Система керування базою даних (СКБД) — комплекс програмних і мовних засобів загального та спеціального призначення, необхідних для створення БД, підтримування її в актуальному стані, маніпулювання даними та організації доступу до них різних користувачів чи прикладних програм в умовах чинної технології оброблення даних.

Файл — ідентифікована сукупність логічно пов’язаних між собою даних, які містяться поза програмою у зовнішній пам’яті і доступні програмі за допомогою спеціальних операцій.

4.4. Завдання для перевірки знань

1. Які дії виконуються у процесі розроблення внутрішніх первинних документів?

2. З яких частин складається форма виведення інформації?

3. Які переваги має використання баз даних?

4. Назвати компоненти АБД та їх призначення.

Тема 5. Концептуально-технологічні та організаційно-методичні основи створення інформаційних систем менеджменту

5.1. Методичні вказівки до вивчення теми

5.1.1. Характеристика підходів до проектування ІСМ

Інформаційна система (ІС) являє собою організаційно-техніч­ну систему, яка забезпечує вироблення рішень на основі автоматизації інформаційних процесів у різних сферах діяльності (керування, проектування, виробництво і т. ін.) або їх сполученнях.

Основними підходами до проектування інформаційних систем менеджменту є функціональний, об’єктно-орієнтований та процесно-орієнтований.

За функціонального підходу проблемна область менеджменту поділяється на окремі функціональні частини, які далі автоматизуються у вигляді функціональних підсистем ІСМ, блоків задач і окремих задач. По суті функціональні задачі ІС відповідають конкретним функціям користувача.

Об’єктно-орієнтований підхід (ООП) передбачає проектування інформаційної системи як сукупності об’єктів, що взаємодіють один з одним, є екземплярами певного класу, причому класи створюють ієрархію. ООП відображує топологію об’єктно-орієнтованих мов високого рівня, як-от: Smalltalk, Object Pascal, C+ +, Ada тощо. Ці мови забезпечують можливість багаторазового використання створених раніше програмних компонентів, що полегшує процес створення і налаштовування програмного забезпечення ІС. Це стає можливим завдяки тому, що дані та операції розглядаються пов’язаними в одне ціле і приховані в окремих модулях — об’єктах, доступ до яких здійснюється за до­помогою певних інтерфейсів. Перевага такого підходу полягає у тому, що дані захищаються від прямого доступу, а тому довільні зміни у внутрішньому поданні якоїсь структури даних не впливають на решту модулів, якщо не змінюється інтерфейс.

Принциповим питанням за об’єктно-орієнтованого підходу є визначення об’єктів (класів об’єктів), важливих для проектованої ІС. Ідентифікація об’єктів здійснюється через аналіз характеристик проблемної області і включає розпізнавання доречних інформаційних об’єктів, а також їхніх властивостей, функцій та подій, що стосуються розв’язуваної задачі.

Основні принципи ООП — абстрагування, обмеження доступу, модульність, ієрархічність, типізація, паралелізм, стійкість. Аб-
страгування передбачає зосередження уваги на зовнішніх особливостях об’єкта і дає змогу відокремити його суттєві характеристики від несуттєвих. Обмеження доступу вимагає, щоб вибраний спосіб реалізації абстракції був схований і захищений для більшості об’єктів-користувачів, які можуть звертатися до даної абстракції. Модульність — це розділення програм на фрагменти, що окремо компілюються і мають між собою засоби сполучення. Структура модуля включає тіло модуля та інтерфейсну частину. Ранжована або упорядкована система абстракцій утворює ієрархію. Видами ієрархії є просте успадкування — коли один клас об’єктів використовує структурну або функціональну частину одного іншого класу, та множинне успадкування — коли клас об’єктів успадковує характеристики декількох інших класів. Типізація — це обмеження, яке накладається на клас об’єктів і запобігає взаємозаміні різних класів. Статична типізація встановлює незмінність типів усіх змінних і виразів уже під час компі­ляції програми, а динамічна дозволяє визначення типів під час виконання програми. Принципи успадкування та динамічної типізації породжують властивість поліморфізму — певна об’явлена змінна може означати об’єкт будь-якого класу, який у свою чергу належить до певного суперкласу. Паралелізм характеризує можливість одночасного функціонування об’єктів, а стійкість означає можливість існування об’єкта у часі (пов’язана з технологією баз даних) і у просторі (у багатопроцесорних системах).

Процесно-орієнтований підхід до створення ІСМ передбачає дослідження та автоматизацію бізнес-процесів, що відбуваються на підприємстві. Під бізнес-процесом розуміється множина у просторі та послідовність у часі внутрішніх видів діяльності підприємства (організації), яка закінчується реалізацією потрібного клієнту продукту або послуги. З погляду керування підприємством (організацією) такий підхід точніше відображає і характеризує особливості та зміст управлінської діяльності.

Для цілей автоматизації використовуються різні типи моделей, найбільш повна класифікація яких міститься у стандартах IDEF (Integrated Computer Automated Manufacturing DEFinition). IDEF розглядається як сімейство методів і технологій для створення моделей складних систем і проектування комп’ютерних систем. Усього передбачалося створити 14 стандартів, у тому числі:

• IDEF0 — Моделювання функцій;

• IDEF1 — Інформаційне моделювання (з 1985 р. — IDEF1Х);

• IDEF1Х — Моделювання даних;

• IDEF2 — Динамічне моделювання (не став стандартом де-факто);

• IDEF4 — Об’єктно-орієнтовані методи проектування та ін.

Стандарт IDEF0 створено на базі технології моделювання SADT (Structured Analysis & Design Technique), широко використовуваної для розроблення комп’ютерних систем.

5.1.2. Принципи створення динамічних ІСМ

Концепція динамічного моделювання підприємства полягає у тому, що структура організації має бути достатньо гнучкою, щоб реагувати на зміни середовища підприємництва. Відповідно до цього мають створюватися та упроваджуватися динамічні інформаційні системи, що підтримують динамічну модель підприємства. До основних принципів створення динамічних ІС належать принципи: структурної гнучкості, наближеності до кінцевого користувача, глибокої структурної декомпозиції задачі, багатократності використання модулів.

Для створення динамічних моделей процесів на теперішній час найширше використовуються методи, що базуються на застосуванні мереж Петрі, кінцевих автоматів, диференційних рівнянь, теорії автоматичного регулювання.

В інтегрованій системі управління підприємством BAAN підсистема моделювання підприємства здійснює комплексне динамічне моделювання бізнесу підприємства на основі чотирьох моделей: моделі управління бізнесом (відображає взаємодію з поста­чальниками, клієнтами); моделі бізнес-функцій (моделює ієрархію функціональних задач); моделі бізнес-процесів (відповідає технології вирішення задач користувачами системи на основі мереж Петрі); організаційної моделі (подає розподіл ролей користувачів в організаційній структурі підприємства). Апарат версій і фаз бізнес-моделей, варіантів бізнес-функцій підсистеми підтримує процес реінжинірингу інформаційної системи. Технологія динамічного моделювання підприємства дає змогу гнучко конфігурувати клієнтські додатки інформаційної системи відповідно до вимог бізнесу.

Для реалізації динамічних моделей підсистема моделювання підприємства BAAN використовує спеціальні інструментальні засоби, зокрема BAAN Orgware. Основними функціональними можливостями Orgware є: підтримка взаємозв’язків між елементами структури підприємства; реалізація методу проекцій у процесі розроблення положення про організаційну структуру; фіксація взаємозв’язків типу «напрями діяльності — структурні під­розділи», «структурні підрозділи — функції менеджменту» і т. ін.; проведення аналізу коректності закріплення функцій за підрозділами, що дає змогу виключити «зайві» елементи (підрозділи без функцій або функції без підрозділів); розроблення і друкування структурних схем організаційної моделі; ведення архіву бізнес-моделей.

5.1.3. Стадії створення інформаційної системи

Життєвий цикл інформаційної системи охоплює весь час її існування від виникнення задуму щодо її створення і початку розроблення до завершення її функціонування і демонтажу. Існують різні підходи до виділення основних стадій життєвого циклу ІС. Держстандарт установлює вісім стадій створення та експлуатації інформаційної системи:

1) формування вимог до інформаційної системи;

2) розроблення концепції інформаційної системи;

3) технічне завдання;

4) ескізний проект;

5) технічний проект;

6) робоча документація;

7) уведення в експлуатацію;

8) супроводження інформаційної системи.

Результати різних стадій розроблення ІС оформлюються у вигляді відповідних документів. Документація на розроблення інформаційної системи може включати звіти про обстеження та про науково-дослідну роботу, технічне завдання, ескізний проект, технічний проект, робочий проект.

Технічне завдання на інформаційну систему є основним для розробника і замовника ІС документом, відповідно до якого здійснюється розроблення ІС і приймання її замовником. Технічне зав­дання на ІС включає такі розділи: призначення і мета створення системи; вимоги до ІС, у тому числі до її структури і функцій; вимоги до складу та змісту робіт з підготовки об’єкта до впровадження ІС; показники ефективності функціонування ІС; стадії ство­рення ІС; порядок контролю та приймання ІС; джерела розробки.

Технічний проект включає такі частини: «Опис постановки задачі», «Опис алгоритму», «Опис інформаційного забезпечення», «Опис програмного забезпечення», «Опис технічного забезпечення», «Опис організаційного забезпечення». Постановка задачі містить необхідні відомості для автоматизованого розв’язан­ня задачі і включає розділи: характеристика задачі; вихідна інформація; вхідна інформація. Структуру постановки задачі відповідно до держстандарту РД 50-34.698-90 наведено у додатку 1 цього посібника. Документ «Опис алгоритму» (РД 50-34.698-90) вміщує перелік масивів інформації, що використовуються за реалізації алгоритму і формуються в результаті його реалізації; математичний опис та алгоритм розв’язання, який може бути виражений графічно (схема), у вигляді тексту або таблично. Матема­тичний опис дається за допомогою формул розрахунків.

Приклад постановки та алгоритму автоматизованого розв’я­зання задачі наведено у додатку 2.

До складу документації робочого проекту найчастіше включають такі документи: опис програм, розроблених для автоматизованого розв’язання задачі; інструкції щодо операцій технологіч­ного процесу або посібник користувача; класифікатори техніко-економічної інформації.

У західній практиці підходи до виділення стадій життєвого циклу інформаційних систем менеджменту загалом подібні до прийнятих у вітчизняній практиці. Наприклад, виділяють такі етапи процесу впровадження систем ERP:

1) розроблення стратегії автоматизації;

2) аналіз діяльності підприємства;

3) реорганізація діяльності;

4) вибір системи;

5) упровадження системи;

6) експлуатація.

Стратегія автоматизації реалізує базові принципи, використовувані у процесі автоматизації підприємств, і включає такі компоненти, як напрями та способи автоматизації, технічна політика, обмеження та процедури керування змінами плану. Стратегія автоматизації має бути узгоджена (за цілями і термінами) зі стратегією бізнесу підприємства.

Аналіз діяльності підприємства (організації) передбачає збирання і подання інформації про діяльність підприємства у формалізованому вигляді, придатному для вибору і подальшого впровадження автоматизованої системи. Кінцеве подання інформації на етапі аналізу діяльності відіграє одну з ключових ролей у всій подальшій роботі. Бажано, щоб аналіз підприємства закінчився побудовою набору моделей, які відповідають стандартам IDEF.

Реорганізація діяльності підприємства (організації) являє собою етап, що передує автоматизації і передбачає поліпшення, вдосконалення його діяльності, створення раціональних технологій і бізнес-процесів. Реорганізація діяльності має на меті підвищення ефективності діяльності підприємства загалом і може здійснюватися в різні способи: за методикою планування бізнес-систем BSP, з використанням підходу вдосконалення процесів і керування якістю продукції CPI/TQM, за допомогою методики реінжинірингу бізнесу Хаммера і Чампі (BPR) і т. ін.

Вибір системи являє собою багатокритеріальну задачу. Основними критеріями оцінки інформаційної системи мають бути її функ­ціональні можливості, вартість, можливості масштабування тощо.

Упровадження системи — відповідальний процес, який може проводитися з використанням кількох стратегій, що характеризуються різним рівнем надійності та ризикованості.

Етап експлуатації або супроводження системи на динамічно змінюваному підприємстві є комплексним процесом, що включає: модернізацію програмно-апаратної частини, викликану фізичним і моральним старінням компонентів ІС; відслідковування змін у законодав­стві і відображення їх у системі; доопрацювання системи відповідно до нових вимог користувачів; забезпечення захисту інформації і т. ін.

Література до теми

1. Автоматизация управления предприятием / В. В. Баронов и др. — М.: ИНФРА-М, 2000. — 239 с.

2. Автоматизированные информационные технологии в экономике: Учеб. / М. И. Семенов и др.; Под общ. ред. И. Т. Трубилина. — М.: Финансы и статистика, 1999. — 416 с.

3. Береза А. М. Основи створення інформаційних систем: Навч. посібник. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: КНЕУ, 2001. — 214 с.

4. Внедрение ERP-систем (эталонный процесс). Материал Internet. — http://koi.citforum.tula.ru

5. Галузинський Г. П., Гордієнко І. В. Сучасні технологічні засоби обробки інформації: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 1998. — 224 с.

6. Опис стандартів IDEF: Матеріали Internet. — http://www.idef.com

7. РД 50-34.698-90. Комплекс стандартов и руководящих документов на автоматизированные системы. Требования к содержанию документов. — М.: Изд-во стандартов, 1990. — 38 с.

8. Ситник В. Ф., Писаревська Т. А., Єрьоміна Н. В., Краєва О. С. Основи інформаційних систем: Навч. посібник / За ред. В. Ф. Ситника. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: КНЕУ, 2001. — 420 с.

9. Характеристика підходів до проектування ІСМ.

10. Принципи створення динамічних ІСМ.

11. Стадії створення інформаційної системи.

12. Етапи процесу впровадження систем ERP.

13. Основні підходи до реорганізації діяльності підприємств.

5.2. Практичне заняття

Мета заняття: вивчення основних підходів до проектування ІСМ, ознайомлення зі змістом робіт на стадіях створення ІС.

ПЛАН

5.3. Термінологічний словник

BPR (Business Process Reingineering) — методика реінжинірингу бізнесу Хаммера і Чампі, за якого відбувається фундаментальне переосмислення і радикальне перепланування бізнес-про­цесів компанії, що має на меті різке поліпшення показників своєї діяльності. BPR концентрується на тому, що має виконувати підприємство, і визначає, як воно має це робити.

BSP (Business Systems Planning) — методика планування бізнес-систем, підхід до створення інформаційної системи, який базується на аналізі інформаційного ресурсу підприємства. Методика здійснює спадний аналіз інформаційних об’єктів і регламен­тує певну послідовність етапів виконання робіт.

CMM (Capability Maturity Model) — модель зрілості технологіч­них процесів, розроблена Інститутом SEI (Software Engineering Institute), описує стратегію поступового вдосконалення процесів розроблення і супроводження програмного забезпечення і є прикла­дом застосування підходу CPI для конкретної галузі промисловості.

CPI (Continuous Process Improvement) — підхід до реорганізації бізнесу, що базується на постійному вдосконаленні процесів.

IDEF (Integrated Computer Automated Manufacturing DEFini­tion) — державний стандарт США, що об’єднує сімейство методологій для створення моделей складних систем і проектування комп’ютерних систем. Включає, зокрема, методології функціонального та інформаційного моделювання. Надає засоби відображення бізнес-процесів; методологію взаємодії аналітиків і спеціалістів; технологію створення проектів, яка охоплює всі стадії їхнього життєвого циклу.

ISO 9000 — серія стандартів Міжнародної організації зі стандартизації, що визначають базовий набір заходів щодо контролю якості, а також схему функціонування бізнес-процесів підприємства, яка забезпечує високу якість його роботи. Схема охоплює всі етапи випуску товарів або послуг, включаючи закупівлю сировини і матеріа­лів, проектування, створення і доставку товарів, обслуговування клієнтів, навчання персоналу тощо. ISO 9000 регламентує два ключових моменти: наявність і документування відповідного бізнес-процесу та вимірюваність його якості. Базові стандарти ISO 2000 р.: ISO 9000 «Система менеджменту якості. Основні принципи та слов­ник»; ISO 9001 «Система менеджменту якості. Вимоги»; ISO 9004 «Система менеджменту якості. Керівні вказівки щодо поліпшення якості»; ISO 19011 «Керівні вказівки щодо перевірки системи менеджменту якості та охорони навколишнього середовища»; ISO 10012 «Забезпечення якості вимірювального обладнання».

SADT (Structured Analysis & Design Technique) — технологія структурного аналізу і проектування систем, яка об’єднує два підходи до побудови моделі системи: один ґрунтується на функціях, другий — на предметах системи. Відповідні моделі називають моделями діяльності і моделями даних. Модель SADT являє собою ієрархію діаграм, які з переходом до нижчих рівнів поступово деталізуються.

TQM (Total Quality Management) — підхід глобального керування якістю продукції. Головними принципами TQM є: орієнтація на замовника; провідна роль керівництва організації; залучення працівників до керування якістю; процесний підхід; сис­темний підхід до керування; постійне поліпшення; заснований на фактах підхід до прийняття рішень; відносини з постачальниками; мінімізація витрат від неякісної роботи.

5.4. Завдання для перевірки знань

1. Охарактеризувати основні підходи до проектування інформаційних систем менеджменту.

2. Визначити склад функціональних підсистем інформаційних систем менеджменту (ІСМ).

3. Назвати принципи створення динамічних інформаційних систем.

4. Які стадії виділяють у процесі створення інформаційної системи?

5. Охарактеризувати етапи процесу впровадження систем планування ресурсів підприємства ERP.

6. Назвати основні можливі стратегії впровадження системи ERP.

7. Визначити зміст етапів реорганізації діяльності підприємства (організації) за методикою BSP.

8. У чому полягає зміст підходу до реорганізації підприємств CPI/TQM?

9. Які положення використовує підхід реінжинірингу бізнес-процесів BPR?

тема 6. еволюція інформаційних
систем менеджменту

6.1. Методичні вказівки до вивчення теми

6.1.1. Класифікація інформаційних систем менеджменту

Системи автоматизації управління за ступенем завершеності розробки поділяються на дві групи:

• системи під замовлення (унікальні системи);

• системи, що адаптуються.

Системи під замовлення (унікальні системи) — це системи, що створюються для конкретного підприємства, не мають аналогів і не підлягають подальшому тиражуванню. Розроблення унікальних систем є доречним або для автоматизації діяльності підприємств з унікальними характеристиками, або для розв’язання обмеженого кола спеціальних задач. Сфера застосування систем даної групи здебільшого обмежується органами державного управ­ління, освіти, охорони здоров’я, військовими організаціями. Системи під замовлення або взагалі не мають прототипів, або використання прототипу потребує його значних змін.

Основою автоматизованої системи управління, що адаптуєть­ся, є базова система, яка містить у собі пакети прикладних
програм для розв’язання задач управління, засоби комплексування задач у необхідні конфігурації, засоби сполучання з іншими системами, зокрема із САПР. Базова система дає змогу створювати для підприємства гнучку, придатну до модифікації інформаційну систему, в якій сполучаються типові підходи до розв’язан­ня задач управління та специфічні особливості підприємства. Базові системи здебільшого орієнтовані на певний клас підприємств і функціональну структуру інформаційної системи управління підприємством. Ці ознаки впливають на вибір базової системи і на процес створення ІС.

Прикладом засобу адаптації базових систем є методологія Orgware, використовувана фірмою BAAN.

За повнотою функцій управління, що автоматизуються в інфор­маційних системах управління підприємством, організацією, мож­на виділити такі чотири групи:

1. Системи нижнього рівня Low-End — прості системи, призначені для автоматизації малих підприємств. У системах цієї групи практично повністю відсутнє налаштовування на параметри підприємства. Основні функції систем не є глибоко розгалуженими і розраховані на виконання досить обмеженої кількості стандартних бізнес-процесів. Здебільшого такі системи працюють на одному комп’ютері або в мережі з чотирьох-восьми комп’ютерів.

Прикладами систем Low-End є невеликі бухгалтерські, торговельні та складські системи (фірми «Інфін»).

2. Системи середнього рівня Middle-End — характеризуються більшою (порівняно з попередньою групою) глибиною і широтою охоплення функцій. Вони потребують налаштовування, яке здебільшого здійснюють спеціалісти фірми-розробника, а також навчання користувачів. Можливості систем цього рівня охоплюють автоматизацію десятків бізнес-процесів.

Системами середнього рівня є облікові системи, що дають змогу вести облік діяльності підприємства за багатьма напрямами: фінанси, логістика, персонал, збут (системи фірми «Парус»).

3. Системи вищого рівня High-End — мають розвинені механіз­ми налаштовування з великою кількістю встановлюваних параметрів, досить складні генератори звітів і призначені для застосування на середніх підприємствах або в організаціях, що не висувають особливих вимог до функціональності та гнучкості систем управління. Проте функціональність таких систем вже є досить розгалуженою і передбачає автоматизацію сотень бізнес-проце­сів. Кількість користувачів системи може досягати кількох десятків. Працюють такі системи в мережах ПК у середовищі Windows NT, UNIX тощо.

Прикладами систем High-End є «IT-підприємство» та «Галактика».

4. ERP-системи (Enterprise Resource Planning) — забезпечують управління всіма ресурсами організації, містять описи тисяч бізнес-процесів, можуть мати до 100 тис. налаштовуваних параметрів. Здебільшого у разі впровадження таких систем здійснюються моделювання існуючих на підприємстві бізнес-процесів і тривале налаштовування параметрів системи відповідно до вимог бізнесу. Системи можуть застосовуватись як на середніх, так і на дуже великих підприємствах і потребують упровадження на підприємстві спеціального підрозділу або групи спеціалістів, які здійснюватимуть переналаштовування системи відповідно до змін бізнес-процесів. Ці системи можуть працювати на різних платформах (NT, UNIX, AS/400, мейнфрейми) і з різними потужними СУБД.

Рівню ERP відповідають системи SAP R/3, BAAN, Oracle Application.

6.1.2. Етапи розвитку інформаційних систем менеджменту

6.1.2.1. Системи планування матеріальних ресурсів MRP

Системи планування матеріальних ресурсів MRP (Material Resource Planning)з’явилися приблизно на початку 70-х років ХХ ст. і переважали до кінця 70-х років. Інакше абревіатуру MRP розшифровують «Material Requirements Planning» — планування матеріальних потреб. Системи планування матеріальних ресурсів реалізують основні положення концепції MRP, сформульованої APICS (американським товариством з управління виробництвом і запасами):

• виробнича діяльність описується як потік взаємопов’язаних замовлень;

• за виконання замовлення враховуються обмеження ресурсів;

• забезпечується мінімізація виробничих циклів і запасів;

• замовлення постачання і виробництва формуються на основі замовлень реалізації і виробничих графіків;

• прямування замовлень ув’язується з економічними показниками;

• виконання замовлення завершується до того моменту, коли воно необхідне.

Надалі розвиток концепції MRP здійснювався в напрямі розширення функціональних можливостей підприємства задля повнішого задоволення потреб клієнтів і зниження виробничих витрат. Це привело до того, що наприкінці 70-х років концепцію MRP було доповнено положеннями про формування виробничої програми в масштабах усього підприємства і контроль її виконання на рівні підрозділів (Closed Loop MRP або, іншими словами, відтворення замкнутого циклу в MRP-системах).

6.1.2.2. Системи планування виробничих ресурсів MRPII

Переважний розвиток систем планування виробничих ресурсів MRPII (Manufacturing Resource Planning) відбувався у період з кінця 70-х — до кінця 80-х років. Основна суть концепції MRPII зводиться до того, що прогнозування, планування і контроль виробництва здійснюється для повного його циклу, починаючи від закупівлі сировини і закінчуючи відвантаженням товару споживачеві.

Стандарт APICS на системи класу MRPII містить опис 16 груп функцій системи, серед яких планування продажу і виробництва, розроблення графіка випуску продукції, планування матеріальних потреб, планування виробничих потужностей, управління попитом, управління на рівні виробничого цеху тощо.

Упровадження систем MRPII забезпечувало зростання ефективності роботи підприємств. Ця методологія базується на низці об’ємних взаємопов’язаних функціональностей, серед яких:

• бізнес-планування (Business Planning, BP);

• планування виробництва (Production Planning, PP);

• системи поточного виробництва типу «точно-у-строк» (Just-in-Time, JIT) та ін.

Але системи MRPII не позбавлені деяких вад. Це:

―  слабка інтеграція із системами проектування та конструювання продукції, що є особливо негативним для підприємств, які виробляють конструктивно складну продукцію;

―  слабка інтеграція із системами проектування технологічних процесів та автоматизації виробництва;

―  недостатнє насичення системи управління функціями управ­ління витратами;

―  відсутність інтеграції з процесами управління фінансами і кадрами;

―  орієнтація системи управління підприємством виключно на існуючі замовлення, що ускладнює прийняття рішень на тривалу, середньострокову, а іноді й на короткострокову перспективу.

6.1.2.3. Системи планування ресурсів підприємства ERP

Системи планування ресурсів підприємства ERP (Enterprise Resource Planning) займають переважні позиції з кінця 80-х років. Системи цього класу орієнтовані на роботу з фінансовою інформацією для розв’язування задач керування великими корпораціями з територіально рознесеними ресурсами. ERP реалізує всі необхідні операції для одержання ресурсів, виготовлення продукції, її транспортування і розрахунків за замовленнями клієнтів. Крім наведених функціональних вимог, до систем ERP ставляться й нові технологічні вимоги щодо застосування потужної комп’ю­терної графіки, використання реляційних баз даних, наявності CASE-засобів для розвитку систем, архітектури обчислювальних систем типу «клієнт-сервер» та їх сумісності з основними програмно-апаратними платформами, тобто «відкритості» систем.

Суттєвою рисою систем ERP, отриманою ними у спадок від MRPII, було те, що розв’язання задач планування виробництва у цих системах базувалося на застосуванні календарно-планових нормативів. Хибність такого підходу полягає у тому, що він суперечить необхідності оптимізації планування. Елементи оптимізації планування у традиційних MRPII/ERP системах зустрічалися лише на нижньому рівні — за розв’язання задач оперативного планування із застосуванням методів теорії розкладів.

6.1.2.4. Розвинені системи планування APS

Розвинені системи планування APS (Advanced Planning and Scheduling) з’являються приблизно з середини 90-х років. Архітектурно вони здебільшого створюються як окремі програмні мо­дулі, використовувані разом із системами MRPII/ERP. Появі систем APS сприяли такі чинники, як швидке нарощування потужностей обчислювальних систем і пошук нових, ефективніших методів управління в умовах конкуренції. Для цих систем характер­не застосування економіко-математичних методів для розв’язан­ня задач планування з поступовим зниженням ролі календарно-планових нормативів.

Основними перевагами методології APS є:

• підвищення ступеня деталізацїї у плануванні виробничих потужностей, що дає змогу отримувати обґрунтованіші планові рішення;

• включення у системи засобів підтримки прийняття рішень працівниками вищої ланки управління;

• розгляд задач з одночасними обмеженнями на досяжні матеріальні ресурси і потужності;

• паралельне формування планових рішень для декількох підприємств;

• поліпшення зворотного зв’язку завдяки реалізації задач обліку фактичного стану процесів за рахунок підвищення точності та оперативності оброблення інформації;

• широке застосування методів оптимізації планових рішень;

• динамічний підхід до ведення інформації про виробничі цикли.

APS-засіб mySAP Supply Chain Management корпорації SAP об’єднує функції розвинених систем планування та систем управ­ління ланцюжками постачань і може бути інтегрований з існуючим ядром ERP. Інструменти оптимізації (оптимізатори), що пос­тачаються разом з mySAP SCM, забезпечують можливості оптимізації: розподілених мереж, глобальних логістичних ланцюжків від розподілювальних центрів до заводів і постачальників, правил прийняття рішень, графіків і маршрутів руху транспортних засобів, планування замовлень за умови обмежень виробництва, виробничих заходів тощо. Оптимізаційні розрахунки здійсню-
ються з використанням методів лінійного та змішаного диск­ретного програмування, методів декомпозиції, евристичних методів, алгоритмів розподільної відомості на основі поширення обмежень, табличного пошуку, генетичних алгоритмів та ін.

Головним компонентом mySAP SCM є інструментальний пакет планування та оптимізації SAP Advanced Planner and Optimy­zer, до складу якого входять: інструменти APS; набір базових та специфічних галузевих оптимізаторів; база даних; графічний користувацький інтерфейс; засіб Optimization Extension Workbench, призначений для виконання функцій інтеграції SAP APO із зовнішніми оптимізаторами. При цьому можливі два види інтеграції: функціональна інтеграція — специфічний для користувача оптимізатор включається у середовище SAP APO, та інтеграція даних, що забезпечує поставку даних із бази даних SAP APO для специфічного користувацького оптимізатора.

6.1.2.5. Комп’ютерні інтегровані системи CIM

Комп’ютерні інтегровані системи CIM (Computer Integrated Manufacturing) починають впроваджуватися з 90-х років. Цей напрям у розвитку комп’ютеризації підприємств передбачав інтеграцію систем MRPII/ERP з іншими автоматизованими системами, наявними на підприємствах, як-от: системами автоматизованого проектування CAD/CAM, управління технологічними процесами і системами, системами фінансової звітності тощо.

В останні роки відбувається інтенсивний розвиток системної інтеграції. Подібні послуги в Україні пропонують компанії «Атлас», «Інформаційні комп’ютерні системи» (ICS), S&T Soft-Tronik, «Квазар-Мікро», BMS Consulting, ProNET. У загальному сенсі системна інтеграція означає об’єднання окремих функціональних компонентів (програмних та апаратних) в єдину систему, що має нову завершену функціональність. Сьогодні системна інтеграція передбачає включення в інтегровані системи, крім традиційних компонентів, елементів систем захисту, аналітичних систем, систем комп’ютерної телефонії, систем електронного бізнесу.

Перспективним напрямом діяльності системних інтеграторів стає надання консалтингових послуг. Взагалі процес упровадження інтегрованих інформаційних систем управління підприємством або організацією на початковому етапі потребує залучення консультантів і реорганізації бізнес-процесів.

Послуги з реорганізації бізнес-процесів є предметом менеджмент-консалтингу, зміст якого — надання незалежної допомоги з проблем управління. Відповідно до класифікації послуг у сфері керування підприємством, прийнятої FEACO (Європейською федерацією асоціацій консультантів з економіки та управління), менеджмент-консалтинг включає такі консультаційні послуги:

• загальне управління;

• адміністрування;

• фінансове управління;

• керування кадрами;

• маркетинг;

• виробництво;

• інформаційні технології;

• спеціалізовані послуги.

Складовою менеджмент-консалтингу є ІТ-консалтинг, основний напрям якого — дослідження і надання допомоги під час впровадження інтегрованих інформаційних систем.

Етапами системної інтеграції є: допроектне обстеження підприємства; аналіз бізнес-процесів та їх можлива реорганізація; розроблення проекту (включає прийняття рішень щодо купівлі або розроблення прикладного програмного забезпечення та визначення вимог до апаратно-програмної платформи) і документування проекту; реалізація проекту (включає поставку обладнання, інсталяцію апаратного і програмного забезпечення, навчання пер­соналу); підтримка та супроводження проекту.

6.1.2.6. Системи планування ресурсів, синхронізованого з покупцем csrp

Системи планування ресурсів, синхронізованого з покупцем CSRP (Customer Synchronized Resource Planning), доповнюють функ­ції систем ERP можливостями оперативного врахування вимог покупця під час управління виробництвом у реальному часі. Ідеологія CSRP надає методики і програмні продукти, що їх реалізують, для виробництва товарів, які модифікуються під конкретного покупця.

Системи CSRP для досягнення виробничої ефективності впроваджують технологію виготовлення на замовлення, прийняту в ERP. Але CSRP замінює планування від потреб виробництва на планування від замовлень покупців. В основу процесу керування покладено інформацію про покупців і послуги. Виробниче планування не просто розширюється, а віддаляється і замінюється запитами покупців, переданими з підрозділів організації, орієнтованих на роботу з покупцями. Створення систем CSRP перед­бачає інтеграціюпідрозділів організації, пов’язаних з продажем та обслуговуванням покупців, з основними планувальними і виробничими підрозділами. Крім того, вони потребують упровадженнявідкритих комп’ютерних технологій для створення інфраструктури, що може підтримувати інтеграцію запитів покуп­ців і постачальників з виробничими прикладними програмами. Опрацювання замовлень на купівлю-продаж передбачає динаміч­не перетворення потреб покупця на вимоги до продуктів та їх
виробництва. Можливість виконання замовлення у системах CSRP може бути перевірена до його прийняття до виконання.

6.1.2.7. Системи інтеграції ланцюжків поставок SCI

Системи інтеграції ланцюжків поставок SCI (Supply Chain Integration) об’єднують покупців і постачальників у межах єдиної структури оброблення даних. Поява цих систем припадає на другу половину 90-х.

Планування виробничого ланцюжка належить до вищого рівня системи планування. Цей підхід до планування передбачає врахування необхідних чинників як всередині, так і за межами підприємства. При цьому можуть ураховуватися такі зовнішні чинники, як потужності суміжників і постачальників, рівень попиту з боку покупців продукції, варіанти організації транспортування.

В умовах SCI спочатку виробляються допустимі плани з урахуванням обмежень на виробничі потужності та матеріальні ресурси виробництва. Потім ці плани поліпшуються з урахуванням інших обмежень і цілей підприємства. Як обмеження звичайно розглядаються місткість каналів збуту, ресурсні можливості постачальників, а як цілі — ступінь задоволення попиту замовників, прибуток, рівень запасів і т. ін. Оптимізації можуть підлягати як плани бізнесу, так і виробничі потужності та матеріальні ресурси підприємства.

Програмний пакет mySAP Supply Chain Management автоматизує розрахунки з проектування мереж логістичних ланцюжків на базі витрат і прибутків, прогнозує виробничі потреби на основі можливостей збуту, динамічно синхронізує операції заготовлення та виробництва з потребами й планує матеріальні потоки для повного логістичного ланцюжка, контролює відповідність виробничих і транспортних можливостей термінам поставок, здій­снює планування транспортування з оптимізацією маршрутів і вибору суб’єктів транспортування, за допомогою Internet інтегрує виробниче планування із заготовленням матеріалів і т. ін.

6.1.2.8. Системи керування взаємовідносинами з клієнтами CRM

Системи керування взаємовідносинами з клієнтами CRM (Customer Relationship Management) являють собою набір програмних додатків, що реалізують концепцію і стратегію бізнесу, ядром якої є клієнт-орієнтований підхід. Найчастіше модулі СRM інтегруються у корпоративне інформаційне середовище компанії у вигляді надбудови над ERP. При цьому, якщо головним завданням взаємопов’язаних модулів ERP є реалізація функцій back-office, система CRM призначена для підвищення ефективності таких front-office-функцій, як залучення потенційних клієнтів ком­панії та їх утримання.

Суть концепції CRM полягає у тому, що прибуткові клієнти мають право на першочергове та ексклюзивне обслуговування. Компанія повинна підтримувати з клієнтами зворотний зв’язок, зважаючи на їх побажання. Ключовими аспектами концепції CRM є персоналізація взаємовідносин з кожним клієнтом, досягнення прихильного ставлення клієнтів до компанії та її продукції, погляд на процес продажу як на безупинний процес, до якого залучено кожного співробітника компанії.

Клієнтська база, що містить повну інформацію щодо історії взаємодії з кожним клієнтом, стає важливим активом компанії, який потребує ефективного управління. Завдяки її використанню мінімізується дублювання інформації, координуються зусилля, спрямовані на залучення нових клієнтів і збереження старих. Компанія може застосувати різноманітні методи аналізу сегментації аудиторії, ефективності каналів збуту та рекламних заходів, завантаження сервісної та збутової мережі; моделювання та аналізу системи переваг клієнтів щодо якостей товару, каналів взаємодії і продажу тощо. Взаємодія з клієнтами здійснюється через узгоджений набір процедур, спрямованих на формування у клієнтів загального враження про компанію та її продукт. При цьому під терміном «клієнти» розуміються не лише споживачі, а й парт­нери компанії, реселлери, постачальники тощо.

Послідовність процесів у рамках CRM така:

• збирання та агрегація даних;

• аналіз ринкових можливостей компанії, переваг і запитів клієнтів;

• розроблення адекватних повідомлень і сигналів для кожного клієнта окремо та ринку загалом;

• процес взаємодії (комунікація) через відповідні канали і точки контакту;

• аналіз зворотного зв’язку і результатів, коригування підходів і методик.

Основними функціональними блоками CRM-систем є:

―  SFA (Sales force automation) — автоматизація діяльності тор­гових представників;

―  MA (Marketing automation) — автоматизація маркетингу;

―  CSS (Customer service and support) — автоматизація служби підтримки та обслуговування клієнтів.

Модулі SFA відповідають за: взаємодію продавців з клієнтами; доступ продавців до актуальної інформації і доведення її до інших; взаємодію з бізнес-одиницями підприємства. SFA забезпечує виконання таких функцій:

• керування контактами (Contact management);

• робота з клієнтами (Account management);

• автоматичне формування комерційних пропозицій;

• генерація клієнтських баз;

• генерація прайс-листів;

• аналіз прибутків і збитків;

• прогнозування та аналіз циклу продажу, генерація звітності.

Автоматизація маркетингу розв’язує задачі персоналізації зв’яз­ків з клієнтами, що вимагає надання клієнту найбільш відповідної його специфічним запитам інформації. Засобами телемаркетингу стають Internet та електронна пошта. Розв’язанню підлягають також задачі прогнозування поведінки певних груп клієнтів на основі даних про історію взаємодії з ними, виділення ключових моментів у життєвому циклі клієнта. До складу засобів автоматизації маркетингу МА входять:

• засоби аналізу та формування цільової аудиторії, генерації спис­ків потенційних клієнтів та їх розподілу між торговими агентами;

• засоби планування і проведення маркетингової кампанії, аналізу її результатів для кожної цільової групи, продукту, регіону тощо;

• інструменти для проведення телемаркетингу;

• керування потенційними угодами (opportunity management);

• база даних щодо продуктів компанії, цін, стану ринку, конкурентів;

• засоби бюджетування і прогнозування результатів маркетингових досліджень і кампаній.

Обслуговування та підтримування клієнтів в умовах CRM розширює функції від звичайної телефонної підтримки до створення контакт-центрів з широким спектром засобів і каналів комунікацій, маючи на меті підвищення прибутковості відповідних служб. Комплекс засобів CSS включає:

• базу даних контактів із клієнтом (містить дані про клієнтів, про проблеми, що виникали у клієнта раніше, про переваги клієнта);

• моніторинг проходження замовлень (об’єднує функції контролю процесів оброблення запитів і замовлень, формує звітність про результати обслуговування);

• засоби контролю виїзних сервісних служб(збирання даних щодо якості обслуговування, задоволеності клієнтів, вартості сер­вісу, швидкості обслуговування тощо);

• базу знаньпро типові проблеми клієнтів і способи їх розв’я­зання (з метою зниження собівартості сервісу);

• сервісні угоди (автоматичне відслідковування закінчення тер­мінів контрактів на обслуговування, надання інформації про умови угод);

• засоби керування запитами клієнтів (наприклад, через механізм присвоєння пріоритетів).

Ринок CRM-систем швидко зростає. За оцінкою дослідної ком­панії AMR Research, річна швидкість зростання більша за 50 %. Якщо в 1998 р. обсяг ринку оцінювався у 2,3 млрд дол., то до 2003 р. він зросте до 17 млрд дол. Розробники систем ERP здебільшого інтегрують їх із засобами CRM.

Характерна риса модуля Взаємовідносини з клієнтами системи AXAPTA (Damgaard) — орієнтація на підтримання документообігу, яка виявляється у наданні можливості виведення зовніш­ніх документів (контрактів, пропозицій, анкет) для будь-якого запису. Основними функціями модуля є:

• Ділові стосунки — перегляд усіх контактів підприємства (клієнтів, постачальників, партнерів і конкурентів) і виведення основних реквізитів клієнтів;

• Контактні особи — виведення докладної інформації про кож­ного клієнта;

• Робочий журнал — планувальник завдань з детальним описом дій;

• Синхронізація з MS Outlook — надає можливість віддаленого доступу до завдань співробітникам, що знаходяться поза офісом;

• Пропозиції CRM — засіб складання комерційних пропозицій і моніторингу процесу укладення угод;

• Маркетинг і масове розсилання кореспонденції — засіб для вибору цільових груп клієнтів за критеріями та телемаркетингу;

• Управління продажем — інструмент моніторингу процесу продажу;

• Звіти — виведення стандартних звітів і формування користувацьких звітів за допомогою «майстра звітів».

Інформаційна система управління продажем Sales Expert («Про-Інвест-ІТ») являє собою аналітичну CRM-систему для управління процесами роботи з клієнтами. Система дає змогу вдосконалити процес обслуговування клієнтів завдяки організації погодженої роботи різних підрозділів компанії і збереженню інформації про історію роботи з кожним клієнтом. База даних системи зберігає необхідну інформацію про клієнтів і про взаємодію з ними на всіх етапах угоди — від першого контакту до оплати і постачання товару. Для аналізу продажу система надає дані про його обсяги у різних розрізах (за підрозділами, менеджерами, групами товарів, регіонами, галузями та ін.). Sales Expert дає змогу контролювати роботу відділу продажу за допомогою об’єктивних показників (ефективність первинних контактів, тривалість угоди, її се­редній розмір і т. ін.), аналізувати причини відмови від купівлі, контролювати результативність маркетингової діяльності.

Підсистема CRM системи J.D.Edwards OneWorld включає програми для організації маркетингу, сервісу і продажу, засоби організації електронних магазинів, візуальні конфігуратори продажу та рішення для управління самообслуговуванням.

Програма для електронного бізнесу RB eStore, розроблена кор­порацією Robertson & Blums як додаток до системи SunSystems, крім стандартних функцій вибору товару, формування замовлення та його моніторингу, синхронізації каталогів товарів з даними складського модуля системи ERP, у рамках управління взаємовідносинами з клієнтами підтримує можливості самореєстрації клієнтів, створення «Профілю користувача» та управління правами доступу клієнта до даного профілю, підписки клієнтів на розсилання новин, вибору мови і категорії публікації новин.

Програмний комплекс Oracle CRM корпорації Oracle об’єднує набори прикладних програм планування, проведення та аналізу результатів маркетингових кампаній Oracle Маркетинг, оптимізації процесу продажу Oracle Sales, аналізу історії взаємовідносин з клієнтами та сервісного обслуговування Oracle Сервіс, інструментальний засіб спілкування з клієнтами Oracle Call Center, Internet-додатки для електронної комерції.

Система «ІТ-підприємство» забезпечує функції збирання інформації про клієнтів, контролю заборгованості по клієнтах, контролю необґрунтованого зниження цін відвантаження, зведений аналіз структури і динаміки відвантаження.

Література до теми

1. Автоматизация управления предприятием / В. В. Баронов и др. — М.: ИНФРА-М, 2000. — 239 с.

2. Баронов В. В., Попов Ю. И., Позин Б. А., Титовский И. Н. Особенности использования и внедрения ERP-систем в России: Материалы Internet. — Http://www.citforum.ru

3. Роза К. де. Эволюция развития информационных систем. Методология CSRP: Материалы Internet. — http://www.tline.ru

4. Системный А. Мир систем управления: Материалы Internet. — Б / а.

5. Соломатин Е. CRM — бизнес на лояльности. Business Online 7/2001: Матеріали Internet. — http://www.telecominfo.ru

6. Эглинтайн Н. Что такое ERP?: Материалы Internet. — http://www. consulting.ru

7. Опис системи mySAP SCM: Матеріали Internet. — http://www. sap.com/cis/solutions/scm/

8. Класифікація інформаційних систем менеджменту.

9. Етапи розвитку інформаційних систем менеджменту.

10. Системи планування ресурсів виробництва MRPII. Функції систем MRPII за стандартом APICS.

11. Системи планування ресурсів підприємства ERP. Вимоги до ERP-систем.

12. Розвинені системи планування APS.

13. Комп’ютерні інтегровані системи CIM.

14. Системи інтеграції ланцюжків поставок SCI.

15. Системи керування взаємовідносинами з клієнтами CRM.

6.2. Практичне заняття

Мета заняття: вивчення класифікації та етапів розвитку інформаційних систем менеджменту.

ПЛАН

6.3. Термінологічний словник

APICS (American Production and Inventory Control Society) — Американське товариство з управління виробництвом і запасами. Головні напрями діяльності: розроблення стандартів і термінології з питань керування виробництвом, запасами та інтегрованими ресурсами; сертифікація спеціалістів; поширення інформаційних матеріалів.

ERP-системи (Enterprise Resource Planning) — системи планування ресурсів підприємства; являють собою набір інтегрованих прикладних програм, що комплексно, в єдиному інформаційному просторі підтримують усі основні аспекти управлінської діяльності підприємств: планування ресурсів (фінансових, людсь­ких, матеріальних) для виробництва товарів (послуг); оперативне керування виконанням планів (включаючи постачання, збут, ведення договорів); усі види обліку; аналіз результатів господарської діяльності. Серед вимог, що висуваються до ERP-систем: цент­ралізація даних у єдиній базі; близький до реального часу режим роботи; зберігання загальної моделі управління для підприємств будь-яких галузей; підтримка територіально-розподіле­них структур; робота на широкому колі апаратно-програмних платформ і СУБД; застосування CASE-засобів тощо.

FEACO (European Federation of Management Consultancies Associations) — Європейська федерація асоціацій консультантів з економіки та управління. Об’єднує 23 національні асоціації з еко­номіки та управління.

6.4. Завдання для перевірки знань

1. Охарактеризувати основні класи інформаційних систем менеджменту за повнотою функцій управління.

2. Назвати основні етапи розвитку інформаційних систем менеджменту.

3. Назвати групи функцій систем MRPII за стандартом APICS.

4. Навести схему системи управління підприємством за стандартом MRPII.

5. Дати визначення та назвати вимоги до систем ERP.

6. Описати призначення та можливості систем APS.

7. За якими напрямками здійснюється розвиток інтеграції ІС?

8. Описати можливості систем SCI.

9. Які засоби можуть включати системи CRM?

Тема 7. Використання сучасних технологічних засобів оброблення інформації в ІСМ

7.1. Методичні вказівки до вивчення теми

7.1.1. Організація оброблення інформації з використанням технології «клієнт-сервер»

Виникнення концепції «клієнт-сервер» пов’язане з розвитком розподіленого оброблення даних. Згідно з держстандартом розподілене оброблення даних — це оброблення даних, за яким між станціями оброблення даних розподілені деякі або всі функції оброблення, зберігання і керування (ДСТУ 2400-94).

Архітектура «клієнт-сервер» передбачає розподіл обчислюваних задач між сервером і клієнтом. Клієнт — це однокористувацька робоча станція, яка виконує функції взаємодії з користувачем, здатна здійснити необхідні обчислення і забезпечує приєднання до віддалених обчислювальних ресурсів з базами даних, до засобів їх оброблення і засобів організації інтерфейсів. Сервер являє собою одно- чи багатопроцесорний комп’ютер з розділюваними пам’ят­тю, обробленням даних, комунікаційними засобами та засобами управління периферійним обладнанням. Клієнт-серверна технологія допускає можливості оптимізації обчислювального процесу завдяки раціональному розподілу задач між сервером і клієнтом. Сучасні інформаційні системи менеджменту для організацій і підприємств здебільшого мають клієнт-серверну архітектуру.

Залежно від розподілу виконуваних функцій між клієнтськими робочими станціями та сервером розрізняють різні моделі архітектури «клієнт-сервер». Для створення розподілених інформаційних систем з віддаленим доступом до баз даних використо­вуються RDA (Remote Data Access) — модель віддаленого доступу до даних, DBS (Data Base Server) — модель серверу бази даних, AS (Application Server) — модель серверу прикладних програм. DBS-модель реалізовано в СУБД InterBase, Oracle, Informix, Ingres, Sybase та ін. AS-модель використано за побудови корпоративної інформаційної системи SAP R/3 та системи AXAPTA.

7.1.2. Організація оброблення інформації з використанням технології intranet

Intranet-технологія виникла головним чином через те, що технологія «клієнт-сервер» не завжди відповідала вимогам щодо швидкості передавання даних, які висувались у реальних інформаційних системах. Крім того, клієнт-серверній технології притаманна низка вад, що не сприяють раціональній організації роботи ІС. До них належать:

• використання закритих протоколів у процесі обміну між клієнтом і сервером;

• розміщення на клієнтських комп’ютерах фрагментів приклад­ної системи;

• необхідність розроблення великої кількості складних клієнтських програм відповідно до зростання інформаційних потреб користувачів;

• складність адміністрування і супроводження системи;

• доступність інформаційної системи для зловмисних дій користувачів.

Подолання цих вад стає можливим за умови введення таких обмежень:

―  мінімальної кількості нескладних і точно визначених відкритих протоколів взаємодії між клієнтом і сервером;

―  використання простої стандартної мови опису даних і взаємозв’язків між даними;

―  розміщення прикладної системи на сервері;

―  централізованого управління як серверною частиною, так і клієнтськими робочими станціями.

Досягнення зазначених цілей можливе у разі використання таких стандартів Internet, як протоколи обміну даними HTTP (Hyper­Text Transfer Protocol) — протокол обміну гіпертекстами, FTP (File Transfer Protocol) — протокол передавання файлів; формат подання даних HTML (HyperText Markup Language) — мова розмітки гіпертекстів.

Велику корпоративну мережу, побудовану за принципами та на програмному забезпеченні Internet, називають intranet (інтранет). У табл. 7.1 наведено порівняльну характеристику технологій intranet і «клієнт-сервер».

Таблиця 7.1

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КРИТЕРІЇВ ПРОЕКТУВАННЯ

Технологія intranet розуміє під собою створення локальної інформаційної системи клієнт-серверної архітектури з урахуванням суворих обмежень (протоколів обміну даними — HTTP i FTP та основної форми подання інформації — HTML (XML)). Intranet забезпечує високу пропускну здатність каналів зв’язку (до 1000 Mbps) між клієнтом і сервером й використання як стандартних серверів і клієнтів (HTTP-сервер і броузер), так і стандартних механізмів розширення можливостей системи, наприклад CGI. HTTP-сервер призначений для виконання таких функцій: прийом запиту від клієнта; можливий запуск CGI-прикладної програми; повернення файла, що вимагається у запиті (результату виконання CGI-прик­ладної програми), або повідомлення про помилку клієнту.

Системи intranet приблизно у 2,5 рази дешевші за спеціалізовані клієнт-серверні прикладні програми. Ефективність intranet обумовлена такими чинниками:

• зниження витрат на впровадження та експлуатацію через централізоване зберігання значної частини програмного забезпечення на сервері;

• використання відкритих стандартів, що забезпечує незалежність від виробників програмно-апаратного забезпечення;

• універсальний доступ до інформації, який забезпечується стандартними броузерами (Netscape Navigator, Internet Explorer, Oracle PowerBrowzer), та легкість їх освоєння користувачами;

• робота з мультимедійними даними (аудіо- та відеоінформацією) у середовищі Web-броузера;

• розподілений доступ до інформації і централізоване управ­ління інформацією (документи публікуються та управляють-

  ся централізовано, а доступ до них здійснюється з робочих місць);

• спрощення взаємодії користувачів і групової роботи завдяки електронній пошті, технології WWW, організації дискусійних робочих груп;

• уніфікований доступ до прикладних програм і баз даних;

• забезпечення інформаційної безпеки.

Останнім часом технологія intranet все частіше слугує середовищем та інструментом для побудови систем автоматизації підприємства. Сполучення централізованого зберігання інформації і розподілених комунікацій надає зручні можливості для створення корпоративних інформаційних систем. Прикладом системи, побудованої на базі intranet, є система управління ресурсами підприємства Oracle Applications корпорації Oracle.

Програмні продукти корпорації Netscape для використання в Internet та іntranet включають:

¾   Netscape FastTrack Server — Web-сервер, який підтримує мови програмування Java та JavaScript;

¾   Netscape Navigator — Web-броузер;

¾   Netscape Suitespot — інтегрований пакет, призначений для розробників intranet-мереж, до складу якого входять:

§ Enterprise Server — засіб для управління вмістом Web-серверу, публікації Web-сторінок і виконання інтерактивних прикладних програм, що формують основу intranet;

§ LiveWire — засоби для розроблення online-програм з убудованою підтримкою доступу до баз даних Oracle, Informix, Sybase i Microsoft;

§ Mail Server — засіб для функціонування систем електронної пошти в мережах Internet та intranet;

§ News Server — забезпечує системи телеконференцій та інформаційну взаємодію у дискусійних групах;

§ Catalog Server — забезпечує повне інформаційне обслуговування в Internet та intranet, зокрема індексування, пошук і перегляд вмісту інтерактивних сторінок;

§ Directory Server — забезпечує обслуговування мережевих каталогів для задоволення запитів користувачів, а також для управління доступом і змінення конфігураційних параметрів;

§ Certificate Server — видає та управляє сертифікатами і ключами захисту користувачів;

§ Proxy Server — забезпечує реплікацію інформації і фільтрацію її вмісту, контроль інформації, що надходить із зовнішніх мереж, та мережевий захист.

Серверні intranet-рішення корпорації Microsoft об’єднують такі засоби:

· сервер Windows NT — уможливлює побудову всіх традиційних сервісів Internet: серверів Web, новин, поштових серверів, брандмауерів;

· Internet Information Server — Web-сервер у складі Windows NT, який дає змогу налаштовувати всі Web-сервери в організації, створювати зони з конфіденційною інформацією, надаючи доступ до них окремим користувачам або їх групам; створювати прикладні програми, використовуючи інтерфейс CGI і мову Perl.

· Search Server — пошуковий сервер у складі Windows NT, який уможливлює створення індексів і пошук за ключовими словами на файл-серверах, серверах Web, будь-яких комп’ютерах у межах компанії або в Internet. Сервер забезпечує автоматичне оновлення інформації, що підтримує актуальність індексів і мінімізує час пошуку;

· Microsoft Access Server — продукт Microsoft, призначений для захисту від проникнення в локальну мережу.

Фірма Microsoft випускає серію засобів розроблення документів і програм для використання в мережах Internet та intranet. До їх складу входять:

· засоби розроблення гіпертекстових документів (у форматі HTML) у складі додатків MS Office;

· FrontPage — інструмент для проектування корпоративного серверу Web для правильного відстеження посилань та оформлення сторінок;

· Internet Studio — продукт для оформлення Web-сторінок і створення Internet-програм з використанням технології ActiveX та автоматизованого програмування;

· мови програмування Visual Basic i Visual J++.

7.1.3. Характеристика технології оперативного аналітичного оброблення даних OLAP

Технологію оперативного аналітичного оброблення даних OLAP (OnLine Analytical Processing) було виокремлено як особливий підхід до оброблення даних у зв’язку з появою спеціальних засобів збереження та аналізу нагромаджених облікових даних. OLAP-програми являють собою сукупність засобів багатовимірного аналізу даних, накопичених у сховищі даних. Користувачу OLAP надається інтуїтивно зрозуміла модель даних, організована у вигляді багатовимірних кубів (Cubes). Осями — вимірами (Dimen­sions) багатовимірної системи координат слугують основні атрибути аналізованого бізнес-процесу (наприклад, для процесу продажу — товар, регіон, тип покупця). На перетинах вимірів знаходяться дані, що кількісно характеризують процес, — міри (Measures) (наприклад, обсяги продажу, витрати). Значення, що відкладаються на осях кубу, називаються членами виміру (mem­bers). Члени виміру можуть утворювати ієрархії, що складаються з декількох рівнів. Наприклад, для виміру «Час» ієрархією може бути «Рік ® квартали ® місяця ® тижні ® дні».

Системи на основі OLAP дають змогу аналітикам і менеджерам, які потребують оперативного прийняття рішень, досягти розуміння процесів, що відбуваються на підприємстві, шляхом швидкого інтерактивного доступу до даних у сховищі і виконання над ними різноманітних аналітичних операцій: зрізів, поворотів, згорток, розгорток, проекцій тощо. OLAP-операції над даними організовано так, щоб відобразити різні аспекти діяльності підприємства, наприклад:

· базовий рівень або зведення даних, наприклад, загальна сума продажу по регіону за певний період;

· зрізи даних, що стосуються певного періоду в минулому і поточного часу;

· агрегування даних за певною ознакою (наприклад, за видами товарів) і можливість у режимі діалогу пересуватися по рівнях агрегації;

· похідні дані, що підраховуються на базі збережуваних даних, (наприклад, різниця між фактичним і запланованим показником).

Термін OLAP вперше було запропоновано Е. Ф. Коддом, відомим дослідником в галузі баз даних, коли він сформулював
(у 1993 р.) 12 визначальних принципів OLAP. У 1995 р. до них було додано ще 6 принципів. Усі вони розбиваються на такі групи:

1. Базові характеристики (багатовимірне подання даних, інтуїтивне маніпулювання даними, доступність, пакетне отримання даних, моделі аналізу OLAP, архітектура «клієнт-сервер», прозорість, багатокористувацька підтримка).

2. Спеціальні характеристики (оброблення ненормалізованих даних, збереження результатів OLAP, виокремлення відсутніх значень, ігнорування відсутніх значень у процесі аналізу).

3. Особливості подання звітів (гнучкість формування звітів, стандартна продуктивність, автоматичне налаштовування фізичного рівня).

4. Управління вимірами (універсальність вимірів, необмежена кількість вимірів і рівнів агрегації, необмежені операції між даними вимірів).

Різновиди OLAP

Залежно від способу зберігання інформації прикладні програми OLAP поділяються на такі види:

· MOLAP (Multidimensional OLAP) — і детальні дані, і їхні агрегати зберігаються у багатовимірній БД. При цьому забезпечується велика продуктивність роботи, але збільшуються витрати пам’яті;

· ROLAP (Relational OLAP) — докладні дані зберігаються у реляційній БД; агрегати зберігаються у тій самій БД у спеціально створених службових таблицях. У цьому разі досягається економія пам’яті;

· HOLAP (Hybrid OLAP) — докладні дані зберігаються у реляційній БД, а агрегати — у багатовимірній БД.

Засоби OLAP-аналізу компанії Microsoft

У комплект Microsoft SQL Server 7.0 входить повнофункціональний OLAP-сервер — OLAP Services for SQL Server. Для обслуговування запитів клієнтів сервер використовує спеціальний протокол взаємодії і мову запитів.

Основним засобом адміністрування OLAP Services є OLAP Manager, за допомогою якого адміністратор може створювати бази даних і будувати куби. У цьому процесі йому допомагає май-
стер Cube Wizard, що здійснює формування кубів із реляційних баз даних. Вибір технології збереження здійснюється за допомогою майстра Storage Designe Wizard. Для кожного куба адміністратор може вибрати будь-яку з трьох технологій збереження — MOLAP, ROLAP або HOLAP. MOLAP рекомендується використовувати, коли потрібний швидкий доступ до невеликого або середнього обсягу даних.

Служба OLAP Services дає змогу управляти правами доступу користувачів до кубів. Користувачі відповідно до їхніх імен іденти­фікуються в Windows NT. Права видаються на куб цілком і можуть бути трьох видів: «читання», «читання-запис» та «адміністрування».

Наступна версія продукту Microsoft SQL Server 2000 Analysis Services, крім засобів побудови сховищ даних і OLAP, містить засоби Data Mining, нові засоби управління доступом до даних і безпекою, нові клієнтські утиліти для побудови і адміністрування багатовимірних сховищ і аналізу даних, а також надає можливості для створення і адміністрування розподілених сховищ даних.

У ролі OLAP-клієнта OLAP Services може використовуватися Microsoft Excel 2000.

Засоби OLAP-аналізу корпорації Oracle

Корпорація Oracle розробила родину продуктів Oracle Express, яке об’єднує серверні та клієнтські засоби управління та аналізу багатовимірних даних:

· Oracle Express Server — сервер багатовимірних баз даних, що забезпечує їх створення та використання у процесі аналізу;

· Oracle Express Administrator — інтерфейсний програмний засіб для реалізації серверних функцій у зручному для користувача середовищі;

· Personal Express — система управління багатовимірними базами даних для персональних комп’ютерів;

· Oracle Express Objects — об’єктно-орієнтований інструментальний засіб для професійного розроблення прикладних програм клієнт-серверної архітектури;

· Oracle Express Analyzer — засіб аналізу багатовимірних даних і підготовки презентацій, орієнтований на кінцевого користувача;

· Oracle Financial Analyzer — розподілена система OLAP-програм для планування, контролю та підготовки звітності з фінансової діяльності;

· Oracle Sales Analyzer — засіб OLAP-аналізу корпоративних даних для підрозділів продажу та маркетингу;

· Web Publisher та Oracle Express Web Agent — програмні продукти для підготовки Web-орієнтованих аналітичних прикладних програм.

Приклад роботи презентаційної аналітичної прикладної програми, створеної за допомогою засобів Oracle Express.

Крім інструментальних OLAP-засобів, розробники пропонують прикладні системи OLAP, які можуть надбудовуватися над існуючими в організації обліковими системами. Прикладом такої системи є аналітична система КАІСА (Корпоративна автоматизована інформаційна система Аналітика) компанії «Борлас». Аналітичні додатки системи КАІСА розроблено із застосуванням інструментальних засобів Oracle Express. Система має клієнт-серверний режим роботи, модульну архітектуру, включає спеціальні засоби адміністрування моделей розрахунку інтеграль­них показників і допускає обмін даними з реляційними базами даних. Доступ до даних у системі може бути обмежений в обсязі окремих модулів, підрозділів, звітів. Функціональні характеристики системи забезпечують:

· дружній багатофункціональний графічний інтерфейс;

· подання інформації у табличному і графічному вигляді з потрібним рівнем деталізації;

· багатовимірний аналіз і відбір даних за багатьма критеріями;

· розрахунок показників на базі зовнішніх джерел даних;

· міжмодульні переходи — перехресний аналіз даних з використанням вибраної підмножини модулів системи;

· статистичний аналіз історичних даних, прогнозування та моделювання показників;

· вертикальний, горизонтальний та факторний аналіз.

На рис. 7.2 наведено структурну схему одного з модулів системи КАІСА — Вітрини даних «Персонал». Джерелами даних для неї може слугувати інформація модулів управління персоналом (HRMS) і заробітної плати Payroll системи управління підприємством Oracle Applications, а також інші джерела даних на підприємстві та поза його межами. Модуль надає допомогу у розв’язанні таких аналітичних задач кадрової служби:

· аналіз структури персоналу за віком, робочим стажем, професійними характеристиками, статтю, національною ознакою;

· розподіл працівників за посадами і відповідність робочих місць складу працівників підприємства;

· аналіз динаміки плинності персоналу та зайнятості робочих місць;

· оцінювання атестації, навчання та підвищення кваліфікації; робота з резервом та ротація кадрів; аналіз забезпеченості кадрами;

· дослідження мотивації і структури оплати праці; оптимізація штатної структури і чисельності працівників; моделювання і планування фонду оплати праці.

Модуль забезпечує розрахунок понад 800 кадрових аналітичних показників і дає змогу проводити агрегований і детальний аналіз історичних даних для більш як 2500 підрозділів.

7.1.4. Сховища даних

Сховище даних (Data Warehouse) являє собою предметно-орієнтоване, прив’язане до часу і незмінне зібрання даних для підтримування процесу прийняття керуючих рішень. Дані у сховище надходять з оперативних систем, призначених для автоматизації бізнес-процесів, а також із зовнішніх джерел, (наприклад, зі статистичних звітів). Головним призначенням сховища є надання інформації для аналізу в одному місці та в інтуїтивно зрозумілій структурі.

Під сховищем не обов’язково розуміти велике скупчення даних. Для маленьких сховищ призначений окремий термін — Data Marts (кіоски даних, або вітрини даних). Вітрина даних може являти собою спеціалізоване сховище, яке обслуговує один з напрямів діяльності компанії (наприклад, облік персоналу або маркетинг). Залежно від способу утворення вітрини даних поділя-
ються на залежні, інформація в які вибирається зі сховища даних, та незалежні, що безпосередньо наповнюються із джерел даних після необхідної структуризації та агрегації.

Сховища даних слугують місцем збереження та джерелом інформації для засобів оперативного аналітичного оброблення даних OLAP і можуть мати різну модель побудови — MOLAP (багатовимірну), ROLAP (реляційну) або HOLAP (гібридну).

7.1.5. CASE-технологія створення інформаційних систем

CASE-технологія (Computer-Aided Software/System Engineer­ing) являє собою сукупність методологій аналізу, проектування, розроблення та супроводження складних систем програмного забезпечення (ПЗ), підтриману комплексом взаємозв’язаних засобів автоматизації. CASE надає системним аналітикам, проектувальникам і програмістам інструментарій для автоматизації проектування і розроблення ПЗ.

Головна мета CASE-технології полягає у відокремленні проек­тування ПЗ від його кодування і наступних етапів розроблення. Основний акцент у процесі створення ПЗ припадає на етапи аналізу і проектування, на відміну від кодування. Процес створення ПЗ із застосуванням CASE-засобів має такі переваги: підвищення якості ПЗ завдяки використанню засобів автоматичного контролю проекту; прискорення процесу проектування та розроблення; звільнення розробника від рутинної роботи і надання йому можливості зосередитися на творчій частині розробки; підтримка розвитку та супроводження системи тощо.

CASE-засоби здійснюють автоматизовану підтримку робіт на всіх етапах життєвого циклу ПЗ. У процесі створення і редагування проекту вони забезпечують роботу користувача в інтерактивному режимі з графічними моделями, підтримують організацію проекту у вигляді ієрархії рівнів абстракції, контролюють відповідність компонентів програмної системи.

До CASE-засобів відносять здебільшого будь-який програмний засіб, що забезпечує автоматичну допомогу в процесі розроб­лення ПЗ, його супроводження, а також під час управління про-
ектом. Сучасним CASE-засобам притаманні такі властивості:

· застосування потужної графіки для подання і документування систем ПЗ, а також для поліпшення інтерфейсу з користувачем;

· використання комп’ютерного сховища, або репозиторію — бази даних CASE, в якій зберігається вся проектна інформація;

· інтеграція інформації та інструментальних засобів, що дає змогу керувати всім процесом проектування і розроблення ПЗ, використовуючи засоби планування проекту;

· застосування базових програмних засобів різного призначення (БД і СУБД, компілятори, налагоджувачі, документатори, текстові редактори, оболонки експертних систем і бази знань, мови четвертого покоління і т. ін.);

· автоматична кодогенерація, призначена для  одержання виконуваних машинних кодів із специфікацій ПЗ;

· обмеження складності з метою одержання керованих компонентів системи з простою структурою і доступних для огляду і розуміння;

· гнучкість, яка забезпечує здатність до адаптації за зміни вимог і цілей проекту.

CASE-технологія передбачає використання різних за функціональним призначенням груп засобів.

Засоби аналізу і проектування призначені для підтримки визначення системних вимог, створення специфікацій компонентів системи, проектування системи. В результаті формуються архітек­тура системи і детальний проект, розроблений до рівня алгоритмів і структур даних. До цієї групи належать пакети CASE.Ана­літик (Ейтекс), The Developer (ASYST Technologies), BPWin (Logic Works), Analist/Designer (Yourdon), Design/IDEF (Meta Software) та ін.

Засоби проектування баз даних забезпечують створення інфологічної та даталогічної моделей БД, нормалізацію відношень та автоматичну генерацію схем БД й описів файлів на рівні програмного коду. До цієї групи належать ERWin (Logic Works), Chen Toоlkit (Chen & Associates), S-Designor (SDP), Designer/2000 (Oracle).

Засоби програмування здійснюють підтримку програмування і тестування, а також автоматичну кодогенерацію зі специфікацій з одержанням повністю документованої виконуваної програми. В цю групу входять діаграмери і засоби роботи з репозиторієм, генератори та аналізатори кодів, генератори тестів, налагоджувачі. Основні пакети: COBOL 2/Workbench (Mikro Focus), DECASE (DEC), APS (Sage Software).

Засоби супроводження і реінжинірингу забезпечують управління функціонуванням системи, коригування та модифікацію, аналіз і реінжиніринг існуючої системи. До них належать документатори, аналізатори програм, засоби міграції, засоби реструктурування і реінжинірингу: Adpac CASE Tools (Adpac), Scan/COBOL і Super­Structure (Computer Data Systems), Inspector/Recoder (Language Technology).

Засоби оточення включають засоби підтримки каркасів і плат­форм для створення, інтеграції і надання CASE-засобам товарного вигляду: Multi/Cam (AGS Management Systems), Sylva Foundry (Cadware).

Засоби управління проектом призначені для підтримки планування, контролю, керування та взаємодії у процесі розроблення і супроводження проектів: Project Workbench (Applied Business Technology).

7.1.6. Програмні агенти

Програмні агенти являють собою автономні програмні модулі, призначені для автоматичного виконання специфічних задач з моніторингу комп’ютерних систем і пошуку інформації.

За місцем використання програмні агенти поділяються на три групи: для настільних систем, для intranet-мереж і для Internet. Прикладами агентів для настільних систем є «майстри» (Wizards), які автоматично налаштовують прикладні програми відповідно до побажань користувача, та «офісні помічники» (Office Assis­tants), які вносять пропозиції з підвищення продуктивності на базі спостережень за діями користувачів (технологія MemoryAgent компанії IBM). У корпоративних мережах програмні агенти мож­на використовувати для автоматизації процесів управління по-
токами даних, пошуку у базах даних та організації взаємодії між різними компонентами системи. У мережі Internet агента можна запрограмувати на електронні покупки, на пошук інформації за заданими критеріями. Прикладами таких систем є система Bargain­Finder і система PointCast компанії Andersen Consulting.

За можливістю переміщення у середовищі ІС програмні агенти поділяються на стаціонарні та мобільні. Мобільні агенти — це програми, що переміщуються в Internet від вузла до вузла, виконуючи різноманітні функції (наприклад, пошук інформації і продуктів).

Основними характеристиками програмних агентів є їх функціональні можливості, можливості обміну інформацією, автоном­ність, ступінь інтелектуальності тощо. У разі використання мобіль­них агентів спеціальної уваги потребують проблеми конфіденційності інформації про користувача та інформаційної безпеки.

Для створення програмних агентів використовуються методи колаборативної фільтрації (передбачається видача індивідуальним користувачам рекомендацій, підготовлених на базі відомостей про вподобання деякого угруповання користувачів), методи нейронних мереж, нечіткої логіки і т. ін.

До класу пошукових агентів належить система моніторингу IT-Observer компанії FINPORT Solutions, призначена для автоматичного сканування інформаційного простору Internet (серверів новин, Internet-газет, сайтів ЗМІ, інформаційних агентств, спеціалізованих тематичних сайтів); пошуку інформації за заданими критеріями; формування добірок публікацій та оглядів. Використання IT-Observer забезпечує:

• необмежене розширення сканованих джерел інформації;

• індивідуальний вибір джерел і критеріїв пошуку;

• автоматичне сканування Internet-ЗМІ та формування бази публікацій за заданими параметрами (джерело, тема, об’єкт);

• генерація попереджувальних сигналів клієнту щодо появи матеріалів, які відповідають заданим критеріям;

• пошук матеріалів у сформованій базі даних за певними ознаками;

• експорт доступних архівних матеріалів джерел для ретроспективного аналізу історії подій.

IT-Observer уможливлює створення власної динамічно оновлюваної бази даних для використання персоналом організації, відслідковування ланцюжків подій; автоматичне наповнювання корпоративних сайтів профільною інформацією, аналіз власних маркетингових заходів і т. ін.

7.1.7. Мережі АРМ управлінського персоналу

Автоматизоване робоче місце (АРМ) — проблемно-орієнтова­ний апаратно-програмний комплекс, що охоплює апаратні, програмні та інформаційні засоби для розв’язання задач користувача (спеціаліста з управління) безпосередньо на його робочому місці в режимі діалогу з ЕОМ.

Комплекс програмного забезпечення АРМ може включати такі засоби:

1. Загальносистемне програмне забезпечення:

1.1. Операційні системи та програми системного супроводження;

1.2. Системи управління базами даних;

1.3. Комплекси програм введення-виведення та контролю даних;

1.4. Програмні комплекси передавання даних і підтримки комунікацій.

2. Програмне забезпечення загального призначення — сервісні програми та засоби створення «дружнього» інтерфейсу.

3. Проблемно-орієнтоване програмне забезпечення:

3.1. Комплекси програм, орієнтовані на розв’язання конкретних прикладних задач предметної області;

3.2. Програми підтримки прийняття та супроводження планових, управлінських і комерційних рішень;

3.3. Засоби автоматизації економіко-математичних розрахунків.

Упровадження і використання мереж АРМ управлінського пер­соналу має багато переваг порівняно з локальними АРМ для організації виконання ними функціональних задач. Це, зокрема,
можливість організації спільної роботи користувачів; можливість маневрування ресурсами в границях мережі; можливість резервування потужностей і перерозподілу навантажень; забезпечення доступу до всієї інформації та фондів алгоритмів і програм, нагромаджених у мережі.

АРМ мають бути орієнтовані, в основному, на користувачів, слабо підготовлених для роботи на персональному комп’ютері або таких, що не мають ніякої підготовки. Через це першорядного значення набуває раціональна організація діалогу між користувачем АРМ і комп’ютером. Структура локальних мереж АРМ відповідає прийнятій на підприємстві організаційній структурі управління.

За характером використання у процесі управління АРМ класифікуються на індивідуальні та групові (для багатьох користувачів). У разі побудови АРМ спеціалістів з управління цехом необхідно враховувати високий ступінь взаємозв’яза­ності функцій управлінського персоналу цеху і виконуваних кожним спеціалістом інтуїтивних рішень на основі нагромадженого досвіду та особистих контактів зі спеціалістами інших рівнів управління, які (рішення) погано піддаються автоматизації. Для підтримки таких рішень на робочих місцях можуть створюватися системи підтримки прийняття рішень та експерт­ні системи. Використання АРМ увільняє управлінський персонал від виконання рутинної роботи з оформлення документів, проведення розрахунків.

Здебільшого для створення одного АРМ потрібна одна персональна ЕОМ (ПЕОМ). Фізично одна ПЕОМ може обслуговувати й декілька АРМ спеціалістів. Конкретне суміщення АРМ може бути здійснене, виходячи з функціональної близькості цих АРМ, а також з урахуванням фактора територіального розташування відповідних підрозділів і спеціалістів. У деяких випадках одне АРМ може функціонувати на декількох ПЕОМ одночасно: це стосується передусім цехових спеціалістів, що приймають рішення з управління виробництвом в оперативному режимі роботи (диспетчери). Важливою задачею в процесі створення АРМ є технічно та економічно обґрунтований вибір класу використовуваної ПЕОМ. Так, наприклад, за умови відсутності потреби у складних розрахунках і збереженні значних обсягів інформації у складі АРМ може бути використаний малопотужний мережевий комп’ютер або термінальний комплекс.

До ЕОМ можуть підключатися периферійні пристрої різноманітного функціонального призначення (для збирання, накопичення, зберігання, виведення і передавання інформації). Одні периферійні пристрої призначені для встановлення взаємодії носія інформації, яка передається і сприймається людиною, з ЕОМ, інші — для встановлення взаємодії ЕОМ з технічними об’єктами. Пристроями першого типу є: клавіатура і монітор ЕОМ, графопобудовник, аналізатори мови та синтезатори, принтери, сканери для зчитування друкованих текстів. До другого типу належать: пристрої зв’язку з автоматикою технологіч­ного обладнання (верстатів з ЧПУ, автоматичних ліній) і транспортно-складського обладнання з контрольно-вимірюваль­ною апаратурою, пристрої мережевого зв’язку з іншими ЕОМ, модеми (пристрої для передавання та приймання даних по телефонній мережі), пристрої записування-зчитування даних у штриховому коді.

Література до теми

1. Архипенков С. Я. Аналитические системы на базе Oracle Express OLAP. Проектирование, создание, сопровождение. — М.: ДИАЛОГ-МИФИ, 1999. — 320 с.

2. Галузинський Г. П., Гордієнко І. В. Перспективні технологічні засоби оброблення інформації: Посібник для самостійного вивчення дисципліни. — К.: КНЕУ, 2002. — 280 с.

3. Ситник В. Ф., Писаревська Т. А., Єрьоміна Н. В., Краєва О. С. Основи інформаційних систем: Навч. посібник // За ред. В. Ф. Ситни­ка. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: КНЕУ, 2001. — 420 с.

4. Організація оброблення інформації з використанням технології «клієнт-сервер».

5. Організація оброблення інформації з використанням intranet-технології.

6. Характеристика технології оперативного аналітичного оброблення даних OLAP.

7. Сховища даних.

8. CASE-технологія створення інформаційних систем.

9. Програмні агенти.

10. Мережі АРМ управлінського персоналу.

7.2. Практичне заняття

Мета заняття: вивчення сучасних напрямів розвитку технологічних засобів оброблення інформації та можливостей їх застосування в інформаційних системах менеджменту.

ПЛАН

7.3. Термінологічний словник

Броузер — клієнтська програма для роботи у World Wide Web, що забезпечує вибірку даних з серверу Web, інтерпретацію кодів HTML і відображення графічної інформації.

Корпоративна мережа — мережа TCP/IP, розташована у межах організації, підключена до Internet й оснащена спеціальним захистом (firewall) або іншими засобами.

Сервер Web — програмне забезпечення (або комп’ютер, на якому встановлене серверне програмне забезпечення) для оброблення запитів клієнтів Web. Сервер Web використовує протокол HTTP для з’єднання з клієнтами через мережу TCP/IP.

ActiveX — програмні компоненти, що можуть бути автоматич­но завантажені разом з WWW-сторінкою і виконані броузером.

CGI (Common Gateway Interface) — загальний інтерфейс входу, інтерфейс між задачами та HTTP-сервером. CGI-програма — це відносно незалежна задача, що запускається HTTP-сервером у разі одержання відповідного запиту і повертає серверу результат свого виконання (здебільшого у вигляді HTML-сторінки).

SGML (Standard Generalized Markup Language) — стандартна уза­гальнена мова розмітки, міжнародний стандарт ISO 8879:1986 (Е).

TCP/IP (Transmission Control Protocol/Internet Protocol) — сукупність протоколів для обміну інформацією в Internet.

XML (Extensible Markup Language) — розширювана мова роз­мітки, підмножина SGML.

7.4. Завдання для перевірки знань

1. Розкрити суть технології «клієнт-сервер».

2. Визначити основні причини появи мереж іntranet.

3. Назвати чинники, що обумовлюють ефективність іntranet.

4. У чому полягає суть технології OLAP?

5. Назвати групи принципів ті різновиди OLAP.

6. Охарактеризувати сховища даних.

7. Для чого призначена CASE-технологія?

8. Назвати групи CASE-засобів.

9. Як класифікуються програмні агенти?

10. Дати визначення АРМ управлінського персоналу.

Тема 8. Інформаційна система виробничого менеджменту

8.1. Методичні вказівки до вивчення теми

8.1.1. Розподіл автоматизованих функцій виробничого менеджменту на підприємстві

В умовах ІСМ організація управління виробництвом орієнтована на високий ступінь автоматизації планово-облікових робіт, притаманний функціональним підрозділам цехів і підприємства в цілому.

Автоматизація технічної підготовки виробництва на рівні підприємства здійснюється в умовах АРМ конструктора та АРМ технолога у відділах головного конструктора і головного технолога. АРМ конструктора та АРМ технолога разом з АРМ технолога цеху виконують функції автоматизації проектування нових виробів, спецоснастки, оптимальної технології оброблення деталей, розрахунку зведеної застосовності предметів у виробі, розрахунку норм витрат матеріальних і трудових ресурсів на одиницю виробу.

Автоматизація управління виробництвом на рівні підприємства здійснюється спеціалістами планово-економічного і виробничо-диспетчерського відділів на відповідних АРМ, забезпечуючи розроблення виробничої програми підприємства, її економічне обґрунтування, розподіл за цехами і, в разі потреби, відповідне коригування. Цей вид роботи належить до функції управління виробничою програмою підприємства та реалізує міжцехове планування і регулювання виробництва.

Розрахунок середньострокових планів виробництва базується на визначенні можливостей підприємства, які залежать від вироб­ничих потужностей, основного і понаднормового робочого часу, запасів продукції, виконання послуг зовнішніми партнерами. Доцільно розглядати декілька варіантів планів, що різняться підходами до компенсації коливань попиту. Для формування середньострокових планів використовуються методи лінійного програ­мування, керуючих коефіцієнтів, квадратичні функції витрат, моделювання різних сполучень ресурсів та ін. На базі середньострокових планів складаються графіки випуску продукції. При цьо­му використовується інформація про замовлення, прогнози попиту, стан запасів і виробничі потужності.

Автоматизовані робочі місця плановика та економіста планово-економічного відділу реалізують функції планування собівартості продукції, прибутку та рентабельності.

На рівні цехів здійснюється розроблення серії виробничих програм і завдань для цеху, виробничих дільниць, бригад, тобто реалізується функція управління виробничою програмою цеху. Цю роботу виконують спеціалісти виробничого бюро цеху та планово-економічного бюро цеху на АРМ економіста. На цих же АРМ розраховується планова потреба у ресурсах на виконання місячного плану виробництва.

АРМ майстра дільниці забезпечує автоматизацію цехового оперативного управління і виконує функції реагування за прийнятний час на різні порушення виробничого графіка, ведення поопераційного обліку виготовлення деталей. У ході оперативного управління на рівні виробничих дільниць виконуються дії з: визначення пріоритетності замовлень і встановлення черговості їх виконання; формування диспетчерських списків з переліком замовлень і термінами їх виконання для кожної дільниці; коригування інформації про запаси незавершеного виробництва; обліку продуктивності та завантаження обладнання й персоналу на кожній дільниці.

8.1.2. Методичні рекомендації з підготовки постановки задачі для автоматизованого розв’язання

Під час вивчення теми розглядаються умови автоматизованого розв’язання окремих функціональних блоків і задач виробничого менеджменту. В результаті студенти мають уміти:

1) виходячи зі змісту вихідного (результатного) документа по задачі проектувати його форму;

2) визначати склад і структуру вхідних інформаційних масивів для автоматизованого формування вихідного документа;

3) визначати математичний алгоритм розрахунку, враховуючи зміст вихідного документа і склад вхідної інформації;

4) виходячи зі складу вхідної інформації, вихідної інформації та математичного алгоритму, будувати схему алгоритму розв’я­зання задачі;

5) будувати схему інформаційних зв’язків задачі.

Проектуючи форму вихідного документа, у його заголовок виносять реквізити-ознаки, значення яких є незмінними для всього документа (дата), або ті, значення яких змінюються досить рід­ко порівняно з рештою і які вказують на більш значущі порівняно з іншими об’єкти управління для даного документа. Для деяких відомостей це може бути код структурного підрозділу, код виробу, код рахунка бухгалтерського обліку.

У заголовочній частині таблиці назви граф розміщуються так: ліворуч розташовуються довідкові та групувальні реквізити-ознаки у порядку убування їхньої важливості у контексті документа, праворуч — реквізити-основи. Серед останніх здебільшого ліворуч розташовуються реквізити-основи, використовувані у розрахунку (вхідні), праворуч — результат розрахунку. Рядки таблиці переважно впорядковані за значеннями групувальних реквізитів-ознак у порядку їх розташування у заголовку документа і заголовочній частині таблиці. Але іноді допускаються деякі відхилення від цих загальних правил.

Склад вхідної інформації визначають, виходячи зі змісту вихід­ного документа та суті задачі. Дані про ціни та найменування об’єктів розташовуються у масивах-довідниках характеристик і цін (на матеріали, вироби, обладнання), норми витрат ресурсів (матеріальних, трудових) — у відповідних масивах нормативно-довідкової інформації, плани випуску виробів, деталей — у масивах планової інформації, фактична інформація про випуск продук­ції, рух деталей, матеріалів, відпрацьований час і т. ін. — у відповідних масивах облікової інформації. До структури запису вхідних масивів входять реквізити-ознаки, які характеризують господарські об’єкти (коди та найменування матеріалів, виробів, дета­лей, структурних підрозділів, професій, табельні номери і т. ін.) і процеси (дата, код операції, номер документа), а також реквізити-основи (кількість, ціна, вартість, тарифна ставка, оклад). Склад вхідної інформації має бути достатнім для формування вихідного документа.

Усі розрахунки, здійснювані під час формування результатного документа з вхідної інформації, мають бути формально описані у вигляді математичного алгоритму. У формулах великими літерами позначають реквізити-основи, верхніми та нижніми індек­сами — реквізити-ознаки. В алгоритмі слід передбачити розрахунок результатних підсумків.

Схема алгоритму розв’язання задачі відображає поетапний процес перетворення вхідних даних у результатну інформацію. До складу результатної інформації входять вихідний документ і результатний масив (масиви), який зберігається, якщо потрібно використовувати його дані для розв’язування інших задач або пов­торних розв’язувань даної задачі.

Під час побудови схеми алгоритму слід ураховувати послідов­ність упорядкування вхідної інформації (або її відсутність) і те, як має бути впорядкована інформація для забезпечення можливості здійснення розрахунків, а також послідовність упорядкування інформації вихідного документа. У разі потреби у схему алгоритму слід включати блоки, в яких здійснюватиметься впорядкування інформаційних масивів. Упорядкування масиву означає, що записи у ньому розташовані (або можуть бути прочитані) у певному порядку. Впорядкування за кількома полями (реквізитами) означає, що записи масиву впорядковані за зростанням (убуванням) значення першого поля; ті записи, в яких значення першого поля однакові, впорядковані за зростанням (убуванням) значення другого поля, і т. д.

У схемах алгоритму за потреби слід зазначати операції групування записів масиву. Групування записів здійснюється під час розрахунку проміжних і кінцевих підсумків — у результатному масиві формується один запис замість групи записів у початковому масиві. Групування записів у один запис здійснюється за виконання певної умови, наприклад, коли у групі записів початкового масиву значення певних полів є незмінними (тобто в розрізі цих полів розраховується підсумок). При цьому розрахову-
ється сума значень деякого (деяких) реквізиту-основи, яка зано­ситься у запис результатного масиву. Решта полів у цей запис вибирається з початкового масиву без змін.

У деяких задачах використовуються не всі записи вхідних масивів оперативної інформації. Так, у масиві руху матеріалів на складі можуть використовуватися лише дані про надходження матеріалів на склад. У такому разі в алгоритмі слід передбачити операцію вибірки записів з масиву за певною ознакою (наприклад, за кодом операції руху матеріальних цінностей).

Схема інформаційних зв’язків задачі являє собою креслення, у центрі якого розташовано прямокутник (символ процесу) з назвою задачі; вгорі та ліворуч від нього — символи даних (документів, масивів) вхідної інформації; праворуч і знизу — символи даних (документів, масивів, відеокадрів) вихідної інформації. Для вхідних (вихідних) масивів, які є результатом розв’язання інших задач (або використовуються для розв’язан­ня інших задач), на схемі наводяться назви цих задач у символах процесу. Також на схемі показується, в які підрозділи підприємства передається результатний документ або з яких підрозділів чи зовнішніх джерел надходять вхідні документи. Інформаційні зв’язки між символами даних, задач, підрозділів зображуються у вигляді ліній. Приклад постановки задачі наведено у додатку 2.

Література до теми

1. Автоматизация управления предприятием / В. В. Баронов и др. — М.: ИНФРА-М, 2000. — 239 с.

2. РД 50-34.698-90. Комплекс стандартов и руководящих документов на автоматизированные системы. Требования к содержанию документов. — М.: Изд-во стандартов, 1990.

3. Ситник В. Ф., Писаревська Т. А., Єрьоміна Н. В., Краєва О. С. Основи інформаційних систем: Навч. посібник // За ред. В. Ф.Ситни­ка. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: КНЕУ, 2001. — 420 с.

4. Сытник В. Ф. и др. Компьютеризация информационных процессов на промышленном предприятии. — К.: Техника, 1991. — 215 с.

8.2. Практичне заняття

Мета заняття: вивчення структури інформаційної системи виробничого менеджменту, вміння розробляти постановку задачі для її автоматизованого розв’язання.

ПЛАН

1. Автоматизація технічної підготовки виробництва.

2. Автоматизація техніко-економічного планування.

3. Автоматизація розв’язання задач оперативного управління виробництвом.

8.3. Термінологічний словник

Алгоритм розв’язання задачі — точний припис щодо виконання у певній послідовності арифметичних і логічних перетворень початкових даних у результатну інформацію.

Виробничий менеджмент — система взаємопов’язаних елементів, що характеризують виробництво, його організацію, технічне обслуговування, а також управління виробничою стратегією, програмою, виробництвом в оперативному режимі, матеріальним забезпеченням виробництва, виробничою економікою, ціноутворенням, витратами у виробництві. Кожний із зазначених елементів має відношення до управління виробництвом і потребує відповідного розгляду в їхньому взаємозв’язку та взаємодії.

8.4. Завдання для перевірки знань

Завдання 1. Спроектувати склад вхідної та вихідної інформації для задачі «Розрахунок складу виробу».

Завдання 2. Розробити математичний алгоритм і побудувати структурну схему алгоритму розв’язання задачі «Розрахунок нор­мативних затрат праці та заробітної плати на виріб».

Завдання 3. Розробити склад і структуру вхідних інформаційних масивів для автоматизованого розв’язання задачі «Розрахунок нормативних витрат матеріальних ресурсів на виріб».

Завдання 4. Спроектувати алгоритм розв’язання задачі «Розрахунок нормативної потреби у технологічній оснастці на виготовлення виробу».

Завдання 5.Побудувати схему інформаційних зв’язків для задачі «Розрахунок нормативних затрат праці та заробітної плати на виріб».

Завдання 6. Спроектувати вхідні та вихідні інформаційні повідомлення для автоматизації формування перспективних і поточ­них планів виробництва.

Завдання 7. Розробити математичний алгоритм і структурну схему алгоритму розв’язання задачі «Розрахунок планової потреби в обладнанні на річний план виробництва».

Завдання 8. Визначити інформаційні зв’язки задачі «Розрахунок планової потреби в матеріалах на річний план виробництва» з іншими задачами та побудувати схему інформаційних зв’язків.

Завдання 9. Спроектувати алгоритм розв’язання задачі «Розрахунок планової потреби в трудових ресурсах і фонді заробітної плати на річний план виробництва».

Завдання 10. Спроектувати склад і структуру вхідної та результатної інформації для задачі «Розрахунок плану випуску продукції по місяцях».

Завдання 11. Спроектувати склад і структуру вхідної та результатної інформації для задачі «Розрахунок плану запуску та випуску деталей по місяцях».

Завдання 12. Спроектувати структуру результатної інформації для задачі «Розрахунок календарно-планових нормативів».

Завдання 13. Спроектувати структуру  результатної інформації для задачі «Розрахунок графіка запуску-випуску деталей цехами на місяць».

Завдання 14. Розробити склад інформаційного забезпечення задачі «Розрахунок завантаження обладнання по цеху на місяць» і визначити інформаційні зв’язки з іншими задачами.

Завдання 15. Спроектувати вихідні документи та подати математичний алгоритм розв’язання задачі «Розрахунок ліміту матеріалів по цеху на місяць».

Завдання 16. Розробити структуру вхідних інформаційних масивів та алгоритм розв’язання задачі «Розрахунок планової потреби інструменту по цеху на місяць».

Завдання 17. Розробити математичний алгоритм розв’язання задачі «Облік використання матеріальних цінностей у виробництві».

Завдання 18. Розробити схему інформаційних зв’язків для задачі «Облік  випуску готової продукції».

Завдання 19. Спроектувати склад вхідної та вихідної інформації для задачі «Облік руху готової продукції на складі».

Завдання 20. Розробити математичний алгоритм і спроектувати форму вихідного документа для задачі «Розрахунок фактичної собівартості готової продукції».

8.5. Завдання для самостійної роботи

Завдання 1. Розробити постановку та алгоритм розв’язання задачі «Розрахунок складу виробів».

У результаті програмної реалізації одержати вихідну форму (ТПВ-11) — відомість застосовності у виробі складальних одиниць і деталей, яка містить такі реквізити: код і найменування виробу, код і найменування деталі або складальної одиниці (що входить), код складальної одиниці (куди входить), кількість на складальну одиницю, кількість на виріб.

Завдання 2. Розробити постановку та алгоритм розв’язання задачі «Розрахунок часу роботи обладнання для виготовлення виробу».

У результаті програмної реалізації одержати вихідну форму (ТПВ-21) — відомість трудомісткості виробу по групах обладнання, яка містить такі реквізити: код і найменування виробу, код цеху, код і найменування обладнання, код деталі або складальної одиниці, застосовність (кількість) деталей або складальних одиниць у виробі, час роботи обладнання для виробництва кожного виду деталей або складальних одиниць і виробу в цілому.

Завдання 3. Розробити постановку та алгоритм розв’язання задачі «Розрахунок нормативних витрат матеріалів на виготовлення одиниці виробу».

У результаті програмної реалізації одержати вихідну форму (ТПВ-33) — відомість норм витрат матеріалів на виріб у специфікованій номенклатурі, яка містить такі реквізити: код і найменування виробу, код і найменування матеріалів, одиниця виміру, код деталі або складальної одиниці, застосовність (кількість) деталей або складальних одиниць у виробі, маса деталей і норма витрат матеріалу на виріб, коефіцієнт використання матеріалу.

Завдання 4. Розробити постановку та алгоритм розв’язання задачі «Розрахунок нормативного часу роботи інструменту для виготовлення виробу».

У результаті програмної реалізації одержати вихідну форму (ТПВ-35) — відомість нормативного часу роботи інструменту для виготовлення виробу, яка містить такі реквізити: код і найменування виробу, код і найменування інструменту, код деталі або складальної одиниці, застосовність (кількість) деталей або складаль­них одиниць у виробі, час роботи інструменту для виробництва кожного виду деталей, складальних одиниць і виробу в цілому.

Завдання 5. Розробити постановку та алгоритм розв’язання задачі «Розрахунок нормативних витрат заробітної плати на виготовлення виробу в цеху».

У результаті програмної реалізації одержати вихідну форму (ТПВ-42) — відомість нормативних затрат праці та заробітної плати на виробництво виробу в цеху, яка містить такі реквізити: код і найменування виробу, код цеху, професія, розряд робіт, код деталі або складальної одиниці, застосовність (кількість) деталей або складальних одиниць у виробі, розцінка, трудомісткість кожного виду деталей і складальних одиниць і виробу в цілому, сума заробітної плати.

Завдання 6. Розробити постановку та алгоритм розв’язання задачі «Розрахунок потреби основних матеріалів для виконання річного плану виробництва продукції підприємством».

У результаті програмної реалізації одержати вихідну форму (ТЕП-30) — відомість планової потреби матеріалів у специфікованій номенклатурі для виконання річного плану виробництва продук­ції, яка містить такі реквізити: плановий період, код і найменування матеріалів, одиниця виміру, кількість, вартість, величина відходу.

Завдання 7. Розробити постановку та алгоритм розв’язання задачі «Розрахунок потреби покупних і комплектуючих виробів на виконання річного плану виробництва продукції підприємством».

У результаті програмної реалізації одержати вихідну форму (ТЕП-32) — відомість планової потреби покупних і комплектуючих виробів на виконання річного плану виробництва продукції підприємством, яка містить такі реквізити: плановий період (рік), код і найменування покупних і комплектуючих виробів, одиниця виміру, кількість, ціна, вартість.

Завдання 8. Розробити постановку та алгоритм розв’язання задачі «Розрахунок потреби в інструменті на виконання річного плану виробництва продукції підприємством».

У результаті програмної реалізації одержати вихідну форму (ТЕП-34) — відомість планової потреби інструменту (спецоснаст­ки), що містить реквізити: плановий період, код і найменування інструменту, одиниця виміру, необхідна кількість інструменту на рік, ціна, вартість.

Завдання 9. Розробити постановку та алгоритм розв’язання задачі «Розрахунок потреби основних робітників і фонду заробіт­ної плати для виконання річного плану виробництва продукції підприємством».

У результаті програмної реалізації одержати вихідну форму (ТЕП-41) — відомість потреби основних робітників і фонду заробітної плати на рік, яка містить найменування і код професії, розряд робіт, кількість робітників і фонд заробітної плати, у тому числі план, факт і відхилення.

Завдання 10. Розробити постановку та алгоритм розв’язання задачі «Розрахунок завантаження і пропускної здатності обладнання на місяць».

У результаті програмної реалізації одержати вихідну форму (ОУВ-21) — відомість розрахунку завантаження і пропускної здатності обладнання по цеху на місяць, яка містить такі реквізити: плановий період, код і найменування обладнання, трудомісткість програми цеху, фонд часу роботи обладнання, коефіцієнти завантаження і пропускної здатності обладнання.

Завдання 11. Розробити постановку та алгоритм розв’язання задачі «Розрахунок ліміту матеріалів по цеху на місяць».

У результаті програмної реалізації одержати вихідну форму (ОУВ-31) — відомість розрахунку ліміту матеріалів по цеху на місяць, яка містить такі реквізити: місяць, цех, код і найменування матеріалів, одиниця виміру, код деталі, план запуску деталей, норма витрат матеріалу, потреба в матеріалі, залишок матеріалу на складі, ліміт матеріалу.

Завдання 12. Розробити постановку та алгоритм розв’язання задачі «Розрахунок планової потреби інструменту на виконання місячної виробничої програми цеху».

У результаті програмної реалізації одержати вихідну форму (ОУВ-33) — відомість планової потреби в інструменті, що містить такі реквізити: місяць, цех, найменування і код інструменту, одиниця виміру, кількість інструменту на програму цеху.

Завдання 13. Розробити постановку та алгоритм розв’язання задачі «Розрахунок трудомісткості виробничої програми і фонду заробітної плати по цеху на місяць».

У результаті програмної реалізації одержати вихідну форму (ОУВ-41) — відомість планової трудомісткості виробничої програми і фонду заробітної плати по цеху на місяць, що містить такі реквізити: код і найменування професії, розряд робіт, трудомісткість виробничої програми, фонд заробітної плати.

Завдання 14. Розробити постановку та алгоритм розв’язання задачі «Облік наявності та руху основних засобів».

У результаті програмної реалізації одержати вихідну форму (ООЗ-01) — відомість наявності та руху основних засобів по підприємству на місяць, яка містить такі реквізити: місяць, код основних засобів, найменування основних засобів, наявність на початок звітного періоду, надійшло у звітному періоді, вибуло у звітному періоді, наявність на кінець звітного періоду.

Завдання 15. Розробити постановку та алгоритм розв’язання задачі «Облік простоїв обладнання в цеху».

У результаті програмної реалізації одержати вихідну форму (ООЗ-02) — відомість простоїв обладнання в цеху, що містить такі реквізити: звітний період, найменування і код обладнання, інвентарний номер обладнання, час простою, код причини про-
стою, код винуватця простою.

Завдання 16. Розробити постановку та алгоритм розв’язання задачі «Розрахунок амортизаційних відрахувань основних засобів».

У результаті програмної реалізації одержати вихідну форму (ООЗ-05) — відомість розрахунку амортизаційних відрахувань по підприємству за місяць, що містить такі реквізити: місяць, код і найменування групи основних засобів, балансова вартість, сума амортизаційних відрахувань.

Завдання 17. Розробити постановку та алгоритм розв’язання задачі «Облік виконання договорів постачальниками матеріальних цінностей».

У результаті програмної реалізації одержати вихідну форму (ОМР-01) — відомість виконання договорів постачальниками матеріальних цінностей, що містить такі реквізити: звітний період, код і найменування постачальника, номер договору, код матеріалу, одиниця виміру, кількість — належить поставити, фактично поставлено, відхилення.

Завдання 18. Розробити постановку та алгоритм розв’язання задачі «Розрахунок невідфактурованих поставок».

У результаті програмної реалізації одержати вихідну форму (ОМР-02) — відомість невідфактурованих поставок, що містить такі реквізити: звітний період, код і найменування постачальника, код матеріалу, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю, сума.

Завдання 19. Розробити постановку та алгоритм розв’язання задачі «Розрахунок матеріалів у дорозі».

У результаті програмної реалізації одержати вихідну форму (ОМР-03) — відомість матеріалів у дорозі, що містить такі реквізити: звітний період, код і найменування матеріалу, код постачаль­ника, одиниця виміру, кількість, ціна, сума, код рахунків бухгалтерського обліку за дебетом і кредитом.

Завдання 20. Розробити постановку та алгоритм розв’язання задачі «Облік наявності та руху матеріальних цінностей».

У результаті програмної реалізації одержати вихідну форму (ОМР-06) — оборотну відомість обліку наявності та руху матеріальних цінностей на складі, яка містить реквізити: місяць, склад, код і найменування матеріальних цінностей, одиниця виміру, операція руху матеріальних цінностей, кількість і сума за вхідним залишком, надходженням, витратами, вихідним залишком.

Завдання 21. Розробити постановку та алгоритм розв’язання задачі «Облік використання матеріальних цінностей у виробництві».

У результаті програмної реалізації одержати вихідну форму (ОМР-09) — відомість відхилень фактичних витрат матеріалів від нормативних, що містить такі реквізити: місяць, цех, код і на­йменування матеріалів, одиниця виміру, ціна, фактично витрачено, норма витрат, відхилення у натуральному і вартісному вимірі.

Завдання 22. Розробити постановку та алгоритм розв’язання задачі «Облік малоцінних і швидкозношуваних предметів (МШП), що надійшли в експлуатацію за місяць».

У результаті програмної реалізації одержати вихідну форму (ОМР-11) — відомість МШП, які надійшли в експлуатацію або у підзвіт по цеху за місяць, що містить такі реквізити: місяць, номер цеху, код рахунків бухгалтерського обліку за дебетом і кредитом, код МШП, одиниця виміру, кількість, ціна, сума.

Завдання 23. Розробити постановку та алгоритм розв’язання задачі «Облік МШП у підзвіті по табельних номерах».

У результаті програмної реалізації одержати вихідну форму (ОМР-12) — відомість обліку МШП, які надійшли у підзвіт по табельних номерах по цеху за місяць, що містить такі реквізити: місяць, номер цеху, табельний номер, код МШП, одиниця виміру, кількість, ціна і сума.

Завдання 24. Розробити постановку та алгоритм розв’язання задачі «Облік МШП, що вибули з експлуатації за місяць».

У результаті програмної реалізації одержати вихідну форму (ОМР-13) — відомість вибувших з експлуатації або підзвіту МШП, що їх термін придатності минув, яка містить такі реквізити: місяць, номер цеху, коди рахунків бухгалтерського обліку за дебетом і кредитом, код МШП, одиниця виміру, кількість, ціна, сума.

Завдання 25. Розробити постановку та алгоритм розв’язання задачі «Облік МШП, що передчасно вибули з експлуатації».

У результаті програмної реалізації одержати вихідну форму (ОМР-14) — відомість передчасного вибуття МШП з експлуатації за місяць, яка містить такі реквізити: місяць, номер цеху, коди рахунків бухгалтерського обліку за дебетом і кредитом, код причини і винуватця вибуття МШП, код МШП, кількість, ціна, сума.

Завдання 26. Розробити постановку та алгоритм розв’язання задачі «Облік наявності МШП».

У результаті програмної реалізації одержати вихідну форму (ОМР-15) — відомість обліку МШП, які знаходяться в експлуатації, що містить такі реквізити: місяць, номер цеху, код і найменування МШП, одиниця виміру, кількість, ціна, вартість.

Завдання 27. Розробити постановку та алгоритм розв’язання задачі «Облік надходження особового складу на підприємство за видами прийому та категоріями персоналу».

У результаті програмної реалізації одержати вихідну форму (ОТР-01) — відомість чисельності робітників, прийнятих на підприємство, яка містить такі реквізити: місяць, вид прийому, кількість прийнятих на роботу за категоріями персоналу — основні робітники, допоміжні робітники, ІТП, службовці, МОП, охоронці, учні, всього за видами прийому.

Завдання 28. Розробити постановку та алгоритм розв’язання задачі «Аналіз чисельності робітників, прийнятих на підприємство».

У результаті програмної реалізації одержати вихідну форму (ОТР-02) — відомість аналізу чисельності робітників, прийнятих на підприємство, яка містить такі реквізити: дата, код структурного підрозділу, кількість прийнятих на роботу за категоріями персоналу і професіями: всього по структурному підрозділу, в тому числі основних робітників, допоміжних робітників, ІТП, службовців, МОП, охоронців, учнів.

Завдання 29. Розробити постановку та алгоритм розв’язання задачі «Облік вибулих робітників по підприємству за місяць».

У результаті програмної реалізації одержати вихідну форму (ОТР-07) — відомість чисельності вибулих робітників, яка містить такі реквізити: дата, код підрозділу, чисельність вибулих за категоріями (робітники, ІТП, службовці, МОП, охорона, учні), з причин (за власним бажанням, на пенсію, за статтею, за скороченням кадрів), за стажем (до 1 року, до 10 років, до 20 років, понад 20 років).

Завдання 30. Розробити постановку та алгоритм розв’язання задачі «Облік запізнень і передчасних виходів з роботи».

У результаті програмної реалізації одержати вихідну форму (ОТР-10) — відомість запізнень і передчасних виходів з роботи, яка містить такі реквізити: дата, номер зміни, цех, табельний номер, прізвище та ініціали, час запізнення, причина виходу, невідпрацьований час.

Завдання 31. Розробити постановку та алгоритм розв’язання задачі «Облік виробітку та нарахування сум заробітної плати робітників-відрядників».

У результаті програмної реалізації одержати вихідну форму (ОТР-14) — відомість нарахування відрядної заробітної плати, яка містить такі реквізити: місяць, номер цеху, табельний номер, прізвище, ім’я, по батькові, час нормований, час фактичний, процент виконання норм виробітку, сума заробітної плати.

Завдання 32. Розробити постановку та алгоритм розв’язання задачі «Облік і нарахування почасової заробітної плати».

У результаті програмної реалізації одержати вихідну форму (ОТР-15) — відомість нарахування почасової заробітної плати за видами оплат і доплат по цеху, яка містить такі реквізити: місяць, номер цеху, табельний номер, розряд, відпрацьовано годин (нормовано, простоїв, понаднормовано, святкових, нічних), тарифна часова ставка (оклад), оплата (простоїв, понаднормових, святкових і вихідних), нарахована заробітна плата.

Завдання 33. Розробити постановку та алгоритм розв’язання задачі «Облік виробництва деталей і складальних одиниць по цеху за місяць».

У результаті програмної реалізації одержати вихідну форму (ОГП-01) — відомість випуску продукції цехом, яка містить такі реквізити: дата, номер цеху, код і найменування деталі (складаль­ної одиниці), кількість за планом, фактично виготовлено, відхилення, процент виконання плану.

Завдання 34. Розробити постановку та алгоритм розв’язання задачі «Облік руху деталей і складальних одиниць на складі напівфабрикатів».

У результаті програмної реалізації одержати вихідну форму (ОГП-03) — оборотну відомість руху деталей (складальних одиниць) на складі, яка містить такі реквізити: місяць, код складу, код деталі (складальної одиниці), найменування деталі (складальної одиниці), вхідний залишок, надходження, витрати, вихідний залишок.

Завдання 35.Розробити постановку та алгоритм розв’язання задачі «Облік якості готової продукції».

У результаті програмної реалізації одержати вихідну форму (ОГП-06) — відомість обліку браку по цеху, яка містить такі реквізити: дата, номер цеху, номер дільниці, код і найменування деталі або складальної одиниці, номер технологічної операції, кількість деталей, вид браку, причина браку, винуватець браку.

Завдання 36. Розробити постановку та алгоритм розв’язання задачі «Облік надходження готової продукції на склад».

У результаті програмної реалізації одержати вихідну форму (ОГП-09) — відомість надходження готової продукції на склад, яка містить такі реквізити: дата, код і найменування виробу; кіль­кість — за планом, фактично, відхилення; вартість — за планом, фактично, процент виконання плану.

Завдання 37. Розробити постановку та алгоритм розв’язання задачі «Облік руху готової продукції на складі».

У результаті програмної реалізації одержати вихідну форму (ОГП-11) — відомість руху виробів на складі готової продукції, яка містить такі реквізити: місяць, код виробу, ціна, вхідний залишок (кількість і сума), вихідний залишок (кількість і сума).

Завдання 38. Розробити постановку та алгоритм розв’язання задачі «Облік виконання плану відвантаження готової продукції».

У результаті програмної реалізації одержати вихідну форму (ОГП-13) — відомість виконання плану відвантаження продукції по споживачах, яка містить такі реквізити: дата, код і найменування покупця, код і найменування виробу, належить поставити за місяць, поставлено — за добу, з початку місяця, відхилення від місячного плану.

Завдання 39. Розробити постановку та алгоритм розв’язання задачі «Облік виконання плану реалізації готової продукції».

У результаті програмної реалізації одержати вихідну форму (ОГП-15) — відомість реалізації продукції, яка містить такі ре-
квізити: дата, код і найменування виробу, план реалізації на місяць, фактично реалізовано — за добу і з початку місяця, процент виконання плану.

Тема 9. Комерційні програмні системи автоматизації управління підприємством, організацією

9.1. Методичні вказівки до вивчення теми

9.1.1. Характеристика технологічних засобів систем SAP R/3 та Baan

Розвиток технологічних засобів систем ERP відбувається у декількох напрямах, серед яких простежуються певні тенденції. Подібні технологічні засоби з’являються у програмних продуктах різних фірм-виробників. Прикладом цього є наведене у табл. 9.1 зіставлення засобів прискорення налаштовування і впровадження систем і засобів міжсистемної взаємодії для систем R/3 та Baan.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!