Проблеми неперервної підготовки фахівців в освіті

Розбудова незалежної України спонукала до нового бачення розвитку її інтелектуального потенціалу, прискорила зміни в суспільному житті. У ХХІ столітті освіта постала перед рядом історичних викликів, зокрема перед необхідністю віднайти раціональні схеми співвідношення між лавиноподібним розвитком знань, високих технологій і людською здатністю їх творчо засвоїти.

Саме особливості сучасного розвитку суспільства ставлять нові вимоги до інтелекту дорослої людини, його мобільності, пластичності і гнучкості. В Україні розпочався пошук шляхів розбудови вітчизняної системи освіти і науки.

Багато чинників нині змінюють характер, місце і роль людини у системі виробничих відносин. Щоб бути освіченою людиною, кваліфіковано виконувати ту чи іншу роботу вже сьогодні, а тим більше в майбутньому людині не достатньо закінчити ВНЗ. Щоб відчувати себе впевнено, крім кваліфікації, потрібна ще й компетентність. Надбанню цієї якості має сприяти освіта впродовж життя. Таким чином, теперішній час потребує суспільства, яке постійно навчається.

Проблема неперервної освіти у світовій педагогіці не нова. Зародки концепції неперервної освіти можна віднайти у Платона, Конфуція, Сократа, Аристотеля, Сенеки та інших стародавніх мислителів. Ідеї неперервної освіти представлені у поглядах Вольтера, Гете, Руссо. Засновником сучасного представлення про неперервну освіту визнано Яна Амоса Коменського. Більш гнучка та демократична модель неперервної освіти має стати альтернативою традиційній системі освіти.

Проблема неперервної освіти пройшла три етапи розвитку. Перший етап тривав до середини 60-х років ХХ століття. Другий етап закінчився в середині 70-х років ХХ століття. Концепцію неперервної освіти почали розробляти ряд міжнародних організацій і особливо інтенсивно ЮНЕСКО. Сам термін «неперервна освіта» вперше використовується в 1968 році в матеріалах ЮНЕСКО. Третій етап триває і нині.  Концепція неперервної освіти стала однією з ключових ідей на рубежі ХХ – ХХІ століть. Серед всіх європейських країн найбільший розвиток неперервна освіта одержала у Фінляндії. Норвегія, Великобританія та Франція також серед лідерів в сфері організації неперервної освіти.

Організація неперервного навчання стала предметом дослідження педагогів, психологів різних країн. Проте зміст поняття неперервної освіти багатьма авторами подається неоднозначно, що пов’язано з проблемами становлення і розвитку самої системи неперервної освіти.

Неперервна освіта – це цілеспрямоване здобування та вдосконалення людиною знань, умінь, навичок, здібностей протягом усього життя, це цілісний процес, що забезпечує поступовий розвиток творчого потенціалу особистості.

Традиційна система освіти орієнтується на підготовку людини до виконання певних функцій у сформованих соціальних і економічних умовах. Вона має справу з однобічною людиною як елементом, який програмується і не має вільного вибору, реальних можливостей для досягнення своєї мети. Система неперервної освіти орієнтується на цілісний розвиток людини як особистості, як суб’єкта діяльності та спілкування протягом усього її життя. Неперервна освіта зорієнтована на випереджене розв’язання проблем розвитку суспільства, науки, виробництва; вона повинна надавати кожній людині можливість підключатися до освітнього процесу на будь-якому етапі її життя.

Модель системи неперервної освіти України має наступні підсистеми:

1) освітні та виховні заклади, які дають базову освіту всім членам нашого суспільства;

2) заклади, які надають додаткову освіту і виховання в період проходження базової освіти;

3) заклади базової освіти дорослих;

4) заклади і форми додаткової післядипломної освіти дорослих.

Неперервне навчання загалом тісно пов’язане з професійним розвитком людини. Для прискорення прогресу виробничого і людського потенціалу України необхідно підвищити якість природничої та інженерної освіти. Саме в цій галузі бракує педагогічних досліджень, зокрема, досліджень з питань неперервної професійної підготовки у галузі прикладної математики.

Для того, щоб створити систему неперервної професійної підготовки фахівців з прикладної математики, необхідно вирішити низку проблем, що існують на даний час. Одна з таких проблем – значний розрив між рівнем підготовки випускників шкіл та вимогами ВНЗ.

Багаторічні дослідження, що проводились в Хмельницькому національному університеті, показують, що рівень математичної підготовки першокурсників досить низький. Це спричиняє певні труднощі у процесі вивчення математичних дисциплін в університеті. Не винятком є і першокурсники, що навчаються за спеціальностями напряму «прикладна математика». Багато першокурсників:

1) не вміють логічно мислити;

2) не вміють вести діалог: зрозуміти питання викладача і відповісти саме на нього;

3) стереотипно сприймають інформацію;

4) мають низьку комп’ютерну грамотність;

5) погано володіють англійською мовою, тому не можуть користуватись комп’ютером та Інтернетом.

Дослідження показали, що поглиблення розриву між рівнем математичної підготовки випускників шкіл та вимогами ВНЗ визначається багатьма причинами, зокрема:

1) недостатність та неоднорідність математичної підготовки абітурієнтів;

2) неузгодженість шкільної та вузівської програм з математики;

3) відсутність зручної системи підвищення кваліфікації вчителів;

4) відсутність активної співпраці шкіл з математичними кафедрами вищих навчальних закладів.

Як бачимо, порушуються такі основні принципи неперервності, як наступність та цілісність.

Є проблеми і в ланці вищої школи. Вищі навчальні заклади повинні випускати фахівців «схильних до навчання», тобто добре підготовлених до того, аби вчитися протягом усього життя. Необхідно переглянути навчальні плани, з метою їх вдосконалення, впроваджуючи нові актуальні на даний час спеціальні курси. Крім того, необхідно розробити програми різноманітних спеціальних курсів для постійного підвищення кваліфікації фахівців, котрі вже закінчили ВНЗ. Надати, таким чином, можливість випускникам університету постійно підвищувати свою кваліфікацію.

Отже, повна неперервна багаторівнева система професійної підготовки повинна поєднувати освітні програми всіх рівнів. Таким чином, важливим організаційним чинником створення неперервної підготовки фахівців, зокрема з прикладної математики, є розробка узгоджених навчальних планів та навчальних програм. Які мають забезпечити неперервність, наступність та усунення дублювання під час вивчення навчальних дисциплін. Тому подальшими завданнями є аналіз проблеми адаптації першокурсників в університеті; посилення зв’язків математичних кафедр університету з вчителями шкіл та майбутніми абітурієнтами.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!