Соціокультурний виховний простір вищої школи

Найбільше зацікавлення питаннями педагогічного впливу багатокультурного середовища на процеси виховання й навчання підростаючих поколінь виникає у державах із полікультурним складом суспільства, насамперед в Австралії, Канаді та США.

Водночас, як свідчить проведений нами бібліометричний аналіз педагогічних джерел, присвячених різним аспектам полікультурності, наукове дослідження проблеми започатковано американськими й канадськими вченими.

Педагогічна громадськість і науковці США вже близько 40 років підкреслюють  важливість застосування полікультурного підходу в освітній системі. Так, у середині 70-х років ХХ століття в американському суспільстві виникає необхідність перегляду соціокультурних пріоритетів і перебудови освітньої системи на нових демократичних засадах у відповідності до вимог часу й із урахуванням особливостей різних мов і культур населення. Розробляється офіційна Концепція полікультурного виховання, яка декларує «виховання у дусі різноманіття і поваги достоїнств усіх культур, незважаючи на расове чи етнічне походження». Відтоді численні теоретичні праці представляють різні стратегії втілення принципу полікультурності, однак аналіз практичної педагогічної діяльності загальноосвітньої і вищої школи все ще засвідчує недостатність позитивних прикладів їх реалізації.

Канадська полікультурна освітня традиція бере початок у 1971 році (полікультуралізм офіційно проголошено пріоритетним принципом державної політики) й закріплюється Актом канадської полікультурності 1988 року. Вищі педагогічні  навчальні заклади намагаються розв’язувати питання формування полікультурного виховного середовища й полікультурної підготовки вчителя різними шляхами. Переважна більшість університетів і педагогічних факультетів мають власні стратегії, що стосуються проблем культурного різноманіття, расизму, дискримінації, прав людини й студентства, які розглядаються як складники полікультурної освітньої політики цих закладів. Багато інституцій педагогічної освіти пропонують необов’язкові курси з полікультурної підготовки вчителя; на жаль, лише в частині з них ці дисципліни входять до інваріантної частини навчального плану, як і семінари, спрямовані на формування вмінь і навичок у цій галузі, що проводяться під час педагогічної практики у школі.

Таким чином, у Канаді та США полікультурна освітня політика дозволила тільки до певної міри нейтралізувати проблему расової й культурної дискримінації. За результатами опитування, проведеного серед карибів Великобританії, Канади та США, невдоволення державним забезпеченням можливостей реалізувати їхні наміри щодо професійного зростання, поліпшення матеріального становища й одержання гідної освіти висловили 33 % респондентів у Великобританії, 20 % у Канаді й 14 % – у США.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!