КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА МОВ І ЦИВІЛІЗАЦІЙ

БЛИЗЬКОГО ТА СЕРЕДНЬОГО СХОДУ

Методичні вказівки до написання й оформлення студентських наукових робіт

Київ 2007 

1. Загальні методичні вказівки 

Студентська наукова кваліфікаційна робота (курсова, дипломна, магістерська) є заключним етапом навчального процесу підготовки фахівця на відповідному курсі навчання або за відповідним кваліфікаційним рівнем бакалавра, спеціаліста, магістра та є підсумком самостійного комплексного дослідження однієї з проблем східної філології або перекладознавства. Студентська наукова кваліфікаційна робота є важливою частиною навчального процесу, головне завдання якого – підготовка висококваліфікованих філологів-сходознавців, які здобули базову або повну вищу освіту, спеціальні вміння та знання, достатні для виконання завдань та обов’язків певного рівня професійної компетенції, що передбачені для посад у державних і комерційних, освітніх, науково-дослідних та ін. установах загально-гуманітарного профілю. Студентська наукова кваліфікаційна робота є результатом самостійної праці, підтвердженням оволодіння студентом сучасними фундаментальними та спеціальними філологічними знаннями, його вміння застосовувати методи лінгвістичного аналізу.

Курсова робота в КНЛУ по кафедрі мов і цивілізацій Близького та Середнього Сходу виконується на ІІІ, IV і V курсах з перекладознавства (ІІІ і V курси) і теоретичних мовних дисциплін (IV курс, ІХ семестр). Магістерська робота виконується на V курсі протягом ІХ-Х семестрів навчання. Для керівництва підготовкою кваліфікаційної роботи, надання консультаційної допомоги кожному студента призначається науковий керівник зі складу провідних викладачів кафедри.

Головною передумовою якісного виконання роботи є міцне засвоєння основних теоретичних знань за нормативними та спеціальними курсами, оволодіння навичками досліджень під час проходження виробничої практики, участь у науково-дослідницьких заходах кафедри, університету та інших академічних закладів.

Мета написання студентської наукової кваліфікаційної роботи полягає в закріпленні та систематизації теоретичних знань, які були набуті студентом під час навчання, поглиблення практичних навичок самостійної роботи над розв’язанням конкретної наукової проблеми шляхом використання літературних джерел, методичних та інших матеріалів.

Студентська наукова кваліфікаційна робота повинна містити елемент новизни та самостійності виконання і свідчити про вміння студента орієнтуватися в актуальній науковій проблематиці, самостійно опрацьовувати конкретне наукове завдання, правильно оформляти свою наукову працю.

Дипломна (магістерська) робота – це кваліфікаційний документ, на основі якого Державна екзаменаційна комісія (ДЕК) визначає рівень кваліфікації спеціаліста /магістра та здатність до подальшої самостійної роботи у різних наукових, практичних, виробничих галузях.

Основні етапи виконання студентської наукової кваліфікаційної роботи:

1. Вибір і затвердження теми роботи.

2. Підбір та вивчення літературних джерел, методичних матеріалів.

3. Розробка плану написання роботи.

4. Збір, обробка та аналіз матеріалу відповідно до теми дослідження.

5. Написання та оформлення роботи.

6. Підготовка до захисту і захист кваліфікаційної роботи.

2. Вибір і затвердження теми кваліфікаційної роботи 

Тему кваліфікаційної роботи студент обирає з орієнтовної рекомендованої тематики робіт, що визначаються та затверджуються кафедрою або обирає самостійно, користуючись порадами свого наукового керівника, виходячи з актуальних проблем у галузі лінгвістики, наявності власних наукових інтересів та професійних нахилів. Студент, пропонуючи тему, повинен врахувати її актуальність для сьогодення.

Узгоджені з науковим керівником теми робіт подаються на розгляд і затвердження кафедри (теми курсових робіт подає списком науковий керівник, теми дипломних/ магістерських робіт у вигляді заяви студент подає особисто завідувачу кафедри –  зразок заяви в додатку 2). Кафедра розглядає пропозицію студента і приймає рішення про задоволення чи відхилення його прохання; обрана тема затверджуються рішенням кафедри.

Після закріплення за студентом теми роботи складається її план, де вказується назва теми, розділів та параграфів. Під час збирання фактичних даних, вивчення необхідної інформації план роботи може змінюватися чи уточнюватися. Контроль за своєчасним якісним виконанням плану та графіка наукового дослідження здійснює науковий керівник.

Назва роботи повинна бути, по можливості, короткою, відповідати обраній спеціальності та суті досліджуваної теоретичної або практичної проблеми; для уточнення предмета дослідження до назви можна додати підзаголовок (4-6 слів).

Термін розробки плану – три тижні. Крім того, студент разом з науковим керівником складає план-графік та завдання написання роботи, який затверджується на засіданні кафедри (Додаток 3).

Порушення термінів графіка виконання наукової кваліфікаційної роботи є підставою для зниження балу під час захисту роботи.

3. Вимоги до кваліфікаційної роботи, її структура та обсяг

Загальні вимоги:

– чіткість побудови;

– логічна послідовність викладення матеріалу;

– переконливість аргументації;

– стислість і точність формулювань, належне використання з цією метою спеціальної термінології, що входить до сфери метамови лінгвістики;

– конкретність викладу результатів роботи;

– доказовість висновків й обґрунтування рекомендацій;

– наявність інформаційно-пошукового апарату (реферат іноземною мовою, список літератури);

– простота, ясність, стислість, точність викладення змісту й результатів досліджень.

Автор зобов’язаний забезпечити оригінальність матеріалу, його новизну, наукову цінність, повноту висвітлення проблем, що розглядаються, правильне цитування використаного матеріалу й посилань на літературні джерела тощо. Цитати без посилань наводити не можна. 

Структура кваліфікаційної роботи:

– титульний аркуш;

– зміст;

– перелік умовних позначень (за необхідності);

– вступ;

– основна частина, яка складається з розділів і підрозділів;

– висновки;

– реферат (анотація) іноземною мовою;

– список використаних джерел;

– додатки: таблиці, схеми, графіки, діаграми тощо (за необхідності). 

Обсяг кваліфікаційної роботи:

Обсяг курсової роботи має становити 30-35 сторінок, дипломної роботи – 60-65 сторінок, магістерської роботи – 75-80 сторінок. До обсягу роботи не входять анотація іноземною мовою, додатки, список літератури. Першою сторінкою роботи вважається титульний аркуш. Приблизний обсяг структурних складових курсової роботи: вступ – до 5 сторінок, основна частина – 20-25 сторінок, висновки – 3-5 сторінок, анотація іноземною мовою – 1-2 сторінки; приблизний обсяг структурних складових дипломної роботи: вступ – до 10 сторінок, основна частина – 45-50 сторінок, висновки – 4-5 сторінок, анотація іноземною мовою – 5-6 сторінок; приблизний обсяг структурних складових магістерської роботи: вступ – до 10 сторінок, основна частина – 60-65 сторінок, висновки – до 10 сторінок, анотація іноземною мовою – 5-6 сторінок. 

Зміст

Зміст подається на початку роботи, відразу за титульним аркушем. Він містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів та пунктів (якщо вони мають заголовок), вступу, висновків, додатків, списку використаної літератури тощо. Зміст має бути повним, тобто містити всі рубрики роботи. 

Перелік умовних позначень, символів, скорочень

Якщо в роботі використовується специфічна термінологія, маловідомі скорочення, нові символи, позначення тощо, їх перелік має бути поданий у вигляді окремого списку, який розміщують після вступу. Перелік друкується двома колонками, в яких зліва за абеткою наводять скорочення, справа – їх детальне розшифрування. Якщо спеціальні терміни, скорочення, позначення та інше повторюються у роботі менше трьох разів, перелік не складають, а їх розшифрування наводять у тексті при першому згадуванні. 

Вступ

У вступі до кваліфікаційної роботи розкривається актуальність, сутність і стан (історичний нарис) проблеми, підстави й вихідні дані для розробки теми, а також мету проведеного у роботі дослідження.

Актуальність теми обґрунтовують шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими розв’язаннями проблеми, а також вказують на доцільність роботи для розвитку відповідної галузі науки чи виробництва.

У вступі формулюють мету роботи і завдання, які необхідно розв’язати для її досягнення. Не варто формулювати мету як “Дослідження ...”, “Вивчення...”, тому що ці слова вказують на засіб досягнення мети, а не саму мету. Завдання, розв’язання яких необхідне для досягнення інтегральної мети дослідження, подаються переліком (1..., 2..., 3... тощо). Кожне із завдань має розв’язуватися у конкретній структурній частині (розділі, підрозділі, пункті, підпункті) даної кваліфікаційної роботи.

У вступі описуються також методи, які використовуються в процесі дослідження. Слід звернути увагу, що до методологічної бази, яка описується у вступі до кваліфікаційної роботи, входять лише спеціальні (окремі) наукові методи лінгвістичного дослідження; не слід відводити місце загальнонауковим або загальним лінгвістичним методам, які використовуються в будь-якому дослідженні, як-от методи дедукції та індукції, метод спостереження, описовий метод тощо.

У кінці вступу потрібно виділити наукову новизну та практичне значення одержаних результатів у магістерській або дипломній роботі і показати їх відмінність від відомих раніше. Ступінь новизни описують за допомогою таких лексичних зворотів: уперше одержано, удосконалено, дістало подальший розвиток тощо. Необхідно зазначити, де й коли відбувалася апробація результатів дослідження (якщо відбувалася).

Необхідною умовою успішного захисту дипломної (магістерської) роботи є апробація результатів дослідженнях на наукових конференціях, семінарах, симпозіумах тощо. 

Основна частина

Основна частина кваліфікаційної роботи складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів. Кожний розділ починають з нової сторінки (зразки оформлення подано в додатках). Залежно від матеріалів, які підлягають дослідженню, основна частина роботи може включати кілька розділів. Як правило, у першому розділі здійснюється критичний огляд літератури, в якому студент окреслює основні етапи дослідження обраної проблеми, називає дискусійні та нерозв’язані частини проблеми і, отже, визначає місце свого дослідження в розв’язанні проблеми. Розділ має закінчуватися коротким висновком стосовно необхідності проведення дослідження обраної проблеми. У другому розділі здійснюється розробка теоретичних засад дослідження, а в подальших розділах, яких може бути один або, за необхідності, більше, з вичерпною повнотою викладаються результати власних досліджень з висвітленням того нового, що студент вносить у розробку проблеми; дається лінгвістичне обґрунтування пропозицій і рекомендацій щодо удосконалення характеристики і стану розробки досліджуваного об’єкта. Характер та зміст пропозицій і рекомендацій повинні базуватися на аналітичних і прогнозних оцінках функціонування та розвитку об’єкту дослідження, обґрунтованих і підтверджених лінгвістичними даними. 

Висновки

У висновках подаються найбільш важливі наукові та практичні результати, що були одержані при дослідженні проблеми наукової кваліфікаційної роботи; висновок має висвітлювати особистий внесок студента в розв’язання досліджуваної проблеми. Висновок подають у вигляді пронумерованого списку, у кожному пункті якого міститься конкретний, досягнений студентом під час дослідження результат. Висновок має бути позбавлений загальних формулювань, які лише констатуються факт виконання завдань і досягнення мети, поставлених у вступі до наукової кваліфікаційної роботи. 

Реферат (анотація) іноземною мовою

Це короткий виклад змісту наукової кваліфікаційної роботи, що містить основні фактичні дані та висновки, яких студент досяг у процесі виконання роботи. Реферат (анотація) складається за таким планом: тема, предмет (об’єкт), характер і мета роботи, короткий зміст дослідження та основні результати роботи. Реферат доцільніше починати з короткого й точного викладу суті роботи, слід звертати особливу увагу на дотримання вимог, які висуваються до наукового стилю мовлення в даній конкретній східній мові. 

Список використаних джерел

Список джерел рекомендується розміщувати в порядку згадування джерел у тексті за їх наскрізною нумерацією. Вимоги до його складання подані в додатку 1. Кількість позицій у списку літератури не регламентується й залежить від конкретного наукового завдання. 

Додатки

До додатків доцільно включати допоміжний матеріал, який необхідний для повноти сприйняття результатів кваліфікаційної роботи:

– зібраний лексикографічний матеріал;

– таблиці допоміжних цифрових даних;

– інструкції і методики, розроблені в процесі виконання роботи;

– ілюстрації допоміжного характеру тощо. 

4. Вимоги до написання кваліфікаційної роботи 

Написання кваліфікаційної роботи починається з вивчення літератури з обраної теми, яка підбирається за предметним і систематичними каталогами бібліотек, бібліографічними збірниками з певних галузей знань. Консультацію щодо підбору літератури студент одержує у наукового керівника й працівників бібліотек. Після глибокого вивчення літературних джерел студент приступає до написання першого розділу роботи. Другий і третій розділи повинні базуватися на конкретному фактичному матеріалі, збирання й опрацювання якого відбувається поетапно згідно з планом.

Використовуючи різні методи аналізу, необхідно провести конкретні розрахунки й визначити вплив окремих факторів на стан і динаміку лінгвістичних показників, які характеризують різні процеси та явища у діяльності досліджуваного об’єкта.

Наукові кваліфікаційні роботи виконуються й захищаються винятково українською мовою. Виклад думок ведеться від першої особи множини: “Ми вважаємо …”, “На нашу думку …” тощо, що є вимогою до наукового стилю мовлення в українській мові. Роботу подають у вигляді спеціально підготовленого рукопису у зброшурованому вигляді (тверда або „євро” палітурка).

5. Правила оформлення кваліфікаційної роботи 

Загальні вимоги

У тексті кваліфікаційної роботи мають бути чітко виділені абзаци (до 0,25 см від краю лівого берега). Береги на сторінці залишають: ліве – не менше 20 мм, праве – не менше 10 мм, верхнє й нижнє – не менше 20 мм. Шрифт друку повинен бути чітким, чорного кольору. Вписувати в текст кваліфікаційної роботи іншомовні слова, умовні позначки, а також креслити таблиці у винятковому випадку можна пастою або тушшю чорного кольору. При побудові схем, графіків, діаграм можна використовувати інші кольори чорнил або пасти. На ПК робота виконується у текстовому редакторі Word через 1,5 інтервали, шрифт – Тimes New Roman, розмір шрифту основного тексту – 14 кегель (до 30 рядків на сторінці, 20-70 знаків у рядку), стиль – нормальний, вирівнювання по ширині.

На початку роботи розміщується титульний аркуш за встановленою формою (додаток 6), який повинен бути підписаний завідувачем кафедри з позначкою До захисту; кожну структурну частину роботи розміщують відповідно до вказаної у змісті послідовності.

Зміст повинен відповідати заголовкам, які зазначені в тексті роботи.

Заголовки структурних частин дипломної роботи – “ЗМІСТ”, “ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ”, “ВСТУП”, “РОЗДІЛ”, “ВИСНОВКИ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ”, “ДОДАТКИ” – друкують великими літерами симетрично до тексту.

Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою.

Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядку в підбір до тексту, в кінці ставиться крапка.

Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 3-4 машинописним інтервалам. Кожний розділ кваліфікаційної роботи, а також висновки, анотація, список літератури починаються з нової сторінки. 

Нумерація

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, рисунків, таблиць подають арабськими цифрами без знака №. Першою сторінкою кваліфікаційної роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому кутку сторінки без крапки в кінці.

Номер розділу ставлять після слова “РОЗДІЛ”, після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: “2.3.” (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. В кінці номера повинна також стояти крапка, наприклад: 1.2.2. Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка.

Ілюстрації (фотографії, схеми, графіки) і таблиці необхідно подавати безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, які розміщені на окремих сторінках роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Ілюстрації позначають словом “Рис.” і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, які подані у додатках. Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка (Рис. 1.2.). Номер ілюстрації, її назву і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в КР подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.

Таблиці нумерують послідовно у межах розділу. У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис “Таблиця” із зазначенням її номера, який складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, наприклад: “Таблиця 1.2.” (друга таблиця першого розділу). При переносі частини таблиці на іншу сторінку пишуть слова “Продовження табл.” і вказують її номер.

Примітки до тексту й таблиць оформлюють за допомогою автоматичних посилань. 

Таблиці

Цифровий матеріал повинен бути оформлений у вигляді таблиць. Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею й друкують симетрично до тексту. Назву й слово “Таблиця” починають з великої літери. Назву не підкреслюють. Номер таблиці позначають арабськими цифрами без знака номера перед ним, без крапки в кінці.

Заголовки граф повинні починатися з великих літер. Таблицю розміщують після згадування про неї в тексті. При перенесенні таблиці на іншу сторінку назву вміщують тільки над її першою частиною. Якщо текст, який повторюється в графі таблиці, складається з одного слова, його можна заміняти лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами “Те саме”, а далі лапками.

Ставити лапки замість цифр, марок, знаків, математичних і хімічних символів, абревіатур, які повторюються, не слід. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять тире. Залишати комірку пустою не рекомендується. Заголовок таблиці повинен відповідати її змісту. Оформлення таблиць (графіка, схеми, діаграми) проводиться за загальними вимогами. 

Посилання

Під час написання роботи студент повинен давати посилання на джерела, які використовувались під час розробки проблем кваліфікаційної роботи. У тексті роботи посилання на джерела варто зазначати порядковим номером за списком використаних джерел, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, “... у праці [7]  ”. Номер сторінки відділяється від номера джерела комою [7, 15]. Номера джерел у списку літератури в межах одного посилання відділяються одне від одного крапкою з комою, наприклад: [7; 18]. Посилання має міститися в тексті (таблицях, схемах тощо), коли йдеться про матеріал, запозичений з інших джерел, який не є власним здобутком автора кваліфікаційної роботи. Посилання має супроводжувати кожну цитату, незалежно від того, чи є вона прямою чи непрямою. Усі цитати в роботі подаються українською мовою, незалежно від мови оригіналу цитування, прямі цитати – у лапках. Якщо в тексті наявне використання запозиченого матеріалу в будь-якій формі й при цьому немає посилання на джерело цитування, такий стан розцінюється як плагіат і спричиняє зниження підсумкової оцінки за кваліфікаційну роботу аж до зняття її із захисту. 

Список використаних джерел

Список використаних джерел – це тематично відібраний, систематизований перелік бібліографічних даних про використану, цитовану літературу. Джерела можна розміщувати в списку одним із таких способів:

— у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний для користування й рекомендований порядок);

— в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків.

Відомості про джерела, які включені до списку, необхідно давати згідно з вимогами державного стандарту з обов’язковим наведенням назв праць. Приклад оформлення відомостей про джерела подано в додатку 1. 

Бібліографічний опис складається з двох частин:

1) заголовку опису (як правило, це прізвище та ініціали автора або авторів);

2) тексту опису.

Постійні ознаки, якими характеризується друковане видання у тексті опису, називаються елементами опису. Кожний елемент опису наводять із розділовими знаками, які йому передують.

Обов’язковими елементами опису книги у списку літератури є основна назва, дані про повторність видання, місце видання, назва видавництва, рік видання, порядковий номер тому, випуску, частини, кількість сторінок.

Під прізвищем автора (авторів) необхідно описувати книги одного, двох і трьох авторів. При цьому при двох авторах у заголовку вказують обох, при трьох – допускається наводити прізвище першого автора з додаванням слів “та ін.”.

Під заголовком описують:

– книги чотирьох і більше авторів;

– збірники творів різних авторів, що мають спільний заголовок. Список використаних джерел подається мовою оригіналу наприкінці КР перед додатками.

6. Підготовка та організація захисту кваліфікаційної роботи 

Виконані згідно плану та графіка курсові роботи після остаточної перевірки науковим керівником у зброшурованому вигляді в одному примірнику подаються науковому керівникові, який, у свою чергу, передає їх на кафедру мов і цивілізацій Близького та Середнього Сходу із зазначенням пропонованої ним оцінки. Остаточний термін подання належним чином оформленої і зброшурованої курсової роботи науковому керівникові для студентів III i IV курсів – 10 травня, для студентів V курсу – 10 грудня. Курсова робота рекомендується до захисту на засіданні кафедри, що засвідчується візою завідувача кафедри на титульному аркуші курсової роботи. Захист курсової роботи відбувається у вигляді диференційованого заліку в присутності наукового керівника й завідувача кафедри (завідувача відповідної мовної секції або іншого викладача, визначеного кафедрою).

Виконану студентом дипломну (магістерську) роботу перевіряє науковий керівник і дає на неї відгук, в якому відзначає ставлення студента до написання роботи, його ініціативність, творчий підхід, рівень самостійності й ступінь його підготовки до роботи з обраної спеціальності, актуальність обраної теми дослідження, елементи її новизни, ступінь обґрунтованості наукових положень, висновків і рекомендацій, якість і наукову значущість досягнутих результатів. Відгук наукового керівника у двох примірниках подається в письмовому вигляді й додається до дипломної (магістерської) роботи. Дипломна (магістерська) робота разом із письмовим відгуком наукового керівника у встановлений термін подається у двох примірниках на кафедру мов і цивілізацій для рецензування й рекомендації до захисту. Остаточний термін подання належним чином оформленої і зброшурованої дипломної (магістерської) роботи завідувачу кафедри – 1 квітня. Кафедра забезпечує внутрішнє і/ або зовнішнє рецензування дипломної (магістерської) роботи. Негативна рецензія не є підставою для відхилення роботи. Для рекомендації до захисту дипломних і магістерських робіт кафедра проводить попередній захист на своєму засіданні. Після розгляду на засіданні кафедри приймається рішення про допуск роботи до захисту, що засвідчується відповідно візою завідувача кафедри на титульному аркуші роботи. Несвоєчасне подання оформленої згідно вимог студентської наукової кваліфікаційної роботи для розгляду на кафедру є підставою для зниження остаточної оцінки під час захисту або для зняття роботи із захисту й виставлення негативної оцінки в разі, коли з вини студента кафедра не змогла належним чином здійснити рецензування і попередній розгляд (попередній захист) дипломної або магістерської роботи.

Дипломна (магістерська) робота захищається на відкритому засіданні Державної екзаменаційної комісії (ДЕК). До захисту роботи студент готує доповідь, ілюстративний матеріал (таблиці, схеми тощо – у разі необхідності) і відповіді на зауваження рецензента. Доповідь має бути лаконічною і конкретною. У ній висвітлюється актуальність, цінність і новизна обраної теми дослідження, подається структура роботи, методи дослідження. В основній частині доповіді наводяться результати дослідження, розкривається суть пропозицій та рекомендацій, обґрунтовується їх доцільність й ефективність, а також можливість впровадження в практичну діяльність. Кількість ілюстративного матеріалу студент визначає самостійно, узгоджуючи його з науковим керівником. Доповідь студента на захисті триває 10-15 хвилин. Після доповіді голова (секретар) ДЕК зачитує рецензію й дипломник відповідає на зауваження рецензента, після чого члени ДЕК і присутні на захисті задають студентові запитання з метою визначення рівня його професійної підготовки. Тривалість захисту дипломної (магістерської) роботи не повинна перевищувати 20 хвилин. Протягом усього захисту ведеться протокол засідання ДЕК, в якому занотовуються особливі думки членів ДЕК про практичну цінність пропозицій і рекомендацій, сформульованих у дипломній(магістерській) роботі. Після захисту члени ДЕК обговорюють її підсумки на закритому засіданні й виносять рішення щодо оцінки кожної роботи. У той же день рішення комісії щодо захисту дипломних (магістерських) робіт оголошує голова ДЕК. Найвищою оцінкою якості дипломної (магістерської) роботи є “відмінно з відзнакою”. Випускники, які отримали негативну оцінку на захисті або не захистили дипломну (магістерську) роботу з інших причин, відраховуються з числа студентів університету.

Додаток 1 

ПРИКЛАДИ ОФОРМЛЕННЯ БІБЛІОГРАФІЧНОГО ОПИСУ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ 

Один, два або три автори

1. Кормушин М.В. Системы времён глагола в алтайских языках. – М.: Наука, 1984. – 85 с.

2. Панько Т.І., Кочан І.М., Мацюк Г.П. Українське термінознавство: Підручник. – К.: Прес-центр, 1994. – 94 с. 

Більше трьох авторів

1. Иванов М.М. и др. Как добиться успеха. – М.: Республика, 1992. –510 с.

2. Новий російсько-український словник-довідник юридичної, банківської, фінансової, бухгалтерської та економічної сфери: Близько 85 тис. слів / Укл. С.Я. Єрмаленко та ін. – К.: Довіра, 1998. – 783 с. 

Перекладні видання

1. Котвич В. Исследования по алтайским языкам / Пер. с польского. – М.: Изд-во ин. л-ры, 1962. – 371 с. 

Багатотомні видання

1. Маршалл А. Принципи экономической науки. В 3 т. / Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1993. – Т.І. – 415 с. 

Збірники наукових праць

1. Этническая ономастика / Отв. ред. Р.Ш. Джарылгасанова. – М.: Наука, 1984. – 192 с.

2. Мокиенко В.И., Фонякова О.И. Способы называния в зоонимии // Ономастика Поволжья. – Саранск, 1976. – С. 317–322. 

Автореферати дисертацій

1.Сорокін С.В. Система мікросинтаксису турецької мови: Автореф. дис..... канд. філол. наук. – К., 2002. – 18 с. 

Лексикографічні джерела

1. Древнетюркский словарь. – Л.: Наука, 1969. – 676 с.

2. Лаучюте Ю.А. Словарь балтизмов в славянских языках. – Л: Наука, 1982. – 210 с.

3. Этимологический словарь тюркских языков: Обще- и межтюркские лексические основы на букву “К”. Вып. 2. / Отв. ред. Г.Ф. Благова. – М.: Идрик, 2000. – 259 с. 

Енциклопедичні видання

1. Лингвистический энциклопедический словарь / Под ред. В.Н. Ярцевой. – М.: Сов. энциклопедия, 1990. – 685 с.

2. Языки мира: Иранские языки. ІІ. Северозападные иранские языки. – М.: Идрис, 1999. – 302 с. 

Матеріали конференцій, тези доповідей

1. Сафиуллина Г.Р. Этимологический анализ коранизмов турецкого языка // Язык и методика его преподавания. Лингвистика и литературоведение. Методика и педагогика. Сб. науч. трудов. – Казань, 2000. – С. 119–125.

2. Сагидуллин М.А. Генетическая классификация тюркских этнотопонимов юга Тюменской области // Лингвистические аспекты речевой культуры. – Тюмень, 2000. – С. 82–89. 

Розділи з книг

1. Гранде Б.М. Введение в сравнительное изучение семитских языков. – М.: Восточная литература, 1998. – Гл. 3: Фонетические закономерности семитских языков. – С. 74-101. 

Журнали, періодичні збірники, довготривалі видання, бюлетені

1. Сейидов М.А. Об этимологии слова ozan / uzan // Советская тюркология. – 1971. – № 4. – С. 38–48.

2. Карпенко Ю.А. О гидронимах Днепр, Днестр, Турунчук // Русское языкознание. – К., 1982. – № 4. – С. 11–14.

3. Илиева А.А. Терминология родства тюрского происхождения в балтачевском говоре восточного диалекта марийского языка // Финно-угристика: Межвуз. сб. науч. трудов. – Саранск: Тип. “Крас. Окт.”, 2000. – С. 77–80. 

Додаток 3

ЗРАЗОК ІНДИВІДУАЛЬНОГО ПЛАНУ ВИКОНАННЯ КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Додаток 5 

ПЕРЕЛІК РЕКОМЕНДОВАНИХ ТЕМ КУРСОВИХ (ІІ, IІІ, V КУРСИ), ДИПЛОМНИХ, МАГІСТЕРСЬКИХ РОБІТ З ПЕРЕКЛАДОЗНАВСТВА 

Примітка

У списку наводиться загальний перелік тем, рекомендованих для обрання під час написання курсових, дипломних і магістерських робіт з перекладознавства. У переліку наводяться не лише конкретні теми, але й напрямки, у межах яких шляхом звуження або аспектуалізації може бути сформульована окрема тема. Теми рекомендовані для будь-якої східної мови – турецької, арабської, перської, що зазначено, відповідно, вказівкою, наприклад, “на матеріалі східної мови” у назві теми. Коригування рекомендованої теми або напрямку з огляду на специфіку конкретної східної мови здійснюється за допомогою наукового керівника.

ТЕМИ КУРСОВИХ РОБІТ ДЛЯ ІІ та ІІІ КУРСУ З ПЕРЕКЛАДОЗНАВСТВА 

На ІІ та ІІІ курсі рекомендується для обрання тема, яка має загальнотеоретичний характер з коригуванням на конкретну східну мову без залучення окремих вузько аспектних проблем, які вимагають ґрунтовного володіння мовним матеріалом та перекладацькими знаннями й навичками. Для написання курсової роботи на ІІ та ІІІ курсі має бути достатньо загальнотеоретичних знань, набутих студентами протягом І-ІІ курсу, та тих знань, які вони отримують під час вивчення дисципліни “Практичний курс перекладу” протягом ІІІ курсу. Таким чином, мета написання курсової роботи з перекладознавства на ІІІ курсі – закріплення й поглиблення набутих на попередніх курсах теоретичних знань, уміння застосувати загальнотеоретичні знання з перекладознавства до матеріалу східної мови. 

1. Види мовного посередництва (на прикладі окремих видів мовного посередництва – реферату, анотації, резюме, переказу).

2. Герменевтичні аспекти перекладу (на матеріалі східної мови).

3. Граматичні аспекти перекладу (на матеріалі східної мови).

4. Дескриптивні й прескриптивні (нормативні) аспекти перекладу (на матеріалі східної мови).

5. Зв’язок теорії перекладу з іншими лінгвістичними дисциплінами (на матеріалі конкретних сходознавчих дисциплін).

6. Інваріантність перекладу (на матеріалі східної мови).

7. Історія перекладацької діяльності і/ або перекладознавства в ... (на прикладі конкретної країни/ країн Близького або Середнього Сходу).

8. Лексикологічні аспекти перекладу (на матеріалі східної мови).

9. Одиниці перекладу (на матеріалі східної мови).

10. Переклад інформативних текстів (на матеріалі текстів конкретного функціонального стилю).

11. Прагматичні аспекти перекладу (на матеріалі східної мови).

12. Проблема класифікації видів перекладу (на матеріалі української та східної мов).

13. Проблема моделювання перекладу (на матеріалі східної мови).

14. Проблема перекладацьких еквівалентів та відповідників (на матеріалі східної мови).

15. Проблема перекладності/неперекладності (на матеріалі східної мови).

16. Проблеми синхронного перекладу (на матеріалі східної мови).

17. Проблеми усного перекладу (на матеріалі східної мови).

18. Проблеми художнього перекладу (на матеріалі східної мови).

19. Способи, прийоми та методи перекладу (на матеріалі східної мови).

20. Стилістичні аспекти перекладу (на матеріалі східної мови).

Додаток 6 

ЗРАЗОК ОФОРМЛЕННЯ ТИТУЛЬНОГО АРКУШУ 

Додаток 7 

ДОДАТКОВІ ЗАУВАЖЕННЯ ПО СТРУКТУРІ Й ТЕХНІЧНОМУ ОФОРМЛЕННЮ КУРСОВИХ І ДИПЛОМНИХ (МАГІСТЕРСЬКИХ) РОБІТ 

1. Курсову (дипломну, магістерську) роботу друкують на комп’ютері через півтора міжрядкових інтервали шрифтом 14 кегель до 30 рядків на сторінці.

2. Обсяг курсової роботи – 30-35, дипломної – 60-65, магістерської – 75-80 сторінок.

3. Береги на сторінці залишають: ліве – не менше 20 мм, праве – не менше 10 мм, верхнє й нижнє – не менше 20 мм.

4. Бажано, щоб у тексті роботи не було підчисток, виправлень, зокрема й за допомогою коректора, граматичних, орфографічних, пунктуаційних помилок.

5. Текст роботи розділяють на вступ, основну частину (розділи, підрозділи, пункти, підпункти), висновки, список літератури, додатки (у разі необхідності). Заголовки структурних частин, таких як “ЗМІСТ”, “ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ”, ВСТУП”, “РОЗДІЛ 1 (2, 3 тощо)”, “ВИСНОВКИ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ”, “ДОДАТКИ” друкують великими (прописними) літерами симетрично тексту. Назви розділів також друкують великими літерами з нового рядку симетрично тексту, причому між заголовком і назвою розділу роблять пробіл у два інтервали (“ентери”), наприклад: 

РОЗДІЛ 2 

СТРУКТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ ПАРНИХ СЛІВ У КРИМСЬКОТАТАРСЬКІЙ МОВІ 

Зверніть увагу на те, що кожний з перелічених вище структурних підрозділів роботи розпочинається з нової сторінки; у кінці заголовків і назв розділів крапки не ставляться.

Заголовки підрозділів друкують з нового рядка з двома інтервалами (“унтерами”) відстані від верхнього тексту з абзацного відступу маленькими (рядковими) літерами крім заголовної; крапку в кінці назви підрозділу не ставлять. Якщо назва підрозділу або розділу складається з декількох речень, між ними ставиться крапка. Заголовки пунктів друкують маленькими (крім першої) літерами з абзацного відступу в розрядці або курсивом у підбір до тексту. У кінці заголовка ставиться крапка. Таким само чином оформлюються й підпункти (якщо вони є). Пункти й підпункти можуть бути без назви. Підрозділи, пункти й підпункти нумеруються в межах відповідно розділу, підрозділу, пункту, наприклад: 1.1. (перший підрозділ першого розділу), 1.1.1. (перший пункт першого підрозділу першого розділу) тощо. Загальний приклад оформлення (з нового аркуша):

РОЗДІЛ 2 

СТРУКТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ ПАРНИХ СЛІВ У КРИМСЬКОТАТАРСЬКІЙ МОВІ

2.1. Складова структура парних слів у кримськотатарській мові 

2.1.1. Парні слова, які складаються з одного складу. Далі йде основний текст. 

Між заголовками пунктів і підпунктів – один міжрядковий відступ (“ентер”). Текст має бути естетично оформлений, тобто абзаци – чітко виділені відступами, текст – розтягнутий по ширині, немає невиправданих пробілів і пустот у тексті (у зв’язку з чим прикладі доцільніше подавати в рядок, а не стовпчиком). Приклади іноземною мовою слід подавати курсивом, переклади – через тире також курсивом або в лапках звичайним шрифтом, наприклад: baka baka – дивлячись або baka baka – “дивлячись”.

Нумерацію сторінок подають арабськими цифрами в правому верхньому куті. У загальний обсяг роботи не входять список літератури, анотація, додатки. Першою сторінкою роботи вважається титульна, яка входить у загальний обсяг роботи, однак номер на ній не ставиться. Нумерація починається цифрою “2” на другій сторінці роботи.

Такі структурні частини роботи, як зміст, перелік умовних скорочень, вступ, висновки, список літератури не нумеруються, тобто не можна писати “1. Вступ” або “Розділ 6. Висновки”.

Примітки можна оформлювати у вигляді автоматичних зносок у кінці сторінки.

Особливо слід звернути увагу на оформлення бібліографічного списку: для цього існує спеціальний стандарт (див. додаток 1.)

У філологічних роботах однорозрядні (можна дворозрядні) числівники, а також числівники, які складаються з двох слів, пишуться прописом: “двадцять”, “тридцять сім” тощо. Це стосується як кількісних, так і порядкових числівників.

У роботах філологічної тематики не допускаються скорочення (крім обумовлених змістом роботи або загальноприйнятих на зразок і т.д., і т.ін., т.п. – вони скорочуються лише наприкінці речення, див., пор. – лише в прикладах і примітках/зносках). Слід писати: наприклад, а не напр.; так званий, а не т.зв. і особливо іменник, а не імен., прикметник, а не прикм. тощо.

У тексті роботи обов’язково мають бути посилання на цитовані або використані джерела. При кожній цитаті або вказівці на результат, досягнутий іншим науковцем, має бути відповідне посилання на джерело цитування або запозичення. Роботи, в яких помічені вказівки на чужі дослідження або результати без відповідних посилань (тобто плагіат) отримують знижену оцінку або, навіть, оцінку незадовільно.

При прямому цитуванні текст цитати зі збереженням авторських особливостей (з поправкою на переклад українською мовою) подається в лапках. Можливо пропустити певну частину цитати, якщо це не спричиняє спотворення авторської думки. Непрямі цитати подаються без лапок у формі, максимально наближеній до оригінала.

Посилання на джерело подається в квадратних дужках – [1] – після цитати. У квадратних дужках зазначається номер джерела в списку використаної літератури і через кому – номер сторінки в цитованому джерелі, наприклад: [23, 168], де 23 – номер джерела в списку літератури, 168 – номер сторінки, на якій розташована цитата. За наявності у квадратних дужках посилань на декілька джерел їх номери відділяються один від одного крапкою з комою.

У списку літератури джерела рекомендується розташовувати в порядку появи в тексті роботи (алфавітний порядок теж можливий, але він вітається менше).

Слід звернути особливу увагу на розташування пробілів між знаками. Відповідно до вимог стандарту після таких пунктуаційних знаків, як кома, крапка, знаки оклику й питання, двокрапка, крапка з комою, закриваючі лапки й дужки ставиться пробіл, а перед ними – не ставиться; натомість перед такими пунктуаційними знаками, як відкриваючі лапки й дужки ставиться пробіл, а після них – не ставиться. Тире з обох боків виділяється пробілами, а дефіс – ні. Також вимагає особливої уваги оформлення прямої мовиу перекладах до прикладів в основній частині роботи.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!