Основні недоліки освіти в Україні

Українська система освіти зазнала дуже незначних змін за двадцять років незалежності країни. Основними недоліками цієї системи залишаються: недостатня автономія навчальних закладів, неефективність державного фінансування та корупція.

Всі ці проблеми взаємопов'язані. Крім того, держава, як і раніше, жорстко контролює і регулює систему і є основним «постачальником» освіти. Лише 11% українських студентів навчаються у приватних ВНЗ і 0,5% школярів – у приватних школах. Приватна альтернатива в секторі освіти має бути присутня і не може пригнічуватися державою.

Однак питання навіть не в тому, скільки у нас приватних освітніх установ, тому що тільки сама приналежність до приватного чи державного сектора не є індикатором якості. Наприклад, одні з найкращих у світі університетів – Оксфордський і Кембриджський – є державними, але при цьому користуються широкою автономією. Можна навіть сказати не широкою, а найширшою, оскільки Великобританія лідирує серед європейських держав за ступенем автономії університетів. У США державні університети мають меншу автономію, ніж приватні. Не дивно, що кращі університети в США є як раз приватними, наприклад, Гарвардський і Єльський. 13 із топ-20 університетів світу – це університети США, і цікаво, що всі ці 13 університетів є приватними, тобто користуються більшою автономією. Дослідженнях показують, що кореляція між автономією навчальних закладів і якістю освіти існує.

Не дарма тенденція до надання більшої автономії університетам в останнє десятиліття отримала глобальне поширення, зокрема в таких країнах, як Нігерія, Ефіопія, Чилі, Йорданія, Мексика, Грузія та інші2. Україна, на жаль, поки в їхнє число не входить. У нас немає ні академічної, ні фінансової, ні адміністративної автономії. Так, університети України не можуть розробляти та впроваджувати нові програми навчання, як це відбувається в країнах Західної Європи, наприклад, у тій же Великобританії. Говорячи про фінансову автономію, ВНЗ в Україні досі не можуть самостійно розпоряджатися навіть тими коштами, які самі заробляють. Українські навчальні заклади не можуть самостійно керувати своїм штатом співробітників, бо держава досі регулює цей аспект шляхом впровадження норм, які змушують заклади утримувати надлишковий штат співробітників.

Статистичні дані показують, що на кожного вчителя в середніх школах України припадає лише 8,4 учня, в той час як в тій же Великобританії цей показник дорівнює 17, у Німеччині – 16. Через негативні демографічні тенденції число учнів за останні двадцять років в Україні знизилося майже вдвічі, а штат вчителів залишився приблизно таким же.

Така ситуація говорить про неефективне використання коштів, які витрачаються на утримання надлишкового штату та надлишкових площ замість того, щоб бути витраченими, наприклад, на збільшення зарплат вчителям із одночасним скороченням їх штату.

Основними недоліками освіти в Україні є  обмежена автономія навчальних закладів, неефективність державного фінансування і корупція.

Отже, неефективне фінансування і, як один із його результатів, низька зарплата вчителів призводять до не престижності професії вчителя, а також є причинами корумпованості сектора освіти. У школах діють непрозорі схеми регулярного стягування з батьків грошей на ремонт, підручники, додаткові заняття. У сфері вищої освіти хабарі платяться всюди: за вступ до ВНЗ, здачу сесії, отримання стипендії. У 2008 р. було введено зовнішнє незалежне оцінювання (ЗНО), за результатами якого відбувалося зарахування до вишів. Пізніше університетам дозволили вводити вступні іспити, а також ввели додаткові пільги для певних груп населення. Нові правила знову розв'язали руки корумпованим ректорам.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!