Дистанційне навчання: переваги та проблеми

Сучасний рівень розвитку інформаційних і комунікаційних технологій, додаючи небачений динамізм розвитку суспільства, створює передумови для формування глобальної системи дистанційної освіти, відкритого інформаційного середовища з можливістю вільного, без меж та національних контекстів, розповсюдження знань та інформації.

Інноваційні технології навчання, що постійно розвиваються, зокрема дистанційного навчання, у сукупності з іншими чинниками призвели до виникнення та широкого розповсюдження нової форми здобування освіти – дистанційної освіти. Одне із завдань системи освіти в сучасному суспільстві – забезпечити кожній людині вільний і відкритий доступ до освіти впродовж усього його життя, з урахуванням його інтересів, здібностей і потреб.

Саме дистанційні освітні технології можуть допомогти справитися з проблемою масовості, полегшуючи створення різноманітних індивідуально підігнаних освітніх траєкторій для широкого кола слухачів, удосконалення діючих спеціалістів, так і їх оперативної перепідготовки за новими спеціальностями. Потреба у дистанційному навчанні обумовлена багатьма чинниками, зокрема: обмеженістю пропускної спроможності навчальних семінарів, відривом співробітників підприємств від основної діяльності на період навчання, географічною віддаленістю від обласних центрів та збільшенням витрат на відрядження спеціалістів.

Термін «дистанційне навчання» не є усталеним як в україномовній, так і в англомовній педагогічній літературі. Можна зустріти такі варіанти як «дистантна освіта» (distant education), «дистантне навчання» (distant learning), електронне навчання (e-learning). Деякі закордонні дослідники, надаючи особливу роль телекомунікаціям в організації дистанційного навчання, визначають його як теленавчання.

Основними перевагами правильно організованого дистанційного навчання є: свобода вибору часу для засвоєння курсу та можливість проведення навчання незалежно від часу навчання кожного конкретного студента; вільний доступ до різноманітних джерел інформації – електронних бібліотек, мультимедійних підручників, дистанційних курсів з дисципліни, довідкових матеріалів (словників, енциклопедій та ін.); використання широкого вибору навчальних матеріалів, що постійно оновлюються і до того ж представлені на фоні яскравих графічних зображень (малюнків, схем, таблиць), у супроводі аудіо- та відео презентацій; можливість проведення самоконтролю шляхом тестування в режимі реального часу; забезпечення зворотного зв’язку з викладачем – можливість отримання швидкої відповіді на виконане контрольне чи індивідуальне завдання, консультації щодо усунення недоліків засвоєння матеріалу; прозорість оцінювання результатів успішності.

Особливостями дистанційної форми навчання порівняно з традиційною зазвичай вважають: гнучкість; паралельність; модульний виклад навчального матеріалу; асинхронність; масовість; рентабельність; статус викладача; статус студента.

Уже багато зроблено для запровадження дистанційного навчання в Україні, проте слід збільшити кількість вищих навчальних закладів з дистанційною формою навчання та розширити спеціалізацію підготовки фахівців у цих закладах. Ефективному запровадженню ДН має сприяти об’єднання зусиль вишів України та використання закордонного досвіду з цієї проблеми для можливості створення єдиного інформаційно- навчального простору ВНЗ України.

Одночасно провідні вчені називають такі суттєві недоліки дистанційного навчання: відсутність безпосереднього контакту студента з викладачем, а також взаємодії між студентами; відсутність використання методів невербального контакту, оскільки основним способом спілкування в дистанційних курсах є текст; нерівномірність розподілу студентом навчального навантаження, яка виникає при недостатній сформованості навичок самостійної роботи або самоорганізації та самодисципліни студентів. Крім того, не можна не зазначити технічні обмеження при застосуванні дистанційного навчання (наявність Інтернету, пропускна здатність мереж для відеозв’язку, наявність відповідного обладнання у студентів).

Основні проблеми організації дистанційної форми навчання, на наш погляд, криються в наступному. Ефективність дистанційного навчання безпосередньо залежить від тих викладачів, хто веде роботу зі студентами в Інтернет-просторі. Це повинні бути викладачі з універсальною підготовкою, які володіють сучасними педагогічними та інформаційними технологіями, психологічно готові до роботи із студентами уновому навчально-пізнавальному мережевому середовищі.

Однією з найважливіших у сучасних умовах стає психолого-педагогічна проблема. Вона пов’язана з тим, що кожен викладач ВНЗ за декілька років роботи відшліфовує свої методичні матеріали, які індивідуально розроблені на основі власного педагогічного та науково-методичного досвіду і є його інтелектуальною власністю. Дистанційний курс викладається на WEB-порталі, що перетворює його на загальнодоступний не тільки для студентів, але й інших користувачів. Виникає психологічний бар’єр щодо розробки навчально-методичних матеріалів, оскільки вони можуть бути використані кимось іншим, хто не брав участі в даній розробці. В зв’язку з цим повинна бути вирішена проблема захисту прав на інтелектуальну власність викладача – розробника дистанційного курсу.

Технічна проблема виникає в зв’язку з недостатністю технічних комунікаційних можливостей користувачів, відсутністю або невеликою швидкістю Інтернет-доступу, відсутністю або дорожнечею програмних засобів, та навіть відсутністю персональних комп’ютерів у студентів, які проживають у сільській місцевості.

Разом з цим, не відповідною до потреб є технічна база аудиторного фонду ВНЗ, обладнання сучасною комп’ютерною технікою в недостатньому обсязі. Це обмежує можливості дистанційного навчання у деяких вищих навчальних закладах.

Отже, впровадження в освіту технологій дистанційного навчання буде сприяти одержанню якісно нового освітнього продукту. Значне розширення інформаційного освітнього середовища, збільшення можливості комунікації студентів і педагогів з колегами інших ВНЗ, доступ до світових інформаційних ресурсів — усе це сприяє зростанню мотивації студентів до навчання, посилення їх творчої самореалізації, оволодінню навичками роботи з телекомунікаціями, як необхідних умов життя в інформаційному суспільстві.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!