Визначення методики та стратегії розвитку академічної мобільності студентів

У відповідності до європейського досвіду академічної мобільності студентів, існує цілий спектр завдань, які повинні бути вирішені на державному рівні і стати основою при виробленні стратегії і обгрунтованого підходу до інтеграції вищої освіти і безпосередньо студентської мобільності, як однієї з її форм:

• документальне забезпечення академічної мобільності;

• інфраструктурне забезпечення академічної мобільності;

• кадрове забезпечення академічної мобільності;

• інформаційне забезпечення мобільності;

• фінансове забезпечення;

• адаптаційні програми для іноземних учасників мобільності.

Визначаючи цілі та завдання процесу академічної мобільності, слід усвідомлювати не тільки складність вирішення конкретних задач розвитку, не тільки наявність труднощів при складанні та реалізації плану дій конкретної особи (студента чи викладача) при реалізації його права на академічну мобільність, але й абсолютну необхідність наявності мотиваційної поведінки у всіх учасників цього процесу.

Саме це питання слід вважати таким, що відноситься до категорії "ризиків" реалізації проектів мобільності. Встановлення чинників саме цього виду ризиків та формування всебічних умов до їх нівелювання є дуже вагомим у контексті систематичності участі студентів і викладачів у цих проектах.

При аналізі чинників мотиваційного напрямку слід говорити про мотивацію з боку того навчального закладу, який направляє на навчання; про мотивацію безпосередньо самих учасників проекту та, наостанок, мотивацію приймаючого закордонного закладу.

Мотивація з боку вітчизняних навчальних закладів формується за рахунок пріоритетів у модифікації і розбудові навчальних планів та програм підготовки з можливістю впровадження стандартів подвійного диплома; отримання фахівцями досвіду методологічного та методичного забезпечення впровадження кредитно-модульної системи навчання в повному сенсі цього терміна; налагодження прямих стосунків із закордонними колегами з можливостями запрошення до читання окремих лекцій або змістовних модулів іноземних фахівців; підвищення міжнародного авторитету університетської школи; отримання пристойних рейтингових характеристик.

З огляду на те, що у середовищі вітчизняного студентства та серед фахівців міжнародна академічна мобільність ще не отримала належного рівня, слід особливу увагу звернути на мотиваційні аспекти участі в таких програмах з боку самих потенційних учасників.

Урядом України 13 квітня 2011 року було прийнято Постанову № 411 "Питання навчання студентів та аспірантів, стажування наукових і науково-педагогічних працівників у провідних вищих навчальних закладах та наукових установах за кордоном", яка великою мірою відкриває шлях до реалізації прагнень кожного у напрямку підвищення рівня професійної освіти, отримання сучасних, на вимогу ринку праці, конкурентоспроможних знань та умінь.

Отже,  як на думку сучасного студента, так і сучасного фахівця до кроків з міжнародної академічної мобільності повинні спонукати:

- можливість отримання подвійного чи спільного з іноземним вузом диплома;

- вивчення окремих дисциплін, модулів у провідних наукових та навчальних школах саме з цих питань, які привертають увагу студента чи фахівця з огляду на здобуття пристойного місця роботи;

- доступ до наукових бібліотек провідних наукових центрів, що, як з суто наукової точки зору, так і із урахуванням фінансово-економічних аспектів наукової роботи, є необхідним і вельми доцільним;

- можливість ознайомлення з соціокультурними сторонами життя в інших країнах, вивчення іноземної мови безпосередньо в мовному середовищі, випробування себе на предмет адаптаційних можливостей до нових підходів до навчання, наукового пошуку, спілкування з іноземними колегами.

Вище викладені тези щодо мотиваційної складової процесу академічної мобільності для їх реалізації повинні бути підтримані кроками конкретного спрямування, серед яких має бути розширення мережі філій вищих навчальних закладів за кордоном; створення університетських консорціумів; модернізація до взаємовигідних стандартів навчальних планів та програм з дисциплін; створення при університетах центрів міжнародної освіти; активна участь та залучення ресурсів конкурсу Тетриз IV, можливостей освітніх програм Еразмус Мундус, Жана Моне; формування корпоративної атмосфери підтримки, схвалення та популяризації участі в програмах академічної мобільності.

Таким чином, сучасна вища освіта України має розглядати академічну мобільність студентів як стратегічне завдання своїх міжнародних інтересів і, у  зв'язку з цим, розробити в рамках концепції модернізації системи вищої освіти шляхи перетворення навчання за кордоном в невід'ємний компонент вищої освіти, розвиток міжвузівських міжнародних зв'язків.

Отже, за умови реалізації такої освітньої політики українські студенти, викладачі та співробітники стануть повноправними учасниками академічної мобільності, буде забезпечене зростання якості, привабливості та конкурентоспроможності освітніх програм.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!