Навчальна програма з фізичного виховання у вищих навчальних закладах, її основні принципи, засоби, методи

Державною національною програмою „Освіта” (Україна ХХІ століття), програмою „Вчитель”, Національною доктриною розвитку освіти України у ХХІ столітті передбачаються дії, спрямовані на створення умов, які б сприяли підвищенню якості підготовки вчителя.

В останні роки значно виросла кількість досліджень, щодо проблем фізичного виховання студентів. Однак спроби вписати дані новації у рамки традиційно організованого педагогічного процесу не дають достатнього результату.

В умовах оволодіння студентами збільшеним обсягом інформації, розвиток їх творчості і самостійності викликає потреба в інтенсифікації навчального процесу, оскільки неможливим є збільшення часу на навчання у ВНЗ. З іншого боку, підвищення вимог до навчання викликає необхідність збільшення уваги до стану здоров’я студентів, зокрема засобами фізичного виховання, режиму навчальної діяльності тощо. Сьогодні спостерігається тенденція зниження стану здоров’я студентів, збільшується кількість студентів, які займаються в спеціальних медичних групах. Майже 90% молоді мають відхилення в стані здоров’я, а понад 50% – погану фізичну підготовленість. Студенти байдуже відносяться до змісту обов’язкових занять з фізичного виховання.

Навчальний процес з фізичного виховання у ВНЗ є невід’ємною складовою у структурі підготовки спеціалістів всіх напрямків. Його зміст регламентується відповідними нормативно-правовими документами Міністерства освіти і науки України та базовою програмою з фізичного виховання. Ряд авторів (А.І. Драчук 2001, С.М. Канішевський та ін. 2008, М.Д. Зубалій та ін. 2008) відмічають, що організація фізичного виховання в ВНЗ недостатньо ефективна для підвищення рівня фізичної підготовленості, здоров’я, мотивації і інтересів значної кількості студентів до занять фізичними вправами і спортом.

Впровадження в учбовий процес кредитно-модульної системи змушує ВНЗ скорочувати обсяг годин на непрофілюючі предмети, до яких відносять і фізичне виховання. Скорочення обсягу годин веде до зниження ефективності занять з фізичного виховання щодо вирішення проблем гіподинамії, зміцнення здоров’я, розвитку професійно важливих фізичних та психофізіологічних якостей.

Було виявлено, що відношення оточуючого  середовища студента до занять фізичним вихованням і спортом в цілому позитивне, особисте ставлення до свого здоров’я та здорового способу життя у більшої кількості студентів позитивне і більша частина студентів визначилась у тому, що фізичне виховання у ВНЗ сприяє здоровому способу життя та покращенню здоров’я. Але у більшої кількості студентів виявилися негативне або байдуже ставлення до організації занять, змісту занять та розподілу навчального матеріалу на заняттях з фізичного виховання, а також більша кількість студентів (60% – І курс і 58,2% – ІV курс) визначилась в тому, що їм подобається можливість займатися фізичним вихованням в секціях. Найбільш популярними видами спорту за думкою студентів І і ІV курсів виявилися: спортивні ігри, музично-ритмічне виховання, плавання, легка атлетика, гімнастика.

Студентами також були зроблені цікаві пропозиції які в основному стосуються організації занять. Таким чином, фізичне виховання у ВНЗ як навчальна дисципліна вимагає нових підходів до організації занять, відбору змісту, форм і методів навчання, врахування особистостей фізичної культури кожного студента.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!