Міністерство освіти і науки України

Київський національний торговельно-економічний університет

Кафедра маркетингу та реклами 

МАРКЕТИНГ 

Методичні рекомендації щодо виконання курсових робіт

галузь знань 0305 «Економіка та підприємництво»

напрями підготовки 030504 «Економіка підприємства»

Київ – 2013

Розповсюдження і тиражування без офіційного дозволу КНТЕУ

заборонено 

Автори: Ромат Є.В., д-р наук з держ. упр., проф.

Мельникович О.М., канд.екон.наук, проф.,

Ортинська В.В., канд.екон.наук, проф.,

Бучацька І.О., канд.екон.наук, доцент,  

Підлісна О.В., канд.екон.наук, ст..викладач,

Суслова Т.О., асистент 

Методичні рекомендації обговорено та схвалено на засіданні кафедри маркетингу та реклами 15 квітня 2013 р., протокол № __

ВСТУП 

Методичні рекомендації розроблено відповідно до Положення про організацію навчального процесу у Київському національному торговельно-економічному університеті та Положення про організацію виконання та захисту курсових робіт (проектів) у КНТЕУ.

Виконання курсової роботи є завершальним етапом вивчення дисципліни «Маркетинг» та є результатом вміння студента вести дослідження, вирішувати наукові завдання.

Курсова робота – один із видів індивідуальної роботи, метою якої є формування у студентів навичок самостійної роботи з науковими джерелами та оволодіння ними методикою досліджень, набуття вмінь щодо визначення й аналізу наукової та практичної проблематики з маркетингу та маркетингових досліджень, узагальнення опрацьованого матеріалу, обґрунтування своїх гіпотез та висновків, вміння розробляти й формулювати обґрунтовані пропозиції щодо удосконалення процесів, дослідження у роботі.

Курсова робота є самостійним навчально-науковим дослідженням студента, що відіграє важливу роль у системі підготовки бакалаврів напряму підготовки «Маркетинг». 

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 

1.1. Мета виконання курсової роботи 

Метою виконання курсової роботи є закріплення, поглиблення і узагальнення знань, які студенти одержують за час навчання, та їх застосування до комплексного вирішення конкретного фахового завдання. Водночас вона є однією з форм контролю знань студента, важливим етапом підготовки до майбутньої практичної діяльності у визначеній сфері, першим кроком до написання дипломної (магістерської) роботи.

Курсова робота повинна відповідати таким вимогам, а саме відображати:

• рівень та якість отриманих знань (розуміння основних понять, термінів з досліджуваної тематики, опанування теоретичних положень, концепцій, основних положень нормативних та законодавчих актів тощо);

• вміння та навички (досліджувати літературні джерела та інформаційну базу даних; класифікувати дані; застосовувати найрізноманітніші методи та способи опрацювання інформації; розробляти пропозиції щодо вирішення проблем; логічно й чітко викладати матеріал; давати ґрунтовні оцінки різним явищам і процесам; оформляти роботу відповідно до існуючих стандартів тощо);

• теоретико-методологічну підготовленість та психологічну готовність до планування та проведення самостійного наукового дослідження. 

1.2. Етапи роботи над підготовкою курсової роботи

Раціональніше організувати роботу, правильно розподілити час, спланувати його, глибоко і своєчасно розробити вибрану тему допоможе алгоритм написання курсової роботи. Він включає такі етапи:

• вибір теми та об’єкта дослідження;

• затвердження теми;

• складання студентом плану курсової роботи, погодження з науковим керівником;

• формування студентом інформаційної бази для виконання курсової роботи;

• написання й оформлення курсової роботи;

• подання курсової роботи на кафедру для рецензування;

• доопрацювання (у разі потреби) курсової роботи відповідно до рекомендацій/зауважень рецензента;

• захист курсової роботи.

Під час написання курсової роботи студент може отримати консультацію у наукового керівника відповідно до графіка проведення індивідуально-консультативної роботи науково-педагогічних працівників, розміщеного на кафедрі маркетингу та реклами.

Курсова робота як дослідницька праця починається з вибору проблеми або теми дослідження, її осмислення та обґрунтування. Перелік рекомендованих тем курсових робіт, затверджений на кафедрі маркетингу та реклами, складено із врахуванням фахової готовності та наукової зацікавленості: планів науково-дослідних робіт університету, цільових комплексних, галузевих програм. Основними критеріями визначення тем курсових робіт стали актуальність, тобто необхідність, невідкладність її розробки для потреб розвитку науки, держави, галузі, підприємств тощо; новизна, перспективність, ефективність, можливість здійснення розробки студентами теми в умовах університету, відповідність тематичній спрямованості наукової роботи кафедри та університету.

Перелік рекомендованих тем курсових робіт наводиться у додатку А, список рекомендованих джерел – у додатку Б. Студент має орієнтуватись на ту тему, яка найповніше відповідає його навчально-виробничим інтересам та схильностям. Перевага надається темі, при розробці якої студент може виявити максимум особистої творчості та ініціативи. Разом з керівником необхідно визначити межі розкриття теми та перелік установ, досвід роботи яких буде висвітлюватись у дослідженні.

Обравши тему курсової роботи, студент пише заяву на ім’я завідувача кафедри з проханням затвердити відповідну тему курсового дослідження.

У разі своєчасного не подання студентом заяви щодо затвердження бажаної теми курсової роботи, тема визначається завідувачем кафедри.

Затвердження тем курсових робіт, призначення наукових керівників, визначення термінів захисту курсових робіт здійснюється письмовим розпорядження завідувача кафедри маркетингу та реклами, яке видається не пізніше початку 4 тижня семестру.

Завідувач кафедри має право видати розпорядження про зміни (уточнення) тем курсових робіт не пізніше ніж за 2 місяці до встановленого терміну подачі робіт на кафедру. Підставою для розгляду змін (уточнень) виступають: заява студента з обґрунтуванням доцільності, письмова згода наукового керівника.

Після затвердження теми оформлюється завдання на виконання курсової роботи за встановленою формою (дод. В) і доводиться студентам денної форми навчання триденний термін після підписання розпорядження завідувача кафедри маркетингу та реклами, а студентам заочної форми навчання – на першому тижні лабораторно-екзаменаційної сесії. Отримання студентом завдання фіксується на кафедрі в Журналі обліку і рецензування курсових робіт.

Назва курсової роботи має бути стислою, конкретною, відповідати спеціальності та суті дослідженої проблеми, вказувати на предмет і мету дослідження. Іноді для більшої конкретизації до назви можна додати невеликий (4–6 слів) підзаголовок. У назві не бажано використовувати ускладнену, узагальнюючу чи псевдонаукову термінологію. У назві треба уникати слів „дослідження...”, „аналіз...”, „вивчення...”.

Студент може запропонувати власну тему, яка має відповідати тематичній спрямованості дисципліни та бути актуальною, оригінальною. 

1.3. Робота над змістом 

Розробка структури проблеми передбачає виділення тем, розділів, питань. У кожній темі виявляють орієнтовну сферу дослідження, потім її конкретизують, тобто, предметно визначають, уточнюють, роблять більш наочною. Для того щоб конкретизувати, необхідно провести внутрішній причинно-наслідковий аналіз, виявити всі змістовні сторони. Тому виділяють похідні проблеми, кожна з яких, у свою чергу, має стати об’єктом деталізації доти, доки не будуть визначені конкретні завдання, що становлять зміст поставленої проблеми.

Після визначення та формулювання теми студент складає план і погоджує з науковим керівником зміст курсової роботи. Можливі два варіанти структури плану курсової роботи: простий (вступ, 3-5 пунктів, висновки, список використаних джерел) і складний (розгорнутий), який має підпункти в пунктах основної частини (п.2.4, 2.5 положення про організацію виконання та захисту курсових робіт у КНТЕУ). Визначення того чи іншого варіанту залежить від рішення наукового керівника кафедри, що враховує особливості вибраної теми.

У додатках В, Д та Е до методичних рекомендацій наведено орієнтовні плани декількох тем курсових робіт. 

1.4. Базове підприємство 

Після вивчення нормативної бази та літературних джерел студент переходить до етапу збору та обробки інформації. Збір необхідного практичного матеріалу проводиться на базовому підприємстві. Базове підприємство обирається за наявністю необхідних матеріалів для розкриття теми курсової роботи.

Базове підприємство повинно відповідати наступним вимогам:

-  напрямок його діяльності відповідає темі роботи;

-  мати необхідні практичні матеріали за темою;

-  має досвід організації маркетингової діяльності;

-  для проведення аналізу господарської діяльності мати зіставні економічні показники за період не менше як за 3 роки.

При виборі підприємства необхідно надавати перевагу сучасним підприємствам сфери матеріального виробництва, торгівлі та ін.

2. СТРУКТУРА КУРСОВОЇ РОБОТИ 

Курсова робота має свою специфіку щодо структури, методики написання та оформлення. Курсова робота має містити:

• титульний аркуш;

• зміст;

• вступ;

• основну частину;

• висновки;

• список використаних джерел;

• додатки.

Загальний обсяг курсової роботи з маркетингу не повинен перевищувати 40 друкованих сторінок без урахування додатків та списку використаних джерел

3. ЗМІСТ КУРСОВОЇ РОБОТИ 

Зразок оформлення титульного аркуша подано у додатку Ж.

Зміст, до якого включається план курсової роботи, подають на початку курсової роботи. Він містить найменування та номери початкових сторінок усіх структурних елементів. Розділи за обсягом мають бути приблизно однаковими.

Вступрозкриває сутність і стан наукової проблеми. У вступі стисло подається загальна характеристика роботи у такій послідовності:

Актуальність теми: сутність проблеми, її значущість, роботи відомих науковців над питанням, що розглядається, обґрунтування необхідності свого дослідження.

Мета і завдання дослідження. Мету дослідження формулюють одним реченням (наприклад, визначення теоретичних засад і розроблення практичних рекомендацій з удосконалення маркетингової діяльності ТОВ «Сона-Фарм»). Не можна формулювати мету так: "Дослідити (вивчити, проаналізувати) певний процес (об’єкт, явище)", оскільки дослідження й аналіз – це не мета, а засоби її досягнення. Формулюючи мету, варто чітко зазначити, що саме ви хочете установити, визначити, виявити, з’ясувати в своїй роботі.

Щоб досягти поставленої мети, треба розв’язати кілька (як правило, 3–5) завдань. Мета і завдання мають бути взаємопов’язані і розкривати тему, заявлену в назві роботи. Формулюючи завдання, вкажіть, що конкретно ви передбачаєте зробити: проаналізувати, визначити особливості, систематизувати вітчизняний і зарубіжний досвід, виокремити, дослідити й описати, розглянути, з’ясувати, простежити, показати, класифікувати, експериментально перевірити й обґрунтувати, визначити тенденції, окреслити шляхи підвищення ефективності, розробити рекомендації тощо.

Об’єкт дослідження формулюється у вигляді одного речення із зазначенням процесу, явища, ситуації тощо, обраного для дослідження. Наприклад, управління маркетинговою діяльністю ТОВ «Артика».

Предмет дослідження міститься в межах об’єкта. Наприклад, теоретичні та практичні засади управління маркетинговою діяльністю ТОВ «Артика».

Об’єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об’єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження. Саме на нього спрямована основна увага здобувача, оскільки предмет дослідження визначає тему курсової роботи, яка зазначається на титульному аркуші як її назва.

Оскільки курсова робота виконується на матеріалах реального підприємства, то про це зазначається як про емпіричну базу дослідження та дається його коротка організаційно-економічна характеристика, яка передбачає аналіз та представлення організаційно-правової форми господарювання підприємства, видів його діяльності, місця розташування, чисельності працюючих, їх структурного поділу, організаційної структури підприємства, основних фінансових показників діяльності підприємства.

Методи дослідження. Перелік методів, якими досягатиметься розв’язання кожного конкретного завдання дослідження.

Джерела дослідження. Навести перелік назв досліджуваних законодавчих та нормативних актів, інструкцій, статутів, звітної документації, інтернет-ресурсів, архівних матеріалів, навчальної літератури тощо. Тут подається не перелік наукових праць, які автор аналізуватиме у своїй роботі, а зазначається коло тих джерел, які автор досліджуватиме і звідки братиме фактичний матеріал.

Якщо курсова робота виконувались на матеріалах реального підприємства, то про це зазначається як про емпіричну базу дослідження.

Обсяг вступу не повинен перевищувати 3-х сторінок.

Основна частина роботи складається із 3–5 розділів. Кожен розділ починають з нової сторінки. Основному тексту кожного розділу може передувати передмова з коротким описом вибраного напряму та обґрунтуванням застосованих методів досліджень. У кінці кожного роділу формулюють висновки із стислим викладенням наведених у ньому наукових і практичних результатів, що дає змогу вивільнити загальні висновки від другорядних подробиць.

У розділах основної частини подають матеріал, як правило, в такій послідовності:

Розділ 1 – огляд літератури за темою і вибір напрямів досліджень;

Розділ 2 – виклад загальних підходів і основних методів досліджень, опис теоретичних і (або) експериментальних досліджень;

Розділ 3 – аналіз і узагальнення результатів досліджень, наведення висновків та пропозицій, рекомендацій.

В першому розділі студент окреслює основні етапи розвитку наукової думки за своєю проблемою. Стисло, критично висвітлюючи роботи попередників, студент повинен назвати ті питання, що залишились невирішеними, а отже, визначити своє місце у розв’язанні проблеми.

Під час підготовки курсової роботи, особливо першого розділу, студенти можуть ознайомитись з теоретичним матеріалом та прикладами, що подано в Інтернет-ресурсах (див. дод. Б) та в спеціалізованих періодичних виданнях України та Російської Федерації: газета «Marketing@Media Review» (Україна); журнал «Маркетинг и реклама» (Україна); журнал «Новый маркетинг» (Україна); журнал «Отдел маркетинга» (Україна); журнал «Маркетолог» (Україна); журнал «Рекламные идеи» (Російська Федерація); журнал «Практика рекламы» (Російська Федерація); журнал «Маркетинговые коммуникации» (Російська Федерація) та інших.

Доцільно звернути увагу студентові на те, що зібраний матеріал потрібно систематизувати відповідно до плану курсової роботи. Рекомендується супроводжувати його таблицями, графіками, діаграмами, схемами, використовуючи сучасні комп’ютерні програми. Бажано закінчити цей структурний елемент коротким резюме стосовно необхідності проведення свого дослідження. Загальний обсяг огляду літератури не повинен перевищувати 20 % обсягу основної частини курсової роботи.

У другому розділі, як правило, обґрунтовують вибір напряму досліджень, наводять методи вирішення задач і їх порівняльні оцінки, розробляють загальну методику проведення емпіричних досліджень.

У наступних розділах з вичерпною повнотою викладають результати власних досліджень автора з висвітленням того нового, що він вносить у розроблення проблеми. Студент повинен оцінити повноту й достовірність одержаних ним результатів, по можливості порівняти їх з даними аналогічних досліджень інших авторів.

Зміст питань відповідних розділів курсової роботи має відповідати їх назві. Теоретичні положення слід пов’язувати зі сферою практичної діяльності. Зібраний емпіричний матеріал варто систематизувати відповідно до плану курсової роботи та відображати у вигляді таблиць, графіків, діаграм, схем тощо.

В кінці кожного пункту стисло (1–2 абзаци) формулюються висновки.

У Висновках студент повиненвикласти найважливіші наукові та практичні результати, одержані під час наукового дослідження. З першого розділу курсової роботи, який має теоретичний характер, оскільки подає огляд основних публікацій по темі, у висновках слід коротко оцінити стан питання. Далі висновки мають містити відповіді на всі завдання, поставлені у вступі та які мають відношення до підприємства, що досліджувалося.

На підставі проаналізованих матеріалів повинні надаватися конкретні пропозиції щодо усунення виявлених недоліків. Пропозиції мають бути спрямовані як на вирі­шення окремих теоретичних питань, так і проблем практичного характеру. Формулюючи пропозиції, необхідно визначити їх конкретну доцільність для досліджуваного підприємства на даний час або у майбутньому, звертаючи увагу на наслідки економічного та соціального характеру. Все це дасть змогу студентові засвідчити у висновках, що сформульованої у вступі мети досягнуто.

Формулювання висновків має бути стислим, лаконічним, чітким та обґрунтованим. Обсяг – до 5 сторінок.

До Списку використаних джерел рекомендується включати 30–40 найменувань у відповідному бібліографічному описі, варто слід­кувати за тим, аби це були свіжа, сучасна література, останні перевидання тощо. Перелік подається в алфавітному порядку. Прик­лади оформлення бібліографічного опису наведено у додатку Д. По­си­лання на літературу в тексті курсової роботи подається в квад­рат­них дужках – наводиться номер цитованої праці і через кому но­мер сторінки, на якій міститься цитований уривок. Наприклад, [6, с.75]

У Додатках до курсової роботи розміщують інформаційні матеріали, які становлять базу аналітичних досліджень згідно з обраною темою (таблиці допоміжних даних; анкети опитувань чи інших застосованих видів емпіричних досліджень; протоколи й акти випробувань, впровадження, розрахунки економічного ефекту; допоміжні ілюстрації; газетні статті, радіо- чи телематеріали, дані рейтингових агентств тощо). Крім того, у додатки можна включати документи підприємства (статут, типовий договір з клієнтами, стандарти обслуговування тощо), інструкції, ілюстрації допоміжного характеру, на які в роботі даються посилання. Як правило, в додатках розміщують великоформатні матеріали, більше 2-х сторінок кожен. 

4. ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ 

4.1. Загальні вимоги 

Оформлення роботи здійснюється згідно з державним стандартом України ДСТУ 3008-95 „Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення” та ДСТУ БА.2.-4-4-99 (ГОСТ 21.101–97) „Основні вимоги до робочої документації”.

Невідповідність в оформленні роботи державним стандартам і встановленим вимогам може суттєво вплинути на остаточну оцінку роботи, а через значні відхилення робота може бути взагалі недопущена до захисту. Тому оформлен­ню роботи приділяють особливу увагу.

Дотримання сту­дентом усіх вимог до оформлення роботи сприяє вихованню в нього належного стилю роботи, формує вимогли­вість до себе, прищеплює певні навики до проведення наукового дослі­дження, що буде йому корисним під час виконання бакалаврської, магістерської роботи.

1. Текст та заголовки. Текст друкують з однієї сторони стандартного аркуша білого паперу формату А4 (210×297 мм); комп’ютерний набір – 14 кегль, 1,5 інтервали, шрифт Times New Roman; розмір берегів (полів): ліве – 20 мм, праве – 10 мм, верхнє – 20 мм, нижнє – 20 мм. Допускається розміщувати таблиці та інші ілюстративні матеріали на аркушах формату А3 (не більше 40 рядків на сторінці).

Допускається вписувати у друкований текст окремі іншомовні слова, формули, умовні позначення чорнилом, тушшю, пастою тільки чорного кольору. При цьому щільність вписаного тексту має бути наближеною до щільності основного тексту.

Заголовки структурних частин роботи: ЗМІСТ, ВСТУП, РОЗДІЛ, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ, ДОДАТКИ друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів, пунктів (окремих питань, що виділяються в межах розділів) друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапка в кінці заголовка не ставиться.

Відстань між заголовком та текстом має дорівнювати 3 інтервалам в основному тексті (що відповідає двом пропущеним абзацам при комп’ютерному наборі тексту з міжрядковим інтервалом 1,5). Кожну структурну частину роботи слід починати з нової сторінки. 

4.2. Нумерація сторінок та структурних частин роботи 

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.

Першою сторінкою роботи є титульна сторінка, яку включають до загальної нумерації сторінок і на якій номер сторінки не ставлять. Зміст, що розміщують після титульної сторінки, нумерують як другу сторінку. Нумерація без крапки після неї проставляється у правому верхньому куті подальших сторінок.

ЗМІСТ, ВСТУП, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ, ДОДАТКИ не нумерують як розділи. 

4.3. Рисунки і таблиці 

Рисунки і таблиці подають безпосередньо після посилання на них у тексті, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Якщо вони містяться на окремих сторінках, їх включають до загальної нумерації сторінок. На всі рисунки і таблиці повинні бути посилання у тексті.

Рисунки позначають словом „Рис.” і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій у додатках. Номер рисунку має складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставлять крапку: наприклад, „Рис. 1.2” (другий рисунок першого розділу). Номер рисунку, її назву і пояснювальні підписи розміщують послідовно під рисунком (дод. К). Кількість рисунків у роботі визначається її змістом і доцільністю для надання тексту зрозумілості та конкретності.

Цифровий матеріал в роботі, як правило, оформлюють у вигляді таблиць. Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту (дод. Л). Назву і слово „Таблиця” починають із великої літери. Назву не підкреслюють. Заголовки граф таблиці починаються з великих літер, підзаголовки – з малих, якщо складають одне речення із заголовком, і з великих – якщо вони є самостійними.

Таблицю розміщують у тексті таким чином, щоб її можна було читати без повороту тексту або з поворотом за годинниковою стрілкою.

Таблиці нумерують послідовно у межах розділу (за винятком тих таблиць, що розміщені в додатках). У правому верхньому куті розміщують напис „Таблиця” із зазначенням її номера, який складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставлять крапку: наприклад. „Таблиця 2.3” (третя таблиця другого розділу), нижче вказується назва таблиці.

У разі переносу таблиці на іншу сторінку над подальшими частинами пишуть, наприклад: „Продовження табл. 2.3”.

У таблицях слід обов’язково зазначають одиниці виміру показників. Якщо всі одиниці виміру є однаковими для всіх показників таблиці, їх наводять у заголовку. Одиниці виміру мають відповідати стандартам. Чисельні величини у таблиці повинні мати однакову кількість десяткових знаків. У випадку відсутності даних в окремих колонках таблиці треба або ставити прочерк (якщо значення дорівнює нулю), або ставити символ «×» (якщо наявність даних є неможливою). 

4.4. Формули 

Рекомендується здійснювати комп’ютерний набір формул з використанням редактора формул (наприклад, Microsoft Equation) таким чином, щоб розмір основних символів відповідав розміру шрифту тексту роботи.

Формули в роботі нумерують в межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого берега сторінки в одному рядку з формулою в круглих дужках, наприклад: „(3.1)” – перша формула третього розділу.

Пояснення значень символів, числових коефіцієнтів у формулах розміщують безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони наведені у формулі, та кожне з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова „де” без двокрапки. Формули слід розміщувати у тексті на окремому рядку, залишаючи вище і нижче не менше одного вільного рядка. Наприклад, показник HUT (англ. Home Using Television), тобто частка телеглядачів у даний момент часу, розраховується за формулою:

де ating – рейтинг носія;

Share – частка аудиторії.

Якщо формула не вміщується на один рядок, її переносять на наступний рядок після знака рівності (=) або після знаків: плюс (+), мінус (–), множення (´) і ділення (:). 

4.5. Посилання 

Якщо за текстом курсової роботи наведено цитати, статистичні дані тощо, необхідно зробити посилання на першоджерела інформації. Посилання на першоджерела необхідно зробити на відповідній сторінці у виносках.

Посилання на ілюстрації, формули, таблиці курсової роботи вказують порядковими номерами. Наприклад: рис. 2.1, формула (3.1), табл.. 1.1, дод. А.

У повторних посиланнях на ілюстрації і таблиці вказують скорочене слово «дивись», наприклад, див. табл. 1.1.  

4.6. Список використаних джерел 

У списку використаних джерел наукові праці та інші джерела записують тією мовою, якою вони видані. Список вико­ристаних джерел в роботі пропонується розміщувати у загальній послідовності, незалежно від виду та характеру джерела.

У зв’язку з набуттям чинності нового національного стандарту ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 „Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання” поміщуємо методичні рекомендації щодо складання бібліографічного опису джерел.

Відповідно до нового стандарту, пунктуація в бібліографічному описі виконує дві функції: звичайних граматичних розділових знаків (пунктуація), та розділових знаків, що мають розпізнавальний характер для областей та елементів бібліографічного опису (знаки приписної пунктуації). У новому стандарті вперше підкреслено, що для розрізнення приписної та граматичної пунктуації застосовують проміжок в один друкований знак до і після приписного знака. Виняток — крапка та кома — проміжки залишають тільки після них. Знаки крапка з комою та три крапки до винятку не відносяться.

Наприклад, у назві видання Рекламний бізнес: менеджмент маркетингу двокрапка є граматичним розділовим знаком пунктуації, тому пробіл ставиться лише після двокрапки. Проте при описі видання Маркетингові дослідження : підручник проміжок застосовується до і після двокрапки, тому що це знак приписної пунктуації, який розділяє елементи бібліографічного опису, зокрема назву та підназву.

Заголовок від опису відокремлюють крапкою. Області опису відокремлюють одна від одної крапкою і тире. При повторенні окремих областей повторюють крапку і тире, за винятком області серії (відомості про кожну серію беруться в окремі круглі дужки без знаку крапка і тире між ними). Принаписанні прізвищ та ініціалів осіб, які більшою чи меншою мірою брали участь у підготовці та випуску видання (автор, упорядник, автор вступної статті, науковий редактор, художник тощо), обов’язковим є вживання пробілу між прізвищем та ініціалом і між двома ініціалами, наприклад, Лось Й. Д., авт.-упоряд. Грищенко О. К., за загал. ред. Піскуна В. Л.

За новим стандартом після наведення у бібліографічному заголовку прізвища автора потрібно ставити кому перед його ініціалами. Проте це не стосується списку використаних літератури чи списку використаних джерел, які складають для курсової, дипломної, магістерської, кандидатської чи докторських робіт. Наприклад, Куц. В. В., Коляденко Д. М.

Необхідно відзначити, що в новому стандарті змінені правила вживання великої та малої літер. Їхнє вживання продиктоване тепер не тільки нормами мови, а й розділенням областей бібліографічного опису. Перші слова відомостей, що відносяться до назви та відомостей про відповідальність записуються з малої літери, якщо вони не є власними назвами, першими словами назви чи цитатами. Винятком є загальне позначення матеріалу та будь-які назви у всіх областях опису, які треба писати з великої літери.

Наприклад, у описі Англійська мова за професійним спрямуванням [Текст] : зб. текстів та завдань для самостійн. роботи студентів / укл. Г. Є. Харченко. –– К. : Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2008 –– 70 с. слова „зб.”, „укл.” слід писати з малої літери, а загальне позначення матеріалу „[Текст]” з великої.

Загальне позначення матеріалу в описах документів, які переважають в конкретному пошуковому масиві (наприклад, у списку використаних джерел), можна не наводити. Якщо, наприклад, у списку джерел подано 30 книжкових видань і 4 посилання на електронні видання, то загальне позначення матеріалу застосовують лише для електронних ресурсів ([Електронний ресурс]), а для основного домінантного масиву елемент [Текст] можна не наводити.

Відомості, що запозичені не з приписного джерела інформації, а для книжкових, журнальних, газетних видань – це титульний аркуш, наводять у квадратних дужках. Необхідно відзначити, що квадратні дужки застосовуються у межах однієї області. Якщо суміжні елементи відносяться до різних областей, то кожен елемент береться в окремі квадратні дужки, наприклад:

[зб. завдань ] / [укл. Іванова А. А.]. — [2-ге вид., стер.].

Потрібно зазначити, що у бібліографічному описі чітко розрізняються тире та дефіс. Дефіс використовується лише у тих словах, які пишуться через дефіс за відповідними граматичними правилами, тобто складні іменники, прикметники, дієслова, прислівники, займенники, порядкові числівники з нарощуванням, слова у скороченій формі тощо (авт.-упоряд., 2-ге вид., Кам’янець-Подільський, ун-т). Тире використовується як роздільний знак між областями бібліографічного опису, позначеннями років, сторінок, дат проведення конференцій тощо. Наприклад, 1910–1923 рр., 70–80 рр., С. 23–41, 11–12 жовтня.

Області бібліографічного опису. Бібліографічний опис може бути однорівневим, коли він складається на одночастинний документ та завершений багаточастинний документ загалом, й багаторівневим, який складають на багаточастинний документ. На частину документа складають аналітичний бібліографічний опис. Бібліографічний опис складається з бібліографічних елементів, які об’єднані у вісім функціональних зон (областей), які для однорівневого опису фіксуються за такою схемою (курсивом позначені обов’язкові бібліографічні елементи):

Заголовок бібліографічного опису. Основна назва [Загальне позначення матеріалу] = Паралельна назва : підназва / відомості про відповідальність. – Відомості про видання / відомості про відповідальність, що стосуються видання, додаткові відомості про видання. – Зона специфічних відомостей. – Місце видання : ім’я видавця, дата видання. – Специфічне позначення матеріалу і обсяг: інші відомості про фізичну характеристику; розмір + супровідний матеріал. – (Основна назва серії / відомості про відповідальність, що стосуються серії, ISSN ; номер випуску серії). – Примітки. – Стандартний номер = Ключова назва: умови доступу й ціна.

Стандартний номер у списку використаних джерел чи використаної літератури, які складаються для курсової, дипломної, магістерської, кандидатської чи докторських робіт, не зазначають. Окрім того, у наведеній схемі відображено не лише послідовність областей, але й проміжки між знаками приписної пунктуації, вживання великої та малої літери, а також відповідні розділові знаки для введення конкретних бібліографічних елементів. Наприклад, підназва та відомості про відповідальність пишуться з малої літери, окрім власних назв; серія подається завжди у круглих лапках тощо.

Аналітичний бібліографічний опис. Бібліографічний опис складової частини може бути складений на окремий твір (статтю, оповідання з журналу чи збірника) або частину твору (главу, розділ). Документ, що уміщує складову частину, є ідентифікатором публікації й називається ідентифікуючим документом.

Аналітичний бібліографічний опис складають за такою схемою: 

Відомості про складову частину документа // Відомості про ідентифікуючий документ. — Відомості про місцезнаходження складової частини в документі. — Примітки.

Порядок наведення бібліографічних відомостей про складову частину документа та ідентифікуючий документ аналогічний нормам складання однорівневого бібліографічного опису. У відомостях про складову частину документа наводять її основну назву, загальне позначення матеріалу, підназву, відомості про відповідальність, відомості про видання (якщо вони стосуються саме складової, а не документа в цілому). З’єднувальним знаком між частинами аналітичного опису є дві косих риски (//). У другій частині аналітичного опису зазвичай вказують основну назву, відомості про відповідальність, відомості про видання, місце і дату видання, відомості про місцезнаходження складової частини в ідентифікуючому документі.

4.7. Додатки 

На додатки, які містяться у роботі, мають бути посилання у текстовій частині роботи. Додаток повинен мати заголовок, надрукований у верхній частині сторінки маленькими літерами з першої великої літери симетрично тексту сторінки. Посередині рядка над заголов­ком маленькими літерами з першої великої друкується слово “Додаток” і велика літера, що позначає додаток. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь. Наприклад, Додаток А, Додаток Б.

У разі, якщо додаток поділений на розділи, їх нумерують літерою і цифрою, між якими ставлять крапку, наприклад, А.2 – другий розділ додатка А. Необхідність поділу додатків на розділи може виникнути, наприклад, у випадку наведення однотипних форм фінансової звітності підприємства за декілька періодів. 

5. ПЕРЕВІРКА ТА ЗАХИСТ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Виконану курсову роботу студент має подати на кафедру в термін, передбачений графіком навчального процесу, але не пізніше двох тижнів до захисту.

Курсова робота спочатку реєструється на кафедрі маркетингу та реклами (ауд. А-419 або А-405) та передається науковому керівнику на перевірку. Викладач ретельно перевіряє роботу, пише рецензію, де викладає основні переваги та недоліки праці (дод. М).

Якщо за результатами першої перевірки науковим керівником робота оцінена незадовільно (не відповідає темі, завданням та вимогам до курсової роботи), вона не допускається до захисту. Викладач повертає її з позначкою „на доопрацювання”.

Студент до початку екзаменаційної сесії повинен виправити вказані недоліки і подати роботу на перевірку вдруге, повторно зареєструвавши її.

За результатами повторної перевірки науковий керівник надає відповідний відгук, який фіксується у Результаті захисту курсової роботи, і виносить роботу на розгляд комісії по захисту курсових робіт.

Захист курсової роботи проводиться комісією у складі наукового керівника та одного-двох викладачів у терміни, передбачені розпорядженням по кафедрі.

При захисті курсової роботи студент має продемонструвати глибокі знання з досліджуваної проблеми, вміти чітко викладати власні думки, використовувати ілюстративний матеріал, аргументовано відповідати на питання.

Рекомендується на захист підготувати презентацію власного наукового дослідження у Microsoft PowerPoint. Обсяг – до 20 слайдів.

Підсумкову оцінку визначає комісія кафедри маркетингу та реклами, що приймає захист курсових робіт. Об’єктами оцінки є три складові: зміст (55 балів), оформлення (15 балів), захист (30 балів).

Оцінювання курсової роботи здійснюється за національною шкалою – „відмінно”, „добре”, „задовільно”, „незадовільно” та за шкалою ECTS.

ОЦІНЮВАННЯ ЯКОСТІ НАПИСАННЯ КУРСОВИХ РОБІТ 

Наслідком отримання за результатами захисту курсової роботи студентом оцінки FX є повторне виконання роботи за раніше затвердженою темою з виправленням визначених науковим керівником недоліків. При оцінці F – студент виконує роботу за новою темою. Закріплення теми, призначення наукового керівника та терміну захисту здійснюється завідувачем кафедри.

У випадку, якщо студент не захистив курсову роботу, він вважається не атестованим з даної дисципліни і не допускається до екзамену.

Захист курсової роботи після виправлення недоліків та за новою темою здійснюється в період ліквідації академічної заборгованості у визначені терміни перед комісією за участю декана факультету, після чого:

- у разі одержання студентом позитивної оцінки він допускається до складання екзамену з дисципліни відповідно до розкладу екзаменів у період ліквідації академічної заборгованості у визначені терміни;

- у разі одержання незадовільної оцінки студент відраховується з університету.

Студент, який без поважної причини вчасно не подав (не зареєстрував) курсову роботу або не з’явився на захист у встановлений термін, не допускається до складання екзамену з відповідної дисципліни.

Захищені курсові роботи передаються на кафедру маркетингу та реклами, де вони зберігаються згідно з вимогами до такого виду документів.

ДОДАТКИ

Додаток А 

ТЕМИ КУРСОВИХ РОБІТ 

1. Аналіз маркетингової діяльності підприємства.

2. Впровадження концепції маркетингу взаємин у діяльність підприємства.

3. Впровадження концепції соціально-етичного маркетингу у діяльність підприємства.

4. Використання Інтернет-технологій у маркетинговій діяльності підприємства.

5. Використання мерчандайзингу як форми торговельного маркетингу в умовах товарного насичення.

6. Брендінг в сфері маркетингової діяльності підприємства.

7. Застосування основних інструментів системи маркетин­гових комунікацій на різних етапах життєвого циклу товару.

8. Збутова діяльність підприємства.

9. Збут в комплексі маркетингу підприємства.

10. Ефективність маркетингової діяльності підприємства.

11. Ефективність маркетингової комунікаційної політики підприємства.

12. Ефективність збутової діяльності підприємства.

13. Інтегровані маркетингові комунікації в місцях продажів.

14. Інтегровані маркетингові комунікації підприємства.

15. Комунікаційна політика підприємства в мережі Інтернет.

16. Комунікаційна політика підприємства.

17. Маркетинговий менеджмент на підприємстві.

18. Маркетингові дослідження споживачів товару (послуги).

19. Мерчандайзинг у системі маркетингових комунікацій .

20. Новітні технології маркетингових комунікацій як фактор розвитку підприємства.

21. Організування мерчандайзингу на підприємстві.

22. Організування зв’язків підприємства з громадськістю.

23. Організування рекламної діяльності на підприємстві.

24. Організування рекламної кампанії підприємства (товару).

25. Організування маркетингових досліджень на підприємстві.

26. Організування участі підприємства у виставках.

27. Організування системи особистих продажів компанії.

28. Організування та контроль маркетингової діяльності підприємства.

29. Організування маркетингової діяльності підприємства в мережі Інтернет.

30. Організування та контроль маркетингової комунікаційної діяльності підприємства.

31. Організування маркетингового середовища підприємства.

32. Оцінювання впливу реклами підприємства на споживачів.

33. Оцінювання доцільності виведення нового товару на ринок.

34. Оцінювання ефективності маркетингової діяльності компанії.

35. Оцінювання ефективності рекламної діяльності на підприємстві.

36. Оцінювання конкурентного середовища на ринку товарів та послуг.

37. Оцінювання лояльності споживачів до товарів та посліг підприємства.

38. Оцінювання результативності участі підприємства у виставці (ярмарку).

39. Планування використання засобів комунікацій.

40. Процес особистого продажу продукції підприємства.

41. Маркетингова діяльність підприємства.

42. Маркетингові комунікаційні заходи підприємства в Інтернеті.

43. Позиціювання торгової марки на ринку товарів або послуг.

44. Прямий маркетинг як інструмент маркетингових комунікацій.

45. Реклама в системі маркетингу підприємства.

46. Розроблення й управління брендом.

47. Розроблення маркетингової комунікаційної програми для виведення нового товару на ринок.

48. Розроблення маркетингової комунікаційної програми для товарів та послуг підприємства.

49. Система маркетингових комунікацій як елемент комплексу маркетингу на підприємстві.

50. Створення іміджу підприємства.

51. Створення системи управління продажами компанії.

52. Стимулювання збуту як інструмент маркетингових комунікацій.

53. Стимулювання попиту на продукцію підприємства.

54. Товарний знак як фактор посилення конкурентноздатності підприємства.

55. Торговельний маркетинг підприємства.

56. Удосконалення організації відносин між підприємством та покупцями його продукції.

57. Управління заходами щодо збуту продукції підприємства.

58. Управління рекламною діяльністю на підприємстві.

59. Управління маркетинговою діяльністю на підприємстві.

60. Управління маркетинговою комунікаційною діяльністю на підприємстві.

61. Управління розробкою товару та просуванням його на ринок.

62. Управління збутовою діяльністю підприємства.

63. Формування фірмового стилю підприємства.

64. Формування товарної політики підприємства.

65. Формування товарного асортименту підприємства.

66. Цінова політика підприємства.

67. Цінове стимулювання попиту на продукцію підприємства.

Додаток Б

Список рекомендованих джерел 

1. Аакер Д. А. Создание сильных брендов / Д. А. Аакер ; пер. с англ. – М. : Издат. дом Гребенникова, 2003. – 440 с.

2. Алешина И. В. Паблик Рилейшнз для менеджеров и маркетологов / Алешина И. В. –– М. : ГНОМ-ПРЕС, 1997. –– 256 с.

3. Балашов А. В. Занимательное медиапланирование / Балашов А. В. –– М. : РИП–холдинг, 2000. –– 104 с.

4. Батра Р. Рекламный менеджмент / Р. Батра, Д. Д. Майерс, Д. А. Аакер ; пер. с англ. – 5-е изд. – М. : СПб. : Питер, 2005. – 784 с.

5. Бове К. Л. Современная реклама / Бове К. Л., Аренс У. Ф. ; пер. с англ ; под общ. ред. Феофанова О. А. –– Тольятти : Довгань, 1995. –– 704 с.

6. Викентьев И. Л. Приемы рекламы и PR: 215 примеров, 130 учебных задач и 18 практических решений / Викентьев И. Л. –– 4-е изд. –– СПб : Гриз-Шанс : Бизнес-Пресса, 1999. –– 255 с.

7. Гембл П. Маркетинг взаимоотношений с потребителями / П. Гембл, М. Стоун, Н. Вудкок ; пер. с англ. – М. : Фаир-Пресс, 2002. – 512 с.

8. Голубкова Е. Н. Маркетинговые коммуникации / Голубкова Е. Н. –– М. : Финпрес, 2000. –– 256 с.

9. Дэвис Дж. Исследования в рекламной деятельности: теория и практика / Джоэл Дж Дэвис ; пер. с англ. – М. : Вильямс, 2003. – 864 с.

10. Дэвис С. Управление активами торговой марки / С. М. Дэвис. – СПб. : Питер, 2001. – 272 с.

11. Деревицкий А. Шпаргалка агента: Агентская работа в рекламе, стра­ховании, коммерции / Деревицкий А. –– К. : Довира, 1995. – 239 с.

12. Джей З. Эффективная презентация / Джей З. ; пер. с англ. Т. Сиваковой. –– Мн. : Амалфея, 1997. –– 208 с.

13. Джефкінс Ф. Реклама : практ. посіб. / Джефкінс Ф. ; пер. з 4-го англ. вид. ; допов. і ред. Д. Ядіна. –– 2-ге укр. вид., випр. і доп. –– К. : Знання, 2008. –– 565 с.

14. Джобер Д. Принципы и практика маркетинга / Д. Джобер ; пер. с англ. – М. : Вильямс, 2000. – 688 с.

15. Дише Дж. CRM-навигатор : пособие по упр. взаимоотношениями с клиентами / Джил Дише ; пер. с англ. – К. : Изд-во Алексея Капусты, 2006. – 375 с.

16. Дойль П. Маркетинг, ориентированный на стоимость / Питер Дойль ; пер. с англ. ; под ред. Ю. Н. Каптуревского. – СПб. : Питер, 2001. – 480 с.

17. Домнин В. Н. Брендинг. Новые технологии в России. Новая идентичность в эпоху глобальных маркетинговых коммуникаций / В. Н. Домнин. – 2-е изд., испр., доп. – СПб. : Питер, 2004. – 381 с.

18. Закон України „Про рекламу” : за станом на 15 трав. 2003 р. / Верховна Рада України // Голос України. –– 2003. –– 19 верес. –– С. 3–8.

19. Закон України „Про інформацію” : за станом на 2 жовт. 1992 р. / Верховна Рада України // Відом. Верховної Ради України –– 1992. –– № 48. –– С. 10––14.

20. Каплан Роберт. Сбалансированная система показателей. От стратегии к действию / Роберт С. Каплан, Дейвид П. Нортон ; пер. с англ. – 2-е изд., испр. и доп. – М. : Олимп-бизнес, 2005. – 320 с.

21. Капферер Ж.-Н. Бренд навсегда: создание, развитие, поддержка ценности бренда / Ж.-Н. Капферер ; пер. с англ. – 3-е изд. – М. : Вершина, 2007. – 448 с.

22. Келлер К. Л. Стратегический бренд-менеджмент: создание, оценка и управление марочным капиталом / К. Л. Келлер ; пер. с англ. – 2-е изд. – К. ; М. ; СПб. : Вильямс, 2005. – 704 с.

23. Котлер Ф. Маркетинг менеджмент / Ф. Котлер ; пер.с англ. – СПб. : Питер, 2002. – 752 с.

24. Котлер Ф. Корпоративна соціальна відповідальність. Як зробити якомога більше добра для вашої компанії та суспільства / Ф. Котлер, Н. Лі ; пер. з англ. – К. : Стандарт, 2005. – 302 с.

25. Котлер Ф. Бренд-менеджмент в В2В-сфере / Ф. Котлер, В. Пферч ; пер. с англ. – М. : Вершина, 2007. – 432 с.

26. Крикавський Є. В. Промисловий маркетинг : підручник / Є. В. Крикавський, Н.І. Чухрай. – Львів : Львівська політехніка, 2001. – 336 с.

27. Ламбен Ж.-Ж. Стратегический маркетинг / Ж.-Ж. Ламбен. – СПб. : Наука, 1996. – 589 с.

28. Ламбен Ж.-Ж. Менеджмент, ориентированный рынок / Ж.-Ж. Ламбен. – СПб. : Питер, 2005. – 800 с.

29. Лейн У. Реклама / У. Р. Лейн, Дж. К. Рассел. – СПб. : Питер, 2004. – 537 с.

30. Лидовская О.П. Оценка эффективности маркетинга и рекламы. Готовые маркетинговые решения / О. П. Лидовская. – СПб. : Питер, 2008. – 144 с.

31. Лифиц И. Конкурентоспособность товаров и услуг : учеб. пособие / И. Лифиц. – М. : Высш. образование, 2007. – 390 с.

32. Майкл Л. Стремительные инновации / Л. Майкл, Дж. Воркс, К. Вотсон-Хемфилл ; пер. с англ. – К. : Companion Group, 2006. – 350 с.

33. Мальченко В. М. Маркетинг послуг : навч. посіб. / В. М. Мальченко. – К. : КНЕУ, 2006. – 360 с.

34. Маркетинг : підручник / [В. Руделіус та ін.] ; ред.-упоряд. О. І. Сидоренко, П. С. Редько. – К. : Консорціум із удоскон. менеджмент-освіти в Україні, 2005. – 422 с.

35. Лук’янець Т. І. Маркетингова політика комунікацій : навч. посіб / Лук’янець Т. І.–– К. : КНЕУ, 2000. –– 380 с.

36. Ортинська В. В. Маркетингові дослідження : підручник / В. В. Ортинська, О. М. Мельникович. – К. : КНТЕУ, 2007 – 376 с.

37. О'Шонесси Дж. Конкурентный маркетинг: стратегический подход / Дж. О'Шонесси ; пер. с англ. – СПб : Питер, 2001. – 864 с.

38. Павленко А. Ф. Маркетингові комунікації: сучасна теорія та практика / А. Ф. Павленко, А. В. Войчак, Т. О. Примак. – К. : КНЕУ, 2005. – 408 с.

39. Песоцкий Е. Современная реклама. Теория и практика / Песоцкий Е. –– Ростов н/Д : Феникс, 2001. –– 320 с.

40. Райс Э. Позиционирование: битва за узнаваемость / Э. Райс, Д. Трайт. – СПб. : Питер, 2003. – 256 с.

41. Рекламная деятельность : учеб. для студентов высш. учеб. заведений / Баженов Ю. К. [и др.]. – 3-е изд., перераб. и доп. – М. : Маркетинг, 2001. – 364 с.

42. Рогожин М. Ю. Теория и практика рекламной деятельности : учеб. пособие / Рогожин М. Ю. –– М. : Изд-во РДЛ, 2001. –– 208 с.

43. Ромат Е. В. Реклама : учеб. для вузов / Е. В. Ромат. – 7-е изд. – СПб. : Питер, 2008. – 512 с. – (Учебник для вузов).

44. Сендидж Ч. Реклама: теория и практика / Сендидж Ч., Фрайбургер В., Ротцолл К. ; пер. с англ. ; общ. ред. и вступ. ст. Е. М.Пеньковой. –– М. : Прогресс, 1989. –– 630 с.

45. Семенов Б. Д. Рекламный менеджмент : учеб. пособие / Б. Д. Семенов. – 2-е изд. – М. : Маркетинг, 2001. – 272 с.

46. Скот Д. Учитесь эффективно продавать й управлять сбытом / Скот Д. – К. : Внешторгиздат, 1992. – 176 с.

47. Смит П. Р. Маркетинговые коммуникации: комплексный подход / П. Р. Смит. – К. : Знания-Пресс, 2003. – 404 с.

48. Феррис П. Маркетинговые показатели: более 50 показателей, которые важно знать каждому руководителю / П. У. Феррис, Н. Т. Бендл, Ф. И. Пфайфер, Д. Д. Рейбштейн ; пер. с англ. – Днепропетровск : Баланс Бизнес Букс, 2009. – 480 с.

49. Хофф Р. Я вижу вас голыми: Как подготовиться к презентации и с блеском ее провести / Хофф Р. ; пер. с англ. –– М. : Кла­се, 1996. –– 224 с. 

Інтернет-ресурси:

1. Propr.com.ua [Електронний ресурс] : [сайт] / автор. проект Олександра Стефановича. –– Режим доступа: www.propr.com.ua. –– Назва з екрану.

2. Ukrainian Media Monitor [Электронний ресурс] : [офиц. сайт] : оперативная и достовер. информация о рынке наруж. рекламы в Украине / Исслед. кампания «Umm». – Режим доступа: http://umm.kiev.ua. – Загл. с экрана.

3. Антимонопольний комітет України [Електронний ресурс] : офіц. веб-сайт / Антимонопольн. Комітет України. –– Режим доступу: www.amc.gov.ua. –– Назва з екрану.

4. Вirga.ua [Електронний ресурс] : [сайт] / Укр. интернет биржа. –– Режим доступа: www.birga.com.ua. –– Загл. с экрана.

5. Верховна Рада України [Електронний ресурс] : офіц. веб-сайт / Верховна Рада України. –– Режим доступу: www.rada.kiev.ua. –– назва з екрану.

6. Всеукраинская рекламная коалиция [Электронный ресурс] : [офиц. сайт] / Всеукр. реклам. коалиция. – Режим доступа: http://adcoalition.org.ua. – Загл. с экрана.

7. РRNews [Електронний ресурс] : [сайт] / РRNews. –– Режим доступа: www.prnews.ru. –– Загл. с экрана.

8. Державний комітет статистики України [Електронний ресурс] : [офіц. сайт] / Держ. ком. статистики України. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua. – Назва з екрану.

9. Украинская ассоциация интернет-рекламы [Электронный ресурс] : [офиц. сайт] / Укр. ассоц. интернет-рекламы. – Режим доступа: http://uair.org.ua. – Загл. с экрана.

10. Українська асоціація зі зв’язків з громадськістю [Електронний ресурс] : [офіц. сайт] / Укр. асоц. зі зв’язків з громадськістю. – Режим доступу: www.uapr.com.ua. – Назва з екрану.

11. Українська ліга зі зв’язків з громадськістю [Електронний ресурс] : блог ВГО «Українська ліга зі зв’язків з громадськістю» / ВГО «Українська ліга зі зв’язків з громадськістю». – Режим доступу: www.pr-liga.org.ua. – Назва з екрану.

12. Школа PR Андрея Ротовского [Електронний ресурс] : [сайт] / Андрей Ротовский. –– Режим доступа: www.prschool.kiev.ua. –– Загл. с экрана.

13. Энциклопедия маркетинга [Електронний ресурс] : [сайт] / Дмитрий Рябых. –– Режим доступа: www.marketing.spb.ru. –– Загл. с экрана.

14. Маркетинг-журнал «4p.ru» [Электронный ресурс] : [сайт] / Маркетинг-журнал «4p.ru». – Режим доступа: www.4p.ru. – Загл. с экрана.

15. Интернет-издание о маркетинге [Электронный ресурс] : [сайт] / Валерий Перция. – Режим доступа: www.markеtingmix.com.ua. –– Загл. с экрана.

16. EFAMRO [Електронний ресурс]: [офіц. сайт] / Європейська федерація асоціацій маркетингових досліджень та опіній EFAMRO. ». – Режим доступу: www.efamro.org. – Назва з екрану.

17. ESOMAR [Електронний ресурс] : [офіц. сайт] / ESOMAR. – Режим доступа: www.esomar.org. – Назва з екрану.

18. Sirex [Електронний ресурс]: [офіц. сайт] / Дослід. компанія «Sirex». – Режим доступу: http://sirex.com.ua/about_sirex.html. – Назва з екрану.

19. TNS Ukraine [Електронний ресурс] : шосте чуття вашого бізнесу : [офіц. сайт] / Дослід. компанія «TNS Ukraine». – Режим доступу: http://tns-global.com.ua. – Назва з екрану.

20. http://lab.advertology.ru

21. Российский журнал о творческом брендинге «Рекламные идеи» [Электронный ресурс] : [сайт] / журнал «Рекламные идеи» – Режим доступа: www.advi.ru – Загл. с экрана.

22. www.reklamaster.com

23. www.bci-marketing.aha.ru

24. www.pr-sector.ru

25. ММГ [Електронний ресурс] : [офіц. сайт] / Дослід. компанія «Міжнародна маркетингова група». – Режим доступу: www.marketingua.com. – Назва з екрану.

26. Інтернет-портал для управлінців [Електронний ресурс] : [сайт] / Інтернет-портал для управлінців. – Режим доступу: www.management.com.ua. – Назва з екрану.

Додаток З 

ПРИКЛАДИ ОФОРМЛЕННЯ БІБЛІОГРАФІЧНОГО ОПИСУ 

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!