Методичні рекомендації щодо складання проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО СКЛАДАННЯ ПРОЕКТІВ ЗЕМЛЕУСТРОЮ, ЩО ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ СІВОЗМІНИ ТА ВПОРЯДКУВАННЯ УГІДЬ

ЗМІСТ

Вступ

1. Загальні положення

2. Землевпорядні вишукування

3. Розміщення виробничих будівель і споруд

4. Організація землеволодінь та землекористувань з виділенням сівозміни, виходячи з екологічних та економічних умов, формування інженерної та соціальної інфраструктури

5. Визначення типів і видів сівозміни з урахуванням спеціалізації сільськогосподарського виробництва

6. Складання схем чергування сільськогосподарських культур у сівозміні

7. Проектування полів сівозміни

8. Розробка плану переходу до прийнятної сівозміни

9. Перенесення в натуру (на місцевість) запроектованих полів сівозміни

10. Еколого-економічне обґрунтування проекту

Перелік джерел

ВСТУП 

Методичні рекомендації щодо складання проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь 

В методичних рекомендаціях опрацьовані питання щодо складання проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь.

Рекомендації призначені для працівників наукових, проектних організацій, землекористувачів, науковців, спеціалістів сільського господарства, викладачів і студентів учбових закладів. 

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 

1.1 Методичні рекомендації розроблені відповідно до Земельного кодексу України, законів України “Про землеустрій”, “Про охорону земель” інших нормативно-правових актів та встановлюють склад і зміст проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь (далі – проект землеустрою). 

1.2 Проекти землеустрою розробляються з метою організації сільськогосподарського виробництва і впорядкування сільськогосподарських угідь у межах землеволодінь та землекористувань для ефективного ведення сільськогосподарського виробництва, раціонального використання та охорони земель, створення сприятливого екологічного середовища, покращання природних ландшафтів та інших обґрунтованих заходів, які передбачається здійснити протягом 4-10 і більше років. В договорах оренди землі повинно бути передбачено ведення сільськогосподарського виробництва відповідно до розроблених та затверджених проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь. У разі зміни орендаря земельної ділянки, існуючий проект землеустрою не втрачає юридичної сили; 

1.3 Проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, визначають:

а) розміщення виробничих будівель і споруд;

б) організацію землеволодінь та землекористувань з виділенням сівозміни, виходячи з екологічних та економічних умов, формування інженерної та соціальної інфраструктури;

в) визначення типів і видів сівозміни з урахуванням спеціалізації сільськогосподарського виробництва;

г) складання схем чергування сільськогосподарських культур у сівозміні;

ґ) проектування полів сівозміни;

д) розробку плану переходу до прийнятної сівозміни;

е) перенесення в натуру (на місцевість) запроектованих полів сівозміни. 

1.4 Проекти землеустрою розробляються на підставі замовлень органів державної влади, органів місцевого самоврядування, землевласників і землекористувачів шляхом укладання договорів з розробниками документації із землеустрою.

Розробниками проектів землеустрою є юридичні та фізичні особи, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою відповідно до закону.

Проекти землеустрою розробляються на основі завдання на його розробку, затвердженого замовником та погодженого з боку РДА або місцевих рад (якщо ділянка знаходиться у межах населених пунктів) і включають в себе текстові, графічні матеріали та обов’язкові положення, встановленні завданням. 

1.5 Проекти землеустрою погоджуються сільськими, селищними, міськими радами або районними державними адміністраціями, підлягають державній експертизі та розглядаються і затверджуються власниками землі або землекористувачами. 

1.6 Авторський нагляд за виконанням проектів землеустрою здійснюється розробниками і передбачає перевірку повноти та якості виконання заходів, окремих рішень, передбачених цими проектами.

Строки здійснення авторського нагляду за виконанням проектів землеустрою визначаються відповідно до графіка їх реалізації.

Результати, одержані під час авторського нагляду за реалізацією проектів, заносяться в журнал авторського нагляду за виконанням проектів землеустрою.

Ведення журналу авторського нагляду за виконанням проекту здійснюється відповідно до Порядку ведення журналу авторського нагляду за виконанням проекту землеустрою, затвердженого наказом Держкомзему України від 28.11.2003 р. № 295 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.12.2003 р. за № 1162/8483. 

1.7 Склад проекту землеустрою:

землевпорядні вишукування;

пояснювальна записка та графічні матеріали до проекту;

технічний звіт щодо перенесення проекту в натуру (на місцевість).

Пояснювальна записка та графічні матеріали до проекту землеустрою включають:

опрацьовані розділи, передбачені в пункті 1.2;

завдання на розробку проекту;

матеріали погодження, державної експертизи та затвердження проекту;

креслення польового обстеження території землекористування;

креслення розміщення попередників сільськогосподарських культур;

креслення організації та впорядкування сільськогосподарських угідь;

креслення перенесення проекту в натуру (на місцевість). 

1.8 Питання планування виробничих центрів, господарських дворів, зведення окремих будівель і споруд, внутрішньої організації території багаторічних насаджень, їх реконструкція, організація культурних пасовищ, будівництво протиерозійних гідротехнічних споруд, технології створення захисних лісових насаджень, засипка та виположення ярів, будівництво осушуваних і зрошуваних мереж, водогосподарських об’єктів та доріг, рекультивація порушених та консервація деградованих і малопродуктивних земель, землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від підтоплення, вторинного засолення, висушення, зсувів, ущільнення, закислення, забруднення промисловими та іншими відходами, радіоактивними та хімічними речовинами, покращання сільськогосподарських земель, підвищення родючості ґрунтів вирішуються робочими проектами землеустрою на підставі даних проектів землеустрою в яких ці заходи розробляються на рівні схем.

2. ЗЕМЛЕВПОРЯДНІ ВИШУКУВАННЯ 

2.1 Землевпорядні вишукування включають: збір, систематизацію і аналіз економічних показників сільськогосподарського підприємства; наявність та розміщення поголів’я тварин, їх продуктивність; структуру посівних площ та урожайність сільськогосподарських культур; вивчення земельно – облікових даних; аналіз планово-картографічних матеріалів; вивчення раніше розроблених проектів роздержавлення та паювання земель, проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), матеріалів реорганізації сільськогосподарських підприємств; польове обстеження сільськогосподарських та інших угідь. 

2.2 Технічний звіт про землевпорядні вишукування для розробки проекту землеустрою складається з пояснюючої записки та графічних матеріалів.

У пояснювальній записці відображаються:

Загальні відомості про сільськогосподарське підприємство

- найменування та місцезнаходження;

- спеціалізація;

- назва населених пунктів;

- кількість працездатних у населених пунктах;

- кількість власників земельних часток (паїв);

- розмір земельної частки (паю);

- структура управління виробництвом;

- ринки збуту сільськогосподарської продукції;

- транспортні зв’язки.

Природні умови:

- температурний режим;

- опади;

- пануючі вітри;

- гідрографічна мережа;

- рельєф території;

- ґрунтовий покрив;

- наявність деградованих та малопродуктивних земель.

Характеристика землекористування:

- загальна площа;

- площа земель приватної власності, що орендується сільськогосподарським підприємством;

- площа земель державної (комунальної) власності, що орендується сільськогосподарським підприємством;

- просторові умови землекористування (конфігурація, компактність, наявність черезсмужжя, і т. ін.);

- наявність польової інфраструктури (дорожня мережа, захисні лісові насадження, лінійні протиерозійні гідротехнічні споруди, зрошувальні та осушувальні мережі);

- наявність об’єктів інженерної інфраструктури (шляхи загального користування, лінії електропередачі, нафтопродуктопроводи, газопроводи, водогони, та т. ін.);

- розміри охоронних зон об’єктів інженерної інфраструктури та інших режимоутворюючих об’єктів.

Використання земель:

- склад та структура угідь сільськогосподарського підприємства;

- якісний стан земельних угідь (розораність, еродованість, заболоченість, перезволоження, земель; солонцюватість, кислотність ґрунтів;

- нормативна грошова оцінка 1 га сільськогосподарських угідь;

- бал бонітету ґрунтів;

- посівні площі та урожайність сільськогосподарських культур;

- валове виробництво продукції рослинництва;

- наявність тварин та птиці, їх розміщення;

- продуктивність тварин та птиці;

- валове виробництво продукції тваринництва.

Організація території:

- типи і види сівозмін, їх площі, кількість полів;

- чергування культур в сівозмінах;

- розміщення культур в сівозмінах за останні два роки та на час складання проекту землеустрою (креслення);

- заходи щодо захисту земель.

Наявність раніше розробленої проектної документації:

- проект роздержавлення та паювання земель;

- проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);

- проект землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і України;

- аналіз наявних проектів землеустрою. 

Графічні матеріали:

- креслення обстеження земель сільськогосподарського підприємства з рельєфом місцевості;

- картограма агровиробничих групи ґрунтів з рельєфом місцевості;

- креслення розміщення попередників сільськогосподарських культур.

Висновки.

3. РОЗМІЩЕННЯ ВИРОБНИЧИХ БУДІВЕЛЬ І СПОРУД 

3.1 Проектування нових та реконструкція діючих виробничих центрів, господарських дворів, будівель і споруд під час розробки проектів землеустрою сільськогосподарських підприємств різних форм господарювання та власності на землю, фермерських та особистих селянських господарств здійснюється відповідно до Державних будівельних норм України “Генеральні плани сільськогосподарських підприємств (ДБН Б.2,4-3-95).

До сільськогосподарських підприємств, на які поширюються ці норми, відносяться:

рослинницькі підприємства, які включають в себе культиваційні споруди (теплиці, парники, оранжереї), рільничі об’єкти, садівничі та виноградарські комплекси тощо;

тваринницькі підприємства, до яких входять товарні та племінні ферми великої рогатої худоби, свиноферми, вівцеферми, кролівничі та звірівницькі ферми, кінні заводи тощо;

птахівничі підприємства, що поділяються на товарні та племінні птахофабрики та птахоферми, на підприємства по виробництву яєць та м’яса птиці, а також по вирощуванню гібридної птиці для товарних господарств і інкубаторно-птахівничі станції для виробництва добового молодняка птиці та інші;

підприємства по зберіганню сільськогосподарської продукції, до яких відносяться склади зберігання сільськогосподарської продукції — зерна, овочів, картоплі, фруктів, винограду;

підприємства по виробництву кормів – комбікормів, заводи вітамінно-трав’янистого борошна, м’ясо-кісткового борошна;

заводи та цехи по переробці продукції тваринництва: м’яса, молока;

заводи та цехи по переробці продукції рослинництва: зерна, овочів, фруктів, тютюну, хмелю тощо;

підприємства виробничо-технічного обслуговування, які включають:

бази зберігання, мінеральних добрив та пестицидів, сільськогосподарської техніки та запасних частин, підприємства по ремонту сільськогосподарських машин та транспорту, пожежні депо, підприємства будівельної індустрії тощо;

станції біологічного захисту рослин, заводи кормових антибіотиків, скотобази, бойні, рибні господарства, підприємства по переробці риби, відходів тваринництва, цехи вторинного використання відходів, виробництво сухого курячого посліду тощо;

котельні, об’єкти водопостачання та каналізації, очисні споруди, звалища твердих відходів, гноєсховища, об’єкти газопостачання;

селянські (фермерські) та орендні підприємства всіх напрямків господарської діяльності;

підсобні сільськогосподарські підприємства промислових підприємств. 

3.2 Виробничі центри, господарські двори, окремі будівлі та споруди слід розміщувати на майданчику, передбаченому схемою або проектом районного планування, генеральним планом населеного пункту, проектом планування виробничої зони сільського поселення.

Виробничі центри, господарські двори, окремі будівлі та споруди, в залежності від розмірів та потужності, можуть розміщуватись:

у виробничих зонах сільських поселень:

на землях фермерських господарств, земельних частках (паях) при дотриманні санітарних, зооветеринарних та протипожежних вимог з урахуванням функціонального зонування території.

У виробничих зонах сільських поселень слід розміщувати підприємства: тваринницькі, птахівничі та звірівницькі ферми, підприємства по зберіганню та переробці сільськогосподарської продукції, цехи по вторинному використанню відходів, ремонту, технічному обслуговуванню та зберіганню сільськогосподарських машин та автомобілів, по виготовленню будівельних конструкцій, виробів та деталей з місцевих матеріалів, ветеринарні установи, теплиці та парники, промислові цехи сільськогосподарських підприємств, матеріальні склади, транспортні, енергетичні та інші об’єкти, пов’язані з підприємствами, що проектуються, а також комунікації.

Ферми можуть бути як одного напрямку виробництва, так і змішаного типу.

Розміщувати та визначати потужність тваринницьких та птахівничих ферм слід виходячи з наявності земель, на яких повинні буди використані органічні речовини, що находяться у відходах виробництва цих підприємств, або органічні добрива – відходи виробництва. 

Для розміщення виробничих центрів, господарських дворів, окремих будівель та споруд слід вибирати майданчики під забудову та під траси інженерних мереж на землях, непридатних для сільського господарства, або на сільськогосподарських землях гіршої якості.

Допускається розміщення підприємств на ділянках, вільних від лісу, при погодженні з органами охорони природи, лісового господарства та органами санепіднагляду.

Відстань від будівель та споруд до меж лісового масиву:

хвойних порід – 100 м:

змішаного лісу – 50 м;

листяних порід – 20 м;

До залягання торфу не менше 100 м. 

3.3 Розміщення виробничих центрів, господарських дворів, окремих будівель та споруд на орних, зрошуваних та осушених землях, на землях, зайнятих багаторічними плодовими насадженнями та виноградниками, водоохоронними, захисними та іншими лісами першої групи дозволяється лише у виключних випадках при належному техніко-економічному обґрунтуванні та погодженні з місцевими органами влади.

Розміщення виробничих центрів, господарських дворів, окремих будівель та споруд не допускається:

на територіях, де залягають корисні копалини, без погодження з органами Державного гірничого нагляду;

в небезпечних зонах відвалу гірських порід вугільних та сланцевих шахт і збагачувальних фабрик;

в зонах сельових потоків, сніжних лавин та зсувів, що можуть загрожувати забудові, життю працюючих та експлуатації підприємств, будівель та споруд;

в першому, другому та третьому поясах зон санітарної охорони джерел водопостачання поселень згідно з «Положенням про порядок проектування та експлуатації зон санітарної охорони джерел водопостачання й водопроводів господарсько-питного призначення» № 2640 – 82 не дозволяється розміщення тваринницьких ферм, птахофабрик, тепличних підприємств, відкритих майданчиків для автомашин та сільськогосподарських ремонтних майстерень, складів мінеральних добрив та отрутохімікатів, а також складів пально-мастильних матеріалів, кладовищ, скотомогильників, полів зрошення та фільтрації;

в першій та другій зонах санітарної охорони курортів;

в прибережних захисних смугах річок та водоймищ;

на землях лісового фонду, на землях зелених зон міст, включаючи землі міських лісів;

на земельних ділянках, забруднених органічними та радіоактивними речовинами до закінчення терміну, встановленого санітарно-епідеміологічною та ветеринарною службами;

на землях заповідників, заказників;

в зонах охорони пам’ятників історії та культури в сельбищній зоні поселень.

Умови розміщення виробничих центрів, господарських дворів, окремих будівель та споруд.

Розміщення будівель, споруд і комунікацій сільськогосподарських підприємств в першій, другій та третій зонах округів санітарної охорони курортів допускається згідно з вказівками ДБН 360-92 та при умові погодження проекту з місцевими органами влади, санітарно-епідеміологічною службою та курортним управлінням, якому належить курорт.

Вибір майданчиків під будівництво виробничих центрів, господарських дворів, окремих будівель та споруд повинен бути обґрунтований техніко-економічними підрахунками на основі результатів розгляду варіантів можливого їх розміщення з урахуванням найбільш економічного використання земель.

При розміщенні виробничих центрів, господарських дворів, окремих будівель та споруд необхідно забезпечити їх раціональний взаємний зв’язок з метою створення умов для мінімальних витрат часу на трудові пересування.

При розміщенні виробничих центрів, господарських дворів, окремих будівель та споруд на прибережних ділянках річок або водойм, планувальні позначки майданчиків підприємств повинні прийматися не менше ніж на 0,5 м вище за розрахунковий рівень води з урахуванням підпору та ухилу водостоку, а також розрахункової висоти хвилі та її нагону.

Для підприємств з терміном експлуатації більш як 10 років за розрахунковий рівень слід приймати вищий рівень води з можливим повторенням один раз за 50 років, а для підприємств з терміном експлуатації не більше 10 років — раз в 10 років.

Будівництво на ділянках з частішим повторенням вищого рівня дозволяється при відповідному техніко-економічному обґрунтуванні та за умови зведення необхідних споруд по захисту підприємств від затоплення.

При розміщенні складів мінеральних добрив та хімічних засобів захисту рослин повинні бути проведені заходи, що виключають попадання шкідливих речовин у водойми, ґрунт і атмосферне повітря.

Склади мінеральних добрив та хімічних засобів захисту рослин слід розміщувати на відстані не менше 2 км від рибогосподарських водойм. В разі особливої необхідності допускається зменшення або збільшення відстані за умови погодження її з органами, що забезпечують охорону рибних запасів.

На збільшення або зменшення відстані від складів мінеральних добрив та хімічних засобів захисту рослин до рибогосподарських водойм розробляються техніко-економічне та гігієнічне обґрунтування.

Відстані від складів мінеральних добрив та пестицидів до сільськогосподарських підприємств, поверхневих водних об’єктів, джерел централізованих систем водопостачання, водопровідних споруд приймати згідно з СНіП П-108-78, а межі зон санітарної охорони поверхневих та підземних джерел водопостачання, майданчиків водопровідних споруд, водогонів та санітарні заходи на території зон поверхневих та підземних джерел водопостачання слід встановлювати згідно з СНіП 2.04.02-84.

При розміщенні сільськогосподарських підприємств, будівель та споруд в районі розміщення радіостанцій, складів вибухових речовин, матеріалів і виробів на їх основі, сильно діючих отруйних речовин та інших підприємств та об’єктів спеціального призначення, відстань від підприємств, що проектуються до вказаних об’єктів, слід приймати згідно з відповідними нормативами, затвердженими в установленому порядку.

Розміщення сільськогосподарських підприємств, будівель та споруд в районах розташування діючих та заново запроектованих аеропортів та аеродромів дозволяється за умови додержання вимог Повітряного кодексу України.

Погодженню підлягає розміщення будівель та споруд, повітряних ліній зв’язку та високовольтних ліній електропередач, які заплановано забудувати, на відстані до 10 км від межі аеродрому; будівель та споруд, повітряних ліній зв’язку та високовольтних ліній електропередач, абсолютна позначка верхівки яких перебільшує абсолютну позначку аеродрому на 50 м та більше, які заплановано збудувати, на відстані від 10 до 30 км від межі аеродрому. 

3.4 Сільськогосподарські підприємства, що виділяють в атмосферу значну кількість диму, пилу або хімічних речовин неприємного запаху та речовин, шкідливих для організму людини, недопустимо розміщувати в замкнутих долинах, котловинах, біля підніжжя гір та інших територіях, не забезпечених природним провітрюванням. Склади горючих рідин (мастил) необхідно розміщувати на нижчих по рельєфу місцевостях, а також з урахуванням рози вітрів по відношенню до котельних на твердому паливі.

Сільськогосподарські підприємства необхідно розміщувати підвітряно по відношенню до житлової забудови, лікувальних та дитячих закладів, підприємств по переробці продукції.

Сільськогосподарські підприємства, будівлі та споруди, що мають технологічні процеси, які є джерелом виділення в навколишнє середовище хімічних та біологічних компонентів і шуму, шкідливого для організму, повинні відокремлюватись санітарно-захисними зонами від житлових і громадських будинків. Розміри санітарно-захисних зон належить приймати згідно з обов’язковим додатком 1 ДБН Б.2.4-3-95 та санітарними нормами проектування промислових підприємств. Території санітарно-захисних зон не виключаються із землекористування і повинні буди використані для потреб сільського господарства тільки при погодженні з органами санітарного та ветеринарного нагляду.

В санітарно-захисних зонах дозволяється розміщувати:

підприємства, окремі будівлі та споруди з виробництвом меншого класу шкідливості, ніж виробництво, для якого встановлена санітарно-захисна зона, за умови аналогічного характеру шкідливості:

лазні, пральні, гаражі, склади, сховища (крім громадських і спеціалізованих продовольчих);

будинки управлінь та конторські приміщення, крамниці, підприємства громадського харчування, медпункти, дослідні лабораторії, пов’язані з обслуговуванням підприємства, що проектується, а також підприємств, що розміщені поряд;

стоянки громадського та приватного транспорту, місцеві, транзитні комунікації, ЛЕП, водопровідні і каналізаційні насосні станції, підземні резервуари, розсадники рослин для озеленення підприємства і санітарно-захисної зони.

Для санітарно-захисних зон завширшки понад 100 м з боку сельбищної зони повинні передбачатись смуги деревно-чагарникових зелених насаджень завширшки не менше 50 м, а при ширині зони від 50 до 100 м ширина смуги повинна бути не менше 20 метрів.

В санітарно-захисній зоні не допускається розміщення житлових будинків, дитячих дошкільних закладів, шкіл, лікувально-профілактичних та оздоровчих закладів загального користування, установ відпочинку, спортивних споруд, садів, парків, садівничих товариств та городів.

На території санітарно-захисної зони не допускається розміщувати підприємства, виробничі будівлі та споруди в тих випадках, коли виробничі шкідливі речовини, що виділяються одним з підприємств, можуть зашкодити здоров’ю працюючих або призвести до псування матеріалів, обладнання та готової продукції іншого підприємства, а також коли це призводить до збільшення концентрації шкідливих речовин в зоні житлової забудови вище дозволених рівнів, встановлених санітарними нормами проектування промислових підприємств.

4. ОРГАНІЗАЦІЯ ЗЕМЛЕВОЛОДІНЬ ТА ЗЕМЛЕКОРИСТУВАНЬ З ВИДІЛЕННЯМ СІВОЗМІНИ, ВИХОДЯЧИ З ЕКОЛОГІЧНИХ ТА ЕКОНОМІЧНИХ УМОВ, ФОРМУВАННЯ ІНЖЕНЕРНОЇ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ 

4.1 Вимоги до організації угідь

Головна задача проекту землеустрою – встановлення такого складу, площ і розміщення угідь на перспективу, при якому створюються необхідні умови для ефективного використання та захисту земель.

Склад угідь, перш за все сільськогосподарських, і їх площі тісно пов’язані зі спеціалізацією господарства і ступенем концентрації галузей. Фактичне співвідношення угідь – один з найбільш важливих факторів, які визначають спеціалізацію виробництва. З іншої сторони, встановлена на перспективу спеціалізація потребує відповідного співвідношення угідь і їх розміщення. Історично складена структура і розміщення угідь є наслідком впливу природних і економічних умов. До природних факторів головним чином відносять рельєф, ґрунти, ступінь зволоження, глибину залягання ґрунтових вод, природна рослинність; до економічних факторів – розміщення населених пунктів, дорожньої мережі, пунктів переробки і здачі продукції, трудові ресурси і т.д.

За допомогою меліоративних, культуртехнічних і інших заходів, природні умови можуть бути поліпшені. Крім того, в результаті меліорації і корінної зміни використання земельних ділянок можлива трансформація із одного виду угідь в інші.

Перехід від фактичної структури угідь до проектної відбувається шляхом їх часткової трансформації. Трансформація – це видозміна (перетворення) угідь, тобто переведення земель із одного виду в інший. При цьому змінюють і розміщення угідь.

В результаті трансформації земельних ділянок визначають їх нове місцезнаходження. С іншої сторони, при уточненні складу і меж угідь змінюють і виробниче використання ділянок, тобто відбувається їх трансформація. Тому трансформація і розміщення угідь – задача комплексна.

Підвищення інтенсивності використання земельних масивів (ділянок) можливо шляхом їх корінного поліпшення в результаті складних меліоративних робіт (зрошення, осушення та ін.) або за допомогою культуртехнічних заходів (розкорчування чагарників і дрібнолісся, очищення від купин і каменів, гіпсування, вапнування, протиерозійних заходів та ін.). Поліпшені ділянки не завжди трансформують в інший вид угіддя.

Запроектований склад і співвідношення (структура) угідь, їх розміщення на території повинні відповідати наступним вимогам:

виконання планів щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції;

повне, раціональне і ефективне використання всіх земель з їх природними властивостями;

припинення ерозійних процесів і покращення ландшафту;

відповідність встановленої спеціалізації галузей і їх раціональному сполученню;

забезпечення стійкої кормової бази для тваринництва;

мінімальні затрати на транспортування і зберігання продукції без значних втрат;

створення сприятливих умов для підвищення продуктивності праці і високопродуктивного використання машинно-тракторних агрегатів;

мінімальні капітальні вкладення на освоєння нових земель і підвищення інтенсивності використання земель, які знаходяться в обробітку, найскоріша їх окупність.

Визначення об’ємів трансформації і покращення земель, розміщення угідь ведуть з урахуванням природних і економічних факторів, дотримуючись вище перерахованих вимог.

Проектування організації території здійснюється в такій послідовності:

а) виділення технологічних груп і підгруп земель;

б) визначення земельних ділянок з деградованими та малопродуктивними ґрунтами з метою їх консервації;

в) розміщення польових, кормових і ґрунтозахисних сівозмін, ділянок тривалого залуження;

г) розміщення багаторічних насаджень і природних кормових угідь;

д) розташування елементів облаштування території (лісосмуг, дорожньої мережі, гідротехнічних споруд і ін.);

е) розміщення робочих і технологічних ділянок в середині полів;

є) визначення ділянок, на яких необхідно провести заходи щодо захисту земель від ерозії та інших негативних факторів.

4.2 Організація ріллі

Орні землі підрозділяються на три технологічні групи:

до I групи відносяться нееродовані й слабоеродовані землі, розташовані на схилах крутістю до 3°, характер рельєфу і якісний стан яких (механічний склад, відсутність перезволоження, інтенсивного засолення, солонцюватості, відсутність засмічення камінням, ступінь дефляційної стабільності та ін.) дозволяють обробляти районовані сільськогосподарські культури по інтенсивних технологіях, включаючи просапні. На цих землях розміщаються польові сівозміни з максимальним, при необхідності, насиченням просапними культурами. У межах I групи виділяються дві технологічних підгрупи:

1а – рівнинні землі /крутістю до 1о/, на які немає обмеження у виборі напрямку обробки й посіву;

1б – схилові землі /крутістю 1-3°/, де обов’язкова обробка та посів поперек або під припустимим кутом до схилу.

ІІ технологічна група включає землі, розташовані на схилах 3-7° з перевагою незмитих ґрунтів (при наявності також слабо- і середньозмитих, у рідких випадках – незмитих).

На землях ІІ групи проектуються зерно-трав’яні та ґрунтозахисні сівозміни з виключенням розміщення чорного пару, просапних культур (технічні, овочеві, баштанні, кормові коренеплоди, картопля) та інших ерозійно нестійких культур.

Для диференціації щільності протиерозійних заходів, у тому числі і агротехнічних, землі ІІ групи підрозділяються на дві технологічні підгрупи:

ІІ а – схили крутістю 3-5° без улоговин;

ІІ б – схили крутістю 5-7°, а також ускладнені улоговинами схили 3-5°.

На землях технологічної підгрупи ІІ а - розміщують зерно-трав'яні сівозміни, а на підгрупі ІІ б – травопільні ґрунтозахисні сівозміни.

Землі ІІІ технологічної групи включать схили крутістю понад 7° та деградовані і малопродуктивні землі, господарське використання яких є екологічно небезпечним та економічно не ефективним.

Ці землі виключаються з інтенсивного використання підлягають залуженню та виведенню з орних земель і трансформації їх в природні кормові угіддя або лісові насадження.

Межі між I і ІІ технологічними групами земель, одночасно є межами між польовими та ґрунтозахисними сівозмінами і фіксуються на місцевості різними елементами облаштованості території (лісосмугами, валами-дорогами, валами та ін.).

У необхідних випадках лінійні рубежі створюються на межі технологічних підгруп земель.

Можливе відхилення лінійних рубежів (меж технологічних груп) від горизонталей у межах допустимих параметрів (відповідно розрахункам), зумовлених механічним складом ґрунтів, довжиною схилів, кількістю опадів.

Взаємопогоджене розміщення лінійних рубежів (оброблювані вал, вал-тераса, вал-канава в поєднанні з однорядними або дворядними лісосмугами, лісосмуга-дорога, вал-дорога та ін.) проводиться з урахуванням природних і організаційно - господарських умов.

При проектуванні варто прагнути до досягнення паралельності меж полів сівозмін (робочих ділянок), однак не на шкоду загальної протиерозійної організації території, тобто з дотриманням припустимих відхилень напрямку основної обробки від горизонталей, величина яких залежить від ухилу, кількості опадів, ерозійної стабільності ґрунтів, агрофону і становить від 0,50 до 20.

Ширина полів сівозмін (робочих ділянок) повинна, по можливості, бути кратна захвату основних сільськогосподарських агрегатів і в першу чергу, посівних.

Радіуси траєкторій робочого руху агрегатів, а отже й лінійних рубежів, не повинні перевищувати:

на землях I технологічної групи – 60 м,

на землях IІ технологічної групи – 30 м.

Запроектована польова дорожня мережа не повинна сприяти концентрації стоку, для чого необхідно вибрати оптимальний її напрямок, передбачити влаштування розпилювачів стоку тощо.

4.3 Розміщення багаторічних насаджень

Розміри площ під багаторічні насадження, ягідники, виноградники встановлюються відповідно до перспективного запланованого розвитку господарства з урахуванням розвитку цих галузей.

Ділянки під багаторічні насадження вибираються при обстеженні земель з обов’язковим використанням ґрунтових матеріалів. При необхідності проводяться спеціальні детальні ґрунтові обстеження.

При виборі ділянок під багаторічні насадження, виноградники та інші слід враховувати вимоги насаджень до рельєфу місцевості, експозиції схилів, ґрунтів, умов зволоження, глибині залягання ґрунтових вод, засоленню, зручності захисту земельних ділянок від шкідливих вітрів.

При виборі ділянок під багаторічні насадження особливу увагу слід звертати на глибину залягання ґрунтових вод. На відібраних ділянках повинні залягати не ближче 2 м від поверхні, а засолені ґрунтові води – не ближче 5 м.

Щільні горні породи не повинні залягати ближче 1,5-2 м від поверхні землі під кісточкові породи і 2,5-3 м – під насіннєві породи.

В південних районах України на ділянках, запроектованих під багаторічні насадження, бажано передбачати зрошення.

Виноградники першочергово слід проектувати на підвищених елементах рельєфу, переважно на схилах південної, південно-західної та західної експозицій.

На схилах крутизною більше 7°, багаторічні насадження можуть створюватися на терасах.

4.4 Організація кормових угідь

Кормові угіддя можуть бути розміщені на богарних, осушених та зрошуваних землях.

Кормові угіддя (пасовища та сіножаті) за рівнем інтенсивності їх використання поділяються на культурні довголітні, поліпшені, природні.

Організація кормових угідь включає в себе наступні елементи:

закріплення угідь за фермами і групами тварин;

організація пасовище- або сіножатепасовищезмін;

розміщення полів пасовище- , сіножатепасовищезмін;

розміщення літніх таборів, скотопрогонів, джерел водопостачання;

систематичне відновлення та підвищення продуктивності кормових угідь і запобігання ерозійним процесам.

При проектуванні схилових природних кормових угідь, способи їх поліпшення передбачаються залежно від крутості схилів. Корінне поліпшення проектується, як правило, шляхом прискореного залуження і тільки на схилах до 7° допускається однорічний посів попередніх культур.

При прискореному залуженні сінокосо – пасовищні угіддя використовуються під бобово-злаковими багаторічними травами протягом 5 - 8 років, а потім знову обробляються і перезалужуються.

Первинна обробка дернини (безполицеве розпушування) повинна проводитися поперек схилу. На ділянках крутістю більше 7° залишаються захисні (буферні) смуги, які чергуються з обробленими. Ширина буферних смуг установлюється в залежності від крутизни схилів.

4.5 Розміщення захисних лісових насаджень

За функціональним призначенням, організацією та технологією проектування, захисні лісові насадження розділяються на дві групи.

До першої групи відносяться ті, які проектуються в процесі організації угідь: ділянки суцільного заліснення, прибалкові та прияружні лісові смуги, насадження навколо населених пунктів, виробничих центрів, господарських дворів, ставків та водоймищ, вздовж внутрігосподарських магістральних шляхів та каналів. Лісові насадження даної групи бажано розміщувати на неорноприжатних землях.

До другої групи відносяться полезахисні, водорегулюючі та вітроломні лісосмуги, а також лісосмуги для захисту багаторічних насаджень та насадження на пасовищах (“зонти”).

Суцільне заліснення проектується на яружно-балочних, зсувних ділянках, ерозійно небезпечних крутих схилах, пісках та інших відкритих землях.

Захисні лісові насадження навколо населених пунктів створюються шириною від 20-30 до 5 – 10 м.

Лісові смуги вздовж зрошуваних каналів створюються одно- та дворядні, шириною 3 – 6 м.

Лісові насадження навколо ставків та водоймищ в залежності від захисної ролі насадження ділять на берегоукріплювальні та протиерозійні шириною 10 – 20 м; мулозатримуючі фільтри довжиною 100 – 150 м, а шириною – рівною ширині балки; насадження на мокрому відкосі та за сухим відкосом дамби шириною 5-10 м

Прибалкові та прияружні лісові смуги проектують вздовж бровок балок та навколо ярів шириною 20 м.

Полезахисні лісові смуги, розміщуються по межах полів та в середині їх, створюючи окремі робочі ділянки, витягнуті по довжині поля. Якщо поряд з лісовою смугою розміщують польову дорогу, то її проектують з навітряної сторони по відношенню до лісової смуги, вище по рельєфу, з менш затіненої сторони, що краще обігрівається.

Приводороздільні лісові смуги розміщують по воодороздільних лініях зі зміщенням їх в сторону схилів південних та південно-східних експозицій, а водорегулюючі лісові смуги – поперек схилу, в напрямку горизонталей. При незначних схилах (до 10 на всіх нееродованих схилах та до 20 на північних) лісові смуги розміщують з урахуванням напрямку шкідливих вітрів.

Водорегулюючі лісові смуги проектують шириною 10 – 12 м, а на ґрунтах з низькою родючістю – до 15 м. 

Таблиця 1

Рекомендовані відстані між повздовжніми лісосмугами при розміщенні їх в різних природних зонах 

Зони розміщення лісосмуг 

Повторюваність суховіїв в середньому на рік Висота дорослих насаджень, м Зона захисної дії – 25 Н, м Відстані між повздовжніми лісосмугами, м

всього в т.ч. інтенсив-них рекомен-довані

найбільші 

Лісостеп 10-15 1-2 18-20 450-500 450-500 600-700

Степ 25-35 3-5 14-16 350-400 350-400 500-600

Південний степ 35-50 6-8 11-13 250-300 300-350 400-500

Сухий степ 50-70 10-15 8-10 200-250 250-300 300-400

Таблиця 2

Відстань між водорегулюючими лісосмугами при поєднанні їх з найпростішими гідроспорудами, м 

Ґрунти Крутизна схилів, градуси

1,5 – 2 2 – 3 3 – 4 4 – 5

Сірі лісові 220 180 160 140

Чорноземи опідзолені та вилужені 320 260 230 200

Чорноземи звичайні 290 240 210 190

Чорноземи південні 230 190 170 150

Каштанові 180 150 130 120

Світло-каштанові 130 110 100 90

4.6 Розміщення польових шляхів

При проектуванні польової дорожньої мережі необхідно дотримуватись таких вимог: мінімальна протяжність шляхів, прямолінійність; зручність господарського використання; дотримання технічних вимог (допустимі ухили, кути повороту та інше); погодженість з розміщенням полезахисних смуг; мінімум затрат на перебудову; попередження водної ерозії.

За своїм призначенням польові шляхи підрозділяються на польові магістралі, лінії обслуговування машино-тракторних агрегатів та допоміжні.

Польові магістралі проектуються шириною від 6 – 8 м до 8 – 10 м.

Лінії обслуговування проектуються, як правило, по коротких сторонах полів, шириною 6-10 м.

Допоміжні шляхи проектуються вздовж довгих сторін полів шириною 4 – 6 м.

4.7 Розміщення польових станів та джерел польового водозабезпечення

Польові стани служать для зосередження сільськогосподарської техніки, короткочасного або тривалого перебування механізаторів.

Польові стани проектують капітального та пересувного типів. Капітальні польові стани влаштовують у випадках, якщо орні масиви віддалені на 10 і більше кілометрів від господарського двору.

Польове водозабезпечення, в залежності від потреб, організовується, як постійне – шляхом облаштування свердловини та водонапірної вежі на капітальних польових станах так і тимчасове – привозне.

При організації пасовищного водозабезпечення необхідно виходити від допустимих відстаней: для корів – 1,5 км, молодняка до 1 року – 0,5 – 1 км, інших груп ВРХ - 2 – 2,5 км, овець – 2,5 – 3 км, коней – 4 – 5 км.

5. ВИЗНАЧЕННЯ ТИПІВ І ВИДІВ СІВОЗМІН З УРАХУВАННЯМ СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА 

5.1. Спеціалізація сільськогосподарського виробництва

Спеціалізація сільськогосподарського виробництва залежить від природних ґрунтово-кліматичних та економічних умов і характеризується структурою товарної продукції. Спеціалізація сільськогосподарських підприємств визначається питомою вагою окремих видів продукції рослинництва та тваринництва в загальній сумі товарної продукції.

На території України історично склалися природно – економічні зони: Полісся, Лісостеп, Північний і Центральний Степ, Північний Степ, передгірські і гірські райони Карпат, передгірські і гірські райони Криму. Вони різняться між собою кліматичними, ґрунтовими й економічними умовами, різним рівнем землезабезпеченості населення, що в сукупності безпосередньо або опосередковано впливає на характер розвитку сільського господарства.

Оскільки межі природно – економічних зон не всюди збігаються з межами областей, то в Україні ці зони укрупнено у три: зона Полісся, зона Лісостепу та зона Степу, які в свою чергу розділено на провінції. На Заході також виділена Карпатська гірська область.

Нижче приведена науково – обґрунтована зональна спеціалізація сільськогосподарських підприємств оптимальна для провінцій природних зон, Карпатської гірської області.

5.1.1 Зона Полісся

Поліська Західна провінція

Скотарсько - льонарська з виробництвом зерна, свинарська та картоплярська.

Скотарсько - буряківничо-зернова з розвиненим свинарством, птахівництвом, вирощуванням овочів.

Поліська Правобережна провінція.

Скотарсько - льонарська з виробництвом зерна, картоплі та продукції свинарства і хмелярства.

Скотарсько - буряківничо-зернова з розвиненим свинарством, птахівництвом та виробництвом овочів.

Скотарсько - овочева з розвинутим птахівництвом, картоплярством, плодоводством та свинарством. 

Поліська Лівобережна провінція.

Скотарсько - льонарська з виробництвом зерна, свинарством та картоплярством.

Скотарсько - свинарсько-зернова з розвиненим буряківництвом та картоплярством.

Скотарсько - овочева з розвинутим птахівництвом, картоплярством, плодівництвом та свинарством.

5.1.2 Зона Лісостепу

Лісостепова Західна провінція

Скотарсько - льонарська з розвинутим свинарством і виробництвом зерна, картоплі, цукрових буряків і хмелю.

Лісостепова Правобережна провінція

Скотарсько - буряківничо-зернова з розвинутим свинарством і птахівництвом в поєднанні з вирощуванням плодово-ягідної продукції та овочів.

Скотарсько - зерново-буряківнича з розвинутим свинарством та птахівництвом вирощування соняшника та овочів.

Лісостепова Лівобережна провінція

Скотарсько - свинарсько-зернова з розвинутим буряківництвом і картоплярством.

Скотарсько - зерново-буряківнича з розвинутим свинарством і птахівництвом та виробництвом соняшнику.

Скотарсько - буряківничо-зернова з розвинутим свинарством і птахівництвом у поєднанні з виробництвом соняшнику.

5.1.3 Зона Степу

Степова Придунайська провінція

Скотарсько - зерново-свинарська з виробництвом соняшника, овочів, фруктів, винограду та продукції птахівництва та вівчарства.

Степова Правобережна провінція

Скотарсько – зерново - свинарська з виробництвом соняшника, овочів, фруктів, продукції птахівництва.

Скотарсько - буряково-зернова з розвиненим свинарством, птахівництвом та виробництвом соняшника.

Степова Лівобережна провінція

Скотарсько-зерново-свинарська з виробництвом соняшника, овочів, фруктів, продукції птахівництва.

Скотарсько-зерново-бурякова з розвиненим свинарством, виробництвом соняшника та птахівництвом.

Скотарсько-овочева з розвинутим свинарством, птахівництвом та зерновиробництвом.

Степова Засушлива провінція

Скотарсько-зерново-птахівнича з виробництвом свинини, соняшника, овоче-баштанних культур, фруктів, продукції птахівництва та вівчарства.

Передгірські та гірські райони Криму

Птахівничо-садівничо-виноградарська з розвинутим скотарством та овочівництвом.

5.1.4 Карпатська гірська область

Прикарпаття

Свинарсько-льонарська з виробництвом зерна, свинини, картоплі. 

Карпати

Скотарська з виробництвом картоплі та вівчарства.

Скотарсько-вівчарська. 

Закарпаття

Скотарсько-виноградарський з виробництвом тютюну, овочів, свинарством та вівчарством.

Скотарсько-садівнича з вівчарством, картоплярством та овочівництвом.

5.2 Типи і види сівозмін

Типи і види сівозмін, їх кількість визначаються в залежності від зони розміщення, спеціалізації; наявності ріллі, інших сільськогосподарських угідь та їх площі; виду худоби та птиці, їх поголів’я, типу утримання та годівлі; наявності еродованих земель та ступінь їх ерозійної небезпеки; розміщення сільськогосподарських підприємств по відношенню до крупних населених пунктів, промислових центрів; забезпеченості сільськогосподарською технікою, трудовими та матеріальними ресурсами. 

Сівозміна – це науково обґрунтоване чергування культур у часі і просторі, яке передбачає правильний підбір сприятливих для вирощування сільськогосподарських культур попередників та оптимальне насичення одновидовими культурами, що враховує допустиму періодичність вирощування їх у полях.

Типи сівозмін – сівозміни різного виробничого призначення, які відрізняються головним видом продукції на цих сівозмінах.

Типи сівозмін:

польова – сівозміна призначена в основному для виробництва зерна, технічних культур та картоплі;

кормова – сівозміна призначена переважно для виробництва соковитих та грубих кормів;

прифермська – кормова сівозміна, яка розміщена поблизу тваринницьких ферм та призначена для виробництва соковитих та зелених кормів;

спеціальна – сівозміна в якій вирощуються культури, які потребують спеціальних умов та агротехніки їх вирощування;

сінокосо-пасовищна – кормова сівозміна в якому в основному вирощуються багаторічні та однорічні трави для сінокосіння та випасання худоби.

Види сівозмін – сівозміни, які відрізняються за співвідношенням сільськогосподарських культур і парів.

Види сівозмін :

зернопарова – сівозміна, в якій посіви зернових культур займають більшу частину ріллі і є поле чистого пару;

зернопаропросапна – сівозміна в якій посіви зернових культур чергуються з чистими парами і просапними культурами і займають половину і більше площі ріллі;

зернопросапна – сівозміна, в якій посіви зернових культур чергуються з посівами просапних культур і займають половину і більше площі ріллі;

зерно трав`яна – сівозміна, в якій більшу частину ріллі займають зернові, а решта засіяна багаторічними травами;

плодозмінна – сівозміна, в якій зернові культури займають не більше половини площі ріллі і чергується з просапними і бобовими культурами;

травопільна – сівозміна, в якій більша частина ріллі використовується під багаторічні трави;

просапна – сівозміна, в якій просапні культури займають більше половини площі ріллі;

трав’янопросапна – сівозміна, в якій просапні культури займають декілька полів і вирощування їх чергується з багаторічними травами;

овочева – сівозміна, в якій овочеві культури займають всю або більшу частину площі ріллі;

міжгосподарська – сівозміна, яка розміщена на орних землях двох або більше господарств, які входять в спеціалізоване виробниче об’єднання;

сидеральна – сівозміна, в якій на одному чи двох полях вирощується сільськогосподарські культури для запашки зеленої маси на добрива;

ґрунтозахисна – сівозміна, в якій набор, розміщення і чергування сільськогосподарських культур забезпечує захист ґрунту від ерозії.

У вузько спеціалізованих господарствах, а також для ефективнішого використання сільськогосподарських машин доцільне зменшення числа сівозмін, при одночасному укрупненні полів.

Ця робота може бути виконана двома Методами фахівцями господарства під керівництвом начальника відділу Держкомзему у районі: із збереженням кількості сівозмін, але зменшенням числа полів в них та із зменшенням числа сівозмін і полів.

У першому випадку укрупнення існуючих сівозмін проводиться шляхом об'єднання двох суміжних полів в одне. При цьому для збереження наміченої структури посівних площ, а також витримки терміну повернення культур (соняшник, люцерна, буряк, ріпак) на колишнє місце, одне поле доцільно ділити на напівполя.

При другому способі укрупнення декілька однотипних польових сівозмін різних підрозділів господарства об'єднуються в один. Доцільно також об'єднання кормових сівозмін незалежно від їх місцеположення за схожих умов ґрунтової родючості і влагозабеспеченності.

Приступаючи до укрупнення сівозмін, необхідно враховувати агрономічні вимоги, що обмежують розміри укрупнення. Найбільш важливими з них є:

1) неприпустимість розміщення полів кожної сівозміни на ґрунтах з неоднаковим рівнем родючості, на різних елементах рельєфу і різної влагозабезпеченності;

2) збереження існуючих лісових смуг, а також обов'язкове введення на ґрунтах, схильних до ерозії, окремих ґрунтозахисних сівозмін, незалежно від розміру і площі полів;

3) перехід до сівозмін з меншим числом полів неповинен приводити до передчасного повернення на колишнє поле культур, що відрізняються великим винесенням вологи з глибоких шарів ґрунту, а також страждаючих від грнтоутомления;

Вітчизняний досвід впровадження укрупнених сівозмін свідчить не тільки про високу ефективність даного заходу, але і про необхідність суворого диферен-цированного підходу до визначення розмірів полів. Залежно від однакової ґрунтової родючості і рельєфу місцевості, розміщення населених пунктів, вживаної техніки і технології обробітку культур, оптимальні розміри поля варіюють в межах 100—400 га.

6. СКЛАДАННЯ СХЕМ ЧЕРГУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР У СІВОЗМІНІ 

6.1. Система сівозмін

При територіальній організаційно-господарській структурі систему сівозмін розробляють: для бригад, виробничих дільниць, відділень; при цеховій (галузевій) структурі – для рослинницьких цехів (рільництва, кормовиробництва, овочівництва).

Основні типи сівозмін – польові, кормові та спеціальні. Система сівозмін виробничого підрозділу можлива в різному складі: одна польова та одна кормова; одна польова і дві кормові; дві польові та одна кормова; дві польові; дві кормові.

Одну польову сівозміну запроваджують при компактному орному масиві бригади та центральному розміщенні виробничого двору, коли відстань до ріллі становить до 3-х км, а структура використання ріллі не потребує необхідності у виділенні кормових культур в самостійну сівозміну.

Одна польова та одна кормова сівозміна необхідні при розміщенні виробничого двору на краю орного масиву, а структура використання ріллі дозволяє виділити кормові культури в окрему сівозміну з закріпленням її за механізованою ланкою з виробництва кормів.

Одну польову та дві кормових сівозміни запроваджують при наявності віддалених пасовищ і організації на них табірного утримання худоби, коли необхідно поповнити дефіцит зелених кормів за рахунок притабірного положення сінокосо-пасовищної сівозміни. Кормову прифермську) сівозміну розміщують в такому випадку поблизу тваринницької ферми. Ріллю, яка залишилася, включають в польову сівозміну.

Дві польові і одну кормову сівозміну запроваджують у випадку коли ґрунти суттєво відрізняються за якістю або ступеню еродованості. При цьому можливо проектування самостійної кормової сівозміни та двох польових, одна з яких – ґрунтозахисна.

Дві польові або дві кормові сівозміни доцільні для наближення посівів вантажоємких та трудоємких культур до населеного пункту та господарського центру.

На підставі проведених досліджень науковими установами рекомендуються раціональні сівозміни як для великих господарств, де можливе запровадження багатопільних сівозмін, так і для фермерських господарств, де обмежена кількість землі, що є в обробітку, вимагає застосування сівозмін із невеликим набором культур та коротким терміном ротації.

6.2. Схеми чергування сільськогосподарських культур у сівозмінах

На підставі проведених досліджень науковими установами рекомендуються сівозміни, як для крупних так і для дрібних сільськогосподарських підприємств в залежності від зони розміщення та спеціалізації.

Для господарств по виробництву свинини і продукції птахівництва

Південні райони

1 – чорний пар, 2 – озима пшениця, 3 – кукурудза на зерно, 4 – ячмінь з підсівом на 0,5 поля люцерни, трав, 5 – горох, люцерна, 6 – озима пшениця, 7 – кукурудза на зерно, 8 – зернобобові, кукурудза на зерно, 9 – кукурудза на зерно, 10 – соняшник.

II. 1 – чорний та зайнятий пари, 2 – озима пшениця, 3 – кукурудза на зерно, 4 – ярі, 5 – зернобобові, 6 – озима пшениця, 7 – ячмінь з підсівом на 0,5 поля багаторічних трав, 8 – зернобобові, багаторічні трави, 9 – озима пшениця, 10 – соняшник, кукурудза на зерно.

III. 1 – чорний та зайнятий пари, 2 – озима пшениця, 3 – кукурудза на зерно, 4 – ячмінь з підсівом на 0,5 поля багаторічних трав, 5 – багаторічні трави, зернобобові, 6 – озима пшениця, 7 – соняшник, кукурудза на зерно.

Північні райони

І. 1 – чорний та зайнятий пари, 2 – озима пшениця, 3 – цукрові буряки, 4 – ячмінь з підсівом багаторічних трав, 5 – багаторічні трави, 6 – озима пшениця, 7 – кукурудза на зерно, 8 – зернобобові, кукурудза на зерно, 9 – ярі, 10 – соняшник, кукурудза на зерно.

II. 1 – чорний та зайнятий пари, 2 – озима пшениця, 3 – цукрові буряки, кукурудза на зерно, 4 – ячмінь з підсівом багаторічних трав, 5 – багаторічні трави, 6 – озима пшениця, 7 – кукурудза на зерно, 8 – соняшник, кукурудза на зерно.

Для господарств зерно – олійно скотарської спеціалізації

Південні райони

І. 1 – чорний пар, 2 – озима пшениця, 3 – кукурудза на зерно, 4 – ячмінь з підсівом багаторічних трав, 5 – багаторічні трави, 6 – озима пшениця, 7 – кукурудза на силос, 8 – озима пшениця, 9 – кукурудза на зерно, соняшник.

ІІ. 1 – чорний та зайнятий пари, 2 – озима пшениця, 3 – кукурудза на зерно, 4 – ячмінь з підсівом на 0,5 поля люцерни, 5 – кукурудза на силос, зернобобові, люцерна, 6 – озима пшениця, 7 – соняшник.

Північні райони

І. 1 – чорний та зайнятий пари, 2 – озима пшениця, 3 – цукрові буряки, кукурудза на зерно, 4 – ярі, 5 – кукурудза на силос, 6 – озима пшениця, 7 – кукурудза на зерно, 8 – горох, 9 – озима пшениця, 10 – соняшник.

ІІ. 1 – чорний та зайнятий пари, 2 – озима пшениця, 3 – цукрові буряки, кукурудза на зерно, 4 – кукурудза на силос, 5 – ячмінь, озима пшениця, 6 – соняшник, кукурудза на зерно.

Для господарств по виробництву молока і яловичини

Південні райони

І. 1 – чорний пар, 2 – озима пшениця, 3 – кукурудза на зерно, 4 – ячмінь з підсівом на 0,5 поля еспарцету і на 0,5 поля люцерни, 5 – еспарцет та люцерна, 6 – озима пшениця, 7 – кукурудза на силос та зелений корм, 8 – озима пшениця, 9 – соняшник.

II. 1 – чорний та зайнятий пари, 2 – озима пшениця, 3 – кукурудза на зерно, 4 – ячмінь і кукурудза на зелений корм з підсівом люцерни, 5 – люцерна, 6 – озима пшениця, 7 – зернобобові, озимі та ярі сумішки на зелений корм, 8 – озима пшениця, 9 – соняшник.

III. 1 – чорний та зайнятий пари, 2 – озима пшениця, 3 – кукурудза на зерно, 4 – ячмінь та кукурудза на зелений корм з підсівом багаторічних трав, 5 – багаторічні трави, 6 – озима пшениця, 7 – соняшник, кукурудза на зерно.

Північні райони

1 – чорний та зайнятий пари, 2 – озима пшениця, 3 – цукрові буряки, кукурудза на зерно, 4 – ячмінь з підсівом люцерни, 5,6 – люцерна, 7 – озима пшениця, 8 – кукурудза на зерно, 9 – кукурудза на силос, зернобобові, 10 – озима пшениця, ячмінь, соняшник.

II. 1 – чорний та зайнятий пари, 2 – озима пшениця, 3 – цукрові буряки, кукурудза на зерно, 4 – ячмінь з підсівом люцерни, 5, 6 – люцерна, 7 – озима пшениця, 8 – соняшник, кукурудза на зерно.

Для господарств по вирощуванню пшениці та соняшнику

Південні райони

1 – чорний пар, 2 – озима пшениця, 3 – зернобобові, 4 – озима пшениця, 5 – зайнятий пар, 6 – озима пшениця, 7 – соняшник.

II. 1 – чорний пар, 2 – озима пшениця, 3 – ячмінь з підсівом еспарцету, 4 – еспарцет, 5 – озима пшениця, 6 – зайнятий пар, зернобобові, 7 – озима пшениця, 8 – соняшник.

Північні райони

І. 1 – чорний та зайнятий пари, 2 – озима пшениця, 3 – цукрові буряки, 4 – ячмінь.

II. 1 – чорний та зайнятий пари, 2 – озима пшениця, 3 – цукрові буряки, 4 – ячмінь, 5 – зернобобові, 6 – озима пшениця, 7 – соняшник.

III. 1 – чорний та зайнятий пари, 2 – озима пшениця, 3 – цукрові буряки, 4 – ячмінь. З підсівом еспарцету, 5 – еспарцет, б – озима пшениця, 7 – зернобобові, 8 – озима пшениця, 9 – соняшник.

Чергування культур у спеціалізованих кукурудзяних сівозмінах

І. 1, 2, З – кукурудза на зерно, 4 – кукурудза на силос, 5 – ячмінь або озима пшениця залежно від погодних умов восени.

II. 1,2,3 – кукурудза на зерно, 4 – кукурудза на силос з підсівом люцерни, 5 – люцерна, 6 – озима пшениця.

ІІІ. 1,2,3,4 – кукурудза на зерно, 5 – горох, ячмінь, просо.

IV. 1, 2, 3 – кукурудза на зерно, 4 – соя, 5 – озима пшениця або ячмінь.

Для фермерських господарств можна рекомендувати такі спеціалізовані зернові сівозміни із короткою ротацією:

1 – горох, 2, 3 – кукурудза, 4 – ячмінь.

II. 1, 2, 3 – кукурудза, 4 – озима пшениця.

ІІІ. 1,2,3 – кукурудза, 4 – соя.

IV. 1 – чорний або зайнятий пар, 2 – озима пшениця, 3 – горох, 4 – озима пшениця, 5 – кукурудза.

V. 1 – чорний пар, 2, 3 – озима пшениця, 4 – кукурудза. Луганська сільськогосподарська дослідна станція рекомендує такі сівозміни для фермерських господарств:

1 – пар чистий, 2 – озима пшениця, 3 – ярий ячмінь, 4 – соняшник.

Можна під соняшник відводити в сівозміні пів поля: 1 – пар чистий, 2 – озима пшениця, 3 – ячмінь, 4 – 0,5 соняшнику + 0,5 поля кукурудза на зерно.

У сівозмінах селянських господарств може бути поле багаторічних трав, як засіб підвищення родючості ґрунту: 1 – пар чистий, 2 – озима пшениця, 3 – кукурудза і соняшник, 4 – ячмінь з підсівом багаторічних трав, 5 – багаторічні трави (вивідне поле).

При наявності чистого або чорного пару, застосуванні добрив і засобів захисту рослин можна розміщувати озимі культури два роки підряд: 1 – пар чистий, 2 – озима пшениця, 3 – озима пшениця, жито, 4 – ячмінь, овес.

Для господарств тваринницького напряму: 1 – 0,5 поля пар + 0,5 кукурудза на зелений корм, 2 – озима пшениця, 3 – кукурудза на зерно, кормові буряки, кормові баштанні, 4 – ячмінь.

Багаторічні трави можна включати в ротацію сівозміни: 1 – кукурудза на зелений корм, 2 – ячмінь з підсівом багаторічних бобово- злакових травосумішок, 3, 4, 5 – багаторічні трави.

Орієнтовні схеми сівозмін для підзони достатнього зволоження для господарств зерно - буряківничо - тваринницького напряму

10 – пільні польові сівозміни

І. 1 – конюшина на два укоси; 2 – озима пшениця; 3 – цукрові буряки; 4 – горох; 5 – озима пшениця + післяжнивні; 6 – кукурудза на силос; 7 – озима пшениця; 8 – цукрові буряки, картопля, гречка; 9 – кукурудза на зерно; 10 – ячмінь з підсівом конюшини.

ІІ. 1 – конюшина на два укоси; 2 – озима пшениця; 3 – цукрові буряки; 4 –кукурудза на силос; 5 – озима пшениця; 6 – кукурудза на зерно, цукрові буряки; 7 – горох; 8 – у озима пшениця; 9 — цукрові буряки; 10 — ячмінь з підсівом конюшини.

III. 1 – конюшина на один укіс; 2 – озима пшениця; 3 – цукрові буряки; 4 – кукурудза на зерно; 5 – горох; 6 – озима пшениця; 7 – цукрові буряки; 8 – кукурудза на зелені корм і силос; 9 – озима пшениця, озиме жито + післяжнивні культури; 10 – ячмінь, овес, просо з підсівом трав.

8-пільні польові сівозміни

1 – конюшина; 2 – озима пшениця; 3 – цукрові буряки; 4 – кукурудза на зерно і силос; 5 – горох; 6 – озима пшениця; 7 – цукрові буряки; 8 – ячмінь з підсівом конюшини.

7- пільні польові сівозміни

1 – багато – і однорічні трави; 2 – озима пшениця; З цукрові буряки; 4 – горох; 5 – озима пшениця; 6 – цукрові буряки; 7 – ячмінь з підсівом конюшини, кукурудза.

Якщо товарною продукцією фермерського господарства є зерно, цукросировина, молоко та м’ясо, можна рекомендувати такі схеми сівозмін:

1 – конюшина, 2 – озима пшениця, 3 – цукрові буряки, 4 – кукурудза на зерно та силос, гречка.

II. 1 – багаторічні трави, горох, гречка, 2 – озима пшениця, 3 – цукрові буряки, ячмінь, кукурудза.

III. 1 – багаторічні трави, горох, 2 – озима пшениця 3 – цукрові буряки, 4 – ячмінь + багаторічні трави, кукурудза на силос.

Для селянських спілок та інших об’єднань пропонуються такі варіанти польових сівозмін:

1 – конюшина лучна, 2 – озима пшениця + післяжнивні посіви на зелене добриво, 3 – цукрові буряки, 4 – кукурудза на силос, 5 – ярий ячмінь з підсівом конюшини лучної.

ІІ. 1 – конюшина лучна, 2 – озима пшениця, 3 – цукрові буряки, 4 –кукурудза на зерно і силос та зернобобові, 5 – ярий ячмінь з підсівом конюшини лучної.

III. 1 – конюшина лучна, 2 – озима пшениця + післяжнивні посіви, З – цукрові буряки, 4 – ярий ячмінь з підсівом конюшини лучної.

Для селянських спілок та індивідуальних власників земель, що займаються виробництвом молока і яловичини, рекомендуються такі кормові та прифермські сівозміни:

І. 1,2 – конюшина лучна у сумішці з тимофіївкою лучною, 3 – озима пшениця + післяжнивні та озимі проміжні посіви, 4 – кукурудза, коренеплідні кормові культури, 5 – ярий ячмінь з підсівом конюшини лучної з тимофіївкою.

II. 1, 2 – багаторічні трави, 3 – озимий ріпак, горох із вівсом і гірчиця біла, 4 – вика з вівсом і райграсом однорічним, 5 – озиме жито на зелений корм із підсівом багаторічних трав.

III. 1,2 – конюшина лучна у сумішці з тимофіївкою луч и , 3 – озима пшениця + післяжнивні посіви, 4 – кукурудза на силос і зелений корм, 5 – однорічні трави з підсівом конюшини.

Для господарств, що спеціалізуються на виробництві свинини, рекомендуються такі сівозміни:

І. 1 – конюшина лучна, 2 — озима пшениця + післяжнивні посіви, 3 — кукурудза на зерно, 4 — картопля, 5 — ярий ячмінь з підсівом конюшини лучної з тимофіївкою лучною.

II. 1 – конюшина лучна, 2 – озима пшениця з післяжнивними посівами, 3 – кукурудза на зерно, горох, 4 – картопля, 5 – ярий ячмінь з підсівом конюшини лучної.

Сівозміни для господарств, які спеціалізуються на виробництві птиці:

1 – озиме жито (з випасанням восени і весною) + післяукісні посіви однорічних трав із підсівом конюшини лучної з люцерною, 2 – конюшина лучна з люцерною (для випасання і заготівлі трав’янистого борошна), 3 – кукурудза на зерно, 4 – ярий ячмінь з підсівом конюшини лучної з люцерною.

Для господарств, що займаються вирощуванням озимого ріпаку на зерно з подальшою його переробкою на продовольчу олію, можна рекомендувати такі схеми сівозмін:

І. 1 – горох чи конюшина або кукурудза на силос, 2 – озимий ріпак, 3 – озима пшениця + післяжнивні культури, 4 – кукурудза на зерно, 5 – гречка або ячмінь з підсівом багаторічних трав.

II. 1 – багаторічні трави або горох, 2 – озимий ріпак, 3 – озима пшениця, 4 – цукрові буряки, 5 – кукурудза, 6 – ячмінь з підсівом трав.

ІІІ. 1 – горох, 2 – озима пшениця + післяжнивні посіви, 3 – ячмінь, 4 – озимий ріпак, 5 – овес.

VI. 1 – конюшина, 2 – озимий ячмінь, 3 – озимий ріпак, 4 – озима пшениця, 5 – кукурудза на силос, 6 – ячмінь з підсівом багаторічних трав.

V. 1 – чорний або ранній чистий пар, 2 – озимий ріпак, 3 – озима пшениця +післяжнивні культури, 4 – кукурудза на зерно, 5 – гречка або ячмінь з підсівом багаторічних трав.

Сівозміни для господарств зерно – буряківничо – тваринницької спеціалізації

Підзона нестійкого зволоження

1 – багаторічні трави на один укіс, 2 – озима пшениця, 3 – цукрові буряки, 4 – кукурудза на зерно, 5 – горох, 6 – озима пшениця, 7 – цукрові буряки, 8 – кукурудза силос і зелений корм, 9 – озима пшениця і жито + післяжнивні, 10 – ячмінь, овес, просо з підсівом багаторічних трав.

II.1 – багато – і однорічні трави, 2 – озима пшениця, 3 – цукрові буряки, 4 – кукурудза на зерно, 5 – горох, 6 – озима пшениця, 7 – цукрові буряки, соняшник, картопля, 8 – кукурудза на силос, гречка (після цукрових буряків), озимі пшениця, жито, ячмінь, післяжнивні, 10 – ячмінь, просо, овес з підсівом багаторічних трав.

ІІІ. 1 – багаторічні трави, 2 – озима пшениця, 3 – цукрові буряки, 4 – горох, 5 – озима пшениця, 6 – цукрові буряки, картопля, соняшник, коренеплідні культури, 7 –кукурудза на силос, кукурудза на зелений корм, гречка, 8 – озима пшениця, 9 – цукрові буряки, 10 – ячмінь, просо, овес з підсівом багаторічних трав.

IV. 1 – багато – 1 однорічні трави, 2 – озима пшениця, 3 – цукрові буряки, 4 –кукурудза на зерно, 5 – горох, 6 – озима пшениця, 7 – цукрові буряки, коренеплоди, картопля, озиме жито, 8 – кукурудза на силос, гречка, 9 – озима пшениця + післяжнивні на корм, 10 – ячмінь, просо, овес із підсівом багаторічних трав.

V. 1 – багато – та однорічні трави, 2 – озима пшениця, 3 – цукрові буряки, 4 –кукурудза на зерно, просо, 5 – горох, 6 – озима пшениця, 7 – цукрові буряки, коренеплідні кормові культури, картопля, соняшник, 8 – кукурудза на силос, гречка, 9 – озима пшениця, ячмінь з підсівом багаторічних трав.

VI. 1 – багато – та однорічні трави, 2 – озима пшениця, 3 – цукрові буряки, 4 – кукурудза на зерно і силос, 5 – горох, гречка, 6 – озима пшениця, 7 – цукрові буряки, 8 – ячмінь, овес з підсівом багаторічних трав.

VII. 1 – багаторічні трави (0,5 поля), просо, овес, 2 – багаторічні трави (0,5 поля), гречка, 3 – озима пшениця, 4 – цукрові буряки, картопля, кормові коренеплоди, 5 – кукурудза на зерно, 6 – горох, 7 – озима пшениця, 8 – цукрові буряки, 9 – кукурудза на силос і зелений корм, 10 – ячмінь, овес з підсівом багаторічних трав, озима пшениця + післяжнивні.

Підзона недостатнього зволоження

І. 1 – чорний і ранній зайнятий пари, 2 – озима пшениця, 3 – цукрові буряки, 4 – ячмінь, овес, просо з підсівом багаторічних трав, 5 – багаторічні трави, 6 – озима пшениця, 7 – цукрові буряки, кормові коренеплоди, 8 – горох, кукурудза на силос, 9 – озима пшениця, 10 – кукурудза на зерно, соняшник.

II. 1 – чорний і зайнятий пари, 2 – озима пшениця, 3 – цукрові буряки, 4 – однорічні культури на зелений корм і силос, 5 – озимі пшениця і жито, 6 – кукурудза на зерно, 7 – ярі культури з підсівом багаторічних трав, 8 – багаторічні трави, 9 – озима пшениця, 10 – цукрові буряки, соняшник, кукурудза. 

Напрям спеціалізації – виробництво свинини і продукції птахівництва

І. 1 – багаторічні трави, 2 – озима пшениця, 3 – цукрові буряки, 4 – кукурудза на зерно, 5 – горох (чина), 6 – озима пшениця, 7 – цукрові буряки, кукурудза на зерно, кормові коренеплоди, просо, картопля, 8 – однорічні трави на корм і силос, 9 – озима пшениця + післяжнивні на корм, 10 – ячмінь з підсівом багаторічних трав.

ІІ. 1 — багаторічні трави (0,5 поля), озимі на зерно + післяжнивні (0,5 поля), 2 –багаторічні трави, зернобобові, 3 – озима пшениця, 4 – цукрові буряки, кормові коренеплоди, картопля, 5 – кукурудза на зерно і силос, 6 – горох (чина), 7 – озима пшениця, 8 – цукрові буряки, 9 – кукурудза, просо, овес, 10 – ячмінь з підсівом багаторічних трав, гречка, однорічні трави на корм + післяжнивні.

ІІІ. 1 – багато – і однорічні трави, 2 – озима пшениця, 3 – цукрові буряки, кормові коренеплоди, 4 – кукурудза на зерно і силос, 5 – кукурудза на зерно, 6 – горох (чина), 7 – озима пшениця, 8 – озиме жито, просо, овес, гречка, 9 – ячмінь з підсівом багаторічних трав.

Напрям спеціалізації – виробництво молока, яловичини, вирощування нетелей

Підзона нестійкого зволоження

І. 1 – багаторічні трави, 2 – багаторічні трави, 3 – озима пшениця + післяжнивні посіви на корм, 4 – цукрові буряки, 5 – зернобобові, сумішка зернобобових із вівсом на зелений корм і силос, 6 – озима пшениця, 7 – цукрові буряки, 8 – кукурудза на зерно і силос, гречка, 9 – кукурудза на силос і зелений корм, озимі на зелений корм (після кукурудзи на силос і гречки) + післяжнивні посіви, однорічні трави на зелений корм, 10 – ячмінь, овес, просо з підсівом сумішки люцерни з конюшиною або чистий посів люцерни.

II. 1 – люцерна, 2 – люцерна, 3 – озима пшениця, 4 – цукрові буряки, 5 –кукурудза на зерно, 6 – кукурудза на зерно і силос, 7 – зернобобові, 8 – озима пшениця, 9 – цукрові буряки, 10 – ячмінь, овес, просо з підсівом багаторічних трав.

Підзона недостатнього зволоження

І. 1 – чорний пар, 2 – озима пшениця, З – цукрові буряки, 4 – ячмінь, просо з підсівом люцерни або еспарцету, 5 – еспарцет і люцерна, б – озима пшениця, люцерна, 7 – озимі жито і пшениця, 8 – кукурудза на зерно, 9 – кукурудза на силос, зернобобові, 10 – соняшник.

II. 1 – чорний та ранній зайнятий пари, 2 – озима пшениця, 3 – цукрові буряки, 4 – однорічні культури на зелений корм і ранній силос, горох, 5 – пшениця озима, 6 – кукурудза молочно-воскової стиглості, 7 – ярі з підсівом багаторічних трав.

Орієнтовні схеми сівозмін для селянських (фермерських) господарств:

а) для вирощування продовольчого, фуражного зерна і коренеплодів цукрових буряків:

1 – багаторічні трави, 2 – озима пшениця, 3 – цукрові буряки, 4 – кукурудза на зерно, 5 – ячмінь з підсівом багаторічних трав.

II. 1 – горох, 2 – озима пшениця, 3 – цукрові буряки, 4 – кукурудза, 5 – кукурудза.

ІІІ. 1 – горох, 2 – озима пшениця, 3 – кукурудза на зерно, 4 – ячмінь.

IV. 1 – кукурудза на силос, 2 – озима пшениця, 3 – кукурудза, 4 – кукурудза.

V. 1 – горох, 2 – кукурудза, 3 – кукурудза, 4 – ячмінь;

б) для вирощування продукції круп’яних культур та зерна:

1 – горох, 2 – озима пшениця, 3 – гречка, 4 – ячмінь.

II. 1 – горох, 2 – озима пшениця, 3 – просо, 4 – ячмінь;

в) для господарств по виробництву свинини:

І. 1 – соя, горох, 2 – кукурудза, 3 – кукурудза, 4 – ячмінь.

Орієнтовні схеми кормових сівозмін для господарств, що спеціалізуються на виробництві молока, м’яса, вирощуванні нетелей

На сірих опідзолених середньо суглинкових ґрунтах

а) 1,2 – люцерна + стоколос, 3 – кукурудза на зерно, 4 – кукурудза на зелений корм + післяукісні посіви, 5 – зернобобові, 6 – озимі проміжні + кукурудза на силос, 7 – вико – овес + багаторічні трави.

б) 1,2 – конюшина + вівсяниця лучна, 3 – кукурудза на зерно, 4 – кукурудза на зелений корм + післяукісні посіви, 5 – ячмінь + конюшина, 6 – конюшина проміжна + кукурудза на силос, 7 – вико – овес + багаторічні трави.

У господарствах із високою концентрацією худоби

а) 1,2 – люцерна, 3 – кукурудза на зерно, 4 – кукурудза + суданська трава на зелений корм, 5 – ячмінь, 6 – озимі проміжні + кукурудза на силос, 7 – вико – овес + люцерна;

б) 1,2,3 – люцерна + стоколос, 4 – кукурудза на зерно, 5 – ячмінь, 6 – кукурудза + кормові боби на силос, 7 – вико – овес + багаторічні трави.

На темно-сірих опідзолених ґрунтах:

1,2 – люцерна, 3 – кукурудза на зерно, 4 – горох на зерно, 5 – озима пшениця + проміжна озимина, 6 – озимі проміжні + кукурудза із суданською травою на силос, 7 – ячмінь ярий на зерно, 8 – люцерна (чистий посів).

На чорноземах типових малогумусних:

І. 1 – конюшина, 2 – озима пшениця + післяжнивні проміжні, 3 – кукурудза на зерно, коренеплідні, 4 – вико – овес + райграс однорічний, 5 – ячмінь на зерно + посів проміжної озимини, 6 – озимі проміжні + кукурудза на силос, 7 – ячмінь + конюшина.

II. 1 – конюшина, 2 – озима пшениця + післяжнивні проміжні, 3 – кукурудза на зерно, коренеплідні, 4 – однорічні трави + конюшина, 5 – конюшина, 6 – озима пшениця + проміжна озимина, 7 – озимі проміжні + кукурудза на силос, 8 – ячмінь + післяжнивні проміжні, 9 – кукурудза на зелений корм + конюшина.

Для господарств свинарського напряму:

1 – конюшина, 2 – озима пшениця, 3 – коренеплідні, 4 – кукурудза на зерно, 5 – горох, 6 – озима пшениця, 7 – кукурудза на зерно, 8 – горох + післяжнивні посіви, 9 – кукурудза на зерно, 10 – ячмінь + конюшина.

II. 1 – конюшина, 2 – озима пшениця, 3 – коренеплідні, 4 – кукурудза на зерно, 5 – зернобобові, 6 – озима пшениця + післяжнивні посіви, 7 – кукурудза на зерно, 8 – ячмінь з підсівом конюшини.

ІІІ. 1 – горох, 2 – озима пшениця, 3 – коренеплідні, 4 – кукурудза на зерно, 5 – зернобобові, 6 – озима пшениця + післяжнивні посіви, 7 – кукурудза на зерно, 8 – ячмінь + післяжнивні посіви.

IV. 1 – конюшина, 2 – кукурудза на зерно, 3 – ячмінь + післяжнивні посіви, 4 –горох, 5 – озима пшениця, 6 – коренеплідні, 7 – кукурудза на зерно, 8 – горох + післяжнивні посіви, 9 – кукурудза на зерно, 10 – ячмінь з підсівом конюшини.

Схеми сівозмін для господарств скотарська – картопле – льонарського напряму

1 – конюшина на два укоси, 2 – озима пшениця, 3 – льон, 4 – озимі, післяжнивні посіви, 5 – картопля, 6 – ячмінь, 7 – кукурудза на силос, коренеплідні культури, 8 – овес, ячмінь з підсівом конюшини.

II. 1 – багаторічні трави, 2 – льон, 3 – озима пшениця, 4 – картопля, 5 – ячмінь, 6 – кукурудза на силос і зелений корм, 7 – озиме жито, 8 – люпин, коренеплідні культури, однорічні трави + післяукісні посіви, 9 – овес, озиме жито з підсівом сумішки багаторічних трав.

III. 1 – конюшина, 2 – озима пшениця, 3 – льон, 4 – озимі, післяжнивні посіви, 5 – картопля, 6 – кукурудза на силос, люпин, 7 – ячмінь, овес з підсівом конюшини.

Для Західного Полісся, що характеризується достатнім зволоженням і переважно дерново-підзолистими ґрунтами легкого механічного складу

І. 1 – однорічні трави, люпин, 2 – озиме жито + післяжнивні посіви, 3 – льон-довгунець + післяжнивні посіви, 4 – просапні – картопля та и ., 5 – озимі та ярі зернові.

II. 1 – люпин на зелений корм, 2 – озиме жито + після жнивні посіви, 3 – картопля, 4 – кукурудза на силос, 5 – картопля, 6 – овес.

Для господарств картопле – зерно – тваринницького напряму

1 – конюшина на два укоси, 2 – озима пшениця + післяжнивні посіви, 3 –картопля, 4 – кукурудза на силос і зелений корм, люпин, 5 – озимі, 6 – картопля, 7 – ярі з підсівом конюшини.

II. 1 – конюшина на два укоси, 2 – озима пшениця, 3 – картопля, 4 – озиме жито, 5 – кукурудза на силос і зелений корм, 6 – озимі + післяжнивні посіви, 7 – картопля, 8 – ярі з підсівом конюшини.

Для фермерів Західного Полісся, що спеціалізуються на виробництві картоплі, льону і продукції тваринництва:

І. 1 – люпин з вівсом на зелену масу, 2 – озиме жито + післяжнивні посіви, 3 – картопля рання і кукурудза на силос і зелений корм, 4 – озиме жито + післяжнивні посіви, 5 – льон-довгунець (0,5 поля) і картопля (0,5 поля).

ІІ. 1 – конюшина лучна, 2 – озима пшениця + післяжнивні посіви, 3 – просапні –картопля, кукурудза, овочеві, 4 – ярий ячмінь з підсівом конюшини лучної.

У господарствах, що спеціалізуються на виробництві яловичини, молока і на вирощуванні нетелей

І. 1 – багаторічні трави, 2 – багаторічні трави, 3 – озима пшениця, 4 – льон (0,5 поля), кукурудза на силос (0,5 поля), 5 – озимі + післяжнивні посіви, 6 – картопля, коренеплідні культури, 7 – ячмінь, 8 – кукурудза і однорічні трави на зелений корм + післяукісні посіви, люпин, 9 – ярі зернові з підсівом сумішки люцерни з конюшиною (на більш родючих ґрунтах).

II. 1 – конюшина на два укоси, 2 – льон і кукурудза на силос, 3 – озима пшениця, 4 – ячмінь, озиме жито, 5 – кукурудза на силос, однорічні трави на зелений корм, 6 – озимі + післяжнивні посіви, 7 – картопля і коренеплідні культури, 8 – ярі зернові з підсівом конюшини.

III. 1 – багаторічні трави, 2 – багаторічні трави, 3 – озима пшениця, 4 – льон (0,5 поля), кукурудза на силос (0,5 поля), 5 – озима + післяжнивні посіви, 6 – картопля, коренеплідні культури, 7 – ярі зернові з підсівом сумішки конюшини з тимофіївкою і на родючих ґрунтах, можлива сумішка люцерни з конюшиною.

На піщаних і глинисто-піщаних ґрунтах рекомендуються такі сівозміни:

І. 1 – сумішка вівса з люпином на зелену масу, 2 – озиме жито, 3 – озиме жито, 4 – картопля, 5 – озиме жито.

ІІ. 1 – люпин на зелену масу, 2 – озиме жито, 3 – картопля, 4 – кукурудза на силос, 5 – озиме жито, 6 – картопля, 7 – овес.

Для господарств овочево-молочного напряму:

І. 1 – багаторічні трави, 2 – багаторічні трави, 3 – овочеві, 4 – ячмінь, 5 – кукурудза на силос і однорічні трави на зелений корм, 6 – озима пшениця + післяжнивні, 7 – овочеві і кормові коренеплоди, 8 – овес на зерно і однорічні трави з підсівом багаторічних трав.

У фермерських господарствах, що спеціалізуються на вирощуванні зерна:

На супіщаних ґрунтах

1 – конюшина, гречка, 2 – льон, горох, 3 – озима пшениця, 4 – картопля, 5 – ячмінь, у т. ч. З підсівом конюшини.

II. 1 – конюшина, кукурудза на зерно, 2 – льон, люпин, 3 – озима пшениця, озиме жито, 4 – картопля, 5 – ячмінь (овес), у т. ч. З підсівом конюшини.

На піщаних ґрунтах

І. 1 – люпин, 2 – озиме жито, 3 – картопля, 4 – озиме жито, 5 – овес.

У фермерських господарствах, що спеціалізуються на вирощуванні зерна, картоплі і льону:

На супіщаних ґрунтах

1 – горох, 2 – озима пшениця, 3 – картопля рання (0,5 поля), льон-довгунець (0,5 поля), 4 – озима пшениця, 5 – картопля.

На піщаних ґрунтах

1 – люпин на зерно, 2 – озиме жито, 3 – картопля рання, 4 – озиме жито, 5 – картопля.

У фермерських господарствах, що спеціалізуються на виробництві молока

На супіщаних ґрунтах

1 – конюшина, 2 – озима пшениця на зерно і зелений корм + післяжнивні посіви, 3 – картопля, кормові буряки, кукурудза на зерно, 4 – кукурудза на силос і зелений корм, однорічні трави на зелений корм + післяукісні посіви, 5 – ячмінь з підсівом конюшини.

На піщаних ґрунтах

1 – однорічні трави на сіно і зелений корм, люпин на зерно, 2 – озиме жито, 3 – картопля, 4 – кукурудза на силос і зелений корм, 5 – овес, озиме жито.

На осушених торфо – болотних ґрунтах

1 – багаторічні бобово-злакові трави (вивідне поле), 2 – кукурудза на силос і зелений корм, 3 – озиме жито, 4 – картопля, кормові буряки, 5 – овес (з підсівом багаторічних бобово-злакових трав при потребі).

У фермерських господарствах, що спеціалізуються на вирощуванні і відгодівлі молодняку великої рогатої худоби:

На супіщаних ґрунтах

І. 1 – конюшина, 2 – озима пшениця на зерно і зелений корм + післяукісні посіви,3 – кукурудза на зерно, картопля, 4 – кукурудза на силос і зерно, 5 – ячмінь з підсівом конюшини.

II. 1 – конюшина з тимофіївкою, горох, 2 – конюшина з тимофіївкою, озима пшениця на зерно і зелений корм + післяукісні посіви, 3 – кукурудза на зерно, картопля, 4 – кукурудза на силос і зелений корм + післяукісні посіви, 5 – ячмінь, у т. ч. З підсівом конюшини з тимофіївкою.

На піщаних ґрунтах

1 – люпин на зерно, сумішка люпину з вівсом на зелений корм, 2 – озиме жито на зерно і зелений корм + післяукісні посіви, 3 – картопля, вико-вівсяна сумішка на сіно + післяукісні посіви, 4 – кукурудза на силос і зелений корм + післяукісні посіви, 5 – озиме жито, овес.

На осушених торфо – болотних ґрунтах

1 – бобово-злакові трави (вивідне поле), 2 – бобово-злакові трави (вивідне поле), 3 – кукурудза на силос і зелений корм, 4 – озиме жито, 5 – овес з підсівом бобово-злакових трав.

У фермерських господарствах, що спеціалізуються на вирощуванні свиней:

На супіщаних ґрунтах

І.1 – конюшина, 2 – озима пшениця, 3 – кормові буряки, кукурудза на зерно, 4 – горох, кукурудза на зерно, 5 – ячмінь з підсівом конюшини.

II. 1 – конюшина, 2 – озима пшениця, 3 – горох, картопля, 4 – кукурудза на зерно, 5 – ячмінь з підсівом конюшини.

На піщаних ґрунтах

1 – люпин на зерно, 2 – озиме жито, 3 – картопля, овес, 4 – озиме жито, 5 – овес.

Для умов Західного Полісся

1 – конюшина лучна, 2 – озима пшениця + післяжнивні посіви, 3 – картопля, кормові коренеплоди, 4 – кукурудза і горох, 5 – ярий ячмінь з підсівом конюшини лучної.

СІВОЗМІНИ ПРИКАРПАТТЯ

Польові сівозміни тваринницько – льонарської і картоплярської спеціалізації:

І. 1 – конюшина лучна, 2 – озима пшениця + післяжнивні посіви, 3 – картопля, коренеплоди, 4 – льон-довгунець, однорічні трави, 5 – озимі зернові + озимі зернові на зелений корм, 6 – кукурудза, люпин, 7 – ярий ячмінь з підсівом конюшини лучної.

II. 1 – конюшина лучна, 2 – озимі зернові + післяжнивні посіви, З – льон-довгунець, однорічні трави, 4 – озимі зернові + післяжнивні посіви, 5 – картопля, кормові коренеплоди, 6 – ярий ячмінь з підсівом конюшини лучної.

Для індивідуальних власників землі у придністровській зоні

1 – конюшина лучна, 2 – озима пшениця, 3 – цукрові буряки, льон-довгунець, 4 – ярі й озимі зернові + післяжнивні посіви, 5 – картопля, овочі, 6 – ярий ячмінь з підсівом конюшини лучної.

Кормові сівозміни для господарств усіх форм власності, що спеціалізуються на виробництві яловичини, молока та вирощуванні нетелей:

І. 1 – конюшина лучна, 2 – кукурудза на силос, 3 – озимі на зелений корм + післяукісні (кукурудза на зелений корм), 4 – однорічні трави + післяукісні, 5 – ярий ячмінь з підсівом конюшини лучної.

II. 1 – конюшина лучна, 2 – озима пшениця + післяукісні й озимі проміжні посіви, 3 – кукурудза на силос, 4 – однорічні трави + післяукісні посіви, 5 – ярий ячмінь з підсівом конюшини лучної.

Кормова сівозміна для господарств, що спеціалізуються на виробництві свинини:

1 – конюшина лучна, 2 – озима пшениця, 3 – кукурудза на зерно і зернобобові, 4 – картопля, 5 – ярий ячмінь з підсівом конюшини.

Овочева сівозміна для господарств усіх форм власності землі:

1 – конюшина лучна, 2 – огірки, коренеплоди столові, зеленні, 3 – капуста, 4 – ярий ячмінь з підсівом конюшини лучної.

СІВОЗМІНИ КАРПАТ

Кормові ґрунтозахисні сівозміни

І. 1,2 – багаторічні трави, 3 – багаторічні трави із смуговим розміщенням картоплі, 4 – льон-довгунець, озиме жито, 5 – овес з підсівом конюшини лучної і вівсяниці лучної.

II. 1,2 – багаторічні трави, 3 – картопля, коренеплоди, 4 – льон-довгунець, 5 – однорічні трави з підсівом багаторічних трав.

На схилах до 7°

І. 1, 2, 3 – багаторічні трави, 4 – картопля, коренеплоди, 5 – однорічні трави, овес з підсівом багаторічних трав.

ІІ. 1,2 – багаторічні трави, 3 – озиме або яре жито, 4 – картопля, 5 – однорічні трави з підсівом багаторічних трав.

ІІІ. 1, 2, 3, 4 – багаторічні трави, 5 – картопля, коренеплоди, 6 – озимі зернові з підсівом багаторічних трав.

СІВОЗМІНИ ЗАКАРПАТСЬКОЇ НИЗОВИНИ

Для господарств, що спеціалізуються на виробництві тваринницької продукції

1, 2, 3 – багаторічні трави, 4 – картопля, 5 – коренеплоди, 6 – кукурудза, 7 –однорічні бобово-злакові сумішки на зелений корм із підсівом багаторічних трав.

II. 1, 2, 3, 4 – багаторічні трави, 5 – овес + горох або вика, післяукісні посіви озимого жита на зелений корм, 6 – кукурудза, 7 – кукурудза, 8 – однорічні бобово-злакові сумішки на зелений корм із підсівом конюшини лучної.

III. 1 – озима пшениця з підсівом конюшини лучної, 2 – конюшина лучна, кукурудза на зерно, 3 – озима пшениця, 4 – однорічні трави на зелений корм, 5 – озимий ячмінь, 6 – картопля і кормові буряки, 7 – озима вико-житня сумішка на зелений корм і кукурудза на силос.

IV. 1,2 – багаторічні трави, 3 – озима пшениця, 4 – кукурудза на силос, кормові коренеплоди, 5 – однорічні трави з підсівом багаторічних трав.

V. 1 – багаторічні трави , 2 – озимі зернові, 3 – просапні, 4 – ярі зернові, однорічні трави з підсівом багаторічних трав.

СІВОЗМІНИ НА ПОЛИВНИХ ЗЕМЛЯХ

Орієнтовні схеми сівозмін для основних напрямів використання поливних земель.

Польові сівозміни

Сівозміни для систем з гідромодулем 0,4 л/с/га

1,2 – люцерна, 3 – озима пшениця + післяжнивні посіви, 4 – соя, 5 – озима пшениця + післяжнивні посіви, 6 – ярий ячмінь з підсівом люцерни.

II. 1,2 – люцерна, 3 – озима пшениця + післяжнивні посіви, 4 – кукурудза на зерно, 5 – соя, 6 – озима пшениця + післяжнивні посіви, 7 – ярий ячмінь з підсівом люцерни.

ІІІ. 1 – соя, 2 – озима пшениця, 3 – озимий ячмінь + післяжнивні посіви, 4 – люцерна (вивідне поле).

IV. 1 – соя, 2 – зима пшениця + післяжнивні посіви.

Сівозміни для систем із гідромодулем більше 0,4 л/с/га

І. 1,2 – люцерна, 3 – озима пшениця + післяжнивні посіви, 4 – соя або кукурудза на силос, 5 – озима пшениця + післяжнивні посіви, 6 – кукурудза на зерно, 7 – ярий ячмінь або злаково-бобові сумішки з підсівом люцерни.

ІІ. 1, 2 – люцерна, З – озима пшениця + післяжнивні посіви, 4, 5 і 6 – кукурудза на зерно, 7 – ярий ячмінь або злаково-бобові сумішки з підсівом люцерни.

ІІІ. 1 – соя, 2 – озима пшениця, 3 – кукурудза на зерно, 4 – люцерна (вивідне поле).

IV. 1 – соя, 2 – кукурудза на зерно.

V. 1 – соя, 2, 3, 4 – кукурудза на зерно.

Кормові сівозміни

І. 1, 2 – люцерна, 2 – озима пшениця + післяжнивні, 3 – кормові коренеплоди, 4 – кукурудза на силос, 5 – озимі злаково-бобові сумішки + післяукісна кукурудза на силос, 6 – злаково-бобові сумішки з підсівом люцерни.

II. 1,2,3 – люцерна, 4 – озимі злаково-бобові сумішки + післяукісна кукурудза на силос, 5 – кукурудза на силос, 6 – злаково-бобові сумішки з підсівом люцерни.

ІІІ. 1,2,3 – люцерна, 4 – озима пшениця + післяжнивні посіви, 5 – кормові коренеплоди, 6 – соя, 7 – кукурудза на зерно, 8 – кукурудза на силос, 9 – злаково-бобові сумішки з підсівом люцерни.

IV. 1 – кукурудза на силос, 2 – озимі злаково-бобові сумішки + післяукісна кукурудза на силос, 3 – злаково-бобові сумішки + післяукісна кукурудза на силос, 4 – люцерна (вивідне поле).

Прифермські сівозміни

1, 2, 3 – люцерна, 4 – озимі злаково-бобові сумішки + післяукісне кукурудза на зелений корм, 5 – злаково-бобові сумішки + післяукісно кукурудза на зелений корм, 6 – кукурудза на зелений корм + післяжнивно злаково-бобові сумішки на зелений корм, 7 – злаково-бобові сумішки з підсівом люцерни.

II. 1, 2, 3 – люцерна, 4 – кукурудза на зелений корм, 5 – озимі злаково-бобові сумішки на зелений корм + післяукісно кукурудза на зелений корм, 6 – кормові коренеплоди, 7 – злаково-бобові сумішки на зелений корм + післяукісно кукурудза на зелений корм, 8 – кукурудза на зелений корм + післяжнивно злаково-бобові сумішки, 9 – злаково-бобові сумішки з підсівом люцерни.

III. 1 – злаково-бобові сумішки на зелений корм + кукурудза на зелений корм, 2 –кукурудза на зелений корм + післяукісна кукурудза на зелений корм, 3 – люцерна (вивідне поле).

Рисові сівозміни

1, 2 – люцерна, 3, 4 – рис, 5 – однорічні трави, 6, 7 – рис.

II. 1,2 – люцерна, 3, 4, 5 – рис, 6 – однорічні трави, 7, 8 – рис.

СІВОЗМІНИ СТЕПОВОЇ ЗОНИ КРИМУ В УМОВАХ ЗРОШЕННЯ

1 – люцерна на сіно, 2 – люцерна на сіно, 3 – люцерна на зелену масу, 4 – озима пшениця + гречка на зерно післяжнивно, 5 – кормові коренеплоди, 6 – суданська трава на три укоси (сіно), 7 – соя, 8 – сорго-суданський гібридна три укоси (сіно), 9 – ярий ячмінь з підсівом люцерни.

Зернові – 33,3 + 11,1 %, гідромодуль 0,37 л/с/га.

II. 1 – люцерна на сіно, 2 – люцерна на сіно, 3 – люцерна на зелену масу, 4 – озима пшениця + горохо-вівсяна сумішка на зелений корм післяжнивно, 5 – кормові коренеплоди, 6 – суданська трава на два укоси (сіно), 7 – озимий ячмінь + просо післяжнивно, 8 – яра горохо-вівсяна сумішка на зелений корм (сіно) + кукурудза на зелений корм (30 см) з підсівом люцерни.

Зернові – 25%, гідромодуль 0,39 л/с/га.

ІІІ. 1 – люцерна на сіно, 2 – люцерна на сіно, 3 – люцерна на зелену масу, 4 – озима пшениця + гречка післяжнивно, 5 – кормові коренеплоди, 6 – сорго-суданський гібрид на два укоси (сіно), 7 – озимий ячмінь + просо післяжнивно, 8 – ярий ячмінь з підсівом люцерни.

Зернові – 37,5+25,0 %, гідромодуль 0,43 л/с/га.

IV. Зрошувані культурні пасовища.

Зернові – 0, кормові – 100%, гідромодуль 0,40 л/с/га.

V. 1 – люцерна на сіно, 2 – люцерна на зелену масу, 3 – озима пшениця + гречка післяжнивно, 4 – соя, 5 – озимий ячмінь + горохо-вівсяна сумішка на зелений корм, 6 – суданська трава на три укоси (сіно), 7 – сорго на зерно, 8 – ярий ячмінь з підсівом люцерни.

Зернові – 62,5+12,5%, гідромодуль 0,37 л/с/га.

VI. 1, 2 – люцерна на сіно, 3 – люцерна на зелену масу і насіння, 4 – озима пшениця, 5 – озимі злаково-капустяні сумішки на корм + післяукісне суданська трава на два укоси (сіно), 6 – озимий ячмінь + просо післяжнивне, 7 – сорго-суданський гібрид на два укоси, 8 – озимий ячмінь + літній посів люцерни.

Зернові – 37,5+12,5 %, гідромодуль – 0,32 л/с/га.

VII. 1 – люцерна на сіно, 2 – люцерна на зелену масу, 3 – озима пшениця + кукурудза на зелений корм післяжнивно, 4 – буряки кормові і цукрові (0,5), соя (0,5), 5 – кукурудза на зерно, 6 – кукурудза на силос, 7 – озимий ячмінь + просо післяжнивно, 8 – ярові – горох з вівсом (свиріпа, редька олійна) на зелений корм + кукурудза на корм післяукісне з підсівом люцерни.

Зернові – 43,75+12,5 %, кормові – 50+25 %, гідромодуль 0,38 л/с/га.

VIII. Кормова, ґрунтозахисна, зрошувана сівозміна.

1 – люцерна на зелений корм, 2 – люцерна на сіно, 3 – озима пшениця + горохо-вівсяна сумішка на зелений корм післяжнивно, 4 – суданська трава на два укоси (сіно), 5 – озимий ячмінь + суданська трава на один укіс (сіно) післяжнивно, 6 – ярі – горох у сумішці з вівсом або редька олійна + сорго-суданський гібрид на два укоси (сіно), 7 – озимий ячмінь, 8 – озиме жито в сумішці з рапсом (редька олійна) на один укіс + соя на насіння післяукісно, 9 – озима пшениця + літній посів люцерни.

Зернові – 44,4 %, технічні – 11,1 % (післяукісно), кормові – 65,6 %, гідромодуль 0,31 л/с/га.

Для фермерських господарств

Спеціалізація по виробництву м’яса свинини

1 – люцерна на сіно, зелений корм і насіння – вивідне поле, 2 – ячмінь озимий + післяжнивна гречка на зерно, 3 – цукрові буряки (16,7%), кавуни кормові (16,6%), картопля весняного садіння (66,7%), 4 – кукурудза, горох на зерно, 5 – ячмінь ярий з підсівом люцерни (через 4 роки).

Спеціалізація по виробництву м’яса яловичини

1 – люцерна на сіно (57,1%), зелений корм (28,8%) і насіння (20,1%; вивідне поле),2 – ячмінь озимий, 3 – кукурудза на силос (51,4%), ріпак озимий (8,6%), озиме жито в сумішці з ріпаком (17,7%), вика озима в сумішці з озимою пшеницею (22,9%) на зелений корм + післяукісно кукурудза на силос (48,6%), 4 – ячмінь озимий, 5 – кукурудза на силос, 6 – картопля весняного садіння + післяжнивні на корм і зерно, 7 – ячмінь ярий з підсівом люцерни через 3 – 4 роки.

СІВОЗМІНИ НА ОСУШЕНИХ ЗЕМЛЯХ

Для господарств зерно – картоплярською спеціалізацією

1 – конюшина, 2 – озима пшениця + післяжнивні, 3 – картопля, 4 – кукурудза на силос, 5 – озима пшениця + післяжнивні, кормові буряки, зернобобові, 7 – ярі з підсівом конюшини.

Для господарств з молочним скотарством

а) зерно-бурякову сівозміну:

1 – конюшина, 2 – озима пшениця + післяжнивні культури, 3 – цукрові буряки, 4 – кукурудза на силос, зернобобові + післяжнивні культури, 5 – озима пшениця + проміжні культури, 6 – цукрові буряки, 7 – ярі зернові з підсівом конюшини;

б) зерно – картоплярсько – льонарську:

1 – конюшина, 2 – озимі зернові + проміжні культури, 3 – картопля, 4 – льон-довгунець, 5 – озимі зернові, 6 – кукурудза на силос, 7 – ярі зернові з підсівом конюшини.

Для виробництва свинини:

1 – конюшина, 2 – озима пшениця + проміжні культури, 3 – картопля, кормові коренеплоди, 4 – ячмінь + проміжні посіви, 5 – кукурудза на силос і зерно, 6 – зернобобові, 7 – озимі зернові проміжні культури, 8 – ярі зернові з підсівом конюшини.

У господарствах з напрямом м’ясного виробництва (велика рогата худоба):

1 – багаторічні трави, 2 – багаторічні трави, озимі зернові + проміжні культури, 3 – картопля, кормові коренеплоди, 4 – ярі зернові + проміжні культури, 5 – зернобобові, 6 – кукурудза на силос, 7 – озимі зернові + проміжні культури, 8 – вико-вівсяна сумішка з підсівом багаторічних трав.

Для осушених гончарним дренажем ґрунтів Закарпаття

а) 1 – озимі зернові з підсівом бобово-злакових трав, 2, 3 – багаторічні трави, 4 – кукурудза на зерно, 5 – озимі зернові + проміжні культури, 6 – однорічні трави, 7 – бульбо – і коренеплоди;

б) 1 – озима пшениця з підсівом конюшини, 2 – конюшина, 3 – озима пшениця, 4 – кукурудза на зерно, 5 – вико-вівсяна сумішка, 6 – озимий ячмінь + післяжнивні культури, 7 – картопля, 8 – кукурудза на силос.

На ґрунтах із легким механічним складом

1 – люпин, 2 – озимі зернові + післяжнивні, 3 – картопля, 4 – льон-довгунець, 5 – озимі зернові + післяжнивні культури.

На солончакових і солонцюватих ґрунтах

1 – овес з підсівом люцерни, 2 – 3 – люцерна, 4 – пшениця, 5 – цукрові або кормові буряки або 1 – просо з підсівом люцерни, 2, З – люцерна, 4 – озима пшениця, 5 – кукурудза на силос.

На торфових ґрунтах

Кормові сівозміни

На торф’янисто-болотних ґрунтах, на глибоких і добре мінералізованих середніх та глибоких торфовищах:

1 – горох – овес + літній посів багаторічних злаково – бобових трав, 2 – 8 –багаторічні трави.

На слабомінералізованих торфовищах

1 – 4 – багаторічні трави, 5 – багаторічні трави на два укоси + редька олійна, 6 – коренеплоди, 7 – кукурудза на силос, 8 – горох-овес на зелений корм або сіно + літній посів багаторічних трав.

На середньомінералізованих торфовищах:

а) 1 – 5 – багаторічні трави, 6 – багаторічні трави на два укоси + редька олійна на зелений корм, 7 – озиме жито на зелений корм (весняний укіс) + кукурудза на силос, 8 – кукурудза на силос, 9 – горох, овес на зелений корм і сіно + літній посів багаторічних трав;

б) 1 – 6 – багаторічні трави, 7 – багаторічні трави на два укоси + редька олійна на зелений корм, 8 – кукурудза або коренеплоди, 9 – однорічні трави на зелений корм + літній посів багаторічних трав.

Овочево-кормові сівозміни

На сильномінералізованих торфовищах:

І. 1 – столові коренеплоди, 2 – капуста, 3 – ранні овочі + літній посів багаторічних трав, 4 – 8 – багаторічні трави, 9 – багаторічні трави на два укоси + редька олійна на зелений корм.

II .1 – капуста, 2 – коренеплоди, 3 – кукурудза на силос, 4 – однорічні трави + літній посів багаторічних трав, 5 – 8 – багаторічні трави, 9 – багаторічні трави на зелену масу.

III. 1 – капуста, коренеплоди, 2 – кукурудза на силос, 3 – однорічні трави або ранні овочі + літній посів багаторічних трав, 4 – 8 – багаторічні трави, 9 – багаторічні трави на два укоси + редька олійна і її сумішка на зелену масу.

Зерно-кормові сівозміни для зони Полісся України

1 – озимі зернові + післяжнивні посіви однорічних трав, 2 – коренеплоди, 3 – кукурудза на силос, 4 – ярі зернові + літній посів багаторічних трав, 5-9 – багаторічні трави.

II. 1 – озимі зернові + післяжнивні посіви озимого жита на зелений корм, 2 – кукурудза на силос, коренеплоди, 3 – ярі зернові + літній посів багаторічних трав, 4-9 – багаторічні трави.

ОВОЧЕВІ СІВОЗМІНИ

Зона Полісся

1 – люпин на силос, 2 – огірки, 3 – капуста, 4 – огірки, 5 – люпин на зерно, 6 – пшениця озима, 7 – коренеплідні столові культури. Овочеві культури займають тут 57,2 % площі.

II. 1 – конюшина, 2 – огірки, 3 – зеленні, 4 – помідори, 5 – вико-вівсяна сумішка на сіно, 6 – огірки, 7 – коренеплідні столові культури або капуста, 8 – ярі зернові з підсівом конюшини. Площа овочевих культур тут 62,5 %.

ІІІ. 1-2 – багаторічні трави, 3 – огірки, 4 – коренеплідні столові культури, 5 –горох овочевий + післяжнивна кукурудза на зелений корм, 6 – огірки, 7 – коренеплоди столові, 8 – ярі зернові з підсівом багаторічних трав. Площа овочевих культур досягає 60,5 %.

ІV. 1-3 – багаторічні трави, 4 – огірки, 5 – капуста, 6 – коренеплідні столові культури, 7 – трави однорічні, після збирання чистий посів трав багаторічних. Овочеві культури займають 42,9 % площі сівозміни.

V. 1 – конюшина, 2 – огірки, кабачки, 3 – помідори, 4 – капуста, 5 – вико-вівсяна сумішка на сіно, 6 – зеленні, 7 – ярі зернові з підсівом конюшини. Під овочевими культурами знаходиться 57,2 % площі.

Лісостепова зона

1,2 – багаторічні трави, 3 – огірки, 4 – помідори, 5 – зеленні, 6 – капуста, 7 – помідори, 8 – ярі зернові з підсівом багаторічних трав.

Площа овочевих культур становить 62,5 %.

II. 1, 2 – багаторічні трави, 3 – озима пшениця, 4 – помідори, 5 – зеленні, 6 – капуста, 7 – помідори, 8 – ярі зернові з підсівом багаторічних трав. Овочеві культури займають 50 % сівозмінної площі.

ІІІ. 1 – конюшина, 2 – огірки, 3 – зеленні, 4 – капуста, 5 – огірки, 6 – столові коренеплоди, 7 – ярі зернові з підсівом конюшини. Овочеві культури займають 71,5 %.

IV. 1 – конюшина, 2 – озима пшениця, 3 – цибуля з насіння, 4 – огірки, 5 – капуста, 6 – огірки, 7 – цибуля з сіянки, 8 – озима пшениця із підсівом конюшини. Під овочевими культурами знаходиться 62,5 % площі сівозміни.

V. 1, 2 – багаторічні трави, 3 – огірки, 4 – зеленні, 5 – помідори ранні, 6 – озима пшениця, 7 – цибуля, 8 – ярі зернові з підсівом багаторічних трав. Овочеві займають 50 %.

Степова зона

І. 1,2 – багаторічні трави, 3 – озима пшениця, 4 – капуста, помідори, 5 – помідори, 6 – огірки, 7 – цибуля, 8 – ярі зернові з підсівом багаторічних трав. Площа під овочевими культурами займає 50 %.

II. 1,2 – багаторічні трави, 3 – помідори розсадні, 4 – зеленні, 5 – огірки, 6 – помідори, 7 – овочеві ранні культури, після збирання їх – літній посів багаторічних трав.

Для спеціалізованих господарств

І.1,2 – люцерна, 3 – капуста, 4 – огірки, 5 – помідори; 6 – ячмінь з підсівом люцерни (овочі – 50 %, у тому числі огірки – 16,7 %, помідори – 16,7 %, капуста – 16,7 %).

II. 1, 2 – люцерна, 3 – капуста, 4 – цибуля, 5 – помідори, 6 – ячмінь з підсівом люцерни (овочі – 50 %, у тому числі капуста – 16,7 %, цибуля – 16,7 %, помідори – 16,7 %).

ІІІ. 1,2 – люцерна, 3 – капуста, 4,5 – помідори, 6 – ячмінь з підсівом люцерни (овочі – 50 %, у тому числі капуста – 16,7 %, помідори – 33,3 %).

IV. 1, 2 – люцерна, 3 – огірки, 4 – цибуля, 5 – огірки, 6 – ячмінь з підсівом люцерни (овочі – 50 %, у тому числі огірки – 33,3%, цибуля – 16,7%).

V. 1,2 – люцерна, 3 – огірки, 4 – помідори, 5 – огірки, 6 – ячмінь з підсівом люцерни (овочі – 50 %, у тому числі огірки – 33,3 %, помідори – 16,7%).

VI. 1, 2 – люцерна, 3 – огірки, 4 – капуста, 5 – огірки, 6 – ячмінь з підсівом люцерни (овочі – 50 %, у тому числі огірки – 33,3 %, капуста – 16,7 %).

VII. 1 – кукурудза на зелений корм, 2 – пшениця озима з – цибуля, 4 – огірки, 5 – цибуля, 6 – ячмінь (овочі – 50 %, у тому числі цибуля – 33,3 %, огірки – 16,7%).

VIII. 1 – кукурудза на зелений корм, 2 – пшениця озима, 3 – цибуля, 4 – помідори ранні, 5 – цибуля, 6 – ячмінь (овочі – 50 %, у тому числі цибуля – 33,3 %, помідори – 16,7%).

IX. 1 – кукурудза на зелений корм, 2 – пшениця озима, 3, 4, 5 – цибуля (овочі – 50 %, з них цибуля – 50 %).

У прикладі VII, VIII, IX із внесенням 20 т/га сівозмінної площі органічних добрив.

X. 1,2 – люцерна, 3 – капуста (помідори), 4 – цибуля 5 – морква, 6 – ячмінь з підсівом люцерни (овочі – 50 %, у тому числі капуста – 16,7 %, цибуля – 16,7 %, морква – 16,7 %).

XI. 1,2 – люцерна, 3 – огірки, 4 – капуста, 5 – морква, 6 – ячмінь з підсівом люцерни (овочі – 50 %, у тому числі огірки – 16,7%, капуста – 16,7%, морква – 16,7%).

XII. 1,2 – люцерна, 3 – капуста, 4 – огірки, 5 – буряки столові, 6 – ячмінь з підсівом люцерни (овочі 50 %, у тому числі капуста – 16,7 %, огірки – 16,7 %, буряки столові – 16,7 %).

XIII. 1,2 – люцерна, 3 – огірки, 4 – капуста, 5 – буряки столові, 6 – ячмінь з підсівом люцерни (овочі – 50 %,у тому числі огірки – 16,7%, капуста – 16,7 %, буряки столові – 16,7%).

ҐРУНТОЗАХИСНІ СІВОЗМІНИ

Зерно-трав’яні сівозміни (на схилах 3 — 5°)

І. 1, 2 – багаторічні трави, 3 – озима пшениця, 4 – озиме жито або озимий ячмінь + післяжнивні на корм, 5 – ячмінь з підсівом багаторічних трав.

II. 1, 2 – багаторічні трави, 3 – озима пшениця, 4 – озиме жито + післяжнивні на корм, 5 – овес (однорічні трави) з підсівом багаторічних трав.

ІІІ. 1,2 – багаторічні трави + післяжнивні, 3 – овес у сумішці з хрестоцвітими на корм, 4 – озима пшениця + післяжнивні на корм, 5 – ячмінь, овес із підсівом багаторічних трав.

IV. 1,2 – багаторічні трави, 3 – озима пшениця, 4 – озимі на корм + поукісно однорічні трави суцільного висіву

V. 1, 2 – багаторічні трави, 3 – озима пшениця + післяжнивні на корм, 4 – овес у сумішці з капустяними на корм + підсів багаторічних трав.

VI. 1, 2 – багаторічні трави, 3 – озима пшениця, 4 озиме жито + післяжнивні на корм, 5 – однорічні трави 6 – озима пшениця + післяжнивні на корм, 7 – ячмінь з підсівом багаторічних трав.

VII. 1-3 – багаторічні трави, 4 – озима пшениця 5 – озиме жито на корм із літнім посівом багаторічних трав,

VIII. 1,2 – багаторічні трави, 3 – озима пшениця + післяжнивні на корм, 4 – однорічні трави (овес із капустяними на корм), 5 – озима пшениця + літній посів багаторічних трав.

Травопільні сівозміни (на схилах 5-7°, де переважають сильнозмиті ґрунти):

І. 1-3 – багаторічні трави, 4 – озима пшениця +трави.

II. 1-4 – багаторічні трави, 5 – озима пшениця, 6 – ячмінь + трави.

III. 1-4 – багаторічні трави, 5 – озима пшениця + буркун, 6 – буркун, 7 – озима пшениця, 8 – ячмінь + трави.

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ СІВОЗМІН З КОРОТКОЮ РОТАЦІЄЮ

На Поліссі доцільно спеціалізуватись на вирощуванні картоплі, льону, а у приміських зонах – овочів. Для таких господарств рекомендуються такі сівозміни:

1 – конюшина або однорічні трави; 2 – озимі (пшениця, жито); 3 – картопля, овочі; 4 – ячмінь + конюшина або ячмінь, овес; 1 – люцерна (вивідне поле), 2, 3, 4 – кукурудза (на зерно або силос) залежно від потреби господарства.

Для виробництва льону можуть бути такі сівозміни:

1 – конюшина або озима пшениця; 2 – льон (0,5 поля) і картопля рання (0,5 поля); 3 – кукурудза; 4 – ярі зернові + конюшина.

У Лісостепу для господарств з виробництва зерна І цукрових буряків рекомендуються чотирипільні сівозміни:

1 – конюшина або еспарцет, горох, 2 – озима пшениця, 3 – цукрові буряки, 4 – ячмінь, овес, кукурудза на зерно; 1 – горох, 2 – озима пшениця, 3 – кукурудза, 4 – кукурудза; 1 – еспарцет, 2 – озима пшениця, 3 – кукурудза, 4 – ячмінь з підсівом еспарцету.

У Степу найбільш оптимальними схемами зернової сівозміни є такі:

1 – чорний пар, 2 – озима пшениця, 3 – кукурудза на зерно, 4 – ячмінь; для виробництва соняшнику: 1 – чорний пар, 2, 3 – озима пшениця, 4 – соняшник (0,5 поля) і ячмінь (0,5 поля); 1 – горох, 2 – озима пшениця, 3 – кукурудза, 4 – кукурудза.

При незначних площах сівозмін (≈100га), не виключається можливість ротації сільськогосподарських культур тільки по рокам, тобто без поділу загальної площі сівозміни на окремі поля. 

7. ПРОЕКТУВАННЯ ПОЛІВ СІВОЗМІНИ 

Поля сівозміни – це рівновеликі частини сівозмінного масиву, призначені для почергового вирощування на них сільськогосподарських культур і виконання робіт, які необхідні для цієї мети. В окремих випадках проводять також внутрішньопольову організацію території: поля ділять на робочі ділянки, посівні смуги, бригадні ділянки або вони складаються з орних контурів, які обмежені іншими угіддями.

Кількість і розміри полів сівозмін встановлюються в залежності від природної зони розміщення підприємства, схеми чергування культур, кількості та розміру контурів ріллі, особливостями ґрунтового покриву, рельєфу, умов зволоження та ін. 

Вимоги до проектування полів сівозмін та робочих ділянок

Розміри сторін і форма полів

Оптимальна довжина полів сівозмін у степових рівнинних районах складає 2000 - 2500 м, у лісостепових – 1500 - 2000 м, у районах Полісся – 800 - 1000 м. Ширина полів встановлюється, виходячи з їх площі та довжини.

Форма полів сівозмін у вигляді правильних прямокутників або прямокутних трапецій з довгими паралельними сторонами вважається найкращою. Кути полів при скошених сторонах трапеції можуть мати відхилення від прямих не більше 20-30о . В спеціальних сівозмінах, насичених високо інтенсивними культурами, форма полів може бути квадратною.

Для полів площею 400 га оптимальною є квадратна форма (2Х2км). Для полів площею 100 га кращою є прямокутна форма з співвідношенням сторін 1:2,5 – 1:4.

Залежність продуктивності використання техніки від довжини робочого гону характеризується коефіцієнтом використання гону (Кв.г.), відсотком холостих заїздів (fх):

де Lp – довжина робочого гону; Lx – довжина холостих проходів із розрахунку на один робочий прохід.

Проектування полів з урахуванням рельєфу

Поля розміщують довшою стороною поперек схилу. Для забезпечення паралельності довгих сторін допускається відхилення від напрямку горизонталей з ухилом до 1-1,50. В окремих випадках, при складному рельєфі, довгі сторони полів проектують паралельно до горизонталей місцевості (контурне проектування).

Для оцінки розміщення полів з урахуванням рельєфу використовують показник середнього повздовжнього схилу, який визначають за формулою:

або

де iроб – середній повздовжній схил; Н1, Н2 - відмітки точок, а Н1-Н2 - перевищення, м; - довжина горизонтального положення на місцевості, м; hi - висота перерізу рельєфу горизонталями, м; Lг – сумарна довжина всіх горизонталей в межах поля; P – площа поля, м2; а – кут, який утворений напрямком горизонталей і основним обробітком поля.

Кожне поле слід розміщати на схилі однієї експозиції. У випадках неможливості досягти однорідної експозиції, на кожній з експозицій проектують однорідні робочі ділянки.

В районах з вітровою ерозією поля сівозмін розміщають довгими сторонами поперек пануючих вітрів.

Проектування полів з урахуванням ґрунтового покриву

Поля сівозміни повинні бути рівноякісними за ґрунтовим покривом. Найкращим проектним рішенням слід вважати таке, коли поле повністю складається з агротехнічно однорідної ділянки, тобто в нього повинно бути включено ґрунти однієї якості та механічного складу.

Рівновеликість полів

Поля сівозмін повинні бути рівновеликі. Величина відхилень в площах окремих полів сівозмін залежить від розмірів окремих сівозмінних масивів на яких проектуються поля.

Допустима нерівновеликість полів залежить від спеціалізації сівозміни, кількості полів, зайнятих провідною культурою: у польових сівозмінах до 10 відсотків, а в складних умовах до 12-15 відсотків; у кормових до 15 відсотків; у ґрунтозахисних до 20 відсотків; у спеціальних до 5 відсотків.

Проектування полів з урахуванням існуючої організації території

Існуючі в натурі елементи організації території необхідно, по можливості, зберегти.

Межі існуючих полів сівозмін, що співпадають з полезахисними лісосмугами, польовими шляхами, лінійними протиерозійними гідроспорудами, елементами контурно-меліоративної організації території, слід максимально зберегти.

Межі полів сівозмін повинні співпадати з межами земельних часток (паїв) відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Межі полів сівозмін не повинні співпадати з осьовими трасами підземних інженерних комунікацій: газопроводів, нафтопродуктопроводів, водогонів, кабельних ліній зв’язку, повітряних ліній зв’язку та ліній електропередачі, а проходити по межі їх охоронної зони.

8. РОЗРОБКА ПЛАНУ ПЕРЕХОДУ ДО ПРИЙНЯТОЇ СІВОЗМІНИ 

План переходу до прийнятих сівозмін розробляється разом зі спеціалістами сільськогосподарського підприємства окремо для кожної сівозміни.

При цьому використовується креслення організації території, розробленого проекту землеустрою, креслення розміщення попередників сільськогосподарських культур за два попередніх роки, дані про культури, які вирощуються на території господарства на момент здійснення проекту, книгу історії полів, картограму агровиробничих груп ґрунтів.

Розробляючи план освоєння сівозмін слід враховувати наступні вимоги:

- підвищення інтенсивності використання включених в сівозміну земель не тільки в роки ротації але і протягом перехідного періоду;

- найскоріше впровадження зональної системи землеробства шляхом забезпечення агротехнічно правильного чергування культур в межах полів з урахуванням ґрунтів, попередників та скорочення строків переходу до запроектованої сівозміни;

- створення сприятливих умов для впровадження ефективного використання машинно-тракторних агрегатів, зменшення транспортних витрат.

План освоєння сівозмін, складений за встановленою формою, узгоджують з планами трансформації земель, передбачаючи скорочення строків залучення в ріллю освоюваних угідь і використання їх під посіви культур. Першочергову увагу звертають на збільшення виробництва зерна, створення насіннєвих фондів і забезпечення достатньої кількості повноцінних кормів для тварин.

Чергування культур в перехідні роки повинно бути агротехнічно вірним, узгодженим зі схемою сівозмін, межами полів, родючістю ґрунтів, протиерозійними заходами, попередниками сільськогосподарських культур.

Складаючи плани переходів до сівозмін, звертають увагу на швидку ліквідацію строкатості полів і проведення посівів в межі полів. Сівозміни з одним полем багаторічних трав можуть бути освоєні за 1-2 роки. Для освоєння сівозмін з включеними в поля значними площами нових земель (зрошувані, на торф’яно-болотних ґрунтах та ін.) і з великою кількістю полів, які зайняті багаторічними травами, потрібно 3-4, а іноді і більше років.

В першу чергу враховують посіви багаторічних трав і озимих, які будуть займати поля в перший рік освоєння сівозміни. Під пар, парозаймаючі культури і багаторічні трави вже в перший рік намагаються виділити цілі поля. Якщо ж на полі різноманітні попередники, після яких неможливо розмістити одну культуру, то в перший рік переходу його займають 2-3 агротехнічно однорідними культурами. Цим створюють добрі умови для розміщення в наступному році однієї культури, а в збірних полях – 2-3 культури.

При складанні плану переходу до кормових сівозмін враховують, що не тільки в наступні, але й у перехідні роки вони разом з іншими сівозмінами і кормовими угіддями повинні забезпечувати достатню кількість повноцінних кормів для поголів’я худоби, що планується.

Для освоєння запроваджених сівозмін слід складати план освоєння (перехідні таблиці) по кожній з них. При цьому важливо передбачити агротехнічно правильне чергування культур у сівозмінах в роки переходу і розміщення в них площ посіву всіх необхідних культур.

Такими планами визначаються, зокрема, строки освоєння запроваджених сівозмін. Звичайно протягом двох-трьох років вдається перейти до існуючого розміщення посівів до розташування їх в межах нових полів. Примірний план такого переходу наведено в таблиці 3.

Вихідним матеріалом для складання плану освоєння сівозміни є “креслення попередників”, на якому показують розміщення посівів сільськогосподарських культур у поточному році із зазначенням їх попередників минулого року.

На цьому кресленні показують межі нових полів, після чого обчислюють у них площі існуючих посівів сільськогосподарських культур та їх попередників. Одержані дані записують у план освоєння сівозміни.

При складанні плану розміщення культур у нових полях сівозміни необхідно:

якомога швидше усунути строкатість та роздрібненість посіву різних культур в межах полів;

витримати агротехнічно правильне чергування культур в роки переходу, використавши кращі попередники для більш цінних і вимогливих культур;

забезпечити в роки переходу розміщення культур потрібного складу, щоб усунути великі коливання в площах посіву товарних технічних і зернових культур.

Для визначення загальної площі посіву розміщуваних культур по роках освоєння сівозміни в кінці перехідної таблиці по кожній сівозміні потрібно зазначати площу посівів основних груп культур.

Складання планів освоєння спарених кормових сівозмін і сівозмін з малою кількістю полів (3 – 4 – пильних з 6-8-річною ротацією) має деякі особливості. При плануванні освоєння таких сівозмін слід обов’язково враховувати, щоб у кожній половині полів, які можуть бути розміщені в різних місцях, були рівномірно розподілені однорідні культури.

З метою скорочення строків освоєння сівозміни на першому ж році передбачається підсів багаторічних трав у двох полях. Це дає можливість вже на другому році в кожній групі полів (з непарними і парними номерами) мати всі передбачені схемою сівозміни культури, вирощувані на зелений корм. За цією ж схемою освоюється 3 –пільна сівозміна з 6-річним періодом ротації. 

План переходу до прийнятих сівозмін 

Поля сівозміни Площа, га Фактичні посіви План посіву культур по роках ротації

В минулому році В рік проведення землевпорядкування Перший Другий Третій Четвертий

культура Площа, га культура Площа, га культура Площа, га культура Площа, га культура Площа, га культура Площа, га

9. ПЕРЕНЕСЕННЯ В НАТУРУ (НА МІСЦЕВІСТЬ) ЗАПРОЕКТОВАНИХ ПОЛІВ СІВОЗМІН 

Для перенесення елементів проекту на місцевість виготовляється робоче креслення перенесення проекту землеустрою на місцевість. На кресленні позначаються всі проектні лінії меж полів, робочих ділянок, межі запроектованих об’єктів, а також запроектовані польові шляхи, полезахисні, стокорегулюючі лісові смуги та ділянки суцільного заліснення. Червоним кольором на кресленні показуються місця встановлення межових знаків (стовпів, кілків) та віх для провішування ліній, а також лінійні проміри у метрах, кути поворотів у градусах. В текстовій частині до креслення описуються методи та засоби перенесення проекту на місцевість.

На кресленні показуються ділянки для поліпшення та трансформації земельних угідь, території для будівництва протиерозійних гідротехнічних споруд, зокрема, водоспрямовуючих та водозатримуючих валів-канав, виположення, засипки і залісення ярів, деградованих земель та інші елементи проекту.

На місцевість виносяться межі полів сівозмін та робочих ділянок за допомогою геодезичних приладів: теодолітів, мірної стрічки, еккера. При наявності застосовуються сучасні електронні тахеометри, які дають змогу переносити запроектовані елементи проекту на місцевість з високою продуктивністю праці.

Прямолінійні межі полів сівозмін та робочих ділянок на місцевості закріплюються межовими стовпами лінії між якими, проорюються в один прохід. Якщо межа поля поєднана з польовим шляхом, борозна проорюється паралельно межі поля на ширину польової дороги. У випадках перенесення на місцевість криволінійних меж полів, робочих ділянок та інших елементів проекту, криволінійна межа (траса) позначається віхами, а потім по них проводиться проорювання.

На межових стовпах ставляться номери полів та умовні позначення сівозмін: ( ), де V – номер поля, П – польова сівозміна. Стовпи обкопуються курганами діаметром 1,5 м.

Межові стовпи виготовляються з дерева або із залізобетону. Довжина дерев’яних стовпів – 1,2 м, залізобетонних – 1,0 м.

Після виконання польових робіт складається акт про перенесення на місцевість елементів проекту землеустрою та передачі межових стовпів на зберігання представникам сільськогосподарського підприємства.

Після перенесення проекту до натури, вносяться при необхідності виправлення в площі проектних ділянок і в експлікацію земель, виконуються роботи по оформленню матеріалів проекту.

Межі запроектованих лісових смуг, ділянок суцільного заліснення, трас протиерозійних гідротехнічних споруд переносяться на місцевість після складання та затвердження відповідних робочих проектів із землеустрою.

10. ЕКОЛОГО – ЕКОНОМІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ПРОЕКТУ 

Створення бездефіцитного балансу поживних речовин для забезпечення стабільної (запланованої) врожайності сільськогосподарських культур шляхом внесення необхідної кількості органічних і мінеральних добрив. 

Таблиця 4

Економічна ефективність застосування

Показники Сільськогосподарські культури

Озима пшениця Озиме жито Ячмінь Цукровий буряк Соняшник Кукурудза

Внесено мінеральних добрив, д/р, кг / га

Внесено органічних добрив, т/ га

Приріст урожаю за рахунок добрив ц/га

Вартість приросту урожаю, тис. грн.

Витрати на придбання і застосування добрив, тис. грн.

Умовно чистий прибуток, грн. 

10.1.2 Заходи щодо захисту земель від водної (вітрової) ерозії

Ефективність заходів щодо захисту земель від водної (вітрової) ерозії, інших негативних факторів, визначаються сумарною захисною дією організаційно - господарських, агротехнічних, лісомеліоративних, гідротехнічних протиерозійних та інших проектних рішень.

Таблиця 5 

Економічна ефективність протиерозійних заходів

Показники Заходи Всього

Організаційно-господарські Агротехнічні Захисні лісові насадження Гідротехнічні

І. Разові витрати на будівництво гідротехнічних споруд, придбання спеціальної протиерозійної сільськогосподарської техніки, посадку захисних лісових насаджень та інше (капіталовкладення), тис. грн. 

ІІ Щорічні витрати та втрати, тис. грн. 

1. Виробничі 

2. Витрати, пов’язані з експлуатацією гідротехнічних споруд (6% від разових затрат) 

3. Втрати чистого прибутку з площі, зайнятої захисними лісовими насадженнями та гідротехнічними спорудами 

Всього витрат по п. ІІ, тис. грн. 

ІІІ Вартість додаткової продукції, тис. грн. 

ІV Умовний додатковий чистий прибуток, тис. грн. (ЧД дод.) 

V Середньорічний відвернений збиток, вартість деревини, побічної продукції та рекреації, тис. грн. (Сзв) 

VІ Окупність капітальних вкладень, років

10.1.3 Заходи щодо покращання та підвищення родючості ґрунтів 

Заходи щодо покращання та підвищення родючості ґрунтів передбачають розробку робочих проектів землеустрою щодо рекультивації порушених земель, землювання малопродуктивних угідь, вапнування, гіпсування, глибоке розпушування ґрунту; захисту земель від підтоплення, заболочення, вторинного засолення, висушення, ущільнення, закислення, забруднення промисловими та іншими відходами; зрошення, осушення. 

Таблиця 6 

Визначення економічної ефективності покращання

Назва заходів Капітало-вкладення, тис.грн.

/К/ Вартість валової /додаткової валової/ продукції з врахуван-ням економічної оцінки землі,

тис. грн. Витрати виробниц-тва на отримання валової /додаткової валової/ продукції, тис. грн. Чистий прибуток /додат-ковий чистий прибуток/,

тис. грн. Вартість екологіч-ного ефекту,

тис. грн.

/Ее/ Окупність, років

10. 2 Економічні показники 

Вартість валової продукції рослинництва розраховується на рік освоєння проекту. До розрахунку включаються сільськогосподарські культури, які передбачено вирощувати в сівозмінах та багаторічні насадження і природні кормові угіддя.

Таблиця 7

Розрахунок вартості валової продукції рослинництва

Назва сільськогосподарських культур, угідь Валовий збір, т Ціна одиниці продукції, грн. Вартість валової продукції, тис. грн.

10.2.2 Валове виробництво продукції тваринництва та її вартість

Збільшення виробництва продукції тваринництва за проектом передбачається забезпечити за рахунок зростання продуктивності тварин.

Вартість валової продукції тваринництва розраховується за цінами, що склалися на час розроблення проекту. 

Таблиця 8

Розрахунок вартості валової продукції тваринництва

Види тваринницької продукції Валове виробництво тваринницької продукції, ц Вартість одиниці продукції, грн.

Вартість валового виробництва тваринницької продукції, тис. грн.

Молоко

Яловичина

Свинина

М'ясо овець та кіз

М'ясо інших видів тварин

М'ясо птиці

Вовна

Яйця

10.2.3 Порівняльні показники вартості сільськогосподарської продукції

Порівняльні показники вартості сільськогосподарської продукції за проектом землеустрою розраховуються, виходячи з вартості валової сільськогосподарської продукції на час складання проекту та на час здійснення проекту землеустрою, окремо для продукції рослинництва та тваринництва. 

Таблиця 9

Визначення приросту вартості сільськогосподарської продукції (Чпдод)

Показники На час складання проекту На час здійснення проекту Різниця,

+, -

Вартість валової продукції рослинництва

Вартість валової продукції тваринництва

Всього

10.2.4 Витрати на здійснення проекту

Витрати на здійснення проекту розраховуються за сумою вартості заходів, які передбачені проектом землеустрою. 

Таблиця 10

Сума витрат (В)

Заходи, передбачені проектом Вартість заходів, тис. грн.

Витрати на придбання та застосування мінеральних та органічних добрив

Витрати на здійснення протиерозійних заходів

Витрати на покращання та підвищення родючості ґрунтів

Вартість проектних робіт

Всього

10.3 Еколого - економічна ефективність проекту

Розрахунок еколого-економічної ефективності здійснюється на підставі вартості витрат для здійснення проекту землеустрою. В якості показника економічної ефективності запроектованих заходів приймається окупність витрат за формулою:

де: Ок – окупність витрат, років;

В – витрати, тис. грн.;

ЧПдод. – умовний додатковий чистий прибуток, отриманий від запроектованих заходів, тис. грн.

11. ПЕРЕЛІК ДЖЕРЕЛ 

1. Справочник по землеустройству. Новаковський Л.Я., Буленок В.М., Вагин Ю.Н., Киев, Урожай, 1989 – 352 с. 

2. Генеральні плани сільськогосподарських підприємств ДБН Б.2.4-3-95, Державний комітет України у справах містобудування і архітектури, київ, 1995 р. 

3. Землеустроительное проектирование и организация землеустроительных работ / Под ред. С.Н. Волкова. – М.: Колос, 1998. – 462 с. 

4. Третяк А.М. Наукові основи землеустрою. Навчальний посібник. – К.: ТОВ ЦЗРУ, 2002. – 342 с. 

5. Сівозміни у землеробстві України. Проект “Розвиток агробізнесу в Україні”. Київ, Аграрна наука, 2002 р. – 146 с. 

6. Землеустроительное проектирование / М.А. Гендельман, В.Я. Заплетин, А.Д. Шулейкин и др .; Под ред. М.А. Гендельмана. М.: Агропромиздат, 1986. –511с. 

7. Внутрішньогосподарське землевпорядкування колгоспів і радгоспів/ Г.І.Горохов, В.І. Григоров, П.Т Божок. К.: ”Урожай”, 1972.-244с. 

8. Методические рекомендации по разработке почвозащитной системы земледелия с контурно-мелиоративной организацией территории. К.: Госагропром УССР, 1987.-65с. 

9. Закон України “Про землеустрій” від 22.05.2003 р. № 858-IV. 

10. Закон України “Про охорону земель” від 19.06.2003 р. №963- IV. 

11. Порядок консервації земель затверджено наказом Держкомзему України від 17.10.2002 р. № 175. 

12. Вервейко А.П. Землеустройство с основами геодезии ./ - М.: недра, 1988.-260с. 

13. Техническая документация по внутрихозяйственному землеустройству сельскохозяйственных предприятий в Украинской ССР. К.: Минсельхоз УССР.-1981.-99с. 

14. Методические указания и рекомендации. Перенесение в натуру линейных элементов почвозащитного контурного земледелия на склонах. Воронеж.: Госагропром -1989.-36с. 

15. Наукові основи агропромислового виробництва в зоні Лісостепу України / К.: Логос, 2004. – 776с. 

16. Научные основы ведения сельского хозяйства зоны Полесья, предгорных и горных районов Карпат УССР в системе агропромышленного комплекса / МСХ УССР; Южн. Отд. ВАСХНИЛ. – К: Урожай, 1982.-360с. 

17. Научные основы ведения сельского хозяйства, зоны Лесостепи УССР в системе агропромышленного комплекса / МСХ УССР; Южн. Отд. ВАСНИЛ.-К.: Урожай, 1982.-384с. 

18. Научные основы ведения сельского хозяйства, зоны степи УССР в системе агропромышленного комплекса / МСХ УССР; Южн. Отд. ВАСХНИЛ.- К.: Урожай, 1982.-408с. 

19. Леонець В.О. Концептуальні аспекти розробки проектів землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих сільськогосподарських України // Землеустрій і кадастр. – 2005.-№ 1. – С. 9-19. 

20. ГОСТ 16265 – 80 // Земледелие. Термины и определения. 

21. Временная методика определения экономической эффективности, проектов внутрихозяйственного землеустройства/ МСХ УССР. – К.- 1981. – С – 58. 

22. Техническая документация по внутрихозяйственному землеустройству сельскохозяйственных предприятий в Украинской ССР / МСХ УССР. – К – 1981. – С. – 99.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!