація сторінок роботи. Сторінки роботи слід нумерувати арабськими цифрами без знака №, додержуючись наскрізної нумерації впродовж усього тексту роботи. Титульний аркуш (перша сторінка роботи) включають до загальної нумерації сторінок роботи, але на ньому номер сторінки не проставляють, на наступних сторінках номер сторінки проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки у кінці. Такі структурні частини, як зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використаних джерел не мають порядкового номера. Звертаємо увагу на те, що всі аркуші, на яких розміщені згадані структурні частини роботи, нумерують звичайним чином. Не нумерують лише їх заголовки, тобто не можна друкувати: «1. ВСТУП» або «Розділ 6. ВИСНОВКИ».

4. Нумерація розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів. Розділи, підрозділи, пункти, підпункти роботи слід нумерувати арабськими цифрами. Розділи повинні мати порядкову нумерацію у межах викладення суті роботи, їх позначають арабськими цифрами без крапки, наприклад: 1, 2 і т. д. Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію у межах кожного розділу. Номер підрозділу складають із номера розділу та порядкового номера підрозділу, відокремлених крапкою; після номера підрозділу крапку не ставлять, наприклад: 2.3 (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж порядку йде заголовок підрозділу. Пункти повинні мати порядкову нумерацію у межах кожного підрозділу. Номер пункту складають із номера розділу, порядкового номера підрозділу та порядкового номера пункту, відокремлених крапкою. Після номера пункту крапку не ставлять, наприклад: 1.1.1, 1.1.2 і т. д. Потім у тому ж порядку йде заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка. Номер підпункту складається з номера розділу, порядкового номера підрозділу, порядкового номера пункту і порядкового номера підпункту, відокремлених крапкою. Після номера підпункту крапку не ставлять, наприклад: 1.1.1.1, 1.1.1.2 і т. д. Якщо розділ або підрозділ складається з одного пункту, або пункт складається з одного підпункту, його нумерують. Якщо текст поділяють тільки на пункти, їх слід нумерувати, за винятком додатків, порядковими номерами.

5. Наведення переліків. Переліки, за потреби, можуть бути наведені всередині пунктів або підпунктів. Перед переліком ставлять двокрапку. Перед кожною позицією переліку слід ставити малу літеру української абетки з дужкою, або, не нумеруючи - дефіс (-) це, так званий, перший рівень деталізації. Для подальшої деталізації переліку слід використовувати арабські цифри з дужкою (другий рівень деталізації). Переліки першого рівня деталізації друкують малими літерами з абзацного відступу, другого - з відступом відносно місця розташування переліків першого рівня.

Приклад оформлення простого переліку

Стратегічну спрямованість ефективної збутової діяльності забезпечують наступні чинники [12, с. 115]:

- посилення маркетингової орієнтації підприємства;

- систематичне виявлення збутових ризиків і маркетингових можливостей підприємства у сфері збуту;

- забезпечення ефективної довгострокової маркетингової взаємодії підприємства з покупцями та бізнес-суб'єктами;

- впровадження і коректування стратегічних цілей;

- розробка оптимальних збутових стратегій підприємства.

Приклад оформлення складного переліку:

Маркетинговий аудит складається, на нашу думку, з шести основних етапів:

1. Попередня підготовка:

а) перший контакт із вищим керівництвом підприємства з метою розробки угоди щодо цілей, діапазону, глибини, джерел інформації, виду кінцевого звіту, терміну проведення аудиту (обговорення напрямків, які замовник хотів би змінити на підприємстві, та яким чином аудитор може йому в цьому допомогти; — тобто попередній діагноз проблеми);

б) розробку завдання — плану на основі попереднього аналізу проблеми (передбачається підготовка маркетингового аудиту з визначенням конкретних осіб, які мають бути опитані, час і місце співбесід та ін.);

в) переговори й укладання контракту на консультативну допомогу.

2. Діагностичне обстеження і т. д.

6. Формулювання приміток. Примітки вміщують у роботі за необхідності пояснення змісту тексту, таблиці або ілюстрації. Їх розташовують безпосередньо після тексту, таблиці, ілюстрації, яких вони стосуються. Одну примітку не нумерують. Слово «Примітка» друкують з великої літери з абзацного відступу, не підкреслюють, після слова «Примітка» ставлять крапку і з великої літери у тому ж рядку подають текст примітки, наприклад:

Примітка. Тут можна подати необхідні пояснення. Декілька приміток нумерують послідовно арабськими цифрами з крапкою. В такому разі після слова «Примітка» ставлять двокрапку і у наступному рядку з абзацу після номера примітки з великої літери подають текст примітки, наприклад:

Примітка:

1. Текст першої примітки

2. Текст другої примітки.

7. Загальні правила цитування та посилання на різні елементи.

Текст роботи може включати:

- посилання, відзначені лапками та індексом посилання на джерело з точними вихідними даними;

- посилання, переказані власними словами автора роботи (без лапок), але проіндексовані також, з точним вказанням джерела.

Цитування повинно бути повним, допускається пропуск слів, речень, абзаців без перекручення авторського тексту. Випущений текст позначається трьома крапками. Розділовий знак, який стояв перед пропущеним знаком, не зберігається. Кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело. При непрямому цитуванні (переказі) слід бути гранично точним у викладанні думок автора і давати відповідні посилання на джерело.

Посилання у тексті роботи на джерело слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад: «... у працях [1-3] ...». Якщо використовують відомості, матеріали з джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дано посилання в роботі. Рекомендується в основному тексті давати посилання на особисті наукові праці (якщо вони є). При посиланнях на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, додатки зазначають їх номери. При цьому слід писати: «... у розділі 3 ...», «... дивись 2.3 ...», «... відповідно до 1.2.3 ...».

Посилання на формули та рівняння роботи вказують порядковим номером формули чи рівняння у круглих дужках, наприклад: «... за формулою (2.1) ..».

За необхідності посилання на ілюстрації роботи вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад: «... на рис. 1.2 ...» або зворот типу: «... як це показано на рис. 1.2». На всі таблиці роботи повинні бути посилання у тексті, при цьому слово «таблиця» у тексті пишуть повністю наприклад: «... у таблиці 1.2 ...». При повторному посиланні на таблиці та ілюстрації потрібно вказувати скорочено слово «дивись», наприклад: «... див. таблицю 1.3 ...» чи «...див. рисунок 1.2 ...».

8. Розміщення ілюстрацій. Ілюстрації (блок-схеми, схеми, графіки, діаграми, фотознімки, рисунки) разом з їх назвами слід розміщувати у роботі безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. На всі ілюстрації мають бути посилання у роботі. Ілюстрації, розміщені на окремих сторінках роботи, включають до загальної нумерації сторінок роботи. Рисунок або схему, розміри яких більше формату А4, враховують як одну сторінку. Листи більшого формату розміщують у кінці роботи після висновків чи рекомендацій (якщо вони є) у тому порядку, в якому вони згадуються у тексті. Рисунки, графіки, схеми, блок-схеми, діаграми, розміщені у роботі, мають відповідати вимогам стандартів «Единой системы программной документации». Ілюстрації нумерують арабськими цифрами без знаку № порядковою нумерацією у межах розділу, за винятком ілюстрацій, наведених у додатках. Номер ілюстрації складають з номера розділу та порядкового номера ілюстрації у цьому розділі, відокремлених крапкою. Наприклад: «... Рисунок 1.2 ...» - другий рисунок першого розділу. Назва ілюстрації може бути під нею, після слова «Рисунок» та номера, наприклад: «Рисунок 3.2 - Схема передачі інформації». Якщо ілюстрації створені не автором роботи, необхідно при поданні їх у роботі дотримуватись вимог чинного законодавства про авторські права.

9. Оформлення таблиць. Цифровий матеріал, зазвичай, оформлюють у вигляді таблиць, які слід розташовувати безпосередньо після тексту, у якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці. З нового рядка пишуть слово «Таблиця» з великої літери, після чого вказують порядковий номер. Таблиці нумерують арабськими цифрами порядковою нумерацією у межах розділу, за винятком таблиць, наведених у додатках. Номер таблиці складають з номера розділу та порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою, наприклад: «...Таблиця 1.2 ...» - друга таблиця першого розділу. Якщо у роботі одна таблиця, її нумерують згідно з вимогами (див. додаток Ж). Таблиця може мати заголовок, який друкують малими літерами (крім першої великої) і вміщують над таблицею після її номера. Назва має бути стислою та відбивати зміст таблиці. Таблицю з великою кількістю рядків необхідно переносити на наступну сторінку. При поділі таблиці на частини допускається її головку або боковик заміняти відповідно номерами граф чи рядків, нумеруючи їх арабськими цифрами у першій частині таблиці. Слово «Таблиця 1.2» та її назву вказують один раз зліва над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть: «Продовження таблиці 1.2» із зазначенням номера таблиці. Заголовки граф таблиці починають з великої літери, а підзаголовки - з малої, якщо вони складають одне речення з заголовком. Підзаголовки, що мають самостійне значення, пишуть з великої літери. У кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки і підзаголовки граф вказують в однині. Слово, що повторюється в якійсь графі, можна заміняти лапками, два та більше слів при першому повторенні заміняють словом «Те ж», а далі - лапками. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк. На всі таблиці повинні бути посилання у тексті роботи.

10. Написання формул та рівнянь. Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання у наступному тексті. Формули та рівняння розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині сторінки. Формули та рівняння у роботі (за винятком формул та рівнянь, наведених у додатках) нумерують порядковою нумерацією арабськими цифрами у межах розділу. Номер формули або рівняння складають з номера розділу та порядкового номера формули або рівняння, відокремлених крапкою. Номер формули або рівняння зазначають на рівні формули або рівняння у круглих дужках у крайньому правому положенні на рядку, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу). Номер, який не вміщується у рядку з формулою, переносять у наступний нижче формули. Номер формули при її перенесенні вміщують на рівні останнього рядка. Якщо формула знаходиться у рамці, то номер такої формули записують зовні рамки з правого боку навпроти основного рядка формули. Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули. Номер групи формул, розміщених на окремих рядках і об'єднаних фігурною дужкою (парантезом), ставиться справа від вістря парантеза, яке знаходиться в середині групи формул і звернене в сторону номера. Формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації. Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації: а) у тексті перед формулою є узагальнююче слово; б) цього вимагає побудова тексту, що передує формулі. Розділовими знаками між формулами, котрі йдуть одна за одною і не відокремлені текстом, можуть бути кома або крапка з комою безпосередньо за формулою до її номера. Розділові знаки між формулами при парантезі ставлять всередині парантеза. Після таких громіздких математичних виразів, як визначники і матриці, можна розділові знаки не ставити.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули чи рівняння, слід наводити безпосередньо під формулою у тій послідовності, в якій вони наведені у формулі чи рівнянні. Пояснення значення кожного символу та числового коефіцієнта можна давати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають з абзацу словом «де» без двокрапки.

11. Оформлення списку використаних джерел. При написанні дипломної роботи студент повинен давати посилання на джерела, матеріали з яких наводяться в роботі або на ідеях і висновках яких розробляються проблеми, завдання, питання, вивченню яких присвячена дипломна робота. Такі посилання надають можливість відшукати документи і перевірити достовірність відомостей щодо цитування документа, надають необхідну інформацію та допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тому випадку, коли в них є матеріал, що не включений до останнього видання.

Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дано посилання в дипломній роботі.

Посилання дають одразу після закінчення цитати у квадратних дужках, де вказується порядковий номер джерела у списку літератури та відповідна сторінка джерела.

Необхідно вказати в списку використаних джерел документацію від підприємства – об’єкту дослідження (фінансови звіти, довідки та інші інформаційні дані).

Приклад оформлення посилань на джерела інформації:

Для аналізу макросередовища в країнах зі слаборозвиненою економікою або економікою в перехідні періоди застосовують PEST-аналіз [5, с. 79].

Посилання на літературу робляться відповідно до прийнятих стандартів. Рекомендується і посилання у вигляді підстрочної примітки застосовувати у разі використання прямих цитат інших авторів. Зокрема, потрібну інформацію щодо згаданих вимог можна одержати із таких стандартів:

• ДСТУ 3008-95 Документація, звіти у сфері науки і техніки;

• ДСТУ 3582-97 «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила».

• ДСТУ 7.1:2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання».

Послідовність подання літератури в списку використаних джерел (додаток Е):

1) Закони України;

2) інструкції та нормативні акти міністерств і відомств;

3) наукова, навчально-методична, спеціальна література та періодичні видання, видані українською або російською мовами;

4) наукова, навчально-методична, спеціальна література, видана іноземними мовами.

12. Розташування додатків. Додатки слід оформлювати як продовження роботи на його наступних сторінках, розташовуючи додатки в порядку появи посилань на них у тексті роботи. Кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додатки повинні мати спільну з рештою звіту наскрізну нумерацію сторінок. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої повинно бути надруковане слово «Додаток» і велика літера, що позначає додаток. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад: «Додаток А», «Додаток Б» і т. д. Текст додатка за необхідності можна розділити на підрозділи, пункти та підпункти, які слід нумерувати арабськими цифрами у межах кожного додатку. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатку (літеру) і крапку, наприклад: «А.2» (другий розділ додатку А), «Г3.1» (підрозділ 3.1 додатку Г) і т. д. Ілюстрації, таблиці, формули та рівняння, розміщені у тексті додатку, слід нумерувати арабськими цифрами у межах кожного додатка, наприклад: «Рисунок Г.2» - другий рисунок додатку Г; «Таблиця А.2» - друга таблиця додатку А, «формула (А.1)» - перша формула додатку А. В посиланнях у тексті додатку на ілюстрації, таблиці, формули, рівняння рекомендується писати: «... на рисунку А.2 ...», «... у таблиці А.1 ...», «... за формулою (А.3) ...». Переліки, примітки у тексті додатку оформлюють і нумерують як і в основній частині. Джерела, що цитують тільки у додатках, повинні розглядатись незалежно від тих, які цитують в основній частині роботи, і повинні бути перелічені наприкінці кожного додатку в переліку посилань (Список використаних джерел). Форма цитування, правила складання переліку посилань повинні бути аналогічними прийнятим в основній частині роботи.

13. Резюме. Обов’язкловою складовою дипломної роботи магістра є резюме складено на 2 мовах: українською та англійською. Резюме пишеться на 1-3 сторінки імає достатньо ґрунтовно розкривати зміст дипломної роботи. Воно складається із загальної характеристики дипломної роботи, інформації щодо її структури (кількості розділів, підрозділів), кількості додатків, ілюстрацій, таблиць, використаних джерел, її обсягу в сторінках.

Резюме завершується комплексом ключових сліва (надрукованими великими літерами в називному відмінку в рядок через кому), які чітко корелюють з основним змістом дипломної роботи. Загальна кількість клювих слів – не більше 10-ти.

Резюме додається окремо до дипломної роботи (укр. і англ. мовою) в окремому файлі. Приклад структури резюме подано в додатку З.

Додаток Д.

Зразок оформлення змісту 

Зміст 

ВСТУП.. 3

РОЗДІЛ І. МАРКЕТИНГОВІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА В РИНКОВИХ УМОВАХ   6

1.1 Маркетинг, як складова функція управління підприємством.. 6

1.2 Організація маркетингової діяльності на підприємстві 14

1.3 Сутнісні характеристики страхового маркетингу. 21

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ МАРКЕТИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ГАЛАКТИКА»  30

2.1. Загальна характеристика діяльності ЗАТ «СК «Галактика». 30

2.2. Комплексне обстеження фінансово-господарської діяльності підприємства. 38

2.3. Аналіз маркетингової діяльності ЗАТ «СК «Галактика». 49

2.4. Дослідження сучасного стану страхового ринку в Україні 60

РОЗДІЛ ІІІ. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ЗАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ГАЛАКТИКА» НА ЗАСАДАХ МАРКЕТИНГУ.. 73

3.1. Стратегічні напрямки розвитку ЗАТ «Страхова компанія «Галактика». 73

3.2. Посилення конкурентної позиції ЗАТ «Страхова компанія «Галактика» на страховому ринку України  82

3.3. Економічне обгрунтування пропозицій для ЗАТ «Страхова компанія «Галактика» 90 

ВИСНОВКИ.. 93

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 96

ДОДАТКИ.. 99

Додаток Е.

Приклад оформлення літератури 

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!