Дослідження закордонного і вітчизняного досвіду стандартів якості освіти

Україна активно підтримує політику інтеграції в міжнародні та європейські структури, тому в 1993 р. стала членом Міжнародної організації ІSО. З метою удосконалення національної системи стандартизації, наказом Держспоживстандарту України у 2008 році створено Технічний комітет стандартизації.

Європейська асоціація забезпечення якості у вищій освіті (European Association for Quality Assurance in Higher Education, ENQA) розробила Стандарти і рекомендації щодо забезпечення якості вищої освіти в Європейському просторі (Standards and Guidelines for Quality Assurance in the European Higher Education Area). Дотримання цього стандарту є однією з умов приєднання до Болонського руху та надає рекомендації вищим навчальним закладам щодо підвищення якості освітніх послуг.

Американський стандарт освіти більш обґрунтовано розкриває управління системами та процесами; загальні вимоги до документації; використання принципів менеджменту якості; тоді як український включає лише загальні настанови та вимоги до ведення документації. Американський стандарт, порівняно з українським, доступніше трактує основні вимоги до моніторингу діловодства та до документації, акцентує увагу на принципах менеджменту якості у цій сфері. Їх важливими особливостями є орієнтування на споживача та зацікавлені сторони, залучення до прийняття рішень, окрім керівників, адміністрації, усіх учасників навчально-виховного процесу на всіх рівнях.

В українському стандарті освіти менше уваги надається ролі всіх учасників навчально-виховного процесу, а саме: адміністраторів, викладачів, керівників середньої ланки у забезпеченні якості управління та управління якістю при наданні освітніх послуг. Щодо політики у сфері якості, то вона є схожою в обох стандартах та розкрита через вимоги, очікувані результати її поліпшення, визначення відповідальних осіб. Проте американський документ передбачає необхідність узгодження політики у сфері якості з майбутніми пріоритетами перспективного розвитку організації, і при цьому найвищим керівництвом ураховується колегіальність управлінської стратегії щодо прийняття рішень. В українському ж стандарті підтримку політики у сфері якості має забезпечувати найвища повноважна особа. Американський стандарт акцентує увагу на цілях в сфері якості, які, окрім того, що мають бути невід’ємною частиною завдань навчального закладу, повинні отримувати підтримку та містити індикатори їх дієвості.

Український стандарт освіти звертає увагу на необхідність встановлення відповідності цілей у сфері якості вимогам акредитації, проте мусимо зазначити, що вони є необхідним мінімумом для кожного закладу в державі і не виражають стратегічних переваг навчальних закладів щодо самовдосконалення і подальшого розвитку.

Крім цих пунктів, в українському стандарті освіти подано інформацію про характер, обсяг, доступність широкому загалу і вимоги до змісту та оформлення документації. Також більш ґрунтовно розкрито відповідальність і повноваження представників усіх рівнів організації, викладачів, обслуговуючого персоналу, адміністраторів, а не лише найвищого керівництва навчального закладу. Щодо інформованості громадськості, замовників, усіх учасників та зацікавлених сторін, американський стандарт убачає в комунікації засіб поліпшення участі громадськості у досягненні ефективності системи управління якістю у сфері освіти. На противагу йому, український стандарт передбачає лише внутрішнє інформування. Різниця полягає й у тому, що в Україні найвище керівництво доводить до відома усього персоналу навчального закладу ці результати, а не залучає його до прийняття обґрунтованих управлінських рішень. Поширення інформації в американському стандарті має на меті не лише внутрішнє оприлюднення, а й зовнішнє поінформування усіх зацікавлених. Навчально-методичне і наукове забезпечення та їх друк є частиною стратегічного планування та менеджменту в освітній діяльності.

Американський стандарт регламентує дані – фінансові, соціальні та екологічні умови та необхідні вимоги при плануванні у навчальному закладі, тоді як національний стандарт пропонує тільки перелік основних вхідних даних критичного оцінювання без такої диференції процесів.

Слід акцентувати на тому, що американський стандарт приділяє увагу питанням щодо інноваційних ресурсів та механізмів поліпшення організаційної структури, інформаційного та освітнього менеджменту, а також ураховує потреби у природних та інших ресурсах необхідних для досягнення цілей стратегії установи щодо удосконалення менеджменту якості.

Подібною є інформація обох документів щодо надання освітніх послуг. Важливою відмінністю українського стандарту є відповідальність навчального закладу у визначенні, впровадженні і підтримці процесів адекватного розуміння бажаних сподівань зацікавлених сторін, а також спільний аналіз інформаційних даних із залученням їх та споживачів навчальних послуг. Підкреслено, що останні надають інформацію щодо результативності процесів і видів діяльності, а отже, беруть безпосередню участь у її аналізі та корегуванні ефективності.

Отже, стандарти України та США мають певні особливості, які відображають нормативно-правове забезпечення функціонування систем освіти цих країн, інтенсивність соціально-економічного розвитку та його пріоритети, кон'юнктуру ринку праці для випускників, сформовану запитами роботодавців та соціальним замовленням суспільства. Проте ці особливості не повинні гальмувати міжнародні інтеграційні процеси гармонізації освітнього простору, академічних досліджень, мобільності учасників навчального процесу при здобутті освіти міжнародного рівня.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!