Специфічна соціальна допомога щодо студентів

Стаття 5 Закону України «Про зайнятість населення» від 5 липня 2012 р. передбачає, що молодь, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби (протягом шести місяців після закінчення або припинення навчання чи служби) і яка вперше приймається на роботу, належить до категорії громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню. Для працевлаштування студентів, випускників вищих навчальних закладів підприємствам, установам та організаціям з чисельністю штатних працівників понад 20 осіб встановлюється квота у розмірі 5 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік.

Кожного навчального року ВНЗ України випускають надто велику кількість юристів, економістів, фінансистів, менеджерів, програмістів, журналістів. Спостерігаючи тенденції запропонованих вакансій на сучасному ринку праці – існує реальний надлишок у таких кваліфікованих працівниках.

Погоджуємося з думкою, що найчастіше випускникам ВНЗ пропонують посади торгових представників, консультантів, мерчендайзерів, операторів call-центру. Більшість потенційних роботодавців стверджують, що готові прийняти молодь без практичних навичок у разі, коли випускник ВНЗ бажає працювати і підвищувати свою кваліфікацію, але при цьому не вимагає великої зарплати. Керівники підприємств більше заінтересовані приймати на роботу професіоналів, що ускладнює працевлаштування фахівців-початківців.

До вирішення соціальних проблем студентів активно залучаються недержавні формування. Майже в усіх навчальних закладах діють первинні профспілкові організації студентів, що входять до Федерації профспілок України та Профспілок працівників освіти і науки України. Однак останнім часом роль профспілок у студентському середовищі зменшується, перевага віддається студентському самоврядуванню.

Варто підтримати позицію А. В. Коновалова та О. М. Шишкової, згідно з якою багаторічні законопроектні потуги залишають без змін зміст ст. 38 «Студентське самоврядування» Закону України «Про вищу освіту» і п. 49–57 «Органи студентського самоврядування у вищому навчальному закладі» Положення про державний вищий навчальний заклад. Саме ці два нормативних акти надають формальні правові підстави діяльності студентського самоврядування у вузах, «прописування» його питань в статутах вищих навчальних закладів. Згідно зі ст. 37 загальні збори (конференція) трудового колективу вузу мають затверджувати Положення про органи студентського самоврядування. Тут, можливо, йшлося про певну регулятивну схему з боку трудового колективу. Вона вкладалася в послідовність ухвали студентами «власного» положення та подальшого його вже затвердження всім колективом ВНЗ. Але чи то лінгвістична неточність, чи то глибокий філософський задум надають нового мислення. Зважаючи на законний вільний вибір форм (органів) студентського самоврядування, певний (будь-який) орган студентського самоврядування ухвалює положення «про себе», а трудовий колектив дає власну оцінку необхідності чи доцільності такого органу через затвердження його положення.

Таким чином, досліджуючи питання соціального захисту студентської молоді в України, робимо висновок, що проблемами, які потребують негайного вирішення на законодавчому рівні, досі залишаються незабезпеченість студентів на час навчання у ВНЗ тимчасовим житлом – місцями в гуртожитках. Існує тенденція недотримання ВНЗ вимог чинного законодавства в частині обов’язкового нормативу квадратних метрів, які припадають на одного студента, в разі поселення його у студентський гуртожиток, а також невідповідна вартість оплати за проживання фінансовим можливостям студентів. Тому важливим питанням є проведення якісного контролю з боку держави діяльності ВНЗ щодо забезпечення студентам місць у гуртожитках.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!