Характерні причини конфліктів у взаємодії студентів і викладачів

При виборі ж особистісного аспекту діалогу як домінанти аналізу перевага віддається скоріше психологічним проблемам зустрічі партнерів по діалогу. У такому разі основою філософської рефлексії стають як сам діалог, так і подія зустрічі. Представниками цього напряму стали Л.Фейербах, Ф. Розенцвейг, М. Бубер, Є. Левінас. Сьогодні набули поширення філософські погляди М. Фуко, в яких дискурсія виступає сферою між загальними законами та індивідуальними явищами, а дискурс є практикою, що формує явища. Певний розвиток цей напрям отримав у екзистенціалізмі. Ще одним його результатом треба вважати становлення філософії відповідальності, яка також має відігравати істотну роль у сучасній педагогічній теорії і в освіті.

У досить складній структурі спілкування не просто зосереджені, але й взаємодіють у сукупності суперечностей такі аспекти діалогу, як природна потреба людини, як одна з її життєвих цінностей, як визначальна передумова співіснування і самої можливості успішного здійснення спільної діяльності людей, як дієвий інструмент взаєморозуміння між ними. Вкрай важливою виявляється роль спілкування в системі освіти.

Дійсно, в процесі педагогічного спілкування, особливо в діалозі викладача і студента виникає можливість прискореного системного пізнання останнім об’єктивного світу за допомогою передачі-сприйняття у “спресованому” вигляді усіх надбань матеріальної і духовної культури людства.

Все це підвищує інтерес до філософського аналізу феномену діалогу, оскільки його можливості насамперед у сфері освіти, ще не до кінця вивчені й тому використовуються далеко не повною мірою. Сьогодні з трьох основних складників його загальної структури – комунікативного, інтерактивного та перцептивного – відносно повно використовується тільки комунікативний. Та й то в системі прямих зв’язків педагогічне спілкування відбувається переважно у формі монологу і полягає у передачі інформації від педагога до студента. Систему ж зворотних зв’язків утворюють різні форми педагогічного контролю, які через недостатньо продумане впровадження так званої Болонської системи втрачають свою пізнавальну цінність. Дійсно, вони зводяться до формальних процедур типу підраховування суми оцінок за досить складною сукупністю критеріїв знань по кожному модулю.

Натомість традиційна система іспитів і заліків не просто примушувала студента повторити матеріал всього курсу тієї чи іншої навчальної дисципліни. Вона давала йому можливість в процесі підготовки охопити цей матеріал в його системній цілісності, допомагала сформувати систему знань, а не довільний набір фрагментарних відомостей. Сам же іспит перетворювався на діалог, в якому і студент, і екзаменатор висловлювали своє бачення певної проблеми. Як педагог вищої школи з майже п’ятдесятирічним стажем роботи, дозволю собі стверджувати, що діалогічне спілкування в процесі іспитів здатне давати справжнє задоволення і студентові, і викладачеві.

Непомітними штришками тут можна так скорегувати бачення студентом певного питання, що воно постає перед ним у всій повноті й цілісності. Викладачеві ж відкривається можливість краще познайомитися з типом і характером мислення студента, рівнем його загальної культури і культури діалогу зокрема. Нерідко можна й почути оригінальну думку, знайти незвичний підхід, що збагачує арсенал засобів педагогічного впливу на студентів.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!