8. Віртуальні підприємства
1. Корпоративна інформативна система (КІС) – це ІС, яка підтримує автоматизацію функцій управління на підприємстві (великому, корпорації) і поставляє інформацію для управлінських рішень. В ній реалізована управлінська ідеологія, яка об’єднує бізнес-стратегію підприємства і прогресивні інформаційні технології. Корпоративна ІС – не просто сполучення додатків, що виконують усі функції, необхідні для організації у визначений момент. Вона є цілісним програмно-аппаратним комплексом, що дозволяє задовольнити як поточні так і майбутні потреби підприємства в опрацюванні даних. При створенні корпоративних систем повинно виконуватись концептуальна узгодженість бізнес-процесів, технічна цілісність, відповідність функціональності робочих місць співробітників їхнім посадовим обов’язкам, єдиний регламент обслуговування і експлуатації всіх компонентів ІС.
Сучасні КІС мають такі основні характеристики:
-
Масштабність . Масштабна ІС повинна функціонувати на великій масштабній програмно-апаратній платформі (сервери, операційні системи, системи комунікацій СУБД), що потребує значних зусиль спеціалістів з проектування і впровадження таких систем.
-
Багатоплатформне обчислення. В КІС виникає потреба в тому, щоб прикладна програма працювала на кількох платформах і також має бути забезпечені однакові інтерфейси і логіка роботи (елементи меню, діалогові вікна, підказки і т.і.). Реалізувати прикладну програму одночасно на кількох середовищах нелегко. Тому з’явились інтегровані програмні середовища розробки, які значно полегшують перенесення прикладних програм між різними середовищами.
-
Робота в мережі. Має бути забезпечена підтримка взаємодії між різними ПК, які працюють на різних ОС (платформах).
-
Розподілені обчислення. Це один з видів роботи з клієнт-серверною технологією, коли дані чи запити, які поступають з клієнтських ПК розподіляються між кількома машинами, що збільшує пропускну здатність і дає можливість багатозадачної роботи. А це в свою чергу сприяє максимальному використанню обчислювальних ресурсів.
-
Колективне користування У системі створюється потужний банк даних, доступний кожному користувачу згідно його функціональних обов’язків.
-
Нарощування потужностей і послуг. В умовах нарощування при включенні нових модулів, виключенні старих не відбувається збоїв у роботі всієї системи.
Забезпечення розподіленої роботи і віддаленого доступу до документів – це обов’язкова вимога до інформаційних систем корпоративного рівня. І останнім часом не від’ємною частиною КІС стало застосування ресурсів Internet. Для ефективної роботи великих корпоративних систем стало необхідним використання сховищ даних
Як правило підсистемами КІС є бухгалтерська підсистема, підсистема роботи з кадрами, діловиробництво, підсистема управління і планування, підсистема аналізу, СППР та інші.
КІС надають можливість вирішення таких глобальних проблем:
- Зробити прозорим для керівництва корпорацією використання вкладених у бізнес капіталів.
- Надати інформацію по стратегічному плануванню
- Реалізувати оперативне управління підприємством згідно виробничих ключових показників (рентабельність, продуктивність, собівартість ін.)
- Формування на підприємстві єдиного інформаційного простору, який об’єднує інформаційні потоки.
Класичні приклади технологій в КІС:
- MES –управління виробництвом;
- MRP – планування потреб у матеріалах;
- MRP II – планування ресурсів і управління виробничими ресурсами;
- CRP- планування виробничих потужностей;
- CAD – автоматизоване проектування;
- ERP – планування ресурсами орієнтовані на роботу з фінансовою і виробничою інформацією територіально розподіленого підприємства, є на сьогодні стандартом для КІС;
- APS – система розвиненого планування;
- IRP – інтелектуальне планування.
Прогресивні технології
- СІМ – комп’ютерні інтегровані системи
- CSRP – система планування ресурсів, синхронізованого з покупцем
- CRM – система керування взаємовідносинами з клієнтами.
Для корпоративних підприємств на сьогодні актуальною постає питання використання технології Р2Р (peer-to-peer) – колективна робота в реальному часі.
Приклади:
Система R/3 – німецької компанії, реалізована на клієт-серверній архітектурі (ОС UNIX або WINDOWS NT для підприємств від транснаціональних концернів до середніх підприємств, включає системи фінансового обліку і звітності, облік основних коштів, контролінг, управління матеріальними витратами, планування виробництвом, складання бюджету, інвестиції та інші підсистеми. Ця система є найпоширеною – 1 місце в світі. ЇЇ особливістю є можливість подальшої інтеграції, модульність, незалежність від конкретної галузі, відкритість, структурованість.
Scala – шведська розробка управління бізнесом і фінансами.
OracaleApplications – один з лідерів в області автоматизації, має 55 інтегрованих програмних модулів.
Вітчизняні розробки – Галактика (широке використання в Росії, Казахстані, Білорусії, Україні; складається з 4-х контурів – адміністративного управління, оперативного управління, бухобліку, фінаналізу, облік і управління кадрами, управління виробництвом); 1С-підприємство (підсистеми – фінансового планування, бухоблік, торгівля і склад, виробництво, зарплата и кадри);
BSInegrator – комплексна система управління підприємством, відноситься до класу бізнес – конструкторів (тобто можна використовувати як окремі модуля так і всю систему), підходить до будь-якого класу діяльності (підсистеми – фінанси, платежі, кошти, персонал, запаси, маркетинг, транспорт та інші), може бути застосований для електронної комерції (орієнтований на великі і середні підприємства), базується на SQL-технології.
Корпоративна система “Флагман” є досить потужною і цікавою розробкою, має модульну структуру, містить такі підсистеми: фінансово-економічне управління (маркетинг, фінансовий менеджмент, планування, договори), логістика (збут та торгівля, постачання та закупки, складський облік), управління виробництвом (технічна підготовка виробництва, управління проектами, управління цехом, календарне планування), управління персоналом (кадри, заробітна плата), Бухгалтерський облік і аналіз (бухоблік, фінансовий аналіз), контролінг (управління витратами, моніторинг бізнесу), управління інформаційними ресурсами (адміністрування, документообіг).
2. Організація бухгалтерського обліку
В ІС підприємств домінуючу роль займають бухгалтерські ІС (БІС), в яких відображено кожний господарський факт з усіма подробицями. Відповідно реформування бухобліку згідно міжнародним стандартам було відображено в програмних продуктах, це дало можливість співпраці українських підприємців і закордонних. Користувачами бухгалтерської інформації є фізичні і юридичні особи. Існує кілька зовнішіх користувачів, для яких вона повинна бути повною і зрозумілою (акціонери, кредитори, інспектори податкових служб, постачальники, клієнти). Внутрішній управлінський апарат – внутрішні користувачі. Згідно законодавства БО поділяється на внутрігосподарський (управлінський), фінансовий, податковий.
Управлінський облік – це процес у межах підприємства, метою якого є забезпечення управлінського персоналу інформацією для планування, управління і контролю. Об’єктами управлінського обліку є витрати та прибутки підприємства, фінансові результати.
Фінансовий Облік – має забезпечити підготовку, обнародування інформації про результати діяльності підприємства та його фінансове становище відповідно до вимог чинного законодавства і стандартів БО.
Комплекси задач внутрігосподарського БО, які повинні бути відображені як модулі в корпоративних програмних продуктах або окремі АРМ (які є основними елементами автоматизованої форми):
-
Облік основних засобів;
-
Облік товарно-матеріальних цінностей;
-
Облік коштів і фінансових операцій;
-
Облік праці і заробітної плати;
-
Облік готової продукції, її відвантаження і реалізації;
-
Облік витрат на виробництво;
-
Зведений синтетичний облік.
Сучасний український ринок бухгалтерських систем пропонує програмні продукти, які хоч і відрізняються між собою інтерфейсом, але побудовані за однією моделлю. АРМи можна поділити на низового рівня, загальногосподарського рівня, зведеного обліку. Зв’язок між ними для обміну даними виконується через мережу. АРМи низового рівня використовують для оформлення первинних документів, ведення цехової локальної мережі і локальної БД, для оперативного ведення даних про випуск, рух деталів, складання звітів цеху про залишки та використання матеріалів и передача звітів на загальногосподарський рівень. АРМи низового рівня мають функціонувати в режимі реального часу. АРМи загальногосподарського рівня на дільницях обліку забезпечують введення і контроль інформації АРМів низового рівня. На АРМах загальногосподарського рівня проводиться формування стандартних уніфікованих бухгалтерських проводок за групами синтетичних рахунків для ІБ АРМів зведеного обліку і звітності. АРМи зведеного обліку і звітності здійснюють ведення і контроль інформації АРМів загальногосподарського рівня і забезпечують формування остаточних форм і документів аналітичного обліку за синтетичними рахунками.
Усі АРМи ще в свою чергу діляться відповідно функціональних підсистем (н-д, АРМ обліку готової продукції, АРМ обліку матеріальних цінностей, АРМ обліку заробітної плати і т. д.). В свою чергу ці АРМи можна поділити на АРМ на рівні бухгалтерії (їх може бути кілька) та АРМ головного бухгалтера. А н-д, АРМ обліку мат. цінностей ділиться на АРМ на рівні складу, АРМ на рівні бухгалтерії та АРМ гол.бухгалтера.
Крім ІС бухобліку на підприємстві існують ІС аудиту, які також працюють на основі АРМ. Виділяють АРМ зовнішнього аудиту і внутрішнього аудиту. АРМ внутрішнього аудиту безпосередньо працює на підприємстві і має такі підсистеми:
- Оцінка системи обліку і документації;
- Діагностування підприємства і видача рекомендацій для дії у наступному періоді.
Приклади програмних продуктів:
1С-бухгалтерія, яка має кілька версій. Є програми розрізнені 1С –склад, 1С-заробітна плата, 1С-матеріальні цінності та ін. Та є комплексний програмний продукт автоматизації всієї бухгалтерії. Дана програма використовується в комерційних структурах
Програма “Парус” – комплексна автоматизація, застосовується в державних організаціях.
“Галактика” – комплекс програм, для торгових підприємств і організацій.
AuditExpert – аудит та аналіз фінансово-господарської діяльності.
Для приватних підприємців, та домашнього користування можна застосовувати міні-бухгалтерію, яка є в складі Microsoft Office.
«Главный бухгалтер» -фірми “Паритет Софт”
Програмних продуктів цього напрямку на ринку найобширніший асортимент.
Бухгалтерські системи можна поділити на:
- Міні-бухгалтерія (1-3 чоловіки працюють);
- Інтегрована бухгалтерська система (най розповсюджений клас, малі підприємства);
- Бухгалтерський конструктор (універсальні системи для великих підприємств, не пов’язані із специфікою фірми);
- Бухгалтерський комплекс (найстаріша форма існування бухгалтерських програм (для великих підприємств з чіткою специфікою);
- Бухгалтерія-офіс (автоматизоване управління фірмою – частина електронного офісу);
- Екаунт кутюр (індивідуально відпрацьовані і впровадженні системи);
- Галузеві системи (“Торгівля”, “Будівництво”, “Заправні станції”, “Бюджетні установи”).
Основна діяльність бюджетних установ, як правило повністю або частково фінансується за рахунок бюджетних коштів відповідно затвердженій (вищестоящій організацією) сметі витрат в розрізі статей бюджетної класифікації. Бюджетна організація повинна провести цільове використання виділених бюджетних коштів, відобразити відповідні операції в бухгалтерському обліку і скласти звітність про використання коштів. Правильна організація бухгалтерського обліку – основа достовірного і обґрунтованого звіту, що забезпечує відкритість бюджетного процесу.
Серед програмних продуктів які можуть бути використані для автоматизації фінансового та бухгалтерського обліку на бюджетних підприємствах можна виділити “Парус”, “Галактика”, “Гарант”.
Автоматизоване ведення обліку і планування в бюджетних установах сприяє:
- Підвищенню оперативності, аналітичності і достовірності;
- Розширенню контрольних функцій;
- Удосконалення організації і методології обліку, плануванню і звітності;
- Можливість автоматизованої взаємодії системи підприємства з ІС казначейства, податковими органами, фінансовими структурами тощо.
Розглянемо функціональні можливості АІС на прикладі комплексу “Парус”, до речі він є основним продуктом в ДПА та багатьох бюджетних установах. “Парус-Підприємство” – це комплексна система автоматизації управління для середніх компаній. Програма має систему захисту інформації, розширену систему аналітики, може працювати в мережі, орієнтована на різні види діяльності, включаючи зовнішньоекономічну і дистриб’юторську. Є окремі спеціалізовані рішення для різних сфер діяльності: громадське харчування, страхування, аптека, магазин, готель тощо. Для редагування текстових файлі програма має вбудований редактор. Також є вбудований калькулятор, календар, словник. Програма має модульну структуру, що дозволяє проводити з часом розширення і розвиток, подальшу інтеграцію.
Комплекс дозволяє автоматизувати усі розділи бухгалтерського обліку і складається з модулів:
- Адміністратор;
- Бухгалтерія;
- Реалізація і склад;
- Корпоративні фінанси;
- Планування;
- Розрахунки за тепло- і електроенергію;
- Змінні звіти.
Кожний з модулів, складає повне автоматизоване робоче місце.
Загальне керування програмою здійснюється за допомогою команд об’єднаних в меню: Документи, Облік, Розрахунки, Обороти, Звіти, Залишки, Словник, Сервіс.
Документи - проводиться підготовка платіжних і внутрішніх документів, друк документів.
Облік – тут накопичуються дані про господарські операції, оборотні відомості, відомості по дебіторській та кредиторській заборгованості, інвентарний облік.
Розрахунки - формування оборотних відомостей за об’єктами аналітичного обліку.
Звіти – формування відомостей аналітичного обліку, книги касових витрат, балансу, додатків до балансу, звітних документів для розрахунку податків.
Залишки – фіксується фінансово-господарський стан установи.
Словники – забезпечує ведення нормативно-довідкової інформації.
3. ІС фінансового менеджменту
ІС фінансового менеджменту (ІСФМ або АІСФМ) на підприємстві виконує функції автоматизації фінансових розрахунків і прийняття рішень, щодо управління фінансами підприємства. До складу задач ІС входять аналіз фінансової звітності, управління вибором проектів інвестицій, управління вибором джерел фінансових ресурсів. Автоматизація фінансової діяльності передбачає проведення розрахунків спеціальних показників, що характеризують результати господарської діяльності підприємства, визначають фінансове становище та рекомендації щодо подальшої стратегії його розвитку.
Функціональні підсистеми:
- Загальний фінансовий аналіз, планування та контроль (прогнозування фінансового стану, поточне та перспективне планування, оперативне управління, фінансовий контроль)
- Управління джерелами фінансових ресурсів (визначення джерел, управління власним капіталом, управління запозиченим капіталом, розподіл прибутків, дивідендна політика)
- Управління активами (управління інвестиційними проектами, управління грошовими засобами та цінними паперами, управління запасами, управління дебіторською заборгованістю).
Вхідною інформацією для СФМ служать такі дані балансу підприємства: вартість виробленої продукції, запаси і витрати, клієнтська заборгованість, заборгованість постачальникам, податок на прибуток, дивіденди, сума процентів за кредити.
Автоматизація СФМздійснюється в умовахСППР та ЕС (для підтримки інвестиційних рішень). Предметом прийняття рішення є інвестиції (матеріальні – земля, засоби виробництва; фінансові, нематеріальні - реклама, дослідження). Під час проведення інвестиційних розрахунків, інвестиційні проекти порівнюються між собою за показниками сумарних витрат, прибутку, рентабельності, часу амортизації.
Фінансовий менеджмент це в першу чергу ризик, тому програмне забезпечення базується на статистичному, математичному і вірогідному (теорія ймовірності) апараті.
За допомогою ЕС в АІСФМ можна провести експертизу фінансового стану підприємства, відобразити в динаміці основні фінансові показники, зробити порівняльний аналіз кількох підприємств, визначити економічний строк використання інвестицій та оптимальний момент її відшкодувань. СППР з вибору джерел фінансових ресурсів забезпечує аналіз альтернативних форм фінансування, співвідношення їх обсягів і вибір оптимальних конкретних джерел.
Форми фінансування розрізняються на:
-
за часткою надходження – поточне і особливе;
-
за тривалістю – короткострокові, довгострокові, середньострокові;
-
за правовим станом інвестора – власне і позикове;
-
за походженням грошових коштів – зовнішнє і внутрішнє.
Ці елементи враховуються в підсистемах АІСФМ в АРМ (програмних продуктах) виділяються як пункти меню чи підменю.
Як результат роботи АІСФМ розраховуються спеціальні фінансові показники (н-д, ефективність фінансового важеля) і виводяться фінансові звіти поточні і перспективні.
Приклади:
BSInegrator, як вже я казала може бути застосований по окремих модулях. Так його модулі:
“Средства” – для роботи з основними засобами, матеріальним та нематеріальними активами. Модуль підтримує знос (8 методів зносу), облік ремонту, індексацію засобів, інвентаризацію.
“Платежі” – організацію платежів, підготовка доручень, робота з банківськими документами.
“Финансы” – дозволяє автоматизувати бізнес-процеси.
Scala – вже згадувалась, також можливо застосування окремих модулів.
Ще відомі програмні продукти, які безпосередньо автоматизують фінансовий менеджмент DeloPro та Miracle (остання дуже відома система в світі, працює як оболонка, має велику кількість додатків).
4. ІС управління маркетингом
Маркетингова діяльність підприємства пов’язана з використанням різноманітної і досить великої за обсягом інформації (збір інформації, аналіз зібраної інформації, представлення отриманих результатів). Це обумовлює необхідність системного підходу до організації її здобування, обробки та аналізу в процесі вироблення управлінських рішень. Відповідно, має будуватись система з урахуванням комплексного підходу. В залежності від ресурсів фірми та складності інформаційних потреб робота маркетингової служби може бути автоматизована чи ні. Не великі фірми можуть ефективно працювати без автоматизації. ІС має такі функціональні підсистеми:
- система планування маркетингу;
- система контролю маркетингу;
- система ціноутворення;
- система обробки результатів маркетингових досліджень;
- система управління рекламою.
Планування включаю:
-
Стратегічне планування (планування ринкової стратегії, визначення обсягів і строків фінансування);
-
Управління реалізацією комплексної ринкової стратегії (планування асортименту, управління збутом, управління виробничою діяльністю);
-
Облік і контроль виконання запланованих завдань в розрізі планових періодів по окремим видам товарів (контроль обсягів реалізації товарів та послуг, контроль доходів і прибутків). Використовується модуль в планово-економічних відділах керівниками середнього та вищого рівнів;
-
Облік і контроль ефективності витрат у системі просування товарів (транспортних витрат, канали збуту, організація місць продажу). Користувачами цієї ділянки є робітники ревізійної служби підприємства;
-
Стратегічний контроль – глобальний контроль ефективності маркетингової діяльності в цілому. Використовується вищим керівництвом підприємства.
Контроль включає
Підсистема ціноутворення за своєю архітектурою є СППР. Це зумовлено причинами – умови ринкової економіки тобто конкурентна структура ринку, попит на продукцію, рівень витрат. Вхідна інформація для визначення цін не завжди є повністю визначеною, тобто на окремих етапах ціноутворення можлива багатоваріантність рішення. Головним в цій підсистемі є вибір методів ціноутворення, аналіз цін конкурентів, аналіз витрат, визначення попиту.
Підсистема управління рекламою на сучасному етапі основним широко впроваджує Internet. Створення корпоративних Web-серверів, де розміщується інформація про компанію, товари і послуги. Другий елемент – застосування баннерів на інших Web-сторінках, це могутній інструмент іміджевої реклами. При створенні реклами слід враховувати: увагу (заголовок), інтерес, бажання і вигода для покупця, довіра, миттєве прийняття рішення ( крайні строки прийняття рішення).
Маркетингова інформаційна система має чотири ключових елемента:
- банки даних: інформація щодо збуту товарів у асортиментному розрізі, ринків, споживачів, цін, результатів рекламних заходів, господарської діяльності фірми та ін.;
- підсистема досліджень: засоби зв’язку з ринком і внутрішнім середовищем підприємства, які дозволяють маркетинговим менеджерам оперативно ставити запитаняння і отримувати на них відповіді;
- інтелектуальна підсистема і набір процедур для аналізу ситуації на ринку, моделей і методик досліджень, які дозволяють визначити зв’язок між окремими факторами, колективами відповідних фахівців;
- підсистема зв’язку: засіб об’єднання банку даних, підсистем досліджень та інтелектуальної підсистеми в одне ціле.
Математичну основу маркетингової діяльності складають - методи лінійного програмування, теорія ймовірності, математична статистика, економіко-математичне моделювання, сітьове планування.
Досить поширеним методом збору первинної маркетингової інформації є метод моделювання. Особливої популярності він набув з розвитком програмного забезпечення і комп’ютерної техніки. Під час моделювання вивчається дія незалежних факторів на залежні, моделюються і порівнюються різні варіанти можливого впливу факторів. Моделі в маркетингових дослідженнях частіше класифікуються за критерієм управлінських цілей, котрі мають бути досягнуті. За цим критерієм моделі поділяються на дискрептивні, прогнозні та інструктивні.
-
Дискрептивні моделі використовують для опису існуючої маркетингової системи. Дискрептивні моделі використовуються для того. Щоб відчути ситуацію і для подальшої розробки інших моделей.
-
Прогнозні моделі використовуються для прогнозування стану маркетингової системи при зміні факторів.
-
Інструктивні моделі створюються для того, щоб проаналізувати зміни в маркетинговій системі і наслідки різних маркетингових стратегій.
Сучасним напрямком у розвитку маркетингових досліджень є електронне тестування ринку, яке заклечається в тому, що учасники споживацької панелі отримують спеціальні ідентифікаційні карточки, які вони пред’являють при покупці товару. Інформація фіксується у Централізованій БД на сервері. Електронне тестування ринку забезпечує швидкість і низьку вартість проведення експериментів, конфіденційність отриманих результатів. Однак тестуючий ринок може не відповідати реальному ринку. Застосування Internet-технологій надає такі переваги: зручність (24 години на добу), швидкість, конфедеційність, менше витрат, розширення ринку, підвищення рівні реагування, пристовсованність до ринкових умов. Але є й недоліки: шахрайство, вторгнення у особисте життя, назойливість. Для підвищення рейтингу компанії за допомогою Internet можна проводити PR – акції, мероприємства по просуванню компанії в Internet Internet - брейдінги, проведення в мережі акцій, лотерей, конкурсів., спонсорство, on-line конференції, розсилання. Бренд – це уявлення про товар, ярлик який умовно причіплюють до товару. Брендінг – мистецтво створення довгострокового покупця до певної товарної марки. Всі ці мероприємства будуть посилювати зв’язок з суспільством (PR-мероприємства або Public relations). Найефективніший засіб впровадження ціх ідей це сайт і банерна реклама.
Майбутня модель ІС підприємства це взаємозв’язок між системами автоматизованого проектування і виробництвом із застосуванням штучного інтелекту, які будуть здатні миттєво реагувати на вимоги покупця, не створюючи запасів готових виробів. Гнучкі виробничі системи стануть легко перемикатись з одного виробу продукції на інші. Маркетингова інформація буде вводитись безпосередньо в проекти виробництва. Виробничі процеси будуть змодульовані як інтегровані системи, які будуть включати планування, прогнозування продажу, управління запасами. Комплексна автоматизація виробництва дасть можливість виробництва продукції “на замовлення”. В моделі майбутнього в маркетинговій діяльності буде широко використовуватись віртуальна реальність VR - технологія з мультимедійним оточенням. По думці експертів, через декілька років 50% всіх досліджувань буде проводитися за допомогою Internet.
Приклади:
Ринок програмних продуктів в цьому напрямку раз у раз збільшується як за рахунок вітчизняних так і закордонних розробок.
MarketingExpert – конструкторський набір, засіб для розробки стратегічних і тактичних планів маркетингу, розв’язання задач з аудиту. За допомогою графічного процесору можна будувати графічні моделі. Ця система забезпечує багатокритеріальний аналіз маркетингової діяльності підприємства і аналіз ринку.
MarketingAnalytic – розробка українських програмістів, дозволяє організувати ефективну систему взаємовідношень з клієнтами, визначати довгострокові маркетингові цілі і стратегії, забезпечує керівництво необхідною інформацією для прийняття управлінського рішення, аналіз ринку та інші можливості. (досить серйозна розробка, сумісна з 1С підприємством)
Система “Галактика” ( автоматизація роботи підприємства) має модуль “Маркетинг”, але ця програма орієнтована на підприємство торгівлі. Також в складі цієї програми є модулі (бізнес-планування, бухоблік, фін. діяльність).
BSInegrator (модуль “Маркетинг”)
Пакети - LP88, LPG працюють в середовищі PC DOS ( в цьому обмеження в використанні).
Для даної сфери роботи може підійти Office 2000 (міні-бухгалтерія, Microsoft Project, Access, Excel).
5. ІС управління персоналом
Організація ІС управління персоналом набуває великого значення, тому що це впливає на роботу відділу кадрів, бухгалтерії, канцелярії, керівників підприємства чи установи.
Основним функціональними підсистемами є :
- Формування та облік кадрів;
- Планування;
- Прогнозування і маркетинг персоналу;
- Розвиток кадрів;
- Аналіз і розвиток засобів стимулювання праці.
Автоматизація потреб у персоналі охоплює розрахунки витрат часу на виконання плану виробництва продукції і планового фонду заробітної плати, планової потреби в основних робітниках та інших категоріях персоналу, прийом та вибуття працівників.
Інформацію щодо фактичної наявності персоналу на підприємстві надає підсистема оформлення та обліку кадрів, до задач якої входять автоматизація документального оформлення прийому та звільнення, кадрового переміщення, облік наявності та руху особового складу, оцінка та аналіз персоналу. Аналітичні відомості про формування у цій підсистемі містять інформацію про кваліфікаційну структуру персоналу, статево-вікову структуру, соціальні послуги, тривалість робочого дня, освіту та іншу ін.
Автоматизація планування здійснюється за допомогою СППР (виявлення дефіциту або надлишку персоналу). У процесі прийняття рішень здійснюється по-перше, вибір заходів кадрової політики шляхом оцінювання переваг і недоліків кожного заходу і визначення ймовірності їх здійснення; по-друге, оцінювання кандидатів на прийняття, переведення, звільнення, навчання працівників з подальшим зведенням в глобальну оцінку. Критеріями оцінки працівників є :продуктивність працівника (знання, інтелект, здібності, якість, теми робіт, кількість виконаної роботи), поведінка працівника (здатність до співробітництва, здатність до керування, стійкість, здатність до розвитку).
Internet вже частіше використовується у даних ІС для пошуку робітників. Сьогодні в мережі можна зустріти віртуальних кадрових агентства, дошки оголошень з вакансіями тощо. За допомогою мережі можна не тільки знайти інформацію про роботу але й поспілкуватись з представникам чи роботодавцями, зробити попередній чи остаточний відбір кадрів.
Системи роботи з персоналом містять велику кількість словників (шаблонів документів, договорів, особові картки, накази, довідки, законодавчих актів). Нормативна база повинна поновлюватись регулярно і для цього бажано зв’язок системи Internet. Системи роботи з персоналом надають можливість виконувати пошук, працювати з архівами, підготовлювати накази і контракти.
Як правило на підприємствах застосовуються корпоративні ІС, які включають модуль управління персоналом (Кадри), або розробляються окремі незалежні програми силами програмістів підприємства. Прикладами готових систем, які мають відповідний модуль є “Галактика”, R/3, 1С-підприємство, BS Inegrator, та інших системах вузького направления наприклад в банківських, страхових системах.
Програмні продукти з російського ринку – “Кадры и трудовые контракты|” (фирма Паритет Софт), «Атлант-кадры” (АО “Новый Атлант”).
6. ІС підприємницької діяльності
ІС підприємницької діяльності. Підприємницька діяльність пов’язана з необхідністю прийняття низки управлінських рішень щодо розвитку виробничо-збутової діяльності та інвестиційної діяльності підприємства (частково це пов’язано з питанням про інвитиціні компанії і розглядалось в темі “ІС фінансових установ”). При цьому існує необхідність у спеціальній систематизованій інформації, яка б містила необхідні відомості про підприємницьке середовище, можливості збуту, ринок праці, законодавчі акти тощо. СППР підприємницької діяльності використовує данні розподіленої БД, що об’єднує БД правових документів, БД замовників продукції, БД маркетингу, БД підприємницьких пропозицій, БД резервних потужностей підприємства, БД рішень місцевих органів влади щодо роботи підприємств, БД працевлаштування, БД умов кредитування, БД фондової і товарної бірж, БД оптової та роздрібної торгівельної мережі, БД матеріалів та неліквідів тощо.
Функціональні підсистеми:
- Підсистема інвестування стратегічних цілей;
- Підсистема стратегічної товарної політики;
- Підсистема прогнозованої виробничої програми;
- Підсистема прогнозу потреб у ресурсах;
- Підсистема фінансової політики;
- Підсистема оцінки стратегічної діяльності підприємства.
Конкретні підприємницькі рішення мають бути підтверджені необхідними розрахунками та оформлені у вигляді бізнес-плану, де будуть сформовані цілі підприємства, визначатись шляхи їх досягнення.
Типова структура бізнес-плану прийнята у міжнародній практиці має такі розділи:
- Титульна сторінка;
- Вступна частина;
- Аналіз стану справ у галузі;
- Сутність проекту;
- План маркетингу;
- Виробничий план;
- Організаційний план;
- Оцінка ризиків;
- Фінансовий план;
- Додатки.
При підготовці бізнес-плану можлива повна або часткова автоматизація окремих його розділів. У розділі “Аналіз стану справ у галузі” на комп’ютерній основі визначаються результати комплексних маркетингових досліджень за такими показниками:
- Динаміка продажів у галузі за попередні роки та прогнозовані темпи їх зростання;
- Тенденції ціноутворення (рівень цін т а їх динаміка);
- Кількісна характеристика груп споживачів;
- Оцінка впливу науково-технічних виробничих факторів.
Для розділу “Сутність проекту” автоматизовано визначається вартість проекту і графік виробничих капіталовкладень. У розділі “План маркетингу” визначаються: бюджет маркетингових досліджень , загальний обсяг продукції, план збуту, бюджет рекламної компанії. Розділ “Виробничий план” містить розрахунки потреб в ресурсах і виробничих потужностях на реальну виробничу програму, обсяг капіталовкладень, планову собівартість. У розділі “Оцінка ризиків” подаються розрахунки різних видів ризиків із застосуванням економіко-математичних моделей. Розділ “Фінансовий план” містить низку розрахунків, які дають змогу здійснити економічну оцінку всього проекту з точки зору окупає мості. У повному обсязі цей розділ містить такі форми фінансових документів:
- Зведений баланс доходів і витрат;
- План грошових надходжень;
- Балансовий план на кінець першого року (активи, пасиви, власний капітал);
- План по джерелах і використанню коштів.
Центральним терміном в ІС підприємницької діяльності є бізнес-правило, це твердження, яке обмежує деякі аспекти бізнесу, для того щоб контролювати і впливати на процеси в бізнесі. При розробці ІС впроваджують сховище бізнес-правил. Основна перевага використання сховища бізнес-правил – це можливість за допомогою програмного забезпечення підтримувати процес трансляцій бізнес-висловлювань. Сховище бізнес-правил є центральним місцем де менеджери та аналітики можуть визначати та підтримувати бізнес-правила підприємства. Використання такої технології вирішує багато проблем при впровадженні комплексних ІС.
Автоматизація проходить в корпоративних системах (вам вже відомих) та окремих програмних продуктах (Project Expert, “Поскриптум”, “Сімплан”, “Прожектор”, “Джі-план”, “Експресплан”). Автоматизація на базі корпоративних систем більш доцільна та досконала бо має усі наявні дані та результати роботи інших підсистем.
Сучасним напрямком в ІС підприємницької діяльності є впровадження “електронного бізнесу”, який охоплює всі види підприємницької діяльності , що здійснюються в кібернетичному просторі. Е-бізнес складний комплекс, що включає підсистеми: обміну інформацією, електронного документообігу, управління ресурсами (матеріальними, фінансовими, людськими), глобального пошуку інформації і комерційних пропозицій, електронної торгівлі, взаємозв’язок з партнерами та клієнтами тощо.
Розглянемо більш доцільно об’єктно- орієнтований підхід в управлінні бізнес-процесами.
Project Expert - комп’ютерна система, призначена для підготовки бізнес-планів та створення фінансових моделей нового або діючого підприємства незалежно від того до якої галузі це підприємство належить і від масштабів його діяльності. Імітаційна фінансова модель підприємства, побудована засобами Project Expert, забезпечує генерацію стандартних бухгалтерських процедур і звітних фінансових документів, що реалізовуються у часі бізнес-операцій. Під бізнес операціями розуміють конкретні дії, здійснювані підприємством в процесі економічної діяльності, слідством яких є зміни в об’ємах і напрямах рушення потоків грошових коштів. Ці моделі відображають реальну діяльність підприємства через опис грошових потоків (надходжень і виплат) як подій, що відбуваються в різні періоди часу.
Використання імітаційних фінансових моделей в процесі планування і аналізу ефективності діяльності підприємства або інвестиційного проекту, що реалізовується, є дійовим засобом, що дозволяє «програти» різні варіанти стратегій і приймати обґрунтоване управлінське рішення, направлене на досягнення цілей підприємства.
Project Expert надає можливість побудувати фінансову модель підприємства або інвестиційного проекту, також:
-
розробити детальний фінансовий план і визначити потребу в грошових коштах на перспективу;
-
визначити схему фінансування підприємства, оцінити можливість і ефективність залучення грошових коштів з різних джерел;
-
розробити план розвитку підприємства або реалізації інвестиційного проекту, визначивши найбільш ефективну стратегію маркетингу, а також стратегію виробництва, що забезпечує раціональне використання матеріальних, людських і фінансових ресурсів;
-
програти різні сценарії розвитку підприємства, варіюючи значення чинників, здатних вплинути на його фінансові результати;
-
сформувати стандартні фінансові документи, розрахувати найбільш поширені фінансові показники, провести аналіз ефективності поточної і перспективної діяльності підприємства;
-
підготувати бездоганно оформлений бізнес-план інвестиційного проекту, повністю відповідний міжнародним вимогам на російському і декількох європейських мовах.
Модель компанії. Основою побудови бізнес-плану в системі Project Expert є повна фінансова модель компанії. Фактично, в цій моделі імітуються всі платежі, які пов’язані з реалізацією проекту, надходження від продажу, бухгалтерські операції. Одного разу побудована, модель компанії дозволяє надалі багато разів аналізувати різні варіанти реалізації проекту (для цих цілей Project Expert Prof. містить спеціальну програму), оцінювати вплив на проект зміни зовнішніх чинників (так званий "what-if" аналіз, його можна провести як вручну, так і в спеціальному розділі "Аналіз чутливості").
Ініціативні інвестиції. Програма містить розділ «Інвестиційний план», призначений для складання календарного графіка капітальних початкових вкладень і підготовчих робіт. Тут можна вказати окремі етапи робіт, ресурси, необхідні, для виконання цих етапів, встановити взаємозв’язки між етапами, сформувати активи підприємства, описати способи і терміни амортизації активів.
Тісний зв’язок між календарним планом робіт і правилами їх представлення в бухгалтерській документації дозволяє економити значний час, що затрачується на визначення майбутніх амортизаційних відрахувань, витрат на обслуговування обладнання і інших питань, пов’язаних з інвестиційним етапом проекту.
Операційний план. Стратегія продажу компанії, що реалізовує проект, виробничі схеми, політика закупівлі і формування запасів повинні бути детально пророблені на вже стадії планування проекту. В умовах досить високої інфляції чинники часу, що визначають стратегію збуту, впливають істотний чином на фінансовий результат проекту. Project Expert надає користувачеві набір інструментів для опису індивідуальної стратегії реалізації продукції і послуг, а також формування всього операційного плану.
Опис операційного плану включає модулі:
• План збуту;
• План виробництва;
• Матеріали і комплектуючі (опис схеми закупівлі і формування запасів);
• План персоналу;
• Загальні витрати.
Фінансування проекту. Потреба в капіталі визначається на основі даних, що відображаються в Звіті про рушення грошових коштів (Cash-Flow). Значення сальдо рахунку підприємства представлені в останньому рядку таблиці Cash-Flow і демонструють стан розрахункового рахунку підприємства, що прогнозується, що реалізовує проект в різні періоди часу. Негативне значення сальдо розрахункового рахунку означає, що підприємство не має в своєму розпорядженні необхідну суму капіталу.
Задачею користувача є сформувати капітал таким чином, щоб ні в один період часу значення сальдо розрахункового рахунку не мало негативне значення. При цьому необхідно дотримуватися основного принципу - капітал повинен бути залучений тільки в той період часу, коли це дійсно необхідне.
Важливою перевагою Project Expert є те, що потреба в капіталі визначається з урахуванням інфляції, що, в свою чергу, дозволяє уникнути грубих помилок в плануванні бюджету проекту.
Залучення капіталу. Існує два основних способи залучення капіталу:
-
Власний - отриманий як внесок інвестора, званий як акціонерний капітал;
-
Позиковий - наданий комерційним банком або іншим фінансовим інститутом як кредит під певні проценти.
У програмі Project Expert передбачена можливість розробки гнучкої стратегії формування капіталу. При цьому користувач може описати як процедури залучення грошових коштів, так і процедури обслуговування боргу.
Розділи, що відносяться до фінансового плану:
• Акціонерний капітал;
• Кредити;
• Лізинг;
• Інвестиції;
• Інші надходження;
• Інші виплати;
• Розподіл прибутку;
• Пільги по податку на прибуток.
Кошти, аналіз проекту і формування звітів. Модель компанії, побудована при допомозі Project Expert, імітуючи її діяльність, представляє результати в формі стандартних фінансових документів, зрозумілих будь-якому фінансовому аналітику або бухгалтеру. Орієнтація на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (МСБО) допомагає тут відразу з двох точок зору - вона полегшує роботу з іноземними інвесторами і робить можливим більш точний аналіз фінансових результатів (оскільки МСБО створені саме для цих цілей).
Фінансові звіти. Фінансові звіти демонструють результати діяльності компанії. Звичайно потенційним інвесторам або банкірам надаються звіти за декілька останніх років, а також прогнози майбутніх фінансових результатів. До числа якнайважливіших фінансових звітів відносяться:
• Звіт про прибутки і збитки;
• Бухгалтерський баланс;
• Звіт про рушення грошових коштів (Cash Flow);
• Звіт про використання прибутку.
У Project Expert всі перераховані документи формуються автоматично внаслідок виконання розрахунків. Процес генерації бухгалтерських процедур і формування звітних фінансових документів здійснюється відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.
Контроль за ходом реалізації проекту. У Project Expert передбачені засоби для уведення фактичної інформації про хід реалізації проекту. Актуальна інформація може вводитися щомісяця. На основі введеної актуальної інформації і плану формується звіт про неузгодженості планової і фактичної інформації, що може бути використана в процесі керування проектом.
7. Засоби автоматизації діловиробництва. Електронний офіс
Діяльність по організації проходження документів в межах підприємства прийнято називати діловиробництвом. В основі діловиробництва лежить документообіг. В будь якій організації можна виділити три потоки документів: вхідні, вихідні, внутрішні. На сьогодні організація документообігу у нас (також в Росії) та на заході суттєво відрізняються. В нашій країні передбачена централізація обробки документів (канцелярія, або інша служба). Документи фіксуються там, в них вносять резолюції, передають оригінал чи копію по відповідних відділах чи посадовим особам. Якщо виникає потреба отримати довідку про стан справ, контроль про виконання то звертаються до відповідної картотеки (журналу). Таким чином передбачається наявність двох інформаційних потоків (одні співробітники працюють з документом, другі - контролюють хід виконання по формальним ознакам). На заході характерна децентралізація документообігу. Так відповідні робітники організації безпосередньо напряму отримують документи і працюють з ними, їх доля залежить від порядності і відповідальності працівника. Це не завжди є доцільним, крім того не можливо від слідкувати над якими документами працює установа і їх поточний стан. Західна система організації процесу документообігу виключає наявність проміжних виконавців і оптимізацію роботи.
На сьогодні з наявність локальних і глобальних мереж, БД, шаблонів документів автоматизація діловиробництва не складає зайвих зусиль. Даний підхід дає можливість говорити про безпаперову технологію ведення документів в межах організації. Але є проблема – це розподілення прав доступу до тих чи інших документів при роботі в мережі. Вона вирішується за допомогою спеціальних імен і паролів, що надають певні права користувачам. І ще одна проблема – це правовий статус електронного документа. Це мається проблема електронного підпису (спеціальний код), який не дає сумнівів в авторстві і правильній передачі документа.
На сьогодні існує дві технології роботи з документами:
- Єдиний користувач, який направляє документ, при цьому наступний користувач може відправити його далі і сам визначити маршрут (по - етапне направлення);
- Групова робота з документами (паралельна робота кількох виконавців).
Існує величезна кількість готових програмних комплексів, які автоматизують цей етап роботи підприємства, при цьому вони є орієнтованими на вітчизняну чи на західну форми, орієнтовані на державну чи приватну установу, орієнтовані на відповідну галузь господарства. У 2003 році голова Держекомзв’язку провів семінар та було видано разом з СБУ “Методичні засади електронного документообігу”. Електронний документообіг – найважливіша складова ІС органів влади. Близько 20 центральних органів влади мають власні автоматизовані системи документообігу. Специфіка державних структур висуває вимоги до програмних продуктів та системи захисту. Широко використовують державні структури Internet. Наприклад в США користувачі Internet можуть спілкуватись з чиновниками адміністрації президента в режимі реального часу. Новий сервіс називається (електронний уряд).
Приклади:
FossDoc – універсальний пакет, якій легко налагоджується під будь-яку сферу діяльності, має трьохрівневу структуру (сервер, сховище даних, клієнтські місця), працює під Windows (має стандартні вікна).
“Дело” – Має кілька версій “Дело-Старт”, “Дело-Секретар”, “Дело-Предприятие”, відповідно призначенню невеликі організації, маленькі організації, крупні підприємства.
“Ефрат” – має дві версії “Ефрат-документооборот” (повноцінна система автоматизації інформаційними потоками і документами) та “Ефрат-Офис” –універсальна система для невеликих підприємств.
“Діловодство” – українська розробка орієнтована на державні установи.
“Корпорація” – українська розробка, автоматизована система призначена для територіально розподіленої корпорації.
Megapolis – це розробка в повному комплекті є корпоративною системою з великою кількістю модулів і підсистем, але особливу цікавість представляє її модуль “Документообіг”, який може функціонувати окремо.
Однак автоматизація діловиробництва це частина роботи. Розвиток можливостей інформатизації створює базу для переходу до нових виробничих відношень. Головною умовою підвищення ефективності управління є автоматизація робочих місць співробітників підприємства (офісу). Для роботи електронного офісу характерним є:
- Діловиробництво;
- Обробка оперативної інформації;
- Ведення архіву;
- Оперативне розповсюдження документів і контроль їх проходження;
- Наявність інформаційних зв’язків між підрозділами і філіалами;
- Масове виробництво і обробка персональних документів (рахунки, повідомлення, листи, контракти и т.п.).
На сьогодні до 15% документів втрачаються при паперовій технології та 30% робочого часу витрачається на їх пошуки. Перехід до електронного офісу це крок до суттєво нових виробничих відношень. Електронний офіс передбачає наявність різноманітних технічних засобів, які забезпечують прийом і передачу основних видів інформації – звукових (мовних повідомлень), даних відображених в статистиці і динаміки (графічні і текстові). Розвиток автоматизації дав можливість організації електронних діалогів і полілогів (широкій обмін інформації між кількома партнерами). Це надає можливість колективної роботи в мережі, дистанційне керування і розподілення роботи. Розвиток автоматизації надає можливість комплексної роботи офісу і телефаксного зв’язку, мобільного зв’язку, Internet- ресурсів (електронної пошти, електронної дошки оголошень, реклами, електронної комерції і т.д.).
Офісні системи – одна з найбільш традиційних галузей впровадження ІТ в усьому світі. При чому системи направлені не тільки на масштаби фірми але на урахування різних правил „гри”. Закупка готових систем або замовлення системи під „ключ” не завжди додає впевненості керівництву фірми. Системи сьогодні повинні бути гнучкими, давати можливість розвитку і нарощування, щоб оновлюватись і пристосовуватись до змін. Особливості сучасних систем – це врахування людського фактору, в якості адрес можливо застосування імен співробітників або їх посад, повинна створюватись карта статистичної перевірки замкнутості документообігу (документ не повинен бути відправленим в „нікуди” або зупинитись не відомо чому і де), можливість створення в електронному вигляді виробничого „сленгу” даної організації, інтуїтивно-зрозумілий інтерфейс (щоб за кілька годин оволодіти навиками роботи з системою).
Приклади:
InterOffice – розробка фірми Oracale, працює на клієн-сервеній технології.
“Справа” – розробка українських програмістів фірми “Електронні офісні системи”.
Однак розробки цього напрямку мають дуже вузьку спеціалізацію, орієнтовані на конкретного замовника.
8. Віртуальні підприємства
Віртуальні підприємства являють собою групи людей, що займаються спільною справою незалежно від їх фізичного місцезнаходження, перетинаючи кордони підприємств і країн, у реальному часі (синхронно) або у відстроченому режимі (асинхронне). Вони (і підприємства, і люди) можуть швидко реагувати на зміни ринку при критично низьких витратах, з точки зору традиційного бізнесу.
Такі віртуальні підприємства можуть і будуть постійно перебудовувати свою конфігурацію та архітектуру процесів, щоб зберігати максимальну ефективність в умовах динамічного ринку. Завдяки своїй здатності створювати та експлуатувати більш новаторські і цілеспрямовані служби за менших капіталовкладень, у більш стислі терміни і зі значно меншим фінансовим ризиком вони складуть серйозну конкуренцію великим традиційним корпораціям.
Віртуальне підприємство (ВП) — це співтовариство територіальне роз'єднаних фірм чи співробітників, що обмінюються продуктами своєї праці і спілкуються винятково електронними засобами при мінімальному або цілком відсутньому особистому контакті. По суті віртуальне підприємство — це нова форма економічної організації. Воно являє собою групу економічних суб'єктів, що об'єднують свої сили для надання певної послуги, яка традиційно надавалася одним підприємством.
У кінцевому результаті широке використання ВП приведе до могутнього прориву у сфері продуктивності, організації, міжнародних обмінів і економічного зростання завдяки таким чинникам:
1) інноваційним продуктам і послугам, що забезпечують ефективне і малозбиткове обслуговування клієнтів у всьому світі за рахунок об'єднання засобів комунікації, електронної комерції та автоматизації бїзнес-процесів;
2) структурованим і описаним процесам, де клієнт є безпосереднім учасником, а процеси на базі workflow відстежують транзакції, перетинаючи кордони підрозділів, компаній і підприємств;
3) ефективно вистроєним організаціям, що надають найкраще обслуговування за рахунок реалізації комплексних бізнес-про-цесів на базі workflow, незважаючи на внутрішню структуру, що адаптується до ринкових потреб;
4) динамічній взаємовигідній співпраці між підприємствами та індивідуумами;
5) кращому обслуговуванню ринку, яке базуватиметься на оптимальній продуктивності кожного з партнерів, що об'єдналися, та досягатиметься за рахунок управління бізнес-процесами на базі новітніх інформаційних технологій.
Класи віртуальних підприємств
Різні форми віртуальних підприємств можуть сьогодні розглядатися в термінах організації, об'єктів та діючих принципів. Одна з перших класифікацій, що будувалася відповідно до таких особливостей, як наприклад, тривалість, топологія і координація, наведена на рис 1.
Тривалість. Деякі альянси підприємств утворюються для реалізації єдиної ділової угоди і припиняють своє існування після її реалізації. Така ситуація відповідає можливо найбільш типовому виду віртуального підприємства, приклади якого можуть бути знайдені в технічних системах великого масштабу (наприклад, консорціум, який включається в побудову моста). Але є також довгострокові альянси, утворені для тривалої низки ділових процесів або для конкретизованої п'яді часу. У більшості випадків під час створення ланцюгів постачання в харчовій або автомобільній індустрії цей клас ВП є найтиповішим.
Топологія. Відповідно до топології мережі є ситуації, що відображають мінливу динамічну природу, в якій деякі підприємства (нестратегічні партнери) можуть динамічно приєднуватися чи залишати альянс згідно з фазами ділового процесу або іншими ринковими факторами. Але в багатьох секторах промисловості існують ланцюги постачання з майже незмінною структурою (або з незначними змінами, з точки зору постачальників чи клієнтів).
Участь. Інший фасет класифікації, пов'язаний з «геометрією», відображає участь підприємства одночасно в різних мережах або приєднання до єдиного альянсу (exclusivity).
Координація. На основі мережної координації можуть бути виявлені різні моделі. У деяких секторах економіки, таких як автомобільна індустрія, є домінуюча компанія, яка «оточується» відносно незмінною мережею постачальників (її структура подібна «зірці»). Домінуюча компанія визначає «правила гри» і «нав'язує» власні стандарти, виражені в термінах інформаційного обміну. Подібні приклади можна знайти в секторі агробізнесу. Поняття розширеного підприємства використовується для описання цього специфічного випадку. Інший принцип організації можна знайти в деяких ланцюгах постачання без домінуючої компанії, (демократичний альянс), в якій усі вузли співробітничають на рівній основі, зберігаючи свою автономію. Як тільки успішний альянс сформовано, компанії можуть усвідомити взаємні вигоди від загального управління ресурсами і майстерністю та піклуватися про створення чогось на зразок загальної структури для координації (федерація).
Масштаб видимості. Аспект масштабу видимості пов'язаний як з топологією, так і з координацією. По суті він означає, «як далеко» вздовж мережі може один вузол «бачити». У багатьох випадках вузол може «бачити» тільки найближчих сусідів (постачальників, клієнтів) — така ситуація має місце у більшості ланцюгів постачання. У більш удосконалених ситуаціях вузол може «бачити» інші рівні.
Будемо вважати, що мета створення віртуального підприємства вже визначена і що продукти/послуги, які воно планує виробляти/надавати, визнані економічно доцільними, тобто можна розпочати безпосередньо створення підприємства. Послідовність етапів створення віртуального підприємства включає наступні етапи:
-
проектування процесів;
-
прив'язку процесів до ресурсів, необхідних для їх підтримки;
-
залучення ресурсів інших компаній, коли це доцільно;
-
експлуатацію віртуальної організації;
-
моніторинг процесів;
-
збереження контролю над діяльністю таких складних організацій.
На сучасному етапі тільки виробляться підходи організації виробництва продукції з використанням ідеї віртуальних підприємств. Найбільш загальні риси процесу організації ВП:
- Виробництво товарів або послуг повинно бути спрямовано відповідно до вимог клієнтів більш дешевим і швидким способом порівняно з традиційним підприємством;
- Знання і вміння учасників ВП забезпечувати гнучкість своїх ресурсів, швидко створювати віртуальні команди і віртуальне середовище для спільної діяльності.
- Ефект від ВП можна досягти лише при професійному використанні ресурсів Internet і сучасних інформаційних і телекомунікаційних технологій.
Створення ВП є новим явищем для класичної економічної теорії. Віртуальні організації характеризуються як добровільна тимчасова форма кооперації декількох, як правило незалежних суб’єктів. Це міжорганізаційне гнучке підприємство, що тимчасово створюється для отримання прибутку завдяки розширенню асортименту товарів і послуг. Серед віртуальних організацій слід розрізняти об’єднання «фізично» існуючих фірм, які співпрацюють на основі мережі Internet через причину територіальної віддаленості, та віртуальні компанії, які існують лише у вигляді WEB-сторінок і здійснюють інформаційне забезпечення за певними тематичними напрямами.
Перший тип використовує віртуальний простір як засіб комунікації при об’єднанні матеріальних, фінансових та інших ресурсів для реалізації спільних проектів. Для другого типу організації віртуальна реальність є єдиним можливим способом існування.
Розрізняють наступні класи віртуальних підприємств:
- Одинарний бізнес (одна угода) і довгостроковий альянс;
- З динамічною структурою і фіксованою структурою;
- З координацією подібно „зірці” і демократичний альянс;
- За масштабом: одиночний рівень і мультирівень.
В подальшому розвитком віртуальної реальності стануть віртуальні державні органи влади. (обслуговування населення через єдине віконце), віртуальна посада (індивідуальна робота через мережу за контрактом), віртуальний ринок, віртуальні магазини, віртуальний секс.
Головною перевагою віртуальної організації бізнесу є скорочення трансакційних витрат, пов’язаних з пошуком та обробкою інформації, а також значно зменшуються витрати на створення і утримання офісів, виробничих площ, зникає необхідність у поїздках для організації зустрічей та переговорів. Кількість учасників віртуального об’єднання майже необмежена, єдиним стримуючим фактором є межа перевантаженості інформацією. Окрім залучення інформаційних ресурсів віртуальні об’єднання дозволяють користуватись послугами висококваліфікованих фахівців без зміни місця їх проживання. Також до основних переваг ВП можна віднести швидке виконання замовлення клієнта і повнота виконання вимог клієнта. Замовник і виконавці утворюють єдину відкриту організаційну структуру, кордони між взаємодіючими структурами підприємства стають нечіткими, прозорими і рухливими.
У функціонуванні ВП є певні обмеження, які стримують розвиток мереженої співпраці:
-
Існують ринкові обмеження, які з економічної точки зору обґрунтовують доцільність існування мережі, тобто створення ВП втрачає свій сенс при відсутності економічного ефекту.
-
Нерівномірність телекомунікаційного розвитку окремих регіонів.
-
Важко досягти безпеки зберігання конфіденційної інформації від несанкціонованого доступу
-
Психологічна неготовність багатьох суб’єктів господарювання до інтенсивної роботи у штучному «віртуальному просторі»
Характерною рисою розвитку ВП є інтеграція моделей електронної комерції В2В і В2С з корпоративними інформаційними системами (КІС). Така модель на сьогодні є найперспективнішою, адже забезпечується не тільки задачі комплексної автоматизації управління компанією а також автоматизація процесів закупівлі і збут.
В розвинених країнах на сьогодні існує і активно розвивається таке явище, як аутсорсінг – часткова, або повна передача виконання окремих функцій і навіть частини бізнес-процесів стороннім організаціям на основі створення динамічних мереж. В умовах жорсткої конкуренції особливо актуальним є вдосконалення всіх організаційно-виробничіх процесів, що дозволяє здійснити аутсорсінг. Також за допомогою аутсорсінга можна реалізувати вихід компанії на світові ринки без збільшення «фізичної» присутності в окремих регіонах, що дозволяє економити кошти на утримання персоналу і приміщень.
Створення технопарків, технополісів, бізнес інкубаторів за класичною схемою територіальних об’єднань є складним іта багато витратним процесом, іноді просто не можливо сконцентрувати на одній території наукові установи, виробничі підприємства та сферу забезпечення через відсутність одного з вище вказаних компонентів. Вирішення даної проблеми було знайдено на основі створення віртуальних інноваційних структур, які коштують дешево, проте надають набагато можливості усім учасникам.
З практичної точки зору, ВП є мережа вільно взаємодіючих агентів, які знаходяться у різних містах. Багатоагентні системи – це одне з найбільш динамічно розвиваючих галузей штучного інтелекту. Робота ВП пов’язана з інтелектуальним моделюванням взаємодії агентів. Побудова багаторівневих інтерфейсів між агентами відіграє важливу роль, тому в першу чергу потрібно побудувати модель взаємовідносин виробника із замовником, постачальниками, клієнтами та іншими учасниками.
ВП можна розглядати як мета підприємство (підприємство над підприємствами), яке поєднує мету, ресурси, традиції і досвід кількох підприємств під час розробки складних інноваційних проектів або виробництві продукції світового масштабу. Створення ВП означає інтеграцію унікального досвіду, виробничих потужностей і передових технологій ряду підприємств навколо деякого проекту, який не може бути виконаний кожним окремо. Створення ВП забезпечує спільну компенсує їх недоліків і посилює їх переваги. Так, наприклад, можна поєднати переваги великих і потужних підприємств і мобільність і гнучкість малих підприємств. ВП не мають галузевих і відомчих обмежень. Ми живемо в епоху, коли уявлення про велику і маленьку компанію (підприємство) змінюється. Велика фірма – та, яка має великі об’єми інформації і не обов’язково великі фінансові суми. Виникаючи форми віртуальних організацій мають низкою переваг, що визначає перспективність їх майбутнього розвитку.
Література
-
Ананьєв О. М. Інформаційні системи і технології в комерційній діяльності [текст] : підручник / О. М. Ананьєв, В. М. Білик, Я. А. Гончарук. - Львів : Новий Світ-2000, 2006. - 584 с.
-
Береза А. М. Інформаційні системи і технології в економіці : [навч.-метод. посібник]. - К. : КНЕУ, 2002. - 80 с.
-
Вовчак І. С. Інформаційні системи та компютерні технології в менеджменті : [навч. пос.]. - Тернопіль : Карт-бланш, 2001. - 354 с.
-
Гордієнко В. І. Інформаційні системи в менеджменті : [навч.-метод. посібник].
-
Грабауров В. А. Информационные технологии для менеджеров. -М. : Финансы и статистика, 2001. - 368 с.
-
Гужва В. М. Інформаційні системи і технології на підприємствах [текст] : [навчальний посібник] / В. М. Гужва; Мін-во освіти і науки України, КНЕУ. - К. : КНЕУ, 2001. - 400 с.
-
Інформаційні системи в менеджменті [текст] : [підручник] / В. О. Новак, Ю. Г. Симоненко, В. П. Бондар, В. В. Матвєєв. - К. : Каравела : Піча Ю. В., 2008. - 616 с.
-
Охріменко В. М., Воронкова Т. Б. Інформаційні системи і технології на підприємствах : [конспект лекцій]. - Харків : ХНАМГ, 2006. - 185 с.
-
Писаревська Т. А. Інформаційні системи в управлінні персоналом та економіки праці [текст] : [навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц.] / Т. А. Писаревська, О. В. Городній; Мін-во освіти і науки України, Київський нац. економічний ун-т ім. Вадима Гетьмана. - К. : КНЕУ, 2006. - 284 с.
-
Пономаренко Л. А. Електронна комерція [текст]: [підручник] / Л. А. Пономаренко, В. О. Філатов; Мін-во освіти і науки України, Київський нац. торговельно-економ. ун-т. - К. : Київський нац. торг.-економ. ун-т, 2002. - 443 с.
-
Татарчук М. І. Корпоративні інформаційні системи [текст] : [ навчальний посібник] / М. І. Татарчук; Мін-во освіти і науки України, Київський нац. економічний ун-т. - К. : КНЕУ, 2005. - 291 с.
