Дисципліна «Інформаційні системи і технології в менеджменті» призначена для підготовки бакалаврів, що навчаються за спеціальністю «Менеджмент організацій».

Мета вивчення дисципліни: засвоєння теоретичних і практичних знань з основ створення та функціонування інформаційних систем і технологій, їх використання для управління економікою, вивчення теорії економічної інформації, структури та етапів побудови інформаційних систем у менеджменті; ознайомлення із сучасними інформаційними технологіями та їх використанням в інформаційних системах менеджменту.

У результаті вивчення дисципліни студенти набувають необхідних знань і навичок із застосування інформаційних систем для автоматизації оброблення інформації у сфері менеджменту.

Завдання вивчення дисципліни — навчитися: проводити дослідження в менеджменті на предмет виявлення передумов упровадження обчислювальної техніки та вибору інформаційних технологій; розробляти постановки та алгоритми автоматизованого розв’язання задач менеджменту; аналізувати різні інформаційні системи, програмні продукти, інформаційні засоби та технології на відповідність специфіці конкретного економічного об’єкта; впроваджувати нові чи модернізувати існуючі інформаційні системи, програмні продукти, інформаційні засоби та технології; розробляти компоненти інформаційних систем, програмних продуктів, інформаційних засобів і технологій, використовувати існуючі інформаційні системи для створення інформаційної бази та виконання конкретних функцій управлінської діяльності.

Предметом дисципліни є операції оброблення економічної інформації в економіко-організаційних системах і системах виробничого менеджменту, а також технології та інструментальні засоби їх реалізації.

Дисципліна є однією зі складових програми підготовки бакалаврів з менеджменту організацій. Її вивчення спирається на знання з таких базових дисциплін, як «Менеджмент», «Інформатика та комп’ютерна техніка» та ін.

Тема 1. Інформаційні системи та їх роль в управлінні економікою

Роль і місце інформаційних систем в управлінні економікою. Визначення інформаційних систем. Покоління інформаційних систем. Класифікація інформаційних систем. Структура інформа­ційної системи (ІС). Характеристика складових ІС. Поняття «автоматизована функція», компоненти, задачі оброблення даних. Перспективні засоби і напрями розвитку інформаційних систем.

Тема 2. Економічна інформація та засоби її формалізованого опису

Поняття «економічна інформація», її види та властивості. Економічна інформація як предмет і продукт автоматизованого оброблення. Структура, форми подання та відображення економічної інформації. Оцінювання економічної інформації. Носії інформації. Інформаційні процедури. Характеристика засобів формалізованого описання економічної інформації. Методи класифі­кації та кодування економічної інформації. Штрихове кодування інформації. Шляхи вдосконалення системи економічної інформації в управлінні економічним об’єктом.

Тема 3. Інформаційні технології та технологічні процеси оброблення економічної інформації

Поняття «інформаційні технології» та їх класифікація. Характеристика найбільш поширених інформаційних технологій. Стан­дарт інтерфейсу для діалогових інформаційних технологій. Розподілені технології оброблення та зберігання даних. Технологія комп’ютерних мереж та Іnternet-технології. Технологія мультимедіа. Характеристика та класифікація технологічних операцій оброблення економічної інформації. Технологічні процеси автоматизованого оброблення економічної інформації. Типові технологічні операції та їх виконання в інформаційних системах.

Тема 4. Організація інформаційної бази систем оброблення економічної інформації

Поняття «позамашинна інформаційна база», склад робіт з її організації. Уніфікована система первинної документації, поняття, склад і вимоги. Вихідні документи, розроблення форм і вибір засобів виведення. Поняття «машинне інформаційне забезпечення». Передумови створення та основні переваги баз даних. Поняття, класифікація та склад автоматизованого банку даних. Характеристика інфологічної та даталогічної моделей баз даних. Методи створення оптимальної моделі баз даних. Теорія нормалізованих відношень. Побудова логічної моделі даних. Поняття «сховища даних», архітектура, моделі та основи їх створення.

Тема 5. Концептуально-технологічні та організаційно-методичні основи створення інформаційних систем менеджменту

Поняття і мета створення інформаційних систем менеджменту (ІСМ). Підходи до проектування ІСМ. Принципи створення динамічних ІСМ.

Життєвий цикл ІС. Стадії та етапи створення ІС. Структура проектної документації. Технологічний процес розроблення проектних рішень і технологічна документація. Визначення та класифікація методів проектування. Організація робіт зі створення та впровадження економічних інформаційних систем. Учасники проектування, їх посадові права та обов’язки, рівень компетенції.

Етапи процесу впровадження систем ERP. Реорганізація діяль­ності організації. Постійне вдосконалення бізнес-процесів. Загальне управління якістю. Реінжиніринг бізнесу. Стратегії впровадження інформаційних систем.

Функціонально-орієнтований підхід до побудови ІСМ. Структуризація функцій менеджменту за автоматизації оброблення інформації. Постановка та алгоритмізація задач менеджменту.

Тема 6. Еволюція інформаційних систем менеджменту

Класифікація інформаційних систем менеджменту за повнотою функцій управління. Етапи розвитку інформаційних систем менеджменту. Системи планування матеріальних ресурсів MRP. Системи планування ресурсів виробництва MRPII. Функції систем MRPII за стандартом APICS. Системи планування ресурсів підприємства ERP. Вимоги до ERP-систем. Розвинені системи планування APS. Системи планування ресурсів, орієнтованого на замовників csrp. Інтеграція ланцюжків поставок SCI. Керування взаємовідносинами з клієнтами CRM.

Тема 7. Використання сучасних технологічних засобів оброблення інформації в ІСМ

Організація оброблення інформації з використанням технології «клієнт-сервер». Моделі архітектури «клієнт-сервер».

Організація оброблення інформації з використанням технології intranet. Логічна структура intranet.

Характеристика технології оперативного аналітичного оброблення даних OLAP. Реалізація технології OLAP у багатовимірних (MOLAP), реляційних (ROLAP) і гібридних (HOLAP) системах оперативного аналітичного оброблення даних. Засоби OLAP-аналізу фірм Microsoft, Oracle, Informix.

Програмні агенти.

Мережі АРМ управлінського персоналу.

Тема 8. Інформаційна система виробничого менеджменту

Організаційно-функціональна структура мережі АРМ управління виробництвом. Склад і зміст інформаційної бази.

Автоматизація технічної підготовки виробництва. Автоматизація техніко-економічного планування. Автоматизація розв’язан­ня задач оперативного управління виробництвом на підприємстві: інформаційні зв’язки, постановки та алгоритми розв’язання задач, комп’ютерна технологія оброблення даних.

Тема 9. Комерційні програмні системи автоматизації управління підприємством, організацією

Класифікація комерційних ІСМ за функціональними можливостями та рівнями інтеграції.

Системи управління корпоративними бізнес-процесами R/3 та BAAN: структура, функціональні можливості, бізнес-моделюван­ня, управління інформаційними потоками, засоби прискореного впровадження, засоби взаємодії з додатковими модулями, інтерфейси взаємодії із зовнішніми системами, інструментальні засоби налаштовування і доопрацювання системи.

Система управління ресурсами підприємства Oracle Applica­tions. Загальна характеристика. Модульна структура. Підтримування реструктуризації виробничих процесів.

Система комплексного планування ресурсів підприємства G.D.Edwards OneWorld.

Система управління підприємством AXAPTA. Управління виробництвом. Internet-технології та керування взаємовідносинами з клієнтами.

Програмний комплекс «Галактика». Контур управління вироб­ництвом. Контур бухгалтерського обліку. Контур оперативного управління.

Системи автоматизації управління підприємством Techno­class 2000 і IT-підприємство.

Система управління фінансами та бізнесом SunSystems.

Системи для автоматизації управління підприємствами торгів­лі та середнього бізнесу Scala та DeloPro.

Тема 10. Інформаційні системи фінансового аналізу

Функціональні характеристики фінансово-аналітичних інформаційних систем. Система аналізу фінансового стану і результатів діяльності підприємства Audit Expert.

Система фінансового моделювання та бізнес-планування Project Expert. Послідовність створення проекту в Project Expert. Аналіз проекту (за методом Монте-Карло, аналіз беззбитковості, What-If). Порівняння варіантів та інтеграція проектів. Контроль реалізації. Імпорт та експорт даних.

Тема 11. Інформаційні системи для автоматизації бухгалтерських робіт

Класифікація програмних систем для автоматизації бухгалтерських робіт. Вимоги до аналітичного обліку в бухгалтерських інформаційних системах.

Програма «1С: Бухгалтерія». Автоматизація розділів бухгалтерського обліку. Засоби для забезпечення гнучкості обліку. Стандартні звіти. Інструментальні засоби.

Програмні продукти фірми «Інтелект-Сервіс»: БЕМБІ+, БЕСТ-3, БЕСТ-4, БЕСТ-ПРО.

Програмний комплекс «Акцент-бухгалтерія». Структура комп­лексу, документообіг, можливості аналітичного обліку, інструментальні засоби.

Системи автоматизації бухгалтерського обліку «Інтегратор», «Парус», SoNet.

Тема 1. Інформаційні системи та їх роль в управлінні економікою

1.1. Методичні вказівки до вивчення теми

Управлінські інформаційні системи (ІС) являють собою організаційно-технічні системи, які забезпечують вироблення рішень на основі автоматизації інформаційних процесів у сфері управління. Інформаційні системи менеджменту (ІСМ) є різновидом ІС, їх кон­кретизацією щодо сфери застосування, тобто менеджменту. Призначення ІСМ — сприяння більшій оперативності та конкретності менеджерської діяльності, забезпечення своєчасності виконання і високого ступеня обґрунтованості всіх управлінських розрахунків, забезпечення контролю за правильним виконанням управлінських рішень і зворотного зв’язку. Загальною метою створення ІСМ є вдосконалення менеджерської діяльності відповідних установ і підприємств та підвищення на цій основі ефективності їх роботи.

Розвиток інформаційних систем, використовуваних в економіці як для автоматизованого розв’язання окремих економічних задач, так і для автоматизації процесів управління різного рівня, відбувався відповідно до змін у складі забезпечувальної частини ІС та її функціональних можливостях.

У сфері машинної інформаційної бази історичним був перехід від подання її у вигляді окремих непов’язаних між собою локальних файлів до бази даних, тобто інтегрованої сукупності пов’яза­них між собою файлів даних, якими управляє система керування базою даних.

У галузі автоматизованих розрахунків відбувся перехід від програм, які створювалися спеціально для кожної окремої задачі та реалізовували повністю формалізований алгоритм, до баз моделей, які мають у своєму складі широкий набір функцій та алгоритмів різних рівнів складності й дають змогу автоматично сфор­мувати той чи інший алгоритм розрахунку залежно від функціональних потреб.

Такий розвиток технологічних засобів оброблення інформації обумовив поступову зміну поколінь інформаційних систем. Інформаційним системам першого покоління, що у зарубіжній літературі називалися системами оброблення даних, а у вітчизняній — автоматизованими системами управління (АСУ), був притаманний позадачний підхід до формування інформаційного та програмного забезпечення, що призводило до інформаційної та математичної надмірності. Друге покоління ІС, за західною термінологією — управлінські інформаційні системи, за вітчизняною, як і раніше, — АСУ, базувалися на використанні баз даних, що давало змогу здійснити спільне використання даних для розв’язання різних задач. Інформаційні системи третього покоління — системи підтримки прийняття рішень (СППР) у своєму складі вже мають не лише бази даних, а й бази моделей та алгоритмів, що зумовлює усунення обох видів надмірності (даних та обчислень).

Інформаційні системи належать до об’єктів, що складаються з багатьох компонентів — підсистем. Підсистема ІС являє собою її частину, виділену за певною ознакою (наприклад, за видом забезпечення— ресурсу або за функціональним призначенням).

Забезпечувальні підсистеми ІС відповідають видам ресурсів, необхідних для функціонування системи, і включають технічне, програмне, інформаційне, організаційно-методичне, математичне, лінгвістичне, правове та ергономічне забезпечення.

Технічне забезпечення об’єднує комплекс технічних засобів, які реалізують одержання, реєстрацію, підготовку, введення, оброблення, виведення, зберігання та передавання даних.

Програмне забезпечення являє собою сукупність програм та програмної документації, призначених для функціонування, налаштовування та контролю роботоздатності ІС.

Інформаційне забезпечення об’єднує інформаційні ресурси та засоби ведення інформаційної бази, у тому числі засоби структуризації та систематизації інформації (класифікатори, моделі даних, формати документації тощо).

Організаційно-методичне забезпечення охоплює сукупність документів, які визначають структуру керованого об’єкта та інформаційної системи, технологію функціонування ІС, дії користувачів в умовах функціонування ІС.

Математичне забезпечення — це сукупність математичних методів, моделей та алгоритмів, призначених для розв’язання задач ІС.

Лінгвістичне забезпечення являє собою сукупність мовних засобів для формалізації природної мови, опису інформації та спілкування користувачів із засобами автоматизації під час функціонування ІС.

Правове забезпечення — це сукупність правових норм, які слугують для юридичного обґрунтування створення та функціонування ІС і визначають юридичний статус результатів її функціонування.

Ергономічне забезпечення — це сукупність засобів, методів і вимог, спрямованих на створення найсприятливіших умов роботи користувачів в ІС.

Склад функціональних підсистем ІС залежить від прийнятої структуризації управлінських робіт, групування задач, розв’язу­ваних об’єктом автоматизації. Функціональна підсистема ІС — це відносно самостійна частина системи, виділена за певною ознакою, яка відповідає конкретним функціям і задачам управління (наприклад, підсистеми виробничого менеджменту, керування персоналом, бухгалтерського обліку тощо).

Задача оброблення даних визначається як частина автоматизованої функції і являє собою формалізовану сукупність автоматизованих дій, виконання яких приводить до результатів заданого виду. Задачами в ІС можуть бути, наприклад, розрахунок складу ви­робу, розрахунок потреби матеріальних ресурсів на виконання річ­ного плану випуску продукції, облік наявності та руху персоналу.

Література до теми

1. Автоматизация управления предприятием / В. В. Баронов и др. — М.: ИНФРА-М, 2000. — 239 с.

2. Гордієнко І. В. Інформаційні системи в менеджменті: Навч.-метод. посібник для самостійного вивчення дисципліни — К.: КНЕУ, 1999. — 128 с.

3. Ситник В. Ф., Писаревська Т. А., Єрьоміна Н. В., Краєва О. С. Основи інформаційних систем: Навч. посібник / За ред. В. Ф. Ситника. —

   2-ге вид., перероб. і доп.— К.: КНЕУ, 2001. — 420 с.

4. Покоління розвитку інформаційних систем.

5. Забезпечувальні та функціональні підсистеми ІС.

6. Класифікація ІС.

1.2. Практичне заняття

Мета заняття: вивчення поколінь розвитку інформаційних систем, їхньої структури та класифікації.

ПЛАН

1.3. Термінологічний словник

Функціональна підсистема ІС менеджменту — відносно самостійна частина ІСМ, яка характеризується певним цільовим призначенням, підпорядкованістю, відокремленістю інформаційної бази, методичною спрямованістю результатних показників і вироблених рішень і спеціалізацією робіт апарату менеджерів.

1.4. Завдання для перевірки знань

1. Охарактеризувати покоління розвитку ІС.
2. Які забезпечувальні підсистеми входять до складу ІС?
3. Дати визначення функціональній підсистемі ІС.

Тема 2. Економічна інформація та засоби її формалізованого опису

2.1. Методичні вказівки до вивчення теми

2.1.1. Структура економічної інформації

Структура інформації визначає її будову, виділення в її складі окремих елементів. У контексті процесів керування економічними об’єктами вирізняють логічну структуру інформації, а з погляду зберігання даних на носіях — фізичну структуру даних.

Для логічних структур інформації характерне таке виокремлення елементів даних у порядку їх агрегування: символ ® реквізит ® показник ® масив ® інформаційний потік ® інформаційна база.

Символ — елемент даних, який не має змісту; це елементарний сигнал інформації (літера, цифра, знак).

Реквізит (атрибут) — інформаційна сукупність найнижчого рангу, яка не підлягає поділу на одиниці інформації. Реквізити бувають двох видів: реквізити-основи (реквізити-величини) та реквізити-ознаки. Реквізит-основа розкриває абсолютне або відносне значення реквізиту-ознаки. Реквізит-ознака відбиває якісні властивості сутності і характеризує обставини господарського процесу.

Економічний показник —інформаційна сукупність з мінімаль­ним складом реквізитів-основ і реквізитів-ознак, достатнім для створення елементарного документа (документорядка). Показник характеризує економічний об’єкт з кількісного та якісного боку (наприклад, «кількість матеріалу певного виду, що надійшла від деякого постачальника на склад підприємства»).

Масив даних — набір взаємопов’язаних даних однієї форми. Прикладом масиву даних є сукупність даних про надходження матеріалів на підприємство від постачальників.

Сукупність масивів даних, що стосуються тієї самої ділянки управлінської роботи, називають інформаційним потоком.

Фізичний підхід розуміє виділення структурних одиниць даних залежно від носія даних і способу їх фіксації (одиниці наведено у порядку укрупнення): символ ® поле ® агрегат даних ® запис ® файл ® база даних.

Поле — поєднання символів, яке приводить до створення мінімального семантичного елемента файла (рік, цех).

Агрегат даних — пойменована сукупність двох або більше полів, яка має самостійний зміст (наприклад, адреса).

Запис — сукупність полів, об’єднаних за змістовним принципом, яка є об’єктом і результатом одного кроку оброблення даних (наприклад, відомості про працівника).

Файл — пойменована сукупність записів для об’єктів одного типу. Прикладом файла можуть слугувати відомості про всіх працівників підприємства.

База даних — пойменована сукупність взаємопов’язаних фай­лів з мінімальною надмірністю, призначена для одночасного використання багатьма користувачами.

2.1.2. Методи класифікації та кодування інформації

Система класифікації інформації об’єднує сукупність методів і правил класифікації та їхній результат. Розрізняють два основних методи класифікації інформації: ієрархічний та фасетний.

Ієрархічний метод класифікації полягає у послідовному розділенні множини об’єктів на підпорядковані (залежні) класифікаційні угруповання. Ієрархічна класифікація характеризується кіль­кістю ступенів (глибиною), місткістю, гнучкістю під час побудови. Її вадами є жорсткість структури, потреба у великому резерві місткості, неможливість класифікації за непередбаченим сполученням ознак.

Фасетний метод класифікації передбачає паралельне розділення множини об’єктів на незалежні класифікаційні угруповання. Перевагами фасетного методу є гнучкість структури, пристосованість до змінюваних умов управління. Але цей метод може не повно використовувати місткості через відсутність практичного застосування багатьох з можливих сполучень ознак.

Кодування інформації — це процес позначення множини об’єктів або повідомлень набором символів заданого алфавіту на основі сукупності певних правил. Найчастіше використовуються такі методи кодування:

1) порядковий;

2) серійно-порядковий;

3) послідовний;

4) паралельний.

У разі використання порядкового методу коди об’єктів утворюються з чисел натурального ряду. Порядковий метод застосовується для кодування одноознакових, сталих і малозначних номенклатур, як-от: категорії персоналу, статті витрат тощо.

Серійно-порядковий метод використовується для об’єктів з двома ознаками і передбачає розділення первинної множини об’єктів на декілька підмножин за одною ознакою та призначення серії номерів кожній підмножині. Цей метод може застосовуватися для кодування за алфавітом, наприклад, прізвищ студентів з присвоєнням послідовних номерів з одної серії прізвищам, що починаються на однакову літеру.

Послідовний метод кодування — це утворення коду класифікаційного угруповання або об’єкта класифікації з використанням кодів послідовно розташованих підпорядкованих угруповань, отриманих за допомогою ієрархічного методу класифікації.

Паралельний метод кодування — це утворення коду класифікаційного угруповання або об’єкта класифікації з використанням кодів незалежних угруповань, отриманих за допомогою фасетного методу класифікації.

Послідовний та паралельний методи використовуються для кодування об’єктів, що характеризуються декількома ознаками і класифікуються за ієрархічним або фасетним методом.

Література до теми

1. Автоматизированные информационные технологии в экономике: Учеб. / М. И. Семенов и др.; Под общ. ред. И. Т. Трубилина. — М.: Финансы и статистика, 1999. — 416 с.

2. Ситник В. Ф., Писаревська Т. А., Єрьоміна Н. В., Краєва О. С. Основи інформаційних систем: Навч. посібник / За ред. В. Ф. Ситника. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: КНЕУ, 2001. — 420 с.

2.2. Практичне заняття

Мета заняття: засвоєння знань щодо структури, форм подання економічної інформації, правильне застосування методів класифікації та кодування інформації.

ПЛАН

1. Структура економічної інформації.

2. Методи класифікації економічної інформації.

3. Методи кодування економічної інформації.

2.3. Термінологічний словник

Дані — інформація, подана у певному вигляді і певним чином, що уможливлює її фіксування, зберігання та оброблення за допомогою технічних засобів.

Економічна інформація — сукупність відомостей, пов’язаних з функціонуванням і керуванням економікою, тобто з плануванням, обліком, контролем, регулюванням, аналізом на економічних об’єктах, і які можна фіксувати, передавати, перетворювати та зберігати.

Класифікатор — документ, який являє собою систематизований перелік назв і кодів класифікаційних угруповань або об’єктів класифікації.

Класифікаційне угруповання — частина об’єктів, виділена під час класифікації.

Класифікація — поділ множини об’єктів на частини за їх подібністю або різницею згідно з прийнятими методами.

Код — знак або сукупність знаків, узятих для позначення класифікаційного угруповання об’єкта.

2.4. Навчальні завдання

Завдання 1. Номенклатура платежів до бюджету складається з: рентних платежів; плати за землю; податку на прибуток; відрахувань на геологорозвідувальні роботи; плати за природні ресурси та викиди речовин, що забруднюють довкілля; плати у фонд ліквідації наслідків Чорнобильської аварії; податку на додану вартість; прибуткового податку з громадян; податку з власників транспортних засобів; інших платежів; економічних санкцій.

Вибрати метод кодування та розробити класифікатор платежів до бюджету.

Завдання 2. Прибуток підприємства (установи) використовується у таких напрямах: платежі до бюджету, відрахування до резервного (страхового фонду), на виробничий розвиток, на соціальний розвиток, на заохочення, на благодійні цілі, на орендну плату, інші цілі.

Вибрати метод кодування та розробити класифікатор напрямів використання прибутку підприємства (установи).

Завдання 3. Фінансування витрат на утримання бюджетних установ здійснюється за такими статтями кошторису витрат: заробітна плата, нарахування на ЗП, канцелярські витрати, господарські витрати, навчальні витрати, витрати на виробничу практику, стипендії, витрати на харчування і т. ін. — усього 20 назв.

Вибрати метод кодування та розробити класифікатор витрат бюджетних установ.

Завдання 4. Продукція фармацевтичного заводу включає: ліку­вальні субстанції — природні (6 найменувань), синтетичні (7 най­менувань); готові лікувальні форми — у таблетках і драже (5 най­менувань), розчини для ін’єкцій (3 найменування).

Вибрати метод кодування і розробити структуру коду продукції.

Завдання 5. Продукція хімічного комбінату включає: мінераль­ні добрива — азотні (7 найменувань), фосфатні (4 найменування), калійні (3 найменування), комплексні (7 найменувань); синтетичні смоли і пластмаси — синтетичні смоли (2 найменування), пласт­маси (3 найменування).

Вибрати метод кодування і розробити структуру коду продукції.

Завдання 6. На складі автосалону для продажу зберігається 17 автомобілів 10 марок різних років випуску (від 1989 до 2001 р.).

Вибрати метод кодування та розробити структуру коду автомобіля.

Завдання 7. На складі для реалізації зберігаються книги двох видавництв: «Либідь» та «Аванта», 45 авторів, таких видів: спеціальна література — 30 найменувань, художня — 15 найменувань, підручники — 20 найменувань.

Вибрати метод кодування та розробити структуру коду книги.

Завдання 8. У магазині продається посуд 35 найменувань, вищого, першого і другого ґатунку, заводів-виробників: «Емальпосуд», «Фарфор», «Склопосуд».

Вибрати метод кодування та розробити структуру коду товару.

Завдання 9. На підприємстві є в наявності малоцінні та швидкозношувані предмети: технологічна тара — контейнери, піддони; інвентар — верстати, тумбочки, лабораторне устаткування.

Вибрати метод кодування та розробити структуру коду МШП.

2.5. Завдання для перевірки знань

1. Які елементи виділяють у логічній та фізичній структурі інформації?

2. Визначити методи класифікації інформації.

3. Визначити методи кодування інформації.

Тема 3. Інформаційні технології та технологічні процеси оброблення економічної інформації

3.1. Методичні вказівки до вивчення теми

Створення інформаційних технологій має ґрунтуватися на додержанні таких принципів:

• зручність виконання операцій для користувача;

• мінімальні затрати ручної праці, пов’язаної з обробленням інформації;

• можливість перевірки повноти і коректності розрахунків на ЕОМ;

• мінімальні витрати часу за потреби відновлення інформації у разі її пошкодження;

• забезпечення захисту інформації від несанкціонованого доступу та пошкодження.

Організаційно інформаційні технології реалізуються у двох варіантах: централізованого оброблення інформації або розподіленого оброблення інформації.

Розроблення інформаційної технології передбачає виділення в ній технологічних процесів та операцій.

Класифікація технологічних операцій

1. За призначенням: виконавські та контрольні операції. Виконавські операції змінюють значення реквізитів або форму подання інформації, контрольні операції — перевіряють правильність виконавських операцій.

2. За ступенем автоматизації: ручні, машинно-ручні (автоматизовані) та автоматичні операції.

3. За функціонально-часовими характеристиками: операції зби­рання та реєстрації інформації; передавання інформації на оброб­лення; підготовки машинних носіїв; оброблення; видання результатів; розмноження результатів; передавання користувачу.

Залежно від способу поєднання технологічних операцій у технологічному процесі визначають тип технологічного процесу: операційний, предметний, змішаний.

В операційному технологічному процесі за окремими працівниками закріплюються одна (частіше) або декілька споріднених операцій з оброблення будь-яких видів інформації.

У предметному технологічному процесі за окремими працівниками закріплюються одна або декілька (частіше) споріднених операцій з оброблення інформації одного виду.

У разі змішаного типу побудови технологічного процесу частина операцій виконується за операційним типом, а частина — за предметним.

Література до теми

1. Автоматизированные информационные технологии в экономике: Учеб. / М. И. Семенов и др.; Под общ. ред. И. Т. Трубилина. — М.: Финансы и статистика, 1999. — 416 с.

2. Ситник В. Ф., Писаревська Т. А., Єрьоміна Н. В., Краєва О. С. Основи інформаційних систем: Навч. посібник / За ред. В.Ф.Ситника. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: КНЕУ, 2001. — 420 с.

3. Класифікація та принципи створення інформаційних технологій.

3.2. Практичне заняття

Мета заняття — вивчення типів і побудови технологічних процесів оброблення економічної інформації.

ПЛАН

2. Поняття та класифікація технологічних операцій.

3. Типи технологічних процесів.

3.3. Термінологічний словник

Інформаційна (комп’ютерна) технологія — сукупність засобів і методів збирання, реєстрації, оброблення і доведення до користувача інформації у системах організаційного управління.

Технологічна операція —комплекс дій з інформацією та її носіями, які виконуються на одному робочому місці.

Технологічний процес оброблення інформації — сукупність взаємопов’язаних операцій, що здійснюються над інформацією у певній послідовності.

3.4. Завдання для перевірки знань

1. Визначити принципи створення інформаційних технологій.

2. Як класифікуються технологічні операції?

3. Визначити типи технологічних процесів.

Тема 4. Організація інформаційної бази систем оброблення економічної інформації

4.1. Методичні вказівки до вивчення теми

4.1.1. Організація позамашинної інформаційної бази

У процесі створення позамашинної інформаційної бази ком­п’ютерної системи виконуються такі дії: формалізація даних; вибір форм первинних документів і машинних носіїв; вибір способів і засобів фіксування даних у первинних документах і на машинних носіях; розроблення форм вихідних документів; визна­чення та розроблення логічної структури бази даних; вибір системи керування базою даних (СКБД); організація раціонального документообігу і т. ін.

Уніфікована система первинної документації розглядається за своїм складом як комплекс взаємопов’язаних форм документів, процесів і правил документування даних і документообігу, які відповідають єдиним правилам і вимогам, а за змістом — як засіб реалізації інформаційних процесів для документованого обміну даними, що мають нормативно-правову основу у процесі управління економікою. Створення уніфікованих форм документів здій-
снюється з дотриманням таких принципів:

• скорочення кількості форм первинних документів для раціоналізації документообігу;

• застосування єдиних форм документів на різних рівнях управ­ління;

• використання мінімальної кількості даних, які вводяться для розв’язування функціональних задач, а також виключення із документів розрахункових показників, які можна дістати за машинної обробки, і даних, які є в системі;

• одноразового введення даних до ЕОМ і багаторазового їх використання;

• єдиної термінології для всієї системи первинної документації, яка забезпечує користувачеві простоту і зручність у роботі з документами.

Для конкретних ІС можуть розроблятися унікальні (власні) форми внутрішньої документації, які відповідають певним специфічним умовам користувачів. Порядок їх формування передбачає виконання таких дій:

• визначення складу реквізитів документа;

• розміщення на бланку, який розбивається на окремі зони з урахуванням їх групування, логічної залежності та форми введення в ЕОМ;

• виокремлення та виділення реквізитів, що мають бути введені в ЕОМ;

• відбір довідково-групувальних ознак, сталих для даного документа, і розміщення їх у правому верхньому куті бланка, у загальній частині документа;

• за необхідності введення стовпчиків і рядків для запису конт­рольних чисел;

• передбачення у проекті форми документа підписів відповідальних осіб;

• проектування за ескізом документа форми введення даних в ЕОМ або перенесення на машинний носій та уточнення форми документа;

• визначення формату бланка уточненої форми документа згід­но з вимогами стандартів.

Проектування візуальних форм виведення інформації виконується у такій послідовності:

―  визначається перелік результатних даних;

―  результатні показники поділяються за паперовими докумен­тами та відеокадрами, визначається перелік вихідних форм;

―  кожній формі присвоюється назва і код;

―  установлюються періодичність складання і термін отримання кожної вихідної форми;

―  визначаються місце використання вихідного документа та необхідна кількість примірників;

―  розробляється ескіз вихідної форми;

―  визначається склад інформаційних масивів, необхідних для отримання кожної форми;

―  установлюються послідовність складання вихідних форм і загальний технологічний процес; формуються контрольні приклади вихідних форм, які далі обговорюються та уточнюються;

―  затверджуються уточнені форми виведення.

Розроблення ескізу форми виведення передбачає визначення змісту трьох її зон: заголовка, що містить назву документа, дату складання, код форми, назви стовпців та їхню нумерацію; основної предметної (інформаційної) частини, що становить тіло вихід­ної форми; до останньої зони вносять рядки двох видів — доклад­ні та підсумкові. У докладних рядках спочатку розміщують до-
відкові та довідково-групувальні ознаки, потім реквізити-осно­ви — вхідні та результатні. Підсумкові рядки містять кількісні та вартісні підсумки за певними групувальними ознаками, результати виконання розрахунків.

4.1.2. Організація машинної інформаційної бази

Машинна інформаційна база складається з інформаційних файлів, які можуть бути організовані у вигляді окремих не пов’я­заних між собою локальних інформаційних файлів чи у вигляді бази даних (БД), тобто інтегрованої сукупності пов’язаних між собою файлів, якими управляє система керування базами даних (СКБД). Перевагами використання баз даних та автоматизованих банків даних (АБД) порівняно з системами незалежних файлів є:

• багаторазовість використання даних;

• економія витрат на створення та ведення інформаційного забезпечення;

• зменшення надлишковості даних;

• швидкість оброблення не передбачених запитів до системи;

• простота і зручність внесення змін;

• логічна та фізична незалежність даних від прикладних програм.

Компоненти АБД: база даних, СКБД, словник даних, мовні засоби, технічні та організаційні засоби.

База даних являє собою інтегроване сховище даних, призначене для використання багатьма споживачами і забезпечення незалежності даних від прикладних програм. Функції СКБД можна згрупувати так:

1. Керування даними — підготовка даних та їх контроль, занесення даних до бази, структуризація даних, забезпечення їхньої цілісності, секретності.

2. Доступ до даних. Пошук і селекція даних, перетворення даних до форми, зручної для подальшого використання.

3. Організація і ведення зв’язку з користувачем: ведення діалогу, видавання діагностичних повідомлень про помилки в роботі з БД і т. ін.

Словник даних містить відомості про джерело інформації, фор­мати та взаємозв’язок між даними, відомості про частоту виникнення і характер використання даних, терміни коригування та осіб, відповідальних за це.

Мовні засоби призначені для опису даних та організації спілкування з користувачем АБД й об’єднують мови опису даних, мови спілкування з БД, інші мовні засоби.

До технічних засобів АБД належать процесори, пристрої введення і виведення даних, запам’ятовувальні пристрої, модеми, ка­нали зв’язку.

Організаційні засоби АБД охоплюють персонал, пов’язаний зі створенням і веденням БД, а також систему нормативно-техноло­гічної та інструктивно-методичної документації з організації та експлуатації БД.

Література до теми

1. Автоматизированные информационные технологии в экономике: Учеб. / М. И. Семенов и др.; Под общ. ред. И. Т. Трубилина. — М.: Финансы и статистика, 1999. — 416 с.

2. Ситник В. Ф., Писаревська Т. А., Єрьоміна Н. В., Краєва О. С. Основи інформаційних систем: Навч. посібник / За ред. В. Ф. Ситника. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: КНЕУ, 2001. — 420 с.

3. Вимоги до організації позамашинної інформаційної бази та порядок її створення.

4. Поняття, склад та принципи організації уніфікованої системи первинної документації.

5. Проектування форм виведення результатної інформації.

6. Переваги автоматизованих банків даних.

7. Компоненти автоматизованого банку даних та їхня характеристика.

4.2. Практичне заняття

Мета заняття: вивчення складу інформаційної бази ІС, порядку створення та керування елементами інформаційної бази.

ПЛАН

4.3. Термінологічний словник

Автоматизований банк даних — система інформаційних, математичних, програмних, мовних, організаційних і технічних засобів, необхідних для інтегрованого нагромадження, зберігання, ведення, актуалізації, пошуку і видачі даних.

База даних — пойменована структурована сукупність взаємопов’язаних даних, які характеризують окрему предметну область і перебувають під керуванням СКБД.

Інформаційна база — сукупність інформації, що певним чином організовується, зберігається та контролюється, зафіксованої на носіях ІС. Ця інформація відбиває стан керованого об’єкта і зовнішнього середовища.

Машинна інформаційна база — частина інформаційної бази ІС, що являє собою сукупність інформаційних файлів, які зберігаються в пам’яті ЕОМ і на магнітних носіях.

Позамашинна інформаційна база — частина інформаційної бази ІС, що являє собою сукупність документів, призначених для безпосереднього сприйняття людиною без застосування засобів обчислювальної техніки.

Предметна область — частина реальної системи, що являє інтерес для даного дослідження. У разі проектування автоматизованих інформаційних систем предметна область відображається моделями даних декількох рівнів. Слід розрізняти повну предметну область (велике підприємство) та організаційну одиницю цієї предметної області, яка в свою чергу може являти свою пред­метну область. Інформація, необхідна для опису предметної області, залежить від реальної моделі і може включати відомості про персонал, заробітну плату, продукцію, обладнання, операції, тобто відомості про людей, предмети, події і поняття.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!