Саморозвиток і самореалізація сучасної молоді в сфері дозвілля

Події, які відбулися останніми роками в Україні, радикальні зміни всіх сторін життя суспільства стали причиною виникнення цілого ряду гострих проблем, серед яких і проблеми молоді.

В умовах розбудови державності дозвілля стає самодостатньою цінністю і набуває масового поширення.

Культурна політика держави сьогодні ставить за мету організацію і відповідне спрямування дозвілля як значущого аспекту духовної сфери діяльності населення. Залучення населення, у тому числі й учнівську молодь до участі у дозвіллєвій діяльності, стає ефективним напрямком виховання національної самосвідомості особистості, основною засадою забезпечення духовної єдності поколінь.

Збільшення соціальної ваги дозвілля, його ролі в подальшому розвитку суспільства привело до значного зростання інтересу до проблем дозвіллєвої діяльності у представників наукових галузей у країні та за її межами.

Сьогодні багатофункціональні центри відпочинку та творчості створюють умови для організації відпочинку, змістовного дозвілля, залучаючи до діяльності відповідно інтересів і бажання, забезпечують потреби особистості у творчій самореалізації, в інтелектуальному розвитку, обиранні професійного зростання на життєвому шляху.

За сучасними вимогами часу, перш за все, центри мають запропонувати атмосферу максимально наближену до високого рівня дозвіллєвої культури. Яка у свою чергу складається з декількох рівнів: відпочинку, розваг, пізнання, творчості, споглядання, – всі вони різняться між собою своєю психологічною і культурною значущістю, емоційно-почуттєвою сферою, ступенем духовної активності особистості.

Відпочинок – це найпростіший рівень дозвілля, він сприяє відновленню затрачених під час навчання сил, підрозділяється на активний та пасивний. Відпочинок такого роду, як не примусова бесіда у колі однодумців, не ставить якоїсь мети, проте, містить задатки позитивного дозвілля і є необхідним елементом життя людини.

Наступний рівень дозвілля – розвага (спортивні заняття, ігри, змагання, туризм), характеризується більш складною діяльністю, потребує додатковий мінімум вольових зусиль, дає роботу м’язам, психічним функціям, які не були задіяні в робочому процесі.

Пізнання як рівень дозвілля сприяє розширенню світогляду, прояву інтелектуальної активності, носить цілеспрямований, упорядкований характер діяльності за уподобаннями у вільний час.

Дозвіллєва діяльність, яка приносить найвище задоволення, є засобом самовдосконалення, виводить нас на рівень творчості. Творча діяльність не завжди досягає професійного рівня, але сприяє розкриттю таланта особистості (це декоративно-прикладна, художня, технічна творчість, художня самодіяльність).

Таким чином, підводячи підсумок сказаному, під культурою дозвілля особистості мається на увазі набір ціннісних орієнтацій і кодів поведінки, що сприяють самореалізації внутрішніх творчих потенцій особистості у вільний час.

В юності молода людина, стаючи суб'єктом свого розвитку, вже може в достатній мірі усвідомлено брати участь у процесі формування культурного дозвілля. Звідси правомірно, на наш погляд, позначити юнацький вік як первісний етап даного процесу. Тому, з педагогічною метою, тобто для більш чіткого виділення кола реально здійсненних завдань виховання, ми конкретизуємо вищевикладене визначення і надалі під культурою дозвілля особистості в юності будемо розуміти наявність у неї: потреби в різноманітною та цікавою діяльності в сфері дозвілля, знань, навичок і умінь, необхідних для її виконання, а також розвиненої здатності раціонально розподілити свій час.

Руйнування інфраструктури і впровадження ринкових відносин у сферу культури суттєво зменшило число каналів, по яких забезпечується передача національних, російських культурних цінностей новим поколінням, що і спричинило за собою негативні наслідки в організації дозвілля молоді, розхитування системи духовних, моральних і культурних цінностей. Заповнити його новим змістом, в тому числі з дозвільної боку, є найважливішим завданням педагогічної науки.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!