Міністерство освіти і науки України 

Національний університет харчових технологій 

Методичні вказівки до виконання дипломного проекту для студентів спеціальності 5.091714 "Виробництво хліба, кондитерських, макаронних виробів і харчоконцентратів"

2008

Методичні вказівки до виконання дипломного проекту для студ. спец. 5.091714 "Виробництво хліба, кондитерських, макаронних виробів і харчоконцентратів". / Уклад.: В.І. Дробот, В.Г. Юрчак, В.М. Ковбаса, Ю.В. Устинов та ін. – К.: НУХТ, 2008. – 37 с.

Зміст

1. Мета і завдання дипломного проектування 

Дипломне проектування є завершальним етапом навчання у коледжі.

Метою дипломного проектування є систематизація та поглиблення у студентів теоретичних знань і практичних навичок, розвиток вміння самостійно вирішувати технологічні й техніко-економічні задачі.

Дипломний проект – це випускова робота студента, на підставі захисту якої Державна екзаменаційна комісія приймає рішення про присвоєння йому кваліфікації "молодший спеціаліст" за спеціальністю 5.091714 "Виробництво хліба, кондитерських, макаронних виробів і харчоконцентратів".

У дипломному проекті студент має використати новітні досягнення науки і техніки в галузі, досвід роботи кращих підприємств з метою підвищення ефективності виробництва й покращання якості продукції.

Дипломний проект має бути виконаний відповідно з вимогами нормативної документації. У ньому, окрім технологічних питань виробництва, повинні бути розроблені питання управління якістю та метрологічного забезпечення, економіки й організації виробництва, техніки безпеки, охорони праці та промислової екології, виробничої санітарії, енергозабезпечення.

Під час дипломного проектування студент повинен розвинути навички самостійної роботи з літературою і нормативною документацією, необхідними для вирішення питань проектування.

Керівник дипломного проектування і консультанти спрямовують роботу студента, допомагають прийняти оптимальні рішення, контролюють виконання вимог нормативної документації, методичних рекомендацій та обсяг і зміст проекту.

Для студентів, які виявили схильність до дослідницької роботи, можливе, за рекомендацією циклової комісії, виконання замість дипломного проекту дипломної експериментально-дослідницької роботи.

Дані методичні вказівки виконані згідно вимог ДСТУ Б А.2.4–4–99, Вищої атестаційної комісії та стандартів книговидання.

2. Тематика дипломних проектів 

• Темою дипломного проекту може бути:

• Проект реконструкції технологічних ліній хлібозаводу (з 2–3 печами певної марки)

• Проект технічного переоснащення технологічних ліній хлібозаводу (з 2–3 печами певної марки)

• Проект пекарні певної потужності

• Проект макаронної фабрики з 2-3 лініями

• Проект реконструкції макаронної фабрики з 2-3 лініями

• Проект реконструкції цеху харчоконцентратного підприємства

• Проект технічного переоснащення цеху харчоконцентратного підприємства

• Проект реконструкції цеху кондитерської фабрики

• Проект цеху кондитерської фабрики.

Кільком студентам можуть бути запропоновані теми як складова частина комплексного дипломного проекту. У такому разі кожен студент отримує конкретне завдання з переліком відділень, ліній, асортименту.

Тему дипломного проекту закріпляють за студентом перед переддипломною практикою. Після збору матеріалів студентом на підприємстві та їх аналізу завдання остаточно уточнюють.

У завданні на дипломне проектування вказують:

• тему проекту;

• вихідні дані до проекту;

• зміст пояснювальної записки;

• перелік графічної частини (назва аркушів);

• графік виконання проекту.

Вихідними даними до проекту мають бути:

• потужність підприємства;

• асортимент виробів;

• заходи з реконструкції.

Теми дипломних проектів обговорюють і затверджують на засіданні циклової комісії технологічних дисциплін.

3. Обсяг дипломного проекту 

Дипломний проект складається з пояснювальної записки і графічної частини.

Пояснювальну записку до проекту виконують на 60–70 сторінках формату А4 (297 х 210 мм).

Графічну частину проекту подають у вигляді креслень проектованого об’єкту на трьох аркушах формату А1 (594 х 841 мм).

Керуватися у виконанні дипломного проекту слід підручниками, нормами з проектування підприємств галузі, довідковою літературою, методичними розробками, наведеними у списку рекомендованої літератури.

Пояснювальна записка складається з таких розділів:

Вступ

1. Техніко-економічне обгрунтування технічного переоснащення, реконструкції або будівництва

2. Обгрунтування та опис технологічних схем виробництва

3. Технологічна частина

3.1. Вихідні дані до технологічних розрахунків

3.2. Розрахунок продуктивності печей, ліній, цеху, підприємства

3.3. Розрахунок пофазних рецептур

3.4. Розрахунок виходу виробів (або розрахунок норм витрат сировини)

3.5. Розрахунок виробничих рецептур і вибір технологічних параметрів

3.6. Розрахунок витрат і запасу сировини та площ для їх зберігання

3.7. Розрахунок витрат напівфабрикатів власного виробництва (для кондитерського виробництва)

4. Розрахунок і вибір технологічного обладнання

5. Розрахунок тари та пакувальних матеріалів

6. Розрахунок площі складів готової продукції

7. Контроль виробництва, управління якістю продукції та метрологічне забезпечення виробництва

8. Санітарно-технічна та енергетична частина

8.1. Водозабезпечення

8.2. Каналізація

8.3. Опалення

8.4. Холодозабезпечення

8.5. Витрати палива

9. Заходи з охорони праці та промислової екології

10. Техніко-економічні розрахунки

Список літератури

Додатки.

У разі виконання дипломної науково-дослідницької роботи пояснювальна записка складається з розділів:

1. Загальна частина

1.1. Вступ

1.2. Огляд літератури

1.3. Мета та завдання дослідження

2. Експериментальна частина

2.1. Характеристика сировини і методів досліджень

2.2. Дані досліджень, їх оброблення та аналіз

2.3. Висновки

3. Охорона праці під час проведення досліджень

Список літератури

Додатки.

Графічна частина проекту складається з трьох аркушів формату А1:

• Технологічна схема виробництва – 1 аркуш

• Плани і розрізи – 2 аркуші.

Плани та розрізи виконують у масштабі 1 : 100 або 1 : 50.

У разі виконання проекту з дослідницькою тематикою графічну частину виконують відповідно до теми досліджень:

• Технологічна схема

• План відділення

• Графіки

• Діаграми тощо.

4. Методичні вказівки до виконання окремих розділів пояснювальної записки

Вступ 

У вступі наводять відомості про стан технології та техніки в галузі (згідно з темою проекту), завдання і перспективи її розвитку. Для підготовки цього матеріалу використовують періодичні фахові видання: журнали, матеріали конференцій тощо. Перераховують основні проблеми, які вирішені у дипломному проекті. Вказують обсяг пояснювальної записки і графічної частини проекту – кількість сторінок, аркушів. 

4.1. Техніко-економічне обгрунтування 

У разі технічного переоснащення чи реконструкції діючих підприємств у техніко-економічному обгрунтуванні наводять:

• характеристику підприємства (назва, поштова адреса, рік заснування, структура, асортимент продукції, яка виробляється, джерела забезпечення сировиною, паливом, електроенергією, допоміжними матеріалами, район збуту продукції, забезпечення робочою силою);

• характеристику цеху, відділень, ліній згідно з темою проекту (асортимент виробів, їх технологія, характеристика обладнання, рівень механізації виробництв, техніко-економічні показники роботи);

• аналіз роботи цеху, відділень, ліній з переліком недоліків у їх роботі;

• обгрунтування пропозицій щодо вдосконалення виробництва відповідно до теми проекту;

• перелік обладнання, яке необхідно демонтувати під час реконструкції, й обладнання, яке потрібно встановити;

• техніко-економічні показники роботи цеху, лінії після впровадження проекту реконструкції (обсяг продукції, що буде вироблена, зростання продуктивності праці та рівня механізації виробництва, зниження собівартості продукції, зростання рентабельності виробництва, термін окупності капіталовкладень у реконструкцію). Ці дані вносять у розділ після того, як виконано розділ 4.10 «Техніко-економічні розрахунки».

У разі проектування будівництва цеху, ліній, малого підприємства у техніко-економічному обгрунтуванні наводять:

• характеристику району, в якому проектують підприємство, цех;

• обгрунтування доцільності будівництва в обраному районі;

• розрахунки, які обгрунтовують потужність підприємства (розрахунок чисельності споживачів з перспективою на кілька років і потреби продукції згідно з нормами споживання);

• джерела забезпечення підприємства сировиною, паливом, електроенергією, допоміжними матеріалами, робочою силою; район збуту продукції;

• основні техніко-економічні показники підприємства (обсяг продукції, що буде вироблена, продуктивність праці, рівень механізації виробництва, рівень його рентабельності, термін окупності капіталовкладень), які також вносять у розділ після виконання розділу 4.10. 

4.2. Обгрунтування та опис технологічної схеми виробництва 

Технологічну схему вибирають залежно від асортименту виробів. Обгрунтовуючи її, наводять коротку характеристику способів виробництва, вказують переваги прийнятих способів виробництва перед іншими способами. Описують схему, починаючи зі зберігання та підготовки сировини. Після цього описують виробничі лінії, де вказують марки обладнання і номери їх позицій у графічній частині проекту, цифрові значення параметрів технологічного режиму. Опис має відповідати графічному зображенню технологічної частини. Будову обладнання і технологічні процеси, які відбуваються в ньому, не описують.

Розділ складається із підрозділів:

- обгрунтування технологічної схеми виробництва;

- зберігання сировини і підготовка її до виробництва;

- опис виробництва виробу (вказують назву виробу, опис проводять для кожного виробу окремо). 

4.3. Технологічна частина

4.3.1. Вихідні дані до технологічних розрахунків

У цьому підрозділі наводять дані, необхідні для розрахунків у технологічній частині проекту:

• показники якості готової продукції згідно з чинним стандартом;

• рецептури готових виробів (із збірника рецептур);

• норми витрат і втрат сировини, напівфабрикатів і готової продукції (з довідкової літератури);

• вихід готових виробів або норми витрати сировини на 1 т готової продукції (з довідкової літератури);

• параметри технологічного режиму виробництва (з технологічної інструкції для виробництва продукції).                                   

Вихідні дані оформляють у вигляді таблиці. Перед таблицею або після неї вказують у квадратних дужках номери літератури, з якої вибрані вихідні дані, згідно списку літератури, наведеного в кінці пояснювальної записки. 

4.3.2.  Розрахунок продуктивності печей, ліній, цеху, підприємства

Під час проектування чи реконструкції хлібопекарського підприємства розраховують продуктивність печей за годину, складають графік роботи печей і обчислюють продуктивність печей за добу. Складають таблицю продуктивності печей, в якій для кожної технологічної лінії вказують продуктивність печі за годину для кожного найменування виробів, тривалість виробництва протягом доби і продуктивність за добу (див. [5]). Якщо на підприємстві проводять заміну печей, наводять розрахунки продуктивності печей і таблиці продуктивності печей до і після реконструкції.

У разі проектування макаронних фабрик наводять розрахунок кількості ліній, необхідних для забезпечення виробництва виробів, вказаних у завданні. Складають графік роботи технологічних ліній і таблицю продуктивності виробничих ліній макаронної фабрики (див. [4]). Розраховують продуктивність ліній, цеху, фабрики за годину, добу, рік.

Для кондитерського виробництва наводять вибір і обгрунтування асортименту кондитерських виробів з метою максимального завантаження ведучого обладнання, розраховують планову продуктивність цеху за рік, добу, зміну для кожного сорту виробів. Підбирають технологічні лінії та розраховують фактичну продуктивність лінії, цеху за годину, добу, рік із врахуванням коефіцієнта використання технічної потужності ліній. Складають графік роботи ліній (див. [14]). 

4.3.3. Розрахунок пофазних рецептур

Розрахунок рецептур за фазами технологічного процесу складається з розрахунку виходу тіста; розрахунку загальної кількості води, кількості розчинів солі, цукру, кількості опари, закваски, рідких або активованих дріжджів; розподілу зазначеної кількості компонентів за фазами технологічного процесу і складання таблиць пофазних рецептур (див. [8]).

Розрахунок пофазних рецептур ведуть на 100 кг борошна вологістю 14,5%.

Як вихідні дані використовують уніфіковані рецептури та параметри технологічного процесу (див. підрозділ 4.3.1). 

4.3.4. Розрахунок виходу виробів або норм витрати сировини

Для хліба, булочних, бубличних і сухарних виробів розраховують вихід виробів із 100 кг борошна. Розрахунок ведуть за методикою ВНДІХП: обчислюють вихід тіста, витрати і втрати в кілограмах тіста із 100 кг борошна і вихід виробів. Втрати і затрати приймають за даними підприємств (див. [8, 9]).

У макаронному виробництві обчислюють норму витрат борошна на 1 т готових виробів. Розраховують технологічні затрати борошна, виходячи з планової вологості виробів. Враховані й безповоротні втрати приймають за даними підприємств (див. [4]).

Для кондитерських виробів і харчоконцентратів норми витрат сировини на 1 т виробів приймають із збірника рецептур. 

4.3.5. Розрахунок виробничих рецептур і вибір технологічних параметрів

Виробничі рецептури обчислюють, виходячи з пофазних рецептур, розрахованих на 100 кг борошна для хлібних, булочних, бубличних і макаронних виробів, або на 1 т готової продукції – для кондитерських виробів.

У разі приготування напівфабрикатів безперервним способом розраховують витрати сировини та напівфабрикатів за хвилину, виходячи з виробничої потужності лінії. Якщо напівфабрикати готують порціями, розраховують масу сировини і напівфабрикатів на одну порцію напівфабрикату згідно з об’ємом виробничої ємкості, в якій його готують.

Методику розрахунку рецептур див. [8, 14, 28].

Після розрахунку рецептур наводять таблицю виробничої рецептури і технологічного режиму приготування напівфабрикатів. 

4.3.6. Розрахунок витрат і запасу сировини та напівфабрикатів, які надходять зі сторони, та площ для їх зберігання

Згідно з розрахованою продуктивністю виробничих ліній, розрахованим виходом виробів (для хліба і булочних виробів) або нормами витрат сировини (для макаронних, кондитерських виробів і харчоконцентратів) обчислюють витрату сировини для кожного сорту виробів за годину і за добу.

Складають таблицю витрат сировини і напівфабрикатів для всіх сортів виробів за годину та добу і таблицю загальних витрат сировини і напівфабрикатів зі сторони для всіх сортів виробів за добу, таблицю запасу сировини.

Площу складів сировини обчислюють з урахуванням витрат сировини, термінів її зберігання та навантаження на 1 м² площі складу (див. [4; 5, с. 78, 96; 14]). 

4.3.7. Розрахунок витрат напівфабрикатів власного виробництва

Підрозділ розробляють у разі проектування кондитерських фабрик.

Розраховують витрати напівфабрикатів власного виробництва, вказаних у рецептурі (карамельна маса, помада тощо) на виконання змінного виробітку продукції, виходячи з рецептур на 1 т виробів. Результати обчислень наводять у таблицях, окремо для кожного сорту виробів і для всього асортименту (див. [14]). 

4.4. Розрахунок і вибір технологічного обладнання 

Обладнання розраховують згідно з технологічною схемою для складів сировини і готової продукції, всіх відділень підприємства або цеху.

Для розрахунку обладнання використовують результати обчислень продуктивності технологічних ліній, витрат сировини і напівфабрикатів. Після розрахунку кожного виду обладнання вказують марки і кількість вибраного обладнання. Після розрахунків наводять замовну специфікацію на технологічне обладнання для виробничих ліній, дільниць згідно з темою проекту. У таблиці вказують назву обладнання, марку, кількість, продуктивність, потужність електроприводу, габаритні розміри, завод-виготовлювач обладнання (див. [4, 5, 6, 14, 15, 17, 18, 19, 20]). 

4.5. Розрахунок тари і пакувальних матеріалів 

Витрату тари і пакувальних матеріалів розраховують, виходячи з норм витрати їх на 1 т загорнутої та упакованої продукції та виробництва виробів за добу. Розраховують витрату тари за добу, запас тари і площу складу для зберігання тари згідно норм площ для зберігання 1 т пакувальних матеріалів і тари (див. [4, 5, 14]). 

4.6. Розрахунок площі складів готової продукції 

Площу складів готової продукції обчислюють для кондитерського, макаронного і харчоконцентратного виробництв. Розрахунки проводять за нормами складування (див. [4, 5, 14]).

Для хлібозаводів розраховують хлібосховища залежно від типу, кількості та розмірів контейнерів, вагонеток, з урахуванням проїздів. Орієнтовно площу хлібосховища і експедиції приймають 50–60 м² на 1 т продукції, що зберігається, в тому числі для експедиції – 20 %. 

4.7. Контроль виробництва, управління якістю продукції та метрологічне забезпечення виробництва 

4.7.1. Контроль виробництва і управління якістю продукції

Спочатку наводять загальну характеристику системи управління якістю продукції, впровадженої або такої, що впроваджується на підприємстві. Для характеристики управління якістю продукції в технологічному процесі виробництва складають перелік точок контролю технологічного процесу та організацію контролю, які оформляють у вигляді таблиці (див. табл. 4.1).

У графі 1 вказують стадію технологічного процесу згідно зі структурною технологічною схемою і напівфабрикати, які готують на цій стадії.

У графі 2 вказують параметри, які контролюють на кожній стадії процесу і для кожного напівфабрикату. Параметри для контролю встановлюють на основі аналізу впливу їх на якість готової продукції.

У графі 3 вказують назву методу контролю для кожного параметру і категорію та номер стандарту на метод контролю.

У графі 4 вказують кількість контрольних операцій протягом зміни або режим контролю (інтервал між контрольними операціями).

У графі 5 вказують посаду працівника, який проводить контроль.

У графі 6 вказують назву лабораторного журналу, де реєструють результати контролю.

Таблиця 4.1

Схема контролю технологічного процесу ………………..

У графі 7 вказують посаду працівника лабораторії, який контролює роботу виконання контролю.

Складають таблицю контролю шкідливих факторів, які загрожують безпеці готової продукції (див. табл. 4.2), процесу виробництва. 

Таблиця 4.2

Контроль шкідливих факторів, які загрожують безпеці готової продукції 

У графі 1 вказують сировину, напівфабрикат чи процес виробництва, з яким або де в готову продукцію можуть бути внесені шкідливі речовини.

У графі 2 вказують назву шкідливої речовини, яка може бути внесена в готову продукцію.

У графі 3 вказують допустимий вміст шкідливих речовин у сировині, напівфабрикаті або у виробничому середовищі.

У графі 4 вказують метод контролю вмісту шкідливих речовин (назва, нормативний документ).

У графі 5 вказують, як часто проводиться контроль.

У графі 6 вказують особу, яка виконує аналіз, або особу, яка організовує виконання аналізу за межами підприємства.

У графі 7 вказують місце виконання аналізів (на підприємстві, у спеціалізованих лабораторіях тощо) (див. [2, 8, 9, 10]). 

4.7.2.  Метрологічне забезпечення виробництва

Метрологічне забезпечення виробництва оформляють у вигляді таблиці (див. табл. 4.3). 

Таблиця 4.3

Метрологічне забезпечення виробництва 

Метрологічне забезпечення складають для всіх технологічних ліній згідно з темою проекту.

У графі 1 вказують стадії технологічного процесу і всі параметри, які контролюють на цих стадіях, згідно табл. 4.1.

У графі 2 вказують інтервал вимірювання згідно із прийнятим технологічним режимом, наведеним в описі технологічної схеми і в таблиці виробничої рецептури, припустимими відхиленнями значень параметрів.

У графі 3 вказують назву і марку засобів вимірювання, які підбирають із врахуванням інтервалу та необхідної точності вимірювання.

У графі 4 вказують мінімальне і максимальне значення параметрів на шкалі приладу, який вибрано у графі 3.

У графі 5 вказують клас точності, ціну поділки і похибку приладу, вибраного для вимірювання (див. [22]). 

4.8. Санітарно-технічна та енергетична частина

У цьому розділі наводять коротку характеристику систем водозабезпечення, каналізації, опалення, прийнятих у проекті.

Обов’язково мають бути відображені заходи щодо енергозаощадження.

Розраховують витрату води холодної та гарячої, витрати тепла на нагрівання води і опалення, витрати палива для хлібопекарських печей, витрати холоду та об’єм стічних вод.

Приклад виконання санітарно-технічної та енергетичної частини дипломного проекту при проектуванні та реконструкції наводиться далі. 

4.8.1. Хлібопекарське виробництво

Водозабезпечення

Водозабезпечення хлібозаводу здійснюється від міської водопровідної мережі. Альтернативне водопостачання здійснюється через артезіанську свердловину. Холодну воду подають у бак холодної води. З нього вона через трубопровід зі зворотним клапаном подається в бак гарячої води, де нагрівається парою, яку подають від парового котла у змійовик. З баків холодної та гарячої води її подають до споживачів.

Загальну витрату води за годину, м³, визначають за формулою:

де – продуктивність печей за добу, т (див. п. 4.3.2 – прийнято для прикладу 40 т); 4 – норма витрати води для виробництва 1 т хлібних виробів, м³/т (приймають від 4 до 5 м³/т); Т_п – тривалість роботи печей протягом доби, год.  

Витрати підігрітої води за годину (суміш холодної й гарячої) , м³,

де 80 – частка підігрітої води в загальній витраті води (приймають від 80 до 90%).

Витрату гарячої води за годину для отримання необхідної кількості підігрітої води за годину , м³,

де t_см – температура підігрітої води (суміші), ºС (в середньому, буває від 50 до 55º С); t_г – температура гарячої води, ºС (приймають від 70 до 75º С); t_х – температура холодної води, ºС (приймають 5º С).

Витрата тепла за годину для нагрівання води , кВт, – за формулою:

де с – теплоємність води, кДж/кг·К (4,18 кДж/кг·К); К – коефіцієнт, який враховує втрати тепла (1,1…1,2).

Запас води в баках , м³, обчислюють за формулою:

де 8 – запас води на 8 годин роботи підприємства

Запас гарячої води , м³, розраховують за формулою:

де  – витрати води на приготування тіста протягом 4 год, м³; – аварійний запас води (0,4·), м³; – недоторканний запас води для водогрійних котлів печей та економайзерів, м³.

де – витрати борошна для приготування тіста за годину, т; – норма витрати води для приготування тіста на 1 т борошна, м³ (приймають: для житнього тіста – 0,75 м³/т, для пшеничного – 0,60 м³/т).

де n – кількість водогрійних котлів (установок) на підприємстві, шт.;  – теплопродуктивність однієї установки (приймають для печей ФТЛ-2 – 8 кВт, для печей ХПА-40 – 9,3 кВт (див. [5, с. 272]); 2257 – питоме тепло випаровування, кДж/кг.

= 4·(0,3 · 0,75 + 0,9 · 0,60) = 3,04 м³,

= 0,4 · 3,04 = 1,20 м³,

= 3,04 + 1,2 = 0,15 = 4,39 м³.

Витрати води для душів за зміну , м³, обчислюють за формулою:

де N_р – кількість працівників у зміні, чол.; 100 – норма витрати води на одного працівника за зміну, дм³.

Об’єм бака холодної води V_х, м³, розраховують за формулою:

де ρ – густина води, кг/дм³ (приймають 1 кг/дм³)

Приймають бак розмірами 5000 х 4000 х 3000 мм.

Об’єм бака гарячої води V_г, м³, розраховують за формулою.

Приймають ρ = 0,984 кг/дм³.

Приймають бак об’ємом 9 м³ з розмірами 2000 х 1500 х 3000 мм. 

Каналізація

Стічні води підприємства відводяться у міську каналізаційну систему. Об’єм стічних вод для хлібопекарського підприємства приймають близько 3,6м³ на 1 т продуктивності.

Об’єм стічних вод на хлібозаводі за годину , м³, розраховують за формулою:

де  – продуктивність печей за годину, т (т).

Опалення

На хлібозаводі передбачається водяне опалення. Годинну витрату тепла на опалення , Вт, обчислюють за формулою:

де V_б – будівельний об’єм хлібозаводу, м³; 0,8 – коефіцієнт, який враховує неопалювану частину будівлі; – питомі втрати тепла на 1 м³ будівлі, Вт/м³·К (див. табл. 4.4.); t_п – середня температура опалюваних приміщень (16…18º С); t_з – середня температура найхолодніших шести днів опалювального сезону (для середньої частини України – 20º С). 

Таблиця 4.4

Питомі втрати тепла будинком 

Річні витрати тепла на опалення , мВт обчислюють за формулою:

де - середня температура опалювального періоду за довідником, ° С (для Києва – 3,0° С); n₀ – число днів опалювального періоду за довідником (212 днів); Т₀ – час роботи системи опалення протягом доби (24 год.).

Холодозабезпечення

На хлібопекарському підприємстві встановлюють холодильні камери з фреоновими компресорними холодильними агрегатами. Для підприємств малої потужності передбачені холодильні шафи.

Витрати холоду на підприємстві становлять в середньому 100 тис. кДж на 1 т хлібобулочних виробів.

Витрати холоду на підприємстві , кВт/год, визначають за формулою:

де – продуктивність печей за добу, т; 3600 – кількість секунд в одній годині (перерахунок кДж у кВт); 24 – кількість годин роботи холодильної установки протягом доби.

Витрати палива

Витрати палива для хлібопекарських печей, які працюють на твердому, рідкому чи газоподібному паливі, за годину , м³ (або кг), розраховують за формулою:

де  – продуктивність печей за годину, т; – питома витрата умовного палива для випікання 1 т виробів, кг (приймають 60…70 кг); – нижча теплотворна здатність натурального палива , кДж/кг або кДж/м³ (приймають для газу – 33500 кДж/м³, для мазуту – 39900 кДж/кг).

4.8.2. Макаронне виробництво

При проектуванні макаронних фабрик у цьому розділі також наводять характеристику основних санітарно-технічних і енергетичних систем. Також обчислюють витрати холодної та гарячої води, витрати тепла на нагрівання води і опалення, об’єм стічних вод, витрати холоду, витрати пари та палива. 

Водозабезпечення

Витрати води за годину , м³, визначають за формулою:

де – продуктивність фабрики за добу, т; 3 – норма витрати води на 1 т виробів, м³; Т_л – тривалість роботи ліній протягом доби, год.

Максимальні витрати підігрітої води за годину , м³/год, на технологічні потреби

де 270 – витрати води на замішування тіста, дм³/т; 300 – витрати води на підігрівання шнекових циліндрів, дм³/т; 0,6 – витрати води на миття матриць, дм³/год.

Максимальні витрати підігрітої води за годину для побутових потреб , м³/год, визначають за формулою:

= N_д · 0,27 + N_у· 0,6

де N_д – кількість душових кабін, шт.; N_у – кількість умивальників, шт.

Максимальні витрати гарячої води на підігрівання за годину , м³/год, визначають за формулою:

де t_с – середня температура підігрітої води, ºС (50…60º С); t_х – температура холодної води, ºС ( 5º С); t_г – температура гарячої води, ºС (70…75º С).

Витрати тепла на нагрівання води , кВт, обчислюють за формулою:

де с – теплоємність води, кДж/кг·К (4,18 кДж/кг·К); К – коефіцієнт, який враховує втрати тепла (1,1…1,2).

Запас води в баках , м³,

де 8 – запас води, в годинах роботи підприємства.

Запас гарячої води , м^3.

Об’єм бака холодної води V_х, м^3.

Об’єм бака гарячої води V_г, м³,

де 0,984 – густина гарячої води, т/м³. 

Каналізація

Стічні води підприємства відводяться в міську каналізаційну систему.

Об’єм стічних вод за годину , м³, розраховують за формулою:

де  – продуктивність фабрики за годину, т; 1,3 – об’єм стічних вод для макаронних фабрик, м³ на 1 т продукції. 

Опалення

Витрати тепла на опалення обчислюють, як і для хлібопекарських підприємств. 

Холодозабезпечення

Забезпечення холодом здійснюють за допомогою фреонових компресорів.

Витрати холоду на кондиціювання повітря , Вт, визначають за формулою:

де V_к – об’єм приміщення, в якому проводять кондиціювання, м³; n – кратність обміну повітря (5…7); 1,3 – об’ємна теплоємність повітря, кДж/м³·К; Δt – різниця температур у приміщенні, яке кондиціонують, і в навколишньому середовищі.

Витрати холоду на холодильні камери , Вт, визначають за формулою:

де F – площа холодильної камери, м²; – нормативні витрати холоду за добу на 1 м² площі, кДж (приймають: для охолодження продуктів до 4ºС – 8000 кДж/м²; до 0º С – 10000 кДж/м²; для заморожування продуктів до -18º С – 25000 кДж/м²; для зберігання охолоджених продуктів при 4º С – 3000 кДж/м², при 0º С – 3300 кДж/м², при -18º С – 5000 кДж/м²). 

Витрати пари

Витрати пари для підігрівання води та сушильних установок за годину , кг, обчислюють за формулою:

де – витрати тепла для нагрівання води, кВт (див. формулу           4.26); – витрати тепла для сушіння, кВт (див. характеристику сушильних установок) [4,19].

Витрати пари на власні потреби котельні за годину, , кг, становлять.

Загальні витрати пари за годину, кг.

Витрати палива

Витрати палива для котельні за годину , м³, обчислюють за формулою:

де  – загальні витрати пари, кг/год; i_п – ентальпія пари, кДж/кг (2710кДж/кг); i_в – ентальпія води для живлення котлів, кДж/кг (419 кДж/кг); η – коефіцієнт корисної дії котла (η = 0,85);  – нижча теплотворна здатність натурального палива, кДж/кг або кДж/м³ (приймають для газу – 35500 кДж/м³, для мазуту – 39900 кДж/кг).

У разі використання газового палива до загальних витрат палива додають витрати палива в лабораторії (0,8 м³/год) і на нагрівання їжі в їдальні (0,3 м³/год на кожен газовий пальник). 

4.8.3. Кондитерське виробництво

Водозабезпечення, каналізація та витрати пари

Водозабезпечення кондитерської фабрики здійснюється від міської водопровідної мережі.

Розрахунок витрат води на виробничо-технічні та господарсько-побутові потреби, а також обсяг каналізаційних стоків проводять за табл. 4.5.

Норми витрати води на кожен вид обладнання наведений у довідковій літературі (див. [14, додаток 10]).

Витрати пари за годину, кг,

де – продуктивність ліній, цеху, фабрики за годину, т; – норма витрати пари на виробництво 1 т продукції (див. [14, додаток 12]).

Витрати води на поповнення витрат конденсату за годину, кг,

де – частка конденсату від витрати пари на технологічний процес, % (див. [14, додаток 12]).

Таблиця 4.5

Витрати води на виробничо-технічніьта господарсько-побутові потреби і обсяг каналізаційних стоків 

Загальні витрати води за годину, м³,

де – загальні витрати води за годину (табл. 4.5); – витрати води напівфабрикатів за годину на 1 т готових виробів, кг (див. розрахунок рецептури).

Запас води на фабриці, м³,

де 8 – кількість годин роботи фабрики, яку забезпечує запас води.

Запас гарячої води на фабриці, м³,

де – витрати гарячої води за годину на виробничо-технологічні та господарсько-побутові потреби, м³ (див. табл. 4.5).

Об’єм бака холодної води V_х, м³,

Об’єм бака гарячої води V_г, м³,

де 0,984 – густина гарячої води, т/м³. 

Опалення

На кондитерській фабриці передбачається водяне опалення.

Витрату тепла на опалення обчислюють, як і для хлібопекарських підприємств.

Холодозабезпечення

На кондитерському підприємстві холод використовують у камерах зберігання сировини, яка швидко псується, в камерах і шафах охолодження напівфабрикатів, в установках для кондиціювання повітря.

Витрати холоду в кондитерському цеху , кВт, визначають за формулою:

де  – продуктивність виробничих ліній цеху за годину, т; – норма витрати холоду на 1 т продукції (див. [14, табл. 29]). 

Витрати палива

Витрати палива для котельні за годину , м³ (або кг), обчислюють за формулою:

де – витрати пари, кг (див. формулу 4.38); – ентальпія пари, кДж/кг (2710 кДж/кг); – ентальпія живильної води для котлів, кДж/кг (419 кДж/кг); – нижча теплотворна здатність натурального палива, кДж/кг або кДж/м³ (для газу – 35500кДж/м³, для мазуту – 39900 кДж/кг); – коефіцієнт корисної дії котла (0,85).

У разі використання газового палива до загальної витрати палива додають витрати його в лабораторії (0,8 м³/год) і на підігрівання їжі в їдальні (0,3 м³/год на кожен газовий пальник). 

4.9. Заходи з охорони праці та промислової екології 

У цьому розділі вказують нормативні документи, якими керуються для забезпечення безпечних умов праці на підприємстві. Вказують заходи щодо забезпечення безпечних умов праці за такими напрямами:

• види побутових приміщень для працівників;

• освітлення приміщення (вид освітлення, типи світильників штучного освітлення);

• вентиляція приміщення (вид вентиляції, місця встановлення аспірації, місцевої приточної та витяжної вентиляції);

• техніка безпеки (забезпечення проходів до обладнання, огородження його рухомих частин, електроблокування приводів з кришками та огородженням обладнання, сигналізація граничних рівнів рідини в ємкостях тощо);

• протипожежний захист (засоби внутрішнього пожежегасіння та місця їх розміщення, система гасіння пожежі водою, сигналізація у разі появи пожежі тощо).

Розробляють заходи з промислової екології:

• вказують джерела забруднення довкілля на підприємстві;

• способи економії води, прийняті у проекті (оборотне водозабезпечення);

• вибір палива і ступінь забруднення довкілля продуктами згорання, очищення димових газів;

• очищення стічних вод;

• очищення повітря з систем вентиляції та пневмотранспорту;

• заходи щодо попередження забруднення території підприємства відходами, паливно-мастильними матеріалами тощо;

• озеленення території підприємства. 

4.10. Техніко-економічні розрахунки 

Розрахунки виконують за різними методиками залежно від теми дипломного проекту.

У разі проектування будівництва підприємства розраховують кошторис будівництва, виробничу програму, чисельність працівників, фонд заробітної плати, рівень продуктивності праці, собівартість продукції, термін окупності капітальних затрат.

Наводять таблицю техніко-економічних показників роботи підприємства.

У випадку реконструкції підприємства обчислюють кошторис на реконструкцію, зміну затрат на виробництво та основних економічних показників підприємства, термін окупності капітальних затрат. 

4.11. Список літератури 

Список літератури складають за алфавітом. Першими пишуть прізвище та ініціали автора, потім назву книги чи брошури, ставлять крапку, риску, місто, в якому видана література (скорочують: Москва - М.:, Ленінград - Л.:, Київ - К.:), двокрапку, назву видавництва, кому, рік видання, крапку, риску, кількість сторінок у книзі. Якщо авторів більше трьох, пишуть прізвища та ініціали перших трьох авторів, а далі "та інші" (див. [28]).

Для періодичних видань пишуть прізвища та ініціали авторів, назву статті, дві навкісні лінії, назву журналу, крапку, тире, рік видання, номер журналу, крапку, риску, сторінки, на яких надрукована стаття.

Наприклад.

1. Буров А.А. Проектирование макаронных фабрик. - М.: Пищ. пром-сть, 1972. - 238 с. 

4.12. Додатки 

У додатках поміщають матеріали, виконані з допомогою електронно-обчислювальних машин, проекти технологічних інструкцій і стандартів (у разі розроблення нового асортименту виробів) та інші матеріали.

До кожного дипломного проекту прикладають матеріали, виконані з допомогою персональних ЕОМ (блок-схеми, програми, розрахунки, графіки, діаграми, креслення тощо). Загальний обсяг додатків враховують в обсяг дипломного проекту.

5. Методичні вказівки до виконання пояснювальної записки дипломної роботи з дослідницькою тематикою 

5.1. Загальна частина

5.1.1. Вступ 

У цьому підрозділі характеризують сучасний стан процесу, явища, способу, методу тощо, які досліджують. Обгрунтовують необхідність проведення досліджень і значення його на сучасному етапі розвитку виробництва. 

5.1.2. Огляд літератури

Наводять основні положення наукових праць, статей в журналах, монографій, розділів у підручниках, чинних стандартів та інструкцій, в яких викладено матеріал, пов’язаний з тематикою досліджень.

Всі використані наукові праці перераховують у списку літератури. Під час оформлення огляду літератури слід вказувати в квадратних дужках номер літературного джерела, в якому містяться відповідні матеріали.

Наприклад. "І.В. Коненкова та Т.І. Шкваркіна [2] відзначають широке застосування модифікованих крохмалів у харчовій промисловості". 

5.1.3. Мета та завдання дослідження

На підставі проведеного огляду літератури формулюють мету та завдання дослідження.

5.2. Експериментальна частина

5.2.1. Характеристика сировини і методів досліджень

У цьому підрозділі дають характеристику бази, на якій була виконана робота, описують весь хід експериментальної роботи, методи проведення досліджень, кількість дослідів і послідовність їх виконання. Наводять показники якості продуктів, використаних для проведення робіт і вказують на відповідність їх вимогам стандартів. Дають характеристику приладів і обладнання. Наводять таблиці, схеми, фотографії. 

5.2.2. Дані досліджень, їх обробка та аналіз

У цьому підрозділі наводять дані, одержані в результаті досліджень, розрахункові формули, розрахунки за різними варіантами досліджень, фотографії досліджуваних зразків сировини, готової продукції чи напівфабрикатів, графіки, діаграми, таблиці. Роблять аналіз одержаних результатів, описують встановлені закономірності. За необхідності наводять розрахунки економічної ефективності впровадження результатів досліджень у виробництво. Описують можливість використання результатів досліджень і вплив їх на поліпшення об’єкту дослідження.

5.2.3. Висновки

Окремим підрозділом формулюють результати досліджень як висновки з виконаної роботи.

У висновках вказують, як завершена робота, чи отримані в ній нові дані, чи результати роботи підтвердили відомі положення. Необхідно також порівняти між собою результати досліджень за різними варіантами і вказати варіанти, за якими одержані кращі результати.

У пропозиціях дають рекомендації для застосування у виробництві результатів роботи, вказують можливі негативні наслідки використання результатів роботи. 

5.3. Охорона праці під час проведення досліджень 

У цьому розділі описують основні заходи забезпечення охорони праці під час виконання експериментальної роботи:

• освітлення;

• вентиляція;

• техніка безпеки;

• пожежна безпека тощо. 

6. Графічна частина дипломного проекту 

Графічна частина проекту складається з трьох аркушів формату А1:

• Технологічна схема виробництва двох найменувань виробів, названих у завданні. Її виконують по ходу технологічного процесу зліва направо і зверху вниз. Обладнання зображають у вигляді контуру, який відповідає зображуваному апарату чи машині й розміщують за рівнями відповідно до розміщення його на підприємстві. Виконують схему без масштабу, але треба витримати пропорції розмірів обладнання. На схему наносять потоки продуктів, води, пари і повітря. На технологічній схемі вказують параметри технологічного режиму, які контролюються на кожній стадії процесу виробництва.

• Плани і розрізи виконують у масштабі 1 : 100 або 1 : 50 із зображенням на них обладнання і будівельних конструкцій. Розрізи виконують в найхарактерніших місцях.

• У разі виконання дослідницької роботи можуть бути виконані графіки, діаграми. При цьому, залежно від теми роботи, не виконують розрізи або технологічну схему.

7. Вимоги до оформлення пояснювальної записки 

Пояснювальну записку виконують рукописно чорними пастою чи чорнилом або на комп’ютері на одній стороні аркуша стандартного розміру формату А4 (297 х 210 мм).

Згідно із стандартом для текстового редактора Word рекомендовано таке оформлення: поля сторінки - верхнє і нижнє 2,0 см, ліве - 3 см, праве - 1,5 см. Шаблон - нормальний (Normal). Основний текст набирають шрифтом (Times New Roman) нормального накреслення (Normal) розміром 12 pt з міжрядковим інтервалом 1,5 або розміром 14 pt з міжрядковим інтервалом 1.

Перша сторінка записки – титул, виконаний згідно вимог ГОСТ 2.105–95 (Додаток 1). Друга сторінка – завдання на дипломну роботу, третя – зміст пояснювальної записки. У змісті вказують назви розділів і підрозділів пояснювальної записки і номери сторінок, на яких вони починаються (Додаток 2).

На третій сторінці виконують рамку і основний напис згідно з ГОСТ 2.104 (Форма 2, додаток 3).

Четверту і наступні сторінки записки виконують на аркушах з рамкою і написом згідно з ГОСТ 2.104 (Форма 2а). Відстань від рамки до тексту на початку і в кінці рядків - не менше 3 мм. Відстань від верхнього або нижнього рядка до верхньої чи нижньої лінії рамки – не менше 10 мм.

Абзаци в тексті починають відступом на 15–17 мм.

Текст пояснювальної записки ділять на розділи. Кожен розділ починають з нової сторінки і нумерують арабськими цифрами без крапки з абзацного відступу.

Підрозділи також нумерують арабськими цифрами в межах кожного розділу, номер підрозділу складається з номера розділу і підрозділу, розділених крапкою. У кінці номера підрозділу крапку не ставлять.

Нумерацію пунктів проводять у межах розділу і підрозділу. Номер пункту складається з номера розділу, підрозділу і пункту, розділених крапками. Якщо підрозділ складається з одного пункту, останній не нумерують.

Під час викладення тексту може бути перелік. Перед кожною позицією переліку ставлять риску. Якщо на перелік роблять посилання в тексті, їх нумерують малою буквою з дужкою.

Наприклад, а) …………………

б)…………………

Заголовки до кожного розділу пишуть великими літерами без крапки в кінці й не підкреслюють. Перенос слів у заголовках не допускається. Якщо заголовок складається з двох речень, їх розділяють крапкою. Відстань між заголовком і текстом – 15 мм. Відстань між заголовками розділу і підрозділу – 8 мм.

Нумерація сторінок записки має бути наскрізною.

Текст документу має бути чітким і однозначним. При викладенні обов’язкових вимог у тексті треба використовувати слова: повинен, слід, необхідно, не допускається.

У тексті не можна використовувати:

- звороти розмовної мови;

- різні терміни для одного поняття;

- іноземні слова за наявності рівнозначних в українській мові;

- скорочувати слова (крім скорочень, обумовлених державними стандартами);

- скорочувати позначення одиниць вимірювання фізичних величин, якщо вони вживаються без цифри (за винятком одиниць вимірювання в головках і бокових графах таблиць, в поясненнях буквами до формул);

- використовувати знак (–) перед значенням величин у тексті (слід писати слово "мінус");

- наводити без цифр математичні знаки <, >, =, ≤, ≥, ≠, №, % (слід писати словами "більше", "менше" тощо);

- застосовувати індекси стандартів без реєстраційного номера.

Якщо у записці використовують умовні позначення параметрів, їх слід пояснювати у тексті або в переліку позначень.

У тексті цифрові значення величин з позначенням одиниць вимірювання пишуть цифрами, а без одиниць вимірювання - словами.

Дроби в тексті пишуть у вигляді десяткових дробів. Якщо це неможливо, допускається записувати в один рядок через похилу лінію (наприклад, 5/32).

При написанні формул використовують умовні позначення параметрів, встановлені державними стандартами. Пояснення умовних позначень параметрів, які входять у формулу, наводять безпосередньо під формулою, якщо раніше пояснення не зроблені у тексті. Пояснення кожного символу дають у послідовності, в якій символи наведені у формулі. Перший рядок пояснення починають з слова "де" без двокрапки після нього.

Формули нумерують арабськими цифрами, які записують на рівні формули справа у круглих дужках. Посилання на формулу в тексті дають із наведенням номера формули в дужках (наприклад, … у формулі (3.1)). Нумерацію формул проводять у межах кожного розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули, розділених крапкою.

Ілюстрації виконують по тексту документа або в кінці його. Їх нумерують в межах кожного розділу. Номер ілюстрації складається з номера розділу і номера ілюстрації, розділених крапкою. Ілюстрації можуть мати назву і пояснювальні дані. Номер ілюстрації, її назву і пояснювальні дані поміщають під ілюстрацією.

Текст записки може бути доповнений додатками, які поміщають в кінці її. У тексті записки на всі додатки повинні бути посилання. Додатки розміщають у черговості посилання на них.

Кожен додаток починають з нової сторінки, зверху посередині аркуша пишуть слово "Додаток", його позначення і заголовок з великої літери. Позначають додатки великими літерами українського алфавіту (наприклад, "Додаток А"). Текст додатка може бути поділений на розділи, підрозділи, пункти, які нумерують в межах кожного додатка. Перед номером ставлять позначення цього додатка. Всі додатки перелічують у змісті документа і вказують їх номери та заголовки.

Цифровий матеріал, зазвичай оформляють у вигляді таблиці, назву таблиці поміщають над нею. Таблиці нумерують арабськими цифрами в межах кожного розділу. На всі таблиці мають бути посилання у тексті з написанням слова "Таблиця" та її номера.

Таблиці зліва, справа і знизу обмежуються лініями. Заголовки граф пишуть паралельно рядкам таблиці. За необхідності допускається перпендикулярне розміщення заголовків граф. Висота рядків таблиці – не менше 8 мм.

Допускається розміщати таблицю вздовж довгої сторони аркуша.

Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат аркушу, її ділять на частини, при цьому в кожній частині таблиці повторюють її головку і бокову графу. У цьому випадку допускається головку або бокову графу заміняти номером графи або рядка (для цього нумерують арабськими цифрами графи або рядки першої частини таблиці). Слово "Таблиця" вказують один раз зліва над першою частиною таблиці. Над іншими частинами пишуть слова "Продовження таблиці" і вказують номер таблиці.

Якщо в кінці аркушу таблиця розривається і продовжується на наступному - у першій частині таблиці нижню горизонтальну лінію, яка обмежує таблицю, не проводять.

Графу "Номер порядковий" у таблиці не роблять.

Обмежувальні слова "не більше", "не менше" тощо розміщають в одному рядку або графі з назвою відповідного показника після позначення одиниці фізичної величини його, якщо вони відносяться до всього рядка чи графи. Перед обмежувальними словами ставлять кому.

Позначення одиниць фізичної величини, загальних для всіх даних у рядку, слід вказувати після її назви. Наприклад, маса, кг, не більше.

Текст, який повторюється в рядках однієї й тієї ж графи і складається з одного слова, допускається заміняти лапками. Якщо ж він складається з двох і більше слів, при першому повторенні їх заміняють словами "Те ж", а далі - лапками.

Якщо попередня фраза є частиною наступної, допускається заміняти її словами "Те ж", а далі добавляти додаткові відомості. Заміняти лапками цифри, математичні знаки, марки обладнання не допускається. Якщо окремі дані відсутні, у таблиці ставлять риску.

Інтервал чисел записують словами "від", "до", якщо після чисел вказана одиниця фізичної величини або числа безрозмірні, і через риску, якщо вони є порядковими номерами. Наприклад, температура від 25 до 28º С; малюнки 1 - 3.

Цифрові значення показників проставляють на рівні останнього рядка назви показника. Значення показника, наведене у вигляді тексту, записують на рівні першого рядка назви показника.

Цифри у графах таблиць пишуть так, щоб розряди чисел у графі були розміщені один під одним і мали однакову кількість знаків після коми, якщо вони належать до одного показника.

Групову специфікацію обладнання виконують на аркушах формату А4 після розділу «Розрахунок і вибір технологічного обладнання».

У груповій специфікації дають перелік документів і обладнання, при цьому назву кожного виду обладнання необхідно наводити повністю, без скорочень і проставляти марку. Першим словом писати назву, а потім його характеристику (призначення). Наприклад, "Машина тістомісильна А2-ХТТ", "Бункер виробничий ХЕ-112" тощо.

У кінці записки треба лишити один чистий аркуш для висновків викладача.

8. Вимоги до оформлення графічної частини 

Графічну частину виконують олівцем на аркушах формату А1 (841 х 594 мм). Допускається використовувати формати А2 (594 х 420 мм), А3 (420 х 297 мм), А4 (297 х 210 мм) або аркуші, в яких менша сторона збільшена в 3–4 рази.

На аркуші виконують рамку. Відстань лінії рамки від краю аркуша з лівого боку – 20 мм, з решти сторін – 5 мм.

У нижній частині справа роблять основний напис згідно ГОСТ 2.104 (форма 1).

На технологічній схемі обладнання викреслюють чорним олівцем основними лініями товщиною 0,6 – 1,0 мм.

Напрям руху сировини, напівфабрикатів і готової продукції показують суцільними лініями із стрілками у місці входу в обладнання. На кожній ділянці лінії роблять розрив на відстані не менше 50 мм від обладнання і пишуть у ньому цифру умовного позначення продукту. Для схем прийнято такі позначення речовин: вода –1, пара – 2, повітря – 3. Інші позначення вибирають згідно з прийнятими у навчальному закладі. Ці лінії не повинні пересікати контури обладнання. Якщо вони взаємно пересікаються, на одній із ліній виконують напівколо.

На кожній стадії технологічного процесу в технологічній схемі проставляють точки контролю параметрів технологічного процесу. Для цього проводять виносну лінію від відповідного обладнання і в колі діаметром 8 – 10 мм пишуть умовне позначення параметру, який контролюється на цій ділянці виробничого процесу. Параметри технологічного процесу позначають літерами відповідно до ГОСТ 8.417–81. "ГСН. Единицы физических величин".

Від обладнання, зображеного на технологічній схемі, проводять виносні лінії з поличками, вдвічі товщими за основну лінію й над ними пишуть номери позицій обладнання. Номери позицій проставляють на горизонтальних лініях у послідовності технологічного процесу (зліва направо і зверху вниз).

У нижній лівій частині аркуша технологічної схеми на відстані 10 мм від лівої та нижньої сторін рамки наводять таблицю умовних позначень, прийнятих у технологічній схемі.

Експлікацію обладнання можна виконувати окремо на аркуші А2.

На плані та в розрізах обладнання зображують основною лінією товщиною 0,6 – 1,0 мм, будівельні конструкції – суцільною тонкою лінією товщиною, вдвічі тоншою за лінії обладнання. Місця перерізу будівельних конструкцій зображають товстою лінією завтовшки 0,7 – 1,0 мм. Зображують будівельні конструкції будівлі (колони, стіни, двері, вікна), технологічне обладнання з робочими площадками і службово-виробничими приміщеннями. Необхідно показати на плані відділення, з якими межує цех, який проектують. Лінії розрізів вибирають так, щоб показати найбільшу частину технологічного обладнання, але не перерізаючи його. У розрізі зображають стіни з фундаментами, колони, вікна, перекриття, обладнання.

Лінії розрізу на плані зображують товстими короткими лініями довжиною 8–20 мм, товщиною 1,5 мм, які не пересікають контури стін. Напрям погляду показують стрілкою на відстані 2–3 мм від кінця лінії розрізу знизу вгору і справа наліво або зліва направо.

Лінії розрізів позначають великими літерами або арабськими цифрами.

На планах і розрізах вказують основні позиції обладнання, групуючи їх на вертикальних або горизонтальних лініях. Номери позицій однотипного обладнання в технологічній схемі, планах і розрізах мають бути однаковими.

На планах і розрізах проставляють основні будівельні розміри: крок колон, прогін (просвіт), габаритні розміри будівлі, довжину вікон і дверей, відмітки поверхів і площадок.

Осьові лінії будівлі закінчуються колами діаметром 8 мм, в яких арабськими цифрами позначають поздовжні осі та літерами українського алфавіту поперечні осі. Розміри між сусідніми осями і загальні розміри по довжині та ширині будівлі проставляють у міліметрах. Відстань від контуру плану до виносних ліній з розмірами між колонами має становити 25–30 мм, із загальним розміром будівлі – 40 мм, до лінії з нумерацією розподільчих осей – 50 мм.

На планах проставляють прив’язочні розміри між осями обладнання і осями колон чи стінами. Обладнання у розрізах показують не розсіченим, навіть якщо воно потрапляє у площину перетину.

По краю площадок проставляють огорожі: тонка лінія з крапками з інтервалом 10 мм.

На сходах креслять тонку лінію з стрілкою, яка показує рух вгору.

Якщо у приміщеннях не зображено обладнання, пишуть його назву або призначення. У правому нижньому куті приміщення (на відстані 5 мм від лінії приміщення) креслять лінії довжиною 10 мм, товщиною 0,6 – 0,8 мм, де проставляють площу приміщення (Наприклад: 36).

Якщо на аркуші зображено кілька планів або план і розрізи без проекційного зв’язку, над кожним з них пишуть назву. Наприклад, план на відм. 3,6 м, розріз 1 – 1 тощо.

Список рекомендованої літератури 

1. Ауэрман Л.Я. Технология хлебопекарного производства. – М.: Профессия, 2002. – 409 с.

2. Борошно та хлібобулочні вироби. Нормативні документи: Довідник: у 2 т. – Укр. та рос. мовами /За заг. ред. В.Л. Іванова. – Львів: НІЦ "Леонорм", 2000. – Т. 1. – 260 с. – (Серія "Нормативна база підприємства").

3. Борошно та хлібобулочні вироби. Нормативні документи: Довідник: у 2 т. – Укр. та рос. мовами /За заг. ред. В.Л. Іванова. – Львів: НІЦ "Леонорм", 2000. – Т. 2. – 260 с. – (Серія "Нормативна база підприємства").

4. Буров Л.А. Проектирование макаронных фабрик. – М.: Пищ. пром-сть, 1972. – 266 с.

5. Гатилин Н.Ф. Проектирование хлебозаводов. – М.: Пищ. пром-сть, 1975. – 376 с.

6. Головань Ю.П., Ильинский В.А. Технологическое оборудование хлебопекарных предприятий. – М.: Агропромиздат, 1998. – 382 с.

7. Гришин А.С., Покатило Б.Г., Молодых Н.Н. Дипломное проектирование предприятий хлебопекарной промышленности. – М.: Агропромиздат, 1986. – 247с.

8. Дробот В.І. Довідник з технології хлібопекарського виробництва. – К.: Руслана, 1998. – 415 с.

9. Дробот В.И. Справочник инженера-технолога хлебопекарного производства. – К.: Урожай, 1990. – 279 с.

10. Дробот В.І. Технологія хлібопекарського виробництва. – К.: Логос, 2002. – 364 с.

11. Зверева Л.Ф. и др. Проектирование хлебопекарных предприятий. – М.: Пищ. пром-сть, 1971. – 177 с.

12. Зверева Л.Ф., Немцова З.С., Волкова Н.П. Технология и технохимический контроль хлебопекарного производства. – М.: Лег. и пищ. пром-сть, 1983. – 416 с.

13. Лабораторний практикум з технології хлібопекарського та макаронного виробництв / За ред. В.І. Дробот. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 330 с.

14. Мамонтов К.Я., Мамонтова М.М. Основы проектирования кондитерских фабрик. – М.: Пищ. пром-сть, 1967. – 223 с.

15. Михелев А.А. Справочник по хлебопекарному производству. Т. 1. 2-е изд. – М.: Пищ. пром-сть, 1977. – 368 с.

16. Нормы технологического проектирования предприятий хлебопекарной промышленности. – М.: Гипропищепром, 1985. – 139 с.

17. Оборудование для хлебопекарной промышленности. Отраслевой каталог. – М.: ЦНИИТЭИЛегпищепром, 1987. – 278 с.

18. Полторак М.И., Володарский А.В., Сигал М.Н. Технологическое оборудование предприятий хлебопекарной промышленности. – К.: Урожай, 1989. – 199с.

19. Поляков Е.С. Технология и оборудование макаронного производства. – М.: Пищ. пром-сть, 1968. – 254 с.

20. Пучкова Л.И., Гришин А.С., Шаргородский И.И., Черных В.Я. Проектирование хлебопекарных предприятий с основами САПР. – М.: Колос, 1994. – 220с.

21. Ройтер И.М., Макаренкова А.А. Сырье хлебопекарного, кондитерского и макаронного производства (справочник). – К.: Урожай, 1988. – 207 с.

22. Сборник технологических инструкций для производства хлеба и хлебобулочных изделий. – М.: Прейскурант, 1983. – 494 с.

23. Сигал М.Н., Володарский А.В., Коломейский Б.М. Поточные механизированные и автоматизированные линии в хлебопекарной промышленности. – К.: Урожай, 1988. – 175 с.

24. Скуратовская О.Д. Контроль качества продукции физико-химическими методами . 1. Хлебопекарные изделия. – М.: ДеЛи, 2000. – 100 с.

25. Стандарти на хліб і хлібобулочні вироби.

26. Технологічне обладнання хлібопекарських і макаронних виробництв. Підручник /Під ред. О.Т. Лісовенко. – К.: Наук. думка, 2000. – 282 с.

27. Цыганова Т.Б. Технология хлебопекарного производства. – М.: ПрофОбрИздат, 2001. – 428 с.

28. Методичні вказівки до виконання курсового проекту з дисципліни "Технологія та технохімічний контроль галузі" для спеціальності 5.091714 "Виробництво хліба, кондитерських, макаронних виробів і харчоконцентратів. – К., 2008.

29.  ДСТУ Б А.2.4–4–99 (ГОСТ 21.101–97). Основні вимоги до проектної та робочої документації. К., 1999.

30. Бачурская Л.Д., Гуляев В.Н. Пищевые концентраты. – М.: Пищ. пром-сть, 1976. 335 с.

31. Крупяные концентраты, не требующие варки. /Под ред. С.А. Генин. – М.: Пищ. пром-сть, 1975. – 168 с.

32. Производство картофелепродуктов. / Под ред. Н.А. Жоровина и Н.М. Маканова. – М.: ВО Агропромиздат, 1987. – 246 с.

33. Термопластическая экструзия: научные основы, технология и оборудование / Под ред. А.Н. Богатырева. – М.: Ступень, 1994. – 196 с.

34. Ковбаса В.М., Дорохович А.М., Хіврич Б.І. Застосування екструзії у виробництві нових харчових продуктів. – К.: УкрІНТЕІ, 1995 . – 62 с.

4. Календарний план роботи

Форма основного запису для пояснювальної записки

Форма основного напису Ф2 на третьому аркуші пояснювальної записки (а) і наступних аркушах Ф2а (б):

1 - назва дипломного проекту; 2 - пояснювальна записка; 3 - назва навчального закладу, факультет, курс, група

Форма основного напису (ГОСТ 2.104-68)

Примітка : 1 - назва аркуша; 2 - тема дипломного проекту; 4 - літера креслення ( Д - дипломний проект); 5 - масштаб; 6 - порядковий номер аркуша; 7 - кількість аркушів проекту; 8 - назва навчального закладу; 10 - прізвища осіб, що підписали документ; 11 - підписи осіб, прізвища яких вказані в графі 10; 12 - дата підписання документу.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!