Ринок освітніх послуг в Україні і Польщі

Більш, ніж півсторічний досвід 27 країн-членів Європейського Союзу (ЄС) доводить, що, незважаючи на периферійне місце освітньої політики в дослідженнях інтеграційних процесів, еволюція загальносвітових суспільних перетворень напряму залежить від тісної конвергенції (зближення) економічних трансформацій з ринком освітніх послуг, які надаються системою професійної освіти й навчання у вигляді забезпечення всіх сфер життєдіяльності людства мобільними трудовими ресурсами.

Професійна освіта України має шанс залучитися до світового освітнього простору за умов оновлення й модернізації опорних ланок освітньої системи в контексті вимог і можливостей третього тисячоліття. В основі перспективного розвитку вітчизняної системи ПОН має полягати концепція побудови інтеграційної моделі професійної підготовки виробничого персоналу, здатного до трудової діяльності в умовах зростаючих потоків знань, фінансового капіталу, ресурсів виробництва і сфери послуг.

Реформа освіти в Республіці Польща розпочалася в 1999 році. В її основу було покладено принципи демократизації освіти, що за своєю універсальністю відображають специфіку країни. Польські вчені сформулювали наступні принципи: загальності освіти, її наступності, безперервності, єдності і диференціації, заміна вузькопрофільного навчання широкопрофільним, принцип всебічного розвитку учнів, виховання за допомогою праці, широкого фронту освіти і виховання, гнучкості, державності, соціалізації, науковості й економічності освіти. Кожен з цих принципів є актуальним для професійної освіти. У першу чергу можна виокремити принцип наступності, пов'язаний з відсутністю перешкод при переході з одного навчального закладу до іншого та узгодженістю навчальних планів і програм, розвитком професійної орієнтації; принцип безперервності – загальнодоступність форм і засобів освіти, заміна вузькопрофільного навчання широко профільним – сприяє швидкій перекваліфікації працівників і мобільності в кадровій політиці; принцип виховання за допомогою праці і для праці – передбачає наповнення всього навчально-виховного процесу проблематикою праці, політехнізму, професійними знаннями і уміннями, що відповідають етапові і типові освіти.

Система наукових звань Польщі відрізняється від української: ступінь «Кандидат» – у Польщі «Доктор»; «Доктор» – у Польщі «Почесний доктор» певної галузі або науковій дисципліні. Ступені у галузі мистецтва – «Доктор» і «Почесний доктор» мистецтва в певній галузі мистецтва. Звання «Доктор» надається особі, яка має професійне звання «магістр», «магістр-інженер», «лікар» або еквівалентне, та яка склала докторські іспити в рамках питань, окреслених керівною Радою, або підготувала та захистила докторську роботу. До іспиту на звання «Почесний доктор» може бути допущена особа, яка має докторський ступінь і значні досягнення в галузі науки або мистецтві та захищає докторську дисертацію. Це звання затверджує Вчена Рада, надаючи Звання «Почесний доктор» з певної галузі науки або мистецтва. Вчене звання «Доктор» або «Почесний доктор» надається інституціями вищих навчальних закладів та іншими науковими організаціями, які мають право присвоювати такі звання. Вченим званням є «Професор» певної галузі науки. У мистецтві є звання «Професор» певної галузі мистецтва. Звання «Професор» надає Президент Польської Республіки.

Польща належить до групи «молодих країн» Євросоюзу, тому освіта сьогодення є основним засобом підготовки молоді до життя в Європі, що об'єднується, до її професійної діяльності, до захисту довкілля, самоосвіти. Саме цим пояснюється залучення молодого покоління до європейських інтеграційних процесів на рівні гімназій, ліцеїв і технікумів. Головне місце у змісті польської освіти належить розв’язанню сучасних проблем цивілізації та прагненню відмовитися від енциклопедичного навчання на користь інтерактивного й міждисциплінарного.

На етапі зближення європейських народів особливе місце у польській освіті, зокрема, професійній, посідає модуль «європейська освіта», орієнтований на прискорення й посилення інтеграційних процесів згідно з Маастрихтським договором. Маастрихтський трактат носить рекомендаційний характер стосовно співпраці у сфері освіти, яка передбачає побудову єдиного загальноєвропейського освітнього простору й укріплення європейського виміру в освіті, вивчення мов країн-членів ЄС, обмін студентами й викладачами, взаємне визнання дипломів та уніфікацію термінів навчання у вищих школах.

Перед модулем «європейська освіта» поставлено завдання – зберегти універсальні цінності, характерні для демократичних держав: дотримання прав людини, формування громадянських якостей особистості, почуття національної ідентичності, розуміння ролі власного народу в розвиткові загальноєвропейської культури, прихильність до загальнолюдських цінностей. Проте тематика модуля виходить за межі проблем ЄС і стосується більш широкого європейського контексту.

Важлива роль у реалізації модуля «європейська освіта» належить педагогам, які мають збагачувати зміст усіх навчальних дисциплін європейською тематикою. При цьому компоненти міжпредметного модуля звернені до навчального закладу як до єдиного цілого, а не до викладача конкретної навчальної дисципліни, відповідальність за їх реалізацію покладено на всю педагогічну спільноту. Для реалізації цього модуля рівень підготовки педагогічного персоналу і ступінь його ангажованості у загальноєвропейську проблематику відіграє ключову роль.

Виходячи з цього можна зробити такі висновки. Незважаючи на те, що в рамках Європейського Союзу відсутня єдина модель підготовки та перепідготовки педагогічних кадрів і кожна країна-член європейської співдружності зберігає власну систему, адаптуючи її до загальноєвропейських вимог, вирішення проблеми в цих країнах направлено на вироблення єдиних вимог до педагога, який вивчає європейську тематику. Він повинен мати вищу освіту, бути творчою особистістю, відкритою для всього нового й прогресивного, готовою до постійного підвищення свого професійного рівня, здатною озброїти учнів і студентів відповідними знаннями, уміннями й навичками.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!