Моніторинг розвитку дистанційного навчання в Україні

За останні роки розвиток інформаційних технологій призвів до зміни парадигми системи освіти. Сутність такої зміни найбільше відбилася в Законі України "Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки", які містять положення про ефективне провадження інформаційно-комунікаційних технологій  у сфері освіти, в тому числі – дистанційної освіти, яка, завдяки такому глобальному явищу як Інтернет, охоплює всі прошарки суспільства та стає найважливішим фактором його розвитку.

Проведений аналіз показав, що існує три напрямки визначення дистанційного навчання:

• перший – дистанційне навчання визначають як навчання, де знання доставляються студенту за допомогою інформаційних технологій;

• другий – форма організації і реалізації навчально-виховного процесу за якою його учасники (обۥ єкт і субۥ єкт навчання здійснюють навчальну взаємодію принципово і переважно екстериторіально);

• третій – дистанційне навчання є самоосвітою, але самоосвітою організованою, яка проводиться в рамках навчального закладу, підтверджуючи набуту кваліфікацію відповідним документом.

Всі ці визначення характеризують дистанційне навчання але з різних сторін, наприклад, перший напрямок – це суто технічне визначення; другий і третій – трактуються з позицій педагогічної науки. Про те варто враховувати те, що дистанційне навчання крім технічної (організаційної), педагогічної складової мають ще й економічну. Адже дистанційне навчання – це новий вид освітніх послуг, який приводить до отримання додаткового доходу ВНЗ за рахунок впровадження в навчальний процес інформаційних технологій.

Отже, дистанційне навчання базується перш за все на інформаційних технологіях. Першооснову дистанційної освіти складає програмно-методологічне забезпечення. Так як кожен студент повинен отримати відповідні вказівки та завдання, програми дисциплін тощо не тільки в паперовому вигляді. На сьогоднішній день дистанційне навчання розвивається хаотично, через відсутність перевірки ідентичності користувачів, через відсутність єдиних стандартів технічного забезпечення.

Кількість ВНЗ в Україні за останні п’ять років майже не змінилося, проте спостерігається тенденція щодо зменшення. Що стосується кількості студентів у ВНЗ, то тут спостерігаються тенденції також до зменшення. Кількість випускників загальноосвітніх закладів І-ІІІ ступенів також зменшується.

Враховуючи ці тенденції ВНЗ намагаються вижити в умовах конкуренції за абітурієнтів почали впроваджувати нову форму навчання – дистанційну. Аналіз організаційних структур ВНЗ показав, що майже кожен з них прагне створити в себе дистанційний відділ, або навіть цілий інститут дистанційного навчання, який має розгалужену систему.

Економічною складовою виступають витрати ВНЗ на впровадження і функціонування дистанційного навчання. Тому оплата за дистанційне навчання варіюється і залежить від престижу ВНЗ, а також від затрат що несе ВНЗ для функціонування даного виду навчання.

Моніторинг сам по собі являє собою інтерес з точки зору його теоретичного аналізу та практичного використання. Через те що використовується в різних сферах науково-практичної діяльності і у кожній із них має свою специфіку. Складність формулювання поняття моніторингу пов’язана також з тим, що воно належить і до сфери науки і до сфери практики; воно може розглядатись і, як засіб дослідження реальності і, як засіб забезпечення сфери управління. Аналіз показав, що в певних сферах діяльності моніторинг виступає як засіб наукового дослідження – це екологія, біологія, соціологія, педагогіка, економіка, психологія, теорія управління.

Моніторинг також може виступати як інструмент визначення тенденцій розвитку. Наприклад у сфері державного стратегічного управління моніторинг використовується як інструмент оцінки тенденцій розвитку регіонів.

У відповідності до цього визначення під моніторингом дистанційного навчання у ВНЗ України мається на увазі розробка цілей і показників розвитку на основі співставлення стратегічних орієнтирів розвитку дистанційного навчання в кожному окремо взятому ВНЗ з показниками розвитку освіти в цілому в Україні.

Тому, виходячи з приведеного вище визначення та за результатами дослідження обґрунтовано необхідність та доцільність проведення моніторингу дистанційного навчання, результати якого надають додаткові можливості щодо:

– підвищення ефективності діяльності ВНЗ за рахунок раціоналізації використання інформаційних технологій в сфері освіти;

– забезпечення конкурентоспроможності випускників у результаті посилення позицій ВНЗ в мережі Інтернет.

Саме моніторинг може забезпечити координацію діяльності ВНЗ, розвиток інфраструктури дистанційного навчання, як наслідок, підвищення ефективності використання ресурсів ВНЗ на основі поєднання новітніх інформаційних технологій і методів навчання.

Удосконалення організаційної структури Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України обумовлює необхідність розробки механізмів управління дистанційним навчанням, що забезпечать його розвиток та ефективне функціонування.

Отже, незважаючи на те, що даний вид навчання в Україні все ж таки розвивається, слід визначити основні перешкоди його розвитку: недосконала законодавча база; технологічна розрізненість; відсутність централізованого відстеження розвитку даного виду навчання на рівні міністерства. Вирішення представлених проблем можливе за умови проведення моніторингу як у окремо взятому ВНЗ, так і на державному рівні.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!