Студентські гуртки часів М. Пирогова

Повстання в університетах змусили владу переглянути зміст статуту 1835 р. та почати працювати над проектом нового статуту. Рецензенти вважали за потрібне надати більшу автономію та академічну свободу університетам, а також наголошували на необхідності дозволити об’єднання студентів і викладачів в особливі корпорації. М.І. Пирогов весь час переймався університетським питанням, про що свідчить його однойменна праця. Він говорив: “Неможливо знищити корпоративний дух там, де учнів об’єднують вік, цілі, виховання тощо. Але, з іншого боку, для організації студентів у правильну корпорацію нам не вистачає двох головних умов: відданості та високих моральних якостей організаторів. Якби ми їх мали, то вже давно все сталося б само собою”.

На боці студентів стояв також К.Д. Кавелін, професор Санкт-Петербурзького університету. У своєму листі до міністра народної освіти він, аналізуючи проект статуту 1863 р., наполягав на необхідності, за прикладом Німеччини, дозволити студентам організацію товариств та гуртків. Учений писав: “Я завжди дотримувався думки, що простий дозвіл студентських товариств і покарання їх не за спосіб мислення, а за дії, заборонені законом та поліцейськими правилами, якомога простіше, швидше і природніше розв’язав би в нас одне із найважчих університетських питань, стосовно якого всі адміністративні заходи виявилися недієвими, спричинивши багато неприємностей. Вивчення студентського побуту за кордоном і думки стосовно цього питання осіб, близько і практично з ним знайомих, переконали мене в цілковитій справедливості цієї думки”.

П.О. Капніст описує також моделі студентських об’єднань. Розв’язання питання про студентську організацію полягає в дозволі студентам створювати власні товариства, але не за шаблоном, а враховуючи потреби і прагнення самих студентів, за однієї умови, щоб мета та способи діяльності об’єднань не були визнані протизаконними або антиуніверситетськими. Як зазначає вчений у своїх працях, кожне таке товариство повинно мати свій статут, затверджений владою, і всі вони (товариства) повинні знаходитися під контролем університетів. Тільки такі організації, які відповідають різноманітним потребам студентської молоді і які мають тісний зв’язок з університетом (для того, щоб студентами був усвідомлений авторитет вищого начального закладу), можуть послужити могутнім фактором для розумного і цілеспрямованого впорядкування університетського життя. Студентські товариства повинні співпрацювати одне з одним на засадах гласності та легальності.

На думку науковця, це єдиний шлях, що дозволить розумно задовольнити потреби різних груп студентства та самого університету. Зайвими стануть таємні організації. Тільки так можна створити ядро студентства, яке, спираючись на авторитет університету і цінуючи своє легальне існування, буде зацікавлене у збереженні спокою та порядку в стінах вишу. Немає сумнівів, що такі студентські об’єднання вберуть у себе все найкраще в університеті.

У зв’язку з тим, що статут 1884 р. значно обмежив університетську автономію, у 1901 р. комісія Санкт-Петербурзького університету рекомендувала такі зміни в статуті: відновлення академічної свободи вищих навчальних закладів, виборність професорсько-викладацького складу шляхом голосування в раді університету, відміна системи гонорарів, державні екзамени з міністерських програм, дозвіл студентам проводити курсові, факультетські та університетські збори за згодою ректора, декана і за умови присутності професорів, створення студентського самоврядування у вигляді курсових старост та рад старост.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!