Стислі вимоги до оформлення курсових та бакалаврських та дипломних робіт

Стислі вимоги до оформлення курсових, бакалаврських, дипломних РОБІТ (за ОКР «БАКАЛАВР», «спеціаліст», «магістр») 

Курсова, бакалаврська, дипломна робота друкується на аркушах білого паперу формату А4 (210x297 мм). Основний текст роботи друкується на одній сторінці аркуша через 1,5 комп'ютерних інтервали шрифтом Times New Roman, розмір шрифту – 14. Абзацний відступ – 1,25 мм. Текст необхідно друкувати, залишаючи береги таких розмірів: лівий – 30 мм, верхній, нижній – 20 мм, правий –10 мм. У тексті документа необхідно дотримуватись рівномірної щільності, контрастності та чіткості зображення впродовж усього документа.

Робота подається до захисту у переплетеному вигляді.

Курсова, бакалаврська, дипломна робота виконується українською мовою (для магістрів – англійською мовою). Текст викладають, дотримуючись норм чинного українського правопису, використовуючи стиль ділового мовлення, придатний для службових документів. Слід користуватись усталеною лексикою, наявною в академічних словниках, дотримуватись прийнятої наукової термінології, умовних символів та скорочень, уникати діалектизмів, засобів художньої літератури, новітніх іншомовних запозичень, тощо. 

Обсяги курсових, бакалаврських та дипломних робіт (за ОКР «спеціаліст», «магістр») 

Рекомендуються такі обсяги випускних кваліфікаційних робіт:

- курсова та бакалаврська робота – 20-25 друкованих сторінок без урахування додатків;

- дипломна робота спеціаліста – 50-70 аркушів без урахування додатків та резюме;

- дипломна робота магістра- 60-80 друкованих сторінок без урахування додатків та резюме.

Вимоги до структури робіт 

Обов'язковими структурними елементами курсової, бакалаврської, дипломної роботи є:

1. Титульна сторінка роботи.

2. Зміст. Зміст подають на початку роботи. Він містить найменування та номери початкових сторінок вступу, усіх розділів, підрозділів та пунктів, висновків, списку використаних джерел, додатків (зразок подано у Додатку Б).

3. Перелік умовних позначень, символів, одиниць і термінів (не є обов’язковим).

4. Вступ. Обсяг вступу не повинен перевищувати 2–3 сторінки.

5. Основна частина. Складається з розділів, підрозділів, пунктів та підпунктів. У розділах основної частини подають: огляд літератури за темою і вибір напрямків досліджень, виклад загальної методики та основних напрямів досліджень, експериментальну частину і методику досліджень, проведені теоретичні і (або) експериментальні дослідження, аналіз і узагальнення результатів досліджень.

У змісті першого розділу, як правило, подаються теоретичні питання з теми кваліфікаційної роботи, написані з використанням літературних першоджерел.

Інші розділи пишуться відповідно до теми роботи і вимог, розроблених випусковою кафедрою факультету (інституту).

Кожний розділ починають з нової сторінки. У кінці кожного розділу можуть формулюватися висновки із стислим викладенням наведених у розділі результатів.

1. Висновки повинні міститичіткий виклад найбільш важливих результатів дослідження з пропозиціями та побажаннями щодо подальшого дослідження даної теми. Висновки подаються як окремі лаконічні положення чи методичні рекомендації. Їх головна мета – підсумки проведеної роботи. Важливо, щоб сформульовані висновки відповідали поставленим завданням. У висновках необхідно зазначити не тільки позитивне, що вдалося виявити в результаті вивчення теми, але й хиби та проблеми, а також конкретні рекомендації щодо їх усунення..

2. Список використаних джерел. З кількох можливих способів упорядкування матеріалу у списку (за алфавітом, за порядком згадування, за видом джерела) найбільш вживаним є розміщення прізвищ авторів або назв творів за алфавітом. Кількість використаних джерел, зазвичай, може бути: не менше 25 у курсовій роботі рівня "бакалавр", 35 - рівня "спеціаліст", 50 - рівня "магістр". Бібліографічний опис джерел та літератури складають відповідно до чинних стандартів з бібліотечної або видавничої справи.

Якщо список містить посилання на літературу та джерела, записані як кириличними літерами, так і латинськими, то спочатку слід подавати ті, що записані кирилицею, а потім латиницею (за алфавітом).

1. Додатки. За необхідності до додатків доцільно включити допоміжний матеріал (при його великій кількості та неможливості подати у тексті) необхідний для повноти сприйняття роботи: інструкції та методики, опис алгоритмів дій (конспекти уроків та позакласних заходів тощо); ілюстрації допоміжного характеру (таблиці, діаграми, схеми, графіки, карти, репродукції картин, ілюстрації до творів тощо); формули і розрахунки, зразки анкет, тестів, опитувальних листів та ін. Додатки нумеруються арабськими літерами. На кожний додаток повинно бути посилання в тексті, наприклад, “... описано в інструкції користувача (дод. Б)”. При повторному згадуванні використовують вислів “(див. дод. Б)”.

Оформлення розділів (підрозділів)

Текст основної частини поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти. Заголовки структурних частин "ЗМІСТ", "ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ", "ВСТУП", "РОЗДІЛ", "ВИСНОВКИ", "СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ", "ДОДАТКИ" друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з кількох речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу.

Кожна структурна частина роботи починається з нової сторінки (крім назв підрозділів і пунктів у межах розділу).

Не допускається розташування назв розділів, підрозділів, а також пунктів і підпунктів у нижній частині сторінки, якщо після неї міститься лише один рядок тексту.

Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 3-4 інтервалам.

Нумерація

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, малюнків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.

Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок роботи. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Такі структурні частини роботи, "ЗМІСТ", "ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ", "ВСТУП", "ВИСНОВКИ", "СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ", "ДОДАТКИ", “SUMMARY” не мають порядкового номера. Інші розділи, підрозділи, пункти, підпункти нумерують арабськими цифрами. Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ», після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу. Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу й порядкового номера підрозділу, відокремленого крапкою. Після номера підрозділу (підпункту) ставиться крапка (наприклад: 1.1.; 1.3.; 1.2.4.). Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту. Між якими ставлять крапку. В кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: "1. 3. 2." (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку наводять заголовок пункту.

Всі аркуші, на яких розміщені згадані структурні частини, нумерують звичайним чином. Рисунки і таблиці, розміщені на окремих сторінках, включають до загальної нумерації сторінок документа. 

У додатках вмішують матеріал, який не може бути послідовно розташований в основній частині через великий обсяг, суто технічний характер або внаслідок неможливості способу відтворення (викладений на папері іншого формату). У додатки можуть бути внесені окремі ілюстрації, таблиці, схеми тощо.

Додатки слід оформлювати як продовження рукопису на подальших сторінках, розташовуючи відповідно до появи посилань на них у тексті. Додатки повинні мати спільну з рукописом наскрізну нумерацію сторінок.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами українського алфавіту, за винятком Г, Є, І, І, Й, О, Ч, Ь. Наприклад: Додаток А; Додаток Б. Якщо у тексті один додаток, то він позначається як Додаток А.

Ілюстрації, таблиці, формули та рівняння, що є у тексті додатків, слід нумерувати в межах кожного додатка. Наприклад: третій рисунок Додатка А позначається як "Рисунок А.З." і т. ін.

Загальні правила цитування та посилання на використані джерела

Посилання подаються у тексті роботи у квадратних дужках – [14, с. 20]. Перша цифра – номер джерела у списку літератури. Друга – номер сторінки.

Запозичені висловлювання обов'язково слід брати в лапки (оформлювати у вигляді цитати) та посилатися на першоджерело.

Приклад:

Цитата в тексті: "... незважаючи на пріоритетне значення мовних каналів зв'язку між діловими партнерами, ні в якому разі не можна ігнорувати найбільші канали передачі інформації [13, с.29]"

Відповідний опис у переліку посилань:

13. Дороніна М.С. Культура спілкування ділових людей: навч. посіб./ Дороніна М. С. - К.: КМ Асаdemia, 1998.–192 с.

Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст. Пряме цитування конкретного джерела не повинно перевищувати 1-2 абзаців. Кількість прямих цитат на одній сторінці роботи не повинна перевищувати 2-3. Не слід подавати цитати у висновках.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!