Програми формальної та неформальної освіти

НСКО охоплює програми формальної та неформальної освіти, які пропонуються на будь-якому етапі життя людини. Кваліфікації, які визнаються відповідними національними органами освіти, незалежно від способу їх здобуття (шляхом успішного завершення програм формальної та неформальної освіти або самоосвіти), використовуються для визначення освітніх досягнень.

Отже, НСКО не охоплює програми інформальної освіти (самоосвіти), побічного/випадкового навчання, а також не враховує кваліфікації, які не є визнаними.

Формальна та неформальна освіта включає широкий спектр освітніх програм, зокрема загальну, професійно-технічну, вищу, післядипломну освіту, освіту осіб з особливими потребами, дорослих, «другого шансу», відкриту та дистанційну освіту, стажування тощо.

Формальна освіта (англ. formal education) визначається як освіта, що інституціолізована, цілеспрямована, спланована за участю державних і визнаних приватних організацій та в цілому становить формальну освітню систему країни з надання освітніх програм і відповідних кваліфікацій, які визнані державою. Відтак, формальні освітні програми одержують визнання від національних органів управління освітою або еквівалентних інституцій, що співпрацюють з останніми. Кваліфікації, одержані в результаті  формальної освіти, за визначенням є визнаними, відтак входять до сфери НСКО.

Формальна освіта головним чином відбувається в закладах із стаціонарною формою навчання в системі безперервної освітньої траєкторії. Такий компонент формальної (зазвичай стаціонарної) освіти особи до її першого виходу на ринок праці називається первинною освітою.

Формальна освіта також включає освіту всіх вікових категорій, коли зміст освітніх програм і освітні кваліфікації відповідають змісту та кваліфікаціям первинної освіти.

Програми, що частково відбуваються без відриву від роботи, можуть відноситися до формальної освіти, якщо по їх завершенню учасник одержує офіційно визнану кваліфікацію. Такі програми часто реалізуються у форматі співпраці між освітніми закладами та роботодавцями (наприклад, стажування).

Як і формальна освіта, але на відміну від інформальної освіти, побічного/ випадкового навчання, неформальна освіта (англ. non-formal education) визначається як така, що є інституціолізованою, цілеспрямованою та спланованою освітнім провайдером зазвичай без надання кваліфікацій, визнаних національними органами управління освітою, або без кваліфікацій взагалі, і є додатковою до формальної освіти в процесі навчання впродовж життя. Така освіта надається для забезпечення загального права на освіту. Програми неформальної освіти є доступними для всіх вікових груп, але необов’язково дотримуються структури безперервної траєкторії навчання: можуть бути коротшими за тривалістю та/або менш інтенсивними, переважно впроваджуються у формі короткострокових курсів, практичних занять або семінарів. Водночас офіційно визнані кваліфікації можуть бути одержані шляхом виключної участі в конкретних програмах неформальної освіти тоді, коли неформальна програма доповнює формування компетентності, набуті в інших контекстах.

Неформальна освіта може включати освітню діяльність, спрямовану на самовдосконалення і, відтак, необов’язково пов’язану з роботою. Успішне завершення програми неформальної освіти та/або неформальна кваліфікація, як правило, не надає доступу до більш високого рівня освіти, крім випадків, коли така кваліфікація належним чином підтверджена в рамках системи формальної освіти та визнана відповідним національним органом освіти (або еквівалентною установою).

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!