Методичні вказівки та теми дипломних проектів за спеціальністю Обслуговування комп’ютерних систем і мереж

1 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1 Методичні вказівки та теми дипломних проектів розроблено згідно вимог підготовки фахівців за спеціальністю 5.05010201 «Обслуговування комп’ютерних систем і мереж».

1.2 Розробка дипломного проекту та її захист є завершальним етапом підготовки спеціалістів, на якому майбутні фахівці закріплюють теоретичні та практичні аспекти професійної підготовки.

1.3 Дипломний проект є самостійним дослідженням певного актуального питання з обслуговування комп’ютерних систем та мереж у вибраному студентом-дипломником напрямку. Він передбачає розробку мікропроцесорних систем, прикладного програмного забезпечення, способів та методів створення комп’ютерних систем та мереж.

1.4 Основою інформаційно-документального забезпечення виконання проекту є інструктивно-методичні матеріали, державні та галузеві стандарти, технічна література, що включає підручники, тематичні видання, огляди, реферативні видання, узагальнення вітчизняного та зарубіжного досвіду.

1.5 Дипломний проект виконується відповідно до завдання з дипломного проектування на підставі глибокого вивчення літератури (підручників, навчальних посібників, монографій, періодичної літератури, нормативної літератури тощо), шляхом індивідуального підходу виконавця роботи до розв’язання конкретних завдань.

1.6 Керівник і консультанти дипломного проекту допомагають студенту у розв’язанні важких завдань, які виникають у процесі проектування, проводять систематичний контроль за ходом виконання роботи. Студент-дипломник повинен бути ініціативним виконавцем, який критично ставиться до вказівок керівника і консультантів, самостійно вирішує усі питання дипломного проектування.

1.7 На засіданнях циклової комісії систематично розглядається питання про хід дипломного проектування, а також, за необхідністю, звіти відсталих дипломників. Якщо виявляється, що студент систематично не виконує графік роботи над ДП, то циклова комісія розглядає питання про доцільність продовження дипломного проектування та подає рекомендацію завідувачу відділенню про відрахування такого студента з технікуму.

1.8 Загальні вимоги до дипломного проекту:

- чіткість побудови;

- логічна послідовність викладу матеріалу;

- переконлива аргументація;

- точність викладу, яка виключає можливість суб’єктивного і неоднозначного тлумачення;

- конкретність викладу результатів роботи;

- доведення висновків і обґрунтованість рекомендацій.

2 МЕТА І ЗАВДАННЯ ДИПЛОМНОГО ПРОЕКТУ

2.1 Метою дипломного проекту є підтвердження кваліфікаційного рівня випускника, глибини його знань, навичок самостійної роботи з літературними джерелами, методичними та інструктивними матеріалами, а також виявити здібності до проведення проектно-конструкторських робіт при розробці засобів обчислювальної техніки.

2.2 Завдання дипломного проекту полягає в обґрунтуванні шляхів і методів вдосконалення проектування мікропроцесорних систем і комп’ютерних мереж, визначення стратегії розробки проектів, підвищення ефективності конструкторських рішень на базі сучасних досягнень в галузі інформаційних технологій.

2.3 Під час виконання всіх дипломних проектів студенти обов’язково повинні використовувати засоби обчислювальної техніки.

2.4 Дипломний проект – кваліфікаційний документ, на підставі якого Державна екзаменаційна комісія визначає рівень кваліфікації спеціаліста та його здатність до самостійної роботи в галузі обчислювальної техніки. Показником якісної підготовки спеціаліста є підготовка ним реального випускного проекту, що виконаний на основі знань сучасних досягнень мікропроцесорних та комп’ютерних технологій, а спроектовані засоби обчислювальної техніки можуть бути повністю або частково використані в практичній діяльності організацій, підприємств чи в побуті.

3 ОРГАНІЗАЦІЯ ДИПЛОМНОГО ПРОЕКТУВАННЯ

3.1 Для отримання вихідних даних по проекту, студент направляється на переддипломну практику. Зміст її визначено програмою та завданням. Ці документи видаються студенту перед початком практики, одночасно з направленням. Практикою керує викладач від комісії, який здійснює загальне методичне керівництво, контролює виконання програми, та ведучий спеціаліст від підприємства, який проводить зі студентом заняття по тематиці, що передбачені програмою, та надає необхідну допомогу по збору вихідних даних для дипломного проекту.

3.2 Об’єм та характер матеріалів, що збираються на практиці, визначаються темою, метою досліджень та задачами, які необхідно вирішити в дипломному проекті. Вихідні дані, необхідні для дипломного проектування, повинні в себе включати:

- проведення пошуково-технічних досліджень об’єкта проектування, стан питання на сучасний момент, його ретроспективу і перспективу;

- вивчення схемотехнічних, програмних та інших конструкторських тенденцій побудови об’єкта проектування, виявити основні напрямки розвитку в даній області;

- визначення технічних характеристик мікропроцесорних та комп’ютерних систем і мереж;

- проведення необхідних теоретичних та експериментальних досліджень відповідно до завдання на дипломне проектування;

- виявлення можливостей зниження затрат на виробництво проектованого засобу, збільшення переліку корисних функцій та покращення техніко-конструкторських характеристик об’єкту проектування.

3.3 За підсумками практики студент пише звіт і здає диференційований залік. Студентів, які успішно здали залік з практики, допускають до виконання дипломного проекту.

3.4 Дипломний проект є самостійною творчою роботою, який вміщує рішення комплексу задач технічного проектування (конструювання або дослідження) засобів та систем мікропроцесорної та комп’ютерної техніки. В зв’язку з цим за правильність прийнятих рішень і всіх розрахунків, за оформлення текстового та графічного матеріалу відповідальність несе студент – автор дипломного проекту.

3.5 Для надання студенту методичної допомоги випускаюча комісія призначає керівника дипломного проектування і консультантів з економічної частини та охорони праці. Керівник та консультанти призначаються до початку переддипломної практики.

3.6 В період роботи над дипломним проектом студент зобов’язаний регулярно зустрічатися з керівником та консультантами для отримання від них необхідної методичної допомоги; один раз на тиждень він звітує перед керівником про об’єм виконаної роботи.

4 ВИМОГИ ДО ВИКОНАННЯ ДИПЛОМНОГО ПРОЕКТУ

4.1 Вибір і затвердження теми дипломного проекту

Тема дипломного проекту вибирається у відповідності з тематикою дипломного проекту для спеціальності 5.05010201, затвердженою комісією «Обслуговування комп’ютерних систем і мереж» коледжу. Тематика періодично уточнюється з урахуванням змін, що відбуваються у законодавстві та практиці комп’ютерних технологій.

Студентам надається право самостійного вибору теми за допомогою кваліфікованої консультації і поради викладача – керівника.

З типовою тематикою дипломних робіт студент повинен ознайомитись заздалегідь, перебуваючи на ІІ-ІІІ курсах, коли вивчаються комп’ютерні дисципліни. Протягом подальшого навчання в технікумі студент вивчає спеціальну літературу по темі, накопичує законодавчі та нормативні матеріали. На заключному етапі навчання студенту надається право запропонувати тему дипломного проекту, назва і спрямованість якої відрізняється від рекомендованої тематики.

Тематика дипломних проектів повинна бути актуальною, відповідати сучасному стану і перспективам розвитку науки, техніки і культури. Рекомендується надавати перевагу таким темам дипломних проектів, що можуть бути використані в інтересах народного господарства.

Тематика дипломних проектів повинна забезпечувати творчу роботу студента-дипломника і самостійне розв’язання окремих технічних завдань.

Тема дипломного проекту закріплюється індивідуально за кожним студентом.

Тема дипломного проекту, яка передбачає розв’язання складних завдань, може закріплюватися за групою (2 – 5 чоловік) студентів, кожний з яких розробляє самостійно конкретну частину пристрою, приладу, системи та ін. під загальним керівництвом викладача або кваліфікованого спеціаліста. Це так зване комплексне проектування.

Дипломні проекти можуть бути трьох типів:

a) проект, який орієнтований переважно на розробку (розвиток) засобів програмного забезпечення систем (підсистем) автоматизованого проектування, обчислювальних комплексів та мереж.

b) проект, який орієнтований переважно на схемотехнічну розробку апаратної частини виробу систем автоматики та обчислювальної техніки;

c) проект, який орієнтований переважно на розробку і аналіз функціонування обчислювального комплексу або мережі.

Наявність різних типів дипломних проектів дозволяє організувати проектування кількома студентами складного об’єкта, тобто займатися комплексним дипломним проектуванням.

При виборі теми дипломного проекту слід враховувати її актуальність, наукове та практичне значення проблеми, можливість використання результатів та пропозицій для практичних цілей.

Вибрана остаточно тема узгоджується з керівником, затверджується комісією. Після цього керівник видає студенту завдання на виконання дипломного проекту.

У відповідності із завданням складається план виконання роботи, структура, визначається послідовність її викладення, зміст розділів та параграфів і встановлюються терміни їх виконання.

4.2 Структура, обсяг та зміст дипломного проекту

Дипломний проект виконується відповідно до плану, погодженого з керівником. Розділи роботи повинні бути логічно пов’язані між собою. Робота в цілому повинна носити проектний характер. Дипломний проект складається із текстової частини та графічної частини.

Текстова частина повинна містити наступні сторінки:

1.1 Етикетка

1.2 Опис папки

1.3 Відомість проекту

1.4 Завдання на дипломне проектування.

1.5 Титульний аркуш (додаток А).

1.6 Пояснювальна записка (з додатками).

Пояснювальна записка повинна бути переплетена у тверду обкладинку.

На обкладинці повинна бути наклеєна етикетка.

На внутрішній бік обкладинки наклеюється опис папки.

Пояснювальна записка є основним документом проекту і містить наступні розділи та підрозділи:

Зміст є першим листом пояснювальної записки і повинен мати основний напис, назви розділів з номерами аркушів.

Зміст пояснювальної записки визначається відповідно темі ДП.

Пояснювальна записка може містити розділи:

Вступ

1 Загальна частина.

2 Конструкторська частина.

3 Програмна частина.

4 Ремонт, експлуатація і обслуговування ЕОМ (систем, мереж).

5 Економічна частина.

6 Охорона праці.

7 Висновки.

Закінчується пояснювальна записка списком літератури, яка використовувалась при роботі над ДП.

Пояснювальна записка  виконується друкованим способом на 44-70 аркушах.

Пояснювальна записка може містити розділи, які наведені нижче.

ВСТУП (2-3 аркуші)

1 ЗАГАЛЬНА частина (2-5 аркушів). В цьому розділі розглядається проблематика завдання на ДП, обґрунтовується обраний варіант вирішення.

1.1 Призначення та основні параметри проектованого пристрою (виробу, системи та ін.).

1.2 Аналітичний огляд існуючих та перспективних рішень об’єкту проектування.

1.3 Обґрунтування вибору схеми та опис принципу дії проектованого пристрою (виробу, системи та ін.).

2 КОНСТРУКТОРСЬКА частина (10-12 аркушів). В цьому розділі може бути представлений розрахунок і вибір основних елементів і вузлів схеми проектованого пристрою (виробу, системи та ін.), надані такі схеми та розкриті наступні поняття:

2.1 Схема структурна комп'ютерної мережі;

2.2 Огляд різновидів пристроїв, варіанти їх конструкцій;

2.3 Опис функціонального призначення пристрою;

2.4 Опис функцій  та взаємодія складових частин пристрою (мережі);

2.5 Опис структурної електричної схеми пристрою;

2.6 Опис конструкції пристрою;

2.7 Опис елементної бази;

2.8 Принципи кодування інформації;

2.9 Опис протоколів комп'ютерної мережі;

2.10 Дослідження методів передачі даних в комп'ютерних мережах;

2.11 Оцінка теплового режиму;

2.12 Оцінка швидкодії;

2.13 Оцінка продуктивності.

3 Програмна частина(10-12 аркушів). Цей розділ може включати:

3.1 Розробка алгоритму прикладної програми проектованого пристрою (виробу, системи та ін.)

3.2 Розробка, відлагодження та тестування прикладної програми проектованого пристрою (виробу, системи та ін.)

3.3 Аналіз і вибір системних ресурсів комп'ютерної системи для функціонування пристрою

3.4 Опис  програмного забезпечення пристрою.

4 Ремонт, експлуатація та обслуговування пристрою (системи, мережі) (10-12 аркушів). Цей розділ включає:

4.1 Опис профілактичного обслуговування пристрою (системи, мережі);

4.2 Методи визначення і усунення несправностей роботи пристрою;

4.3 Моніторинг і аналіз комп’ютерних мереж;

4.4 Вибір матеріалів для ремонту і обслуговуванню пристрою (системи, мережі);

4.5 Вибір типу технологічного обладнання, інструменту пристосувань та оснащення для ремонту та обслуговування пристрою (системи, мережі).

Нижче представлені обов’язкові розділи.

5 Економічна частина (6-8 аркушів). В цьому розділі описаний розрахунок собівартості виготовлення проектованого пристрою (виробу, системи та ін.).

6 Охорона праці (3-6 аркушів).

У розділі повинні бути відображені питання охорони праці при експлуатації та ремонті пристрою, протипожежної безпеки і охорони навколишнього середовища при експлуатації та ремонті пристрою, які безпосередньо стосуються питань проектування, експлуатації, обслуговування та ремонту пристрою (системи, мережі).

Висновки (2-3 аркуші). Розділ містить висновки й власні оцінки щодо проведеної в дипломному проекті роботи. В цьому розділі необхідно стисло викласти результати виконання проекту, пов’язавши їх із завданнями, що були поставлені на початку роботи

7 Список літератури

8 Додатки

Примітки

По узгодженню з керівником та консультантами з дипломного проекту допускається об’єднувати та/або виключати деякі з перелічених розділів із обов’язковим збереженням об’єму розрахункової частини (10-15%), а при необхідності вводити нові розділи.

Графічна частина повинна містити не менш чотирьох листів креслень формату А1. Можуть бути виконані такі креслення:

1) схема структурна;

2) схема функціональна;

3) схема електрична принципова;

4) загальний вигляд пристрою;

5) габаритне креслення;

6) структура алгоритму;

7) фрагмент програми;

8) теоретичне креслення (табличне, графічне та інше відображення процесів, які пояснюють роботу пристроїв, функціональних блоків, ЕОМ, комп’ютерних систем та мереж або представляють організаційно-економічні показники).

Креслення повинні виконуватися згідно з ДСТУ (ГОСТом).

5 ПРИБЛИЗНИЙ ЗМІСТ РОЗДІЛІВ ПОЯСНЮВАЛЬНОЇ ЗАПИСКИ ТА ГРАФІЧНОГО МАТЕРІАЛУ ДО ДИПЛОМНОГО ПРОЕКТУ

Обсяг роботи має бути в межах 54-90 сторінок формату А4 рукописного тексту або 44-80 сторінок тексту, роздрукованого на машинці через два інтервали або на принтері (комп’ютерний набір тексту здійснюється з полуторним інтервалом). До дипломного проекту також додається зовнішня рецензія та відгук керівника. Рукописний текст пояснювальної записки має бути виконаний згідно до ГОСТ 2.105-95, машинописний – ГОСТ 2.004-88.

5.1 Зміст

Приводиться зміст усіх розділів і підрозділів проекту в порядку їх розміщення в тексті пояснювальної записки. З даного розділу починається нумерація аркушів пояснювальної записки. На першому аркуші змісту розміщують основний надпис.

5.2 Вступ

Вступ має містити обґрунтування актуальності вибраної теми, розкривати наукове та прикладне значення, чітко формулювати основну мету і завдання робота, визначити коло питань та методи дослідження.

5.3 Загальна частина

В п.1.1 (Призначення та основні параметри проектованого пристрою (виробу, системи та ін.) приводять:

- стислу характеристику області (сфери) та умов застосування виробу (пристрою, системи та ін.), що проектується (розробляється);

- загальну характеристику об’єкта, в якому застосовується призначений виріб (пристрій, система), що проектується (розробляється);

- основні параметри, що забезпечують стабільність показників якості виробу (пристрою, системи та ін.), що розробляється (проектується) в умовах його експлуатації та використання.

В п.1.2 (Аналітичний огляд існуючих та перспективних рішень об’єкту проектування) приводять стислу характеристику існуючих методів та пристроїв з аналізом їх суттєвості та формулюванням висновків, що дозволяють обґрунтувати прийняті принципи побудови виробу (пристрою, системи), що проектується (розробляється). Дається стисла характеристика аналогічних виробів (пристроїв, систем), розроблених і тих, що застосовуються в Україні та за кордоном, з проведенням порівняльного аналізу технічних та економічних характеристик (переваг та недоліків). На основі цього аналізу треба показати, які елементи відомих аналогічних виробів (пристроїв, систем) можуть бути використані при проектуванні заданого виробу (пристрою, системи) та по яких елементах слід знайти більш ефективні рішення.

В заключній частині приводиться чітке формулювання принципів побудови виробу (пристрою, системи), що проектується (розробляється). Особливу увагу треба звернути на показники оптимальності технічних рішень, їх економічності, надійності та можливості вбудування в об’єкти управління (контролю, вимірювання ті ін.) з урахуванням відповідності цих показників сучасному технічному рівню.

В п.1.3 (Обґрунтування вибору схеми та опис принципу дії проектованого пристрою, виробу, системи та ін.) приводять опис та обґрунтування обраних проектних рішень та/або конструкцій. При необхідності приводять ілюстрації.

5.4 Конструкторська частина

Мета конструкторської роботи – проектування найбільш технологічно та економічно обґрунтованих приладів (пристроїв, систем) автоматизації з урахуванням вимог технічної естетики та ергономіки.

Виконуючи конструкторську розробку, необхідно враховувати:

- технічні вимоги на прилад (пристрій, систему), що розробляється (проектується), в тому числі можливі межі зміни температури, тиску, вологості, напруга живлення, обмеження габаритних розмірів, маси та інші умови;

- сучасні методи і технології виробництва елементів та вузлів засобів автоматизації виробничих процесів;

- конструктивне виконання приладів (пристроїв, систем) близького функціонального призначення.

Розділ повинен містити:

- Розробку та опис схем структурних та функціональних, які виконуються на підставі попередніх підрозділів і містить складені дипломником структурні та функціональні схеми, а також стислий опис роботи виробу (пристрою, системи), що проектується (розробляється по цих схемах).

- Вибір та обґрунтування окремих вузлів, блоків, елементів. На підставі розробки структурних та функціональних схем здійснюється вибір схемо-конструктивних рішень окремих вузлів, блоків, елементів виробу (пристрою, системи), що розробляється (проектується) з урахуванням їх електричних, механічних, ергономічних, економічних та інших показників. Цю задачу слід вирішувати комплексно, з максимальним використанням уніфікованих та стандартних елементів.

- Розробку схем електричних принципових. Зазначені схеми розробляють на підставі даних попередніх розділів проекту. При цьому необхідно прагнути до використання виробів, що випускаються серійно, їх субблоків та елементів. Опис роботи виробу (пристрою, системи), що розробляється (проектується) по принциповим схемам необхідно супроводжувати часовими діаграмами.

Розділ також повинен міститирозрахунки та експериментальні матеріали, що підтверджують працездатність та надійність виробу. Об’єм та характер розрахункової частини визначається в кожному конкретному випадку стосовно до теми проекту, залежно від якої розрахункова частина може містити:

- оцінку основних показників ефективності об’єкта проектування;

- аналіз, синтез, моделювання та мінімізацію структури приладу (пристрою, системи), що проектується або його (їх) складових частин;

- варіантну проробку об’єкта проектування і його складових частин з пошуком оптимального варіанту при наявності обмежень та з використанням різноманітних засобів оптимізації

- електричний розрахунок окремих вузлів принципової схеми приладу (пристрою, системи), що проектується (розробляється);

- інші розрахунки.

Оформлення креслень та розрахунків по даному розділу і їх зміст повинні відповідати вимогам ЄСКД та іншим нормативним документам по проектуванню.

Даний розділ є одним з основних у дипломному проекті.

5.5 Програмна частина

В даному розділі приводять розробку алгоритмів прикладної програми проектованого пристрою, що забезпечують функціонування виробу. Виконується на підставі матеріалів, одержаних при виконанні попередніх розділів проекту. Схеми алгоритмів оформлюються відповідно до ЄСКД і можуть бути приведені в графічній частині проекту та/або в додатку. Також повинно міститися опис та фрагменти тексту програми (повний текст програми повинен міститися у додатках), оформлений відповідно до ЄСКД, можливості і способи розробки та відлагодження прикладної програми в інструментальному програмному середовищі розробки. Приводять перелік засобів інтегрованих середовищ розробки – редакторів, компіляторів, лінкерів, бібліотек підпрограм, відлагоджувачів (симуляторів, емуляторів, програмних моніторів, плат розвитку) та програматорів, які вивчалися в навчальному процесі на попередніх курсах і були використані в процесі розробки програми.

Обґрунтовують вибір способу та засобу тестування прикладної програми, який забезпечує якісну перевірку працездатності програми.

5.6 Ремонт,  експлуатація та обслуговування пристрою (системи, мережі)

В розділі приводять види та способи регулювально-налагоджувальних робіт, які потрібно виконати для налагодження проектованого пристрою під час його виробництва. Потрібно розробити методику, алгоритм процесу налагодження пристрою для забезпечення випуску повністю працездатного пристрою, враховувати появу всіх можливих несправностей та їх швидке виявлення і усунення.

5.7 Економічна частина

В даному розділі приводять розрахунки очікуваної економічної ефективності від впровадження спроектованого (розробленого) виробу (пристрою, системи) з урахуванням витрат на його (їх) розробку, виготовлення, підготовку впровадження, підвищення надійності, охорону праці та техніку безпеки, транспортування, монтаж, зберігання і впровадження в дію. Також приводяться розрахунки ціни та витрат на організацію виробництва виробу (пристрою, системи), або інші розрахунки.

Після виконання технічної частини дипломного проекту, студент повинен здійснити всі необхідні розрахунки, які стосуються окремих питань організації виробництва (виконання робіт) та його економічного обґрунтування.

Для виконання економічної частини дипломного проекту студент повинен мати такі вихідні дані:

- Норми часу по операціям технологічного процесу.

- Розряди робіт і розряди робітників по видам робіт.

- Діючі тарифні сітки та оклади.

- Норми витрат основних матеріалів.

- Вартість програмного забезпечення.

Конкретний зміст даного розділу визначається дипломником по узгодженню з консультантом з даного розділу проекту.

5.8 Охорона праці

Цей розділ містить відомості про необхідні та достатні заходи по забезпеченню охорони праці та безпечні методи проведення робіт з використанням спроектованого (розробленого) виробу (пристрою, системи) на місці його (їх) експлуатації. Потрібно привести наступне:

1) Характеристика приміщення.

Дати характеристику виконуваної роботи в даному приміщенні, вказати параметри приміщення.

2) Техніка безпеки

- Організація охорони праці в приміщенні.

Вказати ймовірні причини і види нещасних випадків для даного виду роботи, встановити порядок та терміни проведення інструктажу, порядок медобслуговування працівників.

- Технічні засоби запобігання травматизму.

Вказати вимоги до безпечного розташування обладнання в приміщенні, до засобів колективного (заземлення, занулення, відключення) та індивідуального захисту, забезпечення спецодягом.

- Електробезпека

Необхідно обрати метод розташування заземлювачів в системі заземлення обладнання  (контурне чи виносне), навести схему заземлення обладнання і виконати його розрахунок.

- Безпечна організація робочого місця.

Вказати, для якого виду роботи наводяться вимоги до безпечної організації робочого місця. Чітко викласти ці вимоги.

3) Промислова санітарія

- Мікроклімат приміщення.

Визначити оптимальні параметри мікроклімату (tº, вологість, швидкість руху тощо) в приміщенні. Навести методи підтримання оптимальних параметрів мікроклімату.

- Опалення, вентиляція виробничого приміщення.

Який тип опалення застосовано в даному приміщенні (водяне, парове тощо). Вказати пристрої природного провітрювання (аерації) – фрамуги, кватирки та пристрої штучної вентиляції.

- Освітлення приміщення.

Визначити вид світильників, спосіб їх розміщення, величину нормованого освітлення робочих місць за Держстандартом для даного виду роботи.

- Охорона навколишнього середовища.

Вказати шкідливі виробничі чинники в даному приміщенні та намітити шляхи і засоби захисту навколишнього середовища від цих чинників.

4) Вимоги пожежної безпеки

Прийняти рішення по організації протипожежного захисту приміщення, визначити за існуючими нормами забезпечення засобами пожежогасіння (кількість, тип, місце влаштування).

В необхідних випадках та по узгодженню з консультантом по даному розділу проекту проводяться розрахунки.

Зміст даного розділу визначається дипломником по узгодженню з консультантом з даного розділу проекту.

5.9 Висновки

Вміщують стисле викладення основних висновків про виконану роботу та досягнуті результати. Приводяться практичні рекомендації по можливим шляхам подальшого вдосконалення спроектованого (розробленого) виробу (пристрою, системи, мережі), його (їх) впровадження в практичну діяльність, дається оцінка досягнутих техніко-економічних показників та їх відповідність вимогам світового технічного рівня.

5.10 Список літератури

Список літератури повинен містити повний перелік літературних, нормативно-технічних та інших джерел, що використовувалися при роботі над проектом.

5.11 Додатки

Додатки не входять в залікову кількість аркушів пояснювальної записки, але входять в їх загальну кількість. Вони можуть містити:

- оригінали чи копії листів підприємств, організацій, фірм і т.п. про закріплення теми дипломного проекту, або про замовлення на проектування по даній темі;

- оригінали чи копії інших листів підприємств, організацій, фірм і т.п., наприклад, про значимість одержаних результатів у їх практичній діяльності;

- алгоритми, програми і підпрограми, розроблені у процесі виконання дипломного проекту;

- допоміжні графіки, таблиці, розрахунки, протоколи іспитів та інші доповнюючи матеріали, або матеріали, що підтверджують результати, одержані у процесі проектування;

- специфікації та переліки елементів графічної частини проекту.

6 ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ ДИПЛОМНОГО ПРОЕКТУ

6.1 Вимоги до оформлення основних документів проекту

Етикетка до курсового проекту виконується згідно додатку А.

Зразок заповнення опису папки наведено у додатку Б, а зразок заповнення відомості проекту наведено у додатку В.

Титульний аркуш заповнюється у відповідності із загальними для Чернігівського радіомеханічного технікуму вимогами. Він не входить в загальну нумерацію аркушів і розташовується відразу за твердою обкладинкою папки, в яку переплітається проект. Титульний аркуш пояснювальної записки виконується згідно додатку Г.

Завдання на дипломне проектування видається дипломнику до початку роботи над проектом і пред’являється разом з ним при здачі проекту на відгук керівнику, рецензенту та для захисту проекту.

Нумерацію листів пояснювальної записки (ПЗ) починають із титульного листа, на якому номер не проставляється. Лист, розміщений після завдання на дипломне проектування, нумерується цифрою 3.

Третій лист пояснювальної записки необхідно виконувати на аркуші, що має рамку, яку наведено в додатку Д, а всі інші – на аркушах, що мають рамку, яку наведено в додатку Є.

6.2 Вимоги до текстових документів

6.2.1 Загальні положення

Текстові документи виконують державною мовою на одному боці аркуша білого паперу формату А4 з застосуванням друкуючих та графічних пристроїв виведення ЕОМ (ГОСТ 2.004), допускається використання шрифтів Times New Roman розміром 14 пт з міжрядковим інтервалом 1,5 в пояснювальній записці та інших розмірів на кресленнях.

Відстань від рамки до меж тексту на початку та в кінці рядків повинна бути не менше 3мм, а відстань від верхнього чи нижнього рядку тексту до верхньої чи нижньої рамки – не менше 10мм.

Абзаци в тексті починають відступом 15-17 мм. Помилки, описки та графічні неточності, виявлені в процесі виконання документа, допускається, виправляти підчищенням або зафарбовуванням білою фарбою та нанесенням на тому ж місці виправленого тексту (графіки) машинописним способом чи чорним чорнилом, пастою чи тушшю рукописним способом.

Пошкодження аркушів текстових документів, помарки й сліди неповністю вилученого попереднього тексту (графіки) не допускається.

6.2.2 Побудова документа

Розділи повинні мати порядкові номери в межах всього документа, позначені арабськими цифрами без крапки та записані по центру сторінки. Підрозділи повинні мати нумерацію в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номерів розділу та підрозділу, розділених крапкою та розміщених з абзацу. В кінці номеру підрозділу крапка не ставиться. Розділи, як і підрозділи, можуть складатися з одного чи декількох пунктів.

Якщо документ не має підрозділів, то нумерація пунктів у ньому повинна бути в межах одного розділу, і номер пункту повинен складатися з номерів розділу та пункту,  поділених крапкою. В кінці номера пункту крапка не ставиться.

Якщо документ має підрозділи, то нумерація пунктів повинна бути в межах підрозділу і номер пункту повинен складатися із номерів розділу, підрозділу і пунктів, поділених крапками.

Заголовки треба друкувати з великої літери без крапки в кінці, не підкреслюючи. Переноси слів у заголовках не допускаються. Якщо заголовок складається з двох речень, їх поділяють крапкою. Відстань між заголовком та текстом  при виконанні  документа машинописним способом повинна бути рівною 3 інтервалам, при виконанні рукописним способом – 15мм. Відстань між заголовками розділу та підрозділу – 2 інтервали, при виконання рукописним способом – 8 мм.

Кожний розділ текстового документа рекомендується починати з нового аркуша (сторінки).

На першому (заголовному) аркуші і при необхідності, на наступних аркушах документа розміщують зміст, що вміщує номери та найменування розділів і підрозділів із зазначенням номерів аркушів (сторінок).

В кінці текстового документа приводиться список літератури, що була використана при його складанні. Нумерація сторінок документа та додатків, які входять до його складу, повинна бути наскрізна.

6.2.3 Викладення тексту пояснювальної записки

В тексті документа не допускається:

- застосовувати для одного і того ж поняття різні науково-технічні терміни близькі за змістом (синоніми), а також іноземні слова і терміни при наявності рівнозначних слів та термінів в українській мові;

- застосовувати скорочення слів, крім встановлених правилами української орфографії, відповідними державними стандартами, а також у даному документі;

- скорочувати позначення одиниць фізичних величин, якщо вони вживаються без цифр, за винятком одиниць фізичних величин у заголовках та бокових таблиць, та в розшифровках літерних позначень, що входять у формули та рисунки.

В тексті документа, за винятком формул, таблиць і рисунків, не допускається:

- застосовувати математичний знак мінус (-) перед від’ємними значеннями величин (треба писати слово «мінус»);

- застосовувати знак Æ для позначення діаметру (треба писати слово «діаметр»). При зазначенні розміру чи граничних відхилень діаметру на кресленнях, які знаходяться в тексті документа, перед розмірним числом треба писати знак Æ

- застосовувати без числових значень математичні знаки, наприклад > (більше), < (менше), = (дорівнює), £ (менше або дорівнює), ³ (більше або дорівнює), ¹ (не дорівнює), а також знаки № (номер), %(відсоток);

Якщо в документі приводяться пояснюючі надпис, що наносяться безпосередньо на виріб, що виготовляється (наприклад, таблички до елементів управління та ін.), їх виділяють шрифтом (без лапок), наприклад, ВМИК, ВИМИК, або лапками – якщо надпис складається із цифр та (або) знаків.

Найменування команд, режимів, сигналів та ін. в тексті треба виділяти лапками, наприклад, «Сигнал +27V».

Якщо в документі прийнята особлива система скорочень слів чи найменувань, то в ньому повинен бути наведений перелік прийнятих скорочень, який розміщують в кінці документа перед списком літератури.

Перелік слів, що допускається скорочувати, установлений в ГОСТ 2.316.

У тексті документа перед позначенням параметра дають його пояснення, наприклад «Сигнал запису в пам’ять WR/».

Слід застосовувати стандартизовані одиниці фізичних величин, їх найменування й позначення згідно з ГОСТ 8.417.

У тексті документа числові значення величин з позначенням одиниць фізичних величин та одиниць відліку треба писати цифрами, а числа без позначення одиниць фізичних величин та одиниць рахунку від одиниці до дев’яти – словами.

Приводячи найбільші та найменші значення величин треба застосовувати словосполучення «повинно бути не більше (менше)».

Приводячи допустимі значення відхилень від зазначених норм, вимог, треба застосовувати словосполучення «не повинно бути менше (більше)».

Наприклад, «відхилення величини вимірюваної напруги повинно бути не більше 0,05%.»

Числові значення величин в тексті треба вказувати зі ступенем точності, що необхідний для забезпечення потрібних властивостей виробу, при цьому в ряді величин здійснюється вирівнювання числа знаків після коми.

Дробові числа необхідно приводити у вигляді десяткових дробів. При неможливості висловити числове значення у вигляді десяткового дробу, допускається запис у вигляді простого дробу в один рядок через косу риску, наприклад, 5/32, (50А-4С)/(40В+20).

У формулах у вигляді символів треба застосовувати позначення, встановлені відповідними державними стандартами. Пояснення символів та числових коефіцієнтів, які входять у формулу, якщо вони не пояснені раніше в тексті, повинні бути приведені безпосередньо під формулою. Пояснення кожного символу треба давати з нового рядка в тій послідовності, в якій символи приведені в формулі. Перший рядок пояснення повинен починатися зі слова «де» без двокрапки після нього.

Формули, які слідують одна за другою і не поділені текстом, поділяють комою.

Переносити формули на наступний рядок допускається тільки на знаках операцій, що виконуються, причому знак на початку наступного рядка повторюють. При переносі формули на місці знаку множення застосовують знак «х».

Формули можуть бути виконані машинописним, машинним способом чи креслярським шрифтом висотою не менше 2,5 мм. Застосування машинописних та рукописних символів в одній формулі не допускається.

Формули, за винятком формул, що розташовуються в додатку, повинні нумеруватися наскрізною нумерацією арабськими цифрами, які записують на рівні формули праворуч в круглих дужках. Одну формулу позначають – (1). 

Посилання в тексті на порядкові номери формул дають у дужках, наприклад, ... у формулі (1). Формули, що розташовуються в додатках, повинні нумеруватися окремою нумерацією арабськими цифрами в межах кожного додатка з доданням перед кожною цифрою позначення додатка, наприклад формула (В. 1).

Допускається нумерація формул в межах розділу. В цьому випадку номер формули складається з номеру розділу та порядкового номеру формули, поділених крапкою, наприклад (3.1).

6.2.4 Оформлення ілюстрацій та додатків

Ілюстрації можуть бути розташовані як по тексту (як можливо ближче до відповідних частин тексту), так і в його кінці. Ілюстрації повинні бути виконані у відповідності з вимогами стандартів ЄСКД. Ілюстрації, за винятком ілюстрацій додатків, треба нумерувати арабськими цифрами наскрізною нумерацією. Якщо рисунок один, то він позначається «Рисунок 1».

Ілюстрації кожного додатка позначають окремою нумерацією арабськими цифрами з додаванням перед цифрою позначення додатка. Наприклад, Рисунок А.З.

Допускається нумерувати ілюстрації в межах розділу. В цьому випадку номер ілюстрації складається з номеру розділу і порядкового номеру ілюстрації, поділених крапкою. Наприклад – Рисунок 1.1.

При посиланнях на ілюстрації треба писати «...відповідно до рисунку 2» при наскрізній нумерації та «... відповідно до рисунку 1.2» при нумерації в межах розділу.

Ілюстрації можуть мати найменування та пояснювальні дані (підрисуночний текст). Слово «Рисунок» і найменування розміщують після пояснювальних даних та розташовують таким чином: Рисунок 1 Деталі приладу.

Якщо в тексті документа існує ілюстрація, на якій зображені складові частини виробу, то на цій ілюстрації повинні бути вказані номери позицій цих складових частин в межах наданої ілюстрації, що розташовують у зростаючому порядку, за винятком позицій, що повторюються, а для електро- і радіоелементів – позиційні позначення, встановлені в схемах даного виробу.

Виняток складають електро- та радіоелементи, що є органами регулювання чи налагодження, для яких (крім номеру позиції) додатково зазначають у підрисуночному тексті призначення кожного регулювання чи налагодження, позиційні позначення та надписи на відповідній планці чи панелі.

Допускається, при необхідності, номер, присвоєний складовій частиш виробу на ілюстрації, зберігати в межах документа.

При посиланні у тексті на окремі елементи деталей (отвори, буртики та ін.), їх позначають великими літерами українського алфавіту.

Зазначені дані наносять на ілюстраціях згідно з ГОСТ 2.109.

Матеріал, що доповнює текст документа, допускається розміщувати в додатках.

Додаток оформлюють як продовження даного документа на наступних його аркушах чи випускають у вигляді самостійного документа.

У тексті документа на всі додатки повинні бути надані посилання. Додатки розташовують у порядку посилань на них у тексті документа.

Кожен додаток треба починати із нової сторінки зі слова «Додаток» зверху посередині сторінки та його позначення. Додаток повинен мати заголовок, що записують симетрично щодо тексту з великої літери окремим рядком. Додаток позначають великими літерами українського алфавіту, починаючи з А, за винятком літер Є, З, Ї, Й, О, Ч, Ь. Після слова «Додаток» слідує літера, що позначає його послідовність. Якщо в документі один додаток, він позначається «Додаток А». Додатки допускається виконувати на аркушах формату А4 або аркушах іншого формату згідно з ГОСТ 2.301. Додатки повинні мати спільну з іншою частиною документа наскрізну нумерацію аркушів. Всі додатки повинні мати спільну з іншою частиною документа наскрізну нумерацію аркушів. Всі додатки повинні бути перераховані у змісті документа із вказівкою їх номерів та заголовків.

6.2.5 Побудова таблиць

Цифровий матеріал, як правило, оформлюють у вигляді таблиць у відповідності з рисунком 1.

Назву слід розміщувати над таблицею.

Таблиця номер -  назва таблиці.

Таблиці, за винятком таблиць-додатків, слід нумерувати арабськими цифрами наскрізною нумерацією.

Таблиці кожного додатку позначають окремою нумерацією арабськими цифрами з додаванням перед цифрою позначення додатку. Якщо в документі одна таблиця, вона повинна бути позначена «Таблиця 1» або «Таблиця В.1», якщо вона наведена у додатку В. Допускається нумерування таблиці у межах розділу. В цьому випадку номер таблиці складається із номеру розділу й порядкового номера таблиці, розділених крапкою.

На всі таблиці документа повинні бути приведені посилання в тексті документа, при посиланні треба писати слово «таблиця» із вказівкою її номера.

Заголовки граф та рядків таблиці треба писати з великої літери, а підзаголовки граф – з малої літери, якщо вони складають одне речення з заголовком, чи з великої літери, якщо вони мають самостійне значення. В кінці заголовків та підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки і підзаголовки граф зазначають в однині.

Таблиці зліва, справа та знизу обмежують лініями. 

Рисунок 1- Оформлення таблиці

Поділяти заголовки та підзаголовки боковика і граф діагональними лініями не допускається. Горизонтальні та вертикальні лінії, що розділяють рамки таблиці, допускається не проводити, якщо їх відсутність не ускладнює користування таблицею.

Заголовки граф записують паралельно рядкам таблиці. При необхідності допускається перпендикулярне розміщення заголовків граф.

Висота рядків таблиці повинна бути не менше 8 мм.

Таблицю, залежно від її розміру, розмішують під текстом, у якому вперше дане посилання на неї, чи на наступній сторінці, а, при необхідності, в додатку до документа.

Допускається розміщувати таблицю уздовж довгого боку аркуша документа.

Якщо рядки чи графи таблиці виходять за формат сторінки, її ділять на частини, розміщуючи одну частину під іншою чи поруч, при цьому в кожній частині таблиці повторюють її головку та боковик. При діленні таблиці на частини допускається її головку чи боковик заміняти відповідно номерами граф і рядків. При цьому нумерують арабськими цифрами графи і (або) рядки першої частини таблиці.

Слово «Таблиця» зазначають один раз зліва над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть «продовження таблиці» зі вказівкою номеру (позначення) таблиці.

При переносі частини таблиці на ту ж чи інші сторінки назву розміщують тільки над першою частиною таблиці справа.

Якщо в кінці сторінки таблиця переривається та її продовження буде на наступній сторінці, то у першій частині таблиці горизонтальну лінію, що обмежує таблицю, не проводять.

Графу «Номер по порядку» у таблицю включати не треба. Нумерація граф таблиці арабськими цифрами допускається в тих випадках, коли у тексті документа існують посилання на них, при діленні таблиці на частини. При необхідності нумерації показників, параметрів чи інших даних порядкові номери треба зазначати у першій графі (боковику) таблиці безпосередньо перед їх найменуванням.

Якщо всі показники, приведені у графах таблиці, виражені в одній одиниці фізичної величини, то її позначення необхідно розміщувати над таблицею праворуч, а при діленні таблиці на частини – над кожною її частиною.

Якщо в більшості граф таблиці наведені показники, виражені в одних і тих же одиницях фізичних величин (наприклад, у міліметрах, вольтах), але є графи з показниками, вираженими в інших одиницях фізичних величин, то над таблицею треба писати найменування переважного показника та позначення його фізичної величини, наприклад, «Розміри у міліметрах», «Напруга  у вольтах», а також у підзаголовках інших граф приводити найменування показників і (або) позначення інших одиниць фізичних величин.

Замінювати лапками знаки, що повторюються у таблиці, такі як: цифри, математичні знаки, знаки проценту чи номеру, призначення марок матеріалу й типорозмірів виробів, позначення нормативних документів – не допускається.

За відсутності окремих даних в таблиці треба ставити прочерк (тире).

При вказівці в таблицях послідовних інтервалів чисел, що охоплюють всі числа ряду, їх треба записувати: «Від ... до...включ.», «Понад... до... включ.».

В інтервалі, що охоплює числа ряду, між крайніми числами ряду у таблиці допускається ставити тире.

Цифри у графах таблиць повинні проставлятися так, щоб розряди чисел у всій графі були розташовані один попід іншим, якщо вони відносяться до одного показника. В одній графі слід дотримуватись, як правило, однакової кількості десяткових знаків для всіх значень величин.

6.2.6 Посилання

При написанні дипломного проекту студент повинен давати посилання на джерела, матеріали або окремі результати з яких наводяться в пояснювальній записці.

Посилання в тексті пояснювальної записки на джерела слід зазначати порядковим
числом за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, «... у працях [1 – 3]...».

6.2.7 Складання списку літератури

В список літератури включають перелік всіх використаних джерел: публікації всіх видів, патентні матеріали, тощо. Такий список розташовують в кінці пояснювальної записки перед додатками.

В списку джерела розташовують в порядку з’явлення посилань в тексті пояснювальної записки. Прізвища авторів з ініціалами приводять в називному відмінку.

Відомості про джерела, які включені до списку, необхідно давати згідно з вимогами
ГОСТ 7.1-84 «Бібліографічний опис документа. Загальні вимоги і правила складання» з обов’язковим наведенням назв праць. Якщо книга написана одним, двома або трьома авторами, то її опис розпочинають із зазначенням їх прізвищ. Книги чотирьох авторів описують із заголовку. Після заголовку за косою рискою вказують прізвища всіх чотирьох авторів. При описі книги п’яти і більше авторів після косої риски можна вказати прізвища трьох перших авторів, замінивши останніх словами «та ін.» При опису збірника наукових праць, вчених записок, тез після косої риски вказують колективного автора. При опису статті, джерело, в якому розміщена стаття, відокремлюється від назви статті двома косими рисками //, незалежно від того, де розміщена стаття –в збірнику, в книзі, в журналі, або в газеті. Кожному елементу опису джерела передує знак крапка та тире «-«. Том, випуск та сторінки статті вказують з великої  літери. Приклад оформлення бібліографічного опису наведено у таблиці 1. 

Таблиця 1

Приклади оформлення бібліографічного опису у списку літератури, який наводять у пояснювальній записці дипломного проекту.

6.3 Вимоги до графічної частини проекту

До графічних конструкторських документів відносять креслення, схеми, таблиці, розрахунки та інші. При виконанні креслень дозволяється використовувати програмне забезпечення, яке було освоєне під час навчання в технікумі. При оформленні креслень, а також для заповнення штампів, дозволяється використання шрифт GOST type A.

6.3.1 Визначення окремих видів виробів та конструкторських документів

Виробом називається будь-який предмет чи набір предметів виробництва, що підлягають виготовленню на підприємстві.

Види виробів встановлює ГОСТ 2.101-68.

Деталь – виріб, виготовлений із одного по найменуванню і марці матеріалу, без застосування складальних операцій, наприклад: валик із одного шматка металу; литий корпус; друкована плата; відтинок кабелю або проводу заданої довжини. До деталі відносяться вироби, виготовлені із застосуванням місцевого зварювання, пайки, зшивання, та ін. або піддані   покриттям, наприклад: гвинт, підданий хромуванню, коробка, склеєна із куска картону.

Складальна одиниця – виріб, складові частини якого підлягають з’єднанню поміж собою на підприємств – виробнику складальними операціями, наприклад: автомобіль, верстат, редуктор, мікромодуль.

Комплекс – два і більше специфікованих виробів не з’єднаних на підприємстві – виробнику складальними операціями, але призначених для виконання    взаємопов’язаних експлуатаційних функцій, наприклад: автоматична лінія, корабель.

Комплект – два вироби та більше, не з’єднаних на підприємстві – виробнику складальними операціями, що являють собою набір виробів, що мають загальне експлуатаційне призначення допоміжного характеру, наприклад: комплект інструменту і приладдя; комплект запасних частин та ін.

Види конструкторських документів встановлює ГОСТ 2.102-68.

Креслення деталі – документ, що містить зображення деталі й інші дані, необхідні для її виготовлення та контролю.

Збірне креслення – документ, що містить зображення складальної одиниці та інші дані, необхідні для її збирання (виготовлення) та контролю.

Креслення загального виду – документ, що визначає конструкцію виробу, взаємодію його основних частин та пояснює принцип роботи виробу.

Теоретичне креслення – документ, що визначає геометричну форму виробу та координати розміщення складових частин, графіки функцій, що характеризують роботу виробу.

Габаритне креслення – документ, що містить контурне (спрощене) зображення виробу з габаритними, установочними і приєднувальними розмірами.

Монтажне креслення – документ, що містить контурне (спрощене) зображення виробу, а також дані, необхідні для його встановлення (монтажу) на місці використання.

Схема – документ, на якому показані у вигляді умовних зображень чи позначень складові частини виробу і зв’язки між ними.

Специфікація – документ, що визначає склад складальної одиниці комплексу чи комплекту.

Пояснювальна записка – документ, що містить опис пристрою і принципи дії виробу, який розробляється, а також підстави прийнятих при його розробці технічних та техніко-економічних рішень.

Таблиця – документ, що містить залежно від його призначення відповідні дані, зведені в таблицю.

Розрахунок – документ, що містить розрахунки параметрів і величин, наприклад, розрахунок на стійкість.

6.3.2 Види і типи схем

Згідно з ГОСТ 2.701-84 схеми залежно від видів елементів та зв’язків, що входять до складу виробу, поділяють на такі види: електричні – Е, гідравлічні –Г, пневматичні – П, кінематичні – К, оптичні – Л.

Допускається розробляти схеми: вакуумні – В, газові – X, автоматизації –А, комбіновані – С.

Залежно від основного призначення схеми поділяють на такі типи: структурні – 1, функціональні – 2, принципові – 3, з’єднань – 4, підключення -5, загальні – 6, розміщення – 7, інші – 8.

Для виробу, в склад якого входять елементи різних видів, розробляють декілька схем відповідних видів одного типу чи одну комбіновану схему, що містить елементи та зв’язки різних видів. Найменування комбінованої схеми визначається відповідними видами і типом, наприклад, схема електрогідравлічна принципова.

Структурна схема Е1 – схема, що визначає основні функціональні частини виробу, їх призначення та взаємозв’язок. Структурні схеми розробляють перед розробкою інших типів схем. Ними користуються для загального ознайомлення з виробом.

Функціональна схема Е2 – схема, що роз’яснює певні процеси, які відбуваються в окремих функціональних ланцюгах виробу (установки) або в виробу (установці) в цілому.

Функціональні схеми використовують для вивчення принципів роботи виробів, а також при їх налагодженні, контролі та ремонті.

Принципова схема Е3 – схема, що визначає повний склад елементів та зв’язків між ними, і, як правило, дає детальну уяву про принципи роботи виробу (установки).

Принципові схеми служать підставою для розробки інших конструкторських документів, креслень, схем, з’єднань. Їх використовують для вивчення принципів роботи виробів (установок), а також при їх налагодженні, контролі та ремонті.

Схема з’єднань Е4 (монтажна) – схема, що показує сполучення складових частин виробу (установки) і визначає проводи, джгути, кабелі або трубопроводи, якими здійснюються ці з’єднання, а також місця їх з’єднаймо Монтажні схеми використовують при розробці інших конструкторських документів, в першу чергу, креслень, що визначають прокладку та способи кріплення, джгутів, кабелів або трубопроводів виробу.

Схема підключення Е5 – схема, що показує зовнішнє підключення виробу.

Схема розміщення Е6 – схема, що визначає відносне розміщення складових частин виробу, а при необхідності, також проводів, джгутів, кабелів трубопроводів та ін.

Загальна схема Е7 – схема, що визначає складові частини комплексу і з’єднання їх між собою на місці експлуатації.

Кожна схема повинна бути оформлена як самостійний документ.

Шифри схем, які входять в склад конструкторської документації виробів повинні складатися з літери, що визначає вид схеми та цифри, що визначить тип схеми.

Наприклад, схема електрична функціональна матиме шифр Е2.

При розробці на виріб декількох схем встановленого виду й типу у вигляді самостійного документа кожній схемі привласнюють позначення виробу та шифр схеми. В цьому випадку, починаючи з другої схеми, до шифру схеми додають порядковий номер арабськими цифрами, наприклад: ЕЗ, У3.1, Е3.2 та ін.

6.3.3 Побудова схем

Схеми виконують без додержання масштабу, дійсне просторове розміщення складових частин виробу не враховують або враховують наближено. Допускається розміщувати умовні графічні позначення елементів на схемі в тому ж порядку, в якому вони розташовані у виробі, за умови, що це не порушить розуміння схеми.

Елемент схеми – складова частина схеми, що виконує певну функцію у виробі та не може бути поділена на частини, що мають самостійне функціональне призначення (резистор, муфта, трансформатор, насос та ін.).

Графічні позначення елементів та лінії, що їх з’єднують, слід розташовувати на схемі так, щоб забезпечити найкращу уяву про структуру виробу та взаємозв’язки його складових частин.

Відстань між окремими графічними позначеннями не повинна бути менше 2 мм, а між лініями зв’язку – 3 мм.

Лінії зв’язку повинні складатися з прямовисних та горизонтальних відрізків і мати найменшу кількість зломів та взаємних пересічень. В окремих випадках допускається застосовувати похилі відрізки ліній зв’язку, довжину яких слід обмежувати, Лінії зв’язку повинні бути показані, як правило повністю. Допускається обривати лінії зв’язку, якщо вони ускладнюють читання схеми. Обриви ліній зв’язку закінчують стрілками. Біля стрілок зазначають місця підключення та (або) необхідні характеристики ланцюгів (полярність, потенціал та ін.).

Лінії зв’язку, що переходять із одного аркуша на інший, треба обривати за межами зображення схеми. Поряд з обривом лінії повинно бути вказано позначення чи найменування, що привласнене цій лінії (наприклад, номер проводу), і в круглих дужках номер аркуша схеми (при виконанні схеми на декількох аркушах) або позначення документа (при виконанні схем самостійними документами), на який переходить лінія зв’язку. Якщо на схемі таких позначень немає, ці місця обриву повинні бути умовно позначені літерами, цифрами чи літерами та цифрами.

Елементи, що складають пристрій, який має самостійну принципову схему, на схемах виділяють суцільною лінією вдвічі товщею лінії зв’язку.

Елементи, що складають функціональну групу чи пристрій, які не мають самостійної принципової схеми, допускається на схемах виділяти штрих пунктирними лініями, рівними по товщині лініям зв’язку, вказуючи при цьому найменування функціональної групи, а для пристрою – найменування і (або) тип та (або) позначення документа, на основі якого цей пристрій застосовано.

При виконанні схем використовують наступні графічні позначення:

- умовні графічні позначення, встановлені в стандартах ЄСКД, а також побудованих на їх основі;

- спрощені зовнішні обриси, в тому числі аксонометричні;

- прямокутники.

При необхідності використовують не стандартизовані графічні позначення. При їх використанні на схемах приводять відповідні пояснення.

Умовні графічні позначення елементів зображують в розмірах, встановлених в стандартах на умовні графічні позначення. Допускається всі позначення пропорційно зменшувати чи збільшувати при вписуванні в них пояснюючих знаків.

Графічні позначення слід виконувати лініями тієї ж товщини, що й лінії зв’язку. Лінії зв’язку виконують товщиною від 0,2 до 1,0 мм в залежності від форматів схеми і розмірів графічних позначень. Товщина ліній, що рекомендується – від 0,3 до 0,4 мм.

На одній схемі рекомендується використовувати не більше трьох розмірів ліній по товщині.

Умовні графічні позначення елементів зображують на схемі в положенні, в якому вони приводяться у відповідних стандартах, чи повернутими на кут, кратний 90 , якщо у відповідних стандартах відсутні спеціальні вказівки.

На схемах допускається розміщувати технічні дані, характер яких визначається призначенням схеми. Такі відомості вказують біля графічних позначень (зверху або праворуч), наприклад, номінальне значення їх параметрів, або на вільному полі схеми (по можливості над основним надписом), наприклад, діаграми, таблиці, текстові вказівки про вимоги до монтажу та ін.

6.3.4 Оформлення специфікацій

Специфікацію, як конструкторський документ, складають на окремих аркушах на кожну складальну одиницю, комплекс та комплект по формах 1 та 1а (ГОСТ 2.108-68). Вона визначає склад виробу, що специфікується і необхідна для виготовлення, комплектування конструкторських документів та планування запуску у виробництво вказаних виробів.

У специфікацію вносять складові частини, що входять у виріб, що специфікується, а також конструкторські документи, що відносяться до цього виробу та його не специфікованих складових частин.

В загальному випадку специфікації складаються з окремих розділів, які розташовують у такій послідовності: 1) документація; 2) комплекси; 3) складальні одиниці; 4) деталі; 5) стандартні вироби; 6) інші вироби; 7) матеріали; 8) комплекти.

Наявність тих чи інших розділів визначається складом виробу, що специфікується. Найменування кожного розділу вказують у вигляді заголовку у графі «Найменування» та підкреслюють.

В розділ «Документація» вносять документи, які складають основний комплект конструкторських документів виробу, який специфікується, що об’єднує конструкторські документи, які відносяться до всього виробу в цілому, наприклад, збірне креслення, принципова електрична схема, технічні умови.

Конструкторські документи складових частин в основний комплект виробу не входять.

У розділі «Комплекси», «Збірні одиниці» та «Деталі» записують комплекси, збірні одиниці та деталі, які безпосередньо входять у специфікований виріб, запис виконують в алфавітному порядку літер і в порядку зростання цифр позначення документа.

В розділі «Стандартні вироби» записують вироби, що використовуються: по державним стандартам, по галузевим стандартам, по стандартам підприємств.

В межах кожної категорії стандартів запис проводять по групам виробів, об’єднаних по їх функціональному призначенню, в межах кожної групи – в алфавітному порядку найменувань виробів, в межах кожного позначення стандарту – в порядку зростання основних параметрів або розмірів виробу.

В розділі «Інші вироби» записують вироби, використані не по основним конструкторським документам, за виключенням стандартних виробів. Послідовність запису виробів аналогічна послідовності запису виробів в межах кожної категорії стандартів.

В розділі «Матеріали» записують всі матеріали, що безпосередньо входять у специфікований виріб. Матеріали записують по виробам у такій послідовності: метали чорні; метали кольорові та рідкісні; кабелі, проводи, шнури; пластмаси та пресматеріали; гумові та шкіряні матеріали; лаки, фарби, нафтопродукти та хімікати; інші матеріали.

У розділі «Комплекти» записують у такій послідовності; відомість експлуатаційних документів; відомість документів для ремонту; комплект монтажних частин; комплект змінних частин; комплект запасних частин; комплект інструменту та приладдя; комплект укладальних засобів; інші комплекти; упаковка.

В графі «Формат» згідно з ГОСТ 2.301-68 вказують формати документів, позначення яких записують у графі «Позначення». Якщо документ виконаний на декількох аркушах різних форматів, то в графі «Формат» проставляють зірочку (*), а в графі «Примітки» перераховують в порядку зростання всі формати.

Для документів, записаних у розділі «Стандартні вироби», «Інші вироби», «Матеріали», графу «Формат» не заповнюють.

Для деталей, на які не випущені креслення, в графі «Формат» вказують літери «БК» – без креслення.

Для документів, виданих типографським способом, у графі ставлять прочерк.

В графі «Зона» вказують позначення зони, в якій знаходиться номер позиції складової частини виробу, що записується, наприклад, 1 А, 2В, ЗВ і т. ін. (при розбивці поля креслення на зони згідно з ГОСТ 2.104-68).

В графі «Поз.» Вказують порядкові номери складових частин, які безпосередньо входять до виробу, що специфікується у послідовності запису їх у специфікації. Для розділів «Документація» та «Комплекти» графу не заповнюють.

У графі «Позначення» вказують позначення конструкторських документів.

В розділі «Стандартні вироби», «Інші вироби», «Матеріали» графу «Позначення» не заповнюють.

У графі «Найменування» вказують:

- в розділі «Документація» – найменування документів, що входять в основний комплект документів виробу, наприклад: «Збірне креслення», «Габаритне креслення», та найменування виробу і документу для документів на неспецифіковані складові частини виробу;

- в розділах специфікації «Комплекси», «Збірні одиниці», «Деталі», «Комплекти» – найменування виробів згідно з основним надписом на конструкторських документах цих виробів;

- в розділі «Стандартні вироби» – найменування та позначення виробів згідно зі стандартами на ці вироби;

- в розділі «Інші вироби» – найменування та умовні позначення виробів згідно з документами на їх постачання з вказівкою позначення цих документів;

- в розділі «Матеріали» – позначення матеріалів, встановлене в стандартах чи технічних вимогах на ці матеріали.

В графі «Кількість» вказують: кількість складових частин, що записуються у специфікацію, на один виріб; в розділі «Матеріали» – загальну кількість матеріалів на один виріб, що специфікується, із зазначенням одиниці вимірювання. Допускається одиниці вимірювання записувати у графі «Примітки».

В розділі «Документація» графу не заповнюють.          

У графі «Примітки» вказують додаткові відомості, наприклад: масу для деталей, на які не випущені креслення; позначення форматів для документів, випущених на двох та більше аркушах різних форматів. При цьому перед перерахуванням форматів проставляють «зірочку», наприклад: *) А4; A3.

Після кожного розділу специфікації необхідно залишати декілька вільних рядків для додаткових записів. Допускається резервувати номери позицій, як проставляють у специфікацію при заповненні резервних рядків.

Допускається суміщення специфікації зі збірним кресленням при умові їх розташування на аркуші паперу формату А4 (ГОСТ 2.301-68). При цьому специфікацію розташовують нижче графічного зображення та заповнюють її в тій же послідовності та формі, що й специфікацію, виконану на окремих аркушах. Такому суміщеному документу присвоюють позначення основного конструкторського документа.

Специфікації, виконані в проекті, розміщують в додатках пояснювальної записки як додаткові документи проекту.

Послідовність розташування специфікацій повинна відповідати записам документації у відомості проекту.        

6.3.5 Перелік елементів

Перелік елементів схеми розміщують на першому аркуші схеми чи виконують у вигляді самостійного документа.

При оформленні переліку елементів у вигляді самостійного документа його код повинен складатися з літери «П» та коду відповідної схеми, наприклад, код переліку елементів до електричної принципової схеми – ПЕ3. При цьому в основному надпису (графа 1, додаток Г) зазначають найменування виробу, а також найменування документа «Перелік елементів». 

Рис. 2 Таблиця переліку елементів

Перелік елементів записують до специфікації після схеми, до якої він відноситься.

Перелік елементів оформлюють у вигляді таблиці (рис. 2). При виконанні переліку на першому аркуші схеми його розміщують, як правило, над основним надписом на відстані не менше 12 мм від нього. При необхідності продовження переліку елементів його розташовують ліворуч від основного надпису, повторюючи головку таблиці. При розбиванні поля схеми на зони перелік елементів доповнюють графою «Зона» (рис. 3), зазнаючи в ній позначення зони, в якій розташований даний елемент схеми. 

Рис. 3 Таблиця переліку елементів при розбивці схеми на зони

Перелік документів у вигляді самостійного документа виконують на аркушах формату А4, основний надпис і додаткові графи до неї виконують згідно з ГОСТ 2.104-68, В графах переліку зазначають такі дані: у графі «Поз. Позначення» – позиційне позначення елементу; в графі «Найменування» – найменування елементу схеми згідно з документом, на основі якого він застосований, та позначення цього документа (для функціональної групи – найменування); у графі «Кіл.» – кількість однакових елементів; у графі «Примітка», при необхідності, - технічні дані елементу, які не містяться в його найменуванні.

Елементи до переліку записують групами в алфавітному порядку літерних позиційних позначень, причому у межах кожної групи, що має однакові літерні позиційні позначення, їх розміщують у порядку зростання порядкових номерів. Елементи одного виду з однаковими параметрами, які мають на схемі послідовні порядкові номери, допускається записувати до переліку одним рядком. В цьому випадку у графу «Поз. Позначення» вписують позиційні позначення тільки з найменшим та найбільшим порядковими номерами, а у графі «Кіл.» Зазначають загальне число цих елементів. При виконанні на схемі цифрових позначень до переліку їх записують у порядку зростання.

Для полегшення внесення змін допускається залишати декілька незаповнених рядків між окремими групами елементів, а при великій кількості елементів всередині груп, між елементами.

При запису елементів однакового найменування, що відрізняються технічними характеристиками та іншими даними і мають однакове літерне позиційне позначення, допускається в графі «Найменування» записувати найменування цих елементів у вигляді загального найменування, зазначаючи тип та позначення документа, на основі якого ці елементи застосовані.

При присвоєнні позиційних позначень елементам в межах груп пристроїв чи при входженні до складу виробу однакових функціональних груп, елементи, що відносяться до пристроїв та функціональних груп, записують до переліку елементів окремо. Запис елементів, які входять до складу кожного пристрою (функціональної групи), починають з найменування пристрою, який записують до графи «Найменування» та підкреслюють. Нижче найменування пристрою повинен бути залишений один вільний рядок, вище – не менш одного вільного рядка.

При заповненні переліку спочатку записують елементи, які не входять до складу пристрою (функціональних груп), а після цього пристрої, які не мають самостійних принципових схем, та функціональні групи з елементами, що входять до них.

Якщо у виробі є декілька однакових пристроїв чи функціональних груп, то у переліку зазначають число елементів, які входять у один пристрій (функціональну групу). Загальне число однакових пристроїв зазначають у графі «Кіл.» На одному рядку із заголовком.

Якщо у виробі є елементи, що не є самостійними конструкціями, то при записі їх до переліку графу «Найменування» не заповнюють, а у графі «Примітка» розташовують пояснювальний напис чи посилання на пояснювальний напис на полі схеми,

6.3.6 Технологічні документи

Технологічні документи виконуються у відповідності з ГОСТ 3.1102-81.

6.4 Позначення проекту

Кожен дипломний проект повинен мати свій децимальний номер. Децимальний номер документу повинен складатися із коду навчального закладу, групи і варіанта завдання та виду документу:

ЧРМТ. ДПХХХХ. 000 ХХ

Код навчального закладу Дипломний проект  Група Варіант за списком

Код документу згідно таблиці 2.

Наприклад: ЧРМТ.ДП0423.000 ПЗ (ЧРМТ – код навчального закладу, ДП – дипломний проект, 04 – група, 23 – варіант за списком, ПЗ – пояснювальна записка). 4) Після порядкового № студента ставлять крапку і зазначають порядковий номер групи складальних одиниць. Порядковий номер групи складальних одиниць має чотири розряди, з них перші два вміщують номер групи, другі два розряди повинні відповідати порядковому номеру за груповим журналом;

Таблиця 2

Види та шифри конструкторських документів

7 ПОДАННЯ ДИПЛОМНОГО ПРОЕКТУ ДО ЗАХИСТУ

7.1 Рецензування і захист дипломних проектів

Завершений дипломний проект, підписаний студентом, керівником і консультантами разом з письмовим відгуком керівника направлення на рецензію.

В склад рецензентів включаються висококваліфіковані спеціалісти з підприємств, вузів, науково-дослідницьких, проектних інститутів і державних установ.

Рецензент після розбирання проекту і з урахуванням пояснень студенту складає в письмовій формі висновок – рецензію обсягом 2...З сторінки машинописного тексту. В рецензії повинна бути загальна оцінка дипломного проекту, позитивні і негативні сторони його з наступних основних питань:

а) відповідність виконаного дипломного проекту з завданням та відхилення, які при цьому мають місце;

б) використання в проекті передового виробничого і наукового досвіду, самостійних оригінальних рішень і ступеню їх обґрунтування;

в) рівень теоретичної підготовки дипломника і вміння використовувати свої знання при рішенні практичних задач;

г) якість графічних розробок і оформлення розрахунково-пояснювальної записки;

д) економічна обґрунтованість організаційно-технічних рішень, які приймаються в проекті;

є) реальна практична цінність дипломного проекту і можливість його використання в галузі;

ж) загальна оцінка дипломного проекту.

Захист дипломного проекту здійснюється по раніше затвердженому на засіданні циклової комісії графіку.

На засідання ДЕК представляються: розрахунково-пояснювальна записка, креслення, письмовий висновок рецензента, відгук керівника про роботу дипломника над проектом.

Для доповіді дипломнику відводиться час в межах до 5...10 хвилин. Враховуючи, що на протязі передбаченого обмеженого часу можливо викласти лише основні положення дипломного проекту, особливе значення надається чіткості і цілеспрямованості в побудові доповіді.

В своїй доповіді дипломник повинен коротко сформулювати цілі і задачі дипломного проекту, охарактеризувати об’єкт, що проектується, викласти сутність і ефективність проектних рішень і привести висновки.

В процесі доповіді необхідно користуватися ілюстративним матеріалом.

Рекомендується наступна схема побудови доповіді:

- Тема проекту і обґрунтування її актуальності, виходячи з основних тенденцій розвитку і шляхів удосконалення галузі.

- Коротка характеристика підприємства (призначення, обґрунтування виробничої програми).

- Обґрунтування вибраного варіанту рішення основного питання проекту на підставі проведених техніко – економічних розрахунків.

- Характеристика планувальних рішень технологічного процесу ремонту (виготовлення, експлуатації) об’єкту,

- Характеристика розробленої конструкції, принципових особливостей її будови і роботи, переваги конструкції, що пропонується порівняно з існуючими.

- Характеристика використаних в проекті прогресивних методів організації виробництва і заходів по забезпеченню охорони праці і навколишнього середовища та питання по безпеці життєдіяльності на виробництві.

- Висновки і заключення по проекту (основні техніко-економічні показники і їх порівняння з аналогічними показниками існуючих передових підприємств, можливість використання пропозицій проекту на підприємствах).

Не рекомендується детально зупинятися на дрібних рішеннях.

Не рекомендується будувати доповідь на послідовних описах креслень і схем графічної частини.

Не рекомендується детально зупинятися на описуванні функціонування певної схеми.

Не рекомендується виходити за межі відведеного на доповідь часу.

Дипломник повинен добре знати свій проект і бути готовим відповісти на кожне запитання за змістом доповіді і тексту пояснювальної записки, а також на питання членів комісії. Відповіді на зауваження рецензента по ДП повинні бути заздалегідь погоджені з керівником. Відповіді на питання повинні бути короткими, чіткими і по суті. Кожне питання члена комісії повинно бути вислухано уважно і до кінця. Під час обмірковування відповіді на питання допускається, з дозволу голови ДЕК, користуватися пояснювальною запискою ДП.

Рекомендується, щоб керівник дипломного проекту ознайомився з текстом (тезами) доповіді, допоміг поліпшити його зміст і форму.

Перед захистом доцільно відвідати одне – два засідання комісії, для того, щоб освоїтися з обстановкою під час роботи комісії. В заключенні оголошується відгук керівника дипломного проекту.

Потім зачитується рецензія на проект і надається слово дипломнику для відповіді на зауваження рецензента.

Після доповіді члени комісії, а також присутні на захисті, пропонують питання як безпосередньо пов’язані з темою дипломного проекту, так і з будь-якої області, яка відноситься до програми підготовки молодшого спеціаліста.

Загальна тривалість захисту, як правило, не перевищує 30 хвилин. Після закінчення публічного захисту на закритому засіданні комісії визначається загальна оцінка роботи дипломника. Студентам-дипломникам, які отримали позитивні оцінки, Державною екзаменаційною комісією присвоюється кваліфікація молодшого спеціаліста. Оцінка і рішення про присвоєння кваліфікації оголошується на відкритому засіданні ДЕК, оформлюється наказом по технікуму, після чого вручається диплом про закінчення ВНЗ.

Студент, який при захисті дипломної роботи отримав незадовільну оцінку, відраховується з технікуму і йому видається академічна довідка.

Студент, який не захистив дипломний проект, допускається до повторного захисту дипломної роботи протягом трьох років після закінчення коледжу при наявності його заяви.

Студентам, які не захищали дипломну роботу з поважної причини (документально підтвердженої), директором технікуму може бути продовжений строк навчання до наступного терміну роботи ДЕК із захисту дипломних робіт, але не більше ніж на один рік.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!