Методичні вказівки до виконання індивідуального завдання з дисципліни Вступ до фаху Міжнародна економіка

1.1. Структура індивідуального завдання

Специфіка індивідуального завдання з дисципліни «Вступ до фаху «Міжнародна економіка» полягає в тому, що воно виконується у першому семестрі, коли студенти ще не мають базових знань з мікро- та макроекономіки. Тому структура індивідуального завдання побудована таким чином, щоб, з одного боку дати можливість студентам засвоїти базові економічні категорії, а, з іншого - забезпечити отримання ними інформації щодо міжнародної торгівлі основними біржовими товарами, специфіки розвитку системоутворюючих галузей економіки, динаміки валютних курсів основних світових валют та тенденцій зміни запасів природних ресурсів.

Студентам запропоновано чотири групи тем для виконання індивідуального завдання, а саме: біржові товари, галузі промислового та непромислового виробництва, валютні курси та природні ресурси.

У вступі студент повинен відобразити основні тенденції розвитку за вказаною тематикою та виконати основні розділи, структура яких визначається темою роботи.

У випадку біржового товару виконують розділи:

1. Динаміка цін та обсягів продажу на основних ринках.

2. Основні родовища (виробництва) та їх характеристики.

3. Тенденції зміни запасів.

4. Вплив на міжнародну торгівлю.

5. Забезпеченість товаром України.

6. Міжнародна торгівля товаром за участю України.

У випадку галузі виконують розділи:

1. Динаміка цін та обсягів продажу на основних ринках.

2. Аналіз розвитку галузі у територіальному та часовому розрізі.

3. Тенденції розвитку галузі у глобальному масштабі.

4. Розвиток галузі в Україні.

5. Тенденції міжнародної торгівлі продукцією галузі, в т.ч. за участю України.

У випадку валюти виконують такі розділи:

1. Динаміку валютних курсів та тенденції їх зміни.

2. Вплив зміни валютних курсів на економіку країн, для яких ці валюти є національними.

3. Вплив зміни валютних курсів на економіку інших країн.

4. Вплив зміни валютних курсів на макроекономічні показники країн.

5. Огляд можливих причин та можливих наслідків коливань валютних курсів.

У випадку природних ресурсів виконують такі розділи:

1. Світові запаси природного ресурсу та їх розподіл між регіонами та країнами.

2. Тенденції зміни світових запасів природного ресурсу.

3. Забезпеченість України природним ресурсом.

4. Необхідність і вплив природоохоронних заходів.

У висновках до роботи студент повинен відобразити власне бачення розвитку торгівлі заданим товаром, ресурсом чи валютою, а у переліку використаних джерел відобразити всі інформаційні ресурси з урахуванням стандарту оформлення. Зразок титульної сторінки наведено у додатку А.

Галузі світової економіки

1. Розвиток важкого машинобудування: світові тенденції.

2. Розвиток автомобілебудування: світові тенденції.

3. Розвиток приладобудування: світові тенденції.

4. Розвиток радіотехнічної промисловості: світові тенденції.

5. Розвиток харчової промисловості: світові тенденції.

6. Розвиток деревообробної промисловості: світові тенденції.

7. Розвиток авіабудування: світові тенденції.

8. Розвиток легкої промисловості: світові тенденції.

9. Розвиток хімічної промисловості: світові тенденції.

10. Розвиток фармацевтичної промисловості: світові тенденції.

11. Розвиток інформаційних технологій: світові тенденції.

12. Розвиток виробництва комп'ютерної та офісної техніки: світові тенденції.

13. Розвиток систем зв'язку: світові тенденції.

14. Розвиток телекомунікаційних технологій: світові тенденції.

15. Розвиток банківської сфери: світові тенденції.

16. Розвиток страхування: світові тенденції.

17. Розвиток транспортних послуг: світові тенденції.

18. Розвиток туристичної галузі: світові тенденції.

19. Розвиток рекламного бізнесу: світові тенденції.

20. Розвиток житлового будівництва: світові тенденції.

21. Розвиток військово-промислового комплексу: світові тенденції.

22. Розвиток аграрного сектору: світові тенденції.

23. Розвиток освітніх послуг: світові тенденції.

24. Розвиток системи охорони здоров'я: світові тенденції.

Валюти

25. Тенденції зміни валютних курсів: гривня-долар США.

26. Тенденції зміни валютних курсів: гривня-євро.

27. Тенденції зміни валютних курсів: гривня-російський рубель.

28. Тенденції зміни валютних курсів: євро-долар США.

29. Тенденції зміни валютних курсів: фунт стерлінгів.

30. Тенденції зміни валютних курсів: швейцарський франк.

31. Тенденції зміни валютних курсів: японська єна.

32. Тенденції зміни валютшгх курсів: китайський юань.

Природні ресурси

33. Земельні ресурси: світові тенденції і глобальні проблеми.

34. Водні ресурси: світові тенденції і глобальні проблеми.

35. Лісові ресурси: світові тенденції і глобальні проблеми.

36. Енергетичні ресурси: світові тенденції і глобальні проблеми.

1.2. Інформаційні ресурси:

www.bloomberg.com - ринки енергетичних ресурсів

www.metalprices.com - ринки металів

www.kitco.com - біржа дорогоцінних металів у Лондоні

www.bank.gov.ua - сайт НБУ

www.ukrstat.com.ua - сайт Державного комітету статистики України

1.3. Критерії оцінювання

2. ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАВДАННЯ ТА ПОРЯДОК ЙОГО ЗАХИСТУ

2.1. Загальні вимоги

Індивідуальне завдання друкують на одному боці стандартних аркушів формату А4 (297x210 мм) з розрахунку 45-48 рядків на сторінку.

У випадку комп’ютерного набору пояснювальної записки використовують:

- шрифти текстового редактора (як правило, МS Word), кегль 12 пт, Times New Roman;

- міжрядковий інтервал І пт.

На кожному аркуші залишають поля:

- ліворуч, знизу та зверху - 20 мм;

- праворуч - 10 мм.

Друкарські помилки, описки чи графічні нечіткості, виявлені у процесі оформлення роботи, можна виправляти охайним підчищенням чи за допомогою коректора і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту (фрагменту малюнка) тим самим кольором, яким написаний текст.

Заголовки структурних частин роботи “АНОТАЦІЯ”, “ЗМІСТ”, “ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ” (якщо такий є), “ВСТУП”, “РОЗДІЛ”, “ВИСНОВКИ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ”, “ДОДАТКИ” (якщо такі є) друкують великими літерами симетрично до тексту. Кожну структурну частину треба починати з нової сторінки.

Текст розділів може складатись з підрозділів. Заголовки підрозділів друкуються маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапка у кінці заголовка не ставиться.

Якщо підрозділи містять пункти, то заголовки цих пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці у підбір до тексту. У кінці заголовка, надрукованого у підбір до тексту, ставиться крапка.

Якщо заголовок складається з двох чи більше речень, то їх розділяють крапкою. Заголовки чи слова у них не підкреслюються і слова при переносах не розбиваються.

Відстань між заголовками (за винятком заголовка пункту) і подальшим текстом має дорівнювати трьом міжрядковим інтервалам, а відстань між заголовком і останнім рядком попереднього тексту (для тих випадків, коли кінець одного і початок другого підрозділу розташовується на одній сторінці) - чотирьом міжрядковим інтервалам.

2.2. Нумерація

Нумерацію аркушів виконують наскрізною. Нумерація аркушів, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, малюнків, таблиць, формул подається арабськими цифрами без знака №.

Титульний аркуш не нумерують, але цей аркуш враховують у наскрізній нумерації. Титульний аркуш роботи оформляється згідно з додатком.

Номер аркуша без рамки записують арабськими цифрами у верхньому правому куті аркуша.

Номер аркуша зі стандартною рамкою записують арабськими цифрами без крапки у нижньому правому куті штампа рамки.

Аркуші, на яких починається відповідний розділ (складова) індивідуального завдання, не нумерують, але ці аркуші враховують у наскрізній нумерації.

2.3. Оформлення ілюстрацій (рисунків)

Ілюстрації (фотографії, схеми, креслення, графіки тощо) називаються рисунками, які нумеруються послідовно у межах розділу або наскрізно (якщо рисунків не багато) арабськими цифрами. Якщо рисунків багато, то номер рисунка має складатися із номера розділу і порядкового номера рисунка, розділених крапкою, наприклад "Рис. 1.2.” (другий рисунок першого розділу), а далі йде назва рисунка. При посиланні на рисунок перший раз необхідно вписувати його повний номер, наприклад, «(рис. 1.2)». Подальші посилання на рисунки виконуються разом із скороченим словом “дивись”, наприклад «(див. рис. 1.2)». Рисунки мають розташовуватись одразу після посилання на них у текси Якщо на даній сторінці немає місця, то їх необхідно розташувати на наступній сторінці у зручній для ознайомлення формі тобто, щоб для вивчення цього рисунка сторінку можна було б повернути за годинниковою стрілкою. Номер рисунка, його назва і пояснювальні підписи розміщуються послідовно під рисунком.

2.4. Оформлення таблиць

Таблиці у роботі нумеруються послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу У правому верхньому куті пишеться слово «Таблиця» із зазначенням її номера Номер таблиці складається із номера розділу і порядкового номера таблиці, розділених крапкою, наприклад «Таблиця 1.2» (друга таблиця першого розділу). При посиланні на таблицю вказують її повний номер, а слово «Таблиця» пишуть у скороченому вигляді, наприклад «(табл. 1.2)». Якщо у роботі тільки одна таблиця, то її не нумерують і слово “Таблиця” не пишуть.

Під словом «Таблиця» розміщується заголовок таблиці симетрично до форми таблиці. Слово «Таблиця» і заголовок починаються з великої букви. Назва не підкреслюється.

Таблиці потрібно розташовувати після першої згадки її у тексті гак, щоб її зручно було розглядати без повороту або з поворотом за годинниковою стрілкою. Якщо на даній сторінці немає місця, то їх необхідно розташувати на наступній сторінці у зручній для ознайомлення формі, тобто, щоб для вивчення таблиці сторінку можна було б повернути за годинниковою стрілкою.

При переносі таблиці на наступну сторінку нумерацію колонок необхідно повторити, а над нею розмістити слова “Продовження табл.” із зазначенням її номера, наприклад “Продовження табл. 1.2”.

Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на інший аркуш, при цьому назву вміщують тільки над її першою частиною. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою у межах одної сторінки. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то у першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її головку, в другому випадку - боковик.

Заголовки граф таблиці пишуться з великої букви, підзаголовки граф - з малої, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великої, якщо вони мають самостійне значення. Висота рядків повинна бути не меншою 4 мм. Графу “№ з.п.” у таблицю включати не потрібно (крім випадків, коли на рядок таблиці є посилання у тексті). Якщо текст, який повторюється у графі таблиці і складається з одного слова, то його можна замінити лапками; якщо текст повторюється і складається з двох чи більше слів, то при першому повторенні його замінюють на слова «Те ж», а далі - лапками. Замість цифр, марок, знаків букв математичних чи хімічних символів ланки не допускаються. Якщо цифрові дані у якомусь рядку таблиці не наводяться, то у ньому ставиться прочерк.

2.5. Оформлення формул

Формули в роботі (якщо їх більше одної) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули у розділі, між якими ставиться крапка. Номер формули пишеться біля правого берега аркуша на рівні відповідної формули (якщо формула велика, то на рівні нижнього рядка формули до якої він відноситься) в круглих дужках, наприклад (2.2) (друга формула другого розділу). Пояснення позначень символів чи числових коефіцієнтів наводиться безпосередньо під формулою у тій послідовності, у якій вони подані у формулі. Це пояснення подається з нового рядка, починаючи зі слова «де», двокрапка після якого не ставиться. Значення кожного символу чи числового коефіцієнта подається з нового рядка. Розмірність одного і того ж параметра у межах роботи має бути однаковою. При посиланні у тексті на формулу, необхідно подати її повний номер у дужках, наприклад, «У формулі (1.2)».

2.6. Оформлення приміток

Якщо у тексті є необхідність у примітках, в яких вказують довідкові чи пояснювальні дані, то пишеться слово “Примітка” чи “Примітки”. Якщо приміток на одному аркуші в одному пункті чи підпункті декілька, то після слова «Примітки» ставиться двокрапку і примітки нумеруються.        

Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова “Примітка" ставиться крапка.

2.7. Оформлення посилань

У роботі (проекті) часто робляться посилання на джерела, матеріали чи окремі результати, які використовуються при розробці проблеми, задачі, розгляді питання та ін. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо цього документа, допомагають з'ясувати його зміст, мову тексту, обсяг.

Посилатись слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатись у тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останньою видання.

Якщо використовуються відомості із джерел документальної інформації чи з великою кількісно сторінок, то у посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дається посилання.

Посилання у тексті роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком їх у списку літератури, виділивши двома квадратними дужками, наприклад «… у працях [2-5, 8]...» чи [17, с. 20-25].

Часто посилання на джерела робиться у виносках. При такому варіанті посилання має відповідати його бібліографічному опису, часто з вказівкою на номери сторінок.

При посиланнях на ілюстрації, таблиці, формули, які розмішені у самій роботі автора, відповідно вказується: порядковий номер ілюстрації (наприклад, «рис. 2.4»; номер таблиці (наприклад, “...в табл. 1.4”); порядковий номер формули (наприклад, “...у формулі (2.2)”. При повторних посилання на ілюстрації та таблиці треба вказувати скорочено слово “дивись”, наприклад, “див. рис. 2.4”.

2.8. Оформлення списку використаної літератури

До цього списку включаються усі використані джерела, які розташовуються за алфавітом або у порядку посилань на них у тексті. Інформація про видання (монографії, підручники, довідники тощо) має включати: прізвище та ініціали автора, назву книги, місце видання, видавництво і рік видання, обсяг у сторінках. Ці дані друкуються у виданнях.

Оформлення списку використаної літератури повинне відповідати «ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справ. БІБЛІОГРАФІЧНИЙ ЗАПИС. Загальні вимоги й правила складання». Приклад оформлення бібліографічного опису літератури відповідно до цього стандарту наведено в додатку Д

Прізвище автора подається у називному відмінку. Якщо є два, три чи чотири автори, то їх прізвища з ініціалами подають у тій послідовності, у якій вони надруковані у книзі, перед прізвищем наступного автора ставлять кому. При наявності більше чотирьох авторів, вказують прізвища з ініціалами тільки перших трьох, а далі пишуть слова «та інші». Назву місця видання необхідно подати повністю у називному відмінку; можна скорочувати назви тільки двох міст: Київ (К.), Москва (М.).

Дані про статтю із періодичного видання мають вказувати: прізвище та ініціали автора, заголовок статті, назву видання (журналу), назву серії (якщо така є), рік випуску, номер видання (журналу), сторінки, на яких розміщена стаття. Заголовок статті подасться у тому вигляді, як вказано у періодичному виданні. Назву серії пишуть після скороченого слова «сер». Номери сторінок, на яких розміщена стаття, розділяють рискою, наприклад, С. 37-39.

2.9. Оформлення додатків

Додатки оформляються як продовження роботи на наступних її сторінках або у вигляді окремої частини (книги), розміщуючи їх у порядку посилань у тексті роботи. Кожний додаток починається з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими буквами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими буквами з першої великої друкується слово “Додаток ...” і велика літера української абетки, наприклад “Додаток А”, “Додаток Б”. Додатки слід позначати послідовно відповідно до букв алфавіту, за винятком букв Г, Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь. Один додаток позначається як додаток А.

Текст кожного додатка може поділятись на розділи та підрозділи, які нумеруються у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатку (літеру) і крапку, наприклад А.2 – другий розділ додатка А; В.3.1. – підрозділ перший третього розділу додатка В.

Ілюстрації, таблиці і формули у додатках нумеруються у межах кожного додатка, наприклад: рис. А. 1.2. – другий рисунок першого розділу додатка А; формула (В.1) – перша формула додатка В.

При оформленні додатків окремою частиною (книгою) на титульному аркуші роботи під її назвою друкують великими буквами слово “ДОДАТКИ”.

2.10. Порядок здавання та захисту роботи

Орієнтовний обсяг роботи - 15-20 сторінок тексту. Обсяг роботи на оцінку не впливає. Мова - українська, допускаються окремі розділи чи табличний матеріал англійською мовою. Виконана робота здається викладачу в паперовому та електронному варіантах, особливу увагу слід звернути на те, щоб посилання на електронні джерела були повними та чинними. Іншими словами, з електронного варіанта тексту роботи повинна бути забезпечена можливість прямого виходу на використане електронне джерело. Наведені у роботі самостійні розрахунки та відповідний матеріал повинен бути доступним для редагування, уразі потреби слід представити проміжні розрахунки та графічні побудови у файлах формату *.хls, *.ррt, *.jpg тощо.

На підставі попереднього розгляду викладач приймає рішення про допуск роботи до захисту. Робота, що місить неправдиву або застарілу інформацію (хибні чи відсутні посилання) — до захисту не допускається. В процесі захисту роботи студент доповідає результати протягом 5-10 хв., після чого відповідає на запитання викладача та аудиторії. Вітається застосування технічних засобів та презентаційних матеріалів.

Студент, який не в стані відповісти на запитання по виконаній роботі вважається таким, що виконав завдання, але не отримує за нього балів.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!