Тенденції розвитку вищої освіти в ЄС

В Болонському процесі освіта виступає як культурна цінність, що об’єднує народи великої Європи, її розвиток повинен відповідати потребам суспільства знань, то Лісабонська стратегія спрямована на підтримку розвитку економічної могутності ЄС, на відповідність вищої освіти економіці знань.

У сучасних умовах Болонський процес сприймається освітньо-політичними структурами Європейського Союзу як складова Лісабонської стратегії, що визначається такими ключовими поняттями, як світовий рівень якості навчання та наукових досліджень, ранжування університетів, інформаційно-комунікаційні технології, інновації, пріоритетна підтримка сильних університетів, розвиток державно-приватного партнерства у фінансуванні університетів.

Покращення якості студентського контингенту

Країни, що розвиваються, активно заохочують іноземних студентів до навчання у ВНЗ з метою покращення якості і культурно-етнічного складу студентського контингенту, підвищення престижу ВНЗ та отримання прибутку. Такі країни, як Індія та Філіппіни, мають значну кількість закордонних студентів з інших країн, що розвиваються. У цьому відношенні Індія є абсолютним лідером, приймаючи на навчання щороку до 8000 студентів з-за кордону, при цьому частка студентів із країн, що розвиваються, становить 95 %. Такі країни, як Китай та Малайзія, також перебувають у процесі пошуку шляхів залучення на навчання закордонних студентів та експорту навчальних програм і освітніх інституцій.

Індивідуальні мотиви в сфері освіти

Розглядаючи ці мотиви інтернаціоналізації вищої освіти, маємо на увазі, насамперед, індивідуальну (спонтанну) мобільність студентів. До найбільш вагомих чинників, що зумовлюють вибір студентом навчального закладу за кордоном, дослідники  відносять: мову навчання та спілкування у країні-провайдері освітніх послуг; культурну чи географічну спорідненість, а також історичні або економічні зв’язки між країнами-експортерами та імпортерами студентів; вартість навчання за кордоном; доступність і якість вищої освіти на батьківщині; репутацію закордонних ВНЗ; визнання здобутих кваліфікацій вдома та за кордоном.                               

Основними типами інституційних інновацій у рамках інтернаціоналізації європейської вищої освіти є: відкриття нових ВНЗ, створення окремих структурних підрозділів в існуючих ВНЗ, цілісні зміни в діяльності існуючих ВНЗ, часткові зміни в діяльності існуючих ВНЗ, периферійні зміни в діяльності існуючих ВНЗ.

Найпростішим шляхом упровадження інновацій в управління вищою освітою є відкриття нових ВНЗ, що працюють за програмами закордонного провайдера освітніх послуг. Створення нової організаційної структури дає змогу повністю уникнути труднощів, що звичайно виникають під час запровадження навчальних програм закордонного ВНЗ у діяльність університету, та надати освіті міжнародного виміру. Серед провайдерів освітніх послуг, що відкривають закордонні філії, визнаними лідерами є Велика Британія та Австралія, однак останнім часом зростає активність у наданні освітніх послуг такими країнами, як США, Франція, Канада, Сінгапур, Китай та Індія .

Створення окремих структурних підрозділів в існуючих ВНЗ є достатньо популярним способом надання вищій освіті міжнародного виміру. Цей тип інновацій передбачає також запровадження в університетах міжнародних навчальних планів та програм, окремих навчальних курсів для іноземних студентів, що досить часто передбачає і залучення науково-педагогічного персоналу з-за кордону. Головною превагою цього типу нововведень є широкі можливості для експериментування і, разом з тим, відносно невеликі фінансові витрати, що зумовлене відсутністю принципових змін у діяльності навчального закладу в цілому.

Найменш дослідженими є інституційні інновації, що стосуються цілісних змін у діяльності існуючих ВНЗ. Під цілісними змінами слід розглядати інтернаціоналізацію головних напрямів діяльності ВНЗ (наукова робота, викладання, організаційна робота). Головною причиною недостатньої популярності такої інноваційної стратегії є національний характер освіти в більшості університетів, що не дозволяє повністю змінити інституційну місію.

Найбільш поширеним шляхом запровадження інновацій в управлінні вищою європейською освітою є часткові зміни в діяльності існуючих ВНЗ. Зазначені зміни, на відміну від попереднього типу інновацій, не впливають на інституційну місію навчального закладу. Значна кількість ВНЗ підписують угоди про міжнародну співпрацю, що охоплюють різні аспекти викладання та навчання. Найчастіше такі угоди пов’язані з обміном студентами або викладачами. Часто проявами таких інновацій у контексті інтернаціоналізації європейської вищої освіти є запровадження програм академічного партнерства, таких як ERASMUS та SOCRATES. Проекти, що здійснюються в рамках зазначених програм, передбачають як двосторонні обміни, так і багатостороннє співробітництво, у тому числі міжнародну співпрацю в оновленні змісту вищої освіти.

Під периферійними змінами в діяльності існуючих ВНЗ дослідники розуміють «створення інституцій або зміни в існуючих інституціях, що традиційно не стосуються сфери вищої освіти, однак мають суттєвий вплив на діяльність ВНЗ». У сучасних умовах найбільш яскравим прикладом цього типу інновацій є відкриття транснаціональних віртуальних університетів, що набувають великої популярності у світі завдяки розвитку інформаційно-комунікаційних технологій. Віртуальні університети становлять дедалі більшу конкуренцію традиційним ВНЗ у наданні освітніх послуг, що вимагає від останніх не тільки пошуку нових шляхів розширення доступу громадян до вищої освіти (дистанційна освіта, Е-освіта), але й підвищення якості цих послуг. Периферійні зміни виступають значним стимулом ВНЗ до інноваційної діяльності.

З’ясування сутності та мотивів інтернаціоналізації, а також порівняльний аналіз розглянутих інституційних інновацій, що мають місце в управлінні європейською вищою освітою, дає змогу не тільки з’ясувати переваги й недоліки кожного типу нововведень, але й визначити можливості їх запровадження в управлінні українською системою вищої освіти. Враховуючи політичні, соціально-економічні і культурні особливості нашої країни, найбільш перспективними інноваціями постають: відкриття міжнародних структурних підрозділів, а також часткові та периферійні зміни в діяльності українських ВНЗ. У подальшому перспективним може бути вивчення прогресивного досвіду окремих європейських країн щодо запровадження інновацій в управлінні вищою освітою.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!