Роздрукувати сторінку
Главная \ Методичні вказівки \ Методичні вказівки \ 504 Лекція на тему Інформаційні системи фінансового ринку, НУДПСУ

Лекція на тему Інформаційні системи фінансового ринку, НУДПСУ

« Назад

504 Лекція на тему Інформаційні системи фінансового ринку, НУДПСУ

 ТЕМА: Інформаційні системи фінансового ринку

План

1. ІС фондового ринку
2. ІС інвестиційних компаній
3. ІС страхових компаній
4. Ринок фінансової інформації.
5. Електронна комерція та цифрова економіка
6. ІС міжнародному бізнесі
7. ІТ в боротьбі з економічними злочинами

1. Фондовий ринок – ринок цінних паперів, він охоплює таку частину кредитного ринку, як ринок боргових інструментів та ринок боргових зобов’язань, ринок інструментів власності. Ринок цінних паперів призначений для акумуляції коштів інвесторів

Ринок цінних паперів складається з первинного вторинного, біржового та позабіржового. Первинний ринок ЦП обслуговує випуск (емісію) і початкове розміщення ЦП серед інвесторів. Вторинний ринок обслуговує обіг та операції з ЦП, які були випущені раніше і розміщені на первинному ринку. Біржовий ринок – це ринок ЦП, організованій на фондовій біржі. Позабіржовий ринок – охоплює операції поза біржею. На цьому ринку відбувається первинне розміщення ЦП, а також їх перепродаж. Банки є активними учасниками фондового ринку. Всю сукупність операцій, що виконують банки з ЦП можна поділити на:

-  інвестиційні операції (банки проводять, коли вони виступають у ролі інвестора, купуючи за власні кошти ЦП інших емітентів, метою цих операцій є формування власного інвестиційного портфеля, для отримання прибутку);

-  емісійні операції (банк виконує як позичальник, який випускає власні акції, який випускає власні акції для формування статутного капіталу або з метою додаткового його збільшення);

-  комісійні (виконується за дорученням клієнтів – купівля, продаж, довірче управління, консультаційне обслуговування, розміщення);

-  сервісні операції (різновид комісійних, тобто зберігання ЦП, реєстрація,, перереєстрація, оформлення сертифікатів, розрахунків і дивідендів.

Комерційні банки можуть працювати з власними, державними і корпоративними ЦП. Для роботи з кожним видом ЦП (акції, облігації, векселя, сертифікати тощо) доречно виділити окремий АРМ. В окремі АРМи виділяють задачі управління портфелем ЦП (перераховані раніше). Важливо зауважити, що для ринку ЦП є необхідним динамічна інформація про стан і котировки ЦП, в цьому допомагають інформаційні агентства, з якими підтримується зв’язок в режимі реального часу. (слідуючи питання 7 буде про це). ІС повинна оцінювати ціни на проміжках часу, з’ясовувати тренд, за допомогою СППР допомагати  робити висновки і рекомендації.

Комплекс інфраструктури ринку цінних паперів включає системи укладання угод (фондові біржі та торгово-інформаційні системи), системи обліку прав власності (реєстратори та зберігачі), системи виконання угод (депозитарії, банки), системи перерозподілу грошових ресурсів і фінансового посередництва (брокери і дилери). Підвищення якості управління у цих структурах, забезпечення швидкості виконання операцій з цінними паперами потребують застосування нових ІТ, сучасних підходів до створення ІС у цій сфері. Гра на фінансовому ринку – це гра з інформацією, а застосування ІТ уможливлює обробку більших обсягів інформації, що сприяє підтримці рішень інвестора відносно дій на ринку. Застосування комп’ютерних технічних засобів дозволить проводити більш об’єктивніший аналіз, ніж звичайними засобами. Користувач може створювати тижневі і денні графіки цін, графіки руху курсу каналів, стохастику, використовувати спеціальні формули

НБУ розроблено автоматизовану систему комплексного обслуговування учасників фондового ринку, щоб забезпечити інформаційну прозорість фондового ринку. Ця система об’єднує НБУ, комерційні банки, біржові та позабіржові торгівельні майданчики. Від руху інформаційних потоків на фондовому ринку залежить рух фінансових потоків. В НБУ функціонує електронний депозитарій, призначенням якого є збереження ЦП акціонерів і проведення пов’язаних з цім операцій. На сьогодні впроваджується депозитарна система, яка буде складатись з централізованої БД, розподілених депозитарних БД (регіональних) для проведення міжрегіональних трансакцій. До складу системи входять такі програмні комплекси: “Ліга”, “Депо-облік”, “Вторин”, “Депо-запит”.

Депозитарний облік на рівні НБУ здійснюється в електронному депозитарії програмним комплексом “Депо-облік”. АРМ  комерційного банку  не є локальним комплексом комерційного банку. Він є інтерфейсним засобом для взаємодії з депозитарієм НБУ і забезпечує отримання КБ інформації про стан депо-розрахунків НБУ та роботу банку на біржовому та позабіржовому ринках з відображенням кожної операції. Програма “Депо-облік” надсилає розпорядження та повідомлення в депозитарій НБУ, а після обробки на АРМ КБ направляється необхідна інформація. (Н-д, НБУ передає банку виписки про стан особових депозитарних рахунків власників ЦП). За допомогою АРМ “Депо-облік” виконується купівля і продаж ЦП через депозитарій НБУ, де перевіряється можливість проведення такої операції. Депозитарій НБУ виконує блокування/розблокування ЦП для формування фонду страхування.

Програмний комплекс “Ліга” функціонує на двох рівнях в аукціонному комітеті НБУ та КБ. Призначення цього комплексу – організація аукціонів з первинного розміщення ЦП. “Ліга” НБУ надсилає електронні повідомлення в банки про проведення аукціонів та ціни на ЦП, а також інформує депозитарій. В КБ на АРМ “Ліга” приймаються повідомлення про проведення аукціону, з АРМ “Ліга“  відправляються заявки на участь в аукціоні.

Програмний комплекс “Вторин” встановлюється в КБ та на торгівельних майданчика. Він забезпечує проведення торгів на вторинному ринку. Він виконує формування заявок купівлі та продажу по видам ЦП і забезпечує прийом інформації з торгівельних майданчиків про хід та результати торгів.

Програмний комплекс “Депо-запит” працює  в емісійно-кредитному депозитарії НБУ і дає змогу оперативно контролювати стан депозитарного обліку у розрізі регіонів, комерційних банків, видів ЦП.

На позабіржовому ринку працює програмна система “Фондовий магазин”.

Що стосується закордонних фондових бірж, то для їх роботи також створені автоматизовані системи. Найвідоміша  у світі система електронних торгів – американська система  NASDAQ, яка має три рівня доступу до інформації. На першому рівні система доступна для усіх користувачів для отримання інформації по котировкам ЦП і обслуговуванні угод. На другому рівні, який призначений для дилерів, надходить інформація про купівлю та продаж ЦП. На третьому рівні інформація доступна лише членам біржі. Тут інформація про максимальні і мінімальні ціни протягом дня по видам ЦП, деталі угод, зведена інформація.. У системі проведення торгів можна виконувати різними способами: з клавіатури, з сенсорних екранів, синтезаторами голосу, з паперових носіїв. В Росії була впроваджена частина системи NASDAQ – ПОРТАЛ, яка застосовувалась для організації торгів на позабіржовому ринку.

Приклади програмних продуктів низового рівня.

“АФР-Особлива” – призначена для складання повідомлень стосовно особистої інформації акціонерного товариства, яке  є емітентом ЦП, ведення роботи з Державною комісією по ЦП, та підтримка роботи з фондовим ринком.

“АФР-звіт”- призначена для складання річної звітності акціонерними товариствами та холдинговими компаніями до Державної комісії з ЦП.

Всі акціонерні товариства звітують раз на рік, але як показує досвід розвинених країн світу звітуватись потрібно раз на квартал. Звітуватись перед громадськістю раз на рік є не припустимим за західними стандартами, і робити це слід відкрито через мережу. Поки що засобами розповсюдження такої інформації є Web-сайт комісії по ЦП. З часом Web-сайт комісії по ЦП стане складовою частиною Internet-порталу уряду.

Istock – єдина на Україні централізована система накопичення і розкриття корпоративної інформації (БД), яка відкрита і доступна для усіх, вона містить усі форми звітності щодо роботи з ЦП, корпоративні новини, містить актуальну і достовірну інформацію про емітентів та ЦП. Мета її створення полягає в тому, щоб забезпечити інформаційної прозорості на ринку цінних паперів.

«МetaStock for Windows» - один з найпоширеніших програм у країнах СНД і на заході для технічного аналізу фінансових даних (аналізу акцій, облігацій, нерухомості, фондів, фьючерсів, опціонів) є додатком в ОС Windows. В системі застосовується об’єктно-орієнтований інтерфейс.

AI Trading Expert – це могутній інструмент технічного аналізу фінансового ринку. Використання цього програмного продукту в режимі on-line забезпечує експертно-консультативні послуги по попередньому аналізі і плануванні покупки/продажу акцій. Пакет цінний тим, що містить у собі так званий «Курс молодого інвестора». Цей програмний продукт можуть використовувати як професійні брокери так і початківці на фондовому ринку.

PolyAnalyst – російська система, розроблена на основі технології штучного інтелекту і покликана для проведення аналізу ринків і визначенні взаємозв’язків між різними ринками, між різними елементами ринку, між цінними паперами і відповідно в прийнятті рішень.

По суті на фондовому ринку зараз проходить технічна революція, швидкий розвиток ІТ та перехід до Internet – технологій.

Internet – аукціони, Internet – біржа на сьогодні вже не шокують українців. Але на Internet – аукціонах нас не бажано зустрічають і не хочуть обслуговувати по причині великої кількості електронних злочинів з боку наших співвітчизників. Але в Росії функціонує Internet – біржа, яка спеціально створена для пострадянських країн – INDX. (з 1999 року). Торговий оборот біржі складає 5 мл.$. Будь-хто може стати її учасником і проводити торги навіть на невеликі суми (кілька $). Короткострокова робота на віртуальній біржі здійснюється через стандартні браузери типу Internet Explorer. Проміжним пунктом на віртуальній біржі є Internet-брокери або інвестиційні компанії. Але є можливість виключення брокерів, ця задача зараз реалізується через системи прямого доступу (спеціальний програмний інтерфейс), що дозволяє працювати в режимі реального часу. З усуненням посередника виконання операцій проходить моментально, підтвердження угоди теж.

У 1999 році на фондовому ринку України розпочався розвиток Internet-трейдінга. Internet-трейдінга – це діяльність по управлінню інвестиціями через Internet, покупка і продаж цінних паперів через Internet. З його розповсюдженням випереджуючими темпами росте активність клієнтів на фондовому ринку. Цікаво визначити, що лідерами у впровадженні і просуванні Internet-трейдінгана українському фондовому ринку опинились не крупні, а динамічні брокерські компанії, які тепер стійко входять в першу десятку учасників ринку по оборотах. В той же час крупні брокерські компанії і банки почали освоювати нову послугу пізніше. Сьогодні реалії такі, що перемагає не «велика» компанія, а «швидка»,та яка найшвидше впроваджує новітні інформаційні технології. Internet-трейдінг упевнено розвивається в даний час в інших секторах фінансового ринку: державних цінних паперів, валютний ринок, термінований. Розширюється спектр використання Internet-трейдінга, ми бачимо тісний зв’язок Internet-системи функцій банківських систем, Internet-трейдінга, систем депозитарного і бек-офісного обслуговування. З появою Internet-технологій виникла реальна необхідність з’єднати розрізнені технологічні ланки процесу обслуговування клієнтів в єдиний ланцюжок. Інвестори тепер можуть  за допомогою автоматизованих систем стежити за усім процесом  інвестування і управляти своїми активами в режимі реального часу. Internet-трейдінгможе бути двох видів: посередницький і самостійний (більш прогресивний і перспективний, але поки менш розвинений).

Під час торгівлі акціями необхідно проведення фундаментального аналізу ринку, що включає три рівні:

  1. аналіз поточного стану економіки в цілому, визначення загальних тенденцій;

  2. галузевий аналіз;

  3. аналіз конкретної компанії на ринку.

Інформацію першого і другого рівня можна знайти на сайтах урядових організацій і крупних міжнародних організацій:

- www.imf.org – Міжнародний Валютний Фонд –МВФ;

- www.usitc.gov – Комісія по міжнародній торгівлі;

- www.worldbank.org – Світовий банк;

- http://europa.eu.int – статистика по Європі.

Дослідження по окремим секторам економіки проводять брокери, а також аналітичні і консалтингові компанії, крупні комерційні та інвестиційні банки. Добрим інструментом для аналітики можуть бути аналітичні, економічні, фінансові та інші інформаційні Internet-видання.. Різноманітну інформацію можна отримати на сайтах бірж, а також сайти міжнародних рейтингових агентств, де можна знайти не тільки рейтинг країн регіонів, компаній-емітентів а навіть конкретних інструментів (наприклад, державних боргів).

Віртуальні товарні біржі підтримуються галузевими групами виробників конкретних товарів (оптимальний варіант оптової торгівлі) але є і незалежні вузли оптової торгівлі (конкуруючі біржові сервери).  ІС товарної біржі – підсистема формування заявок і звітів (подаються і аналізуються замовлення і в кінці торгівельної сесії формуються звіти), торгівельна підсистема (безпосередній контакт покупця з продавцем, торги, закладення угод), розрахунково-клірінгова підсистема (розрахунки за угоди через депозитарну систему), інформаційна підсистема _накопичення інформації, що супроводжує біржовий процес), адміністративно-контрольна підсистема.

 В даний час є багато розрізнених рішень по біржовій торгівлі  в Internet. Функціонують такі молельні ігри, як наприклад „Біржовий інвестор”. Це навчальні програми, внески тут умовні, і виграші теж, але дають змогу моделювати торгівлю цінними паперами.

 

2. ІС інвестиційних компаній

Планування на підприємстві (фірмі, організації, комерційні структурі) завжди пов’язано з майбутнім, а модель є уявленням очікуваної реальності. Таким чином, уявлення можливих майбутніх стратегій може розглядатись як моделювання майбутнього. Імітаційні фінансові моделі підприємства побудовані за допомогою АІС, які забезпечують генерацію стандартних бухгалтерських процедур і звітних фінансових документів, як наслідок бізнес-операції. Під бізнес-операціями мають на увазі конкретні дії, які здійснюються в процесі економічної діяльності, наслідком яких є зміни в обсягах і напрямках руху грошових засобів.

Під час розрахунків використовуються прогнозовані чинники (показники інфляції, планові обсяги збуту, показники ризику, курси валют тощо).

Найчастіше для автоматизації інвестиційної діяльності в нашій країні застосовують такі програмні продукти COMFAR та PROPSPIN (створені організацією об’єднаних націй з промислового розвитку), а також пакети прикладних програм “Альт-инвестор”, “Project Expert”.

Типова структура інвестиційного програмного комплексу:

Блок моделювання:

- модуль опису макроекономічного середовища (вибір валют, моделювання податкового режиму, моделювання сценарію інфляції);

- модуль опису компанії, що реалізує проект (моделювання поточного стану, бух облік, опис продукції і послуг);

- модуль формування інвестиційного плану проекту (графік проекту, календарний план робіт, взаємозв’язок між стадіями проекту, перелік ресурсів, формування активів тощо);

- модуль моделювання оперативного плану план виробництва, оплата праці, процес фінансування).

Блок генерації фінансових документів. Цей блок забезпечує автоматичне формування стандартних фінансових форм, що відповідають міжнародним стандартам бухгалтерського обліку. Формуються такі форми:

- прогноз руху грошових коштів;

- звіт про прибутки та збитки;

- балансова відомість;

- звіт про використання прибутку.

Блок аналізу. Містить модуль аналізу чутливості проекту, який дозволяє оцінити вплив змін низки чинників на фінансові результати  проекту:

- Модуль розрахунку стандартних фінансових показників (ліквідність, платоспроможність, рентабельність, структура капіталу, період окупаємості тощо);

- Модуль аналізу чутливості проекту;

- Модуль аналізу ефективності;

- Модуль варіантного аналізу (варіанти реалізації проектів).

Блок контролю процесу реалізації проекту інвестиції або блок управління діловими процесами (данні по угоді, поетапні дані, тип угоди, змінні ділового процесу).

Блок генератор звітів: модуль генерації та редагування бізнес-плану, модуль побудови графіків та діаграм.

Важливою особливістю інвестиційних програмних комплексів є всебічний аналіз господарської діяльності підприємства (організації) або виробничого плану здійснення інвестиційного проекту. В АІС використовуються різні моделі аналізу (індексний, факторний, графічний тощо), що дозволяє отримати детальну картину формування витрат виробництва і збуту продукції (послуг). Інвестиційні АІС дозволяють зробити порівняльну оцінку розрахункових варіантів інвестиційних проектів. За результатами порівняльної оцінки вибирається оптимальний варіант  інвестиційного проекту і автоматично виводиться звіт по бізнес-плану.

Інвестиційні програмні комплекси можуть містити блок “Регіональних ризиків”, що дозволяє оцінити ризик вкладання фінансових коштів та інвестування проекту залежно від розташування об’єкта  інвестування на території країни. В аналізу може бути виділено блок “Графічного планування”, що дає змогу отримати експрес аналіз у графічному вигляді. Як правили в складі інвестиційних програмних продуктів є блок “Довідниково-правової бази” з питань інвестиційної діяльності.

Інвестиційні АІС – експертні системи, або експертна система є частиною програмного комплексу.

Інвестиційна компанія, яка займається тільки питаннями інвестицій організаційно поділяється на три напрямки: фронт-офіс (торгові підрозділи), бек-офіс, бухгалтерія. Торговий відділ включає співробітників, які займаються операціям з ЦП, проводять аналітику. Бек-офіс забезпечує виконання операцій, здійснює облік і контроль операцій з ЦП. Бухгалтерія здійснює облік і виконує фінансову звітність. Основні операції з ЦП виконує фронт-офіс. Його головні функції це укладання угод, облік угод виконує бек-офіс. ІС фронт-офісу повинна оцінювати ефективність довгострокових фінансових інвестицій, проводити фундаментальну аналітику. Також проводити технічний аналіз для зменшення ризику спекуляцій. Інформаційна система повинна аналізувати стан індексів (акцій, інфляції) та рівні цін в різних проміжках часу і давати практичні рекомендації щодо управління конкретними акціями. Все це можна виконувати (автоматизувати) самостійно або виконувати зв’язок позабіржовою торгівельною системою(центральна БД) і отримувати через нею усю необхідну достовірну і актуальну інформацію.

 

3. Страхування – сукупність особливих замкнених перерозподілених відносин між його учасниками з приводу формування за рахунок грошових внесків цільового страхового фонду, призначених для відшкодування можливих витрат. Раніше страхування здійснював лише “Держстрах” нині лише діє понад 300 (360) компаній. Відповідно розширення цього виду діяльності потребує виділення цілого напрямку в АІС.  Договір між страховою компанією і клієнтом називається полісом. У разі виникнення страхового випадку страховик за договором сплачує страховку.

Основною метою АІС страхових компаній є забезпечення такого рівня управління діяльністю компанії, за якою комплексно реалізуються такі завдання:

- Проведення в задані терміни багаторівневих розрахунків, пов’язаних з рухом договорів;

- Автоматизація процесу обліку договорів за всіма видами страхування;

- Прийняття оптимальних планових рішень щодо прибутків і видатків грошових коштів, та отримання фактичного прибутку;

- Досягнення найвищих показників всіх видів страхування;

- Зниження ризику, підвищення обгрунтованності рішення;

- Одержання оперативної та вірогідної інформації.

АІС страхування можна поділити на центрального і районного  рівні. Функціональні підсистеми:

- Підсистема “Планування”. Призначена для розробки перспективних і поточних планів прибутків і видатків за всіма видами страхування і планів надходження страхових платежів. Складаються проекти річних планів за основними видами надходження платежів щодо кожного виду страхування.

- Підсистема “Бухоблік і звітність” Реалізує автоматизоване розв’язання задач з виконання операцій обліку грошових і поточних господарських операцій, укладання бухгалтерської звітності у цілому по страховій компанії, а також із формування зведених бухгалтерських балансів тощо.

- Підсистема “Праця і заробітна плата” призначена для розробки кошторисів видатків на утримання працівників страхової компанії, складання звіту з обліку праці і заробітної плати.

- Підсистема “Статистичний облік і звітність” використовується для укладання зведених статзвітів за всіма видами страхування, фінансовими  результатами страхових операцій за рік, визначення основних показників роботи компанії.

- Підсистема “Правове забезпечення” забезпечує облік, збереження і пошук правових, нормативних та інформаційних актів за всіма видами діяльності страхової компанії. Використання цієї підсистеми дозволяє централізувати збір і контроль інформації, одержувати відповіді із законодавчих, правових, нормативних питань.

- Підсистема “Тарифи і нормативи” призначена для автоматизованого розв’язку задач з обчислення тарифних ставок за видами майнового і особистого страхування, резервами внесків зі страхування життя, розробки середніх цін на сільськогосподарську діяльність тощо. У підсистемі виконуються також розрахунки відомчих нормативів розподілу фонду економічного стимулювання.

- Підсистема “Автоматизованої обробки інформації” виконує розв’язування задач з організації обробки страхової інформації  управління адміністративно-територіальними одиницями.

Функціональні підсистеми низових ланок:

- Підсистема планування;

- Підсистема бух обліку і звітності;

- Підсистема праці і заробітної плати;

- Підсистема статистичної звітності;

- Підсистема правого забезпечення;

- Підсистема ведення за договорами страхування;

- Підсистема контролю і аналізу діяльності інспекції.

Підсистема ведення за договорами страхування призначена для автоматизації розрахунків з ведення обліку об’єктів страхування і обчислення страхових платежів. Розв’язуються задачі визначення збитків та виплат страхового відшкодування і страхових сум.

Підсистема контролю і аналізу діяльності інспекції призначена для визначення основних показників роботи інспекції, дільниці, бригад, агентів.

Інформаційне забезпечення – довідники: види діяльності, види послуг, об’єкти, ризики, тарифи. Ця інформація зберігається в БД (довідниках) і використовується для створення (формування) файлу “Договори”.

Прогресивні компанії переходять в своїй роботі на СRM-системи, це технологія, яка дозволяє збирати інформацію про клієнта, зберігати, обробляти, робити висновки, вести спільну єдину клієнтську базу даних (існуючих і потенційних). Дозволяє автоматизувати службу підтримки і обслуговування, автоматизація діяльності менеджера, автоматизація маркетингу. В таких компаніях швидко зростає роль і значення маркетингу. Вони орієнтуються на роботу з клієнтом. СRM-система – це набір програм пов’язаних єдиною логікою й інтегрованих в корпоративне інформаційне середовище компанії на основі єдиної бази даних. СRM-системи  - це набір програм, які дозволяють, по-перше, збирати інформацію про клієнта, по-друге, зберігати і обробляти, а по-третє, робити висновки на баз даної інформації. Основні функціональні модулі програмного забезпечення СRM-системи:

- CSS – автоматизація служби підтримки і обслуговування;

- SFA – автоматизація діяльності продавців;

- MA – автоматизація маркетингу.

Маркетингова структура страхової компанії стає своєрідним центром інформації, куди надходять усі дані. Маркетингову підрозділи перетворюються із дослідних центрів в організатора продаж. Ядром СRM - системи є клієнтська БД усіх існуючих і потенційних клієнтів. Програмне забезпечення дозволяє любому підрозділу звертатись до цієї БД.

Для реалізації сучасних страхових ІС створена фірма “Українські страхові інформаційні системи”. Основний продукт компанії, яка є лідером у цьому напрямку – Insurance Company. Реалізована на клієнт-серверній архітектурі, охоплює усі аспекти обліку страхової інформації, а забезпечує:

  • Менеджмент клієнтів – ведення страхової інформації по клієнту та групам клієнтів, моніторинг взаємодії з клієнтом, служба розсилань листів.

  • Менеджмент об’єктів – ведення страхової інформації по кожному застрахованому об’єкту або групам об’єктів.

  • Менеджмент договорів (загального страхування та перестрахування).

  • Менеджмент комісійних винагород агентів та посередників

  • Менеджмент врегулювання збитків (облік претензій, заведення справ по виплатах).

  • Моніторинг та контроль страхування в наочних для керівництва формах.

Система забезпечує сучасний і ефективний захист, інтеграцію з Internet, роботу з необмеженою кількістю філій, робота в режимі on-line. Система інтегрується з сучасними офісними програмами (Word, Excel), бухгалтерськими системами (1С, Парус)

Приклади інші:

“Поліс” – розробка на основі СУБД Oracle, відносно не велика вартість, дозволяє автоматизувати основні функції (облікові і аналітичні, ведення бухгалтерського обліку), людина з будь яким рівнем підготовки може працювати з програмою.

“Россита” – єдина корпоративна ІС, має набір конструкторів (правил, тарифів, комісійної винагороди та ін.), можна застосовувати на будь-яку кількість рівнів ієрархії (дирекція і до 60 філіалів), широко застосовуються Internet-технології, СУБД Oracle.

Life –система обробки договорів страхування життя, обробка в реальному масштабі часу, забезпечує роботу з клієнтами, полісами, роботу з агентами, розрахунки по договорах, перестрахування і звітність (фірма АСКО – одна з найвідоміших російських фірм по автоматизації страхування).

Існують програмні продукти по автоматизації окремих видів робіт (наприклад, розробки фірми АСКО):

- Страховий поліс – інформаційно-довідкова система супроводження страхових полісів компанії: облік, контроль, розрахунки, генерація звітів.

- Перестрахованиє – інформаційно-довідкова система супроводження договорів перестрахування

- Виплата – інформаційно-довідкова система оформлення і обрахунку виплат страхових відшкодувань.

Фірма “Ефрат” також пропонує програмні продукти і відома її розробка комплексної автоматизації “Страхова компанія”.

Рівень автоматизації страхових компаній досить різноманітний. На сьогодні проходить процес становлення Internet-страхування, як і інших Internet-послуг. В Internet-страхуванні передбачається повне отримання клієнтом інформації і спілкування з компанією через віртуальний офіс в Internet, заповнення клієнтом Web-форм, складання договору і отримання полісу через електронну пошту. Деякі компанії частково використовують можливості Internet. Так наприклад через Internet можна отримувати довідкову інформації, поновлювати законодавчу базу, розміщувати рекламу, відправляти поліси клієнтам. Клієнти можуть отримати поради та on-line-консультації.

При можливості дистанційного страхування (Internet – страхування, віртуальне оформлення документів) варто враховувати природу страхового продукту і особливості процедури страхування. Страхові продукти умовно можна поділити на облігаторні (стандартизовані, розраховані на масового споживача), факультативні (індивідуальні договори). В другому випадку необхідно безпосереднє спілкування і огляд об’єкту, тобто не можлива робота в режимі on-line. При Internet - страхуванні виділяють 1 крок – калькуляція вартості полісу, 2 – заповнення заяви, 3 – оплата полісу, 4 – отримання полісу. Певні проблеми у страхових компаній виникають при дистанційному страхуванні з розрахунками (3 крок). Однією з можливостей вирішення цієї проблеми є впровадження СЕП страховими компаніями в альянсі з банками. Та говорити зараз і про широке впровадження в повсякденне життя облігаторного страхування в режимі online ще передчасно.

Існують два напрямки Internet-страхування: в режимі on-line i off-line. Система on-lineвиконує практично повний цикл продажів у віртуальному режимі: розрахунок вартості, заповнення заявки на страхування, проведення оплати. При такому варіанті страховик і страхувальник можуть і не бачитись віч на віч. Але придбати можна лише «стандартні» поліси: страхування медичних витрат при виїзді за кордон, громадянської відповідальності автовласників – ті, ціна яких залежить від мінімальної кількості факторів.

Сьогодні практично не можливо фізично доставити по Україні протягом 24 годин полісу з моменту його підписання (чого вимагає цивільний кодекс) і також практично не можливо однозначно ідентифікувати користувача в Internet, все це не дає можливості розвитку дистанційного страхування (через Internet, мобільні телефони) (4 крок). Але не треба зупинятись і ті страхові компанії, які сьогодні упустять свій шанс і не “відзначаться” у Internet – просторі завтра не зможуть ефективно працювати. Зараз лише половина страхових компаній України має власні зареєстровані доменні імена в Internet (це переважно “середняки” ринку). Більшість частину віртуальних угод становлять страхування фізичних осіб (здоров’я, медичних витрат, подорожей,  автотранспорту). Страхування юридичних осіб потребує індивідуальних умов, тому вітально проводяться лише консультації або прийом заявок. Юридичні особи широко використовують віртуальне страхування для страхування ризиків від конкретних видів діяльності, або від хакерів.

Головною проблемою в усьому світі залишається шахрайство в страховій сфері, за допомогою віртуального обслуговування з шахрайством легше боротися (електронні розрахунки).

Серед українських компаній можна виділити “КИЙ АВІА ГАРАНТ”, яка успішно працює на ринку Internet - страхування (медичне страхування, страхування майна, фінансових ризиків, вантажів, відповідальності робітників, автотранспорту). Але доставку страхових полісів виконує лише по Києву. Ще один приклад, Internet-площадка  www.insa.ru  використовує брокерське і консультативне бюро «навігатор», що має великі міжнародні контакти й досвід по розробці корпоративних страхових програм і роботі в режимі on-line. Розробка страхових програм ведеться з урахуванням конкретних вимог клієнтів.

В розвинених країнах світу поряд з Web-сайтами окремих компаній існують страхові портали, де зібрана інформація найбільших страхових компаній, рейтинги компаній, ознайомитись з умовами, вибрати кращі пропозиції. Існують також міні-портали (2-10 компанії), які спеціалізуються на окремих видах страхування, дані портали інтегрують учасників проекту в одну віртуальну страхову систему, що працює в режимі on-line. Користувач може порівняти умови і ціни різних страховиків на ті самі види послуг, ознайомитись з рейтингами страхових компаній, творцями порталів.

Майбутнє Internet- страхування хвилює багатьох у світі , в першу чергу як середовище для ділових операцій. Але робота on-lineстала новим полем діяльності не тільки для страховиків, але й для шахраїв. Існує два види страхового шахрайства в режимі on-line – необґрунтовані претензії з боку клієнтів і страховаки-фантоми, компанії, яких насправді не існує. Такі види шахрайства набули загрозливих розмірів в інформаційно розвинених країнах. В США ФБР і Департамент юстиції відкрили спеціальний сайт – центр скарг і шахрайств в Internet.

 

4. Виділяють два основних види інформації, яка використовується у діловій та комерційній діяльності: у вигляді даних та у вигляді знань (наукова інформація). Інформація отримана вчасно відіграє важливого значення для підприємств. Як її правильно відшукати на ринку інформації.

Сучасний інформаційний ринок можна поділити на чотири основні області, які перебувають у взаємодії:

- Електронна інформація;

- Електронні угоди та електронна комерція;

- Системи мережевих комунікацій;

- Програмне забезпечення.

Останні дві області не стосуються даного курсу.

Ринок електронної інформації охоплює чотири основні сектори:

1) сектор ділової інформації:

- біржову і фінансову інформацію (котировкам ЦП, валютні курси, ринок товарів, ринок інвестицій, ціни);

- економічну і статистичну інформацію (числову, економічну, демографічну, соціальну, прогнозування);

- комерційну (інформація про підприємства, фірми, продукцію, послуги);

- інформація комерційних пропозицій (купівля і продаж);

- ділові новини в області бізнесу.

2) сектор юридичної інформації (збірники наказів, постанов, законів, інструкцій);

3) сектор інформації для спеціалістів (науково-технічна, професійна, доступ до першоджерел);

4) сектор масової споживчої інформації (служба новин, програми радіо і телепередач, розклад транспорту, довідники тощо).

Ринок електронної інформації – це ринок ресурсів де інформація виступає безпосередньо продуктом інтелектуальної діяльності найбільш кваліфікованої і творчо активної частини населення. Основними постачальниками електронної інформації виступають центри-генератори баз даних і інформаційні брокери.

Генераторами ділової інформації являються брокерські компанії та банки. Найбільш відомі агентства, які пропонують доступ до біржової та фінансової інформації – Reuters, Teletrac.

Агенція Reuter –міжнародна інформаційна агенція з Істрією понад 140 років,  цілодобово збирає данні та фінансову інформацію в режимі реального часу з 180бірж, ринків ЦП, 4000 організацій у 80 країнах світу. Надається можливість перегляду інформації в графічному режимі (фінанси та бізнес, укладання угод, новини, телебачення понад 200 телевізійних каналів в 84 країнах). Має 145 тис. терміналів в усьому світі та контролює 80% світового ринку інформації. Понад 200тис. передплатників.

Teletrac (Telerate) – найбільш відома агенція аналізу ринків інформації в режимі реального часу. Користувачам цієї системи надається доступ до поточної інформації понад 1500 інструментів фінансового, товарного та фондового ринків. Відповідно до своїх запитів користувач формує так звані плани, яких в останній версії продукту налічується 32. Користувач цієї системи має доступ до всіх інструментів побудови графіків і має змогу розробляти власну стратегію поведінки на ринку. Має 67 тис. терміналів в світі.

BLOOMBERG – інформаційне агентство ділової інформації в режимі реально часу (цінні папери, депозитні ставки, форвардний курс, купівля продаж валют). Зміни цін кожного ЦП відображаються приблизно 400 раз на день.

TENFORE –система фінансово-економічної інформації в режимі реально часу, котировкам провідних банків світу, міжнародні біржові ціни, новини, аналіз інвестиційної діяльності, валюта, процентні ставки, акції та облігації.

На Україні робились спроби створення спеціальних служб оперативного накопичення і передавання біржової та фінансової інформації, та слабкість телекомунікаційної структури не забезпечувала потрібної якості. Деякі біржі робили спроби організувати обмін біржовою інформацією та електронні угоди, однак світовий досвід показав, що це тупиковий шлях, тим більше в країні з низьким рівнем зв’язку.

Комерційна інформація має великий попит. Постачальниками являються практично всі, і в більшості випадків ця інформація створюється стихійно, розміщується на телеконференціях, дошках оголошень. При систематизації такої інформації на дошках оголошень розділяють на розділи: нерухомість, метали, освіта, будматеріали тощо.

Щодо статистичної та нормативної інформації то надання послуг тут належить урядовим організаціям (Бази держкомстату). Серед агентств, які надають ці послуги можна назвати  OECD (бази даних з економічної статистики країни і зовнішньої торгівлі). В числі приватних інформаційних служб можна назвати DRI. Найбільш поширеним постачальником юридичної інформації відома служба LEXIS.

Ринок електронних угод

Включає системи банківських і міжбанківських операцій, електронних торгів, замовлень товарів і послуг. 

Найбільш відома система укладання  електронних угод Dealing, яка забезпечує вихід на 20000 дилерів і більше 5 тис. банків та інших організацій у 82 країнах світу з метою отримання і передачи котировок, укладання угод і обміну інформацією, залучення та розміщення кредитних ресурсів. Розглянемо в наступному питанні детально.

Інформаційна економіка –довготривала широка тенденція до освоєння інформаційних ресурсів та знань за для їх подальшого використання у процесі виробництва та надання послуг. Цифрова економіка – це новішій  термін, це ще нереалізована трансформація всіх сфер економіки завдяки перенесенню всіх інформаційних ресурсів та знань на комп’ютерну платформу. Мережева економіка – є занадто вузьким і не є екивалентами терміну цифрова економіка. Інноваційна економіка  є завжди і не відповідає цифровій економіці.  Повного переходу до цифрової економіки  не відбулося в жодній країні світу.

 

5. Цифрова  економіка та електронна комерція

Слід виділити такі види економічної діяльності цифрової економіки:

- маркетингові дослідження (Internet- маркетинг)

- банківські операції (Internet- банкінг)

- операції на фондових ринках (Internet- брокерідж)

- Internet - аукціони

- торгівельні операції (Internet- комерція)

- рекламні компанії (Internet реклама)

- електронні платіжні ситеми

- електронні дилери та електронні постачальники.

- віртуальні організації (віртуальні підприємства, співтовариства, віртуальні університети, віртуальні суди, Internet – туалети, віртуальна урна для голосувань, віртуальний конгрес, віртуальна посада, віртуальне поселення,  тощо).

Останнім часом стали активно розвиватись так звані – програмні агенти, це новий напрямок в інформаційних технологіях. Програмні агенти – це модулі, здатні автономно виконувати поставлені їм завдання, їх можна вважати особистими “слугами” в комп’ютерному світі. Агент – це програма,  розміщена у певному середовищі і здатна до гнучкої автономної поведінки для досягнення поставленої мети. (здатність довго працювати, здатність фіксувати зміни в середовищі). У користувача не має необхідності втручатись у роботу агента, контролювати його дії або внутрішній стан. Агенти можуть взаємодіяти з іншими агентами. Вони виконують такі функції: статистичний аналіз, перевірку посилань (якщо вони не працюють) на інші Web-сторінки, пошук ресурсів по різних сторінках. Але вони потребують чималого трафіку, свистки вимоги до серверів.

Від звичайних програм вони відрізняються ступенем зворотнього зв’язку із зовнішнім світом. Прийнято виділяти  види програмних агентів:

- стаціонарні агенти (функціонують лише в тій системі, де почалось їх виконання);

- інтерфейсні агенти (спрощують роботу, але обмежені в діях);

- мобільні агенти (не прив’язані до системи, де розпочалось їх виконання, переміщуються по БД і знань для пошуку інформації, здатні працювати  на різних платформах та ОС.);

- інформаційні агенти (Internet – агенти, стійкі до несправностей в мережі);

- реактивні агенти;

- гібридні агенти;

- інтелектуальні агенти (крім пошуку можуть вести спостереження, здійснювати вимірювання, керувати, передавати і сортувати електронну пошту).

У корпоративних мережах програмні агенти можна використовувати для автоматизації процесів управління потоками даних. Програмні агенти  здатні автоматично сканувати інформаційний простір Internet, формувати добірки публікацій та оглядів, автоматично наповнювати сайти профільною інформацією, аналіз маркетингових заходів, ціноутворення. Програмні агенти здатні з‘єднуватись з іншими програмними агентами, щоб з‘ясувати що їм відомо про поставлену задачу або отримати потрібні дані, знайти можливі адреси сховищ потрібних даних, тобто встановлюють між собою інтелектуальну взаємодію.

Проблеми, що постають при створенні агентів це – розробка стандартної мови спілкування, розробка методів ефективної обробки знань (класифікація та розпізнавання), розробка «живого» користувацького інтерфейсу

Галуззю де найбільш динамічно зростає використання  програмних агентів є електронна комерція (Internet-комерція). Як приклад використання слід назвати агентів Tet-a-Tet, Copernic Shopper тощо.  Програмний агент Copernic Shopper дозволяє здійснювати пошук у системі електронної комерції за 13 категоріями товарів, при цьому інформація надходить майже від 250-ти інтерактивних магазинів. Універсальний програмний агент Ifogate надає користувачу такі послуги - формує оповіщення, відшукує новини, відображає основні фондові індекси та курси акцій, спортивні результати, здійснювати покупки, передивлятись персональну фінансову інформацію, формувати власний інвестиційний портфель.

Прогнози фахівців на 21 століття свідчать, що основною особливістю буде використання цифрової економіки, заснованої на використанні Internet, інформаційних технологіях, електронній комерції. Електронна комерція – Е-комерція, Internet-комерція, віртуальна комерція, он-лайнова комерція, електронний бізнес. Україна займає 52 місце в світі по розвитку електронного бізнесу. Основи Е-комерції вперше були розроблені у 1995 році. На сьогодні темпи зростання е-комерції у Європі перевищили темпи в США (склали 200% на рік). Половину всіх європейських доходів від е-комерції отримують Англія і Німеччина. Європа знаходиться у стані переслідування США по зростанню е-комерції.

Е-комерція – це складова цифрової економіки, це ведення бізнесу через Internet. Електронна комерція – торгова діяльність, яка має за мету отримання прибутку на основі комплексної автоматизації комерційного циклу через глобальну мережу. Усі інші технічні рішення – це лише технічні додатки до комерційної діяльності. Електронна комерція – це така сфера цифрової економіки, що включає всі фінансові та торгові трансакції, що проводяться за допомогою комп’ютерних мереж, та бізнес-процеси, пов’язані з проведенням цих трансакцій. Електронна комерція – це складова електронного бізнесу. Електронний бізнес – це ведення будь-якої бізнес-діяльності у глобальних телекомунікаційних мережах.

У аспекті оподаткування в жодній країні не визначено навіть теоретичні засади. Цією проблемою займається Міжнародна податкова асоціація. Електронна комерція об’єднує різні технології – електронний обмін даними, електронну пошту, Internet, інтранет (електронний обмін даними в середині компанії), екстранет (обмін інформації з зовнішніми партнерами прямими зв’язками).

Складовими електронної комерції є електронна торгівля, електронний обмін інформації, електронний рух капіталу, електронні гроші, електронний маркетинг, електронний банкінг і електроні страхові послуги. Електронний ринок товарів і послуг ґрунтується на технологіях:

  • В2В корпоративний рівень, тобто між виробничими компаніями безпосередньо або через посередника (оптова торгівля)- бізнес-бізнес.

  • В2С – безпосередньо до споживача, тобто роздрібна торгівля. Основною ланкою такої торгівлі є Internet-магазин (технологія досягла найбільшого розвитку) – бізнес-споживач.

  • B2G – відносини і угоди між фірмами та урядовими організаціями (на сьогодні ця технологія тільки починає розвиватись у розвинених країнах, наприклад, уряд розміщує пропозиції щодо укладання угод з державою по закупівлю чогось) – бізнес-адміністрація.

  • C2G – технологія майбутн6ього, розширення технологій B2G і В2В  (наприклад виплати з бюджету) – споживач-адміністрація.

  • С2С –технологія майбутнього – споживач-споживач

  • G2G – уряд – уряд, автоматизація відносин і документообіг між відомствами, це частина об‘єднаної інформаційної системи уряду

Розрізняють такі моделі електронної комерції: електронна крамниця, електронний он-лайновий аукціон, електронний торгівельний центр, електронний довідник-каталог, віртуальне співтовариство, віртуальний центр розробки, інформаційний брокер, провайдер бізнес-операцій, інтегратор бізнес-операцій. Електронна торгівля є ядром електронної комерції. Існує ще такий вид комерції як мобільна торгівля (М-комерція). Мобільний телефон повільно перетворюється на комп’ютер.

Темпи росту електронної комерції на стільки швидкі, що будь-які статистичні характеристики швидко втрачають свою актуальність.

Переваги використання технології В2В для споживача:

- Наявність системи пошуку необхідних товарів і послуг;

- Налагоджена система поставок замовлених товарів;

- Найбільш широкий асортимент товарів;

- Нижча ціна за рахунок зниження виробничих витрат.

Проблеми застосування технології В2В:

- Проблеми безпеки (зростає кількість комп’ютерних злочинів);

- Обмеження прав споживача, оскільки споживач не може в повній мірі пересвідчитись в якості товару поки він не буде доставлений;

-   Високий рівень недовіри з боку споживачів до фірм, які займаються електронною комерцією.

Основні переваги технології В2С для її учасників:

- Максимальна оптимізація бізнес-процесів  взаємодіючих організацій;

-   Прискорення бізнес-процесів;

- Створення прозорої інформаційної структури компанії, що сприяє позитивному іміджу компанії, як з боку інших компаній так і збоку державних органів влади;

-   Багатоланкова інформатизація бізнес процесів.

В галузі В2С можна виділити наступні бізнес-моделі:

Електронний довідник-каталог – спеціалізований Web-сайт для проведення тендерів постачальників, застосовується компаніями для просування своєї торгової марки і зниження витрат з маркетингу.

Електронний крамниця – Фірма власноруч створює торгівельний центр для пошуку ринків збуту.

Електронний аукціон – програмно-інформаційна тематична база з пошуковими засобами, для проведення торгів (приклад www.e-bay.com).

Електронний торговий центр – сайт, що складається з безліч електронних крамниць, об’єднаних загальним місцем розташування або маркою використовують єдину систему захисту трансакцій тощо.

Торгові агрегати – Ця модель надає послуги у пошуку потрібного товару та послуг в великій кількості електронних крамниць. За ці послуги  торгові агрегати отримують відсотки від продаж фірм-клієнтів (працює також і у В2В)

Електронні дилери – обслуговують фірми які шукають нові ринки збуту та просуванні торгової марки за певні відсотки.

Віртуальні співтовариства – Схожа на електронну крамницю, але є додаткова вартість за обмін інформацією.

Платіжні системи – Ця модель обслуговує і споживачів і фірми, забезпечуючи їм безпечне проведення трансакцій.

Важливою складовою електронної комерції є електронний обмін даними,  що являє собою обмін бізнес-даними стандартизованого формату по принципу комп’ютер-комп’ютер між торговими партнерами. На сьогоднішній день електронний обмін даним є найбільш відпрацьованою технологією.

Для конкретної роботи в напрямку електронної комерції на сьогодні існують ряд програмних продуктів які забезпечують цю роботу. Domino – розробка фірми Lotus – для компаній які займаються електронною торгівлею. Деякі програмні продукти націлені на конкретний напрямок, наприклад надання інтерактивних брокерських послуг – Reuters Investor Direct. Програмне забезпечення по обробці електронних платежів для інтерактивних торговців – NetVerify. Іншу категорію складають програно-технічні засоби, сервери спеціального призначення, для Web-комерції. Для  малих компаній не варто втрачати багато коштів ринок пропонує для них інструментарії для створення інформаційного поповнення Web-компанії (з комерційними пропозиціями) – Internet Creator. Для підтримки електронної комерції запроваджена мова XML.

Internet-крамниця – Web-сайт, який забезпечує продаж  у режимі он лайн, при цьому використовується електронний каталог.  Мінімальна вартість сайту з вбудованим електронним магазином – 1500$ (розробка + комплекс типових програмних модулів). На сьогодні існують три типи Internet-крамниця: Internet-вітрина (сайт, який включає інформацію про товари, що періодично поновлюється), торгівельний автомат (включає Internet-вітрину та може приймати і виконувати замовлення, а також виписувати рахунки на оплату товарів без участі людини) і  автоматичний магазин (виконує повний комплект торгівельних послуг включаючи оплату).

Організація платежів відбувається через цифрову готівку. Цифрові (електронні) гроші мають два розуміння – матеріальне та віртуальне, котрі тісно пов’язані. У матеріальному розумінні цифрові гроші – це старт-картки, це пристрої по розмірам не відрізняються від звичайних кредитних карток, але на відміну від них є повноцінними обчислювальними пристроями. Цифрова готівка - це також готівка яка зберігається на жорсткому диску ПК. У віртуальному розумінні цифрові гроші – це різноманітні електронні платіжні системи для забезпечення трансакцій у телекомунікаційних мережах, тобто це «мережеві» гроші. Цифрова готівка може бути використана в кредитних і дебетових системах. Прогнозують, що до 2040 року повністю відімруть реальні гроші залишаться тільки електронні. Переваги використання цифрової готівки відносно кредитних карток:

- Можливість проведення мікроплатежів (від 1 центу до 1 долару);

- Вищій рівень безпеки порівняно з кредитними картками;

- Цифрові гроші, на відміну від кредитних не використовуються за принципом банківського рахунку;

- Забезпечують повну анонімність їх користувачу.

Обіг віртуальних грошей організовують спеціальні платіжні Internet-системи: Яндекс.Гроші, Інтернет.Гроші, RuPay, UkrMoney, WebManey, E-gold. Працюють ці системи для Internet-платижів за наступним принципом: клієнт реєструється в системі і вносить на банківський рахунок платіжної організації деяку суму реальних грошей. Платіжна організація відкриває користувачу в системі «електронний гаманець» у відповідні валюті. Для відкриття або поповнення рахунку використовуються також спеціальні картки передплатних послуг (аналогічно як у мобільному зв’язку), де за кодом поповнюється рахунок гаманця в Internet. За виконання розрахунків платіжною системою стягується комісія. Комісією компенсується зручність і оперативність розрахунків в мережі.

На сьогодні 70%-80% крамниць, які відкриваються є збитковими (не професійність їх розробників і низький рівень комп’ютеризації населення в нашій країні 5% проти США –70%). Кількість користувачів Internet в нашій країні досить низький порівняльне з США, хоча за останні роки значно зросла. Потенційною аудиторією покупців вважається критична маса користувачі від 10% - 12% чисельності населення. Доречи в США прогнозується зниження темпів зростання ринку Internet. В США 30% населення користуються Internet-банкінгом. Для того щоб придбати товар через Internet в розвинених країнах покупцю достатньо ввести у відповідному розділі Web-крамниці найменування або код товару та номер своєї кредитної картки. Менеджеру магазину не обов’язково уточнювати наміри по телефону, а кур’єр відразу доставляє товар. До речи товар, що пропонується у кіберпросторі становить інтерес для категорії 18-40 років, бо 70% користувачів відносяться до цієї категорії. Для розвитку електронної комерції необхідно запровадити національну систему масових електронних платежів. Населення нашої країни переважно не має електронних грошей і не знає як їх можна застосовувати. В Росії зараз працює процесінговий центр „мультикарта”, який вирішує задачі електронних платежів за допомогою кредитних карток. На Україні ж склались не сприятливі умови для розвитку електронної комерції (52 місце в світі за рівнем розвитку е-комерції). Ще 6-7 років тому від представників державної влади нерідко виходили пропозиції обмежити доступ громадян до Internet. Включення держави в орбіту світової системи електронного бізнесу, а особливо роздрібної торгівлі вимагає зваженої і технічно грамотної політики для захисту власних інтересів. Зважаючи на українській досвід вирішення питань навіть значно простіших економічних проблем, можна було очікувати спрямованих на заборону або обмеження доступу до електронної торгівлі. Звичайно це привело до збитків і подальшого економічного занепаду. Оптимальна урядова політика повинна бути спрямована  на випередження подій. По-перше, потрібно прискорити запровадження електронного грошового обігу. По-друге, узаконити електронний підпис, від якого залежить розвиток діяльності В2В та В2G. По-третє, до ери електронного бізнесу треба готуватись. Можливо на певний період (можливо на 5 років) слід відмовитись від спроби оподаткування електронної роздрібної торгівлі. Найпростішим виходом було б накладання необтяжливого фіксованого податку на підприємства, які ведуть лише роздрібну електронну торгівлю.

До низького економічного і технічного рівня підготовки населення України додається низький культурний рівень поведінки в Internet, низький рівень інформаційної культури, що також не сприяє розвитку електронної комерції.

Одним з нових напрямків використання інформаційних технологій є використання інтерактивних геоінформаційних систем (ГІС). ГІС – це апаратно-програмна система, що за допомогою математико-картографічного моделювання і алгоритмічних процедур дозволяє маніпулювати і аналізувати  образно відображеними і географічно координованими даними. ГІС це сучасна комп’ютерна технологія для картографування та аналізу об’єктів реального світу, а також подій які відбуваються на планеті. ГІС є похідною баз даних. Технологія ГІС швидко проникає в бізнес. Геоінформатика забезпечує міждисциплінарний підхід до оцінки процесів і об’єктів регіонів, розвитку суспільства. Розвиток геоінформатики, як однієї з перспективних сфер наукової діяльності, передбачає створення активного інформаційного моніторингу джерел інформації, її аналіз і трансформація в зручній для користувача формі. ГІС можуть використовуватись як звичайні пошукові системи. Але головне завдання ГІС проводити аналітичну обробку інформації як внутрішнього характеру (те що міститься в БД) так і зовнішнього (аналіз супутникових знімків), а в більш складних ситуаціях проводити моделювання подій, проводити експертну оцінку. ГІС широко використовуються в системах еколого-економічного моніторингу.

ГІС-системи і ГІС-технології знайшли широке застосування в таких напрямка діяльності:

- у кадастрах (земельної, водної, лісовому, нерухомості і т.д.);

- у містобудуванні і муніципальному керуванні

- у проектуванні, будівництві, експлуатації об’єктів;

- у геологічних дослідженнях;

- у сільському, лісовому і водному господарстві;

- в охороні здоров’я;

- у природокористуванні;

- у торгівлі і маркетингу;

- у плануванні і прогнозуванні;

- у бізнесі, керуванні фінансами і банківські справі;

- в політиці і при керуванні державою;

- в обороні, безпеці і при надзвичайних ситуаціях;

- в науці тощо.

За допомогою ГІС, наприклад, в розвинених країнах проводять територіальний бізнес-аналіз під час планування відкриття супермаркету або, станції техобслуговування на певній території. ГІС дозволяють проводити демографічний аналіз, моделювання і економічний аналіз на основі картографічних бізнес-даних, а також проводити аналіз і перспективи нерухомості, розробку ресурсів. ГІС сьогодні визначає новий шлях розвитку корпоративних систем, особливо для вирішення технологічних питань середнього і малого бізнесу. ГІС сьогодні мають стати: територіально-розподіленими; модульно нарощувальними, спільного використання, мати  постійний і легкий доступ. Найважливіші якості ГІС:

- візуалізація інформації у вигляді електронних карт;

- автоматична зміна зображення образу об’єкта в залежності від зміни його характеристик;

- зміна масштабу і деталізація або генерація картографічної інформації.

Основна ідея ГІС – створення для користувача механізму аналізу та синтезу різноманітних типів територіально-орієнтованиї інформації.

Інформація може бути представлена в текстовій формі, табличному вигляді, графічному вигляді (карти, графіка). ГІС базується на системі баз даних, які містять набір тематичних категорій. Кожна категорія містить повний набір тематичних карт, користувач може самостійно вибирати регіон, вибирати ті чи інші ділянки для перегляду в тій чи іншій категорії (населення, виробництво, торгівля, будівництво, сільське господарство, промисловість, транспорт і зв’язок, фінанси, освіта і наука тощо). Як приклад, український проект “Електронна бізнес-карта”, містить карти не тільки України, областей окремо, а також Росії, Москви, С - Петербургу. Система включає також потужну пошукову систему, БД підприємств з визначеними видами діяльності, характеристикою діяльності, адреси і телефони, колекція фотокарток про міста та регіони, фільми, бізнес-пропозиції. Основні картографічні джерела ГІС:

- загально географічні карти;

- карти природи і ресурсів;

- демографічні карти (карти народонаселення);

- карти економіки;

- карти науки, підготовки кадрів і обслуговування населення;

- політичні і адміністративні карти;

- історичні карти.

Internet має спеціалізовані геоінформаційні Web-сервери. Основна частина сайту – електронна карта (США- GPS, Росія- ГЛОССНАС) Можна задавати запит на географічний простір і вибрати ті чи інші показники за будь-який термін. За допомогою обраних показників користувач в автоматичному режимі може побудувати бізнес-діаграми. Прикладом можу бути WebMapServer (http://kmu.qov.ua/gis). Подальшим розвитком ГІС буде глобалізація та інтеграція ГІСів в єдину Інтернет-планетерну ГІС, але поки що немає єдининої системи протоколів по обміну інформацією між різними ГІС. Перед Україною стоїть зараз питання про створення багатоцільової національної ГІС.

 

6. ІС в міжнародному бізнесі.

Для обміну даними в масштабах світу в першу чергу необхідний єдиний підхід – це і міжнародна система штрихового кодування, єдиний підхід до бухгалтерської документації, стандарти електронного обміну даними. Останнє ми і розглянемо (деякі). Звичайно обмін інформації може проходити засобами електронної пошти, через систему міжбанківських розрахунків, мультинаціональні корпоративні системи. Але кодування надає нам можливість надсилати і отримувати повідомлення, документи з будь-якої країни не залежно від знання національної мови, тобто в будь якій країні вас зрозуміють і ви так само (як раніше азбука морзе).

Міжнародна організація ООН розробили у 1988 році перший міжнародний стандарт електронного обміну даними для адміністрації, торгівлі і транспорту – EDIFАCT. В ньому виділено 4-ри групи компонентів – елементи даних, стандартні групи елементів даних, стандартні повідомлення, правила створення форматів документів. Міжнародний статус стандарту EDIFАCT спонукає до того, що його використання є обов’язковою умовою адекватного обміну даними з закордонними партнерами для всіх без винятку підприємств і організацій України, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність. В стандарті представлена певним чином мова відображення комерційних документів, яку доцільно використовувати підприємствам із зовнішніми партнерами. Головними цілями розробки стандарту було: визначення стандарту по синтаксису і сематиці повідомлень, заміна паперових форм на електронні документи, прискорення документообігу і оперативності, створення сприятливих умов для фірм, покращення умов для торгівельних угод. Повідомлення EDIFАCT належать до прикладного (7-го) рівня еталонної моделі Міжнародної організації із стандартів. Усі повідомлення мають уніфікований формат, який стандартно регламентує розташування управляючих полів і спеціальних знаків, сегментів даних, передбачає два рівні кодування. (детально можна подивитись в підручнику Гужва ІС в міжнародному бізнесі). Кожному повідомленню надається тип – шестизначний ідентифікатор з латинських літер (INVIOC – рахунок, ORDERC- замовлення, CUSDEC – митна декларація). Кожне повідомлення починається з сегмента UNH – заголовок, закінчується сегментом – UNT ідентифікатор кінця, в кожному повідомленні є сегмент UNE – визначає кількість повідомлень.

Для відкритої торгівлі через Inernet був розроблений стандарт ОВІ – це гнучкий, відкритий стандарт для вирішення питань ділової співпраці. У рамках стандарту передбачається чотири сторони – особа, що формує запит; продавець; покупець; центр платежу (банк).Стандарт електронної комерції.

Стандарт EANCOM – в даний час прийнятий як національний в 50 країнах світу (мультиіндустріальний стандарт). Це міжнародний стандарт обміну електронними даними. Це детальна програма в застосуванні стандартних повідомлень. В ціх повідомленнях кожний продукт (товар) має свій унікальний номер і кожна сторона, що приймає участь у трансакції теж має унікальний номер. На відміну від стандарту EDIFАCT, забезпечується чітке трактування повідомлень. Стандартні повідомлення прості і лаконічні. Електронний обмін даними в цьому стандарті можливо в недалекому майбутньому стане єдиною формою господарської діяльності. Використання даного стандарту є доступним для організації будь-якого рівні і розміру. Стандарт продовжує розвивається.

Сучасний бізнес широко використовує системи з непровідними прямими зв’язками між організаціями типу „крапка-крапка”, для їх підтримки розроблені протоколи PPP і LAP-B.

На сучасному рівні в системі міжнародних відносин розрізняють таки види служб:

  • Он-лайнові бази даних, які доступні в оперативному режимі з терміналів користувачів цілодобово для діалогового пошуку інформації і видачі довідок і різних статистичних звітів. Користувачами  можуть бути спеціалісти комерційних і фінансових організацій, економісти, ділери і брокери, постачальники, агенти фінансових та торгівельних організацій.

  • Електронна пошта – система обміну поштовими повідомленнями, організація телеконференцій.

  • Електронна передача грошових коштів.

  • Телеметрична служба – система оперативного спостереження і дистанційного контролю за об’єктами.

Центри міжнародних баз даних (гігантські електронні бібліотеки та інформаційні архіви, де накопичується і зберігається інформація), що надають доступ до інформації, засобів оцінювання, аналізу та моделювання. Це дійсно ефективний інструмент, корисний фахівцям у різних галузях промисловості, бізнесу, науки. Це платні послуги, але можуть бути доступними різним типам організацій. Зараз активно розвивається спеціалізований сервіс, що пропонує будь-якому споживачу підключитись до потоку професійної інформації за незначну ціну. Розглянемо дві з них найвідоміші.

Центри обробки баз даних корпорації Dialog.

Корпорація Dialog є однією з найбільших і найпотужніших фірм, що надають послуги он-лайнового доступу до БД. Сьогодні ця корпорація має представництва у 61 країні світу (головні в США, Швейцарії, Англії). Послугами корпорації користуються майже 20 тис. корпоративних клієнтів у 120 країнах світу, налічує понад 900 основних БД. Серед баз даних можна виділити полі тематичні, тематичні, проблемно-орієнтовані, спеціалізовані:

- енергетика та навколишнє середовище

- уряд і суспільні відносини,

- біологічні дослідження та технології

- медицина, фармакологія, охорона здоров’я

- соціальні науки та гуманітарні проблеми,

- патенти, торгівельні марки і авторське право

- ділові новини та інформація

- сільське господарство, продовольство та харчування

- тощо.

Зв’язок з  виконується через відповідне програмне забезпечення – DialogStar, DeskToр, DialogClassic,  тощо.

Центр обробки баз даних LEXIS-NEXIS

Центр розташований у Дейтоні (США). Одночасно система може обслуговувати 3 800 чоловік і має ще значний запас ресурсів для збільшення кількості.. Послугами компанії користуються  більше мільйона передплатників. В цій гігантській електронній бібліотеці інформацію можна знайти за хвилини, на яку в звичайній бібліотеці знадобилося 6-10 днів. Інформація ділиться за типами на групи БД:

- Новини (тисячі міжнародних, національних, регіональних газет, телеграфних агентств, стенограми радіопередач);

- Фінансова інформація (щорічні звіти інвестиційних компаній, організацій і підприємств, галузі тощо);

- Бізнес-аналіз (аналіз політичного і економічного клімату, оцінка ринку);

- Аналітичні дослідження (країни і регіони, з точки зору брокерських компаній, урядових і приватних підприємств);

- Маркетингова інформація (публікації, що охоплюють рекламу, маркетинг, маркетингові дослідження, демографічні данні);

- Навколишнє середовище;

- Юридична інформація;

- Персоналії (біографічні дані відомих діячів, політиків, науковців тощо).

Для отримання необхідної інформації, яка зберігається на серверах БД використовуються спеціальні програми CGI – програми. Такі програми переглядають БД відповідно запиту на вибірку і формують динамічний або статичний Web -документ

Глобальна мережа правової інформації GLIN величезна електронна бібліотека, початок створення якої припадає на 1976 рік у США. Україна є членом GLIN і поставляє туди інформацію англійською мовою. Система надає інформацію по законодавству будь-якої країни, орієнтована на роботу не професіонала. Отримати дані можна як англійською так і державною (www.log.gov./law/glin).

Пошук інформації європейського законодавства можна виконувати через ECLAS каталог бібліотек Європейської комісії (www/ europa.eu.int/eclas/). Пошук можна виконувати трьома способами : простий, експертний, за допомогою тезаурусу.  Можна виконувати такі види пошуку: інформаційний, бібліографічний, документальний.

Для правового урегулювання роботи в сфері ІС міжнародного бізнесу розроблено ряд законодавчих актів ООН прийнято закон Юнсітрал “Про електронну комерцію, ЄС прийнято “Про електронну торгівлю”, “Про електронний підпис”, “Про захист споживачів при дистанційному укладанні контрактів” тощо.

 

7. Економічні злочини та інформаційні технології

В наш час, коли інформація виступає основним товаром, особливого значення набувають ІС  та ІТ що захисту від економічного шпіонажу. Головний напрямок в цьому питанні – це безпека інформації. Існує таке поняття як політика безпеки. Політика безпеки буває дискреційна, мандатна та рольова. Дискреційна політика має властивості - всі суб’єкти мають бути ідентифіковані і права доступу суб’єктів до об’єкта визначаються за певними правилами. Мандатна політика має властивості - всі суб’єкти мають бути ідентифіковані, задано набір міток секретності, кожному об’єкту і суб’єкту присвоєні мітки секретності, суб’єкти отримують доступ відповідно мітки секретності. Рольова політика визначає права доступу користувача відповідно його ролі. Виділяють наступні підходи в організації захисту даних: фізичні, законодавчі, управління доступом, криптографічне закриття.

В комунікаційних системах використовуються наступні засоби мереженого захисту інформації:

- Мережеві екрани – для блокування атак з зовнішнього середовища. Вони керують проходженням мереженого трафіку відповідно правилам захисту, їх встановлюють на вході в мережу і розділяють внутрішні та зовнішні мережі.

- Системи виявлення вторгнень – для виявлення спроб несанкціонованого доступу як ззовні, так і в середині мережі, захисту від атак типу «відома в обслуговуванні».

- Засоби створення віртуальних приватних мереж, для організації захищених каналів передачі даних через незахищене середовище. Вони забезпечують прозоре для користувача сполучення локальних мереж, зберігаючи при цьому цілісність інформації і конфедеційність.

- Засоби аналізу захищеності – для аналізу захищеності корпоративної мережі та виявлення можливих каналів реалізації загроз, дозволяє попередити можливі атаки, оптимізувати  витрати на захист.

Одним з методів захисту інформації – маскування ( захист інформації шляхом криптографічного закриття), цей метод широко використовується для захисту економічної інформації при передачі по каналах зв’язку великої протяжності. Ще один метод – регламентація(захист, що створює умови опрацювання інформації  за регламентом). Примус – наступний метод захисту, коли персонал організації змушений дотримуватись певних правил опрацювання передачі і використання інформації з банка даних.

Щоб відправлений документ набув чинності потрібно, щоб він був підписаним і затвердженим (електронний підпис, електронна печатка). З другого боку вони надають захисту документу. Вам відомі з курсу інформатики про принципи захисту інформації в мережі (симетричні і несиметричні методи шифрування, система паролів). Для електронної комерції підходять несиметричні методи (криптографічні). Наука по захисту інформації – криптологія, яка складається з криптоаналізу (дослідження можливостей розшифрування інформації без знання ключів) і криптографії (пошук і дослідження математичних методів перетворення інформації).

Дайджест повідомлення – це унікальна послідовність символів, що однозначно відповідає змісту повідомлення, і має фіксований розмір 128 чи 168 біт). Джайдест вводиться до складу електронного підпису з відомостями про автора і шифрується разом з ним. Дайджест повідомлення нерідко називають відбитком, за аналогією з відбитками пальців. Він є унікальним для кожного документа. Його також називають електронною печаткою або штампом. Приймаюча сторона розшифровує повідомлення, перевіряє електронний підпис за допомогою своєї половини ключа, а потім обробляє повідомлення. Експерти по комп’ютерній безпеці не рекомендують застосовувати криптографічний ключ довжиною менше 128 біт, оскільки за допомогою кількох ПК такій шифр можна за короткій термін часу розкрити.

Засіб електронного підпису – це програмне чи/і апаратне забезпечення, призначене для генерації пари ключів (закритого і відкритого) і автоматизованого їх застосування при шифруванні чи дешифруванні електронного підпису. Значна частина державних законодавчих актів, що стосуються електронного підпису, електронної комерції та електронного документообігу, присвячена механізму посвідчення особи власника відкритого ключа. Це механізм заснований на тому, що вводиться (призначається) додаткова сторона що засвідчує належність відкритого ключа конкретній юридичній чи фізичній особі.. Це може бути державний орган чи організація, що уповноважена державою для ведення даної діяльності. В межах підприємства це може бути доручено особі, призначеній керівником. Особа, що створила собі пари ключів за допомогою електронного підпису, повинна звернутись в орган, уповноважений виконувати сертифікацію (Центр сертифікації при СБУ, де виконується офіційне затвердження та створення електронного підпису). Всі розвинені країни світу мають відповідну законодавчу базу стосовно електронного підпису. Україна поки що відстає в цьому напрямку. В міжнародному бізнесі діє модельний закон, розроблений Комісією ООН з міжнародного торгівельного права. Цей закон діє з 1995 року. Цифровий сертифікат – це інформація, яка включається до публічного ключа певної особи і допомагає іншим пересвідчитись, що цей ключ має силу і є справжнім. Існують довідкові сервери (сертифікаційні) де можна отримати сертифікат і отримати довідку.

Ще одним програмним методом захисту інформації є комп’ютерна стенографія. При стенографії найчастіше використовуються цифрові водяні знаки, які заносяться спеціальними програмними засобами.

При захисті даних що є комерційною таємницею широко використовується технічні засоби (ПЕОМ та периферійні пристрої - віртуально оптичні засоби, телевізійні, фотографічні, інфрачервоні, акустичні, радіотехнічні) для несанкціонованого змінювання інформації. Головною причиною виникнення промислового (економічного) шпіонажу є прагнення до конкурентної переваги.

Одним з найважливіших питань в області захисту є питання стандартів Стандарт на захист трансакцій (Internet-транзакцій) – SET але є і інші (SSL, SSH, S-HTTP, тощо).

Президент Буш підписав наказ згідно до якого американський уряд розробив створення підрозділу, який буде проводити кібер-атаки на закордонні комп’ютерні системи, розробляти кібер-озброєння, вторгатись на телеконференції, розривати електронні зв’язки, вимикати радари тощо.

На сьогодні розроблені нові типи паролів так звані графічні паролі. Ця ідея висунута більше 10 років тому. Пароль включає в себе послідовність клацання мишкою по конкретній точці на конкретному графічному  зображенні.

За захист в корпоративній мережі (яка має вихід до ГОМ) можуть відповідати не тільки  програмні засоби (брандмауери, які блокують несанкціонований доступ) але й технічні засоби. Наприклад, електронні ключі Guardant – це невеликі пристрої, під’єднані до ПК. Призначені для захисту локального програмного забезпечення, один ключ  може бути використаний для захисту корпоративної мережі (від 5 до 100 абонентів).

Ще одна проблема захисту інформації в мережі це зміна дати в документах при їх отриманні чи відправленні. Якщо дату змінити можна порушити роботу всієї системи документообігу на підприємстві.  Дату легко змінити засобами ОС. Для вирішення цієї проблеми існує так званий шлях сертифікації дати. За участю третьої незалежної організації (це може бути сервер авторитетної організації).

НБУ і СБУ розглядають ідею про створення спеціальної організації, що  супроводжуватиме всі угоди, які укладатимуться через Internet. Ця структура здійснюватиме сертифікацію учасників Internet-торгівлі, забезпечуватиме  безпеку кожної угоди, що укладається на території України. У 2006 році був прийнятий закон про державну службу по захисту інформації.

ІТ необхідний сьогодні елемент для виявлення схем незаконних доходів, хабарництва, тероризму, шахрайства, наркобізнесу, схем легалізації коштів тощо.

В країнах Європи ще в 90-х роках розроблені нормативні акти, що стосуються регулювання відносин в Internet і ведення бізнесу через Internet. В них визначаються основний принцип Internet-індустрії – саморегуляція. В той же час чітко визначено відповідальність перед законом за протиправні дії. Європейський комітет з проблем злочинності Ради Європи підготував рекомендації з метою визначення правопорушень, пов’язаних з комп’ютерами для включення їх у законодавства європейських країн. Україні необхідно прийняти рішення, що до гармонізації законодавства України із законодавством Європейського союзу. Крім того, Україні необхідно ввести статті стосовно регулювання сучасних інформаційних відносин до Кодексу про адміністративні правопорушення та Цивільного кодексу, що має посилити правове забезпечення безпеки ІС, а також відповідальних посадових осіб, які забезпечують експлуатацію ІС. Без відповідного законодавства в нашій країні не можливо повноцінний розвиток інформаційних технологій і електронного бізнесу, а відповідно інтеграція України до світової цифрової економіки. В розвинених країнах світу Internet все більше і більше попадає під контроль з боку державних органів влади, а провайдери зобов’язані повідомляти уряд про протиправні дії, які виникають  в мережі.

Відповідно до законодавства ЄС терміни електронного цифрового підпису і сертифікації в Закони України не відповідають термінам вдосконалений електронний підпис і безпечний механізм створення підпису, кваліфікований сертифікат. Таким чином, законодавчо термін надійністі/безпеки засобів створення підпису в Україні і ЄС розуміється по різному. Також багато зауважень з боку ЄС щодо функцій та вимог до діяльності регулюючих органів, визначених в Законі України «Про ЕЦП». Отже, можна зазначити що, прийняті у сфері електронної комерції Закон «Про ЕЦП» не діє, або ж електронна комерція в Україні обмежується виключно по причині ЕЦП, який не відповідає вимогам ЄС. Реалізація електронного підпису вимагає значних інвестицій, а хибність Закону може привести до неефективного витрачання коштів. Також може привести до електронного документообігу, який стоїть осторонь від Європейської та світової спільноти. Очевидно, що через певний час все одно доведеться ламати  структуру, але витративши чималі ресурси спочатку на підтримку недієздатного законодавства, а потім на провадження кардинальних змін багатьох законів та підзаконних актів, що зможуть забезпечити розвиток економіки та бізнесу в Україні.

З повагою ІЦ “KURSOVIKS”!