Лабораторна робота №8 на тему Діаграма розгортання (Deployment Diagram)
« Назад
Лабораторна робота №8 Діаграма розгортання (Deployment Diagram) Мета роботи: Для заданої предметної області побудувати діаграму розгортання.
Теоретичні відомості Фізичне подання програмної системи не може бути повним, якщо відсутня інформація про те, на якій платформі і якими обчислювальними засобами вона реалізована. Звичайно, якщо розробляється проста програма, яка може виконуватися локально на комп'ютері користувача, не задіюючи ніяких периферійних пристроїв і ресурсів, то в цьому випадку немає необхідності в розробленні додаткових діаграм. Проте при розробленні корпоративних систем ситуація вимагає зовсім іншого. По-перше, складні програмні системи можуть реалізовуватися в мережевому варіанті на різних обчислювальних платформах і технологіях доступу до розподілених баз даних. Наявність локальної корпоративної мережі вимагає вирішення цілого комплексу додаткових завдань з раціонального закріплення компонентів за вузлами цієї мережі, що визначає загальну продуктивність програмної системи. По-друге, інтеґрація програмної системи з Інтернетом визначає необхідність вирішення додаткових питань під час проектування системи, таких як досягнення безпеки, криптобезпеки і стійкості доступу до інформації для корпоративних клієнтів. Ці аспекти неабиякою мірою залежать від реалізації проекту у формі наявних фізично вузлів системи, таких як сервери, робочі станції, брандмауери, канали зв'язку і сховища даних. Нарешті, технології доступу і маніпулювання даними в рамках загальної схеми "клієнт-сервер" також вимагають розміщення великих баз даних в різних сеґментах корпоративної мережі, їх резервного копіювання, архівації, кешування для забезпечення необхідної продуктивності системи загалом. Ці аспекти також вимагають візуального подання з метою специфікації програмних і технологічних особливостей реалізації розподіленої архітектури. Як було відзначено в розділі 24, першою з діаграм фізичного подання є діаграма компонентів. Другою формою фізичного подання програмної системи є діаграма розгортання (синонім – діаграма розміщення). Вона застосовується для подання загальної конфіґурації і топології розподіленої програмної системи і містить розподіл компонентів по окремих вузлах системи. Крім того, діаграма розгортання показує наявність фізичних з'єднань – маршрутів передавання інформації між апаратними пристроями, що задіюються у процесі реалізації системи. Діаграма розгортання призначена для візуалізації елементів і компонентів програми, що існують лише на етапі її виконання (runtime). При цьому зображаються тільки компоненти-екземпляри програми, що є виконавчими файлами або динамічними бібліотеками. Ті компоненти, які не використовуються на етапі виконання, на діаграмі розгортання не показуються. Так, компоненти з початковими текстами програм можуть бути присутніми тільки на діаграмі компонентів. На діаграмі розгортання вони не вказуються. Діаграма розгортання містить графічні зображення процесорів, пристроїв, процесів і зв'язків між ними. На відміну від діаграм логічного подання, діаграма розгортання є єдиною для системи загалом, оскільки має повністю відображати особливості її реалізації. Ця діаграма, за суттю, завершує процес ООАП для конкретної програмної системи і її розроблення. Вона, як правило, є останнім етапом специфікації моделі. Отже, перерахуємо цілі, що переслідуються під час розроблення діаграми розгортання:
Для забезпечення цих вимог діаграма розгортання розробляється спільно системними аналітиками, мережевими інженерами і системотехніками. Далі розглянемо окремі елементи, з яких складаються діаграми розгортання. 1. ВузолВузлом (node) є деякий наявний фізично елемент системи, що володіє деяким обчислювальним ресурсом. Як обчислювальний ресурс вузла може розглядатися наявність щонайменше деякого об'єму електронної або магнітооптичної пам'яті і/або процесора. Графічно на діаграмі розгортання вузол зображається у формі тривимірного куба (строго кажучи, псевдотривимірного прямокутного паралелепіпеда). Вузол має власне ім'я, яке вказується всередині цього графічного символа. Самі вузли можуть подаватися типами (рис. 8.1, а) або екземплярами (рис. 8.1, б). Рис. 8.1. Графічне зображення вузла на діаграмі розгортання. У першому випадку ім'я вузла записується без підкреслення і починається з великої літери. У другому – ім'я вузла-екземпляра записується у вигляді <ім'я вузла ':' ім'я типу вузла>. Ім'я типу вузла вказує на деякий різновид вузлів, які присутні в моделі системи. 2. З’єднанняОкрім власне зображень вузлів на діаграмі розгортання вказуються відношення між ними. Відношеннями виступають фізичні з'єднання між вузлами, залежності між вузлами та компонентами, зображення яких теж можуть бути присутніми на діаграмах розгортання. З'єднання є різновидом асоціації і зображаються відтинками ліній без стрілок. Наявність такої лінії вказує на необхідність організації фізичного каналу для обміну інформацією між відповідними вузлами. Характер з'єднання може бути додатково специфікований приміткою, поміченою значенням або обмеженням. Так, на поданому нижче фраґменті діаграми розгортання (рис. 8.2) явно визначені не тільки вимоги до швидкості передавання даних в локальній мережі за допомогою поміченого значення, але й рекомендації з технології фізичної реалізації з'єднань у формі примітки. Рис. 8.2. Фраґмент діаграми розгортання із з'єднаннями між вузлами. Окрім з'єднань на діаграмі розгортання можуть бути присутніми відношення залежності між вузлом і розгорненими на ньому компонентами. Подібний спосіб є альтернативою вкладеному зображенню компонентів всередині символа вузла, що не завжди зручно, оскільки робить цей символ надмірно об'ємним. Тому при великій кількості розгорнених на вузлі компонентів відповідну інформацію можна подати у формі відношення залежності (рис. 8.3). Рис. 8.3. Діаграма розгортання з відношенням залежності між вузлом і розгорненими на ньому компонентами. Хід роботи
Зміст звіту
Література
З повагою ІЦ "KURSOVIKS"! |