Студентське самоврядування як форма соціального виховання студентів

У педагогічній літературі кінця ХХ – початку ХХІ століть розпочато вивчення стану розробленості проблеми студентського самоврядування: досліджуються його закономірності, з'ясовуються тенденції нерівномірності, суперечливості і уповільненості темпів його розвитку. Донині не розкрито значний інноваційний потенціал, здатний забезпечити успішний процес демократизації студентських колективів, їх діяльності.

Як відомо, соціалізація — це процес засвоєння індивідом упродовж життя знань, норм і цінностей суспільства, до якого він належить. Кінцевою метою соціалізації має бути формування громадянськості, ступінь якої визначається тим, наскільки особа пристосувалася до соціальних відносин та сприяє розвиткові суспільства.

Головними інститутами, що формують орієнтації особи, є держава, громадські організації, школи, вищі заклади освіти тощо. Так, вища школа здійснює як безпосередню, так і латентну соціалізацію. Безпосередню — завдяки організації інформаційного процесу (вивчення суспільно-гуманітарних дисциплін, виховні заходи тощо). Латентну — через організацію інтерактивних процесів, завдяки яким засвоюються соціальні ролі та форми поведінки. В такий спосіб вища школа сприяє формуванню когнітивної компоненти соціалізації.

Безумовно, студентське самоврядування слід віднести до тих інтерактивних процесів, завдяки яким відбувається соціалізація студентської молоді. Студентське самоврядування є своєрідним лакмусовим папірцем для визначення того, чи є молодь, студентство споживачем, чи активним учасником суспільного життя. Недаремно в рамках програми "Tempus" (схеми співробітництва країн ЄС у сфері вищої освіти) саме студентське самоврядування визначене одним із пріоритетів для України у сфері управління університетами. Це форма управління, за якої студенти на рівні академічної групи, факультету, гуртожитку, курсу, спеціальності, студентського містечка, іншого структурного підрозділу ВНЗ мають право самостійно вирішувати питання внутрішнього управління.

Головна мета діяльності органів студентського самоврядування полягає передусім у створенні умов самореалізації молодих людей в інтересах особистості, суспільства і держави.

Показовим для нас є західний досвід. Так у країнах Західної Європи важко знайти університет, де б не діяв орган студентського самоврядування. Ця формальна вимога європейського законодавства є надзвичайно дієвою у процесі її втілення на практиці в університеті. Органи студентського самоврядування в університетах Європи є не просто представницькими, вони активно захищають студентські інтереси всюди, де про них іде мова. Вони виступають у ролі своєрідних посередників між адміністрацією університету й студентською громадою, забезпечуючи їх ефективне спілкування.

На відміну від органів студентського самоврядування в університетах Західної Європи студентські організації України не функціонують, а існують лише номінально, повністю підпорядковуючись адміністрації закладу. А їхня роль у лобіюванні студентських інтересів залишається мінімальною.

Показово, що студентам Польщі, Німеччини, Великої Британії важко пояснити, що таке students trade union, проте students self-government є зрозумілим для всіх. Отже, якщо студенти національних навчальних закладів мають бажання співпрацювати з вищими навчальними закладами іноземних держав, користуватися попитом на світових ринках праці, мати змогу демонструвати свої найкращі здібності та інтелектуальний потенціал, якого їм не бракує, необхідно, аби представляли їхні інтереси органи, котрі визнають у європейських країнах.

Характерним явищем є й те, що студентське самоврядування дуже часто не користується авторитетом серед студентів, а відсоток студентів, які нічогісінько не знають про діяльність, а власне, й про існування такої організації, в деяких вищих навчальних закладах сягає 40-60%. Разом з тим, участь у діяльності органів студентського самоврядування — це чудова нагода здобути навички в професійних справах, реалізуватися в цікавих для себе заходах, здобути досвід у спілкуванні, випробувати себе як лідера та керівника.

Імовірніше за все, причину існуючого стану студентського самоврядування слід скоріш шукати не в загальному песимізмі, соціальній апатії й зневірі студентства, а в недостатній поінформованості як щодо діяльності органів студентського самоврядування, так і щодо своїх прав та можливостей у стосунках з адміністрацією.

Пасивність студентства породжена "інформаційною порожнечею" щодо органів студентського самоврядування. Тому можна було б запропонувати в структури ВНЗ ввести такий структурний підрозділ, як студентський парламент Університету (СПУ). Він повинен стати постійно діючим органом, що буде здійснювати практичну діяльність щодо реалізації завдань студентського самоврядування у ВНЗ.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!