Особливості технології підготовки виховних заходів у культурно-дозвіллєвій діяльності

Соціокультурна трансформація системи освіти як наслідок парадигмального її переходу на принципово нові підстави освітнього процесу актуалізує потребу істотного зближення освітнього та виховного потенціалів системи. Особливе місце в цьому процесі займає сфера дозвілля, яка виступає в якості соціокультурного посередника між культурно-освітніми процесами і діяльністю особистості, забезпечуючи її індивідуальну траєкторію. Досягав практики в їх вигляді являють собою специфічне відображення ступеня взаємодії раціоналізованій матриці освіти з репрезентативними, щодо молодіжного середовища, цінностями культури, створюючи тим самим простір становлення індивідуальних проектів самореалізації студентської молоді, тим самим визначаючи соціокультурний потенціал розвитку суспільства.

Дозвілля виступає як специфічна сфера вільного часу людини, що є часом «вільного самовираження» його сутнісних сил. Зміст дозвілля за природою своєю індивідуальне. З одного боку, воно виступає як рекреаційний засіб, що дозволяє відновлювати інтелектуальний, культурний і фізичний потенціал, з іншого, - розвивати всю сукупність духовних і фізичних якостей особистості виходячи з її соціокультурних потреб. В силу цієї обставини, дозвілля є відносно самостійною сферою життєдіяльності студентської молоді, в якій її потреби відмічаються на основі вільного вибору. З цієї точки зору йому немає рівних в ступені можливої самореалізації особистості.

Соціологічну модель дозвілля, як вельми важливих соціокультурних його характеристик, представляють такі, як: по-перше, його обсяг у структурі вільного часу; по-друге, діапазон включених до дозвілля видів і форм життєдіяльності; по-третє, ступінь диспропорційності їх представленості в структурі дозвілля; по-четверте, спрямованість соціокультурної орієнтації з урахуванням ступеня присутності цінностей вітчизняної чи іншої культури; по-п'яте, ступінь активності участі особистості (від пасивно-споглядальної до активно-перетворювальної) в кожному до із сегментів дозвільної діяльності.

В юності молода людина, стаючи суб'єктом свого розвитку, вже може в достатній мірі усвідомлено брати участь у процесі формування культурного дозвілля. Звідси правомірно, на наш погляд, позначити юнацький вік як первісний етап даного процесу. Тому, з педагогічною метою, тобто для більш чіткого виділення кола реально здійсненних завдань виховання, ми конкретизуємо вищевикладене визначення і надалі під культурою дозвілля особистості в юності будемо розуміти наявність у неї: потреби в різноманітною та цікавою діяльності в сфері дозвілля, знань, навичок і умінь, необхідних для її виконання, а також розвиненої здатності раціонально розподілити свій час.

Руйнування інфраструктури і впровадження ринкових відносин у сферу культури суттєво зменшило число каналів, по яких забезпечується передача національних, українських культурних цінностей новим поколінням, що і спричинило за собою негативні наслідки в організації дозвілля молоді, розхитування системи духовних, моральних і культурних цінностей. Заповнити його новим змістом, в тому числі з дозвільної боку, є найважливішим завданням педагогічної науки.

Дозвілля сучасних студентів професійної школи відрізняється складністю і суперечливістю. З одного боку, вони мають можливість вибирати заняття на дозвіллі за власним бажанням, з іншого боку, молоді люди часто не готові до однозначного вибору видів діяльності, що сприяють повноцінному формуванню особистості. До того ж, не володіючи стійкими інтересами позитивної спрямованості, юнаки та дівчата охоче переймають моделі заповнення вільного часу, далеко не завжди відповідають рівню їх фізичного та психічного розвитку.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!