Кейс

Кейс-технології (case study) - технології, які базуються на створенні наборів (кейсів) текстових навчально-методичних матеріалів з якоїсь вибраної теми і завдань з конкретної проблемної ситуації в ній, та передачі їх для тих, хто навчається, для індивідуального вивчення (з можливістю консультації у викладача) та рішення завдання з подальшим колективним обговоренням теми і варіантів для вироблення найбільш раціональних і творчих пропозицій.

На сьогодні кейс-метод стає затребуваним в системі освіти. Але в той же час, він починає сприйматися викладачами, які не володіють достатньою методологічною культурою, вельми поверхнево, нерідко він розглядається не як засіб творчого навчання, а як спосіб викладацької бездіяльності. Так, якщо підготовка класичної лекції займає досить багато часу, вимагає мобілізації інтелектуальних ресурсів викладача, серйозного творчого переосмислення величезних масивів інформації, підготовка деякого методичного сурогату, який викладач називає кейсом, не складе особливих зусиль.

Характеристика роботи викладача, впроваджуючого кейс-метод, ґрунтується на тому, що він не тільки використовує максимально свої сили, але й розвиває їх. Головний зміст роботи викладача включає в себе дотримання наступних функцій - навчальної, що виховує, організовує, і дослідницької. Вони ототожнюються в цілісності, хоча у багатьох одні тяжіють над іншими. Якщо в реальній вузівській діяльності ці функції досить часто реалізуються роздільно, то під час викладання кейсів формується їх синкретична, органічна єдність.

Місце кейс-методу в освітній системі далеко не стабільне. Він допомагає організувати такі якості, які повинні домінувати далеко не у всіх представників усіх професій. Через це можна виділити стратегічні принципи розвитку кейс-методу та його впровадження в навчання.

По-перше, кейс-метод необхідно як можна швидко впровадити в навчання сьогоднішніх ринкових професій, таких як менеджер, економіст, соціолог, маркетолог, іміджмейкер, брокер та ін. У них переважає ситуаційне знання і ситуативна діяльність. По суті справи, кейс-метод приносить носіям цих спеціальностей деяку динамічність, спосіб працювати результативно в нестандартних ситуаціях.

По-друге, він особливо ефективний в освіті дорослих, їх професійної перепідготовки, які через ситуативність легко підключають нову систему знань до наявної. Справа в тому, що цей метод у найбільшій мірі відповідає рівню та типу підготовки дорослого, його мотивації, прагнення швидко розвинути або модернізувати знання.

У дорослого завжди є не просто певний рівень знань з предмета, він володіє певною методологічною парадигмою, що склалася прийомами і методами мислення. У нього є деяка система усталених цінностей, стандартів поведінки і т. д.

З одного боку, навчальна робота із дорослими людьми дещо легша, ніж навчання підростаючого покоління, оскільки це навчання не на порожньому місці. Але, з іншого боку, тут може негативно проявити себе консерватизм мислення і небажання змінюватися. Тому перше завдання, яке повинен поставити перед собою викладач-кейсолог, повинно бути спрямоване на руйнування догматів і амбіцій, вироблення спочатку бажання, а потім і прагнення до прогресивної зміни своєї особистості. Те, що легко досягається в молодіжної аудиторії, у дорослій аудиторії приходить з додатковими і нерідко значними зусиллями.

По-третє, кейс-метод повинен використовуватися в органічній єдності з іншими методами навчання, в тому числі з традиційними, оскільки вони закладають в студентів обов'язкові, нормативні знання. Ситуативне навчання спонукає до пошуку і використання знання в умовах змінної ситуації, формуючи гнучкість, діалектичність мислення. Зловживання ним може призвести до того, що майбутній фахівець опиниться без потрібного нормативного "скелета". Всі його знання починають зводитися до знання безлічі ситуацій, без будь-якого методологічного принципу або системи. Його умінь буде вистачати при осмисленні тих ситуацій, з якими він стикався, в нову потраплятиме «без керма і вітрил».

По-четверте, його застосування повинно бути методично, інформаційно, організаційно і педагогічно обґрунтованим і забезпеченим. Це забезпечення необхідно як на рівні організації навчально-виховного процесу ВНЗ, так і на рівні планування його окремим викладачем. По суті справи, необхідна чітка діагностика та експертна оцінка тих спеціальностей, навчальних дисциплін та їх розділів, де застосування кейс-методу дає набагато більший ефект, ніж традиційне навчання. Цей метод повинен бути предметом обговорення на методичному семінарі і перебувати в центрі передового педагогічного досвіду викладачів, виступати метою підвищення кваліфікації викладачів.

Основними поняттями, використовуваними в кейс-методі, є поняття «ситуація» і «аналіз», а також похідна від них - «аналіз ситуації». Термін «ситуація» містить у собі кілька смислових контекстів і може розумітися як певний стан, який містить в собі певні протиріччя і характеризується високим ступенем нестабільності. Ситуація, як правило, має потенціал до зміни, і ці зміни залежать від діяльності людей, які беруть участь у ситуації. Ситуація відкрита для входження та впливу людей, а дії людей, пов'язані з їх реалізацією цілей та інтересів у цій ситуації. Ситуації «з'являються» в таких соціальних системах, де немає жорсткої детермінації поведінки, де діє безліч сил, має місце конкуренція і боротьба між ними.

Ще одна базова категорія методу - поняття «аналіз» може розглядатися як мислене розчленування об'єкта на частини і як наукове дослідження. Існує безліч видів аналізу: системний, кореляційний, факторний, статистичний аналіз і інші види, в цілому можна сказати, що всі ці різновиди аналізу можуть використовуватися методом кейс-стаді, що значною мірою розширює його можливості. Кейс-метод передбачає підключення декількох видів аналітичної діяльності, можливих при осмисленні ситуації. А це вимагає високого рівня методологічної культури педагога.

Кейс-метод незамінний, якщо Вам необхідно зрозуміти, наскільки успішно спеціаліст здатний вирішувати аналітичні, стратегічні або управлінські завдання: інші методи оцінки в кращому випадку виявлять наявність або відсутність відповідних професійних здібностей, і тільки кейси можуть показати, як ці здібності будуть використовуватися в реальній бізнес-ситуації.

Ще однією перевагою кейс-методу є можливість оцінити, чи впорається спеціаліст з тими завданнями, які йому ще не доводилося вирішувати, причому зробити це в умовах, безпечних для бізнесу компанії - ті, хто знає, яка може бути ціна помилки фінансового менеджера або комерційного директора, безсумнівно, віддадуть перевагу уникнути подібного ризику.  Але для того, щоб використання кейсів в оцінці при наймі або просуванні на ключові позиції дійсно дозволило отримати достовірний прогноз, необхідно спочатку ці кейси правильно вибрати, а потім - коректно оцінити їх рішення.

Процес навчання з використанням кейс-технологій являє собою копіювання реальної події, що формує в собі в цілому адекватне відображення реальної дійсності, невеликі матеріальні і тимчасові витрати і змінність навчання.

Сутність кейс-технологій лежить в тому, що навчальний матеріал пропонується студентам у вигляді професійних проблем (кейсів), а знання отримуються в результаті активної і творчої роботи: самостійного здійснення цілепокладання, збору необхідної інформації, її аналізу з різних точок зору, висування гіпотези, висновків, укладання, самоконтролю процесу отримання знань та його результатів.

Кейс-технології допомагають розвинути здатність розв’язувати проблеми з наявністю певних умов і за наявності фактичної інформації, розвивають такі компетенції, як можливість до здійснення аналізу і постановки проблем, вміння виразно формулювати і обґрунтовувати свою позицію, вміння говорити, дискутувати, сприймати і оцінювати інформацію, яка надходить у вербальній і невербальній формі.

Підставою для виникнення кейс-технології навчання стало теоретичне обґрунтування і практична реалізація методу case-study. Метод case-study - це не просто методичне новоутворення, поширення методу безпосередньо пов'язано із змінами в сучасній ситуації в освіті. Варто зауважити, що метод спрямований не стільки на засвоєння певних знань або умінь, скільки на формування загального інтелектуального і комунікативного потенціалу студента і викладача. Найбільш поширеними методами кейс-технологій є ситуаційний аналіз і його різновиди:

- аналіз конкретних ситуацій;

- ситуаційні задачі і вправи;

- case-study або метод конкретних навчальних ситуацій.

Процес створення кейса представляє собою складну педагогічну систему і відбувається в декілька етапів:

1. Побудова програмної карти кейса. Карта складається з певних тез, які втілюються в тексті. Це як би каркас, який обростає інформацією, деталями для вирішення проблеми. Складається схема кейса:

а) позначається дія, діючі особи, дається їх характеристика;

б) описується ситуація (симптоми);

в) зазначаються елементи середовища (зовнішні фактори).

2. Соціальна система для кейсу. Сюди ми можемо віднести організацію, установу, які мають безпосереднє відношення до тез;

3. Збір даних в обраній системі. Інформація дається об'єктивно, достатньо та достовірно для складання тез;

4. Створення моделі ситуації. Ситуація максимально відображає діяльність системи представленої в кейсі;

5. Формування жанру кейса. Викладач, який становить кейс, вибирає вид кейса;

6. Написання тексту кейса. Це найважча частина, оскільки необхідно адекватно відобразити зібрану і проаналізовану інформацію, при цьому пам'ятати про аудиторію, для якої складено кейс.

Таким чином, приходимо до висновку, що студент розглядає випадок, наведений у кейсі, вникає в нього, може прогнозувати і демонструвати своє рішення, що ставиться на обговорення.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!