Методичні рекомендації з підготовки дипломних робіт з курсу Філософія, ПНУ ім. Стефаника

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

Методичні рекомендації з підготовки дипломних робіт з курсу Філософія

Для студентів напряму 0301 „Філософія”

Івано-Франківськ-2012

1. Загальні положення

Випускна кваліфікаційна робота бакалавра з менеджменту (далі - випускна робота) - це важлива форма підготовки і підсумкової державної атестації студента за освітньо-професійною програмою з менеджменту. Це кваліфікаційний документ, на підставі якого Державна екзаменаційна комісія (ДЕК) визначає відповідність знань випускника рівню кваліфікації та його здатність до самостійної роботи у сфері менеджменту.

Державна атестація здійснюється на підставі оцінки рівня професійних знань, умінь, навичок студентів, передбачених Освітньо-кваліфікаційною характеристикою бакалавра за напрямом підготовки 6.030601-«Менеджмент».

Як теоретико-прикладне дослідження випускна робота повинна містити глибоке теоретичне осмислення актуальної організаційно-управ­лінської або соціально-економічної проблеми, а також обґрунтований проект практичного її розв’язання, виконаний на основі ретельно проведеного аналізу діяльності конкретної організації.

Метою виконання випускна роботи є вирішення професійної проблеми, що ґрунтується на комплексному опануванні матеріалу, послідовному викладанні, а також практичному застосуванні теоретичних знань для вирішення конкретних завдань щодо вдосконалення управління діяльністю організацій.

У процесі виконання випускної роботи студент у відповідності до кваліфікаційних вимог повинен:

− опанувати навичками самостійної дослідницької аналітичної роботи, необхідними для його майбутньої практичної діяльності;

− розширити, поглибити і систематизувати отримані теоретичні і практичні знання;

− навчитися узагальнювати і критично оцінювати теоретичні положення, робити аргументовані висновки;

− навчитися відбирати, систематизувати та обробляти інформацію у відповідності до цілей дослідження;

− опанувати методи аналізу практичного матеріалу на базі теоретичних знань;

− навчитися виробляти свою власну точку зору по актуальних проблемах економіки і управління;

− опанувати прийоми доведення своєї точки зору і висунутих пропозицій;

− навчитися вирішувати складні соціально-економічні питання в умовах сучасної економіки України.

Випускна робота має характеризуватися логічністю, доказовістю, аргументованістю і відповідати таким вимогам:

− містити поглиблений аналіз досліджуваної теми;

− містити самостійні дослідження;

− містити обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення діяльності на досліджуваному об'єкті;

− мати належне оформлення;

− мати всі необхідні супровідні документи;

− бути виконаною і поданою в деканат в термін, передбачений графіком навчального процесу - за тиждень до захисту.

Випускна робота, що не відповідає вимогам щодо змісту та оформлення, до захисту не допускається.

2. Етапи виконання випускної роботи

Випускна робота є самостійною, науково-практичною роботою студента, що підводить підсумки набутих ним знань, вмінь та навичок з основних дисциплін, передбачених навчальним планом за базові курси навчання. Випускна робота виконується з метою закріплення, поглиблення і узагальнення знань, одержаних студентом за час навчання та їх застосування до комплексного вирішення конкретного фахового завдання.

У випускній роботі студент повинен засвідчити, що він оволодів необхідними теоретичними знаннями та навичками їх практичного застосування в конкретних умовах. У зв'язку з цим робота повинна виконуватись стосовно конкретного об'єкту управлінської діяльності і містити його аналіз з конкретними пропозиціями щодо розв'язання проблем, які розглядаються в даній роботі.

Виконання випускної роботи переслідує основні цілі:

− поглиблення, розширення та систематизацію теоретичних знань і практичних навичок, отриманих студентом за базовий період навчання за спеціальністю;

− оволодіння методиками теоретичного та експериментального дослідження при розв'язанні конкретних економічних та соціальних проблем, пов'язаних з аналізом та розробкою рекомендацій для прийняття відповідних управлінських рішень;

− розвиток навичок пошуку та систематизації інформації з управління економічною діяльністю організації, її обробки із застосуванням сучасних інформаційних систем та технологій, математичних та статистичних методів обробки інформації, моделювання та прогнозування;

− розвиток вмінь та навичок у визначенні і використанні причинно-наслідкових зв'язків процесів та явищ у прикладній галузі;

− оволодіння вміннями розробляти наукові висновки і конкретні пропозиції щодо вдосконалення управління реальним досліджуваним об'єктом.

Випускна робота повинна носити проблемний характер, сутність якого полягає у вмінні аналізувати, досліджувати проблему з допомогою наукових методів, синтезувати та узагальнювати накопичений у процесі аналізу матеріал, а також розробляти рекомендації на рівні оперативних, тактичних та стратегічних рішень.

Виконання випускної роботи передбачає такі етапи:

1. Вибір і затвердження теми випускної роботи.

2. Розроблення завдання на випускну роботу, складання календарного плану її виконання.

3. Опрацювання літературних джерел.

4. Складання змісту випускної роботи.

5. Написання випускної роботи.

6. Ознайомлення наукового керівника з текстом випускної роботи і врахування його зауважень.

7. Попередній захист випускної випускної роботи.

8. Оформлення випускної роботи.

9. Подання випускної роботи з письмовим відзивом наукового керівника і рецензента в деканат.

10. Захист випускної роботи.

3. Вибір і затвердження теми випускної роботи

Тематика випускних робіт розробляється та щорічно оновлюється кафедрою менеджменту згідно з вимогами варіативної компоненти освітньо-кваліфікаційноїхаракте­ристики бакалаврів з менеджменту, у відповідності до затверджених програм вивчених нормативних та вибіркових дисциплін, відбиває актуальну проблематику сучасного стану соціально-економічних відносин. Орієнтовний перелік рекомендованих до написання тем подано в Додатку А.

Студенту надається право самостійно обрати тему випускної роботи із запропонованого кафедрою переліку або запропонувати свою з обґрунтуванням доцільності її розробки. Тема випускної роботи повинна визначати необхідність вирішення конкретного питання, досить чітко виділеного з ряду інших. У межах однієї роботи не допускається об’єднання декількох різних, не пов’язаних одне з одним питань. Назва теми випускної роботи повинна чітко визначити питання, що розробляються, бути короткою, але в той же час відображати основний зміст і мету роботи.

При виборі теми випускної боти враховуються також такі обставини:

- відповідність обраної теми спеціалізації і фаху;

- відповідність теми науковим інтересам студента, виявленим ним раніше при підготуванні наукових доповідей, статей, курсових робіт.

Студент подає в деканат заяву за встановленою формою (Додаток Б).

Затвердження теми роботи і призначення наукового керівника оформлюється деканатом.

Науковий керівник випускної роботи:

− надає допомогу студенту в складанні змісту роботи та програми відбору необхідного матеріалу;

− рекомендує студенту нормативну, спеціальну літературу та інформаційні джерела за обраною темою випускної роботи;

− регулярно консультує студента, контролює протягом всього періоду графік виконання ним випускної роботи, її якість та своєчасність виконання, а також інформує завідувача кафедри про хід підготовки роботи до захисту;

− визначає готовність випускної роботи до захисту і надає письмовий відгук на завершену роботу.

Науковий керівник повинен допомогти студенту визначити найбільш ефективні рішення, всебічно стимулювати творчість і самостійність при виконанні ним випускної роботи.

4. Порядок написання, структура і зміст випускної роботи

Випускна робота має виконуватися студентом у повній відповідності до затверджених календарного плану та завдання. У випадках відставання від графіка студент зобов'язаний надати пояснення своєму науковому керівнику або завідувачу кафедри.

На період виконання випускних робіт на кафедрі склада­ється графік консультацій наукових керівників, згідно з яким забезпечується систематична співпраця студента і наукового керівника над випускною роботою. Систематичні консультації допомагають дип­ломнику у виборі методів дослідження, контролі дотримання вимог до змісту і оформлення дипломної роботи, своєчасному усуненні відхилень. Оперативне і уважне виконання рекомендацій керівника сприяє своєчасному поданню випускної роботи, є запорукою успішного захисту.

У відповідності до календарних етапів студент має подавати роботу частинами на перегляд, а у встановлений графіком термін − подати завершену випускну роботу на рецензування науковому керівнику.

Структура випускної роботи включає:

- титульний аркуш (зразок – Додаток В);

- завдання на випускну роботу (зразок – Додаток Ґ);

- календарний план виконання випускної роботи (зразок – Додаток Д);

- зміст;

- вступ;

- основну частину, що складається, як правило, з 3-х розділів;

- висновки;

- список використаних джерел;

- додатки.

Зміст випускної роботи визначається її темою і відби­вається у плані, розробленому за допомогою наукового керівника. Відповідно до передбачуваної теми студент самостійно або за рекомендацією керівника добирає літературні джерела (книги, брошури, статті, Інтернет-ресурси та інші) і відповідні нормативні документи, складає проект плану, який обговорює з керівником.

Головним завданням вступної частини (вступу) є обґрунтування актуальності і практичного значення обраної теми випускної роботи (“...що і зумовило вибір теми”), особливостей постановки та вирішення питань стосовно конкретних умов дослідження.

Вступ повинен містити короткий огляд літератури за темою дипломної роботи, в якому називають і критично оцінюють публікації, що мають пряме і безпосереднє відношення до обраної теми.

Крім того, в цій частині роботи слід чітко визначити мету і завдання дослідження роботи (відповідно до пунктів плану – “… було поставлено та вирішено такі завдання:”). Формулювання завдань здійснюється за допомогою таких дієслів: вивчити…, описати…, встановити…, визначити…, вивести залежність…, сформулювати…, узагальнити…, розкрити…, розробити…, побудувати модель… і т. ін.

У вступі також необхідно визначити предмет та об'єкт дослідження. Об’єкт дослідження - це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію і обране для вивчення.

Предмет дослідження міститься в межах об'єкта.

Об'єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об'єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження.

Обсяг вступу має становити для бакалаврських робіт 1-3 сторінки.

Вступ доцільно доробити після виконання основної частини роботи, тому що в даному випадку з'являється можливість більш точно і ясно визначити актуальність теми, цілі і завдання дослідження, відбити власні підходи до їхнього рішення.

Перший розділ, теоретичний, повинен містити теоретичне обґрунтування досліджуваних явиш та процесів. У цьому розділі обґрунтовується теоретична база обраної проблеми, проводиться огляд літературних джерел, нових розробок, опублікованих статистичних даних із посиланням на джерела іншої інформації, пов'язаної з темою. На основі вивчення наукової, навчально-методичної літератури розкри­ваються підходи різних авторів до розв'язання проблеми, показується, у чому полягає подібність, а у чому - відмінність їх поглядів, а також обґрунтовуються власні погляди на проблему.

У даному розділі надається оцінка діючих законів, постанов, указів та інших офіційно-розпорядчих документів, нормативної та довідкової бази за досліджуваною проблемою. Розкривається власне розуміння цієї бази, обґрунтовуються необхідність, доцільність окремих документів.

Теоретичне обґрунтування, суть, значення, класифікаційні характеристики, історія та сучасні тенденції предмету дослідження, методичні підходи повинні мати певні елементи полемічності, ствердженої власної позиції щодо обраних методів дослідження, що дає змогу перейти в наступному розділі до конкретного аналітичного дослідження. Бажано ілюструвати текст графічними матеріалами і схемами, графіками, діаграмами тощо.

Обсяг першого розділу не повинен перевищувати 30% загаль­ного обсягу випускної роботи.

Другий, аналітичний розділ, забезпечуючи логічну послідовність дослідження, має поєднати набуті теоретичні знання та вміння використовувати обрані методи і певний методичний інструментарій на прикладі конкретного аграрного підприємства.

У другому розділі надається опис, характеристика сучасного стану досліджуваної теми на об'єкті дослідження, діагностування діяльності господарства щодо обраного напрямку дослідження, ґрунтовний аналіз із використанням накопиченого фактичного матеріалу та залученням усіх теоретичних знань, певного методичного інструментарію.

Всі аналітичні розрахунки, таблиці, графіки, діаграми мають супроводжуватися тлумаченням та висновками. Це дозволить визначити сутність управлінських процесів, що спостерігаються в господарстві їх особливості, тенденції, створити базу для виявлення невикористаних резервів.

Аналіз проблеми повинен здійснюватись з урахуванням чинників позитивної та негативної дій.

Якщо це можливо, текст слід ілюструвати реальними документами (подати їх в додатках), та супроводжувати стислим коментарем. Джерелом інформації є планові і фактичні показники економічної діяльності підприємства, статистична та бухгалтерська звітність, накази, розпорядження, результати спостережень, опитувань і обстежень та інших методів збирання первинної інформації, які використовує студент.

Особливе значення має правильне узагальнення накопиченого фактичного матеріалу, групування та обробка даних, на основі яких проводиться кваліфікований аналіз, обґрунтовуються пропозиції.

Обсяг другого розділу − в межах 25 − 30% загального обсягу випускної роботи.

Завданням третього, конструктивного розділу, є розробка конкретних рекомендацій, пропозицій, моделей управління параметрами розвитку та діяльності підприємства на базі основних теоретичних положень, методичних підходів, методичного інструментарію, що викладені у першому розділі, а також висновків проведеного у другому розділі дослідження.

В цій частині наводяться обґрунтування заходів щодо поліпшення діяльності об'єкта. Система заходів логічно випливає з теоретичної та аналітичної частин і спрямована на подолання суперечностей між реальним і бажаним станами об'єкта з урахуванням індивідуальних завдань, тобто конкретні заходи (пропозиції, рекомендації тощо) студента повинні спрямовуватися на забезпечення показників економічного зростання.

Детальні пропозиції щодо вдосконалення діяльності підприємства мають відповідати напряму дослідження: кожна з розгорнутим обґрунтуванням, у зв'язку і як наслідок висновків з аналізу, який проведено у другому розділі, відштовхуючись від виявлених відхи­лень, проблем та недоліків. Запропоновані удосконалення та інновації мають містити доцільне обґрунтування.

Пропозиції студента щодо науково-практичного вирішення досліджуваної теми повинні відповідати критеріям оптимальності, цільової ефективності та практичної втіленості.

У розрахунках для обґрунтування пропозицій є бажаним використання економіко-математичних методів та ЕОМ.

Обсяг третього розділу може становити до 30% загального обсягу випускної роботи.

Четвертий розділ “Охорона праці” повинен містити: аналіз діяльності системи управління охороною праці на підприємстві (організації, установі) та стану умов і безпеки праці; оцінку ефективності заходів з охорони праці; рекомендації, направлені на поліпшення охорони праці на даному підприємстві (організації, установі).

Обсяг четвертого розділу − в межах 10 − 15% загального обсягу випускної роботи (8-12 сторінок тексту) і визначається темою дипломної роботи, вимогами нормативних документів з охорони праці, індивідуальним завданням і повинен бути угодженим з викладачем-консультантом з охорони праці.

Висновки містять висновки по темі роботи, а також пропозиції із досліджуваних питань. Саме тут коротко наводяться найбільш важливі теоретичні положення, що містять формулювання розв'язаної проблеми, оцінка результатів дослідження з точки зору відповідності меті випускної роботи та поставленим у вступі завданням, пропозиції щодо вдосконалення досліджуваного напряму діяльності підприємства, які було детально обґрунтовано у третьому розділі. У висновках не можуть з'явитися пропозиції, які не було розглянуто у третьому розділі.

Пропозиції і рекомендації повинні бути органічно пов'язані з висновками і спрямовані на поліпшення функціонування досліджуваного об'єкта. При розробці пропозицій і рекомендацій звертається увага на їхню обґрунтованість, реальність і практичну прийнятність. Висновки рекомендується писати у вигляді тез, приблизний обсяг становить: для бакалаврських робіт 1-3 сторінки.

До списку використаних джерел включаються тільки ті видання, що дійсно були використані в процесі підготовки роботи: законодавчі документи, постанови Уряду з питань економічної реформи, навчальні посібники, монографії, підручники, статті в періодичній пресі (за останні 6 років) тощо. Список використаних джерел повинен включати для бакалаврських робіт не менше 25-40 найменувань, що використовував студент.

Додатки в роботі є необов'язковими, але бажаними. Вони можуть бути допоміжним матеріалом до основного змісту роботи, підтверджувати окремі положення, висновки, пропозиції. До них виносяться проміжні розрахунки, таблиці додаткових цифрових даних, формули, результати проведених розрахунків, ілюстрації допоміжного характеру.

Таким чином, незалежно від обраної теми, рекомендується дотримуватися наведеної нижче структури випускної роботи:

Вступ

Розділ 1. Теоретичні і методичні основи вивчення проблеми

Розділ 2. Аналіз досліджуваної проблеми в організації

Розділ 3. Розробка рекомендацій і заходів щодо рішення досліджуваної проблеми в організації

Розділ 4. Система управління охороною праці в організації

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Випускна робота подається науковому керівнику у встановлені терміни. Відповідно до зауважень керівника, в роботу вносяться корективи, проводиться її остаточне доопрацювання, після чого робота оформлюється для представлення до захисту.

5. Оформлення випускної роботи з менеджменту

5.1. Загальні вимоги

Випускну роботу подають в деканат зброшурованою в твердій обкладинці.

Випускну роботу друкують за допомогою комп'ютера на одній стороні аркуша білого паперу формату А4 (210х297 мм). Друкований текст виконується шрифтом − Times New Roman, розмір − 14, інтервал − 1,5. Шрифт друку повинен бути чітким, стрічка − чорного кольору середньої жирності.

Загальний обсяг роботи (без додатків) повинен становити для бакалаврських робіт 60-75 сторінок друкованого тексту.

Текст роботи необхідно друкувати, залишаючи поля таких розмірів: ліве − 30 мм, праве − 15 мм, верхнє − 20 мм, нижнє − 20 мм.

Текст основної частини роботи поділяють на розділи і підрозділи (параграфи). Заголовки структурних частин роботи "ЗМІСТ", "ВСТУП", "РОЗДІЛ", "ВИСНОВКИ", "СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ", "ДОДАТКИ" друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої – великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Заголовок має складатися з одного речення. Заголовки параграфів друкують маленькими літерами (крім першої – великої) з абзацного відступу.

Кожний розділ рекомендується розпочинати з нової сторінки. Новий параграф розпочинається на тій сторінці, де закінчено попередній.

5.2. Нумерація

Нумерацію сторінок, розділів і параграфів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.

Першою сторінкою кваліфікаційної роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок роботи. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять. Рецензія та відгук до загальної кількості сторінок не включаються. Другою сторінкою роботи слід вважати зміст.

На сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Такі структурні частини роботи, як «ЗМІСТ», «ВСТУП», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ» не мають порядкового номера. Звертаємо увагу на те, що всі аркуші, на яких розміщені згадані структурні частини роботи, нумерують звичайним чином. Не нумерують лише їх заголовки, тобто не можна друкувати: "1. ВСТУП". Номер розділу ставлять після слова "РОЗДІЛ", після номера крапку не ставлять. Підрозділи (параграфи) нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: "2.3." (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок параграфу.

Ілюстрації (рисунки, схеми, графіки, діаграми) і таблиці необхідно подавати у роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, що розміщені на окремих сторінках роботи, включають до загальної нумерації сторінок.

Ілюстрації позначають словом "Рис." і нумерують послідовно в межах розділу, за виключенням ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу, параграфу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад:Рис. 1.1.2 (другий рисунок першого параграфу першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в роботі подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис "Таблиця" із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу, параграфу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: "Таблиця 1.2.1" (перша таблиця другого параграфу першого розділу). Якщо в роботі одна таблиця, її не нумерують.

Таблиці не розриваються, але при переносі частини великої таблиці на інший аркуш (сторінку) слово "Таблиця" і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова "Продовження табл." і вказують номер таблиці, наприклад: "Продовження табл. 1.2.1".

Формули в роботі (якщо їх більше однієї) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу, параграфу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого поля аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1.1) (перша формула першого параграфу третього розділу).

Примітки до тексту і таблиць, в яких вказують довідкові і пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах однієї сторінки. Якщо приміток на одному аркуші декілька, то після слова "Примітки" ставлять двокрапку, наприклад:

Примітки:

1....

2....

Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова «Примітка» ставлять крапку.

5.3. Ілюстрації

Ілюструють випускні роботи, виходячи з певного загального задуму, за ретельно продуманим тематичним планом, який допомагає уникнути ілюстрацій випадкових, пов'язаних із другорядними деталями тексту, і запобігти невиправданим пропускам ілюстрацій до найважливіших тем. Кожна ілюстрація має відповідати тексту, а текст – ілюстрації.

Назви ілюстрацій розміщують після їх номерів. Наприклад:

Рис. 1.2.3. Схема взаємозв’язку етапів інноваційного процесу

Основними видами ілюстративного матеріалу в роботах є: рисунок, схема, діаграма, графік.

Не варто оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься у підписі. В тому місці, де викладається тема, пов'язана з ілюстрацією, і де читачеві треба вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виразу у круглих дужках: (рис. 3.1.2) або зворот типу: "...як це видно з рис. 3.1.2" або "...як це показано на рис. 3.1.2".

5.4. Таблиці

Цифровий матеріал, коли його багато або є необхідність у зіставленні певних показників, як правило, оформлюють у таблиці. Таблиця є способом подання інформації, при якому цифровий або текстовий матеріал групується в рядки і графи, відокремлені одна від одної вертикальними і горизонтальними лініями.

За змістом таблиці поділяють на аналітичні та неаналітичні. Аналітичні таблиці з результатом обробки та аналізу цифрових показників. Як правило, після таких таблиць робиться узагальнення про нове (виведене) знання, яке вводиться до тексту словами: «таблиця дає змогу зробити висновок, що…», «із таблиці видно, що…» тощо. Часто такі таблиці сприяють виявленню і формулюванню певних закономірностей.

До неаналітичних таблиць вміщують здебільшого необроблені статистичні дані, необхідні лише для подання інформації або констатації певного стану речей.

Якщо таблиця містить результати самостійного дослідження автора, то вкінці назви таблиці ставиться «*», а під таблицею робиться зноска (*Розроблено автором); в іншому випадку посилання на джерело робиться у квадратних дужках після назви таблиці. Обов’язковим є не просто посилання на таблицю чи рисунок у тексті, але й їх опис та детальна характеристика.

Приклад побудови таблиці

Таблиця (номер)

Назва таблиці* []

*Розроблено автором

Зазвичай таблиця складається з таких елементів: порядкового номера і тематичного заголовка, боковика, заголовків вертикальних граф (головки), горизонтальних рядків і вертикальних граф (основної частини, тобто прографки).

Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово "Таблиця" починають з великої літери. Назву не підкреслюють.

За логікою побудови таблиці її логічний суб'єкт або підмет (позначення тих предметів, які в ній характеризуються) розміщують у боковику, головці, чи в них обох, а не у прографці; логічний предмет таблиці або присудок (тобто дані, якими характеризується присудок) − у прографці, а не в головці чи боковику. Кожен заголовок над графою стосується всіх даних цієї графи, кожен заголовок рядка в боковику всіх даних цього рядка. Заголовок кожної графи в головці таблиці має бути, за можливістю, коротким. Слід уникати повторів тематичного заголовка в заголовках граф, одиниці виміру зазначати у тематичному заголовку, виносити до узагальнюючих заголовків слова, що повторюються.

Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки − з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Заголовки (як підпорядковані, так і головні) мають бути максимально точними і простими. В них не повинно бути слів або розмірностей, що повторюються. Висота рядків повинна бути не менше 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба. Досить обережно слід ставитися також до вертикальної графи «примітки». Така графа потрібна лише тоді, коли містить дані, що стосуються більшості рядків таблиці.

Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті, таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на інший аркуш. При перенесенні таблиці на інший аркуш (сторінку) назву вміщують тільки над її першою частиною. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою в межах одної сторінки. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її головку, в другому випадку – боковик. Якщо головка громіздка, її можна не повторювати. У такому разі нумерують графи і переносять їх нумерацію на наступну сторінку. Заголовок таблиці не повторюють.

За умови, що текст, який повторюється в графі таблиці, складається з одного слова, його можна заміняти лапками; з двох або більше слів – при першому повторенні його замінюють словами "Те ж", а далі лапками. Ставити лапки замість цифр, марок, знаків, математичних і хімічних символів, які повторюються, не слід. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк.

Усі наведені у таблиці дані мають бути достовірними, однорідними і такими, що можуть зіставитися, в основу їх групування покладають суттєві ознаки.

5.5. Формули

При використанні формул необхідно дотримуватися певних техніко-орфографічних правил.

Найбільші, а також довгі і громіздкі формули, котрі мають у складі знаки суми, добутку, диференціювання, інтегрування, розміщують на окремих рядках. Це стосується також і всіх нумерованих формул. Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною. Невеликі і нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують всередині рядків тексту. Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони дані у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова "де" без двокрапки.

Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишити не менше одного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (−), множення (х) і ділення (:).

Порядкові номери позначають арабськими цифрами в круглих дужках біля правого берега сторінки без крапок від формули до її номера. Номер, що не вміщується у рядку з формулою, переносять у наступний нижче формули. Номер формули при її перенесенні вміщують на рівні останнього рядка. Якщо формула знаходиться у рамці, то номер такої формули записують зовні рамки з правого боку навпроти основного рядка формули. Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули.

Номер групи формул, розміщених на окремих рядках і об'єднаних фігурною дужкою (парантезом), ставиться справа від вістря парантеза, яке знаходиться всередині групи формул і звернене в сторону номера.

Загальне правило пунктуації в тексті з формулами таке: формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації.

Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації: а) у тексті перед формулою є узагальнююче слово; б) цього вимагає побудова тексту, що передує формулі.

Розділовими знаками між формулами, котрі йдуть одна за одною і не відокремлені текстом, можуть бути кома або крапка з комою безпосередньо за формулою до її номера. Розділові знаки між формулами при парантезі ставлять всередині парантеза. Після таких громіздких математичних виразів, як визначники і матриці, можна розділові знаки не ставити.

5.6. Загальні правила цитування та посилання на використані джерела

При написанні випускної роботи студент повинен давати посилання на джерела, матеріали або окремі результати з яких наводяться в роботі, або на ідеях і висновках яких розроблюються проблеми, задачі, питання, вивченню яких присвячена робота. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з'ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання.

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.

Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий в джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз "так званий";

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, в кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в) кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело;

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладенні думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів, і давати відповідні посилання на джерело;

д) якщо необхідно виявити ставлення студента до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання;

е) цитування не повинно бут ні надмірним, ні недостатнім, бо і те, і те знижує рівень наукової праці: надмірне цитування створює враження компілятивності праці, а недостатнє – знижує наукову цінність викладеного матеріалу.

Коли використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел, які мають велику кількість сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул джерела, на яке дано посилання у роботі.

Посилання у тексті роботи на джерела роблять згідно з їх переліком у квадратних дужках, наприклад, «…у працях [1 − 7]…».

Приклад:

Цитата у тексті: «Особливістю створення бізнес-інкубаторів та інноваційних центрів є те, що вони були створені здебільшого зо донорські кошти…» [110].

Відповідний опис у списку використаних джерел:

110. Управління інноваціями в сучасній організації / Під ред. В. А. Євтушевського. – К.: Нічлава, 2006. – 359 с.

Посилання на ілюстрації роботи вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад, "рис. 1.2". Посилання на формули роботи вказують порядковим номером формули в дужках, наприклад "... у формулі (2.1)".

На всі таблиці роботи повинні бути посилання в тексті, при цьому слово "таблиця" в тексті пишуть скорочено, наприклад: "... у табл. 1.2".

У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово "дивись", наприклад: "див. табл. 1.3".

Усі цитати, мова оригіналу яких є іншою, подавати українською мовою й обов'язково супроводжувати їх посиланнями на джерело і конкретну сторінку.

5.7. Оформлення списку використаних джерел

Список використаних джерел − елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків.

Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв і т. ін. Завдяки цьому можна уникнути повторних перевірок, вставок пропущених відомостей.

Джерела потрібно розміщувати таким чином: нормативно-правові акти; монографії, підручники, посібники, періодичні видання, довідники, словники тощо в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків; іншомовна література в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків; іншомовна література в алфавітному порядку; інтернет-джерела.

Відомості про джерела, включені до списку, необхідно давати відповідно до вимог державного стандарту з обов'язковим наведенням назв праць, приклад наведено у таблиці.

Таблиця

Приклади оформлення бібліографічного опису у списку використаних джерел*

*Примітки:

1. Бібліографічний опис оформлюється згідно з ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання».

2. Проміжки між знаками та елементами опису є обов’язковими і використовуються для розрізнення знаків граматичної і приписаної пунктуації.

5.8. Додатки

Додатки оформлюють як продовження роботи на наступних її сторінках або у вигляді окремої частини (книги), розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті роботи.

Якщо додатки оформлюють на наступних сторінках роботи, кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований вгорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово "Додаток _________" і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т.д. Один додаток позначається як додаток А.

При оформленні додатків окремою частиною (книгою) на титульному аркуші під назвою роботи друкують великими літерами слово "ДОДАТКИ".

Текст кожного додатку за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатку. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатку (літеру) і крапку, наприклад, А.2 - другий розділ додатку А; В.3.1 - підрозділ 3.1 додатка В.

Ілюстрації, таблиці і формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатку, наприклад: рис. Д.1.2 – другий рисунок першого розділу додатку Д); формула (А.1) - перша формула додатку А.

5.9. Заключні вимоги

У першому варіанті текст випускної роботи з таблицями, графіками, рисунками і додатками подається керівникові у незброшурованому вигляді. Відповідно до зауважень і вказівок наукового керівника студент вносить виправлення і доповнення в текст кваліфікаційної роботи.

Остаточний варіант роботи зшивається у твердій палітурці і реєструється деканаті за тиждень до захисту.

У роботі не допускаються стилістичні, орфографічні та граматичні помилки. Терміни, які застосовуються у тексті, повинні відповідати загальноприйнятим у науковій літературі. Не допускається використання зворотів розмовної мови, техніцизмів та професіоналізмів. Слід уникати слів "я", "мною", краще – "дослідивши", "визначивши", "отримано" і т.д.

6. Захист випускної роботи з менеджменту

Після того, як наукове дослідження закінчено, робота належно оформлена, починається збір документів, необхідних для підготовки до її захисту. Документи, що подаються до ДЕКу, містять:

- виконану роботу із записом на ній висновку наукового керівника про допуск студента до захисту;

- письмовий відгук наукового керівника з характеристикою діяльності студента під час виконання роботи;

- письмова рецензія на роботу бакалавра від провідного науковця в обраній проблематиці.

В разі не незадовільного відзиву наукового керівника, або його відсутності, рішення про допуск до захисту випускної роботи приймає ДЕК.

До державної екзаменаційної комісії можуть подаватися й інші матеріали, які характеризують наукову і практичну цінність виконаної випускної роботи: друковані праці за темою наукового дослідження; документи, що вказують на практичне застосування роботи.

Перед проходженням державної атестації відбувається попередній захист випускної роботи на випускній кафедрі, що дає можливість студенту добре відчути й усвідомити сильні і слабкі сторони свого дослідження, аргументацію окремих його позицій. Попередній захист випускної роботи проводиться за 2 місяці до державної атестації.

Захист випускної роботи проводиться на відкритому засіданні державної екзаменаційної комісії за участю на менше половини її складу за присутності голови комісії. Захист носить характер наукової дискусії. Після виступу студента члени ДЕК ставлять запитання щодо уточнення основних результатів дослідження, його теоретичного підґрунтя, можливостей застосування висновків і пропозицій конструктивної частини в діяльності відповідних організацій.

Перше та саме головне, з чого починається підготовка студента до захисту своєї роботи, – це його робота над виступом за результатами дослідження у формі доповіді, яка повинна розкрити сутність, теоретичне та практичне значення результатів виконаної роботи.

Як правило, доповідь умовно поділяють на три частини.

Перша частина доповіді в основних моментах повторює вступ випускної роботи, зокрема стисло характеризується актуальність теми, ступінь її розробки у науковій літературі, зазначаються мета та завдання дослідження, його об'єкт і предмет, формулюється практичне значення результатів дослідження.

Вступна частина виступу будується, як правило, за такою схемою:

"Шановний голово Державної комісії, шановні члени комісії, шановні колеги!

Вашій увазі пропонується бакалаврська або дипломна робота на тему "......".

Актуальність обраної теми полягає у... (коротке обґрунтування актуальності).

Зазначена проблематика досліджується у роботах таких вітчизняних та зарубіжних науковців.......

Об’єктом дослідження є.... Предметом дослідження обрано...

Мета роботи полягає в..... Реалізація мети дослідження зумовила постановку наступних завдань....

Після вступної частини слідує друга, яка містить коротку характеристику кожного розділу випускної роботи.

Заключна частина будується за текстом висновків випускної роботи. Тут доцільно перерахувати загальні висновки з її тексту відповідно до поставлених завдань (не повторюючи більше узагальнення, які були зроблені при характеристиці розділів основної частини), та узагальнити рекомендації.

Доповідь завершують фразою: "Дякую за увагу".

До тексту доповіді можуть бути прикладені додаткові матеріали: схеми, таблиці, графіки, діаграми і т.п. (загальною кількістю не більше п'яти), які необхідні для доказу висунутих положень та обґрунтування зроблених висновків і запропонованих рекомендацій. У виступі посилання на роздатковий матеріал пропонується таким чином: "Авторське узагальнення ілюструє схема__/рисунок___/ таблиця___роздаткового матеріалу. "

Для того, щоб текст доповіді був повністю виголошений без будь-яких втрат, треба точно визначити час, потрібний для виступу, і викласти його на відповідній кількості машинописних сторінок. Тривалість доповіді не повинна перевищувати 10 хвилин, що еквівалентно дев’яти сторінкам машинописного тексту, викладеного з подвійним інтервалом, розмір шрифту − 14.

Відповіді студента на запитання членів ДЕК повинні бути стислими, чіткими та добре аргументованими. Якщо можливі посилання на текст роботи, то їх треба обов'язково робити. Це надасть відповідям найбільшу впевненість та одночасно дозволить підкреслити достовірність результатів проведеного дослідження.

На захисті оцінюється не лише рівень виконання поданої випускної роботи, а й компетентність та впевненість студента, виявлена під час виступу. Помилки, неточності, допущені в доповіді, нездатність відповісти на запитання членів ДЕК та присутніх можуть звести нанівець усю попередню роботу.

Результат захисту випускної роботи оцінюється за стобальною системою, де сума балів ”90 − 100” відповідає за національною шкалою оцінці ”відмінно”, ”75 − 89” − оцінці ”добре”, ”60 − 74” − оцінці ”задовільно”.

Рішення державної екзаменаційної комісії про оцінку рівня підготовки студента, а також про присвоєння йому освітньо-кваліфікаційного рівня та видання диплома (загального зразка або з відзнакою) приймається на закритому засіданні ДЕК відкритим голосуванням звичайною більшістю голосів членів комісії, які брали участь у її засіданні. При однаковій кількості голосів голос голови ДЕК є вирішальним.

Кращі роботи можуть бути рекомендовані на конкурси і виставки, конференції, а також до друку в наукових збірниках. Захищені випускні роботи зберігаються в деканаті.

У тих випадках, коли захист випускної роботи не відповідає вимогам рівня атестації, ДЕК приймає рішення про те, що студент є не атестованим, про що відзначається у протоколі засідання комісії.

Студент, який отримав незадовільну оцінку при захисті випускної роботи, відраховується з вищого закладу освіти. Йому видається академічна довідка встановленого зразка.

Якщо студент не з'явився на засідання державної екзаменаційної комісії для захисту випускної роботи з неповажних причин, то в протоколі комісії відзначається, що він є не атестованим через неявку на засідання комісії.

У випадку, коли захист випускної роботи атестується незадовільно, державна екзаменаційна комісія встановлює, чи може студент подати на повторний захист ту саму роботу з доопрацюванням, чи він повинен опрацювати нову тему, визначену кафедрою.

Додаток А

Рекомендована тематика випускних робіт:

Напрям підготовки 6.030601-«Менеджмент»

Загальний менеджмент

1. Аналіз та оцінка стану системи управління

2. Антикризові засади менеджменту організаційних систем

3. Менеджмент підприємницької діяльності (бізнесу)

4. Організація функціонування окремих служб в системі менеджменту (планово-економічна, бухгалтерського обліку, агрономічна, інженерна, зооветеринарна та ін.)

5. Оцінка економічної ефективності систем менеджменту

6. Оцінка ефективності систем менеджменту

7. Проектування організаційного та економічного механізмів господарювання

8. Проектування системи менеджменту організаційних формувань різних форм власності

9. Проектування та організація функціонування системи менеджменту

10. Удосконалення внутрішньогосподарського механізму управління в підприємстві

11. Управлінська діагностика діяльності організаційних систем

12. Формування ефективної системи управління підприємницькою діяльністю організацій

13. Формування системи адаптації організації до змін в конкурентному середовищі

14. Система методів в менеджменті

15. Економічні методи в менеджменті

16. Соціально-психологічні методи менеджменту

Основні функції менеджменту

17. Контроль в системі менеджменту: практика організації, шляхи удосконалення

18. Мотивація в системі менеджменту: практика організації, шляхи удосконалення

19. Планування в системі менеджменту: практика організації, шляхи удосконалення

20. Формування структур управління організаційних систем, адаптованих до ринкових умов

21. Типи структур управління та їх вдосконалення

22. Управління виробничими ресурсами в підприємстві

23. Управління виробничими запасами підприємства

24. Управління господарським механізмом підприємства

25. Управління внутрігосподарським механізмом підприємства

Процес менеджменту

26. Оцінка процедур і методів підготовки та реалізації управлінських рішень

27. Організація управлінських процесів

28. Проектування процесу менеджменту

Галузеве управління

29. Державне управління і регулювання економіки АПК

30. Управління брокерською діяльністю на товарних і фондових біржах

31. Управління біржовою діяльністю

32. Управління земельними ресурсами підприємств

33. Управління ринком цінних паперів

34. Управління розвитком інфраструктури на селі

35. Управління рухом фінансових ресурсів

36. Управління агропромисловим комплексом (район, область)

Управління в різних організаційних утвореннях

37. Менеджмент акціонерних формувань

38. Планування в системі менеджменту організаційних формувань різних форм власності

39. Розробка системи управління фермерським господарством

40. Управління в нових організаційних формуваннях ринкової економіки

41. Управління в організаційних формуваннях ринкової економіки

42. Управління в сільськогосподарських товариствах

Стратегічний менеджмент

43. Вибір та обґрунтування місії та довгострокових цілей підприємства

44. Вибір та обґрунтування моделі стратегії розвитку підприємства

45. Стратегії забезпечення конкурентноздатності підприємницьких структур

46. Формування портфеля стратегій

47. Аналіз факторів, що формують стратегію

48. Оцінка ефективності діючих стратегій

49. Розробка антикризових стратегій

50. Розробка стратегії використання людського потенціалу

51. Управління стратегічними змінами в підприємстві

52. Стратегічне планування в підприємстві

53. Формування інвестиційної стратегії підприємства

54. Вибір та обґрунтування стратегії маркетингу

55. Оцінка сильних та слабких сторін діяльності підприємства

56. Управління конкурентоздатністю підприємства

57. Використання матриці Бостонської Консалтингової групи (БКГ) для розробки стратегії

58. Формування стратегії інновацій

59. Виконання стратегії через організаційну структуру

60. Стратегія підприємницької діяльності

Виробничий менеджмент

61. Використання системи методів у виробничому менеджменті

62. Організація виробничого менеджменту

63. Організація управління в галузі рослинництва

64. Організація управління в галузі рослинництва тваринництва

65. Організація управління використанням машинно-тракторного парку

66. Управління агросервісом в сільському господарстві

67. Управління виробничими ресурсами

68. Управління формуванням та використанням аграрного виробничого потенціалу підприємства

Інформаційне забезпечення системи менеджменту

69. Інформування ефективної системи управління підприємницькою діяльністю організацій

70. Комунікації в системі менеджменту та їх удосконалення

71. Розвиток менеджменту в організаційних формуваннях на основі інформаційних технологій

72. Формування ефективної системи інформаційного забезпечення менеджменту

Соціально-психологічні аспекти менеджменту

73. Соціально-психологічні чинники формування особистості сучасного менеджера

74. Управління міжгруповими та міжособовими відносинами в підприємстві

75. Фактори успішної діяльності менеджера

76. Формування ефективної системи відповідальності в менеджменті організацій

Управління персоналом

77. Організація діяльності служб зайнятості в адміністративному районі

78. Оцінка роботи та особистих якостей працівників апарату управління

79. Підбір, підготовка та використання управлінських кадрів

80. Удосконалення системи матеріального стимулювання праці

81. Управління діловою кар"єрою персоналу в підприємстві

82. Управління персоналом в підприємстві

83. Управління професійним розвитком персоналу організаційних формувань різних формвласності

84. Управління стимулюванням праці управлінських працівників

85. Формування кадрового потенціалу організації та його використання

86. Мотивація персоналу підприємства та її вдосконалення

87. Управління трудовими ресурсами

Фінансовий менеджмент

88. Антикризовий фінансовий менеджмент в підприємстві

90. Управління фінансовими ресурсами на підприємстві

91. Фінансовий менеджмент в підприємстві

92. Управління рухом фінансових ресурсів

93. Управління фінансовою санацією сільськогосподарських підприємств

Інвестиційний менеджмент

94. Аналіз та оцінка стану системи управління ризиком

95. Інвестиційне проектування

96. Інвестиційний менеджмент в підприємстві

97. Інвестиційні ресурси підприємства та основні шляхи їхнього фінансування

98. Організація інноваційно-інвестиційної діяльності

99. Організація управління інноваційними процесами в підприємстві

100. Розвиток інвестиційних можливостей підприємств

101. Розвиток інвестиційної привабливості в підприємстві

102. Розробка інвестиційної стратегії підприємства

103. Управління зарубіжними інвестиціями в підприємстві

104. Управління лізинговими операціями

105. Управління інвестиційними проектами в підприємстві

Інноваційний менеджмент

106. Інноваційний менеджмент в підприємстві

107. Інноваційний менеджмент в стратегії розвитку організації

108. Організація інноваційно-інвестиційної діяльності в підприємстві

109. Організація управління інноваційними процесами в підприємстві

Управління маркетингом

110. Маркетинговий менеджмент в підприємстві

111. Менеджмент реклами і стимулювання збуту продукції

112. Управління маркетинговими процесами в підприємстві

113. Управління маркетинговою комунікативною політикою

114. Управління маркетинговою товарною політикою

115. Управління маркетинговою ціновою політикою

Управління проектами

116. Управління проектами в підприємстві

117. Управління ризиками в проектній діяльності

118. Управління інвестиційними проектами в підприємстві

119. Управління інноваційно-інвестиційними проектами в підприємстві

Управління якістю

120. Організація системи контролю за якістю в підприємстві

121. Управління якістю праці в підприємництві

122. Управління якістю праці та продукції в системі діяльності

123. Управління якістю продукції в підприємстві

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!