Основні засади досвіду диверсифікації джерел фінансування вищої освіти США

Наприкінці ХХ ст. у США спостерігається тенденція до зменшення державних витрат (з розрахунку на одного студента) та питомої ваги витрат на вищу освіту у бюджетах штатів. Це стимулювало здійснення університетами і коледжами активної політики залучення коштів з приватних джерел для фінансування своєї діяльності.

У США за період 50 – кінець 90-х років відбувалося збільшення частки студентів у державних університетах (з 50 % до близько 80 %). Приватні ВНЗ (вищі навчальні заклади) є незалежними самоврядними організаціями, що залучають кошти з різних джерел. У цьому державні ВНЗ мало чим відрізняються від них, однак досить значною є їхня залежність від влади штатів або місцевих органів влади.

Більшість державних ВНЗ знаходиться у відомстві штатів, плата за навчання в них нижча, ніж у приватних. Останні, на відміну від державних, використовують здебільшого недержавні джерела фінансування – за рахунок федеральних, штатних і місцевих урядів забезпечується тільки 17 % витрат цих закладів освіти. Для державних ВНЗ відповідний показник значно вище за 51 %.

Потрібно відзначити деяке зближення державних і приватних ВНЗ з точки зору фінансування: так, у структурі прибутків державних університетів і коледжів збільшується частка "інших джерел" – нині вона становить більше за половину їх бюджетів (у приватних ВНЗ цей показник перевищує 80 %). При цьому приватні ВНЗ залучають дедалі більше державних коштів, передусім з фондів федеральних цільових програм. Частка федеральних надходжень до бюджетів приватних ВНЗ у 1996 р. становила 14,5 % (у державних вона нижче – 11 %).

У США надають багато видів державної фінансової допомоги студентам і їх сім'ям – гранти, довготермінові кредити, податкові пільги на оплату навчання для студентів і їх сімей, стипендії й т.д. Водночас з 14 млн. студентів, 8,8 млн. навчаються за програмами прямої федеральної допомоги, 12,6 млн. – за різними податковими пільгами.

Вони включають надання цільових стипендій, низьковідсоткових позичок, а також програми, які поєднують навчання з працею. Хоча студенти можуть звертатися до багатьох джерел фінансової допомоги, по суті 75 % допомоги надається федеральний уряд США. Понад чверть з 14 млн. Студентів коледжів сьогодні мають можливість отримати вищу освіту за рахунок федеральних грантів, позичок або підтримки, яка надходить від поєднання навчання з працею.

Але надають їх тільки у тих випадках, коли студенти дійсно потребують такої підтримки. Сьогодні федеральний уряд також забезпечує значну фінансову підтримку освіти і керівництво нею у межах своїх повноважень. Конгрес США наділено конституційною владою фінансувати освіту, але не має прямого контролю над нею. Деякі департаменти (міністерства) федерального уряду (наприклад, департамент оборони, сільського господарства, охорони здоров'я) також виділяють кошти на освітні програми.

Міністерство освіти США здійснює такі головні програми фінансової допомоги студентам:

● федеральні гранти Пелла (Federal Pell Grants);

● федеральні гранти додаткових освітніх можливостей (Federal Supplemental Educational Opportunity Grants – FSEOG);

● федеральна програма "праця – навчання" (Federal Work – Study – FWS);

● федеральні Перкінсівські позички (Federal Perkins Loans);

● державні стимулюючі студентські гранти (State Student Incentive Grants);

● федеральні прямі позички (Federal Direct Loans);

● федеральні позички на сімейну освіту (Federal Family Education Loans – FFEL).

Студенти перших чотирьох років навчання, яке дає неповну вищу освіту (undergraduates), можуть отримувати всі зазначені вище типи фінансової допомоги. Студенти, які продовжують навчання для отримання повної вищої освіти (graduate students) можуть брати участь у федеральній програмі Праця – навчання, або отримувати позички, але не федеральні гранти Пелла чи FSEOG.

За останні 20 років політики декілька разів намагалися змінити правила розподілу між ВНЗ федеральної фінансової допомоги для студентів для того, щоб більше коштів надходили найбільш потребуючим студентам. Однак такі спроби зіткнулися з жорсткою протидією з боку груп, що представляють інтереси відомих, найбільш престижних державних і приватних ВНЗ, а також з боку впливових законодавців у тих штатах і регіонах, де розташовані ці університети.

Одночасно з розширенням підтримки студентів і їх сімей федеральний уряд посилює контроль за використанням виділених коштів, із поверненням кредитів і т.д. Так, міністерство освіти США веде боротьбу з практикою відмови від виплати заборгованості з отриманих від федерального уряду студентських кредитів на основі подання підробних відомостей про смерть або непрацездатність одержувачів таких кредитів.

Практика залучення приватних пожертвувань – давня американська традиція. Перші американські коледжі отримували значну підтримку від приватних спонсорів, імена яких увічнені в назвах коледжів, університетських бібліотек. У кінці XIX століття для залучення пожертвувань випускники провідних приватних університетів (Гарвардського і Йєльського) організували асоціації випускників. Нині асоціації випускників створені при багатьох ВНЗ. Випускники не тільки самі виділяють кошти ВНЗ, але і є лобістами інтересів своєї "alma mater" у законодавчих органах, у ділових колах, місцевому співтоваристві.

В американських ВНЗ є спеціальні структури, що займаються питаннями залучення приватних коштів – "служби розвитку". Нерідко в університетах передбачено посаду віце-президента з розвитку. Американські університети і коледжі проводять цілеспрямовані кампанії із залученням приватних пожертвувань, які тривають іноді до 6-7 років. Кампанії детально плануються, визначають її етапи, конкретну мету і шляхи її досягнення, з потенційними спонсорами ведуть активну роботу. У 80-і роки метою кампаній деяких приватних дослідницьких університетів визначали суму у 1 млрд. дол., у 90-і роки – вже 2 млрд. дол. (Гарвардський університет).

Отже, сьогодні одне з найслабших місць нашої освіти – це фінансування ВНЗ і перейняття закордонного досвіду на практиці.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!