м. Харків 2013

Методичні вказівки по виконанню, оформленню та захисту курсових робіт з кримінального права України (Загальна частина). Розроблені кафедрою кримінального права та адміністративного права Харківського економіко-правового університету. 

Загальні методичні рекомендації по написанню курсової роботи

В процесі вивчення курсу «Кримінальне право України» навчальним планом Харківського економіко-правового університету передбачено виконання та захист студентами курсової роботи.

Курсова робота повинна бути виконана, оформлена та захищена з такими методичними вимогами: 

1. Призначення курсової роботи

1.1. Курсова робота призначена для формування у студентів навичок до самостійного наукового процесу, підняття їх теоретичного та професійного рівня, кращого засвоєння курсу «Кримінальне право України» та іншого навчального матеріалу .

1.2. Під час написання курсової роботи необхідно показати уміння працювати з літературою, аналізувати кримінально-правові джерела та правозастосовчу практику, робити обґрунтовані висновки.

1.3. Курсова робота повинна бути самостійним та творчим науковим дослідженням, що дає уявлення про певну, зазначену в її назві кримінально-правову проблему, та свідчити про глибокі знання автора в цій галузі. 

2. Вибір теми курсової роботи

2.1. Тема курсової роботи обирається студентами на власний розсуд на підставі затвердженого кафедрою приблизного переліку тем курсових робіт з Особливої частини кримінального права України.

2.2. Обрана тема курсової роботи може бути уточнена викладачем, а в окремих випадках студент може самостійно сформулювати та запропонувати тему, якщо її немає в приблизному переліку. Але в цьому випадку він повинен обов’язково узгодити її з викладачем - науковим керівником, призначеним для кожної учбової групи, та отримати на це його згоду.

2.3. Після вибору та реєстрації теми курсової роботи студент повинен уважно ознайомитися з методичними рекомендаціями по її виконанню, приблизним планом роботи і списком рекомендованої літератури, і лише після цього приступити до її виконання.

3. Підготовка курсової роботи

3.1. Зміст курсової роботи повинен відповідати обраній темі та складеному плану.

Враховуючи те, що курсова робота з особливої частини кримінального права полягає у розгляді та вивченні окремих складів злочинів, основний текст повинен складатися з обов’язковим розглядом настуних питань:

- аналіз об’єкту злочинного посягання. При наявності предмету у складі злочину поряд з об’єктом необхідно розглянути й предмет злочину;

- аналіз об’єктивної сторони з урахуванням відповідних ознак притаманних конкретному складу злочину – суспільно-небезпечне діяння, суспільно-небезпечні наслідки, причинний зв'язок, місце, час, спосіб, обстановка, засіб та знаряддя вчинення злочину;

- аналіз суб’єкту злочину з урахуванням загальних та, при наявності, його спеціальних ознак;

- аналіз суб’єктивної сторони складу злочину;

- аналіз кваліфікуючих ознак складу злочину.

Крім обов’язкового аналізу складу злочину основний текст курсової роботи може бути доповнений розглядом й інших кримінально-правових питань за даною темою на розсуд студента, зокрема, історико-правовий або порівняльно-правовий аналіз законодавства, проблемні питання правозастосовної практики, окремі проблеми кваліфікації та питання відмежуванняя розглядуваного злочинного діяння від суміжних злочинів.

Таким чином, план кожної курсової роботи повинен мати наступну структуру:

а) план;

б) вступ, в якому обґрунтовується актуальність та значення теми, говориться про стан розробки обраної проблеми, проблеми, які будуть розглянуті в роботі;

в) основний текст, що складається з наступних розділів (при необхідності поділених на підрозділи):

- об’єкт відповідного злочинного посягання;

- об’єктивна сторона;

- суб’єкт злочину;

- суб’єктивна сторона;

- кваліфікуючи ознаки складу злочину.

г) висновки, що випливають з розгляду теми;

д) список використаних джерел.

3.2. При написанні курсової роботи необхідно використовувати такі джерела:

а) нормативні акти;

б) спеціальну наукову літературу;

в) публікації у періодичних виданнях;

г) матеріали опублікованої та неопублікованої юридичної (в тому числі і судової) практики;

г) інші джерела, необхідні в силу специфіки теми.

До кожної теми курсової роботи студенту пропонується приблизний перелік літератури як загального характеру так і літератури, що безпосередньо стосується обраної теми. Додатково може бути запропоновано нормативні акти, які необхідні для поглибленого вивчення матеріалу.

Необхідно враховувати, що запропонований перелік літератури має оглядовий та рекомендаційний характер і студенту при виконанні курсової роботи слід уважно знайомитись з новими науковими роботами за даною темою та відповідною сучасною нормативною базою.

3.3. Перед початком безпосереднього написання курсової роботи, студент повинен уважно вивчити всі рекомендовані до теми джерела. При цьому доцільно робити виписки з нормативних актів, книг, статей, інших джерел, помічаючи в чернетці ті сторінки та видання, що найбільш важливі при висвітленні відповідних питань теми курсової роботи.

3.4. Написання курсової роботи - це систематизований та такий, що відповідає її плану грамотний та самостійний виклад студентом основних відомостей з теми, що відображає його розуміння певних наукових проблем кримінального права.

3.5. Посилання при використанні літературних та інших нормативних матеріалів студент обов’язково повинен давати відповідні посилання на ці джерела в суворій відповідності до встановлених правил (стандартів). Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з'ясувати його зміст, мову тексту, обсяг.

Запозичення тексту з чужих літературних та наукових творів без відповідного посилання на них забороняється. Відсутність посилань на використану літературу та запозичення тексту з чужих літературних творів без посилання на них тягне за собою безумовне повернення роботи для повторного виконання.

4. Обсяг курсової роботи та її оформлення

4.1. На кафедрі кримінального права та адміністративного права є зразки курсових робіт. Курсант має право ознайомитись з цими зразками при оформленні своєї курсової роботи.

Орієнтовний обсяг курсової роботи - 20-30 рукописних або друкованих сторінок формату А-4. Текст повинен міститись лише на одній сторінці листа, з полями на лівому боці не менше 20 мм. Комп'ютерний варіант повинен бути якісним, придатним до читання. Текс виконується грамотно, з одного боку аркуша білого паперу формату, 28—30 рядків на сторінці (14 шрифт, 1,5 інтервал). Текст необхідно виконувати, залишаючи береги таких розмірів: лівий – 25—30 мм; правий - 10—15 мм; верхній та нижній - 20—25 мм. Виконання роботи на ксероксі не допускається. Роботи виконані на ксероксі безумовно повертаються для повторного виконання.

4.2. Будь-які скорочення слів, понять у викладі роботи (в заголовках, підзаголовках, плані, тексті, зносках на джерела та ін.), крім загальноприйнятих (наприклад, КК, КПК, ст.) неприпустимі. Надання курсової роботи, викладеної з помилками, неграмотно, брудно, без полів чи з неприпустимими скороченнями слів тягне за собою безумовне її повернення для повторного виконання.

4.3. В курсовій роботі повинен бути титульний лист, на якому зазначається:

а) найменування Університету;

б) найменування кафедри;

в) повне та точне найменування теми курсової роботи;

г) прізвище та ініціали студента, курс, коледж, факультет та номер його учбової групи;

є) місце (місто) та рік виконання роботи.

4.4. Сторінки курсової роботи необхідно пронумерувати у верхній частині сторінки. Нумерація сторінок повинна бути суцільною по всій роботі. Першою сторінкою є титульний лист. Вступ, висновок, кожний розділ, а у випадку поділу роботи на підрозділи – кожний підрозділ, а також список використаного нормативного матеріалу та літератури починається з нової сторінки. Підзаголовки відтворюються лише в тексті.

4.5. Список нормативного матеріалу та літератури (джерела) зазначається лише в певній послідовності:

а) нормативний матеріал;

б) спеціальна наукова література;

в) матеріали юридичної практики;

г) інші джерела.

4.6. Курсова робота повинна бути підписана автором на останній сторінці після списку використаного нормативного матеріалу та літератури. Тут же треба зазначити дату (число, місяць та рік фактичної здачі роботи для реєстрації).

5. Строки здачі та захисту роботи

5.1. Курсова робота представляється та здається студентами не пізніше як за місяць до дня захисту, а студентами - заочниками методисту факультету не пізніше як за місць до початку екзаменаційної сесії.

5.2. Курсова робота, що надійшла на кафедру, реєструється та передається на рецензування науковому керівникові, а в окремих випадках, за вказівкою завідуючого кафедри, іншому викладачеві кафедри. Він знайомиться з роботою, визначає її науковий рівень, дотримання вимог до оформлення, дає письмовий відгук на курсову роботу та допускає її до захисту або повертає її для доопрацювання та усунення недоліків.

5.3. Критеріями оцінки курсової роботи є:

а) ступінь розробки теми;

б) повнота охоплення літератури стосовно теми;

в) використання спеціальної літератури, нормативних актів, юридичної  практики (у тому числі практики судів та слідчих органів);

г) творчий підхід до написання курсової роботи;

д) правильність та наукова обґрунтованість висновків;

є) стиль викладання, його самостійність;

ж) додержання даних методичних рекомендацій;

5.5. Захист курсової роботи здійснюється відповідно до розкладу. Для підготовки студента до захисту, йому напередодні видається відрецензована курсова робота.

5.6. Захист курсової роботи здійснюється комісією в складі наукового керівника (викладача) і іншого викладача кафедри.

Процедура захисту курсової роботи полягає у наступному: попередньо ознайомившись з письмовим відгуком на роботу, автор дає усні пояснення по суті критичних зауважень рецензента по роботі, відповідає на запитання наукового керівника (викладача) та інших присутніх на захисті осіб, обґрунтовує свої висновки додатковими аргументами.

5.7. Під час оцінювання курсової роботи враховується як її зміст, так і результати захисту. Комісія визначає оцінку роботи та захисту курсової роботи за відповідною шкалою.

5.8. Студенти, які не здали курсові роботи чи не з’явились на їх захист в призначений термін, або отримали на захисті незадовільну оцінку, вважаються такими, що не виконали навчального плану.

5.9. Консультації з усіх інших питань, пов’язаних з виконанням курсової роботи, можно отримати на кафедрі кримінального права та адміністративного права.

6. До захисту не допускаються, а повертаються студенту для повторного виконання курсові роботи у випадках:

6.1. Надання курсової роботи, викладеної неграмотно, брудно, без полів, нерозбірливим для читання почерком, чи з неприпустимими скороченнями слів, виконана шляхом ксерокопіювання.

6.2. Курсовоа робота виконана на основі застарілого (відміненого, зміненого) кримінального законодавства, або законодавства інших держав;

6.3. При виконанні Курсової роботи використаний лише науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України або навчальний посібник чи підручник;

6.4. Робота виконана без урахування постанов Пленуму Верховного Суду України у питаннях, що розглядаються;

6.5. Відсутній вступ, висновки та посилання на використані джерела;

6.6. Курсова робота не відповідає вищезазначеним загальним вимогам, або виконана не самостійно.

ПРИБЛИЗНИЙ ПЕРЕЛІК ТЕМ КУРСОВИХ РОБІТ ТА МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ПО ЇХ ВИКОНАННЮ 

Тема 1: Умисне вбивство при обтяжуючих обставинах 

Література

1. Аниянц М.К. Ответственность за преступления против жизни. – М., 1964.

2. Бажанов М.И. Уголовная ответственность за преступления против личности. – К., 1977.

3. Баулін Ю.В. Особа під охороною кримінального закону // Вісник Академії правових наук україни. – 1997. – Вип. 2. – С. 185.

4. Борисов В.И., Куц В.Н. Преступления против жизни и здоровья: вопросы квалификации. – Х.: НПКФ «Консум», 1995.

5. Бородин С.В. Квалификация убийства по действующему законодательству. – М., 1966.

6. Бородин С.В. Квалификация преступлений против жизни. – М., 1977.

7. Гороховська О.В. Відповідальність за вбивство з необережності // Науковий вісник Юридичної академії МВС України. – Дніпропетровськ. – 2000. – Вип. 3 (4). – С. 78-84.

8. Гороховська О.В. Вбивство, вчинене через необережність: мотив та мета // Держава та регіон. Серія: Право. – 2001. - № 3. – С. 76-80.

9. Грищук В.К. Юридичний аналіз основного складу умисного вбивства за Кримінальним кодексом України 2001 року // Вісник Львівського національного університету ім. Івана Франка. – Серія юридична. – 2002. – Вип. 37. – С. 407-416.

10. Грищук В.К. Загальний, родовий та безпосередні основні об’єкти злочинів проти життя і здоров'я людини // Вісник Львівського національного університету ім. Івана Франка. – 2002. – Вип. 1 (16). – С. 77-89.

11. Євдокимов В.О. Питання кваліфікації умисних вбивств при обтяжуючих обставинах // Адвокат. – 1996. - № 3. – С. 19-24.

12. Загородников Н.И. Преступления против жизни по советскому уголовному праву. – М., 1961.

13. Загородников Н.И., Игнатов А.Н. Преступления против личности. – М.,1962.

14. Зуева Л.Е., Алексеева Л.Н. К вопросу о разграничении умышленного убийства и тяжкого телесного повреждения // Актуальні проблеми держави та права / Одеська національна юридична академія. – О. – 1996. – Вип. 3. – С. 165-168.

15. Кобзаренко П.В., Володарський В.Л. Логічні аспекти кваліфікації умисних вбивств за обтяжуючих обставин // Вісник Київського ун-ту. Юрид. науки. – 1995. Вип. 33/34. – С. 123-134.

16. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів проти особи та її власності. – К.: Юрінком, 1996.

17. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2002.

18. Короленко М.П. Об’єкт злочинів проти життя людини //Економіка. Фінанси. Право. – 2001. - № 4. – С. 29-31.

19. Короленко М.П. Умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. – 2000. - № 5. – С. 115-122.

20. Короленко М.П. Повторність в умисних вбивствах за обтяжуючих обставин // Держава і право / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Спілка юристів України. – К.: Юридична книга. – 2001. – Вип. 14. – С. 323-327.

21. Кузнецов А.В. Уголовное право и личность. – М., 1977.

22. Литвин О.П. Злочини проти життя: Навч. посібник. – К.: Вид-во Європейського університету, 2002.

23. Мамчур В. Проблеми визначення поняття вбивства в кримінальному праві України // Право України. – 1999. - № 3. – С. 71-73.

24. Навроцький В.О. Злочини проти особи: Лекції для студ. юрид. фак. ЛДУ ім. І.Франка. – Л., 1997.

25. Пилипчик П.П. Питання кваліфікації умисного вбивства за обтяжуючих обставин // Держава і право / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Спілка юристів України. – К.: Юридична книга. – 2002. – Вип. 15. – С. 372-380.

26. Побегайло Э.Ф. Умышленные убийства и борьба с ними. – Воронеж, 1965.

27. Саінчин О.С. Особливості кваліфікації вбивств та інших злочинів, пов’язаних із позбавленням життя людини (Кримінально-правовий аналіз) // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. – 2002. – Вип. 2 (17). – С. 54-58.

28. Сарыев Б. Ответственность за преступления против жизни и здоровья. – Ашхабад, 1973.

29. Смирнов Е. А. Особо опасные преступления (Вопросы квалификации в связи с применением уголовно-правовой нормы). – К., 1974.

30. Сташис В.В., Бажанов М.И. Личность под охраной уголовного закона. – Симферополь: Таврида, 1996.

31. Сташис В.В., Бажанов М.И. Преступления против жизни, здоровья, свободы и чести личности. Конспект лекций. – Х., 1992.

32. Сташис В.В., Бажанов М.И. Преступления против личности в УК УССР и судебной практике. – Х., 1981.

33. Сташис В.В., Бажанов М.И. Уголовно-правовая охрана личности. – Х., 1978.

34. Ткаченко В.И. Квалификация преступлений против жизни по советскому уголовному праву. – М.., 1977.

35. Шаргородский М.Д. Преступления против жизни и здоровья. М., 1948.

36. Шаргородский М.Д. Ответственность за преступления против личности. Л., 1953. 

Нормативний матеріал

1. Інструкція щодо констатації смерті людини на підставі смерті мозку: Затв. наказом Міністерства охорони здоров'я України № 226 від 25.09.2000 р.

2. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 р. «Про судову практику у справах про злочини проти життя та здоров'я особи».

Тема 2: Умисне вбивство при пом’якшуючих обставинах (ст.ст. 116-118 КК України) 

Література

1. Аниянц М.К. Ответственность за преступления против жизни. – М., 1964.

2. Бажанов М.И. Уголовная ответственность за преступления против личности. – К., 1977.

3. Баулін Ю.В. Особа під охороною кримінального закону // Вісник Академії правових наук україни. – 1997. – Вип. 2. – С. 185.

4. Борисов В.И., Куц В.Н. Преступления против жизни и здоровья: вопросы квалификации. – Х.: НПКФ «Консум», 1995.

5. Бородин С.В. Квалификация убийства по действующему законодательству. – М., 1966.

6. Бородин С.В. Квалификация преступлений против жизни. – М., 1977.

7. Гороховська О.В. Відповідальність за вбивство з необережності // Науковий вісник Юридичної академії МВС України. – Дніпропетровськ. – 2000. – Вип. 3 (4). – С. 78-84.

8. Гороховська О.В. Вбивство, вчинене через необережність: мотив та мета // Держава та регіон. Серія: Право. – 2001. - № 3. – С. 76-80.

9. Грищук В.К. Юридичний аналіз основного складу умисного вбивства за Кримінальним кодексом України 2001 року // Вісник Львівського національного університету ім. Івана Франка. – Серія юридична. – 2002. – Вип. 37. – С. 407-416.

10. Грищук В.К. Загальний, родовий та безпосередні основні об’єкти злочинів проти життя і здоров'я людини // Вісник Львівського національного університету ім. Івана Франка. – 2002. – Вип. 1 (16). – С. 77-89.

11. Загородников Н.И. Преступления против жизни по советскому уголовному праву. – М., 1961.

12. Загородников Н.И., Игнатов А.Н. Преступления против личности. – М.,1962.

13. Зуева Л.Е., Алексеева Л.Н. К вопросу о разграничении умышленного убийства и тяжкого телесного повреждения // Актуальні проблеми держави та права / Одеська національна юридична академія. – О. – 1996. – Вип. 3. – С. 165-168.

14. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2002.

15. Короленко М.П. Об’єкт злочинів проти життя людини //Економіка. Фінанси. Право. – 2001. - № 4. – С. 29-31.

16. Кузнецов А.В. Уголовное право и личность. – М., 1977.

17. Литвин О.П. Злочини проти життя: Навч. посібник. – К.: Вид-во Європейського університету, 2002.

18. Мамчур В. Проблеми визначення поняття вбивства в кримінальному праві України // Право України. – 1999. - № 3. – С. 71-73.

19. Навроцький В.О. Злочини проти особи: Лекції для студ. юрид. фак. ЛДУ ім. І.Франка. – Л., 1997.

20. Остапенко Л.А. Умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини // Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Серія: Юридичні науки. – 2002. – Вип. 46. – С. 149-153.

21. Побегайло Э.Ф. Умышленные убийства и борьба с ними. – Воронеж, 1965.

22. Саінчин О.С. Особливості кваліфікації вбивств та інших злочинів, пов’язаних із позбавленням життя людини (Кримінально-правовий аналіз) // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. – 2002. – Вип. 2 (17). – С. 54-58.

23. Сарыев Б. Ответственность за преступления против жизни и здоровья. – Ашхабад, 1973.

24. Сидоров Б.В. Аффект, его уголовно-правовое и криминологическое значение. – Казань, 1978.

25. Смирнов Е. А. Особо опасные преступления (Вопросы квалификации в связи с применением уголовно-правовой нормы). – К., 1974.

26. Сташис В.В., Бажанов М.И. Личность под охраной уголовного закона. – Симферополь: Таврида, 1996.

27. Сташис В.В., Бажанов М.И. Преступления против жизни, здоровья, свободы и чести личности. Конспект лекций. – Х., 1992.

28. Сташис В.В., Бажанов М.И. Преступления против личности в УК УССР и судебной практике. – Х., 1981.

29. Сташис В.В., Бажанов М.И. Уголовно-правовая охрана личности. – Х., 1978.

30. Ткаченко В.И. Квалификация преступлений против жизни по советскому уголовному праву. – М.., 1977.

31. Шавгулидзе Г.Г. Аффект и уголовная ответственность. Тбилиси, 1973.

32. Шаргородский М.Д. Преступления против жизни и здоровья. М., 1948.

33. Шаргородский М.Д. Ответственность за преступления против личности. Л., 1953. 

Нормативний матеріал

1. Інструкція щодо констатації смерті людини на підставі смерті мозку: Затв. наказом Міністерства охорони здоров'я України № 226 від 25.09.2000 р.

2. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 р. «Про судову практику у справах про злочини проти життя та здоров'я особи».

3. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 1 від 26.04.2002 р. «Про судову практику у справах про необхідну оборону».

Тема 3: Умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121 КК України) 

Література

1. Александров Ю.В. Советский уголовный закон на страже здоровья человека. – К., 1977.

2. Бажанов М.И. Уголовная ответственность за преступления против личности. – К., 1977.

3. Баулін Ю.В. Особа під охороною кримінального закону // Вісник Академії правових наук україни. – 1997. – Вип. 2. – С. 185.

4. Борисов В.И., Куц В.Н. Преступления против жизни и здоровья: вопросы квалификации. – Х.: НПКФ «Консум», 1995.

5. Горелик И.И. Квалификация преступлений, опасных для жизни и здоровья. – Минск, 1973.

6. Гороховська О.В. Відповідальність за вбивство з необережності // Науковий вісник Юридичної академії МВС України. – Дніпропетровськ. – 2000. – Вип. 3 (4). – С. 78-84.

7. Гороховська О.В. Вбивство, вчинене через необережність: мотив та мета // Держава та регіон. Серія: Право. – 2001. - № 3. – С. 76-80.

8. Грищук В.К. Загальний, родовий та безпосередні основні об’єкти злочинів проти життя і здоров'я людини // Вісник Львівського національного університету ім. Івана Франка. – 2002. – Вип. 1 (16). – С. 77-89.

9. Дубовец П.А. Ответственность за телесные повреждения по советскому уголовному праву. М.., 1964.

10. Дудченко В.В. Деякі кримінально-правові проблеми охорони здоров'я особи // Актуальні проблеми держави та права / Одеська національна юридична академія. – О. – 1996. – Вип. 3. – С. 151-154.

11. Загородников Н.И. Преступления против здоровья. – М., 1969.

12. Загородников Н.И., Игнатов А.Н. Преступления против личности. – М.,1962.

13. Зуева Л.Е., Алексеева Л.Н. К вопросу о разграничении умышленного убийства и тяжкого телесного повреждения // Актуальні проблеми держави та права / Одеська національна юридична академія. – О. – 1996. – Вип. 3. – С. 165-168.

14. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів проти особи та її власності. – К.: Юрінком, 1996.

15. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2002.

16. Кузнецов А.В. Уголовное право и личность. – М., 1977.

17. Навроцький В.О. Злочини проти особи: Лекції для студ. юрид. фак. ЛДУ ім. І.Франка. – Л., 1997.

18. Сарыев Б. Ответственность за преступления против жизни и здоровья. – Ашхабад, 1973.

19. Смирнов Е. А. Особо опасные преступления (Вопросы квалификации в связи с применением уголовно-правовой нормы). – К., 1974.

20. Сташис В.В., Бажанов М.И. Личность под охраной уголовного закона. – Симферополь: Таврида, 1996.

21. Сташис В.В., Бажанов М.И. Преступления против жизни, здоровья, свободы и чести личности. Конспект лекций. – Х., 1992.

22. Сташис В.В., Бажанов М.И. Преступления против личности в УК УССР и судебной практике. – Х., 1981.

23. Сташис В.В., Бажанов М.И. Уголовно-правовая охрана личности. – Х., 1978.

24. Шаргородский М.Д. Преступления против жизни и здоровья. М., 1948.

25. Шаргородский М.Д. Ответственность за преступления против личности. Л., 1953. 

Нормативний матеріал

1. Закон України «Основи законодавства про охорону здоров'я» від 19.11.1992 р.

2. Закон України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини» від 16.07.1999 р.

3. Інструкція щодо констатації смерті людини на підставі смерті мозку: Затв. наказом Міністерства охорони здоров'я України № 226 від 25.09.2000 р.

4. Правила судово-медичного визначення тяжкості тілесних ушкоджень: Затв. наказом Міністерства охорони здоров'я України № 6 від 17.01.1995 р.

5. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 р. «Про судову практику у справах про злочини проти життя та здоров'я особи».

Тема 4: Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 122 КК України) 

Література

1. Александров Ю.В. Советский уголовный закон на страже здоровья человека. – К., 1977.

2. Бажанов М.И. Уголовная ответственность за преступления против личности. – К., 1977.

3. Баулін Ю.В. Особа під охороною кримінального закону // Вісник Академії правових наук україни. – 1997. – Вип. 2. – С. 185.

4. Борисов В.И., Куц В.Н. Преступления против жизни и здоровья: вопросы квалификации. – Х.: НПКФ «Консум», 1995.

5. Горелик И.И. Квалификация преступлений, опасных для жизни и здоровья. – Минск, 1973.

6. Глушков В.А. Ответственность за преступления в области здравоохранения. – К.: Наук. думка, 1987.

7. Грищук В.К. Загальний, родовий та безпосередні основні об’єкти злочинів проти життя і здоров'я людини // Вісник Львівського національного університету ім. Івана Франка. – 2002. – Вип. 1 (16). – С. 77-89.

8. Дубовец П.А. Ответственность за телесные повреждения по советскому уголовному праву. М.., 1964.

9. Дудченко В.В. Деякі кримінально-правові проблеми охорони здоров'я особи // Актуальні проблеми держави та права / Одеська національна юридична академія. – О. – 1996. – Вип. 3. – С. 151-154.

10. Загородников Н.И. Преступления против здоровья. – М., 1969.

11. Загородников Н.И., Игнатов А.Н. Преступления против личности. – М.,1962.

12. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів проти особи та її власності. – К.: Юрінком, 1996.

13. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2002.

14. Кузнецов А.В. Уголовное право и личность. – М., 1977.

15. Навроцький В.О. Злочини проти особи: Лекції для студ. юрид. фак. ЛДУ ім. І.Франка. – Л., 1997.

16. Сарыев Б. Ответственность за преступления против жизни и здоровья. – Ашхабад, 1973.

17. Смирнов Е. А. Особо опасные преступления (Вопросы квалификации в связи с применением уголовно-правовой нормы). – К., 1974.

18. Сташис В.В., Бажанов М.И. Личность под охраной уголовного закона. – Симферополь: Таврида, 1996.

19. Сташис В.В., Бажанов М.И. Преступления против жизни, здоровья, свободы и чести личности. Конспект лекций. – Х., 1992.

20. Сташис В.В., Бажанов М.И. Преступления против личности в УК УССР и судебной практике. – Х., 1981.

21. Сташис В.В., Бажанов М.И. Уголовно-правовая охрана личности. – Х., 1978.

22. Ткаченко В.И. Квалификация преступлений против жизни по советскому уголовному праву. – М.., 1977.

23. Шаргородский М.Д. Преступления против жизни и здоровья. М., 1948.

24. Шаргородский М.Д. Ответственность за преступления против личности. Л., 1953. 

Нормативний матеріал

1. Закон України «Основи законодавства про охорону здоров'я» від 19.11.1992 р.

2. Правила судово-медичного визначення тяжкості тілесних ушкоджень: Затв. наказом Міністерства охорони здоров'я України № 6 від 17.01.1995 р.

3. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 р. «Про судову практику у справах про злочини проти життя та здоров'я особи». 

Тема 5: Умисне легке тілесне ушкодження (ст. 125 КК України) 

Література

1. Александров Ю.В. Советский уголовный закон на страже здоровья человека. – К., 1977.

2. Бажанов М.И. Уголовная ответственность за преступления против личности. – К., 1977.

3. Баулін Ю.В. Особа під охороною кримінального закону // Вісник Академії правових наук україни. – 1997. – Вип. 2. – С. 185.

4. Борисов В.И., Куц В.Н. Преступления против жизни и здоровья: вопросы квалификации. – Х.: НПКФ «Консум», 1995.

5. Горелик И.И. Квалификация преступлений, опасных для жизни и здоровья. – Минск, 1973.

6. Глушков В.А. Ответственность за преступления в области здравоохранения. – К.: Наук. думка, 1987.

7. Грищук В.К. Загальний, родовий та безпосередні основні об’єкти злочинів проти життя і здоров'я людини // Вісник Львівського національного університету ім. Івана Франка. – 2002. – Вип. 1 (16). – С. 77-89.

8. Дубовец П.А. Ответственность за телесные повреждения по советскому уголовному праву. М.., 1964.

9. Дудченко В.В. Деякі кримінально-правові проблеми охорони здоров'я особи // Актуальні проблеми держави та права / Одеська національна юридична академія. – О. – 1996. – Вип. 3. – С. 151-154.

10. Загородников Н.И. Преступления против здоровья. – М., 1969.

11. Загородников Н.И., Игнатов А.Н. Преступления против личности. – М.,1962.

12. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2002.

13. Кузнецов А.В. Уголовное право и личность. – М., 1977.

14. Навроцький В.О. Злочини проти особи: Лекції для студ. юрид. фак. ЛДУ ім. І.Франка. – Л., 1997.

15. Сарыев Б. Ответственность за преступления против жизни и здоровья. – Ашхабад, 1973.

16. Сташис В.В., Бажанов М.И. Личность под охраной уголовного закона. – Симферополь: Таврида, 1996.

17. Сташис В.В., Бажанов М.И. Преступления против жизни, здоровья, свободы и чести личности. Конспект лекций. – Х., 1992.

18. Сташис В.В., Бажанов М.И. Преступления против личности в УК УССР и судебной практике. – Х., 1981.

19. Сташис В.В., Бажанов М.И. Уголовно-правовая охрана личности. – Х., 1978.

20. Шаргородский М.Д. Преступления против жизни и здоровья. М., 1948.

21. Шаргородский М.Д. Ответственность за преступления против личности. Л., 1953. 

Нормативний матеріал

1. Закон України «Основи законодавства про охорону здоров'я» від 19.11.1992 р.

2. Правила судово-медичного визначення тяжкості тілесних ушкоджень: Затв. наказом Міністерства охорони здоров'я України № 6 від 17.01.1995 р.

3. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 р. «Про судову практику у справах про злочини проти життя та здоров'я особи». 

Тема 6: Катування (ст. 127 КК України) 

Література

1. Коржанський М. И. Кваліфікація злочинів : навч. посіб. / Коржанський М. И. - 2-ге вид. - К. : Атіка, 2002. - 640 с.

2. Гаухман Л. Д. Квалификация преступлений: закон, теория, практика / Гаухман Л. Д. - М. : АО «Центр ЮрИнфоР», 2001. - 316 с.

3. Чобанян Р.С. Пытка : уголовно-правовое и криминологическое исследование : автореферат дис­сертации ... кандидата юридических наук : 12.00.08 / Р.С. Чобанян. – Москва, 2007.

4. Шульга А. Коментар до статті 127 «Катуван­ня» Кримінального кодексу України / А. Шульга, В. Павликівський // Законодавство України : Науко­во-практичні коментарі : Юридичний журнал. – 2005. – № 3. – С. 90–100.

5. Ягунов Д.В. Практика Європейського суду з прав людини (прецеденти та коментарі з питань кри­мінального судочинства) / Д.В. Ягунов ; за ред. та вступ. сл. Й.Л. Бронза, Адвокат. об-ня «Одес. обл. колегія адвокатів», рец.: В.О. Туляков, О.К. Вишня­ков, М.І. Пашковський, Т.О. Анцупова. – О. : Фенікс, 2010. – 256 с.

6. Кривошеин П. Пытка: понятие, признаки / П. Кривошеин // Уголовное право. – 2005. – № 5. – С. 40–43.

7. Свенідз Е. Європейське право і заборона кату­вання / Е. Свенідз // Український журнал про права людини. – 2005. – № 7. – С. 23–35.

8. Слуцька Т.І. Відмежування кваліфікованого складу перевищення влади або службових повно­важень (ч. 2 ст. 365 КК) від кваліфікованого складу катування (ч. 2 ст. 127 КК) / Т.І. Слуцька // Юри­спруденція: теорія і практика: Щомісячний науково- практичний журнал. – 2009. – № 11. – С. 37–

9. Александров Ю. Пытки: история вопроса / Ю. Александров // Преступление и наказание: Пенитенциарный журнал. – 2008. – № 10. – С. 57–58.

10. Векленко В. Истязание и пытка: уголовно-пра­вовой анализ / В. Векленко, М. Галюкова // Уголовное право. – 2007. – № 4. – С. 15–18. 

11. Зайцев Ю. Стаття 3 Європейської конвенції з прав людини: специфіка тлумачення та застосування // Заборона катування : Практика Європейського суду з прав людини / [уклад. Ю. Зайцев, О. Павлічен­ко]. – К.: Укр. Центр Правничих Студій, 2001. – 194 с.

12. Катеринчук К.В. Кримінально-правові та кри­мінологічні заходи запобігання катуванню : автореф. дис... канд. юрид. наук : 12.00.08 / К.В. Катеринчук; Держ. НДІ М-ва внутр. справ України. – К., 2010. – 18 с.

Тема 7: Залишення в небезпеці (ст. 135 КК України)

Література

1. Александров Ю.В. Советский уголовный закон на страже здоровья человека. – К., 1977.

2. Аниянц М.К. Ответственность за преступления против жизни. – М., 1964.

3. Бажанов М.И. Уголовная ответственность за преступления против личности. – К., 1977.

4. Баулін Ю.В. Особа під охороною кримінального закону // Вісник Академії правових наук україни. – 1997. – Вип. 2. – С. 185.

5. Борисов В.И., Куц В.Н. Преступления против жизни и здоровья: вопросы квалификации. – Х.: НПКФ «Консум», 1995.

6. Горелик И.И. Квалификация преступлений, опасных для жизни и здоровья. – Минск, 1973.

7. Гороховська О.В. Відповідальність за вбивство з необережності // Науковий вісник Юридичної академії МВС України. – Дніпропетровськ. – 2000. – Вип. 3 (4). – С. 78-84.

8. Гороховська О.В. Вбивство, вчинене через необережність: мотив та мета // Держава та регіон. Серія: Право. – 2001. - № 3. – С. 76-80.

9. Грищук В.К. Загальний, родовий та безпосередні основні об’єкти злочинів проти життя і здоров'я людини // Вісник Львівського національного університету ім. Івана Франка. – 2002. – Вип. 1 (16). – С. 77-89.

10. Дудченко В.В. Деякі кримінально-правові проблеми охорони здоров'я особи // Актуальні проблеми держави та права / Одеська національна юридична академія. – О. – 1996. – Вип. 3. – С. 151-154.

11. Загородников Н.И. Преступления против жизни по советскому уголовному праву. – М., 1961.

12. Загородников Н.И. Преступления против здоровья. – М., 1969.

13. Загородников Н.И., Игнатов А.Н. Преступления против личности. – М.,1962.

14. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2002.

15. Короленко М.П. Об’єкт злочинів проти життя людини //Економіка. Фінанси. Право. – 2001. - № 4. – С. 29-31.

16. Кузнецов А.В. Уголовное право и личность. – М., 1977.

17. Литвин О.П. Злочини проти життя: Навч. посібник. – К.: Вид-во Європейського університету, 2002.

18. Навроцький В.О. Злочини проти особи: Лекції для студ. юрид. фак. ЛДУ ім. І.Франка. – Л., 1997.

19. Орлов П.И. Уголовная ответственность за оставление в опасности потерпевшего при автопроисшествии. – Х., 1982.

20. Сарыев Б. Ответственность за преступления против жизни и здоровья. – Ашхабад, 1973.

21. Сташис В.В., Бажанов М.И. Личность под охраной уголовного закона. – Симферополь: Таврида, 1996.

22. Сташис В.В., Бажанов М.И. Преступления против жизни, здоровья, свободы и чести личности. Конспект лекций. – Х., 1992.

23. Сташис В.В., Бажанов М.И. Преступления против личности в УК УССР и судебной практике. – Х., 1981.

24. Сташис В.В., Бажанов М.И. Уголовно-правовая охрана личности. – Х., 1978.

25. Ткаченко В.И. Квалификация преступлений против жизни по советскому уголовному праву. – М.., 1977.

26. Шаргородский М.Д. Преступления против жизни и здоровья. М., 1948.

27. Шаргородский М.Д. Ответственность за преступления против личности. Л., 1953. 

Нормативний матеріал

1. Інструкція щодо констатації смерті людини на підставі смерті мозку: Затв. наказом Міністерства охорони здоров'я України № 226 від 25.09.2000 р.

2. Правила судово-медичного визначення тяжкості тілесних ушкоджень: Затв. наказом Міністерства охорони здоров'я України № 6 від 17.01.1995 р.

3. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 р. «Про судову практику у справах про злочини проти життя та здоров'я особи».

Тема 8: Захоплення заручників (ст. 147 КК України) 

Література

1. Акімов М. Кримінальна відповідальність за захоплення заручників // Право України. – 2002. – № 3. – С. 150.

2. Ахметшин Р., Гафурова Э. Момент окончания длящегося преступления (на примере захвата заложников) // Уголовное право. – 2007. – № 2. – С. 9-11.

3. Володіна О. О. Щодо питання про місце викрадення людини с системі Особливої частини КК України // Проблеми законності. – Вип. 76. – 2005. – С. 101-110.

4. Володина О. А. Понятие похищения ребенка и проблемы его отграничения от незаконного лишения свободы и захвата заложников // Злочини проти особистої волі людини. – Х.: Кн. вид-во «Лествиця Марії», 2002. – С. 134-138.

5. Григор’єва М. Є. Звільнення від кримінальної відповідальності у злочинах проти особистої волі людини у зв`язку з дійовим каяттям // Злочини проти особистої волі людини. – Х.: Кн. вид-во «Лествиця Марії», 2002. – С. 141-143.

6. Ганжа Ю. Б. Ответственность за преступления против чести и достоинства личности по законодательству середины XIX - начала XX века // История государства и права. – 2006. - № 11. – С. 31-33.

7. Бортник В. Кримінально-правовий захист честі та гідності особи в Україні // Право України. – 2004. - № 1. – Київ. – С. 29-33.

8. Буряк М. Ю. Правовая борьба с перемещениями женщин и детей: сравнительно-правовой аналіз // Злочини проти особистої волі людини. – Х.: Кн. вид-во «Лествиця Марії», 2002. – С. 117-123.

9. Беляева Н. Квалификация захвата заложников. // Законность. - 1994. - № 7. - С. 18-22.

10. Журавлёв И. Ответственность за захват заложников в зарубежном и

11. российском уголовном законодательстве // Закон и право. – 2002. – № 2.– с. 44-47.

12. Захват заложника: Уголовно-правовые, криминологические и криминалистические проблемы / Г.В. Овчинникова, М.Ю. Павлик, О.Н.

13. Ольшанський Д.В. Психологія тероризма. – Львів: Фортеця, 2003.

14. Резепкин, О.Ю., Журавлев И.А. Захват заложника: Уголовно-правовая регламентация проблемы. - М.: Юнити-Дана, 2003. - 160 с.

15. Сарбатов Е.В. Правовые проблемы борьбы с захватом заложников как формой террористической деятельности / Сборник: Современный терроризм. - М.: Эдиториал, 2000. - С.181-188. 257.

Тема 9: Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини (ст. 149 КК України) 

Література

1. Акімов М. Відмежування захоплення заручників від незаконного позбавлення волі та викрадення людини // Вісник прокуратури. – 2002. - № 2. – С. 33-37.

2. Аніщук Н. До проблеми работоргівлі жінками // Право України. – 2002. - № 3. – С. 150-155.

3. Батиргареєва В.С., Борисов В.І., Голіна В.В. Злочини проти особистої волі людини та їх попередження (наук.-практ. посібник). – Х.: Інститут вивчення проблем злочинності АПН України. – 2002.

4. Возна Т.І. Правові основи боротьби з торгівлею людьми в Україні // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Х. – 2001. - Вип. 16. – С. 92-98.

5. Горбунова О.Г. Законодавчі механізми вирішення проблеми торгівлі людьми в Україні // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Х. – 2001. - Вип. 14. – С. 58-62.

6. Денисов С.Т., Сердюк П.Ф. Торгівля людьми: проблема правового визначення поняття // Науковий вісник Юридичної академії МВС України. – Дніпропетровськ. – 2000. – Вип. 2 (2). – С. 126-134.

7. Денисов С.Т., Сердюк П.Ф. Соціальна зумовленість кримінально-правової заборони торгівлі людьми // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. – 2000. – Вип. 3. – С. 191-203.

8. Козак В.А. Кримінальна відповідальність за торгівлю людьми: проблема об’єкту злочину // Проблеми законності. – 2002. – Вип. 52. – С. 193-198.

9. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2002.

10. Левченко К.Б. «Торгівля людьми» та «торгівля жінками»: проблеми формування термінології сучасних документів // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Х. – 2000. - Вип. 11. – С. 24-30.

11. Лизогуб Я.Г. Відмежування торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо передачі людини від суміжних злочинів // Вісник Луганської академії внутрішніх справ ім. 10-річчя незалежності України. – 2002. – Вип. 2. – С. 112-122.

12. Лизогуб Я.Г. Про врахування обману як способу вчинення злочину, передбаченого ст. 149 КК України // Вісник Луганської академії внутрішніх справ ім. 10-річчя незалежності України. – 2002. – Вип. 1. – С. 127-133.

13. Лизогуб Я.Г. Норма про відповідальність за торгівлю людьми або іншу незаконну угоду щодо передачі людини: можливий спосіб її удосконалення // Український часопис міжнародного права. – 2002. - № 1. – С. 66-68.

14. Лизогуб Я.Г. Кримінальна відповідальність за торгівлю людьми або іншу незаконну угоду щодо передачі людини: Монографія. – Луганськ, РВВ ЛАВС, 2003.

15. Наден О.В. Торгівля жінками як кримінально-правова та соціальна проблема сучасності: Монографія. – К.: Атака, 2004.

16. Протидія організованої злочинності у сфері торгівлі людьми / За заг. ред. акад. АПН України, д.ю.н., проф. Борисова В.І. та д.ю.н., проф. Гуторової Н.О. – Х.: Одіссей, 2005.

17. Стрекалов Є.Ф. Проблемні питання кваліфікації злочинів, пов’язаних з торгівлею людьми // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Х. – 2001. - Вип. 14. – С. 48-54.

18. Торговля людьми. Социокриминологический анализ / Под общ. ред. Е.В. Тюрюкановой и Л.Д. Ерохиной. – М., 2002.

19. Хавронюк М. Кожна особа має право на свободу та особисту недоторканість // Юридичний вісник України. – 1998. - № 27. – С. 28-31.

Тема 10: Зґвалтування (ст. 152 КК України) 

Література

1. Александров Ю. Злочини проти статевої свободи // Юридичний вісник України. – 2002. - № 14 (354) 6-12 квітня – С. 9.

2. Бажанов М.И. Уголовная ответственность за преступления против личности. – К., 1977.

3. Біль Р.С., Денисов С.Ф. Відповідальність за статеві злочини: порівняльний аспект // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. – 1999. – Вип. 4 (9). – С. 165-173.

4. Гальперин И. Ответственность за изнасилование // Соц. законность. 1980, №5.

5. Жижиленко Л.А., Оршанский Л.Г. Половые преступления. – М., 1927.

6. Загородников Н.И., Игнатов А.Н. Преступления против личности. М.,1962.

7. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2002.

8. Корчів М.М. Фізичне насильство при зґвалтуваннях: кримінально-правовий та кримінологічний аспекти // Вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 1998. – Вип. 4. – С. 103-109.

9. Корчів М.М. Кримінально-правове та кримінологічне поняття зґвалтування // Вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 1999. – Вип. 1. – С. 71-78.

10. Корчів М.М. Погроза як спосіб застосування психологічного насильства при зґвалтуванні // Вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2002. – Вип. 4. – С. 46-52.

11. Кузнецов А.В. Уголовное право и личность. – М., 1977.

12. Люблинский П.И. Преступления в области половых отношений. – Л., 1925.

13. Мачужак Я.В. Відповідальність за статеві злочини та інші сексуальні зловживання щодо малолітніх та неповнолітніх // Вісник Верховного Суду України. – 1997. – № 3. – С. 52-60.

14. Панєвін О. Усунути помилки в справах про статеві злочини // Право України. – 1992. - № 10. – С. 28-31.

15. Савченко А.В. Кримінально-правова та кримінологічна сутність статевих збочень (парафілій) // Вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2001. – Вип. 5. – С. 110-117.

16. Свиридов Б. Кримінальна відповідальність за злочини проти статевої недоторканості особи // Право України. – 1999. - № 5. – С. 74.

17. Синєокий О. Нетипові статеві злочини: сучасний криміналістичний погляд // Вісник прокуратури. – 2001. - № 6. – С. 61-66.

18. Сташис В.В., Бажанов М.И. Личность под охраной уголовного закона. – Симферополь, 1997.

19. Сташис В.В., Бажанов М.И. Уголовно-правовая охрана личности. – Х., 1978.

20. Цвіліховський Л. Деякі питання застосування законодавства про відповідальність за вчинення статевих злочинів: Коментар судової практики з кримінальних справ // Бюл. Законодавства і юридичної практики України. – 1996. - № 6. – С. 47-52.

21. Яковлев Я.М. Половые преступления. – Душанбе, 1969. 

Нормативний матеріал

1. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 4 від 27.03.1992 р. «Про судову практику у справах про зґвалтування та інші статеві злочини». 

Тема 11: Розбещення неповнолітніх (ст. 156 КК України) 

Література

1. Александров Ю. Злочини проти статевої свободи // Юридичний вісник України. – 2002. - № 14 (354) 6-12 квітня – С. 9.

2. Бажанов М.И. Уголовная ответственность за преступления против личности. – К., 1977.

3. Біль Р.С., Денисов С.Ф. Відповідальність за статеві злочини: порівняльний аспект // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. – 1999. – Вип. 4 (9). – С. 165-173.

4. Гальперин И. Ответственность за изнасилование // Соц. законность. 1980, №5.

5. Жижиленко Л.А., Оршанский Л.Г. Половые преступления. – М., 1927.

6. Загородников Н.И., Игнатов А.Н. Преступления против личности. М.,1962.

7. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2002.

8. Корчів М.М. Фізичне насильство при зґвалтуваннях: кримінально-правовий та кримінологічний аспекти // Вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 1998. – Вип. 4. – С. 103-109.

9. Корчів М.М. Кримінально-правове та кримінологічне поняття зґвалтування // Вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 1999. – Вип. 1. – С. 71-78.

10. Корчів М.М. Погроза як спосіб застосування психологічного насильства при зґвалтуванні // Вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2002. – Вип. 4. – С. 46-52.

11. Кузнецов А.В. Уголовное право и личность. – М., 1977.

12. Люблинский П.И. Преступления в области половых отношений. – Л., 1925.

13. Мачужак Я.В. Відповідальність за статеві злочини та інші сексуальні зловживання щодо малолітніх та неповнолітніх // Вісник Верховного Суду України. – 1997. – № 3. – С. 52-60.

14. Панєвін О. Усунути помилки в справах про статеві злочини // Право України. – 1992. - № 10. – С. 28-31.

15. Савченко А.В. Кримінально-правова та кримінологічна сутність статевих збочень (парафілій) // Вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2001. – Вип. 5. – С. 110-117.

16. Свиридов Б. Кримінальна відповідальність за злочини проти статевої недоторканості особи // Право України. – 1999. - № 5. – С. 74.

17. Синєокий О. Нетипові статеві злочини: сучасний криміналістичний погляд // Вісник прокуратури. – 2001. - № 6. – С. 61-66.

18. Сташис В.В., Бажанов М.И. Личность под охраной уголовного закона. – Симферополь, 1997.

19. Сташис В.В., Бажанов М.И. Уголовно-правовая охрана личности. – Х., 1978.

20. Цвіліховський Л. Деякі питання застосування законодавства про відповідальність за вчинення статевих злочинів: Коментар судової практики з кримінальних справ // Бюл. Законодавства і юридичної практики України. – 1996. - № 6. – С. 47-52.

21. Яковлев Я.М. Половые преступления. – Душанбе, 1969. 

Нормативний матеріал

1. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 4 від 27.03.1992 р. «Про судову практику у справах про зґвалтування та інші статеві злочини».

Тема 12: Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів (ст. 171 КК України) 

Література

1. Андрусів Г. В. Кримінальне право України. Особлива частина. К., Вид. Паливода А.В., 2002.

2. Брич Л. П. Кримінальне право України. Особлива частина. К., Атіка, 2000.

3. Гуторова Н. А. Уголовное право Украины. Особенная часть. Х.; «Одиссей», 2003.

4. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. К., Юрінком Інтер, 1998.

5. Бажанов М.І., Тацій В.Я., Сташис В.В., Зінченко І.О. Кримінальне право України: Особлива частина. . К., Юринком Інтер ; Х.: Право, 2002.

6. Андрусів Г.В., Андрушко П.П., Ляхова С.Я. Кримінальне право. Особлива частина. К., Юрінком Інтер, 1999.

7. Матишевського П.С., Яценка С.С., Андрушка П. П. Кримінальне право України. Особлива частина. К.,Юрінком Інтер, 1999.

8. Беляева Н.А., Шаргородского М.Д. Курс советского уголовного права, том 3 (Особенная часть). Изд. Лен. Университета, 1973.

9. Пионтковского А.А., Меньшагина В.Д. Курс советского уголовного права, том IV (Особенная часть. М., Изд. “Наука”, 1970

10. Борзенкова Г.Н., Комиссарова В.С. Курс уголовного права. Особенная часть: Учебник для вузов. М., ИКД Зерцало-М, 2002.

11. Мельника М.І., Хавронюка М.І. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року. К., Каннон, 2001.

12. Потебенька М.О., Гончаренка В.Г Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. К. “Форум”, 2001. 

Нормативна література:

1. Конституція України (статті 15, 34).

2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. (статті 278, 286, 301 - 308).

3. Закон України "Про інформацію" від 2 жовтня 1992 р. (статті 20, 29, 30 - 34, 38, 451, 47, 471).

4. Закон України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" від 16 листопада 1992 р. (статті 18, 26, 35).

5. Закон України "Про телебачення і радіомовлення" в редакції від 12 січня 2006 р. (статті 1, 2, 6).

6. Закон України "Про інформаційні агентства" від 28 лютого 1995 р.

7. Закон України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" від 23 вересня 1997 р. (ст. 1).

8. Рішення Конституційного Суду України у справі К. Г. Устименка N 5-зп від 30 жовтня 1997 р.

9. Рішення Конституційного Суду України у справі про друковані періодичні видання N 6-рп від 16 березня 2004 р.

10. Інструкція про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави. Затверджена постановою Кабінету Міністрів України N 1893 від 27 листопада 1998 р.

11. Постанова Кабінету Міністрів України N 1000 від 19 липня 2006 р. "Деякі питання обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави".

12. Постанова Пленуму Верховного Суду України N 2 від 7 лютого 2003 р. "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи" (п. 12).

Тема 13: Грубе порушення законодавства про працю (ст. 172 КК України) 

Література

1. Бажанов М.И. Преступления против политических и трудовых прав граждан. – Х., 1965.

2. Бантышев А.Ф. Должностные преступления (вопросы квалификации) – К., 1996.

3. Здравомыслов Б.В. Должностные преступления: Понятие и квалификация. – М., 1975.

4. Клименко В.А., Мельник Н.И., Хавронюк Н.И. Уголовная ответственность за должностные преступления. – К., 1996.

5. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2002.

6. Кузнецов А. Правовые гарантии конституционных прав личности // СЮ. – 1978. – №13 – С. 17-19.

7. Лановенко И.П. Охрана трудовых прав: Теоретические проблемы развития уголовного законодательства УССР. – К., 1975.

8. Лихова С.Я., Берлін П.С. Кримінально-правова охорона трудових прав людини, громадянина, працівника // Бюл. Міністерства юстиції України. – 2004. - № 11. – С. 37-49.

9. Лихова С.Я., Берлін П.С. Проблеми визначення об’єктів злочинів проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини (розділ V Особливої частини Кримінального кодексу України) // Законодавство України: Наук.-практ. коментар. – 2004. – № 2. – С. 38-68.

10. Навроцький В.О. Злочини проти політичних і трудових прав громадян: Лекції для студ. юрид. фак. ЛДУ ім. І.Франка. – Л., 1997.

11. Светлов А.Я. Ответственность за должностные преступления. – К., 1978. 

Нормативний матеріал

1. Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15.09.1999 р.

2. Закон України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 р.

3. Закон України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» від 03.03.1998 р.

4. Закон України «Про оплату праці» від 23.03.1995 р.

5. Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р.

Тема 14: Крадіжка (185 КК України) 

Література

1. Альошин Д.П. Вчинення розкрадань за попереднім зговором групою осіб // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Х. – 2000. – Вип. 11. – С. 77-83.

2. Владимиров В.А. Квалификация похищений личного имущества. – М., 1974.

3. Володько Н.В. Квалификация преступлений против личной собственности граждан. – К., 1980.

4. Дудоров О.О. Відповідальність за злочини проти власності: Навч. посібник. – Бердянськ: АРІУ при ЗДУ, 2000.

5. Ємельянов В.П. Кваліфікація злочинів проти власності. – Х., 1996.

6. Емельянов В.П. Защита права собственности уголовным законом. – Х.: ВМП «Рубикон», 1996.

7. Женунтій В., Дадерко Л., Лашку М. Поняття повторності крадіжки індивідуального майна // Право України. – 1997. - № 11. – С. 90.

8. Загороднюк С.О. Удосконалення законодавства про злочини проти власності // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. – 1999. – Вип. 1 (6). – С. 143-146.

9. Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів проти особи та власності. – К., 1996.

10. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. Навч. посібник – К., 2002.

11. Кригер Г.А. Квалификация хищений социалистического имущества. – М., 1971.

12. Кузнєцов В.В. Крадіжка як кримінально-правове явище // Вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 1998. – Вип. 2. – С. 146-152.

13. Кузнєцов В.В. Поняття і сутність інституту крадіжки в кримінальному праві України // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. – 1999. – Вип. 1 (6). – С. 47-53.

14. Кундеус В.Г. Поняття викрадення у кримінальному праві // Право України. – 2002. - № 8. – С. 106-109.

15. Матышевский П.С. Преступления против собственности и смежные с ними преступления. – К., 1996.

16. Навроцький В.О. Злочини проти власності: Лекції для студ. юрид. фак. ЛДУ ім. І.Франка. – Л., 1997.

17. Ніколаєва Т. Крадіжка зі сховища // Юридичний вісник України. – 2002. - № 7 (347), 16-22 лют. – С. 13.

18. Пинаев А.А. Уголовно-правовая борьба с хищениями. – Х., 1975.

19. Репешко П. Кримінально-правовий захист права власності в Україні // Право України. – 1997. - № 6. – С. 36.

20. Смаглюк О. Визначення місця розкрадання чужого майна у кримінальному законодавстві та встановлення його об’єкта // Підприємництво, господарство і право. – 2001. - № 10. – С. 71-73.

21. Тишкевич И.С. Уголовная ответственность за посягательства на социалистическую собственность. – Минск, 1984. 

Нормативний матеріал

1. Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей: Затв. постановою КМУ від 22.01.1996 р. № 16.

2. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 7 від 25.09.1981 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про розкрадання державного та колективного майна».

3. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 від 28.05.2004 р. «Про деякі питанням застосування судами України адміністративного та кримінального законодавства у зв’язку з набранням чинності Законом України від 22.05.2003 р. «Про податок з доходів фізичних осіб»».

Тема 15: Грабіж (ст. 186 КК України) 

Література

1. Альошин Д.П. Вчинення розкрадань за попереднім зговором групою осіб // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Х. – 2000. – Вип. 11. – С. 77-83.

2. Владимиров В.А. Квалификация похищений личного имущества. – М., 1974.

3. Володько Н.В. Квалификация преступлений против личной собственности граждан. – К., 1980.

4. Дудоров О.О. Відповідальність за злочини проти власності: Навч. посібник. – Бердянськ: АРІУ при ЗДУ, 2000.

5. Ємельянов В.П. Кваліфікація злочинів проти власності. – Х., 1996.

6. Емельянов В.П. Защита права собственности уголовным законом. – Х.: ВМП «Рубикон», 1996.

7. Загороднюк С.О. Удосконалення законодавства про злочини проти власності // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. – 1999. – Вип. 1 (6). – С. 143-146.

8. Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів проти особи та власності. – К., 1996.

9. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. Навч. посібник – К., 2002.

10. Кригер Г.А. Квалификация хищений социалистического имущества. – М., 1971.

11. Кундеус В.Г. Поняття викрадення у кримінальному праві // Право України. – 2002. - № 8. – С. 106-109.

12. Матышевский П.С. Преступления против собственности и смежные с ними преступления. – К., 1996.

13. Мельник М. Відмежування вимагательства від розбою та насильницького грабежу // Рад. Право. – 1991. - № 10. – С. 30-33.

14. Навроцький В.О. Злочини проти власності: Лекції для студ. юрид. фак. ЛДУ ім. І.Франка. – Л., 1997.

15. Пинаев А.А. Уголовно-правовая борьба с хищениями. – Х., 1975.

16. Репешко П. Кримінально-правовий захист права власності в Україні // Право України. – 1997. - № 6. – С. 36.

17. Смаглюк О. Визначення місця розкрадання чужого майна у кримінальному законодавстві та встановлення його об’єкта // Підприємництво, господарство і право. – 2001. - № 10. – С. 71-73.

18. Тишкевич И.С. Уголовная ответственность за посягательства на социалистическую собственность. – Минск, 1984. 

Нормативний матеріал

1. Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей: Затв. постановою КМУ від 22.01.1996 р. № 16.

2. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 7 від 25.09.1981 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про розкрадання державного та колективного майна».

3. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 від 28.05.2004 р. «Про деякі питанням застосування судами України адміністративного та кримінального законодавства у зв’язку з набранням чинності Законом України від 22.05.2003 р. «Про податок з доходів фізичних осіб»».

Тема 16: Розбій (ст. 187 КК України) 

Література

1. Альошин Д.П. Вчинення розкрадань за попереднім зговором групою осіб // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Х. – 2000. – Вип. 11. – С. 77-83.

2. Владимиров В.А. Квалификация похищений личного имущества. – М., 1974.

3. Володько Н.В. Квалификация преступлений против личной собственности граждан. – К., 1980.

4. Гаухман Л.Д. Борьба с насильственными посягательствами. – М., 1969.

5. Дудоров О.О. Відповідальність за злочини проти власності: Навч. посібник. – Бердянськ: АРІУ при ЗДУ, 2000.

6. Ємельянов В.П. Кваліфікація злочинів проти власності. – Х., 1996.

7. Емельянов В.П. Защита права собственности уголовным законом. – Х.: ВМП «Рубикон», 1996.

8. Загороднюк С.О. Удосконалення законодавства про злочини проти власності // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. – 1999. – Вип. 1 (6). – С. 143-146.

9. Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів проти особи та власності. – К., 1996.

10. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. Навч. посібник – К., 2002.

11. Кригер Г.А. Квалификация хищений социалистического имущества. – М., 1971.

12. Кундеус В.Г. Поняття викрадення у кримінальному праві // Право України. – 2002. - № 8. – С. 106-109.

13. Матышевский П.С. Преступления против собственности и смежные с ними преступления. – К., 1996.

14. Мельник М. Відмежування вимагательства від розбою та насильницького грабежу // Рад. Право. – 1991. - № 10. – С. 30-33.

15. Навроцький В.О. Злочини проти власності: Лекції для студ. юрид. фак. ЛДУ ім. І.Франка. – Л., 1997.

16. Пинаев А.А. Уголовно-правовая борьба с хищениями. – Х., 1975.

17. Репешко П. Кримінально-правовий захист права власності в Україні // Право України. – 1997. - № 6. – С. 36.

18. Смаглюк О. Визначення місця розкрадання чужого майна у кримінальному законодавстві та встановлення його об’єкта // Підприємництво, господарство і право. – 2001. - № 10. – С. 71-73.

19. Тишкевич И.С. Уголовная ответственность за посягательства на социалистическую собственность. – Минск, 1984. 

Нормативний матеріал

1. Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей: Затв. постановою КМУ від 22.01.1996 р. № 16.

2. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 7 від 25.09.1981 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про розкрадання державного та колективного майна».

3. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 від 28.05.2004 р. «Про деякі питанням застосування судами України адміністративного та кримінального законодавства у зв’язку з набранням чинності Законом України від 22.05.2003 р. «Про податок з доходів фізичних осіб»».

Тема 17: Вимагання (ст. 189 КК України) 

Література

1. Альошин Д.П. Вчинення розкрадань за попереднім зговором групою осіб // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Х. – 2000. – Вип. 11. – С. 77-83.

2. Владимиров В.А. Квалификация похищений личного имущества. – М., 1974.

3. Володько Н.В. Квалификация преступлений против личной собственности граждан. – К., 1980.

4. Гаухман Л.Д. Борьба с насильственными посягательствами. – М., 1969.

5. Гороховська О.В., Анцуков А.Г. Вимагання, вчинене організованою групою осіб: деякі аспекти // Держава та регіони. – Серія Право. – 2001. - № 2. – С. 70-76.

6. Дудоров О.О. Відповідальність за злочини проти власності: Навч. посібник. – Бердянськ: АРІУ при ЗДУ, 2000.

7. Ємельянов В.П. Кваліфікація злочинів проти власності. – Х., 1996.

8. Емельянов В.П. Защита права собственности уголовным законом. – Х.: ВМП «Рубикон», 1996.

9. Загороднюк С.О. Удосконалення законодавства про злочини проти власності // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. – 1999. – Вип. 1 (6). – С. 143-146.

10. Клименко В.А., Мельник А.Н. Уголовно-правовая борьба с вымогательством индивидуального имущества граждан. – К., 1993.

11. Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів проти особи та власності. – К., 1996.

12. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. Навч. посібник – К., 2002.

13. Кригер Г.А. Квалификация хищений социалистического имущества. – М., 1971.

14. Кундеус В.Г. Поняття викрадення у кримінальному праві // Право України. – 2002. - № 8. – С. 106-109.

15. Матышевский П.С. Преступления против собственности и смежные с ними преступления. – К., 1996.

16. Мельник М. Відмежування вимагательства від розбою та насильницького грабежу // Рад. Право. – 1991. - № 10. – С. 30-33.

17. Мельник О.В. Особливості застосування законодавства про відповідальність за вимагання // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Х. – 2002. – Вип. 19. – С. 24-28.

18. Навроцький В.О. Злочини проти власності: Лекції для студ. юрид. фак. ЛДУ ім. І.Франка. – Л., 1997.

19. Пинаев А.А. Уголовно-правовая борьба с хищениями. – Х., 1975.

20. Репешко П. Кримінально-правовий захист права власності в Україні // Право України. – 1997. - № 6. – С. 36.

21. Смаглюк О. Визначення місця розкрадання чужого майна у кримінальному законодавстві та встановлення його об’єкта // Підприємництво, господарство і право. – 2001. - № 10. – С. 71-73.

22. Тишкевич И.С. Уголовная ответственность за посягательства на социалистическую собственность. – Минск, 1984. 

Нормативний матеріал

1. Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей: Затв. постановою КМУ від 22.01.1996 р. № 16.

2. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 7 від 25.09.1981 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про розкрадання державного та колективного майна».

3. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 від 28.05.2004 р. «Про деякі питанням застосування судами України адміністративного та кримінального законодавства у зв’язку з набранням чинності Законом України від 22.05.2003 р. «Про податок з доходів фізичних осіб»».

Тема 18: Шахрайство (ст. 190 КК України) 

Література

1. Альошин Д.П. Вчинення розкрадань за попереднім зговором групою осіб // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Х. – 2000. – Вип. 11. – С. 77-83.

2. Воронич С.А. К вопросу о способах мошенничества и их классификация. – Актуальні проблеми держави та права / Одеська національна юридична академія. – О. 1998. – Вип. 5. – С. 46-50.

3. Владимиров В.А. Квалификация похищений личного имущества. – М., 1974.

4. Володько Н.В. Квалификация преступлений против личной собственности граждан. – К., 1980.

5. Дудоров О.О. Відповідальність за злочини проти власності: Навч. посібник. – Бердянськ: АРІУ при ЗДУ, 2000.

6. Ємельянов В.П. Кваліфікація злочинів проти власності. – Х., 1996.

7. Емельянов В.П. Защита права собственности уголовным законом. – Х.: ВМП «Рубикон», 1996.

8. Загороднюк С.О. Удосконалення законодавства про злочини проти власності // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. – 1999. – Вип. 1 (6). – С. 143-146.

9. Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів проти особи та власності. – К., 1996.

10. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. Навч. посібник – К., 2002.

11. Кригер Г.А. Квалификация хищений социалистического имущества. – М., 1971.

12. Кундеус В.Г. Поняття викрадення у кримінальному праві // Право України. – 2002. - № 8. – С. 106-109.

13. Матышевский П.С. Преступления против собственности и смежные с ними преступления. – К., 1996.

14. Навроцький В.О. Злочини проти власності: Лекції для студ. юрид. фак. ЛДУ ім. І.Франка. – Л., 1997.

15. Панов Н.И. Уголовная ответственность за причинение имущественного ущерба путем обмана или злоупотребления доверием. – Х., 1977.

16. Пинаев А.А. Уголовно-правовая борьба с хищениями. – Х., 1975.

17. Репешко П. Кримінально-правовий захист права власності в Україні // Право України. – 1997. - № 6. – С. 36.

18. Смаглюк О. Визначення місця розкрадання чужого майна у кримінальному законодавстві та встановлення його об’єкта // Підприємництво, господарство і право. – 2001. - № 10. – С. 71-73.

19. Тишкевич И.С. Уголовная ответственность за посягательства на социалистическую собственность. – Минск, 1984. 

Нормативний матеріал

1. Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей: Затв. постановою КМУ від 22.01.1996 р. № 16.

2. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 7 від 25.09.1981 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про розкрадання державного та колективного майна».

3. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 від 28.05.2004 р. «Про деякі питанням застосування судами України адміністративного та кримінального законодавства у зв’язку з набранням чинності Законом України від 22.05.2003 р. «Про податок з доходів фізичних осіб»».

Тема 19: Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 КК України) 

Література

1. Альошин Д.П. Вчинення розкрадань за попереднім зговором групою осіб // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Х. – 2000. – Вип. 11. – С. 77-83.

2. Бантышев А.Ф. Должностные преступления (вопросы квалификации). – К., 1996.

3. Владимиров В.А. Квалификация похищений личного имущества. – М., 1974.

4. Володько Н.В. Квалификация преступлений против личной собственности граждан. – К., 1980.

5. Диденко В.П. Квалификация хищений государственного или общественного имущества путем присвоения, растраты или злоупотребления служебным положением. – К., 1992.

6. Дудоров О.О. Відповідальність за злочини проти власності: Навч. посібник. – Бердянськ: АРІУ при ЗДУ, 2000.

7. Ємельянов В.П. Кваліфікація злочинів проти власності. – Х., 1996.

8. Емельянов В.П. Защита права собственности уголовным законом. – Х.: ВМП «Рубикон», 1996.

9. Загороднюк С.О. Удосконалення законодавства про злочини проти власності // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. – 1999. – Вип. 1 (6). – С. 143-146.

10. Здравомыслов Б.В. Должностные преступления: Понятие и квалификация. – М., 1975.

11. Клименко В.А., Мельник Н.И., Хавронюк Н.И. Уголовная ответственность за должностные преступления. – К., 1996.

12. Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів проти особи та власності. – К., 1996.

13. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. Навч. посібник – К., 2002.

14. Кригер Г.А. Квалификация хищений социалистического имущества. – М., 1971.

15. Кундеус В.Г. Поняття викрадення у кримінальному праві // Право України. – 2002. - № 8. – С. 106-109.

16. Матышевский П.С. Преступления против собственности и смежные с ними преступления. – К., 1996.

17. Навроцький В.О. Злочини проти власності: Лекції для студ. юрид. фак. ЛДУ ім. І.Франка. – Л., 1997.

18. Пинаев А.А. Уголовно-правовая борьба с хищениями. – Х., 1975.

19. Репешко П. Кримінально-правовий захист права власності в Україні // Право України. – 1997. - № 6. – С. 36.

20. Смаглюк О. Визначення місця розкрадання чужого майна у кримінальному законодавстві та встановлення його об’єкта // Підприємництво, господарство і право. – 2001. - № 10. – С. 71-73.

21. Тишкевич И.С. Уголовная ответственность за посягательства на социалистическую собственность. – Минск, 1984. 

Нормативний матеріал

1. Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей: Затв. постановою КМУ від 22.01.1996 р. № 16.

2. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 7 від 25.09.1981 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про розкрадання державного та колективного майна».

3. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 від 28.05.2004 р. «Про деякі питанням застосування судами України адміністративного та кримінального законодавства у зв’язку з набранням чинності Законом України від 22.05.2003 р. «Про податок з доходів фізичних осіб»». 

Тема 20: Знищення або пошкодження чужого майна (ст.ст. 194, 196 КК України) 

Література

1. Володько Н.В. Квалификация преступлений против личной собственности граждан. – К., 1980.

2. Дудоров О.О. Відповідальність за злочини проти власності: Навч. посібник. – Бердянськ: АРІУ при ЗДУ, 2000.

3. Ємельянов В.П. Кваліфікація злочинів проти власності. – Х., 1996.

4. Емельянов В.П. Защита права собственности уголовным законом. – Х.: ВМП «Рубикон», 1996.

5. Загороднюк С.О. Удосконалення законодавства про злочини проти власності // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. – 1999. – Вип. 1 (6). – С. 143-146.

6. Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів проти особи та власності. – К., 1996.

7. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. Навч. посібник – К., 2002.

8. Матышевский П.С. Преступления против собственности и смежные с ними преступления. – К., 1996.

9. Навроцький В.О. Злочини проти власності: Лекції для студ. юрид. фак. ЛДУ ім. І.Франка. – Л., 1997.

10. Репешко П. Кримінально-правовий захист права власності в Україні // Право України. – 1997. - № 6. – С. 36.

11. Тишкевич И.С. Уголовная ответственность за посягательства на социалистическую собственность. – Минск, 1984. 

Нормативний матеріал

1. Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей: Затв. постановою КМУ від 22.01.1996 р. № 16.

2. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 від 28.05.2004 р. «Про деякі питанням застосування судами України адміністративного та кримінального законодавства у зв’язку з набранням чинності Законом України від 22.05.2003 р. «Про податок з доходів фізичних осіб»».

3. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 4 від 02.07.1976 р. «Про судову практику в справах про знищення та пошкодження державного чи колективного майна шляхом підпалу або внаслідок порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки». 

Тема 21: Зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК України) 

Література

1. Бантышев А.Ф. Должностные преступления (вопросы квалификации). – К., 1996.

2. Бантишев О.Ф. Злочини у сфері службової діяльності (питання кваліфікації): Навч. посібник. – К.: МАУП, 2002.

3. Дудоров О.О. Посадові злочини. Методичні вказівки до вивчення глави Особливої частини КК України. – Бердянськ: АРІУ при ЗДУ, 1998.

4. Зейкан І. Поняття посадової особи в кримінальному законодавстві: порівняльний аналіз // Право України. – 2002. - № 3. – С. 118-120.

5. Здравомыслов Б.В. Должностные преступления: Понятие и квалификация. – М., 1975 .

6. Іллічів М.О. Кримінальна відповідальність службових осіб у світлі нового кримінального законодавства України // Держава і право / Інститут держави і права України ім. В.М. Корецького НАН України. – 2002. – Вип. 15. – С. 421-427.

7. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. Навч. посібник – К., 2002.

8. Клименко В.А., Мельник Н.И., Хавронюк Н.И. Уголовная ответственность за должностные преступления. – К., 1996.

9. Коржанский Н.И. Квалификация следователем должностных преступлений. – Волгоград, 1986.

10. Крупко Д.І. Поняття службової особи у кримінальному кодексі 2001 р. // Право та безпека. – 2002. - № 1. – С. 63-68.

11. Мельник М., Хавронюк М. Розмежування складів злочинів «зловживання владою або посадовим становищем» та «перевищення влади або посадових повноважень» // Право України. – 1997. - № 2. – С. 31-33.

12. Навроцький В.О. Посадові злочини: Лекції для студ. юрид. фак. ЛДУ ім. І.Франка. – Л., 1997.

13. Охотнікова О.М. Посилення кримінальної відповідальності за посадові злочини // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. – 1998. – Вип. 3 (5). – С. 143-148.

14. Приймак В. Зловживання службовим становищем // Юридичний вісник України. - № 41 (277), 12-18 жовт. 2000 р.

15. Светлов А.Я. Ответственность за должностные преступления. – К., 1978. 

Нормативний матеріал

1. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 15 від 26.12.2003 р. «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень». 

Тема 22: Перевищення влади або службових повноважень (ст. 365 КК України) 

Література

1. Бантышев А.Ф. Должностные преступления (вопросы квалификации). – К., 1996.

2. Бантишев О.Ф. Злочини у сфері службової діяльності (питання кваліфікації): Навч. посібник. – К.: МАУП, 2002.

3. Галахова А.В. Уголовная ответственность сотрудников органов внутренних дел за превышение власти или служебных полномочий: Учебн. пособие. – М., 1975.

4. Дудоров О.О. Посадові злочини. Методичні вказівки до вивчення глави Особливої частини КК України. – Бердянськ: АРІУ при ЗДУ, 1998.

5. Зейкан І. Поняття посадової особи в кримінальному законодавстві: порівняльний аналіз // Право України. – 2002. - № 3. – С. 118-120.

6. Здравомыслов Б.В. Должностные преступления: Понятие и квалификация. – М., 1975 .

7. Іллічів М.О. Кримінальна відповідальність службових осіб у світлі нового кримінального законодавства України // Держава і право / Інститут держави і права України ім. В.М. Корецького НАН України. – 2002. – Вип. 15. – С. 421-427.

8. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. Навч. посібник – К., 2002.

9. Клименко В.А., Мельник Н.И., Хавронюк Н.И. Уголовная ответственность за должностные преступления. – К., 1996.

10. Коржанский Н.И. Квалификация следователем должностных преступлений. – Волгоград, 1986.

11. Крупко Д.І. Поняття службової особи у кримінальному кодексі 2001 р. // Право та безпека. – 2002. - № 1. – С. 63-68.

12. Маляренко В. Деякі питання перевищення влади або службових повноважень: Коментар судової практики з кримінальних справ // Бюл. зак-ва і юрид. практики України. – 1996. - № 6. – 64-68.

13. Мельник М., Хавронюк М. Розмежування складів злочинів «зловживання владою або посадовим становищем» та «перевищення влади або посадових повноважень» // Право України. – 1997. - № 2. – С. 31-33.

14. Навроцький В.О. Посадові злочини: Лекції для студ. юрид. фак. ЛДУ ім. І.Франка. – Л., 1997.

15. Охотнікова О.М. Посилення кримінальної відповідальності за посадові злочини // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. – 1998. – Вип. 3 (5). – С. 143-148.

16. Светлов А.Я. Ответственность за должностные преступления. – К., 1978.

17. Хавронюк Н. Существенный ущерб как признак объективной стороны превышения власти или служебных полномочий // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1997. - № 1. – С 37-40.

18. Харитонов С.О. До питання про кваліфікацію перевищення влади працівниками міліції при застосуванні вогнепальної зброї // Вісник Луганської академії внутрішніх справ ім. 10-річчя незалежності України. – 2000. – Вип. 1. – С. 137-143. 

Нормативний матеріал

1. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 15 від 26.12.2003 р. «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень». 

Тема 23: Хабарництво (ст.ст. 368-370 КК України) 

Література

1. Багрій-Шахматов Л.В. Корупція як злочинне діяння, види корупційних злочинів // Актуальні проблеми держави та права / Одеська національна юридична академія. – О. – 2001. – Вип. 11. – С.445-451.

2. Байдуков А.В. Должностное лицо как субъект коррупционной деятельности // Вісник Луганської академії внутрішніх справ ім. 10-річчя незалежності України. – 2001. – Вип. 2. – С. 140-143.

3. Бантышев А.Ф. Должностные преступления (вопросы квалификации). – К., 1996.

4. Бантишев О.Ф. Злочини у сфері службової діяльності (питання кваліфікації): Навч. посібник. – К.: МАУП, 2002.

5. Быхалов В.А. Субъекты коррупционных деяний // Вісник Луганської академії внутрішніх справ ім. 10-річчя незалежності України. – 2001. – Вип. 2. – С. 170-174.

6. Волженкин Б.В., Квашис В.Е., Цагинян С.Ш. Ответственность за взяточничество. – Ереван, 1988.

7. Дудоров О.О. Кваліфікація одержання хабара, поєднаного з вимаганням // Право України. – 1994. - № 5-6. – С. 34.

8. Дудоров О.О. Посадові злочини. Методичні вказівки до вивчення глави Особливої частини КК України. – Бердянськ: АРІУ при ЗДУ, 1998.

9. Зейкан І. Поняття посадової особи в кримінальному законодавстві: порівняльний аналіз // Право України. – 2002. - № 3. – С. 118-120.

10. Здравомыслов Б.В. Должностные преступления: Понятие и квалификация. – М., 1975 .

11. Іллічів М.О. Кримінальна відповідальність службових осіб у світлі нового кримінального законодавства України // Держава і право / Інститут держави і права України ім. В.М. Корецького НАН України. – 2002. – Вип. 15. – С. 421-427.

12. Камлик М.І., Невмержицький Є.В. Корупція в Україні. – К.: Знання, 1998.

13. Клименко В.А., Мельник Н.И., Хавронюк Н.И. Уголовная ответственность за должностные преступления. – К., 1996.

14. Коржанский Н.И. Квалификация следователем должностных преступлений. – Волгоград, 1986.

15. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. Навч. посібник – К., 2002.

16. Крупко Д.І. Поняття службової особи у кримінальному кодексі 2001 р. // Право та безпека. – 2002. - № 1. – С. 63-68.

17. Кузьменко О. Субъект получения взятки // Юридическая практика. – 2002. - № 48 (258).

18. Мельник М.І. Дача хабара: проблемні питання кваліфікації і звільнення від відповідальності // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1999. - № 4. – С 37-40; № 5. – С. 25-33.

19. Мельник М. Корупційні правопорушення: поняття та види // Вісник Академії правових наук України. – 2001. – Вип. 2 (25). – С. 168-182.

20. Мельник М.І. Хабарництво: загальна характеристика, проблеми кваліфікації, удосконалення законодавства. – К., 2000.

21. Мельник М. Проблемні питання відповідальності за одержання хабара, залежно від його розміру // Вісник Львівського національного університету ім. Івана Франка. – Серія юридична. – 2001. – Вип. 36. – С. 488-496.

22. Мельник М.І. Протидія корупції: поняття, мета, напрямки // Право України. – 2002. - № 4. – С. 22-27.

23. Навроцький В.О. Посадові злочини: Лекції для студ. юрид. фак. ЛДУ ім. І.Франка. – Л., 1997.

24. Навроцький В.О. Провокація хабара як можливий спосіб боротьби з корупцією // Вісник Академії правових наук України. – 1998. – Вип. 4 (15). – С. 157-162.

25. Охотнікова О.М. Посилення кримінальної відповідальності за посадові злочини // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. – 1998. – Вип. 3 (5). – С. 143-148.

26. Старчиков М. Злочини, пов’язані з корупцією // Юридичний вісник України. – 2001. – № 52 (340), 29 груд. – 4 січ. 2002 р. – С. 12.

27. Светлов А.Я. Ответственность за должностные преступления. – К., 1978. 

Нормативний матеріал

1. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 5 від 26.04.2002 р. «Про судову практику в справах про хабарництво». 

Тема 24: Контрабанда (ст. 201 КК України) 

Література

1. Андрушко П.П. Коментар до статті 201 Кримінального кодексу України // Юридичний вісник України. – 2001. – 22-28 грудня. – С. 28-32.

2. Бойко А.М. Проблемні питання визначення об’єкта злочинів у сфері господарської діяльності // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. – 2000. – Вип. 1 (12). – С. 54-58.

3. Володько Н.В. Ответственность за контрабанду по советскому праву. – К., 1978.

4. Грищук В., Омельчук О. Деякі проблемні питання кримінальної відповідальності за контрабанду // Вісник Львівського національного університету ім. Івана Франка. – Серія юридична. – 2002. – Вип. 37. – С. 430-444.

5. Гуторова Н.А. Преступления в сфере хозяйственной деятельности: раздел VIIОсобенной части УК Украины с научно-практическим комментарием. – Харьков: Одиссей, 2003.

6. Дудоров О.О. Контрабанда: кримінально-правова характеристика, шляхи вдосконалення законодавства // Юридичний вісник України. – 1999. - № 1. – 7-13 січня.

7. Дудоров О.О. Злочини у сфері господарської діяльності: Кримінально-правова характеристика: Монографія. – К.: Юридична практика, 2003.

8. Дудоров О.О. Способи контрабанди: кримінально-правова характеристика // Митна справа. – 2002. - № 6. – С. 97-107.

9. Дудоров О.О., Свириденко Т.В. До питання про співвідношення контрабанди та ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів // Митна справа. – 2002. - № 1. – С. 15-26.

10. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. Навч. посібник – К., 2002.

11. Кравченко О.О. Кримінально-правові норми про контрабанду потребують реконструкції // Вісник Верховного Суду України. – 2001. - № 5. – С. 50-54.

12. Кравченко О.О. Контрабанда: теорія і практика // Держава і права / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – 2002. – Вип. 15. – С. 404-410.

13. Навроцький В.О. Господарські злочини: Лекції для студ. юрид. фак. ЛДУ ім. І.Франка. – Л., 1997.

14. Омельчук О. Загальна характеристика об’єкта контрабанди // Вісник Львівського національного університету ім. Івана Франка. – Серія юридична. – 2000. – Вип. 35. – С. 435-438.

15. Омельчук О. Кримінальна відповідальність за контрабанду за новим Кримінальним кодексом України // Митна справа. – 2001. - № 6. – С. 27-43.

16. Омельчук О. Об’єктивна сторона контрабанди // Вісник Львівського національного університету ім. Івана Франка. – Серія юридична. – 2001. – Вип. 36. – С. 482-487.

17. Омельчук О. Суб’єкт контрабанди // Митна справа. – 2001. - № 3. – С. 18-23.

18. Хавронюк М. Контрабанда (в запитаннях і відповідях) // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1998. - № 8. – С 19-22; № 9. – С. 21-25. 

Нормативний матеріал

1. Закон України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей» від 21.09.1999 р.

2. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 8 від 03.06.2005 р. «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил». 

Тема 25: Протидія законній господарській діяльності (ст. 206 КК України) 

Література

1. Берзін П.С. Визначення доходу як оціночної ознаки злочинів у сфері господарської діяльності // Законодавство України: Наук.-практ. коментарі. – 2003. - № 3. – С. 10-13.

2. Берзін П.С. Визначення складу та розміру доходу в злочинах у сфері господарської діяльності // Підприємництво, господарство і право. – 2003. - № 7. – С. 98-103.

3. Білокур Г. Основні сегменти нелегального бізнесу // Закон і бізнес. – 1996. – 25 груд. – С. 5.

4. Бобонич Є.Ф. Кримінально-правова характеристика понять «господарська діяльність», «діяльність, що має ознаки підприємницької» (диспозиція ч. 1 ст. 202 Кримінального кодексу України 2001 р.) // Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченко. Серія: Юридичні науки. – 2002. Вип. 47. – С. 203-205.

5. Бойко А.М. Проблемні питання визначення об’єкта злочинів у сфері господарської діяльності // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. – 2000. – Вип. 1 (12). – С. 54-58.

6. Боротьба зі злочинністю у сфері підприємницької діяльності: (Кримінально-правові, кримінологічні, кримінально-процесуальні та криміналістичні проблеми). – Х.: Право, 2001.

7. Гуторова Н.О., Романов С.Ю. Злочини у сфері економіки (проблеми кримінологічної і кримінально-правової кваліфікації) // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Х. – 2001. – Вип. 14. – С. 3-9.

8. Дудоров О.О., Мельник М.І., Хавронюк М.І. Злочини у сфері підприємництва: Навч. посібник. – К.: Атака, 2001.

9. Дудоров О.О. Злочини у сфері господарської діяльності: Кримінально-правова характеристика: Монографія. – К.: Юридична практика, 2003.

10. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. Навч. посібник – К., 2002.

11. Навроцький В.О. Господарські злочини: Лекції для студ. юрид. фак. ЛДУ ім. І.Франка. – Л., 1997.

12. Стрельцов Е.Л. К вопросу о родовом объекте хозяйственных преступлений // Актуальні проблеми держави та права / Одеська національна юридична академія. – О. – 1994. – Вип.1. – С. 35-38.

13. Стрельцов Є.Л. Економічні злочини: внутрідержавні та міжнародні аспекти: Навч. посібник. – О.: Астропринт. – 2000. 

Нормативний матеріал

1. Господарський кодекс України.

2. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 3 від 25.04.2003 р. «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочині у сфері господарської діяльності».

Тема 26: Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів (ст. 212 КК України) 

Література

1. Андрушко П.П. Коментар до ст. 212 Кримінального кодексу України // Юридичний вісник України. – 2002. - № 5 (345), 2-8 лют. – С. 17-32.

2. Андрушко П.П. Проблеми відповідальності за умисну несвоєчасну сплату податків, зборів, інших обов’язкових платежів // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – Вип. 11. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – 2001. – С. 418-423.

3. Берзін П.С. Визначення доходу як оціночної ознаки злочинів у сфері господарської діяльності // Законодавство України: Наук.-практ. коментарі. – 2003. - № 3. – С. 10-13.

4. Берзін П.С. Визначення складу та розміру доходу в злочинах у сфері господарської діяльності // Підприємництво, господарство і право. – 2003. - № 7. – С. 98-103.

5. Бойко А.М. Проблемні питання визначення об’єкта злочинів у сфері господарської діяльності // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. – 2000. – Вип. 1 (12). – С. 54-58.

6. Брич Л., Навроцький В. Ознаки посадової особи та кваліфікація господарських злочинів, вчинених нею // Підприємництво, господарство і право. – 2001. - № 1. – С. 52-58.

7. Брич Л., Навроцький В. Кримінальна кваліфікація ухилення від оподаткування в Україні: Монографія. – К.: Атака, 2000.

8. Гревцова Р.Ю. До питання про поняття податкових злочинів // Правова держава / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – 1997. – Вип. 8. – С. 282-288.

9. Гутник А.Є., Лисенко В.В. Кваліфікація ухилення від сплати податків. – К., 2000.

10. Гуторова Н.О. Державні фінанси – самостійний об’єкт кримінально-правової охорони // Актуальні проблеми державного управління. – 2001. - № 2. – С. 214-220.

11. Гуторова Н.А. Преступления в сфере хозяйственной деятельности: раздел VIIОсобенной части УК Украины с научно-практическим комментарием. – Харьков: Одиссей, 2003.

12. Гуторова Н.О. Кримінально-правова охорона державних фінансів України. – Х., 2001.

13. Гуторова Н.О. Суспільно-небезпечні наслідки як ознака об’єктивної сторони ухилення від сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Х. – 2001. – Вип. 15. – С. 17-22.

14. Гуторова Н.О. Податкові відносини: проблеми кримінально-правової охорони // Науковий вісник Академії державної податкової служби України. – 2002. – Вип. 4 (18). – С. 175-179.

15. Дудоров О. Спірні питання кваліфікації ухилення від сплати податків у судовій практиці // Вісник Академії правових наук України. – Х.: Право. – 1998. – Вип. 2 (13). – С. 132-140.

16. Дудоров О.О., Мельник М.І., Хавронюк М.І. Злочини у сфері підприємництва: Навч. посібник. – К.: Атака, 2001.

17. Дудоров О.О., Свириденко Т.В. До питання про співвідношення контрабанди та ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів // Митна справа. – 2002. - № 1. – С. 15-26.

18. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. Навч. посібник – К., 2002.

19. Кураш Я.М. Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів: Конспект лекцій / НЮАУ ім. Ярослава Мудрого, 1999.

20. Молодик В.В. Деякі проблеми податкових деліктів і підходи до оцінки ефективності заходів кримінально-правового впливу на правовідносини у сфері оподаткування // Вісник Луганської академії внутрішніх справ ім. 10-річчя незалежності України. – 1999. – Вип.. 1. – С. 68-75.

21. Молодик В.В. Кримінально-правові аспекти відповідальності за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів. – Луганськ, 1998.

22. Навроцький В.О. Господарські злочини: Лекції для студ. юрид. фак. ЛДУ ім. І.Франка. – Л., 1997.

23. Остапін В.О. Про упорядкування кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів // Науковий вісник Юридичної академії МВС України. – Дніпропетровськ. – 2001. – Вип. 1 (4). – С. 193-197.

24. Стрельцов Є.Л. Економічні злочини: внутрідержавні та міжнародні аспекти: Навч. посібник. – О.: Астропринт. – 2000.

25. Сухов Ю. Кримінальна відповідальність за вчинення злочину у сфері оподаткування та її вдосконалення // Право України. – 2000. - № 1. – С. 89-91. 

Нормативний матеріал

1. Бюджетний кодекс України.

2. Закон України «Про систему оподаткування» від 18.02.1997 р.

3. Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р.

4. Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р.

5. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 15 від 08.10.2004 р. «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів».

Тема 27: Незаконне полювання (ст. 248 КК України) 

Література

1. Гавриш С.Б. Кримінально-правова охорона довкілля в Україні. Проблеми теорії, застосування і розвитку кримінального законодавства: Наук. вид-во. – К. Ін-т законодавства Верховної Ради України, 2002.

2. Голуб С.А. Об’єкт і предмет складу незаконного полювання й питання кваліфікації // Вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 1998. – Вип. 2. – С. 183-187.

3. Голуб С.А. Поняття і суспільна небезпечність незаконного полювання // Вісник національної академії внутрішніх справ України. – 1998. – Вип. 1. – С. 106-110.

4. Дудоров О.О. Відповідальність за злочини проти довкілля: Науково-практичний коментар розділу VIII Особливої частини нового КК України. – Бердянськ: АРІУ при ЗДУ, 2002.

5. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. Навч. посібник – К., 2002.

6. Матвейчук В.К. Квалификация незаконной охоты: Учебн. Пособие. – К.: РИО МВД Украины, 1992. 

Нормативний матеріал

1. Закон України «Про тваринний світ» від 13.12.2001 р.

2. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 р.

3. Закон України «Про Червону книгу України» від 07.02.2002 р.

4. Закон України «Про мисливське господарство та полювання» від 22.02.2000 р.

5. Положення про мисливське господарство та порядок здійснення полювання: Затв. постановою КМУ від 20.07.1996 р., № 780.

6. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 17 від 10.10.2004 р. «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля».

Тема 28: Бандитизм (ст. 257 КК України) 

Література

1. Борисов В.І. Родовий об’єкт злочинів проти суспільної безпеки // Вісник Академії правових наук України. – Вип. 3. – Х. – 1995. – С. 144-152.

2. Гостев В.К. О соотношении понятий общественного порядка и общественной безопасности // Вісник Луганської академії внутрішніх справ ім. 10-річчя незалежності України. – 2002. – Вип.. 2. – С. 206-213.

3. Іваненко І.А. Актуальні питання кримінально-правової характеристики бандитизму // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2001. – Вип. 4. – С. 116-121.

4. Кононенко В. Деякі питання судової практики про бандитизм // Право України. – 1996. - № 4. – С. 25.

5. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. Навч. посібник – К., 2002.

6. Литвин А.П. Социально-правовые проблемы борьбы с преступлениями, посягающими на общую безопасность. К.: Наук. Думка, 1997.

7. Лихова С., Нагнойний Я. Бандитизм: спірні питання кваліфікації // Право України. – 1998. - № 3. – С. 75-77.

8. Матышевский П.С. Ответственность за преступления против общественной безопасности, общественного порядка и здоровья населения. – М., 1964.

9. Навроцький В.О. Злочини проти громадської безпеки, громадського порядку та народного здоров'я: Лекції для студ. юрид. фак. ЛДУ ім. І.Франка. – Л., 1997.

10. Тихий В.П. Громадська безпеки та деякі особливості складів злочину проти неї // Законодавство України. Науково-практичні коментарі. – 2002. - № 4. – С. 94-99.

11. Тихий В.П. злочини проти суспільної (загальної) безпеки: Конспект лекцій. – Х., 1996.

12. Хавронюк М.І. Озброєність і вчинення нападів як специфічні ознаки банди // Науковий вісник Юридичної академії МВС України. – Дніпропетровськ. – 2000. – Вип. 2. – С. 74-84. 

Нормативний матеріал

1. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 від 07.07.1995 р. «Про судову практику у справах про бандитизм».

2. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 13 від 23.12.2005 р. «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями».

Тема 29: Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами (ст. 263 КК України) 

Література

1. Бєлоконєв В. Співвідношення понять «боєприпаси» і «вибухові речовини» у кримінальному праві // Право України. – 1997. - № 2. – С. 27.

2. Берзин П.С. Понятие «применения оружия и предметов его заменяющих» в квалификации насильственных преступлений: Уч. пос. – Симферополь, 2002.

3. Борисов В.І. Родовий об’єкт злочинів проти суспільної безпеки // Вісник Академії правових наук України. – Вип. 3. – Х. – 1995. – С. 144-152.

4. Гостев В.К. О соотношении понятий общественного порядка и общественной безопасности // Вісник Луганської академії внутрішніх справ ім. 10-річчя незалежності України. – 2002. – Вип.. 2. – С. 206-213.

5. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. Навч. посібник – К., 2002.

6. Кофанов А. Незаконний оборот зброї // Юридический вестник. – 1999. - № 2. – С. 116-120.

7. Литвин А.П. Социально-правовые проблемы борьбы с преступлениями, посягающими на общую безопасность. К.: Наук. Думка, 1997.

8. Матышевский П.С. Ответственность за преступления против общественной безопасности, общественного порядка и здоровья населения. – М., 1964.

9. Меживой В.П. Про деякі терміни, що використовуються під час кваліфікації злочинів, пов’язаних з незаконним поводженням зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами // Проблеми правознавства і правоохоронної діяльності. – Донецьк: Донецький інститут внутрішніх справ . – 2002. – Вип.2. – С. 183-192.

10. Навроцький В.О. Злочини проти громадської безпеки, громадського порядку та народного здоров'я: Лекції для студ. юрид. фак. ЛДУ ім. І.Франка. – Л., 1997.

11. Рибачук В.І. Проблеми кримінальної відповідальності за незаконне володіння предметами зброї // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 1999. – Вип. 4. – С. 105-108.

12. Рыбачук В. Предметы огнестрельного оружия, боеприпасов и взрывчатых веществ // Юридический вестник. – 1998. – № 2. – 67-65.

13. Тихий В.П. Уголовно-правовая охрана общественной безопасности. – Х., 1981.

14. Тихий В.П. Громадська безпеки та деякі особливості складів злочину проти неї // Законодавство України. Науково-практичні коментарі. – 2002. - № 4. – С. 94-99.

15. Тихий В.П. Злочини проти суспільної (загальної) безпеки: Конспект лекцій. – Х., 1996.

16. Хавронюк М.І. Озброєність і вчинення нападів як специфічні ознаки банди // Науковий вісник Юридичної академії МВС України. – Дніпропетровськ. – 2000. – Вип. 2. – С. 74-84. 

Нормативний матеріал

1. Інструкція про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими та аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів: Затв. наказом МВС України від 21.08.1998 р. № 292.

2. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 3 від 26.04.2002 р. «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами».

3. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 від 07.07.1995 р. «Про судову практику у справах про бандитизм».

Тема 30: Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами (ст. 286 КК України) 

Література

1. Білоконєв В.М. «Тяжкі наслідки» як ознака об’єктивної сторони порушення правил водіння або експлуатації машини // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. – 2000. – Вип. 1 (10). – С. 135-144.

2. Білоконєв В.М. Значення співвідношення об’єкта і суб’єктивної сторони злочину для визначення форми вини транспортних злочинів // Держава і право / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – 2001. – Вип. 9. – С. 352-357.

3. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. Навч. посібник – К., 2002.

4. Коржанський М.Й., Мисливий В.А. Кваліфікація автотранспортних злочинів. – К.: Юрінком, 1996.

5. Коробеев А.И. Транспортные правонарушения: квалификация и ответственность. – М., 1990.

6. Куринов Б.А. Автотранспортные преступления. Квалификация и ответственность. – М., 1976.

7. Мисливий В.А. Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту у новому Кримінальному кодексі // Науковий вісник Юридичної академії МВС України. – Дніпропетровськ. – 2001. – Вип. 2 (5). – С. 68-73.

8. Мисливий В.А. Розслідування та кваліфікація злочинів проти безпеки дорожнього руху // Науковий вісник Юридичної академії МВС України. – Дніпропетровськ. – 2000. – Вип. 1 (1). – С. 193-199.

9. Орлов П.И. Уголовная ответственность за оставление в опасности потерпевшего при автопроисшествии. – Х., 1982.

10. Романов М., Киреєю В. Диференціація ролі порушень правил безпеки руху при дослідженні причин дружньо-транспортної пригоди // Право України. – 1999. - № 3. – С. 68-69.

11. Тельпов О.В. К вопросу о некоторых составляющих причинного комплекса нарушений безопасности дорожного движения и эксплуатации транспорта // Вісник Луганської академії внутрішніх справ ім. 10-річчя незалежності України. – 2000. – Вип.. 4. – С. 221-229.

12. Тельпов О.В. Удосконалення кримінально-правових норм, що передбачають відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації автотранспорту // Науковий вісник Юридичної академії МВС України. – Дніпропетровськ. – 2000. – Вип. 2 (2). – С. 112-117.

13. Ярмакі Х.П., Різніченко С.В. Поняття безпеки дорожнього руху, форми і методи її забезпечення // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 1997. – Вип. 1. – С. 67-70. 

Нормативний матеріал

1. Закон України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 р.

2. Правила дорожнього руху: Затв. постановою КМУ від 10.10.2001 р. № 1306.

3. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатацію транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті». 

Тема 31: Незаконне заволодіння транспортним засобом (ст. 289 КК України) 

Література

1. Білоконєв В.М. Значення співвідношення об’єкта і суб’єктивної сторони злочину для визначення форми вини транспортних злочинів // Держава і право / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – 2001. – Вип. 9. – С. 352-357.

2. Гуславський В.С., Опальченко О.М., Терещенко А.І. Незаконне заволодіння транспортним засобом (науково-практичний коментар до статті 215-3 КК України) // Науковий вісник Юридичної академії МВС України. – Дніпропетровськ. – 2001. – Вип. 1 (4). – С. 205-213.

3. Зверяка В.А. Угон автотранспортных средств: проблемы и пути их разрешения // МВД Украины; Луганский институт внутренних дел. – Луганск, 1998.

4. Звиряка В.А. Проблемы назначения наказания за угон автотранспортных средств // Вісник Луганської академії внутрішніх справ ім. 10-річчя незалежності України. – 1998. – Вип.. 4. – С. 128-136.

5. Звіряка В.А. Механізм індивідуальної злочинної поведінки при угоні транспортних засобів // Вісник Луганської академії внутрішніх справ ім. 10-річчя незалежності України. – 1999. – Вип.. 3. – С. 195-200.

6. Звіряка В.А. Проблема об’єкту злочину угону автотранспортних засобів // Вісник Луганської академії внутрішніх справ ім. 10-річчя незалежності України. – 1998. – Вип.. 2. – С. 85-93.

7. Іванов Ю.Ф. Місце угону у кримінальному законодавстві на сучасному етапі // Право України. – 1998. - № 5. – С. 81-84.

8. Іванов Ю.Ф. Вдосконалення кримінально-правової норми щодо угону автотранспортних засобів // Вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 1999. – Вип. 1. – С. 141-145.

9. Іванов Ю.Ф. Нова кримінально-правова норма за незаконне заволодіння транспортними засобами та її роль у попередженні цих злочинів // Проблеми правознавства і правоохоронної діяльності. – Донецьк: Донецький інститут внутрішніх справ . – 2001. – Вип.1. – С. 162-172.

10. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. Навч. посібник – К., 2002.

11. Коржанський М.Й., Мисливий В.А. Кваліфікація автотранспортних злочинів. – К.: Юрінком, 1996.

12. Коробеев А.И. Транспортные правонарушения: квалификация и ответственность. – М., 1990.

13. Куринов Б.А. Автотранспортные преступления. Квалификация и ответственность. – М., 1976.

14. Мисливий В.А. Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту у новому Кримінальному кодексі // Науковий вісник Юридичної академії МВС України. – Дніпропетровськ. – 2001. – Вип. 2 (5). – С. 68-73.

15. Свірін М.О. Незаконні заволодіння транспортними засобами у кримінальному законодавстві України // Вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2001. – Вип. 4. – С. 206-213. 

Нормативний матеріал

1. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатацію транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті».

Тема 32: Хуліганство (ст. 296 КК України) 

Література

1. Берзін П.С. Поняття «застосування предметів, спеціально пристосованих для нанесення тілесних ушкоджень» у кваліфікації особливо злісного хуліганства // Весы Фемиды. – 2000. - № 4 . – С. 32-38.

2. Гришанин П. Ф. Юридическая квалификация хулиганских действий. – М., 1969.

3. Даньшин И. Н.Ответственность за хулиганство по советскому уголовному праву. – Х., 1971.

4. Даньшин И. Н. Уголовно-правовая охрана общественного порядка. – М., 1973.

5. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. Навч. посібник – К., 2002.

6. Навроцький В.О. Злочини проти громадської безпеки, громадського порядку та народного здоров'я: Лекції для студ. юрид. фак. ЛДУ ім. І.Франка. – Л., 1997.

7. Наклович М.Л. Кримінально-правова боротьба з хуліганством. – Львів, 1974.

8. Пащенко Г.І. Відмежування хуліганства від суміжних злочинів і адміністративного делікту // Право України. – 1999. - № 3. – С. 50-55.

9. Пащенко Г.І. Громадський порядок як об’єкт посягання хуліганських дій // Право України. – 1997. - № 8. – С. 61.

10. Пащенко Г.І. Кваліфікуючі ознаки хуліганства: проблеми та їх вирішення // Право України. – 1997. - № 7. – С. 53-55.

11. Пащенко Г.І. Правові аспекти та відмінні особливості кримінально караного хуліганства // Право України. – 1997. - № 2. – С. 67-69.

12. Пащенко Г.І. Деякі закономірності хуліганства та його профілактика // Право України. – 1998. - № 1. – С. 124-125.

13. Пащенко Г.І. Характеристика потерпілих від хуліганства і віктимологічна профілактика // Право України. – 1998. - № 7. – С. 46-49.

14. Яценко С.С. Квалификация хулиганства. – К., 1980. 

Нормативний матеріал

1. Закон України «Про захист суспільної моралі» від 20.11.2003 р.

2. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 10 від 22.12.2006 р. «Про судову практику у справах про хуліганство».

Тема 33: Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ст. 307 КК України) 

Література

1. Бандурка С.А., Слинько С.В. Наркомания: уголовно-правовые средства борьбы: Учебное пособие. – Х.: РИФ «Арсис», ЛТД, 2001.

2. Баулин Ю.В., Орлов П.И. Уголовная ответственность за незаконное обращение с наркотическими средствами. – К., 1998.

3. Бєлоусов Ю.Л. Правова оцінка діянь, пов’язаних із незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Х. – 2002. – Вип. 18. – С. 488-491.

4. Женунтій В., Дадерко Л. До питання повторності однорідних злочинів при незаконному наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів // Право України. – 1996. - № 12. – С. 76.

5. Икрамова М.Т. Уголовная борьба с наркоманией. – Ташкент, 1982.

6. Козаченко А.В. Еще раз о классификации наркотических и психотропных веществ // Актуальні проблеми держави та права / Одеська національна юридична академія. – О. – 1997. – Вип. 4. – С. 270-275.

7. Козаченко А.В. Определение совокупного размера наркотических средств, психотропных веществ и прекурсоров // Актуальні проблеми держави та права / Одеська національна юридична академія. – О. – 1998. – Вип. 5. – С. 229-233.

8. Козаченко А.В., Мирошниченко Н.А. Предмет наркотизма. – Николаев, 1999.

9. Козаченко О.В. Кримінально-правові ознаки прекурсорів та одурманюючих речовин // Актуальні проблеми держави та права / Одеська національна юридична академія. – О. – 2001. – Вип. 12. – С. 310-314.

10. Козаченко О.В. Вплив кількісних і якісних характеристик наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів на кваліфікацію деяких злочинів, спрямованих проти народного здоров'я // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 1999. – Вип. 2. – С. 113-116.

11. Козаченко А.В. Определение совокупного размера наркотических средств, психотропных веществ и прекурсоров // Актуальны проблеми держави та права: Зб. наук. праць. – О., 1997. – Вип. 5. – С. 229-233.

12. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. Навч. посібник – К., 2002.

13. Лановенко И.П., Светлов А.Я., Костенко А.Я. Наркотизм и преступность // НАН Украины, Институт государства и права им. В.М. Корецкого. – К.: Наукова думка, 1994.

14. Мельник П., Лановенко І. Кримінально-правова концепція відповідальності за незаконний наркообіг // Науковий вісник Академії держакної податкової служби України. – 2000. – Вип.. 1. – С. 147-153.

15. Мирошниченко Н.А. Преступления, связанные с наркотическими, психотропными веществами и прекурсорами: ответственность и квалификация. – О., 1997.

16. Мирошниченко Н.А. Кваліфікація злочинів, пов’язаних із споживанням наркотичних засобів і психотропних речовин // Актуальні проблеми держави та права / Одеська національна юридична академія. – О.: Юридична література – 2001. – Вип. 11. – С. 478-484.

17. Мирошниченко Н.А., Музика А.А. Уголовно-правовая борьба с наркоманией. – Киев-Одесса, 1988.

18. Музика А.А. Відповідальність за злочини у сфері обігу наркотичних засобів. – К.: Логос, 1998.

19. Музика А.А. Загальна характеристика об’єктивної сторони злочинів, пов’язаних з наркоманією // Право України. – 1997. - № 5. – С. 67.

20. Музика А.А. Об’єкт злочинів, пов’язаних з наркоманією // Право України. – 1997. - № 12. – С. 90.

21. Музика А.А. Особливості об’єктивної сторони злочинів, пов’язаних з наркоманією // Право України. – 1997. - № 9. – С. 50.

22. Музика А.А. Про предмет злочинів, пов’язаних з наркоманією // Право України. – 1997. - № 3. – С. 62.

23. Музика А.А. Кримінально-правові засоби боротьби з незаконним обігом наркотичних речовин // Правова держава / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – 1997. – Вип. 7. – С. 221-250.

24. Музика А.А. Суб’єкт незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів // Правова держава / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – 1998. – Вип. 9. – С. 245-250.

25. Музика А.А. Удосконалення кримінального законодавства в галузі боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів // Правова держава / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – 2000. – Вип. 11. – С. 390-397.

26. Музика А.А. Шляхи вдосконалення законодавства у сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів // Науковий вісник Юридичної академії МВС України. – Дніпропетровськ. – 2000. – Вип. 1 (11). – С. 68-73.

27. Никифорчин И.А. О понятии наркотических средств // Проблемы соц. Законности / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Вип. 26. – 1992. – С. 88-91.

28. Павленко Р. Основні форми й види незаконного нарковиробництва // Підприємництво, господарство і право. – 2001. - № 4. – С. 86-89.

29. Смитиенко В. Н. Уголовно-правовая охрана здоровья населения в СССР. - К., 1989.

30. Фесенко Є.В. Кримінально-правовий захист здоров'я населення: (Коментар законодавства та судової практики). – К.: Істина, 2001.

31. Фесенко Є.В. Злочин, передбачений ст. 307 КК України, з точки зору правової доктрини та судової практики // Адвокат. – 2003. - № 4. С. 11-14. 

Нормативний матеріал

1. Закон України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» від 15.02.1999 р.

2. Закон України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, і прекурсорів та зловживанню ними» від 15.02.1995 р.

3. Положення про порядок здійснення діяльності у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів: Затв. постановою КМУ від 03.01.1996 р. № 6.

4. Порядок провадження діяльності, пов’язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у лікувально-профілактичних закладах та установах: Затв. постановою КМУ від 07.02.2001 р. № 106.

5. Порядок знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, визнаних непридатними для подальшого використання або переробки, а також відходів, що містять наркотичні засоби чи психотропні речовини: Затв. постановою КМУ від 28.03.2001 р. № 13.

6. Перелік наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів: Затв. постановою КМУ від 06.05.2000 р. № 770.

7. Порядок обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів в державних і комунальних закладах охорони здоров'я України: Затв. наказом МОЗ України від 18.12.1997 р. № 356.

8. Невеликі, великі та особливо великі розміри наркотичних засобів, що перебувають у незаконному обігу (таблиця 1). Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що перебувають у незаконному обігу (таблиця 2). Великі та особливо великі розміри прекурсорів, що перебувають у незаконному обігу (таблиця 3): Затв. наказом МОЗ України від 01.08.2000 р. № 188.

9. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 4 від 26.04.2002 р. «Про практику застосування судами України законодавства, спрямованого на подолання пияцтва і алкоголізму, виколення самогоноваріння».

10. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 р. «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів».

Тема 34: Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу (ст. 345 КК України) 

Література

1. Давыдович И. Проблемы уголовно-правовой защиты судей и сотрудников правоохранительных органов // Юридическая практика. – 2000. - № 23 (129). – С. 1,8.

2. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. Навч. посібник – К., 2002.

3. Навроцький В.О. Злочини проти порядку управління: Лекції для студ. юрид. фак. ЛДУ ім. І.Франка. – Л., 1997.

4. Осадчий В. Відповідальність і покарання за посягання на здоров'я працівників правоохоронних органів // Правова система України: теорія і практика. Науково-практична конференція. – К. – 1993. – С. 425-426.

5. Осадчий В. Відмежування заподіяння тілесних ушкоджень працівникові правоохоронного органу від суміжних посягань // Право України. – 1994. - № 3-4. – С. 24.

6. Осадчий В. Про зміст насильства в злочинах проти правоохоронної діяльності // Право України. – 1999. - № 6. – С. 109-112.

7. Осадчий В. Мета в злочинах проти правоохоронної діяльності // Право України. – 1999. - № 10. – С. 82.

8. Осадчий В. Працівник правоохоронних органів під захистом нового Кримінального кодексу України // Вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2001. –Вип. 5. – С. 165-170.

9. Осадчий В.І. Кримінально-правовий захист правоохоронної діяльності. – К.: Атіка, 2004.

Нормативний матеріал

1. Закон України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23.12.1993 р.

2. Закон України «Про міліцію» від 20.12.1990 р.

3. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 10 від 18.06.1999 р. «Про застосування судами законодавства, що передбачає державний захист суддів, працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у судочинстві».

4. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 8 від 26.06.2002 р. «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів».

Тема 35: Завідомо незаконні затримання, привід або арешт (ст. 371 КК України) 

Література

1. Бажанов М.І. Злочини проти правосуддя. Текст лекцій. – Х., 1995.

2. Воронцов А.В. Об’єктивні ознаки затримання, приводу або арешту як злочинів проти правосуддя, що вчиняються посадовими особами органів дізнання та досудового слідства // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2001. – Вип. 4. – С. 134-138.

3. Воронцов А.В. Суб’єктивні ознаки злочинів проти правосуддя, вчинюваних посадовими особами органів дізнання і досудового слідства // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2002. – Вип. 1. – С. 166-169.

4. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2002.

5. Навроцький В.О. Злочини проти правосуддя: Лекції для студ. юрид. фак. ЛДУ ім. І.Франка. – Л., 1997. 

Нормативний матеріал

1. Кримінально-процесуальний кодекс України: Офіційне видання. – К.: Видавничій дім «Ін Юре», 2002.

2. Закон України «Про попереднє ув’язнення» від 30.06.1993 р.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!