Методичні рекомендації до оформлення курсових, дипломних та магістерських робіт для спеціальності Іноземна філологія та Соціальні комунікації, СДУ

ЗМІСТ

ВСТУП 

Курсові роботи та випускні роботи (дипломні роботи за освітньо-кваліфікаційними рівнями «спеціаліст», «магістр» та «бакалавр» (далі – бакалаврська)) є основними кваліфікаційними науковими роботами, що виконуються студентами індивідуально під час їх навчання в університеті. Вони містять науково обґрунтовані теоретичні або практичні результати, положення, що виносяться на публічний захист.

Мета курсової роботи полягає у систематизації, закріпленні та розширенні теоретичних знань, ознайомленні з методами, які напрацьовані іншими дослідниками в певній галузі, а також у науковому обґрунтуванні результатів власних досліджень.

Дипломна робота спеціаліста передбачає постановку проблеми, що не набула достатнього висвітлення у науковій літературі; розроблення методів перевірки правильності отриманих результатів; систематизацію понятійного апарату дослідження; самостійні висновки та рекомендації щодо використання запропонованих результатів дослідження у науці та практиці.

Дипломна робота магістра повинна містити принципово новий матеріал або узагальнення вже відомих положень з інших наукових позицій чи у зовсім іншому аспекті, загальні та спеціальні методи наукового пізнання, правомірність використання яких всебічно обґрунтовується у кожному конкретному випадку їх використання. У роботі необхідно наводити вагомі й переконливі докази на користь обраної концепції.

Завдання курсових та випускних робіт:

- закріпити і поглибити знання, отримані студентами у процесі навчання;

- залучити студентів до самостійної роботи з фаховою літературою;

- навчати практики пошуку необхідних джерел і матеріалів;

- навчити чітко, логічно і грамотно викладати теоретичні положення;

- розвивати вміння аналізувати, узагальнювати і робити висновки.

Оформлення курсових і випускних робіт за Державним стандартом України є важливим для узгодження формальної сторони та реального змісту наукового дослідження.

Наукову інформацію в курсових та випускних роботах рекомендується викладати у повному вигляді, розкриваючи хід, результати дослідження з детальним описом методики дослідження. Повнота отриманої наукової інформації повинна ґрунтуватися на деталізованому фактичному матеріалі з об’єктивними поясненнями, гіпотезами, теоретичними узагальненнями.

Під час оформлення потрібно враховувати науковий стиль мови, головною рисою якого є об’єктивність викладу. Необхідно стисло, логічно й аргументовано викладати зміст і результати наукових досліджень, уникати загальних слів, бездоказових тверджень, тавтології.

Назва курсової або випускної роботи має бути якомога стислою та відповідати обраній спеціальності й меті наукового дослідження. Іноді для більшої конкретизації до назви можна додати невеликий (4–6 слів) підзаголовок.

Методичні рекомендації призначені забезпечити єдині критерії оформлення робіт різних рівнів – курсова робота, бакалаврська робота, дипломна робота спеціаліста, дипломна робота магістра – для студентів факультету іноземної філології та соціальних комунікацій спеціальності «Переклад».

РОЗДІЛ 1. Організація написання курсових та випускних робіт 

1.1. Бакалаврська та дипломна (спеціаліста або магістра) роботи як різновид державної атестації 

Згідно з навчальними планами підготовки фахівця з вищою освітою випускна робота є одним із видів державної атестації студентів, яку виконують випускники освітньо-кваліфікаційних рівнів “бакалавр”, “спеціаліст” та “магістр”. Через випускну роботу студент доводить рівень власної кваліфікації, уміння здійснювати науковий пошук та самостійно вирішувати наукові та практичні проблеми.

Випускна робота – це вид наукової роботи, що має індивідуальний характер, дає можливість виявити ступінь та рівень наукової підготовки студента за означеним фахом. Виконання випускної роботи та її захист перед державною екзаменаційною комісією є перевіркою підготовки фахівця до самостійної діяльності з обраної спеціальності, його здібностей самостійно аналізувати стан проблем у певній галузі науки, розробляти пропозиції. Випускна робота містить обґрунтовані теоретичні або експериментальні результати. Робота повинна характеризуватися концептуальною єдністю змісту.

Дипломна робота спеціаліста – це самостійна науково-дослідна робота, виконується студентом за освітньо-кваліфікаційним рівнем «спеціаліст». Визначає рівень теоретичної підготовки випускника, його готовність до самостійної роботи за фахом, здатність до наукових досліджень.

Дипломна робота магістра – це самостійна науково-дослідна робота, що є основним результатом навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем «магістр». Визначає рівень науково-теоретичної підготовки випускника, його готовність до самостійної роботи за фахом, здатність до подальшої наукової дослідницької роботи. Дипломна робота магістра містить наукові положення, обґрунтовані теоретичні або експериментальні результати.

1.2. Мета та завдання випускних робіт 

Курсова та випускна роботи – це самостійні індивідуальні завдання навчально-дослідницького, теоретико-прикладного характеру, що виконуються студентом на завершальному етапі фахової підготовки і є одними із форм виявлення теоретичних і практичних знань, уміння їх застосовувати для виконання конкретних наукових, економічних, соціальних та виробничих завдань.

Курсові та випускні роботи повинні бути закінченим розробленням проблеми, яка має бути:

• актуальною, виконуватися на рівні сучасних досягнень науки та техніки;

• спрямованою на вирішення практичних завдань майбутньої професійної діяльності;

• творчою для пошуків пріоритетних наукових рішень;

• релевантною для опрацювання спеціальної наукової та методичної літератури;

• орієнтованою на застосування сучасних методів дослідження;

• пов’язаною із планами наукових досліджень керівника, кафедри, наукових підрозділів закладу.

Виконання курсової або випускної роботи має на меті:

• систематизацію, закріплення та поглиблення теоретичних і практичних знань за відповідним напрямом підготовки, формування навичок застосування цих знань під час розв’язання конкретних науково-методичних завдань;

• розвиток навичок самостійної науково-дослідної роботи й оволодіння методикою теоретичних, експериментальних та науково-практичних досліджень, передбачених виконанням роботи;

• набуття досвіду з аналізу отриманих результатів досліджень, формулювання нових висновків і положень, набуття досвіду з їх прилюдного захисту.

Для захисту дипломної роботи магістра обов’язково необхідні власні публікації студента у фахових виданнях, апробація результатів роботи на конференціях різного рівня (Лист МОН України №1/9-168 від 25.04.01). 

1.3. Порядок визначення і затвердження тематики курсових та випускних робіт 

Тематика курсових та випускних робіт визначається випусковими кафедрами і пропонується студентам на початку навчального року. Тематика повинна відповідати професійним завданням, зафіксованим в освітньо-кваліфікаційній характеристиці відповідного рівня та спеціальності (напряму підготовки).

Тематика курсових та випускних робіт оновлюється кожного навчального року. Студентам надається право запропонувати свою тему з обґрунтуванням доцільності її розроблення. У таких випадках перевага віддається темам, які продовжують розроблення виконаної студентом курсової роботи або які безпосередньо пов’язані з місцем майбутньої професійної діяльності випускника.

Тематика курсових та випускних робіт затверджується рішенням учених рад факультетів та університету.

Не пізніше 1 жовтня поточного навчального року загальний список усіх бакалаврських та дипломних робіт, що виконуватимуться на кафедрі, затверджується вченою радою відповідного факультету (інституту).

Зміни або уточнення до формулювання затвердженої теми можуть бути внесені лише за об’єктивних причин та за згодою наукового керівника за вищеназваною процедурою (з обґрунтуванням змін) не пізніше наказу ректора про допуск до захисту роботи. Будь-яка довільна зміна студентом теми своєї роботи не допускається.

Основними критеріями вибору теми випускної роботи є:

• актуальність, елементи новизни і перспективність обраної теми;

• ступінь вивчення теми попередниками;

• наявність доступної для студента і достатньої для розкриття теми джерельної бази;

• можливість виконання теми на кафедрі;

• зв’язок теми з конкретними науковими планами та довгостроковими програмами кафедр;

• можливість отримання від упровадження результатів дослідження науково-освітнього ефекту;

• особисті наукові інтереси студента.

Тема курсової, бакалаврської, дипломної робіт спеціаліста або магістра повинна бути стислою, окреслювати межі проведення дослідження, відображати мету і відповідати змісту роботи. Допускається доповнення теми підзаголовком розміром не більше 10 слів. У назві не можна вживати скорочення та абревіатури, уникаючи використання ускладненої термінології. Не допускається починати назву зі слів «Вивчення процесу...», «Дослідження шляхів...», «Розроблення і дослідження ...», «Деякі питання...», «Матеріали до вивчення...», «До питання...» і т. ін. 

1.4. Порядок призначення і затвердження наукових керівників 

Науковими керівниками курсових та випускних робіт призначають висококваліфікованих фахівців кафедри із числа професорів і доцентів.

Науковий керівник роботи:

• допомагає студенту обрати напрям дослідження;

• ознайомлює студента з вимогами щодо підготовки та захисту кваліфікаційної роботи;

• надає допомогу щодо розроблення календарного плану-графіка виконання дослідження;

• рекомендує студентові необхідну наукову літературу та джерела з теми роботи;

• регулярно надає змістовні консультації;

• відстежує хід написання роботи, контролює своєчасне подання роботи до захисту в ДЕК;

• надає допомогу у підготовці студента до захисту;

• пише відгук на кваліфікаційну роботу та доповідає про його зміст під час виступу на захисті кваліфікаційної роботи на засіданні ДЕК. 

1.5. Організаційні етапи написання курсової та випускної робіт 

Після визначення на кафедрі теми студент із науковим керівником розробляє індивідуальний план-графік виконання курсової, дипломної, магістерської робіт із зазначенням усіх етапів та офіційних термінів виконання. Графік підписується студентом, науковим керівником та затверджується на засіданні відповідної кафедри. Графік складається у двох примірниках, один із яких одержує студент, другий – зберігається на кафедрі. Зміна плану-графіка виконання кваліфікаційної роботи допускається лише за згодою наукового керівника.

Над випускною роботою студент працює під контролем наукового керівника впродовж усього навчального року.

Організаційно процес написання випускної роботи складається з таких етапів:

• підготовчого, що починається з вибору студентом теми та отримання індивідуального завдання від керівника бакалаврської або дипломної роботи щодо питань, які необхідно вирішити, – ознайомлення зі станом проблеми, збирання фактичних матеріалів, проведення необхідного огляду та аналізу аналогічних програмних розробок та їх застосувань у відповідних галузях тощо;

• основного, що реалізовується відповідно до вимог щодо організації наукового дослідження і передбачає на основі вивчення досвіду роботи проведення експерименту чи анкетування, збирання фактичного матеріалу під час переддипломної практики, обробку фактичного матеріалу, викладення тексту роботи згідно з її структурою, формулювання висновків та рекомендацій, підготовку публікацій з тематики дослідження;

• підсумково-оформлювального, що здійснюється під час проходження переддипломної практики після складання державних іспитів і завершується орієнтовно за місяць до захисту дипломної та магістерської робіт на засіданні державної екзаменаційної комісії. На цьому етапі робота повинна бути повністю виконана та перевірена керівником;

• заключного, що передбачає отримання відгуку керівника та рецензії на бакалаврську або дипломну роботу від кваліфікованого спеціаліста відповідного профілю (з якого виконувалася робота), як правило, із іншої організації або установи, проведення попереднього захисту на кафедрі, одержання візи завідувача випускової кафедри про допуск до захисту, подання роботи до державної екзаменаційної комісії. 

1.6. Контроль за виконанням випускної роботи 

Безпосередній контроль за виконанням випускної роботи здійснює науковий керівник.

Інформація наукових керівників про хід виконання студентами курсових, бакалаврських та дипломних робіт заслуховується на засіданнях кафедри двічі протягом навчального року – у січні та квітні. При цьому визначається, як студент справляється з роботою, які у нього виникли труднощі та яких заходів необхідно вжити для їх подолання.

Кафедра має право не пізніше як за 20 днів до початку державних іспитів рекомендувати відсторонення студента від виконання роботи, якщо вона не буде виконана вчасно з причин його неорганізованості чи недисциплінованості, що обов’язково фіксується в рішенні кафедри. Це є підставою для порушення клопотання про відрахування студента за невиконання навчального плану.

2. ВИМОГИ ДО СТРУКТУРИ ТА ЗМІСТУ ВИПУСКНИХ РОБІТ 

2.1. Вимоги до змісту випускних робіт 

Зміст випускної роботи повинен відповідати стандартам вищої освіти. Робота має бути актуальною, скерованою на новітні методи теоретичного та експериментального дослідження, створення нових технологій, приладів, обладнання тощо, розкривати самостійне дослідження автора, містити елементи наукової новизни та відображати практичне значення одержаних результатів, їх апробацію та впровадження у сферу практичної діяльності. 

2.2. Обсяги курсових та випускних робіт 

Рекомендуються такі обсяги курсових та випускних робіт:

- курсова та бакалаврська роботи – 20-25 друкованих сторінок без урахування додатків;

- дипломна робота спеціаліста – 50-70 аркушів без урахування додатків;

- дипломна робота магістра – 60-80 друкованих сторінок без урахування додатків.

Для окремих спеціальностей ученою радою факультету (інституту) можуть бути встановлені інші обсяги курсових та випускних робіт. 

2.3. Вимоги до структури курсових та випускних робіт 

Обов’язковими структурними елементами курсової, бакалаврської та дипломної робіт є:

1. Титульний аркуш роботи (зразок подано у додатку А).

2. Зміст. Зміст подають на початку роботи. Він містить найменування та номери початкових сторінок вступу, всіх розділів, підрозділів та пунктів, висновків, списку використаних джерел, додатків (зразок подано у додатку Б).

3. Перелік умовних позначень, символів, одиниць і термінів. Такий перелік вводиться, якщо в роботі вжиті специфічна термінологія, маловідомі скорочення, нові символи й таке інше. Перелік друкується двома колонками, у яких ліворуч за абеткою наводять скорочення, праворуч – їх детальне розшифрування. Якщо спеціальні терміни, символи, позначення повторюються менше трьох разів, перелік не складають, а їх розшифрування наводять у тексті при першому згадуванні.

4. Вступ. Обсяг вступу не повинен перевищувати 2–3 сторінок. У вступірозкриваються сутність наукової проблеми та її значущість, стан розроблення й обґрунтування необхідності проведення дослідження та подається загальна характеристика роботи у такій послідовності:

Актуальність теми. Шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими вже підходами до розв’язання проблеми обґрунтовують актуальність та доцільність роботи для розвитку відповідної галузі науки. Висвітлення актуальності не повинне бути багатослівним.

Якщо робота виконується у системі досліджень кафедри (відділу, організації тощо), коротко визначається зв’язок обраного напряму із планами організації, галузевими та (або) державними планами та програмами. Обов’язково потрібно зазначити роль автора у виконанні цих науково-дослідних завдань.

•   Мета і завдання дослідження. Формулюються мета роботи і завдання, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети. Мета – це кінцевий науковий результат, якого прагне досягти автор роботи у процесі власного дослідження.

Завдання дослідження можуть містити такі елементи:

• вирішення певних теоретичних питань, що входять у загальну проблему дослідження (наприклад, виявлення сутності понять, явищ, процесів, подальше вдосконалення їх вирішення, розроблення ознак, рівнів функціонування, критеріїв ефективності, принципів та умов застосування тощо);

• всебічне (за необхідності й експериментальне) вивчення практики вирішення зазначеної проблеми, виявлення її типового стану, вад і труднощів, їх причин, типових особливостей передового досвіду (таке вивчення дозволяє уточнити, перевірити ті дані, які опубліковані у спеціальних неперіодичних і періодичних виданнях, підняти їх на рівень наукових фактів, обґрунтованих у процесі спеціального дослідження);

• обґрунтування необхідної системи заходів щодо вирішення зазначеної проблеми;

• експериментальна перевірка запропонованої системи заходів стосовно відповідності її критеріям оптимальності, тобто досягнення максимально важливих у відповідних умовах результатів вирішення цієї проблеми при певних затратах часу і зусиль;

• розроблення методичних рекомендацій та пропозицій щодо використання результатів дослідження у практиці роботи відповідних установ (організацій).

Об’єкт дослідження – це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію.

Предмет дослідження міститься в межах об’єкта і є частиною від цілого (тобто об’єкта). Об’єкт і предмет співвідносяться як загальне і часткове. В об’єкті виділяється та його частина, яка й стане предметом дослідження.

Елементи наукової новизни одержаних результатів.Подається коротка інформація про нові наукові положення, запропоновані автором особисто. Необхідно показати відмінність одержаних результатів від відомих раніше, описати ступінь новизни (вперше визначено, удосконалено, набуло подальшого розвитку, створено нову концепцію, що узагальнює ... і розвиває ..., розроблено нову систему ..., з використанням відомого принципу ...).

Практичне значення одержаних результатів.Необхідно подати відомості про використання результатів роботи або рекомендації щодо їх використання із зазначенням певної галузі, теоретичного або практичного навчального курсу; висвітлити практичне застосування отриманих результатів або рекомендацій щодо їх використання. Стисло повідомляється про впровадження результатів дослідження, назвавши організації в яких здійснена реалізація, форми реалізації. Зазвичай упровадження оформлюється актом, підписаним представниками організацій, які використовують упроваджувані матеріали.

Апробація результатів та публікації.Якщо автор брав участь у наукових конференціях, семінарах, засіданнях наукового гуртка із оголошенням результатів своєї роботи та має цьому підтвердження (опубліковані тези, статті або програма конференції за темою роботи, у якій студент брав участь), потрібно зазначити загальну кількість конференцій/семінарів, їх назву, рік та місце проведення, а також вказати на кількість публікацій із цієї теми.

5. Основна частина. Складається з розділів, підрозділів, пунктів та підпунктів. Структура основної частини роботи повинна розкривати реалізацію завдань курсової, дипломної, магістерської робіт. У розділах основної частини подають: огляд літератури за темою і вибір напрямків досліджень, виклад загальної методики та основних напрямів досліджень, експериментальну частину і методику досліджень, проведені теоретичні й (або) експериментальні дослідження, аналіз і узагальнення результатів досліджень.

У змісті першого розділу, як правило, подаються теоретичні питання з теми кваліфікаційної роботи, написані з використанням літературних першоджерел. Велике значення мають трактування понять теми, їх точність і науковість. Використані терміни мають бути загальновживаними чи подаватися з посиланням на їх автора.

Інші розділи пишуться відповідно до теми роботи і вимог, розроблених випусковою кафедрою факультету (інституту). У практичній частині автор із вичерпною повнотою викладає методику проведення та результати власного дослідження. Головні вимоги до наукового викладу результатів – точність, чіткість, стислість.

Кожний розділ починають з нової сторінки. Основному тексту кожного розділу може передувати передмова з коротким описом обраного напрямку. У кінці кожного розділу формулюються висновки із стислим викладенням наведених у розділі результатів.

Основні розділи повинні мати бібліографічні посилання на літературу, що дозволяє аналізувати власні дані та порівнювати їх з даними інших літературних джерел.

6. Висновки повинні міститичіткий виклад найбільш важливих результатів дослідження з пропозиціями та побажаннями щодо подальшого дослідження зазначеної теми. Висновки подаються як окремі лаконічні положення чи методичні рекомендації. Їх головна мета – підсумки проведеної роботи. Важливо, щоб сформульовані висновки відповідали поставленим завданням. У висновках необхідно зазначити не лише позитивне, що вдалося виявити в результаті вивчення теми, а й хиби та проблеми, а також конкретні рекомендації щодо їх усунення.

7. Список використаних джерел. Із кількох можливих способів упорядкування матеріалу у списку (за алфавітом, за порядком згадування, за видом джерела) найбільш вживаним є розміщення прізвищ авторів або назв творів за алфавітом. Кількість використаних джерел зазвичай може бути: не менше 25 у роботі рівня «бакалавр», 35 – рівня «спеціаліст», 50 – рівня «магістр». Бібліографічний опис джерел та літератури складають відповідно до чинних стандартів з бібліотечної або видавничої справи (зразок подано у додатку Ж).

Якщо список містить посилання на літературу та джерела, записані як кириличними літерами, так і латинськими, то спочатку потрібно подавати ті, що записані кирилицею, а потім латиницею (за алфавітом).

8. Додатки. За необхідності до додатків доцільно вмістити допоміжний матеріал (за його великої кількості та неможливості подати у тексті), необхідний для повноти сприйняття роботи: інструкції та методики, опис алгоритмів дій (конспекти уроків та позакласних заходів тощо); ілюстрації допоміжного характеру (таблиці, діаграми, схеми, графіки, карти, репродукції картин, ілюстрації до творів тощо); формули і розрахунки, зразки анкет, тестів, опитувальних листів та ін. Додатки нумеруються арабськими літерами.

3. ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВИХ ТА ВИПУСКНИХ РОБІТ 

3.1. Загальні вимоги до оформлення курсових та випускних робіт 

Курсова, бакалаврська або дипломна робота друкується на аркушах білого паперу формату А4 (210x297 мм). Основний текст роботи друкується з одного боку аркуша через 1,5 комп'ютерних інтервали шрифтом Times New Roman, розмір шрифту – 14. Абзацний відступ – 1,25 мм. Текст необхідно друкувати, залишаючи береги таких розмірів: лівий – 30 мм, верхній, нижній – 20 мм, правий – 10 мм.

Робота подається до захисту у переплетеному вигляді.

Курсова або випускна робота виконується українською мовою. Текст роботи повинен бути стислий та логічно послідовний. У тексті дотримуються норми чинного українського правопису, користуються усталеною лексикою, дотримуються прийнятої наукової термінології, умовних символів та скорочень, новітніх іншомовних запозичень тощо. 

3.2. Оформлення розділів (підрозділів) 

Текст основної частини поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти. Заголовки структурних частин «ЗМІСТ", «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з кількох речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу.

Кожна структурна частина роботи починається з нової сторінки (крім назв підрозділів і пунктів у межах розділу).

Не допускається розташування назв розділів, підрозділів, а також пунктів і підпунктів у нижній частині сторінки, якщо після неї міститься лише один рядок тексту.

Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 3-4 інтервалам. 

3.3. Нумерація 

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, малюнків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.

Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, який зараховують до загальної нумерації сторінок роботи. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Такі структурні частини випускної роботи, як «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ», «ВСТУП», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ», не мають порядкового номера. Інші розділи, підрозділи, пункти, підпункти нумерують арабськими цифрами. Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ», після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу. Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу й порядкового номера підрозділу, відокремленого крапкою. Після номера підрозділу (підпункту) ставиться крапка (наприклад: 1.1.; 1.3.; 1.2.4.). Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. В кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: «1. 3. 2.» (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому самому рядку наводять заголовок пункту.

Усі аркуші, на яких розміщені згадані структурні частини, нумерують звичайним чином. Рисунки і таблиці, розміщені на окремих сторінках, зараховують до загальної нумерації сторінок документа.

3.4. Вимоги до оформлення ілюстрацій, таблиць, формул та додатків 

Ілюстрації (креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми, фотознімки) потрібно розташовувати безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. На всі ілюстрації повинні бути посилання у тексті.

Якщо ілюстрації створені не автором роботи, необхідно зробити певні посилання, дотримуючись вимог чинного законодавства щодо авторських прав.

Креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми, що містяться у тексті, повинні відповідати вимогам державних стандартів.

Ілюстрації повинні мати назву, яку розташовують безпосередньо під зображенням. За необхідності під ілюстрацією розміщують пояснювальні дані (підрисуночний надпис). Ілюстрації позначаються словом «Рисунок...», яке разом із назвою ілюстрації розташовують після пояснювальних даних. Наприклад: «Рисунок 4.2. Діаграма розвитку...» або «Рис. 4.2. Діаграма розвитку...».

Ілюстрації потрібно нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком ілюстрацій, наведених у додатках. Номер ілюстрації складається з номера розділу та порядкового номера ілюстрації, відокремлених крапкою, наприклад, другий рисунок третього розділу позначається як «Рисунок 3.2» або «Рис. 3.2».

Посилання на ілюстрації роботи вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад, «рис. 1.2».

Таблиці. Цифровий матеріал здебільшого оформлюють у вигляді таблиць. Таблицю потрібно розташовувати безпосередньо після тексту, у якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці. На всі таблиці повинні бути посилання у тексті.

Таблиці потрібно нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу (за винятком додатків). Номер таблиці складається з номера розділу й порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою. Наприклад: друга таблиця третього розділу позначається як «Таблиця 3.2».

Слово «Таблиця» вказують один раз праворуч над першою частиною таблиці. Якщо таблиця переходить на наступну сторінку, то над іншими частинами пишуть «Продовження таблиці» із зазначенням номера.

Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово «Таблиця» починають з великої літери. Назву не підкреслюють.

Приклад побудови таблиці

Таблиця (номер) -

Назва таблиці 

Заголовки таблиці починають з великої літери, а підзаголовки – з малої, якщо вони становлять одне речення із заголовком. Підзаголовки, що мають самостійне значення, пишуть з великої літери. У кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки й підзаголовки граф зазначають в однині.

Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на інший аркуш. При перенесенні таблиці на інший аркуш (сторінку) назву вміщують тільки над її першою частиною. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою в межах однієї сторінки. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її головку, в другому випадку – боковик.

На всі таблиці повинні бути посилання в тексті, при цьому слово «таблиця» в тексті пишуть скорочено, наприклад: «... в табл. 1.2». У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації потрібно вказувати скорочено слово «дивись», наприклад: «див. табл. 1.3».

Формули та рівняння розміщують безпосередньо після тексту, у якому вони згадуються, посередині сторінки. Вище й нижче кожної формули повинно бути залишено не менше одного вільного рядка.

Формули та рівняння у тексті потрібно нумерувати порядковою нумерацією в межах розділу. Номер формули або рівняння складається з номера розділу й порядкового номера формули (рівняння), відокремлених крапкою. Наприклад: третя формула першого розділу позначається як «(1.3)». Номер формули зазначають на рівні формули в дужках у крайньому правому положенні у рядку.

Пояснення значень кожного символа й числового коефіцієнта потрібно давати з нового рядка. Перший рядок пояснень починають з абзацу словом «де» без двокрапки.

Посилання на формули вказують порядковим номером формули в дужках, наприклад «... у формулі (2.1)».

У додатках вмішують матеріал, який не може бути послідовно розташований в основній частині через великий обсяг, суто технічний характер або внаслідок неможливості способу відтворення (викладений на папері іншого формату). У додатки можуть бути внесені окремі ілюстрації, таблиці, схеми тощо.

Додатки потрібно оформлювати як продовження рукопису на подальших сторінках, розташовуючи відповідно до появи посилань на них у тексті. Додатки повинні мати спільну з рукописом наскрізну нумерацію сторінок.

Додатки необхідно позначати послідовно великими літерами українського алфавіту, за винятком Г, Є, І, І, Й, О, Ч, Ь. Наприклад: додаток А; додаток Б. Якщо у тексті один додаток, то він позначається як додаток А.

Ілюстрації, таблиці, формули та рівняння, що є у тексті додатків, потрібно нумерувати в межах кожного додатка. Наприклад: третій рисунок додатка А позначається як «Рисунок А.З. » і т. ін. 

3.5. Загальні правила цитування та посилання на використані джерела 

Під час написання курсової або випускної роботи студент повинен давати посилання на джерела, матеріали або окремі результати з яких наводяться в дослідженні, або на ідеях і висновках яких розроблюються проблеми, завдання, питання, вивченню яких присвячена робота. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися потрібно на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не вміщено до останнього видання.

Посилання подаються у тексті роботи у квадратних дужках – [14, с. 20]. Перша цифра – номер джерела у списку літератури. Друга – номер сторінки.

Запозичені висловлювання обов’язково потрібно брати в лапки (оформлювати у вигляді цитати) та посилатися на першоджерело. Порушення цих вимог може призвести до кваліфікації дій автора як плагіату й до недопуску роботи до захисту.

Приклад:

Цитата в тексті: "... незважаючи на пріоритетне значення мовних каналів зв’язку між діловими партнерами, ні в якому разі не можна ігнорувати найбільші канали передачі інформації [13, с. 29]"

Відповідний опис у переліку посилань:

13. Дороніна М. С. Культура спілкування ділових людей: навч. посіб. / М. С. Дороніна. – К. : КМ Асаdemia, 1998. – 192 с.

Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст. Пряме цитування конкретного джерела не повинне перевищувати 1–2 абзаців. Кількість прямих цитат на одній сторінці роботи не повинна перевищувати 2–3. Не слід подавати цитати у висновках.

Загальні вимоги до цитування такі:

а)  текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз «так званий»;

б)  цитування повинне бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається;

в)  кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;

г)  при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами) потрібно бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело;

д)  цитування не повинне бути ні надмірним, ні недостатнім;

е) якщо автор випускної роботи виділяє деякі слова, то робиться відповідне застереження, наприклад: (курсив наш. – К. Ю.), (підкреслено мною. – К. Ю.), (розрядка моя. – К. Ю.). 

4. ПІДГОТОВКА, ПОРЯДОК ТА ПРОЦЕДУРА ЗАХИСТУ КУРСОВИХ І ВИПУСКНИХ РОБІТ 

4.1. Рецензування курсових та випускних робіт 

Рецензування курсових та випускних робіт проводять висококваліфіковані викладачі, які є фахівцями з даної спеціальності та, як правило, працюють в інших навчальних закладах. Склад рецензентів затверджується деканом факультету за поданням завідувача випускової кафедри вищого навчального закладу.

Рецензія має бути об’єктивною, відбивати як позитивні, так і негативні сторони роботи й містити оцінку за прийнятою шкалою оцінювання знань студентів. Особливу увагу в ній необхідно звернути на таке:

• актуальність теми;

• вміння застосовувати теоретичні знання для вирішення конкретних практичних завдань;

• наявність у роботі особистих пропозицій і рекомендацій, їх новизну, перспективність, практичну цінність;

• достовірність результатів і обґрунтованість висновків дипломника;

• стиль викладу та оформлення роботи;

• недоліки роботи.

Рецензія не повинна дублювати відгук керівника, тому що відгук керівника – це в основному характеристика професійних якостей дипломника та його роботи в процесі дипломного проектування, а рецензія – це характеристика якості безпосередньо випускної кваліфікаційної роботи.

Орієнтовний план рецензії подано у додатку И.

Студент має право заздалегідь ознайомитись із текстом рецензії. Негативна рецензія не є підставою для відхилення роботи від її захисту. 

4.2. Підготовка курсових та випускних робіт до захисту 

Не пізніше як за місяць до захисту студент подає на відповідну кафедру для реєстрації:

- зброшурований примірник роботи із висновком завідувача відповідної кафедри про допуск до захисту;

- письмовий відгук наукового керівника з характеристикою діяльності випускника під час виконання кваліфікаційної роботи без зазначення оцінки;

- письмову рецензію на роботу із зазначенням оцінки. 

4.3. Захист курсових та випускних робіт 

На захист курсових та випускних робіт у державну комісію подаються:

• зброшурований примірник роботи з висновком завідувача кафедри про допуск до захисту;

• письмова рецензія на роботу із зазначенням рекомендованої оцінки (зразок подано у додатку И);

• письмовий відгук керівника з характеристикою діяльності випускника під час виконання кваліфікаційної роботи без зазначення оцінки (зразок подано у додатку К);

Крім цього, державній екзаменаційній комісії до захисту роботи можуть бути подані:

• друковані статті, тези, програми конференцій за темою роботи, у яких автор брав участь; для захисту магістерських робіт наявність друкованої статті (чи методичних розробок, тощо) є обов’язковою.

Захист проводиться на відкритому засіданні державної екзаменаційної комісії за участі не менш ніж половини її складу за обов’язкової присутності голови комісії. На захисті можуть бути присутні і брати участь в обговоренні всі бажаючі, не порушуючи порядку й процедури захисту, оскільки захист є прилюдним.

Вступне слово необхідно підготувати заздалегідь у формі виступу, в якому доцільно висвітлити такі важливі питання: обґрунтування актуальності теми дослідження; мета, завдання, об’єкт, предмет дослідження; що вдалося встановити, виявити, довести; якими методами це досягнуто; елементи новизни у теоретичних положеннях та в практичних рекомендаціях; і з якими труднощами довелося зіткнутися в процесі дослідження, які положення не знайшли підтвердження.

У виступі мають міститися також відповіді на основні зауваження наукового керівника та рецензента. Доповідь студента не повинна перевищувати за часом 10–15 хвилин. Для кращого сприймання присутніми матеріалу бажано підготувати презентацію або виготовити необхідні таблиці, графіки.

Результати захисту роботи визначаються оцінками «відмінно», «добре», «задовільно» і «незадовільно». Оцінка з випускних робіт виставляється на закритому засіданні ДЕК і оголошується дипломнику і всім присутнім її головою на відкритому засіданні.

Тривалість захисту однієї випускної роботи не повинна перевищувати 30 хвилин. 

4.4. Оцінювання випускних робіт 

Оцінювання результатів складання державних іспитів та/або захисту випускних робіт здійснюється у порядку, передбаченому прийнятою в закладі системою контролю знань:

При визначенні оцінки випускної роботи береться до уваги рівень теоретичної, наукової та практичної підготовки студентів.

Рішення державної екзаменаційної комісії про оцінку випускної роботи приймається на закритому засіданні комісії відкритим голосуванням більшістю голосів членів комісії, які брали участь у її засіданні. За однакової кількості голосів голос голови ДЕК є вирішальним.

При визначенні оцінки роботи повинні бути враховані думка рецензента, виступ студента під час захисту своєї роботи, його відповіді на зауваження рецензента та на запитання членів екзаменаційної комісії.

Повторний захист випускних робіт з метою підвищення оцінки не дозволяється.

У випадках, коли захист випускної роботи не відповідає вимогам рівня державної атестації, державна комісія ухвалює рішення про те, що студент є неатестованим, про що здійснюється відповідний запис у протоколі засідання комісії. У такому разі державна комісія встановлює: може студент подати на повторний захист ту саму роботу з доопрацюванням чи він повинен опрацювати нову тему, визначену відповідною кафедрою навчального закладу. Повторний захист випускної роботи дозволяється протягом трьох років після закінчення вищого освітнього закладу, але не раніше як під час наступної державної атестації.

Студент, який отримав незадовільну оцінку за кваліфікаційну роботу, відраховується з вищого навчального закладу. Йому видається академічна довідка встановленого зразка. 

4.5. Порядок зберігання випускних робіт 

Випускні (бакалаврські, дипломні роботи спеціаліста або магістра) роботи, оформлені відповідним чином, передаються до фондів наукової бібліотеки університету, про що складається відповідний акт, який зберігається на випусковій кафедрі. 

Додаток А

Вимоги до оформлення титульного аркуша 

Розшифрування надписів: 

1, 2, 3, 4, 6 – Times New Roman, розмір шрифту 14, всі літери прописні, напівжирний шрифт, вирівнювання по центру

5 – Times New Roman, розмір шрифту 16, жирний, великі літери, напівжирний шрифт, вирівнювання по центру

7 – Times New Roman, розмір шрифту 18, жирний, усі літери прописні, напівжирний шрифт, курсив, вирівнювання по центру

8, 9 – Times New Roman, розмір шрифту 14, всі літери прописні, вирівнювання по лівому краю

10, 11 – Times New Roman, розмір шрифту 14, вирівнювання по лівому краю, абзацний відступ 8-9 см, без перенесень у словах

12 – Times New Roman, розмір шрифту 14, усі літери прописні, вирівнювання по центру 

Розмір шрифту для інтервалів між надписами – Times New Roman 14.

Додаток Е

Зразок оформлення змісту роботи

ЗМІСТ

Додаток Ж

Приклади оформлення бібліографічного опису у списку джерел, які наводять у випускній роботі 

Методичні рекомендації розроблені на основі «Державного стандарту України» (Київ, ДСТУ 3008 – 95) і змін до Державного стандарту від 7.1-84, що були прийняті міждержавною Радою зі стандартизації метрології та сертифікації (пр. № 15 від 28.05.99).

Методичні рекомендації містять правила оформлення курсових, дипломних та магістерських робіт (рівень бакалавра, спеціаліста й магістра) і призначені для студентів факультету іноземної філології та соціальних комунікацій. Крім того дається характеристика тих положень, які повинні бути у розділах, а також вимоги до об’єму курсових, дипломних та магістерських робіт.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!